Голодомор на території Херсонщини в 1роках

ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ УПРАВЛІННЯ

ОСВІТИ

Херсонська спеціалізована школа І - III ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови

Херсонської міської ради

В,

Голодомор на території Херсонщини в 1роках

Виконавець - учениця 9 - В класу Буляндра Каріна

Керівник - викладач історії Олена Вікторівна Двірська

ЗМІСТ

ст.

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ГОЛОД - ГЕНОЦИД В УКРАЇНІ ( ХЕРСОНІ) 6

1.1. ПРИЧИНИ ГОЛОДОМОРУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, ХЕРСОНЩИНИ

1.2. ТЕХНОЛОГІЯ МОРУ

РОЗДІЛ 2. ЧИ Е ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ?

2.1. ГОЛОДОМОР МОВОЮ ФАКТІВ

2.2. ГОЛОДОМОР УСТАМИ ОЧЕВИДЦІВ ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ,

ДОДАТОК А. ЗІ ЗВІТУ КОМІСІЇ ПРО ОБСТЕЖЕННЯ с. ЗЕЛЕНЕ ВЕЛИКОЛЕПЕТИНСЬКОГО РАЙОНУ

ДОДАТОК Б. ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ
ДОДАТОК В. ФОТОГРАФІЇ

ВСТУП

Ні труни, ні хрестів, І ні тризни! Прямо в яму.

Навіки-віків!

Чорна сповідь моєї

Вітчизни..

І її затамований гнів. ()

Голод на Україні в роках - одна з достоту трагічних сторінок нашої історії. Ця частина часопису й понині залишається маловідомою і малодослідженою, хоча табу із теми, що стосується геноциду вкраїнського народу, зумовлених ним величезних людських втрат, знято. Злочинний курс Сталіна, палко, підтриманий найближчим оточенням вождя, привів населення житниці тогочасного Союзу до харчування корою та людоїдства.

Тема голодомору Зрр. більше 50 років була забороненою. Тільки з кінця 1980-х правда про голодомор поступово відкривається і стає більш доступною для всіх бажаючих дивитися в очі власної історії. Ось чому, ми обрали саме цю тему для наукової роботи.

Отже, на нашу думку, актуальність даної теми полягає у тому, щоб спробувати осмислити життя народів на території Херсонщини, України під час голодомору 1рр.

Метою нашої роботи є дослідити та проаналізувати, за яких умов відбувається голодомор в повоєнні часи, чи можна його було уникнути, спробувати довести, що ці події є геноцидом над народом, які відбились на всіх сферах життя суспільства, а частина цих наслідків не подолана й досі.

Об'єктом дослідження є процес впровадження політики голодомору в 1рр. тогочасною владою на території України, нашого краю.

Предмет - Голодомор-геноцид у житті народу, який проживав у нашій країні в рр.

Виходячи з необхідності розкриття облєкту і предмету нашого дослідження постають наступні завдання:

-  проаналізувати основні етапи політики впровадження вилучення всіх
продовольчих припасів на території України, Херсонщини;

-  охарактеризувати причини голодомору ;

-  простежити технології мору ;

-  дослідити історичні факти, для з'ясування масштабу цього процесу ;

-  прослідкувати автобіографічні документи очевидців голодомору на
території Херсонщини ;

-  висвітлити основні моменти політики сталінського режиму ;

-  визначити специфіку геноциду на території Херсонщини, України ;

-  зЛ ясувати наслідки та значення голодомору.

Наукова новизна роботи полягає в тому, щоб показати впровадження політики голодомору в нашому рідному краї, України, висвітлити наслідки цієї політики, показати масштабність цього процесу та вплив на розвиток сучасної держави.

Практичне та теоретичне значення роботи у тому, що її можна використовувати в навчальному процесі загальноосвітніх та вищих навчальних закладах при викладенні історії України, нашого краю, на факультативах та в написанні статей, інших наукових робіт з цієї теми.

При написанні нашої роботи були використані такі методи, як:

-  історико-типологічний;

-  порівняльний;

-  історико-функціональний;

-  аналіз та синтез.

Стан вивчення проблеми. Темою голодомор займаються дуже багато вчених дослідників, наприклад, зібрання свідчень істориком, професором і священиком Юрієм Мициком, який зумів скерувати енергію студентської молоді на шляхетну справу. Завдяки їхньому ентузіазмові та молодому запалу вдалося здійснити вражаюче дослідження глобальної історичної події на рівні, досі практично не використаному - рівні „мікроісторії".

Відомий український письменник Василь Піддубняк написав книгу „Жниво молоха". Який перший із місцевих журналістів обнародував пресі факти на Херсонщині часів голодомору.

Структура роботи. Наукова робота складається з : вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. ГОЛОД - ГЕНОЦИД В УКРАЇНІ (ХЕРСОНІ)

1.1. ПРИЧИНИ ГОЛОДОМОРУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, ХЕРСОНЩИНИ

Цей сніг, як сон, прийшов - розтане.

Здимить і хмару перейде... Весна.

Село лежить в тумані.

Голодний рік, голодний день.

( М. Будлянський )

Одним з найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був організований ним голод рр. До цього голоду держава штовхала село, яке відмовлялося прийняти колгоспну систему з початку колективізації. Голод рр. для українців був тим же, ніж нацистський геноцид для євреїв або різанина 1915 р. для вірмен. Ця трагедія, масштаби якої просто неможливо усвідомити, нанесла нації непоправний удар, соціальні, психологічні і демографічні наслідки якого дають знати про себе і сьогодні. Вона ж кинула чорну тінь на "перемоги" радянської системи і методи їх досягнення. Найжахливіше в голодоморі рр. - те, що його можна було уникнути. Сам Сталін заявляв: "Ніхто не може заперечувати, що. загальний урожай зерна 1932 р. перевищує 1931" . (1 січня 1933 р.) [ ] . Запропонувати ЦК КП (б) У і СНК УРСР широко оповістити за допомогою сільради, колгоспи, колгоспників і трудящих одноосібників, що:

а) ті з них, які добровільно здають державі раніше розкрадений і прихований хліб, не піддаватимуться репресіям;

б) відносно колгоспників, колгоспів і одноосібників, що наполегливо продовжують вкривати розкрадений і прихований від обліку хліб, застосовуватимуться строгі заходи стягнення, передбачені ухвалою ЦІК і СНК СРСР від 7 серпня 1932 р. (про охорону майна державних підприємств, колгоспників і кооперації і зміцненні суспільної соціалістичної власності).

Деякі вважають, що голодомор був для Сталіна засобом подолання українського націоналізму. Зрозуміло, що взаємозв'язок національного підйому і селянства не вислизнув від уваги радянського керівництва. Сталін стверджував, що "селянське питання в своїй основі є суттю національного питання. По суті, національне питання - це селянський питання" . [ ]

У 1930 р. головна газета комуністів України розвивала цю думку: "колективізація на Україні має перед собою спеціальну мету: поруйнувати соціальну основу українського націоналізму - індивідуальне селянське господарство" . ( ) Отже, в кращому разі можна зробити висновок, що смерть мільйонів людей була для Сталіна неминучою ціною індустріалізації. У гіршому ж випадку можна припустити, що він свідомо дозволив голоду змести всяке подібність опору в цій особливо неспокійній частині його імперії. Примітним аспектом голодомору були спроби влади стерти його з людської пам'яті. Ще недавно радянська позиція в цьому питанні була однозначною: заперечувався сам факт голоду. Зрозуміло, якби істинні масштаби голодомору стали загальновідомими, це нанесло непоправний збиток тому образу "світоча миру і прогресу", який Москва намагалася затвердити в свідомості людей як усередині держави, так і за рубежем. Тому довгий час режим забороняв навіть згадувати про цю трагедію.

Дослідники голоду 19р. аби з'ясувати його причини і наслідки, вживають різні за своїм інформативним значенням терміни: „голод", „голодомор", „людомор", „голодне лихоліття", „голокост", „великий голод" тощо. Образними і водночас публіцистично гострими є визначення „штучний", „наперед спланований голод", „терор голодом", „народовбивство",

„навмисний", „свідомий". Вони мають право на існування, але належним чином не відтворюють суспільно - політичного та морально - правового аспекту страхітливих подій.

Ці терміни - своєрідні історичні „жахізми", а не повні неологізми. їх можна по-різному тлумачити. Скажімо, голод означає відсутність їжі, потяг до їжі, тобто потребу людського організму. Отже, бракує інтегруючої категорії, яка репрезентувала б усі перелічені поняття і терміни.

В Україні, якщо всебічно проаналізувати соціальнр-економічні та політичні причини голоду, що було вчинено акт геноциду. Що означає цей термін і коли він з'явився?

Дослівно геноцид означає вбивство роду чи племені. Дехто з дослідників називає трагічні події рр. — селяноцидом, тобто вбивство селян штучним голодом. І таке визначення є науково обґрунтованим.

Отже, можна з'ясувати складові політики Голодомору :

Насильне вилучення всіх продовольчих припасів :

- липень 1932 р. - влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани
хлібозаготівель;

-  серпень 1932 р. - прийнято т. зв. закон „про п'ять колосків", за яким
засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

-  листопад 1932 р. - запроваджено натуральні штрафи, що означало
вилучення всіх харчів у селян;

-  грудень 1932 р. - примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому
числі і насіннєві.

Хлібозаготівлі - ось причина, яка лежала на поверхні. Відібрали хліб - прийшов голод. Зв'язок між цими явищами безперечний. Голод був і в районах України, населених національними меншинами. Голод був у російському Поволжі. Бездоказові, побудовані на емоціях твердження про „український голокост зміцнює такі позиції"". За цих умов важко довести, що голод рр. Справді був геноцидом. Тоді антикомуністичні емоції бралися до уваги. Тепер потрібні аргументи, щоб визнати голод рр. Не витратами форсованої соціалістичної індивідуалізації, а продуманим актом геноциду, спрямованим проти українського народу.

Підвищена смертність на селі була пов'язана зі згубною хлібозаготівельною політикою. Хліб - основний продукт харчування. Проте катастрофічна смертність була викликана не заготівлями, а іншою причиною. І це теж доводить, що справді голодомор був геноцидом селянства й козацтва поєднаним у часі з планомірним винищенням української інтелігенції. Тобто це був геноцид українців як нації. Він не випливав з офіційної національної політики ВКП, а точніше, з політики сталінського режиму, який підім'яв під себе не тільки суспільство, а й правлячу партію. Але це був масовий терор за соціальними і національними ознаками.

У пострадянський літературі справедливо визнано, що масовий терор в обох формах застосувався державою як метод управління аж до смерті Сталіна. Геноцид був застосований під прикриттям хлібозаготівель у катастрофічній ситуації, що склалася після 1929р. за радянських часів нас привчали думати, що в процесі, „соціального будівництва" послідовно виконувала заздалегідь накреслені плани.

Насправді збудована економіка конструкція сильно відрізнялася від того, що Сталін бажав побудувати. До створення цілісного народногосподарського комплексу, яким можна було управляти з одного центру, керівники ВКП йшли методом спроб і помилок. Голод у багатьох регіонах СРСР був наслідком помилкової спроби, а голодом в Україні - результатом намагань Кремля вийти з катастрофічної ситуації в найбільш небезпечних для нього регіонах шляхом застосування репресій.

Щоб забирати в людей всю їжу, і все що можна посіяти Сталін утворив хлібозаготівельні комісії. В Україні комісію очолив голова Рад наркому СРСР В. Молотов. Результатом їх діяльності став голод в усіх регіонах. Він розпочався і в містах не зернових регіонів СРСР, знятих із централізованого постачання внаслідок дефіциту хліба.

У постанові ЦК КПУ від 26 січня 1990р. голодомор маскувався голодом, який спалахнув у багатьох регіонах СРСР. Маскування це не було усвідомленим, інакше з багатьох книг вилучили б документи, які вказували на істину причину голодомору. Надзвичайні комісії не мали власного апарату. Вони були народжені протокольним рішенням політбюро ЦК ВКП від 22 жовтня 1932р., в якому говорилося :„... .для посилення хлібозаготівель відрядити на дві декади:

а)т. Молотова на Україну з групою у складі тт. Колмановича, Саркіса, Маркевича, Кренделя;

б)т. Кагановича на південний Кавказ з крупою у складі тт.. Юріна, Чернова" Початком роботи комісії в Україні слід вважати появу Молотова на засіданні політбюро ЦК КПУ ЗО жовтня. На цей час Україна виконала тільки 40% встановленого хлібозаготівельного плану. До кінця жовтня приблизно 1.5 тис. Колгоспів виконали план і не потрапили під роздачу санкцій. Але 23 тис. Колгоспів залишалися в боржниках у держави. Держава бажала взяти своє.

Жодних повідомлень про втрату врожаю 1932р. не існує, але ситуація в сільському господарстві тоді ставала катастрофічною. Замість відмови від спотворених виробничих відносин, які змушували колгоспників приховувати власну продукцію, Сталін став на звичайний шлях репресій. 7 серпня 1932р. з'явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР „Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності. Розкраданням майна колгоспників каралося розстрілом. Після того як хлібозаготівлі у вересні й жовтні 1932р. дали мізерні результати, на зміну „ударникам преси" прийшла надзвичайна комісія.

Отже, ми бачимо, що голодомор рр. був дуже жорстоким, не спричинений кліматичними умовами, а створений тогочасною владою, спрямований проти національного самовизначення українського народу.

1.2. ТЕХНОЛОГІЯ МОРУ

Тиждень терпів я вів голоду муки, Плакав, ходив, простягаючи руки. Врешті ходити уже я не зміг, Ледве дійшов, упав на поріг.

( М. Будлянський )

Одним з найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був організований ним голод рр. Сталін наголошував, що „національний вопрос єсть по сути дела вопрос крестьянский". Тому голд був спрямований на українське селянство для придушення національного опору. Особливо чітко це проявилося від 14 грудня 1932 р., у якій „проблеми" хлібозаготівель в Україні пов'язувалося з „неправильно проведеною" політикою українізації. Після цього почалося закриття шкіл та переслідування української інтелігенції.

Блокада мешканців окремих територій та всієї території України :

1.  листопад 1932р. - в Україні запроваджується система голодних гетто - „чорних дощок". Занесення на „чорні дошки" колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повноту ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на „чорну дошку" було занесено до третини сіл України;

2.  січень 1933 р. - забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території України, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян „за хлібом" в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в Радянському союзі.

У той час, Як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну

потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Починаючи від 1990 року можна сказати, що „візитною карткою" голодомору є натуральні штрафи. Ось як визнавала радянська історіографія голодомору їх значення.

Натуральні штрафи - це конфіскація не зернового продовольства у боржників по хлібозаготівлях. Конфісковане продовольство не йшло в залік боргу, а являло собою каральний засіб. Заготівельники були переконані, що десь у ямах або в „озадках" (соломі й полові) зерно в колгоспників є. Щоб змусити їх розрахуватися з державою, вони вдавалися до натуральних штрафів.

Газети репетували біля кожної розкритої ями з хлібом, виховуючи у міських жителів ненависть до сільської куркульні, яка нібито мала намір саботажем заготівель задушити їх голодом. Надзвичайна комісія мобілізувала на заготівлі десятки тисяч апаратних працівників, робітників та службовців, учителів та викладачів внз. Вони місяцями сиділи в селах, але вичавлювали ледь помітний струмочок зерна.

Коли селян позбавляли хліба, власники слабких господарств гинули від голоду. В добре поставлених садибах люди виживали за рахунок не зернового продовольства, яким запасалися до нового врожаю. Якщо це продовольство конфісковувалося за борги, гинули й вони. Купити їжу на сільських базарах було не можливо. Кооперативні крамниці „отоварювали" тільки тих, хто виконав хлібозаготівельний план. У місті магазини перетворилися на розподільники, які обслуговували тих, хто мав картки. Система магазинів „Торгівля з іноземцями" у містах продовжувала існувати й після того, як СРСР відмовився від послуг зарубіжних спеціалістів та робітників. Вона викачувала у голодуючого населення валюту, сімейні коштовності й натільні хрестики. Але ці магазини мало кого врятували від гоголиної смерті.

Продиктована Молотовим постанова ЦК КП(б)У про заходи щодо посилення хлібозаготівель від 18 листопада 1932 р., в якій знаходимо пункт : „ У колгоспах, що допустили розкрадання колгоспного хліба й звісно зривають хлібозаготівлі, застосувати натуральні штрафи у вигляді встановлення додаткового завдання з м'ясозаготівлі у розмірі 15-місячної норми здачі для даного колгоспу м'яса як за усуспільненою, так й індивідуальною худобою колгоспника..."

Відпадіння почалося в цій самій постанові. У розділі, який стосувався тільки одноосібників, містився такий пункт: „ В окремих районах (за постановою облвиконкому) штраф може бути встановлений картоплею в розмірі річного плану даного господарства з картоплі. У виняткових випадках за спеціальною постановою облвиконкому розмір штрафу може бути подвоєний".

Треба одразу наголосити : в компартійно-радянських постановах про натуральне штрафування названі тільки м'ясо, сало і картопля. У них не згадувалися крупи, буряки, квасоля, цибуля, гарбузи, фруктова сушня та інші продукти тривалого зберігання. Це й не дивно: хіба можна так сформулювати постанову ЦК КП(б)У про квасолю, щоб вона виглядала пристойно? Та через два місяці після виходу постанови від 18 листопада „злісні боржники" були піддані натуральному штрафуванню за повною програмою. Це підт­верджують свідки голодомору. А серед „злісних боржників" опинилися всі українські колгоспи.

Не прийшло й місяця після запровадження натуральних штрафів, як до них звикли настільки, що з'явилося ще одне загальновживане словоскорочення. Стало зрозуміло, що держава дістала потужний засіб тероризування селян. Кремль не забарився використати його, щоб підняти хліб із підземного „пшеничного міста."

У результаті зумисних дій влади голодна смерть щодня збирала тисячі невинних життів. Особливо великою була смертність дітей. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіло близько двох третин учнів. Зрештою влада

заборонила реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової громадськості.

У кожному з 55 тис. сіл по Україні помирали сотні дітей, а скільки було ненароджених, фізично і духовно понівечених. Селян довели до такого стану фізичного виснаження, що батьки забивали своїх дітей, аби прогодувати людським м'ясом інших, які зосталися. Зокрема, на території Херсонщини цей факт теж відмічено.

Смертність дітей сягала, за деякими неповними підрахунками, 50 і більше відсотків до загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження. Для забезпечення життєздатності дитячого організму, не нижче навіть голодної норми, необхідно було мати щодня; 300 грамів хліба, склянку молока, пів-яйця, 5 грамів цукру, жирів і 25 грамів м'яса. Такої норми не мали навіть робітники у містах, діти тим паче. Уряд дбав про новобудови п'ятирічки, зводив підвалини „світового майбутнього", а затьмарені від голоду діти мріяли тоді про рятівний шмат хліба.

Таким чином, дитяча смертність збільшує соціально-демографічні рамки жертв голодомору, а відтак засвідчує його глобальний характер і катастрофічні наслідки для українського народу. Голод 1933 - го чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальні, ні тим більш людських.

Отже, голод не був наслідком засухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного режиму. Шляхом тотального вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі голодуючої України, репресій незгодних сталінський режим створив для українців умови, несумісні із життям.

РОЗДІЛ2. ЧИ Е ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ?

2.1. ГОЛОДОМОР МОВОЮ ФАКТІВ

В селі весна повзе на ліктях, Повзе по мертвих і живих. В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх.

( М. Будлянський )

Зримий привід майбутнього голодомору на Херсонщині з'явився, одним, не на початку 30-х років, а ще у 1928р. неврожайному році. Сотні, тисячі наших земляків зірвалися із насиджених гнізд у далекі і небезпечні подорожі, рятуючись від голодної смерті. Печально скрипіли селянські вози і вторили їм паровозні гудки. Ще не затяглися глибокі шрами від 21-го року, як у 29-му почали з'являтися нові, їх, зрозуміло, не афішували. Афішували інше - суцільну колективізацію. І так сталося, що саме ті райони. Які покірно впряглися у широкі колгоспні ідеї, пізніше, від голодомору постраждали щонайбільше. Україну накрила ураганна хвиля так званого „розкуркулення" і колективізації, спричинена постановою пленуму ЦК ВКП. За якийсь рік від тої постанови Херсонщина рапортувала нагору: розкуркулено 4476 господарств. Вже у 32 році „червоні статисти" бадьоро відрапортувалася: із ворожим радянським класом покінчено! За даними Державного архіву, у на нашій території розкуркулено з конфіскацією майна - 4217 господарств, відібрано коней - 44735, корів -27305, всього на 2240896 карбованців. Можливо у відповідь на те, що ще у березні 1930р. коли опір колективізації сягнув свого піку, відбулося, застосованих ОГПУ, 6528 масових селянських заворушень, із яких на українське селянство припало 2%),Наш народ не мовчав у той час, навіть у своєму природженому одвічному довготерпінні.

Багато письменників та поетів написали книги та вірші присвячені страшної трагедії Голодомор роках. Це один з уривків відомого українського письменника Василя Піддубника з його книги „Жниво молоха". Який перший із місцевих журналістів обнародував пресі факти на Херсонщині. „ І збулося страшне пророцтво Біблії : „ Хліб, що підкріплює людину, знищу у вас. І буде їсти плоть синів ваших, і дочок ваших будете їсти.", - так розпочинає свою книгу Василь Піддубняк. Вогник свічки на вибіленому морозом граніті поволі розтоплює сніг ( чи роки ), і проступає крізь нього дві чорних історичних дати : „ 1". За різними даними, від голоду і хвороб, ним спричинених, за неповні два роки Україна втратила від 1 до 7 мільйонів громадян.

2.2. ГОЛОДОМОР УСТАМИ ОЧЕВИДЦІВ

На вулиці лежить хлопчик Років десяти.. „ О, вже готовий!" А у відповідь кволий дитячий голосок : „ Ні, я ще не готовий, я ще не вмер. "

Тема голодомору рр. більше 50 років була забороненою. Тільки з кінця 1980-х правда про голодомор поступово відкривається і стає більш доступною для всіх бажаючих дивитися в очі власної історії. В Україні й нині живуть десятки тисяч людей, котрі зберігають пам'ять про жахливі події голодомору й можуть донести унікальні свідчення до нинішнього та прийдешніх поколінь.

Микола Піскун, 1926 р. Н., смт Сиваське, Херсонської області, пише : „ У 1933 році померла моя сестричка..., їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти..." ()

А ось, що писав, Олексій Степаненко, Херсонської області. „Слава Богу, що згадали дітей війни, малолітніх в'язнів сталінських концтаборів, та прикро, що мало хто пам'ятає про дітей голодомору. Про тих дітей, яким голодомор покалічив життя, зробив їх малолітніми сиротами, лишив батьківської ласки та опіки. Як на мене, то найстрашніший період голодомору був весною 1933 року. Батько мій поїхав у пошуках хліба, та й не повернувся. Невдовзі поїхав брат - і його не дочекалися. Залишилися ми з мамою удвох. В дитячі ясла мене не прийняли, бо мама не була колгоспницею, вона тоді на пошті працювала. Як кажуть, дійшли „до ручки". Щоб якось вижити, мама змушена була покинути роботу й пішла працювати в колгосп, бо там на полі обід варили. Тому мама брала мене з собою в поле. Зароблений обід трішки з'їдала, а решту - мені. Вдома не було чого їсти. Мама зовсім ослабла й одного разу бригадир сказав: „Іди, Параско, додому, з тебе вже ніякого толку". І ми пішли... Мама, відчуваючи, що на неї вже чатує смерть, каже мені: „ Як буду вмирати, то задушу й тебе, щоб не мучився, не вмирав голодною смертю". Увечері того ж дня вона, сердешна, віддала Богові душу. Мене, семирічного, забрали в сільський притулок. Кожного дня туди поступали діти, навіть із сусідніх сіл їх підкидували. Згодом тих дітей. Чиї батьки або близькі родичі вижили, відправляли по домівках..." (.)

Волокін С, із села Воскресенки, Новотроїцького району, так згадує події голодомору : „Жила сім'я: чоловік, жінка і дві доньки. Чоловік заробив багато зерна, але влада все забрала. Батько пішов по селах шукати їжу, але загинув. Жінка, щоб врятувати одну дитину, вирішила не годувати іншу, меншу доньку. Вона вмерла з голоду, а старша мабуть і досі у сні бачить свою меншу сестричку.

...Якось хлопчик заліз у будинок сусідів, коли хазяїв не було вдома. Він з'їв всю їжу, яку знайшов у будинку. Про це дізналася сусідка і заманила хлопця в будинок, кажучи, що дасть йому їсти, а сама вбила його. Був випадок, коли знайшли в будинку жінку на лаві. Вона вмерла, а біля лави в полоні рилися її діти, шукаючи якісь зернятка. Здається, що вони й не помітили, що мама мертва. Діти згодом також вмерли, так і не наївшись." ()

Шепель Ілля Андрійович, з села Станіслав Білозерського району, інвалід Великої вітчизняної війни, описує : „У нашому селі розкуркулили середняків. Я був комсомольцем і ходив по дворах шукати хліб. У 1932 році урожай був у нас середній, але коли почали збирати, то на колгосп був накладений непосильний план - 32 тисячі пуді. Набрали тільки 16 тисяч пудів. Тоді почалося „розкуркулення". На висилку відправляли добрих трудівників-середняків." (.)

Назаренко Іван Дмитрович, із села Софіївка Ново троїцького району :

„ Я народився у 1922 році в селі Паліївка Ямпільського району на Сумщині. У 1926 році батько з сім'єю пересилився у губернію, де придбав в

оренду землю і займався хліборобством. У нашій сім'ї, що проживала на хуторі Чернігівка Новотроїцького району, було шість душ: батько, мати і нас четверо дітей. У 1932 році батьку принесли план здачі хліба державі. Батько вивіз зазначену кількість зерна на приймальний пункт, застався клунок відра на три на суп і кашу, бо молоти уже не було чого. Після виконання першого плану батьку піднесли другий план. Батько взяв на плечі останній клунок і одніс на приймальний пункт. Вдома зосталась корова і з десяток курей. Активісти колективізації - Стрюк Яків, Якименко, Мисник та інші підсобники, забрали все. За невиконання другого плану хлібоздачі батька забрали в НКВС, а до нас знову прийшли активісти і почали нишпорити по всіх кутках. Паслін сушений мати всипала в торбинку із полотна, забила гвіздок у камін і причепила там на мотузку. Один із активістів - Струк Яків - не поганьбився нічим, поліз у піч, знайшов торбинку із пасльоном і забрав з насмішкою. Таким чином, у нас, тобто у матері з чотирма дітьми, залишилася лобода з курієм і кропивою на городі і кіт, що ловив мишей. У кутку над столом стояло чотири ікони, а на полиці, яку зробив батько, лежали книжки: „Кобзар" Тараса Шевченка, багато томів великого енциклопедичного словника Брокгауза і Єфроніна. Активісти познімали ікони, повикидали у двір, потімзабрали всі книжки, скинули на купу на ікони і підпалили. А одежу і вишиті рушники із домотканого полотна - все забрали і повезли з собою. Я вижив. Багато чого довелося пізнати мені у житті, але зі свого життя я зробив висновок: найтяжча біда для людини - терпіти несправедливість. (.)

Дарина Анісіна із села Софіївка, згадує події рр. : „Коли прийшов голодомор, ми почали вишукувати харчі. У хілві ми знайшли багато бур'яну. Почали вимочувати з нього зерно, яке терли, з нього Мама пекла нам деруни. Мука з мишію була дуже гіркою, але деруни ми їли. Не стало насіння мишію, почали м'яти гречану полову і пекти млинці. До середини зими не стало і полови. І тут я згадала, що коли сусідка тьотя Даша різала телят свиней, ми з братом пару шкур, і заховали. Хоч їх було мало, але вони були дуже важкі. Принесла їх додому, ми їх порізали на маленькі шматочки, і почали смажити в печі, а потім варили. В окропі шкура розбухала, ставала м'якою, товщиною з палець. Запах був неприємний. Можливо, навіть, вони й врятували нас від голодної смерті. Настала весна, з'явилася лобода, кропива та інший бур'ян. Зранку ми йшли на поляни збирати собі обід. Прийшли додому, мама забирала бур'ян і готувала нам обід, а потім вечерю..." []

Таким чином, ці мікроісторії є доказом того, що дійсно існував такий страшний для народу час, час голодомору рр. За допомогою них ми проаналізували трагічну сторінку історії нашого народу. Цього вимагає правда історії, вимагає наш час - час неупередженого аналізу тих соціально-економічних перетворень, які відбулися за роки радянської влади.

У нашомі місті Херсоні встановлений пам'ятник жертвам голодомору, на вулиці Тираспольській біля міського кладовища. Відкритий у липні 1992 року. Автори - скульптор Бондаренко Євген, архітектор - Громихін В'ячеслав. Пам'ятний знак являє собою стелу біля символічного надмогилля, виготовлену з червоно граніту. У центрі стели вміщено горельєфне зображення дюдини. На надмогиллі вміщено металеву дошку з текстом : „ Народна пам'ять, як і народ, не знищена". Нижче знаходиться напис : „ Жертвам тоталітарного режиму."

Крім того, у Херсоні проходять виставки присвячені голодомору рр., у музеї їм. О. Шовкуненка, бібліотеці їм. О. Гончара ( виставка історичних документів, текстів, підручників, картин, фотокарток ).

висновок

Найбільша трагедія XX століття для України є голодомор 19років, під час цих подій загинуло мученицькою смертю від голоду мільйони людей від рук сталінського тоталітарного режиму. Правда про голод потрібна не лише тим, хто його пережив, а й усім живущім людям, молодому поколінню, що не допустити повторення цієї страшної трагедії. Голодомор є геноцид українського народу. Дії тоталітарного режиму є злочином проти людяності і відповідають визначенню геноциду у Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року. На цій основі 28 листопада 2006 року за ініціативи Президента України Віктора Ющенка Верховна Рада прийняла Закон „Про Голодомор років в Україні", яким Голодомор визнано геноцидом українського народу.

Отже, проаналізувавши історичні літературу, джерела та автобіографічні твори, можна зробити такі висновки :

-  проаналізували та зробили висновки про причини голодомору 19рр. на території України, Херсонщини; що основна причина є не дати можливості визначенню українців як самостійного народу ; але крім українського народу постраждали і інші національності, які проживали в цей час на території нашої країни ;

-  охарактеризували технологію мору, впровадження та розвитку цієї політики по знищенню народу; прийнято закон „п'яти колосків", натуральні штрафи, заборона виїзду за кордон селян, система „чорних дощечок" , виконання плану хлібозаготівель та насильницьке вивезення хлібу;

прослідкували умови життя людей та з'ясували, що в цих умовах не кожна людина могла ще вижити у часи голодомору; тобто, люди не могли купувати їжу на ринках, бо її не було; їли усе що прийдеться, навіть були випадки людожерства; а у того, кого знайдуть сховане чи хтось вкраде, був жорстоко покараний;

-  дослідили історичні документи та біографії людей, які пережили ці події;

-  з’ясували історичне значення та наслідки голодомору рр. на території України, Херсонщини;

Таким чином, наслідки голодомору відбилися у всіх сферах життя суспільства. Саме ці наслідки є однією з причин труднощів, які стоять перед українським народом на шляху розбудови незалежності держави та побудови демократичного суспільства. Ми вважаємо трагедію рр. підсумком людиноненависницького курсу Сталіна та його оточення щодо селянства України тому, що наш край до XX ст., завжди вирізнявся високими врожаями та бережливими до них ставлення.

2листопада 2р. - відзначали День Жалоби за жертвами голодомору 1рр. У 2008 році виповниться 75 років з того часу, як голодна смерть у мирний період, на най родючішій землі у світі обірвала мільйони людських доль. Ще живі люди, які пам'ятають голодомор і які можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не заочно, за підручником, а через безпосередній контакт з нею.

Кожного року проходить поминальна акція „ Запали свічку ", яка закликає всіх небайдужих людей в цей день на кілька хвилин залишити усі справи і запалити свічку на знак пам'яті про тих, хто загинув страшною смертю у роки голодомору. Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

Додаток А

Березень 1933 року

Зі звіту комісії про обстеження с. Зелене Великолепетиського району

Матеріал обстеження по Зеленому № 1

1 )3а січень місяць померло 10 людей, з яких дітей 8 людей, від старості 1 людина, 9 людей від різних хвороб. Колгоспників померло 5, індивідуалістів - 3. кулаків - 2.

2)3а лютий місяць померло 37 людей: з них дітей - 17, від старості померло 6 людей, від різних хвороб - 16 людей. Колгоспників померло - 13 людей. За 11 днів березня померло 55 людей: з них дітей 25 людей, померло від старості 6 людей, від різних хвороб 22 людини. Колгоспників померло 34 людини, (єдиноличниковлюдей, кулаків - 4 людини.

3)3а даними сільради на 12/3 зареєстровано опухлих 444, слабких 828 людей: з яких колгоспників опухлих 316 людей, слабких 533 людини,(єдиноличников) опухлих 128 людей.

Окремо по колгоспам:

	Опухлих	слабких
а)„Путь свободьі"	182 людини	198 людей
б)„Большевик"	50	70
в)„Красное Знамя"	23	77
г)„Огоньек"	41	67
д)„3оря"	17	100
е)„Сталино"	3	21

4)Для перевірки данного положення обстежено 25 сімейств із списку опухлих. Колгосп „Красное знамя" - 3 сімейства, „Большевик" - 4, „Зоря" - 1, „Огонек" - 5, „Путь Свободьі" - 4,(єдиноособових) - 8.

При цьому установлено наступне: із сімейства колгоспу „Красное Знамя" опухлих - 2 і слабких - 1. по „Большевику" - 3 сімейства і одне хазяйство людей що числяться слабкими, а фактично - всі абсолютно здорові. По колгоспу „Огонек" тільки в одній сім'ї частина опухлих, останні слабкі, серед них одна червоноармійська. По колгоспу „Зоря" одне хазяйство слабке.

„Путь Свободьі" 3 сімейства повністю опухлих і одне слабке, серед серед два бригадира.

5)Із обстежених в списках опухлих 8 сімейств 9єдиноособових) виявилось: 4 сім'ї опухши, 3 сімейства слабких, а 4-те сімейство Польський Яків, двоє змучених, сам і дружина повністю здорові. Сам Польський викинутий із колгоспу за симуляцію.

6)При обстеженні знайдено 3 трупи: один із них не хоронився з 10/3 і один вмираючий. Із колгоспників 2 і помираючий, маються із 7-ми чоловік, із них дітей троє і дорослих четверо.

7)При огляді кладовища знайдено, що трупи вмираючих хоронили в старих ящиках, при чому на глибині одної четвертої, при чому знайдено майже не зачинений труп дитини і дві могили засипані снігом. [ Державний архів Херсонської області.. Ф. П-104. Оп. 1. Спр. П9.Арк. 7,8.]

Липень-жовтень 1932 р.

Відомості Херсонського кущового управління „Заготзерно"

Виповнення плану хлібозаготівок за пунктами Херсонського

Кустового Управління Заготзерно на 10.10.32

Додаток Б

Виконання плану хлібозаготівель по пунктах Херсонського Кустового

Управління Заготзерно на 10.10.32 (в тоннах)

Пункти	На яке Число	план	виповнення	% виповнення
1 .Березнеговатоване	7/Х	15200	5654	37.2
2.Б. Криница	7/Х	19844	12242	61.2
3.Б. Кут	7/Х	8600	3065	35.7
4.Блакитне	7/Х	14420	4714	32.7
5.Гопри	7/Х	18117	8501	46.9
6.Галагановка	7/Х	9122	3420	37.5
7.Копани	7/Х	8420	6176	71.5
8.Львово	7/Х	8135	2245	27.6
9.Скадовськ	7/Х	29713	20654	69.5
10.Снігериївка	7/Х	20360	8184	40.2
11 .Тягинка	7/Х	3925	1325	33.7
12.Херсон	7/Х	21753	10269	47.2
13.Хорли	7/Х	18820	14607	79.2
14.Цюрюпинськ	7/Х	2840	657	23.1
Всього	7/Х	199269	102016	50.1

[ Державний архів Херсонської області.. Ф. Р-971. Оп. 1. Спр. 2 Арк. 78, 79]