Лабораторно-практична робота №5

Лабораторно-практична робота №5

Тема. Підготовка учителя до уроку. Складання плану-конспекту уроку.

Мета. Засвоєння практичних навичок розробляти план-конспект уроку.

Форма звітності: план-конспект уроку трудового навчання

Кількість годин: 1 година аудиторних і 2 години самостійних занять

Література:

1.Онищук в современной школе. – М.: Просвещение, 181. – 321 с.

2. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посібник / За ред. О. І.Пометун. – К.: К., 200с.: іл.

3. Технічна праця (освітня галузь «Технологія»). Календарно-тематичне планування. 5 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 72 с.

4.Трудове навчання: програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-12 класи. – К.: «Перун», 2005. – 255 с.

Методичні рекомендації

Якісно підготовлений план-конспект уроку – необхідна умова високого рівня навчальної роботи учителя, оскільки скласти такий план можливо лише в результаті ретельної підготовки та обмірковування кожного елементу уроку.

У підготовці учителя до уроку виділяють роботу організаційного та методичного характеру.

Цілком очевидно, що знання та уміння учителя повинні бути значно більш широкими та глибокими, ніж це вимагається від учнів. Учитель має бути підготовленим до відповіді на запитання, які виходять за межі навчальної програми. Йому також необхідно володіти відповідними професійними навичками.

Методична підготовка учителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель проглядає посібники для учнів, щоб враховувати цей матеріал під час викладення нових відомостей.

Велике значення для підготовки учителя до уроку має ознайомлення з методичною літературою, в якій узагальнено досвід провідних загальноосвітніх закладів. В методичній літературі даються методичні рекомендації з побудови навчального процесу, підбору навчальних завдань, наочності та багатьох інших питань. Провідні учителі слідкують за новинками методичної літератури, вивчають пропоновані в них рекомендації і впроваджують їх у навчальну практику своєї роботи.

Не менш важливо вивчати досвід інших учителів. Одним педагогам вдається краще формувати в учнів графічні поняття з певної теми навчальної програми, іншим – розв’язувати різного роду завдання, третім – раціонально поєднувати різні форми роботи на уроці тощо. Методичні об’єднання організовують відкриті заняття, заслуховують на своїх засіданнях окремих учителів. Відвідування показових уроків трудового навчання є однією з форм методичної підготовки учителя до уроку.

Необхідно зазначити, що аналіз помилок учнів займає важливе місце у підготовці учителя до уроку. Досвід показує, що на виправлення помилок школярів витрачається до 10% навчального часу. Помилки в учнів можуть виникати з різних причин. Іноді внаслідок тих неточностей, які допускає учитель у процесі підготовки до уроку. Іноді причиною є неуважність самого учня, коли він слідкував за поясненнями учителя. Помилки можуть виникати і з об’єктивних причин. Так, наприклад учні можуть погано сприймати той матеріал, який є непосильним для даної вікової категорії дітей. Завдання учителя полягає в першу чергу у попередженні цих помилок. Очевидним також є те, що він може справитись із цим завданням, якщо йому добре відомі причини внаслідок яких виникають помилки. Тому учитель систематично аналізує помилки, які допускають школярі та шукає методичні підходи для усунення цих причин. Знаючи з досвіду минулих років, під час вивчення яких тем учнями допускаються помилки, і який їх характер учитель планує профілактичні заходи для їх попередження, вносить відповідні зміни до змісту інструктування практичних робіт тощо.

Підготовка учителя до уроку завершується написанням плану-конспекту.

Універсальної, жорсткої струк­тури уроку, придатної для всіх випадків організації трудового навчання, бути не може. Однак, зрозуміло, що урок не будуєть­ся стихійно, хоча досвідчений учитель нерідко імпровізує, як­що цього вимагають обставини. Структура, тобто послідовність частин, елементів уроку, пере­дусім, залежить від мети, типу і змісту. Тому для трудового на­вчання характерна багатоваріантність структури уроків.

Наприклад, комбінований урок нерідко будується за жорс­ткою схемою: 1) актуалізація опорних знань і досвіду учнів; 2) повідомлення теми, мети і зав­дань уроку, мотивація навчаль­но-трудової діяльності учнів; 3) вивчен­ня нового матеріалу; 4) первин­не закріплення; 5) практична робота; 6) підбиття підсумків. Чи завжди доцільна така побудова уроку? В одних випадках вона буде оптимальною, а в інших повна послідовність усіх етапів буде недоречною.

На основі освітньої ме­ти встановлюється тип уроку, його структура, а відповідно від цього залежать методи його про­ведення. Тому найбільш пошире­ною у педагогічній теорії й прак­тиці є класифікація уроків за ос­новною дидактичною метою за­нять. Висувається багато варіантів класифікації за цією ознакою, що відрізняються формулюван­нями окремих типів уроків. Ми пропонуємо такий варіант даної типології: 1) урок засвоєння но­вих знань; 2) урок формування умінь та навичок; 3) урок ком­плексного застосування знань, умінь та навичок; 4) урок уза­гальнення і систематизації знань; 5) урок перевірки, оцінювання й корекції знань, умінь та нави­чок; 6) комбінований урок.

На основі такої класифікації чіткіше можна усвідомити ознаки системи уроків: 1) цілеспрямованість на засвоєння кінцевих результатів навчання з даної теми; 2) наступність між уроками; 3) відповідність послідовності й змісту уроків логіці засвоєння даного матеріалу; 4) неперервність впливу на знання, вміння й навички, що формуються; 5) рівномірність розподілу в межах системи уроків трудових завдань різного цільового призначення, технічних засобів навчання, засобів мотиваційного і розвивального стимулювання.

Щоб забезпечити ціліс­ність навчально-виховного процесу на уроках трудового навчання, необхідно застосовувати всі перераховані вище типи уроків. Це особливо важливо під час впро­вадження нових програм з тру­дового навчання, де можуть бу­ти й уроки засвоєння знань, коли учні розробляють і обґрунтовують творчий проект, визначають його економічні, еко­логічні та інші характеристики, а також уроки формування практичних умінь і навичок, де йде процес розроблення власної конструкції, виготовлення виробу і т. д.

Для формування умінь твор­чо застосовувати знання, умін­ня та навички у комплексі, що дуже важливо під час розробки творчих проектів, виділяються уроки застосу­вання знань, умінь і навичок. Такий тип уроків також характерний і під час виконання різних лабо­раторно-практичних робіт.

Наприклад, учні під час занять у майстерні опанували технологію обробки деревини пилянням, струганням, свердлін­ням. Необхідно навчити їх засто­совувати ці навички в комплек­сі. Це можливо тільки на спеці­альному уроці застосування знань, що має свої конкретні завдання і специфічну структуру.

Урок узагальнення й систе­матизації має основну дидактич­ну мету — приведення засвоєних учнями понять у струнку систе­му, що передбачає розкриття й засвоєння зв'язків і відносин між її елементами. Кінцевим резуль­татом засвоєння таких систем знань є свідоме оволодіння ос­новними теоріями і провідними ідеями навчального предмета, ос­новами відповідної галузі науки.

До комбінованих у запропо­нованій нами типології ми від­носимо такі уроки, на яких став­ляться і реалізуються дві чи кілька рівноцінних дидактичних ці­лей; наприклад, засвоєння знань і застосування їх учнями, засво­єння знань і формування умінь і навичок застосування їх у нестан­дартних умовах. Подібних ком­бінацій може бути багато. Ком­бінований урок — досить таки по­ширений тип уроку трудового навчання.

Урок засвоєння нових знань має таку структуру: 1) актуалізація опорних знань і досвіду учнів; 2) повідомлення теми, мети і зав­дань уроку, мотивація навчаль­но-трудової діяльності учнів; 3) вивчен­ня нового матеріалу; 4) первин­не закріплення, 5) підбиття підсумків.

Урок формування практичних умінь і навичок передбачає наступну послідовність його проведення: 1) повідомлення теми, мети і зав­дань уроку, мотивація навчаль­но-трудової діяльності учнів; 2) актуалізація опорних знань і досвіду учнів; 3) практична робота; 4) підбиття підсумків.

Вкажемо на основні структурні елементи плану-конспекту:

Тема уроку (визначається відповідно до змісту навчальної програми)

Мета уроку ( визначається відповідно до теми уроку, кінцевого результату теми програми, що у навчальній програмі відображено у змісті практичної роботи. В загальному випадку мета може бути триєдиною: навчальна, розвиваюча і виховна. Навчальна повідомляється учням. На її основі учитель формує завдання уроку)

Об’єкт навчальної праці (це предмет, який досліджують, або над яким працюють учні на даному уроці. Відповідно до обєкту навчальної праці визначають зміст практичної роботи).

Обладнання (обладнання визначають відповідно до завдань і змісту практичної роботи).

Тип уроку (тип уроку визначається відповідно до головної навчальної мети).

Орієнтовний план і методи проведення уроку

І. Організаційна частина ( хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( хв)

VI. Практична робота ( хв)

VII. Підсумок уроку ( хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Мета цього етапу – підготувати клас емоційно та психологічно до уроку за короткий проміжок часу через виконання нескладних заходів, наприклад:

·  знайомство з класом;

·  перевірка присутніх;

·  призначення чергових.

З точки зору педагогічної майстерності на даному етапі від учителя вимагається емоційність, чіткість, швидкість. Не варто на довгий час зупинятись на порушниках дисципліни, вдаватись до тривалих «нотацій». Решта класу буде нудьгувати, знижується темп уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

Мета цього етапу – активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з основ наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу настає тоді, коли вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і, таким чином, підводить їх до теми уроку. Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є те, що говорити повинні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку.

Найбільш проста схема, за якою проводять даний етап уроку має такий вигляд: методом бесіди з’ясовують питання, які є опорними для життєвого досвіду учнів і мають логічний звзяок з темою уроку (це можуть бути запитання про найпоширеніші об’єкти, які учні бачили, і про які їм пояснювали батьки або учитель в початковій школі: машина, техніка, праця, робітник, електрика, виробництво тощо). Учителю необхідно так поставити запитання, щоб учні їх розуміли і могли пояснити. Далі виклад матеріалу здійснюють спираючись на відповіді учнів. Лише тоді можна вести мову про наявність на уроці правильно проведеної актуалізації опорних знань.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Мета цього етапу – зафіксувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми уроку. Учні повинні зрозуміти що вони будуть робити і для чого? З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо).

Мотивація пов’язана з темою уроку і після її обговорення часто стає своєрідним «місточком» для повідомлення теми, мети і завдань уроку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Мета цього етапу – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, і за що їх будуть оцінювати напри кінець цього уроку або заняття.

Повідомляють лише навчальну мету уроку. На основі оголошеної мети формулюють завдання. Формулювання завдань повинно відповідати таким вимогам:

1.Висвітлювати діяльність учнів, а не вчителя.

2.Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку.

3.Бути короткими, ясними і абсолютно зрозумілими для учнів.

Записуючи завдання в конспекті учитель формулює їх для учнів, наприклад:

-  пояснювати поняття про технологію, техніку;

-  називати основні види технологічної діяльності;

-  вміти дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в майстерні.

V. Вивчення нового матеріалу за планом

Цей етап уроку в конспекті учителя відображається відповідно до плану, який відповідає визначеним завданням. Як правило, досвідчені учителі відображають в конспекті лише той матеріал, який учням необхідно записати в зошит.

VI. Практична робота

Тут необхідно уточнити практичне завдання, яке повинні виконати учні. Тому в цьому місці плану-конспекту повинен бути зміст завдання та його розв'язок (у вигляді креслення, схеми, послідовності виконання операцій тощо). З кращого досвіду учителів трудового навчання відомо, що учителю необхідно до початку уроку власноруч виконати завдання, яке будуть виконувати учні на уроці. Це дає змогу більш раціонально спланувати практичну частину чи відповідний тип уроку, зміст інструктажів тощо.

6.1 Вступний інструктаж

В даній частині уроку учитель вказує на безпеку праці під час користування інструментами, акцентує увагу на тих складових операції, які забезпечують якість її виконання.

6.2 Поточний інструктаж

Проводиться у тому випадку коли є потреба зупинити роботу і звернути увагу учнів на системні порушення технологічного процесу, правил безпеки тощо.

6.3 Заключний інструктаж

Звертають увагу на допущені помилки та шляхи їх пдолання тощо.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія. Мета цього етапу – встановити зв'язок між тим, що вже відомо або виготовлено, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, щоб реалізувати проект. У цій частині учитель через продумані наперед запитання з’ясовує:

·  зміст виконаної учнями роботи;

·  учні порівнюють реальні результати з тією метою і завданнями, які повідомлялись на початку уроку;

·  чому отримали саме такий результат а не інший?

·  що потрібно змінити для успішної реалізації проекту?

·  скласти подальший план дій для реалізації проекту

7.2 Домашнє завдання.

Завдання

Підготуватись до проведення уроку з трудового навчання за темою запропонованою викладачем, працюючи за такою схемою:

а) уточнити тему, мету, зміст основних понять, обладнання, завдання практичної роботи уроку, визначені у календарно-тематичному плані та навчальній програмі.

б) визначити об’єкти проектування

в) ознайомитись з методичними рекомендаціями до проведення уроку з даної теми;

г) встановити можливість використання шкільного підручника та інших дидактичних матеріалів на даному уроці;

д) скласти по даній темі план-конспект уроку.

Інтерактивна частина заняття

Робота в парах:

Застосовуючи технологію роботи в парах перевірити план-конспект уроку з трудового навчання, провести короткий аналіз виявлених недоліків, працюючи за наступним алгоритмом:

Чи правильно сформульовано мету уроку? Чи відповідають поставлені завдання уроку змісту навчальної програми, теоретичній та практичній частині плану-конспекту? Чи розкрито у конспекті зміст практичної роботи? Чи повністю розкрито зміст інструктажів? Заключна частина уроку: визначеність запитань, які учитель обговорить на прикінці уроку; чи є в підсумках запитання, які спричинять рефлексію учнів; наявність домашнього завдання.

Завдання для самостійної роботи

1.Розробити систему уроків для розділу «Проектування виробів» у 7-9 класах

2.Знайти в літературних джерелах, довідниках, мережі Інтернет тощо зразки виробів для розробки творчих проектів учнями 5-7 класів.

Контрольні запитання

Яке значення має планування навчального процесу? Розкрийте зміст підготовки учителя трудового навчання до уроку? Розкажіть про підготовку учителя до уроку.

Зразок

План-конспект уроку трудового навчання для 5-го класу

5-Б клас, 22.09.06 р.

Тема уроку. Художнє конструювання виробу ( 1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про етапи проектування, ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони; формування умінь застосовувати метод фантазування, виконувати ескізне конструювання.

Розвивати окомір, точність під час виконання графічних зображень. Виховувати основи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: робочий ескіз об’єкту, який проектується.

Обладнання. Олівці, креслярський інструмент та матеріали: креслярський папір.

Тип уроку. Формування практичних умінь

Орієнтовний план уроку

І. Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв)

IV. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (8 хв)

VI. Практична робота (20 хв)

VII. Заключна частина (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

перевірка присутніх; призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

Що таке об’єкт технологічної діяльності? Які вимоги ставлять до об’єкту, який конструюють? Що таке ергономічність? Технологічність? Що таке функціональність?

5  Які вимоги можна сформулювати до кухонної дошки (або іграшки), яку

ми будемо проектувати на сьогоднішньому уроці?

6  Якою професією, на вашу думку, необхідно оволодіти, щоб після закінчення школи проектувати технологічні об’єкти?

7  У чому суть методу фантазування?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Сьогодні ми будемо вчитись проектуванню об’єкта технологічної діяльності. Завдяки отриманим умінням (здійснювати вибір конструкції, виконувати ескіз тощо) ви зможете проектувати не лише даний виріб, а також багато інших цікавих речей, що може стати вам у нагоді під час вашого дозвілля.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

-  пояснювати процес створення виробу - етапи проектування;

-  застосовувати метод фантазування у створенні технологічного об’єкта;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) етапи проектування;

б) види проектної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони;

в) поняття про художнє (ескізне) конструювання як складову частину проектування.

а) У виробничих умовах процес проектування виробів як правило відбувається у чотири стадії.

Перша стадія – формулювання завдання.

Проектування починають з певних вимог, яким повинна відповідати конструкція в експлуатації. Ці вимоги оформляють як технічне завдання, в якому вказують призначення і область застосування об’єкта.

Друга стадія. Розробка ескізного проекту.

Його часто називають ескізним пошуком. Дизайнер (художник-конструктор) часто застосовує метод фантазування виконуючи декілька ескізних замальовок майбутнього виробу.

Третя стадія – технічний проект.

Технічний проект містить більш конкретну технічну характеристику виробу і коротку пояснюючу записку, в якій наводяться дані розрахунку і техніко-економічні показники виробу. У ході розробки технічного проекту конструктори ведуть розрахунки, наприклад, тепловий, динамічний, на міцність та інші. Визначають геометричну форму і основні розміри вузлів і основних (несучих) деталей.

Четверта стадія - так зване робоче проектування, в якому розробляються креслення деталей і робочі складальні креслення.

Для виготовлення більш простих моделей в умовах шкільної майстерні, ми будемо спиратись у нашій роботі на чотири етапи проектування:

- підготовчий;

- конструкторський;

- технологічний;

- заключний;

На першому підготовчому ми з’ясуємо завдання над яким будемо працювати. На другому (конструкторському) розв’яжемо це завдання (застосовуючи ескізне або художнє конструювання) і розробимо конструкцію виробу.

На третьому будемо виготовляти спроектований виріб відповідно до розробленого ескізу або креслення. І нарешті заключний етап – це остаточне випробування об’єкту, оформлення і захист проекту.

б) Таким чином у процесі проектування застосовують наступні види графічної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони.

Зображення на кресленні виконується за певними правилами і звичайно із застосуванням креслярських інструментів. На практиці конструктори на початковій стадії створення об’єкту використовують креслення, виконані в окомірному масштабі від руки, без креслярських інструментів. Такі креслення називають ескізами. Вони призначені для одноразового використання на виробництві.

До проектної документації додають певні відомості (технічний опис): короткий опис об’єкта, принцип його дії, коротке обґрунтування прийнятих конструкторських рішень.

Ескізний проект (друга стадія проектування) не завжди дає повне уявлення про майбутній технічний об’єкт. Тому під час проектування на цій стадії часто застосовують макетування. Макет виробу, який конструюють, може виготовлятися в певному масштабі або в натуральну величину.

VI. Практична робота

Завдання. Розробити декілька художніх замальовок майбутнього виробу – контурної іграшки ракети (інтерактивним методом роботи у малих групах).

6.1Вступний інструктаж.

учитель формує групи (по три учні у кожній); нагадує суть методу фантазування: уявимо, що ми з вами можемо наділити модель нашої ракети будь-якої формами (можете пригадати як виглядає ракета, яку ви бачили в літературі і запропонувати власний варіант) необхідно уявити образ такої ракети і відтворити його на малюнку.

6.2 Поточний інструктаж

якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі дітей, учитель робить власні замальовки на дошці:

І-й варіант об’єкту проектування – вибір форми контурної іграшки:

ІІ-й варіант об’єкту проектування – вибір форми кухонної дошки:

 

учитель пропонує групам вибрати і доповнити запропоновані варіанти чимось новим (додаткові крила, змінити форму існуючих елементів тощо). надати обраній і вдосконаленій моделі фантастичні можливості: придумати як даний об’єкт буде розв’язувати проблему тощо.

7.1 Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.За допомогою якого методу ви сьогодні працювали?

2.Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

3.Що могло б бути організовано краще, корисніше?

7.2 Підбиття підсумків:

·  виставлення оцінок за роботу на уроці;

·  домашнє завдання: основні положення конспекту.