Партнерка на США и Канаду по недвижимости, выплаты в крипто
- 30% recurring commission
- Выплаты в USDT
- Вывод каждую неделю
- Комиссия до 5 лет за каждого referral
Свято осені
Учні:
1. Покосили пшениці й жита. 2. Зажурились квіти неспроста,
Ми не зчулись, як минуло літо. Вранці роси випадають білі.
Вже надходить осінь золота. Вже надходить осінь золота –
Молоде, зелене сходить жито. Жовкне листя у саду на гіллі.
3. Осінь, осінь!
В гості тебе просим
З щедрими хлібами,
З високими снопами,
З листопадом і дощем,
З перелітним журавлем.
Осінь: Ось я-за сосною.
Ось і листя в'яне.
Хто я? Це за мною
Йдуть густі тумани
Ранками імлистими.
Вдень, як позолота,
Обриваю листя - це моя робота.
1-й учень (дивиться): Справді, осінь.
2-й учень: Заходь до нас,
Тут хлопчики й дівчатка
Зібралися стрічать тебе давно.
3-й учень: Про себе розкажи спочатку,
Порозважайся з нами заодно.
Осінь: Прийшла пора збирання урожаю,
Тому й погоду гарну я тримаю,
Аби устигли хлібороби славні
Із щедрих нив у цей погожий час
Позвозити весь урожай в комори —
Нехай собі лежить там про запас...
А це ось у руках моїх, погляньте,
Із листя різнобарвного гірлянда.
До всього ж я художниця завзята,
Гірлянду подарую вам, малята!
Учні:
1. Малює осінь на деревах, 2. Пливе туман сріблястий в лузі
Ґуля по травах і стежках. Над синім поглядом ріки.
Калини кетяги рожеві Верба за літечком у тузі
Тримає в бронзових руках. Скида червоні кісники.
3. Земля ще сонечком полита 4. Перегорта крилом сторінку,
Осінні фарби зігріва. Холодні ночі в мандри звуть –
Чита лелека в книзі літа Йому озерце і домівку
Про землю-матінку слова. Ніде у світі не забуть.
5. Літо осені у вічі 6. У ворота літа дзвонить
Синім вересом глядить, Юний вересень-школяр,
В сад рожеву айстру кличе Золоте калини гроно
І метеликом летить. Осінь хилить на буквар.
Хлопчик-Вересень: Добридень, милі! А якщо заждались Ви мене, малі, то це тому, що вранці проводжав я діток у школу - і в місті, і в селі. Я вів їх перший раз у перший клас. Це ж зараз, діти, вересень у нас. (Пісня "Осінь знову до нас прийшла").
Хлопчик-Вересень: Назва першого місяця пов'язана з вересом - рослиною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: "З чужої сторононьки вертайтесь додомоньки". При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.
Про вересень у народі кажуть так.
Діти (за чергою):
1. Вересень - рум'янець року.
2. Садок у вересні, що кожух у січні.
3. Вересень студений, але ситний.
4. Вересень струшує груші в садочку.
5. Як вересень, то й дощик сіє.
6. 3 вересня, на Тадея, селянин не журився - в хаті хлібець завівся.
7. 4 вересня, Боголіпа, — час перших осінніх приморозків.
8. 6 вересня, Євтихія, - якщо день випадає дощовий - буде осінь погожа і щедрий урожай у наступному році.
9. 11 вересня, Усікновення, — це період останніх гроз.
вересня, Семена. До цього дня селяни поспішали повністю обсіятись озиминою. В цей день, у давнину, коли не було електрики, запалювали посвіт — пристрій, яким освітлювали хату. Вогонь від посвіту мав зберігатись в оселі аж до Великодня.
вересня, Михайла Чудотворця, - від Михайла починали святкувати храмові свята (празники).
вересня, Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів. 13.27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят. У цей день, начебто, відбувається суд над лісовими плазунами - гадюками і вужами. Тому в давнину батьки забороняли дітям ходити цього дня до лісу.
Учні:
1. Подивись, на видноколі 2. Ось край річки жовті клени
Мов змінилися ліси. І берези золоті.
Хто це їх у жовтий колір Ялинки лише зелені
Так барвисто прикрасив? Залишились в самоті.
3. І пишаються дерева 4. А маляр цей –
Золотим своїм вбранням: Місяць жовтень. –
Це якийсь маляр, напевно, У відерцях чарівних
Догодити хоче нам. Жовту фарбу перебовтав
І розбризкує по них.
Хлопчик-Жовтень: Ми вересневі вдячні за старанність:
Врожай добротний зібрано без втрат!
І ось прийшов сьогодні на світанні
У гості жовтень - вересня я брат.
В садах те листя, що було зелене,
Зробилося одразу золоте.
Принишкли і дерева, і кущі.
Уже осінні перші йдуть дощі.
(Лунає пісня "Шпачок прощається").
Жовтень: Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його відтінками. Назва "жовтень" відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву - весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень - на весілля багатий.
Діти (за чергою):
1. Вересень пахне яблучками, а жовтень - капустою.
2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птах до раю.
3. Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
4. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало - чекай суворої зими. Якщо все-зима буде теплою.
5. Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить.
6. Не встиг у жовтні роздивитись, як сонце зійшло, а воно вже на заході.
7. 4 жовтня, Кіндрата, - починали готуватися до зими.
8. 5 жовтня, Фотія, - якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно.
9. 9 жовтня, на Івана Богослова, завершували всі польові роботи.
жовтня, Покрови, - починали вечорниці та весілля.
11. Свято Покрови належить до числа великих. Особливо популярним воно було у козаків. Покрова вважалася також заступницею жіночої та дівочоїдолі. День Святої Покрови є переломним: після нього вже починала нагадувати про себе зима. Тому й казали: "Покрова всю землю покриває листям або снігом", чи "По Покрові, то і по теплі".
жовтня, Сергія Послушного. З цього дня вже чекали зими.
Учні:
1. Дощик сиплеться з кленочка 2. Дощик сиплеться і пада,
Дощик жовтий, золотий... По стежинці дріботить.
А зелені ще дубочки І веселим листопадом
Хочуть осінь обійти. Вітер грається й біжить.
3. Довго буде він зеленим 4. Ой, навіщо мені листя,
Тумани осінні пить... Коли вже іде зима,
З кучерявих мрійних кленів Коли холодно вже стало
Казка осені летить. І пташок ніде нема.
5. Краще скину я листочки
І тихесенько засну.
Буду спати, буду ждати
Сонце, радість і весну.
Хлопчик-Листопад: Більше й більше листя з кленів
Облітає з кожним днем.
По траві іще зеленій
Листопад по парку йде.
(Пісня "Осінь").
Листопад: Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз'яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада - напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист. А про листопад в народі говорять так.
Діти:
1. Листопад вересню - онук, жовтню - син, а зимі-рідний брат.
2. Листопад білими кіньми іде.
3. Листопад зимі ворота відчиняє.
4. Листопад уриває дні, а накликає ночі.
5. Листопадовий день, що заячий хвіст.
6. Листопад не лютий - проте спитає чи одягнений, чи взутий.
7. 4 листопада, день Казанської Божої Матері, - остаточна межа переходу від осені до зими.
8. 10 листопада, Параски, якщо день випадає сонячний - зима буде тепла і м'яка, якщо хмарний - то наприкінці грудня вдарять морози.
9.14 листопада, Кузьми і Дем'яна, свято зустрічі зими (курячі іменини).
листопада, Михайла. Михайло має сповістити про початок зими, він приїздить на білому коні.
11. Кузьми, Дем'яна - свято, яке урочисто відзначали ковалі, бо, за народною уявою, ковальському мистецтву навчали людей святі праведники, їм приписується ще одна висока місія, наче б то Кузьма з Дем'яном є захисниками людей і тварин він укусів змій. У цей день колись відзначали зустріч зими, так звані "курячі іменини". Вважалося, що в цей день обов'язково має бути мороз. Із цього приводу казали: "Кузьма з Дем'янот ковалі-закують дороги і річки - до весни не розкувати".
Учні:
1. Тепер, коли вже зібрано врожай, іще заможнішим став рідний край! Ми закликаємо усіх Вас побувати на ярмарку веселому у нас.
(Діти займають місця за прилавком. "Веселий ярмарок").
2. Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!
Господарі й гості, глядіть, не минайте.
На ярмарок прошу гуртом, поодинці,
Чекають на вас там чудові гостинці.
3. На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати,
Тут щедрі дарунки із саду й городу,
Тут пісня і жарти - усім в нагороду.
4. Мерщій бо на ярмарок всі поспішайте.
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!
Картопля: Купуйте, куштуйте усі бараболю.
Варіте і смажте із сіллю й без солі. Ось і осінь надійшла
Зал прикрашений гірляндами з осіннього листя. Скрізь у вазочках осінні квіти, кетяги калини, гілочки клена, горобини, колоски… Всі діти в костюмах осінніх квітів, городини, садовини.
“Осінь” – ведуча, одягнена у однокольорове плаття, на якому нашите листя клена. На голові вінок з осінніх квітів, колосків, гілочок горобини, а в руці – кошик з фруктами.
На сцені 5 дітей:
1-й:
Непомітно з’явилася осінь (Заходить “Осінь”, вклоняється тим, хто в залі)
Все коротшає день щодоби
Глянь, берізки уже злотокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Лиш не хочуть ялини та сосни
Вічно свіже міняти вбрання
Не беруть їх тумани та роси,
Холодніші щоночі, щодня.
2-й:
Не пустою прийшла до нас осінь
В неї повно достатку в мішку
Покосили вже гречку та просо,
І отави в стогах на лужку…
Що є краще осінньої тиші?
Хоч і любимо всі ми її,
Та щоранку усе холодніше,
Облітають ліси і гаї.
3-й:
Саме груші солодкі поспіли,
Пахнуть яблука, наче в меду,
Повен соку – янтарної сили,
Виноград золотіє в саду. (На сцену піднімаються дари саду).
Пізні ягоди спіють, гляди-но,
Так буває лише восени –
Червоніє шипшина, калина,
Повні кетяги горобини.
4-й:
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби дзвінкі – журавлі
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі
Клишоногий ведмідь вже потроху
У барлозі готує тепло.
Білка тягне гриби і горіхи
У своє потаємне дупло.
(Заходять до залу всі учасники в костюмах).
5-й:
Осінь лад навела, напоїла
Землю щедрим дощем до весни
Хай поспить! Заметільниця біла
Їй навіє замріяні сни.
(Осінь кожному читцю дає по яблуку. Лине мелодія вальсу, всі парами кружляють по залу)
Осінь:
Виднині я господарка в природі
Пишаюся, що люблять всі мене.
1 хл.: Що правда – то правда. Люблять тебе всі, Осінь! Ще тепло, але вже й не жарко, вже прохолодно та ще не холодно. А які дари зібрала ти з полів, садів, лісів!
2 хл.:
Щедра осінь ходить садом
Діточок малих скликає.
Пригощає виноградом
В кошик яблук насипає.
Осінь: Не тільки виноград і яблука. Я найбагатша пора року. Все маю. В мене щедрі дарунки саду й городу. Шикуйтесь в рядочок, мої милі сини й дочки! Розкажіть гостям, чого ви варті.
(В рядок стають: Урожай, Картопля, Помідор, Морква, Часник, Груша, Яблуко)
Урожай:
Я скажу такі слова:
Хліб – усьому голова –
Жнуть і жито, і пшеницю
На рум’яну паляницю
Хліб на білім рушнику –
Ніби сонце у вінку.
Картопля:
Куштуйте усі бараболю,
Варіте і смажте із сіллю й без солі,
Сто страв господиня з картоплі зготує,
Картопля, як хліб, вона – всіх нагодує.
Помідор:
Беріть помідори, вони – пречудові
До вашого столу хоч зараз готові.
Морква:
Я морква, під сонечком щедрим зросла.
Земелька водою мене напувала
Тому-то я завжди смачна й соковита
Морквяного соку всім треба попити.
Часник:
Хто гострого хоче – часник хай придбає –
Він всякі мікроби вогнем випікає!
Груша:
Скуштуйте цю грушку солодку, духмяну,-
У роті, немовби медок, вона тане.
Яблуко:
Лоточків із яблуками не минайте,
Які до смаку вам, такі вибирайте.
Сортів тут багато, усі вони – різні.
Ось яблука ранні, ось – яблука пізні.
Осінь:
Пан город серед городу
Лад дає своєму роду.
Город:
Гей, шикуйтеся в рядки,
Буряки та огірки,
В лаву станьте, біб, квасоля,
Помідори й бараболя!
Кроком руш всі до комори,
Бо зима настане скоро.
Осінь:
У мене не тільки овочів та фруктів багато.
Мене прикрашають і квіти.
3-я д.:
Сонце в хмарі.
Пахне в’ялим листом.
Всохли квіти, що цвіли колись,
А на грядці килимом барвистим
При негоді айстри розцвілись.
Дощ дрібненький падає росою,
Мокрі листя у саду летять.
Горді, гарні, сяючі красою –
На морозі айстри ті тремтять.
4-а д.:
Процвітала рожа
Супроти вікна
Запашна та гожа,
Пишна та рясна.
(Грає музика, дівчатка в костюмах квітів танцюють)
Осінь: А тепер я загадаю вам загадки, мої юні друзі, а ви їх відгадайте.
Круглий, як куля, зелений, як трава,
Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун).
Без рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз)
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля)
Товстий Гнат –
При землі, не впізнать.
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш. (Буряк)
Що то за коні стоять на припоні:
Довгасті, голчасті, зеленої масті
Нікого не возять, лише солі просять. (Огірки)
Сидить дівка в коморі,
А коса її на дворі. (Морква)
Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
(За правильну відповідь Осінь пригощає кожного фруктами з корзини)
1 хл.: Таврійська осінь.
Помітні зміни в листі.
Красується калина
В червоному намисті.
Вже яблука достигли
Червоні й жовтобокі
Складають обережно їх
В корзини неглибокі.
Збирають груші, айву
І виноград янтарний
Пахучий та солодкий
На вигляд дуже гарний!
Достиг кавун на сонці,
А поряд – жовта диня.
Лежить собі, пишається:
Вона ж бо – господиня!
Усе спішать зібрати:
Картоплю, помідори,
Капусту, сині, перець
Поки тепло надворі.
Наш край Таврійський щедрий
Родючий і багатий.
Люблю його безмежно,
Бо край наш благодатний. (В. Нижеголенко)
2 хл.: Я теж знаю хороший вірш про осінь. (Читає).
Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт
Чорногуз поклонився лугам і садам
Де ж ти літо поділось? Куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь!
Осінь, ось вона, ось.
Осінь брами свої замикає вночі,
огубила у небі журавлині ключі. (Л. Костенко)
Осінь: Ну що ти, любий, так сумуєш за літом? На протязі року все минається в природі. І кожна пора року по-своєму чудова. Може пісня вас розвеселить? Заспівайте, а я послухаю.
(Діти співають “Осінню пісеньку”(муз. Д. Васильєва-Буглая, сл. О. Плещеєва – пісенник школяра. – К., 1989. – С.208))
Наступила осінь,
Промайнуло літо,
На полях і в гаї
Стало сумовито.
Птахи відлетіли,
Стали дні коротші,
Сонечка не видно.
Темні, темні ночі.
Осінь: Хороша пісня! Добре ви її співали, але ж знову сумна. Можливо друга буде веселішою?
(Діти співають пісню “Падає листя”(муз. М. Красива, сл. М. Івансена – там же – с.209), вальсують під неї)
Падає, падає листя,
Листя в саду мерехтить,
Жовте, яскраво – вогнисте,
Тихо за вітром летить.
В ірій птахи відлітають
Гуси, граки, журавлі…
Ось і остання вже зграя
Сумно курличе вгорі.
Візьмем до рук козубочки,
Разом до лісу підем.
Пахнуть стежки і пеньочки
Смачно грибком і дощем.
Осінь: І цей сумний. Можливо ви знаєте веселий танок?
(Дівчатка у вінках з осінніх квітів і осіннього листя дерев: клена, горобини, дикого винограду – під веселу гру підходять до хлопців, дарують квіточки, запрошують в танок).
Осінь: Молодці! А тепер прийшов час розіграти святкову лотерею. Підходьте до мене по черзі.
(Діти ласують садовиною з кошика Осені)
Осінь: Ось і скінчилося наше свято, таке веселе і багате. До зустрічі
Ось і осінь надійшла
Зал прикрашений гірляндами з осіннього листя. Скрізь у вазочках осінні квіти, кетяги калини, гілочки клена, горобини, колоски… Всі діти в костюмах осінніх квітів, городини, садовини.
“Осінь” – ведуча, одягнена у однокольорове плаття, на якому нашите листя клена. На голові вінок з осінніх квітів, колосків, гілочок горобини, а в руці – кошик з фруктами.
На сцені 5 дітей:
1-й:
Непомітно з’явилася осінь (Заходить “Осінь”, вклоняється тим, хто в залі)
Все коротшає день щодоби
Глянь, берізки уже злотокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Лиш не хочуть ялини та сосни
Вічно свіже міняти вбрання
Не беруть їх тумани та роси,
Холодніші щоночі, щодня.
2-й:
Не пустою прийшла до нас осінь
В неї повно достатку в мішку
Покосили вже гречку та просо,
І отави в стогах на лужку…
Що є краще осінньої тиші?
Хоч і любимо всі ми її,
Та щоранку усе холодніше,
Облітають ліси і гаї.
3-й:
Саме груші солодкі поспіли,
Пахнуть яблука, наче в меду,
Повен соку – янтарної сили,
Виноград золотіє в саду. (На сцену піднімаються дари саду).
Пізні ягоди спіють, гляди-но,
Так буває лише восени –
Червоніє шипшина, калина,
Повні кетяги горобини.
4-й:
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби дзвінкі – журавлі
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі
Клишоногий ведмідь вже потроху
У барлозі готує тепло.
Білка тягне гриби і горіхи
У своє потаємне дупло.
(Заходять до залу всі учасники в костюмах).
5-й:
Осінь лад навела, напоїла
Землю щедрим дощем до весни
Хай поспить! Заметільниця біла
Їй навіє замріяні сни.
(Осінь кожному читцю дає по яблуку. Лине мелодія вальсу, всі парами кружляють по залу)
Осінь:
Виднині я господарка в природі
Пишаюся, що люблять всі мене.
1 хл.: Що правда – то правда. Люблять тебе всі, Осінь! Ще тепло, але вже й не жарко, вже прохолодно та ще не холодно. А які дари зібрала ти з полів, садів, лісів!
2 хл.:
Щедра осінь ходить садом
Діточок малих скликає.
Пригощає виноградом
В кошик яблук насипає.
Осінь: Не тільки виноград і яблука. Я найбагатша пора року. Все маю. В мене щедрі дарунки саду й городу. Шикуйтесь в рядочок, мої милі сини й дочки! Розкажіть гостям, чого ви варті.
(В рядок стають: Урожай, Картопля, Помідор, Морква, Часник, Груша, Яблуко)
Урожай:
Я скажу такі слова:
Хліб – усьому голова –
Жнуть і жито, і пшеницю
На рум’яну паляницю
Хліб на білім рушнику –
Ніби сонце у вінку.
Картопля:
Куштуйте усі бараболю,
Варіте і смажте із сіллю й без солі,
Сто страв господиня з картоплі зготує,
Картопля, як хліб, вона – всіх нагодує.
Помідор:
Беріть помідори, вони – пречудові
До вашого столу хоч зараз готові.
Морква:
Я морква, під сонечком щедрим зросла.
Земелька водою мене напувала
Тому-то я завжди смачна й соковита
Морквяного соку всім треба попити.
Часник:
Хто гострого хоче – часник хай придбає –
Він всякі мікроби вогнем випікає!
Груша:
Скуштуйте цю грушку солодку, духмяну,-
У роті, немовби медок, вона тане.
Яблуко:
Лоточків із яблуками не минайте,
Які до смаку вам, такі вибирайте.
Сортів тут багато, усі вони – різні.
Ось яблука ранні, ось – яблука пізні.
Осінь:
Пан город серед городу
Лад дає своєму роду.
Город:
Гей, шикуйтеся в рядки,
Буряки та огірки,
В лаву станьте, біб, квасоля,
Помідори й бараболя!
Кроком руш всі до комори,
Бо зима настане скоро.
Осінь:
У мене не тільки овочів та фруктів багато.
Мене прикрашають і квіти.
3-я д.:
Сонце в хмарі.
Пахне в’ялим листом.
Всохли квіти, що цвіли колись,
А на грядці килимом барвистим
При негоді айстри розцвілись.
Дощ дрібненький падає росою,
Мокрі листя у саду летять.
Горді, гарні, сяючі красою –
На морозі айстри ті тремтять.
4-а д.:
Процвітала рожа
Супроти вікна
Запашна та гожа,
Пишна та рясна.
(Грає музика, дівчатка в костюмах квітів танцюють)
Осінь: А тепер я загадаю вам загадки, мої юні друзі, а ви їх відгадайте.
Круглий, як куля, зелений, як трава,
Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун).
Без рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз)
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)
Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля)
Товстий Гнат –
При землі, не впізнать.
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш. (Буряк)
Що то за коні стоять на припоні:
Довгасті, голчасті, зеленої масті
Нікого не возять, лише солі просять. (Огірки)
Сидить дівка в коморі,
А коса її на дворі. (Морква)
Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
(За правильну відповідь Осінь пригощає кожного фруктами з корзини)
1 хл.: Таврійська осінь.
Помітні зміни в листі.
Красується калина
В червоному намисті.
Вже яблука достигли
Червоні й жовтобокі
Складають обережно їх
В корзини неглибокі.
Збирають груші, айву
І виноград янтарний
Пахучий та солодкий
На вигляд дуже гарний!
Достиг кавун на сонці,
А поряд – жовта диня.
Лежить собі, пишається:
Вона ж бо – господиня!
Усе спішать зібрати:
Картоплю, помідори,
Капусту, сині, перець
Поки тепло надворі.
Наш край Таврійський щедрий
Родючий і багатий.
Люблю його безмежно,
Бо край наш благодатний. (В. Нижеголенко)
2 хл.: Я теж знаю хороший вірш про осінь. (Читає).
Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт
Чорногуз поклонився лугам і садам
Де ж ти літо поділось? Куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь!
Осінь, ось вона, ось.
Осінь брами свої замикає вночі,
огубила у небі журавлині ключі. (Л. Костенко)
Осінь: Ну що ти, любий, так сумуєш за літом? На протязі року все минається в природі. І кожна пора року по-своєму чудова. Може пісня вас розвеселить? Заспівайте, а я послухаю.
(Діти співають “Осінню пісеньку”(муз. Д. Васильєва-Буглая, сл. О. Плещеєва – пісенник школяра. – К., 1989. – С.208))
Наступила осінь,
Промайнуло літо,
На полях і в гаї
Стало сумовито.
Птахи відлетіли,
Стали дні коротші,
Сонечка не видно.
Темні, темні ночі.
Осінь: Хороша пісня! Добре ви її співали, але ж знову сумна. Можливо друга буде веселішою?
(Діти співають пісню “Падає листя”(муз. М. Красива, сл. М. Івансена – там же – с.209), вальсують під неї)
Падає, падає листя,
Листя в саду мерехтить,
Жовте, яскраво – вогнисте,
Тихо за вітром летить.
В ірій птахи відлітають
Гуси, граки, журавлі…
Ось і остання вже зграя
Сумно курличе вгорі.
Візьмем до рук козубочки,
Разом до лісу підем.
Пахнуть стежки і пеньочки
Смачно грибком і дощем.
Осінь: І цей сумний. Можливо ви знаєте веселий танок?
(Дівчатка у вінках з осінніх квітів і осіннього листя дерев: клена, горобини, дикого винограду – під веселу гру підходять до хлопців, дарують квіточки, запрошують в танок).
Осінь: Молодці! А тепер прийшов час розіграти святкову лотерею. Підходьте до мене по черзі.
(Діти ласують садовиною з кошика Осені)
Осінь: Ось і скінчилося наше свято, таке веселе і багате. До зустрічі
СЦЕНАРІЙ “СВЯТО ОСЕНІ”
02.10.2009 від admin Популярність: 30%
Сторінки: 1 2
Свято відбувається в актовому залі школи. Приміщення прикрашене в національному стилі: вишитими рушниками, серветками. Угорі на центральній стіні прилаштовано великий яскравий плакат із назвою заходу. По периметру залу стоять столи, покриті вишитими рушниками або серветками. На них розкладено овочі та фрукти. За столами стоять продавці в українських національних костюмах.
Звучить музика. На сцену виходить ведуча.
Танець квітів.
Ведуча. Добрий день, дорогі друзі! І він дійсно видався напрочуд добрим: подивіться навколо — і ви замилуєтесь дивовижною красою матінки-природи. Дерева ледь торкнула вереснева позолота. Легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння. Повітря напоєне незрівняними пахощами айстр, чорнобривців, жоржин… Сонце уже не таке спекотне, як влітку: воно лиш лагідно торкається обличчя, ласкавою посмішкою осяває будинки, дороги, краєвиди, вже не так рано виринає з-за неозорого обрію і чомусь квапливо поспішає увечері спати. Та зараз небо, ясне та яскраве, радіє сьогоденню.
Ви чуєте? Це тихі кроки господині — осені, яка вже при йшла на зміну теплому літу. Прислухайтесь: вона вже тут.
Звучить лагідна музика. На сцену виходить Осінь.
Осінь.
Добрий день, мої шановні
Діти, пані та панове.
Нині знов із вами я.
Осінь — ось моє ім’я.
Восени земля прекрасна.
Як завжди, прийшла я вчасно
І у села й у міста —
Всюди осінь золота.
Лист торкну — і диво стане:
Помаранчевим, багряним,
Ясно-жовтим стане ліс.
Як не віриш,— подивись!
Осінь змахує рукою, на сцену вибігає танцювальний гурт, виконує «Танець осінніх листочків».
Ведуча.
Ні, це, друзі, нам не сниться:
Справді, осінь-чарівниця завітала у гаї
І творить дива свої.
Ось червоне та іскристе
На калині вже намисто,
Є у осені талан Ранком розливать туман,
Білий, молоко немов.
Осінь вся у праці знов:
Журавлі курличуть: певно,
Птах вона збирає в путь.
І, звичайно, недаремно Осінь щедрою зовуть.
Осінь.
Це приємно.
Я це знаю.
Щедрість — заповідь моя.
Познайомтесь з урожаєм:
Він усюди там, де я.
Особливо цього року
Він в нас — парубок нівроку.
Я покличу урожай:
Гей-но, брате, завітай!
На сцену виходить Урожай.
Урожай
Ось і я! Привіт, громадо!
(Звертається до Осені.)
тобі я, сестро, радий!
Осінь — це моя пора.
І приємно показати
І дорослим, і малятам:
Я вродився «на ура».
Теплий день, і небо синє.
І доречне свято нині,
Хай лунають жарти, сміх!
А земля тепер спочине.
Я на ярмарок осінній
Вас запрошую усіх!
Танець кумоньки
Усі гості свята підходять до столів, де розташувався овочевий ярмарок. За столами стоять продавці. Гостей зустрічають господині.
1-ша господиня
Наші гості довгожданні!
Щиро, щиро просим вас!
Ярмарок удався славний,
Все чудово, все гаразд:
Фрукти, овочі нівроку,
Ми зібрали залюбки.
Всі вони милують око,
Урожаю завдяки.
2-га господиня
Осінь! Ти — пора чудесна,
Ці усі смачні плоди
У дарунок нам принесла.
А погляньте-но сюди:
Цим духмяним короваєм
Із нового урожаю
Вас дозвольте привітать,
Побажати щастя й миру
І слова подяки щирі
Від душі гостям сказать.
Вклоняючись, подає Осені на рушнику коровай.
Осінь
Й вам спасибі, господарки,
Що мене не підвели,
Що вставали рано-зранку,
Працьовитими були.
І пололи, й поливали,
Доглядали сад, поля.
Про врожай свій ви подбали —
І віддячила земля.
3-тя господиня
Довелося потрудитись,
Щоби нині не зганьбитись.
Зараз — час відпочивать,
А тепер нам треба, звісно,
Для гостей веселу пісню
Та душевну заспівать.
Господині виконують пісню на мотив частівок.
Господині (разом)
Ярмарок зібрав учасно
Весь шляхетний, добрий люд.
І погода розпрекрасна,
Ех, настрій також напрочуд.
Свята ми усі чекали,
Гляньте на дари оці:
Гарний урожай зібрали
Ех, і картоплю, й гарбузці.
Уродилася пшениця,
Жито, просо та овес.
Будуть гарні паляниці
Ех, буде ситий рід увесь.
Всім бажаємо здоров’я,
Зичим щастя повсякчас.
Господарочки чудові
Ех, в Мавковичах у нас!
1-ша господиня
То ж проходьте, подивіться,
Все сподобається вам.
Продавці тут, як годиться,
Вихваляють різний крам.
А від краму, що й казати,—
Погляду не відірвати
І не відвести очей
Від плодів та овочей.
Гості проходжуються повз столів, продавці закликають їх до свого товару.
1-й продавець
Гарні яблука червоні,
В Геркулесову долоню,
Ніби з сонця промінців,
Дожидають покупців.
Ранньою росою вмиті,
В них ще чути подих літа.
Покуштуй лишень, і знай:
На землі буває рай.
І солодкі, і духмяні,
І такі вони рум’яні,
Мов соромляться чогось.
Подивіться, вони ось!
Ведуча. Справді, яблука просто дивовижні. Вони сповнені і життєдайної вологи червневих дощів, і щедрого тепла липневого сонця, овіяні привітним вітерцем трударя-серпня. Завдяки дбайливим рукам садівника, що вклав у них маленьку часточку своєї доброї душі та, звісно, (звертається до Осені та Урожаю) вам, наші шановні, маємо такі незрівнянні фрукти.
2-й продавець
А у мене є квасоля!
Буде борщ пісний, розсольник,
І повірте ви мені:
З нею пироги смачні.
Біла, жовта і ряба,
Є і спаржева, й проста.
Люде! Мимо ви не йдіть,
А квасолі прикупіть!
Крупна, бачите, яка?
В ній багато є білка.
Хочеш сильні м’язи мати?
То квасолю слід вживати!
1 - ша господиня. А ви знаєте, цей продавець дійсно має рацію. Плоди квасолі містять надзвичайно багато корисних речовин, зокрема до 30 відсотків білка. Ось у Латинській Америці квасоля є найуживанішою культурою. З неї там готують дуже багато страв. Нам, українцям, також не слід обходити цю знайому віддавна культуру.
3-й продавець
Не квасоля і не біб,
А картопля — «другий хліб».
З неї можна, так сказати,
Безліч страв приготувати.
З цього висновок простий:
Без картоплі стіл пустий.
То ж підходимо, купуєм!
Бо картопля всім смакує.
2-га господиня. Так, без картоплі, дійсно, не обійдешя ніяк, ні в будні, ні в свято. Навіть не віриться, що колись на Русі й гадки не мали про існування цієї королеви всіх овочів. Лише три століття тому вона була завезена до нас.
3-тя господиня: Про картоплю люди навіть легенди склали. Ось, наприклад, одна із них.
Російський цар Петро І, що славився прогресивністю поглядів, побувавши в Європі, скуштував смачні бульби картоплі і завіз досі незнайомі бульби до Російської імперії. Цар наказав своїм підлеглим панам вирощувати і споживати екзотичний овоч. Та царські підлабузники не знали, яку саме частину рослини слід їсти.
І ось один такий примхливий пан, коли його картопля відцвіла та на кущиках з’явилися зелені кульки-ягоди, наказав своїм кріпакам саме їх зібрати та подати до столу.
Розлютився пан, спробувавши таку «страву», затупотів ногами і наказав негайно викинути геть всі рослини, разом із корінням. Слуги виконали наказ пана та вивезли всю картоплю у ярок.
А тими місцями йшов бідний селянин та угледів незвичайні бульби. Набрав чоловік їх у торбину, приніс додому та й показав своїй дружині. Жінка, не довго думаючи, почистила дивовижні коренеплоди та й стала смажити на сковорідці. Від тієї страви поширились смачні та приємні пахощі.
А тут якраз пан проїжджав повз хатину того бідняка. Почув він запах смаженої картопельки, зупинився, та й питає, що ж то за страва така у хлопа, що так чудово пахне.
«Та то, вельмишановний пане, ті земляні яблука, які ваші служники геть викинули»,— відповів селянин.
Відтоді картопля стала шанованою культурою на столах і у бідних, і у багатих.
Ведуча. Цікаву легенду ти розповіла нам, кумонько. А картопля, справді, потребує дбайливих рук своїх господарів, інакше доброго врожаю не бачити. Це і прополка, і обгортання, і, звичайно, боротьба з численними шкідниками, серед яких лідерство належить, безумовно, колорадському жуку.
Урожай. Так, приходиться поборотись за мене з ними. А чи знаєте ви, що ще років сорок тому такого шкідника, як колорадський жук, в Україні та й взагалі у Європі, не існувало? А завезений він був випадково з Америки, зі своєї батьківщини — штату Колорадо, десь півстоліття тому. Тому жук і отримав назву — колорадський. Відомо, що ще зовсім недавно його не було і в Азії. А зараз шкідливий мандрівник перетнув невідомим чином Уральські гори і дістався аж Свердловської області, чим надзвичайно засмутив місцевих городників.
Але прямуймо далі, на щедрому ярмарку ще багато городини, яка заслуговує на увагу.
4-й продавець
Гей, дівчата-парубки!
Всі купуйте буряки!
Той ніколи не жалкує,
Хто такий товар купує.
Турок бо, а не козак,
Не шанує хто буряк.
Буряки вродились в нас
На салат, на борщ, на квас.
З’їжте зранку бурячок —
І не буде болячок.
Споживай його щоднини —
Шлунок буде, як годинник,
Бо буряк — це овоч гідний.
І «Активій» не потрібно.
Осінь. Так, і буряки гарні. Наша національна українська страва, як борщ, неможлива без буряка. Та і користь для травлення від буряків, дійсно, є. Тому буряк незамінний для дієтичного харчування при схильності до хвороб травного тракту.
5-й продавець
Ось гарбузик симпатичний,
Зовсім, зовсім невеличкий.
Це з усіх, що в нас були,
Ми найменший принесли.
Гарбузи чудові наші,
Буде з нього гарна каша.
Хто забув придбать гарбуз?
Він розлігся, наче туз.
Вранці був ще на городі,
Власній радується вроді,
В чому сумніву не має,
Та на покупця чекає.
Ведуча. Гарбуз — не тільки смачний та поживний овоч. З ним в Україні пов’язано багато народних традицій, обрядів. 1-ша господиня. А знаю, знаю! Чудовий обряд з гарбузом при сватанні: коли парубок, що прийшов зі старостами просити дівчину стати його нареченою, був їй не любим, то і отримував замість вишитого сватального рушника ось такий пузатий гарбузик! Ото була ганьба для парубка!
2-га господиня.: Ну зате хоч каші гарбузової хлопець міг поїсти вдосталь! Однак, які гарні кавуни он продаються!
6-й продавець
А ось смачні кавуни,
Мов справжнісінькі пани.
І смугасті, і чудові!
А ось дині є медові!
Закликаю господинь:
Парочку придбайте динь!
Вас, шановні, запевняю:
Краще ласощів немає!
А корисні — надзвичайно!
Так купуйте їх негайно!
Ведучий. Можливо, не всі знають, що батьківщиною кавуна є Африка. Там і понині зростають близько десяти видів кавунів, серед них не тільки однорічні, а й багаторічні рослини. А плід кавуна — ягода, хоч і надзвичайного розміру.
3-тя господиня. А я ось надаю перевагу не солодощам, а гострим стравам. На колір та смак товариш не всяк. Дуже полюбляю, щоб у страві і цибуля була, й часничок. Ось, до речі, і вони.
7-й продавець
Ти здоровим бути звик?
То цибулю та часник,
Щоб зимою не хворіти,
Неодмінно слід купити.
Ех, цибулька прехороша,
В будь-які приправи гожа.
В мене різні є сорти.
Чоловіче, підійди!
Золотиста, традиційна,
А іще є «кримська», синя.
Вітамінів безліч має,
Всіх мікробів проганяє.
Урожай
Ех, і ярмарок багатий!
Я оглянув залюбки
Моркву, ріпу і томати,
Баклажани, кабачки.
Перці різні та капуста,
І звичайна, і цвітна.
В погрібах не буде пусто.
Що не овоч — дивина!
Та і фрукти уродили:
Груші, яблука та сливи,
І, звичайно, виноград.
Знайдеш тут усе підряд.
Осінь
Хай же в цей прекрасний час
Мелодійна пісня лине,
Хай моя пора осіння
Не засмутить, друзі, вас!
Звучить музика пісні «Куди йде дитинство». Всі учасники свята співають, Осінь танцює.
Всі учасники свята (разом)
Звідкіль приходить осінь?
З невіданих країв.
Приносить срібні роси
І золото гаїв.
Вона прийде, я знаю
У вересневий час.
І щедрим урожаєм
Порадує всіх нас.
Приспів:
Між зимою й літом
Чародійка-осінь йде,
Пофарбує віти в золоте,
Відзначають в школі
І дорослі, і малі
Щедрої свято осені.
Звідкіль приходить осінь?
Чому це вітер стих?
І неба чиста просинь.
І журавлиний крик
В безкрайній простір лине,
І чуть його здалля.
Нехай тепер спочине
Натруджена земля.
Приспів.
Свято закінчується.
Учні:
1. Покосили пшениці й жита. 2. Зажурились квіти неспроста,
Ми не зчулись, як минуло літо. Вранці роси випадають білі.
Вже надходить осінь золота. Вже надходить осінь золота –
Молоде, зелене сходить жито. Жовкне листя у саду на гіллі.
3. Осінь, осінь!
В гості тебе просим
З щедрими хлібами,
З високими снопами,
З листопадом і дощем,
З перелітним журавлем.
Осінь: Ось я-за сосною.
Ось і листя в'яне.
Хто я? Це за мною
Йдуть густі тумани
Ранками імлистими.
Вдень, як позолота,
Обриваю листя - це моя робота.
1-й учень (дивиться): Справді, осінь.
2-й учень: Заходь до нас,
Тут хлопчики й дівчатка
Зібралися стрічать тебе давно.
3-й учень: Про себе розкажи спочатку,
Порозважайся з нами заодно.
Осінь: Прийшла пора збирання урожаю,
Тому й погоду гарну я тримаю,
Аби устигли хлібороби славні
Із щедрих нив у цей погожий час
Позвозити весь урожай в комори —
Нехай собі лежить там про запас...
А це ось у руках моїх, погляньте,
Із листя різнобарвного гірлянда.
До всього ж я художниця завзята,
Гірлянду подарую вам, малята!
Учні:
1. Малює осінь на деревах, 2. Пливе туман сріблястий в лузі
Ґуля по травах і стежках. Над синім поглядом ріки.
Калини кетяги рожеві Верба за літечком у тузі
Тримає в бронзових руках. Скида червоні кісники.
3. Земля ще сонечком полита 4. Перегорта крилом сторінку,
Осінні фарби зігріва. Холодні ночі в мандри звуть –
Чита лелека в книзі літа Йому озерце і домівку
Про землю-матінку слова. Ніде у світі не забуть.
5. Літо осені у вічі 6. У ворота літа дзвонить
Синім вересом глядить, Юний вересень-школяр,
В сад рожеву айстру кличе Золоте калини гроно
І метеликом летить. Осінь хилить на буквар.
Хлопчик-Вересень: Добридень, милі! А якщо заждались Ви мене, малі, то це тому, що вранці проводжав я діток у школу - і в місті, і в селі. Я вів їх перший раз у перший клас. Це ж зараз, діти, вересень у нас. (Пісня "Осінь знову до нас прийшла").
Хлопчик-Вересень: Назва першого місяця пов'язана з вересом - рослиною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: "З чужої сторононьки вертайтесь додомоньки". При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною.
Про вересень у народі кажуть так.
Діти (за чергою):
1. Вересень - рум'янець року.
2. Садок у вересні, що кожух у січні.
3. Вересень студений, але ситний.
4. Вересень струшує груші в садочку.
5. Як вересень, то й дощик сіє.
6. 3 вересня, на Тадея, селянин не журився - в хаті хлібець завівся.
7. 4 вересня, Боголіпа, — час перших осінніх приморозків.
8. 6 вересня, Євтихія, - якщо день випадає дощовий - буде осінь погожа і щедрий урожай у наступному році.
9. 11 вересня, Усікновення, — це період останніх гроз.
вересня, Семена. До цього дня селяни поспішали повністю обсіятись озиминою. В цей день, у давнину, коли не було електрики, запалювали посвіт — пристрій, яким освітлювали хату. Вогонь від посвіту мав зберігатись в оселі аж до Великодня.
вересня, Михайла Чудотворця, - від Михайла починали святкувати храмові свята (празники).
вересня, Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів. 13.27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят. У цей день, начебто, відбувається суд над лісовими плазунами - гадюками і вужами. Тому в давнину батьки забороняли дітям ходити цього дня до лісу.
Учні:
1. Подивись, на видноколі 2. Ось край річки жовті клени
Мов змінилися ліси. І берези золоті.
Хто це їх у жовтий колір Ялинки лише зелені
Так барвисто прикрасив? Залишились в самоті.
3. І пишаються дерева 4. А маляр цей –
Золотим своїм вбранням: Місяць жовтень. –
Це якийсь маляр, напевно, У відерцях чарівних
Догодити хоче нам. Жовту фарбу перебовтав
І розбризкує по них.
Хлопчик-Жовтень: Ми вересневі вдячні за старанність:
Врожай добротний зібрано без втрат!
І ось прийшов сьогодні на світанні
У гості жовтень - вересня я брат.
В садах те листя, що було зелене,
Зробилося одразу золоте.
Принишкли і дерева, і кущі.
Уже осінні перші йдуть дощі.
(Лунає пісня "Шпачок прощається").
Жовтень: Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його відтінками. Назва "жовтень" відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву - весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень - на весілля багатий.
Діти (за чергою):
1. Вересень пахне яблучками, а жовтень - капустою.
2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птах до раю.
3. Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
4. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало - чекай суворої зими. Якщо все-зима буде теплою.
5. Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить.
6. Не встиг у жовтні роздивитись, як сонце зійшло, а воно вже на заході.
7. 4 жовтня, Кіндрата, - починали готуватися до зими.
8. 5 жовтня, Фотія, - якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно.
9. 9 жовтня, на Івана Богослова, завершували всі польові роботи.
жовтня, Покрови, - починали вечорниці та весілля.
11. Свято Покрови належить до числа великих. Особливо популярним воно було у козаків. Покрова вважалася також заступницею жіночої та дівочоїдолі. День Святої Покрови є переломним: після нього вже починала нагадувати про себе зима. Тому й казали: "Покрова всю землю покриває листям або снігом", чи "По Покрові, то і по теплі".
жовтня, Сергія Послушного. З цього дня вже чекали зими.
Учні:
1. Дощик сиплеться з кленочка 2. Дощик сиплеться і пада,
Дощик жовтий, золотий... По стежинці дріботить.
А зелені ще дубочки І веселим листопадом
Хочуть осінь обійти. Вітер грається й біжить.
3. Довго буде він зеленим 4. Ой, навіщо мені листя,
Тумани осінні пить... Коли вже іде зима,
З кучерявих мрійних кленів Коли холодно вже стало
Казка осені летить. І пташок ніде нема.
5. Краще скину я листочки
І тихесенько засну.
Буду спати, буду ждати
Сонце, радість і весну.
Хлопчик-Листопад: Більше й більше листя з кленів
Облітає з кожним днем.
По траві іще зеленій
Листопад по парку йде.
(Пісня "Осінь").
Листопад: Назва останнього місяця теж не потребує особливих роз'яснень. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним. Досить цікавими є давні назви листопада - напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист. А про листопад в народі говорять так.
Діти:
1. Листопад вересню - онук, жовтню - син, а зимі-рідний брат.
2. Листопад білими кіньми іде.
3. Листопад зимі ворота відчиняє.
4. Листопад уриває дні, а накликає ночі.
5. Листопадовий день, що заячий хвіст.
6. Листопад не лютий - проте спитає чи одягнений, чи взутий.
7. 4 листопада, день Казанської Божої Матері, - остаточна межа переходу від осені до зими.
8. 10 листопада, Параски, якщо день випадає сонячний - зима буде тепла і м'яка, якщо хмарний - то наприкінці грудня вдарять морози.
9.14 листопада, Кузьми і Дем'яна, свято зустрічі зими (курячі іменини).
листопада, Михайла. Михайло має сповістити про початок зими, він приїздить на білому коні.
11. Кузьми, Дем'яна - свято, яке урочисто відзначали ковалі, бо, за народною уявою, ковальському мистецтву навчали людей святі праведники, їм приписується ще одна висока місія, наче б то Кузьма з Дем'яном є захисниками людей і тварин він укусів змій. У цей день колись відзначали зустріч зими, так звані "курячі іменини". Вважалося, що в цей день обов'язково має бути мороз. Із цього приводу казали: "Кузьма з Дем'янот ковалі-закують дороги і річки - до весни не розкувати".
Учні:
1. Тепер, коли вже зібрано врожай, іще заможнішим став рідний край! Ми закликаємо усіх Вас побувати на ярмарку веселому у нас.
(Діти займають місця за прилавком. "Веселий ярмарок").
2. Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!
Господарі й гості, глядіть, не минайте.
На ярмарок прошу гуртом, поодинці,
Чекають на вас там чудові гостинці.
3. На ярмарку нашім веселім, багатім
Є чим дивуватись і є що придбати,
Тут щедрі дарунки із саду й городу,
Тут пісня і жарти - усім в нагороду.
4. Мерщій бо на ярмарок всі поспішайте.
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!
Картопля: Купуйте, куштуйте усі бараболю.
Варіте і смажте із сіллю й без солі.
Сто страв господиня з картоплі зготує.
Картопля, як хліб - вона всіх нагодує.
Помідор: Беріть помідори, вони пречудові,
До вашого столу хоч зараз готові.
Морква: Ця морква під сонечком щедрим зростала,
Земелька водою її напувала,
Тому-то морквина така соковита,
Моркв'яного соку вам треба попити.
Часник: Хто гострого хоче, часник хай придбає.
Він всякi мікроби вогнем випікає.
Груша: Скуштуйте цю грушу - солодку, духм'яну.
У роті, немовби медок, вона тане.
Яблука: Лоточків із яблуками не минайте,
Які до смаку Вам, такі й вибирайте.
Сортів тут багато — усі вони різні.
Ось - яблука ранні, ось - яблука пізні.
Калина: Беріте калину - червоні корали -
Ці кетяги небо і сонце ввібрали,
Напоїть матуся калиновим чаєм,
Недугу ураз, як рукою, знімає.
(Інсценізація народної пісні "Омелькова сімейка").
Учень: У нашого Омелечка невелика сімеєчка:
Тільки він та вона, та старий, та стара,
Та Іван, та Степан, та Василь, та Панас,
Та той хлопець, що в нас,
Та дві дівки косаті, та два парубки вусаті,
Та дві Христі в намисті, та дві ляльки в колисці.
Он як!
Омелько: Так, у мене, Омелька, чималенька сімейка.
Усі хочуть їсти-пити, треба посуд їм купити.
Омельчиха: Купити кожному по мисці:
Великому - велику, меншому - меншу,
Маленькому—маленьку,
Найменшому - найменшу.
Бабуся: А що миска без ложки?
Дідусь: Доведеться купити ложки.
Великому - велику, меншому-меншу,
Маленькому - маленьку,
Найменшому - найменшу.
Омельчиха: Та ще треба купити діткам
Сорочки та спіднички,
Чобітки і рукавички,
Звичайнісінькі шнурки,
Стрічечки і пояски.
Омелько: Ой, доведеться.
Діти: А гостинці?
Омелько: Будуть вам і гостинці.
(Омелько підходить до лотків і купує миски, ложки...).
Діти (з-за прилавків): О, дядько Явтух до нас їде!
(Інсценізація пісні).
Куди їдеш, Явтуше?
Куди Їдеш, мій друже?
- Не скажу!
-Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
- На базар!
- Ой, що везеш, Явтуше?
- Ой, що везеш, мій друже?
- Не скажу!
- Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
- Груші!
- Ой, дай мені, Явтуше,
Ой, дай мені, мій друже.
- Не дам!
- Та коли ж твоя та добрая ласка,
Так даси!
- Візьми ось, гниленьку!
Ведуча: А що ще є в твоєму возі?
Явтух: Не скажу, а відгадаєте - покажу!
(Діти у костюмах відповідних овочів загадують загадки).
1. Стоїть пані, чепуриться,
Бо вдягла сорочок триста.
(Капуста).
2. Товстий Гнат –
При землі, не впізнать,
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш.
(Буряк).
3. А що то за коні стоять на припоні,
Довгасті, голчасті, зеленої масті.
Нічого не возять, лише солі просять.
(Огірки).
4. Без рук, без ніг, а виліз на пліт.
(Гарбуз).
5. Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля).
(Коли всі загадки відгадані, "овочі" говорять):
Гарбуз: Ми-з гарбузової родини,
А виростаєм для людини!
За те нас люблять і шанують,
Що різні страви з нас готують!
Огірок: Який салат без огірка?
Буряк: А що за борщ без буряка?
Морква: Чи то без моркви?
Капуста: Без капусти?
Усі разом: Без нас в каструлі буде пусто!
Це правда, хлопчики й дівчатка,
Ми є-і всі живуть в достатку!
(Інсценізація народної пісні "Ходить гарбуз по городу").
Ведуча: На доброму ярмарку ми побували,
Одні - продавали, інші—купували!
Співали, сміялись та ще й жартували,
А тепер вже й додому час.
Ведучий: Наш ярмарок закінчується. Ми бажаємо, щоб завжди на ваших столах був достаток, щоб вам було що продавати, за що купувати. (Пісня. Співають діти).
Ой там, на веселім базарі,
Продавали, купували, жартували.
Із покупками потому
Повертаємось додому (2 рази).
