Робоча програма (за кредитно-модульною системою) курсу “логіка права ”

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Декан юридичного факультету

_________________ (Пацурківський П. С.)

“ 31 ” серпня 2009 р.

робоча програма

(за кредитно-модульною системою)

курсу “ЛОГІКА ПРАВА ”

освітньо-кваліфікаційного рівня магістр

для спеціальності 8.06.01.01 ”Право”

Спеціалізації філософія права

Факультет: юридичний

Кафедра теорії та історії держави і права

Форма навчання	Курс	Семестр	Всього годин	К-ть кредитів	Лекції (год.)	Семінарські заняття (год.)	Самостійна робота (год.)	Контрольні (модульні) роботи (шт.)	Курсові роботи (шт.)	Залік (сем.)	Екзамен (сем.)
Денна	5	10	72	2	16	8	48	-	-	-	10
Заочна	5	10	72	2	6	2	64	-	-	-	10

Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06.01. “Право" спеціальності 06.01.01. «Право»

Робоча програма складена к. ю.н., доцентом Місевичем С. В. ________________________

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави і права

протокол № 1 .

“29” серпня 2009 р.

Завідувач кафедри ___________________________ //

Схвалено методичною радою юридичного факультету

“30” серпня 2009 р.

Голова методичної ради

юридичного факультету _____________________ //

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1.  Мета вивчення навчальної дисципліни.

Метою курсу „Логіка права” є ознайомлення студентів з основними закономірностями застосування логічних теорій у правовому пізнанні та юридичній практиці, яке є необхідним підґрунтям до набуття ними навичок правильного юридичного мислення, підвищення у студентів загального рівня культури мислення.

3.  Перелік основних знань, умінь та навичок, що будуть сформовані у процесі вивчення курсу.

У процесі вивчення курсу студенти повинні:

1)  набуття студентами базисних знань з основ формальної логіки - зокрема щодо основних форм мислення (поняття, судження, умовиводу);

2)  оволодіння практичними навичками використання теоретичних знань щодо форм та закономірностей правильного мислення на практиці з метою отримання необхідних у подальшій професійній діяльності навичок;

3)  засвоєння основних правил логічної побудови аргументації та отримання навичок ведення послідовної і результативної дискусії;

4)  привиття студентам усвідомлення загальнокультурної та методологічної цінності логіки, знання основ якої є необхідним елементом юридичної освіти.

4.  Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва напряму, спеціальності, для якої читається курс.

Правознавство. Магістерський освітньо-кваліфікаційний рівень. 06.01 Право 8.060101.

5.  Кількість кредитів – 2.

Курс складається з 3 модулів, 6 навчальних елементів. 100 балів.

6.  Загальна кількість годин.

72.

7.  Кількість годин на тиждень.

2.

8.  Обов’язкова дисципліна чи за вибором.

Обов’язкова.

9.  Семестр, в якому читається.

Десятий семестр.

10.  Кількість годин відведених на лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття та самостійну роботу студентів.

Лекції – 16 годин, практичні – 8 годин, самостійна робота студентів – 48 годин.

11.  Вид підсумкового контролю

Видом підсумкового контролю по навчальній дисципліні „Логіка права” є іспит.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 1. Предмет логіки права. Закони логіки і закони права. Загальна характеристика логіки норм.

1.  Логіка права як наука про логічну природу права, про закономiрностi i специфіку правового мислення.

2.  Аналіз i оцінка логічної природи права в концепціях юридичного позитивізму, неокантіанської школи права, в "юриспруденції понять", в працях видатних логiкiв i правознавців минулого та сучасності.

3.  Три рiвнi логiчних знань з точки зору права. Чиста формальна логіка. Прикладна юридична логiка. Дiалектична логiка права.

4.  Логiчна природа i структурованiсть правової норми, динамiка основних її елементiв. Поняття логiчної норми в теорiї права. Спiввiдношення норм-приписiв i логiчних норм. Норма права як результат логiчного аналiзу правового тексту i виявлення структурно-смислової єдностi основних її елементiв.

5.  Правовий нормативний квадрат. Логiчнi вiдношення мiж основними типами правових норм. Вираз одних правових норм через iншi. Логiчнi особливостi формування рiзних типiв нацiонально-правових систем. Правова нормативна пентаграма. Основнi принципи i закони логiки норм.

6.  Логiка дiї i її роль в розкриттi логiчних форм правової поведiнки. Взаємозв'язок логiки дiї i логiки норм у виявленнi логiчної структури основних типiв правовiдносин (на прикладах рiзних галузей права).

7.  Логіка норм, ґрунтована на теорії взаємодії.

8.  Класифікації норми. Кореляція обов’язків та прав.

9.  Концептуальна етична схема. Норми і факти.

Література

1.  Гладунський іка. – Львів: Афіша, 2002. – С. 95-110, 129-137.

2.  Жоль до сучасної логіки. – К.: Либідь, 2002. – С. 22-38, 94-125.

3.  Иванов . – М.: БЕК, 1998. – С. 34-43.

4.  Карамишева іка пізнання. Евристика. – Л.: Астролябія, 2002. – С. 61-224.

5.  Курбатов . – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – С. 67-142.

6.  Хоменко І. В. Логіка для юристів. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 3-36, 79-121.

ТЕМА 2-3. Поняття та структура евристики. Загальна характеристика суперечки. Аргументація і критика. Лінійний та альтернативні елементарні акти доказування.

1.  Поняття та структура евристики як науки. Поняття про суперечку. Види суперечок. Поняття про аргументацію.

2.  Структура аргументації. Форми аргументації. Види аргументації. Техніка аналізу аргументації.

3.  Поняття про критику. Види критики.

4.  Еквівалентні однозначні акти доказування. Багатозначні акти доказування. Умовно однозначні акти доказування. Умовно багатозначні акти доказування.

5.  Розділові акти доказування. Єднально-розділові акти доказування. Класифікація елементарних актів доказування.

Література

1.  , Тягло логіки. – К.: Літера, 2002. – С. 128-144.

2.  Сопер искусства речи. – М.: Прогресс, 1992. – С. 18-32.

3.  Гладунський іка. – Львів: Афіша, 2002. – С. 197-245.

4.  Ораторське мистецтво /За ред. ї. – Харків: Одіссей, 2006. – С. 78-93.

5.  Спор. О теории и практике спора. – СПб.: Лань, 1996. – С. 4-68.

6.  Карамишева іка пізнання. Евристика. – Л.: Астролябія, 2002. – С. 322-329.

7.  Хоменко І. В. Еристика. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 9-99.

ТЕМА 4. Правила і помилки в аргументації та критиці. Перевірка та побудова системи доказів. Прийоми маніпулювання в суперечках.

1.  Правила і помилки щодо тези.

2.  Правила і помилки щодо аргументів.

3.  Правила і помилки щодо форми (демонстрації).

4.  Допоміжний підсилюючий та послаблюючий комплекс доказів. Допоміжні операції поєднання доказів.

5.  Початкові дані по справі. Поняття та побудова версії. Перевірка версій. Версія та план розслідування. Лінійне та альтернативне підтвердження версії.

6.  Поняття про маніпулювання. Коректні і некоректні прийоми впливу на супротивника в суперечці.

7.  Прийоми мовного маніпулювання. Софізми у суперечках.

8.  Тактичні прийоми маніпулювання в суперечках.

9.  Психологічні прийоми маніпулювання в суперечках.

10.  Невербальні прийоми маніпулювання в суперечках.

Література

1.  Домбровский и теория судебного доказательства. Оптимизация расследования преступлений. - Иркутск, 1982. - С. 10-22.

2.  Жеребкiн В. Є. Логiка. - Харкiв: Основа, 1995. - Гл. ХІІ, ХІІІ. - С. 204-238.

3.  Курбатов . – Ростов-на-Дону, 1997. – С. 143-289.

4.  Орлов судебного доказывания и понятие судебного доказательства // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 28. - Москва, 1987. - С. 86-101.

5.  Рузавин и аргументація. – Москва: ЮНИТИ, 1997. – С. 244-349.

6.  Тымцяс . Курс лекций. – Москва: ПРИОР, 1999. – С. 137-148.

7.  , Тягло логіки. – К.: Літера, 2002. – С. 145-155.

8.  Хоменко І. В. Еристика. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 100-139.

ЗАВДАННЯ

для самостійної роботи студентів з курсу „Логіка права ”

Модуль 1.

НЕ 1.1. Предмет логіки права. Закони логіки і закони права.

1.  Логіка права як наука про логічну природу права, про закономірності i специфіку правового мислення.

2.  Розгортання внутрішньої логіки норми права в право як логічну систему.

3.  Аналіз i оцінка логічної природи права в концепціях юридичного позитивізму, неокантіанської школи права, в "юриспруденції понять", в працях видатних логiкiв i правознавців минулого та сучасності: Чiчерiн, Катков, Iльїн, Кiстяковський, Iєрiнг, Ерлiх, Клуг, Шрайбер, Зембiнський, Томмело.

4.  Логічна природа права як основа застосування сучасних логічних теорiй для аналiзу динамiки внутрiшньої структури норм права, правовiдносин i системи права в цiлому.

5.  Логiка норм, логiка дiї, логiка оцiнок, логiка питань i вiдповiдей, логiка класiв, символiчна логiка, їх використання в юридичнiй науцi i практицi.

6.  Три рiвнi логiчних знань з точки зору права.

7.  Чиста формальна логiка як наука про закони i форми правильного мислення.

8.  Прикладна юридична логiка як наука про застосування формально-логiчних теорiй в правi. Дiалектична логiка права як наука про право як логiчну систему, що розвивається.

9.  Спiввiдношення юридичної логiки i логiки права. Використання термiну "юридична логiка" в широкому i вузькому розумiннi.

10.  Три основні тенденції праворозуміння: 1) позитивно-нормативна; 2) природно-правова; 3) соціологічна.

11.  Проблема сутності права у теорії та філософії права. Взаємозв’язок права та держави. Варіанти взаємовідношення права та моралі. Взаємозв’язок права та релігії. Право як складне багатогранне явище соціальної дійсності.

12.  Якщо міркування правильне і всі його засновки є істинни­ми, тоді що можна стверджувати про його висновок?

13.  Які закони логіки виражені в таких статтях: «Ніхто не може бути підданий арешту інакше як на підста ві судового рішення або за санкцією прокурора»;

14.  Які закони логіки виражені в таких статтях: «Підставами скасування рішення суду в касаційному порядку і передачі справи на новий розгляд у суді першої інстанції є: неповне З'ясування обставин, що мають значення для справи; недоказовість обставин, які мають значення для справи, котрі суд вважає встанов­леними; невідповідальність висновків суду, викладених у рішенні об­ставин справи...».

15.  Зробіть логічний аналіз показань свідка М. «Свідок Б. стверджував, що сокиру він відібрав у P., після вбив­ства потерпілого, а свідок М.— що сокиру було відібрано у Р. до вбивства. Суд невмотивовано відкинув свідчення Б. і взяв за основу присуду показання М».

НЕ 1.2.-1.3. Логіка норм і модальна логіка. Абсолютна логіка норм.

Відносна логіка норм. Людська взаємодія та логіка норм. Норми, оцінки та факти.

1.  Логiчна природа i структурованiсть правової норми, динамiка основних її елементiв.

2.  Поняття логiчної норми в теорiї права.

3.  Спiввiдношення норм-приписiв i логiчних норм.

4.  Норма права як результат логiчного аналiзу правового тексту i виявлення структурно-смислової єдностi основних її елементiв.

5.  Правовий нормативний квадрат.

6.  Логiчнi вiдношення мiж основними типами правових норм.

7.  Вираз одних правових норм через iншi.

8.  Логiчнi особливостi формування рiзних типiв нацiонально-правових систем.

9.  Правова нормативна пентаграма. Основнi принципи i закони логiки норм.

10.  Логiка дiї i її роль в розкриттi логiчних форм правової поведiнки.

11.  Взаємозв'язок логiки дiї i логiки норм у виявленнi логiчної структури основних типiв правовiдносин (на прикладах рiзних галузей права).

12.  Визначте кількість і якість суджень; до якого виду суджень (А, Е, І або О), відноситься кожне: Жодне вікно в будинку не було розбите;

13.  Визначте вид судження щодо кількості і якості (А, Е, І або О), визначіть розподіленість термінів і відтворіть за допомогою кіл від­ношення між S і Р: Жоден із установлених слідством фактів не був спростований;

14.  Як можна логічно проаналізувати складне висловлювання з пра­вового тексту? Покажіть це на прикладах таких статей КК України: «Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставлен­ням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього ко­дексу» (стаття 91 ч. 1. «Зняття судимості»).

15.  Вставте замість слів, які пропущені в наведених висловлю­ваннях, словосполучення «необхідно, але недостатньо», «достат­ньо, але не необхідно», «необхідно та достатньо» таким чином, щоб отримати істинні висловлювання: обвинувальний вирок суду є................. умовою для застосу­вання кримінального покарання.

16.  Логічна теорія людської взаємодії.

17.  Логіка норм, ґрунтована на теорії взаємодії.

18.  Класифікації норми.

19.  Кореляція обов’язків та прав.

20.  Концептуальна етична схема.

21.  Норми і факти.

Модуль 2

НЕ 2.1 Поняття та структура евристики. Загальна характеристика суперечки. Аргументація і критика. Лінійний та альтернативні елементарні акти доказування.

1.  Поняття та структура еристики як науки.

2.  Поняття про суперечку.

3.  Види суперечок.

4.  Поняття про аргументацію.

5.  Структура аргументації.

6.  Форми аргументації.

7.  Види аргументації.

8.  Техніка аналізу аргументації.

9.  Поняття про критику.

10.  Види критики.

11.  Еквівалентні однозначні акти доказування.

12.  Багатозначні акти доказування.

13.  Умовно однозначні акти доказування.

14.  Умовно багатозначні акти доказування.

15.  Розділові акти доказування.

16.  Єднально-розділові акти доказування.

17.  Класифікація елементарних актів доказування.

18.  Дайте логічний аналіз наведених аргументацій/критик.

В юридичній літературі була висловлена думка про те, що можна виділити групу таких процесуальних порушень, які ніколи не спричинять скасування рішення, оскільки вони не відображаються на правильності вирішення справи, наприклад, порушення строків розгляду справи, правил про відкладання розгляду справи та інші. З такою позицією навряд чи можна погодитися, оскільки будь-яке процесуальне порушення, залежно від конкретної ситуації, впливає на правильність постановленого рішення. Так, недотримання строків розгляду цивільних справ, наприклад, може призвести до того, що хто-небудь з учасників процесу не зможе особисто брати участь у справі і давати пояснення; за цей час можуть виникнути склад­нощі у використанні доказів тощо.

Отже, жодне процесуальне порушення не може розглядатися як формальне. Кожне слід розглядати як процесуальне правопорушення, яке тягне відповідальність у вигляді настання тих чи інших не­сприятливих наслідків. А тому зазначення в цивільному проце­суальному законодавстві нового складу правопорушення — неви­конання судом процесуальних норм про підготовку справи до су­дового розгляду — закономірне. У зв'язку з цим пропонується до­повнити статтю 314 ЦПК України таким положенням: справу роз­глянуто без проведення її підготовки до судового розгляду».

19.  «Переконаність у тому, що воля більшості з окремих питань визначає, що є справедливим, призводить до думки (яка нині широ­ко визнається за самоочевидну), нібито більшість не може бути сва­вільною. Цей висновок здається логічним лише в тому випадку, якщо — згідно з існуючим тлумаченням демократії (і позитивістським правознавством як його основою) — критерієм справедли­вості визнається джерело, з якого походить те чи інше рішення, а не відповідність цього рішення схваленому народом правилу, а «сва­вільний» свавільно визначається як не зумовлений демократичною процедурою. Однак «свавільність» означає дії, зумовлені конкрет­ною волею, не обмеженою загальним правилом, — незалежно від того, чия це воля: однієї людини чи більшості. Отже, не згода більшості на ту чи іншу дію і навіть не її відповідність конституції, а лише готовність представницького органу піддати себе універсаль­ному застосуванню правила, яке вимагає дії, можна вважати свідчен­ням того, що його члени розглядають свої рішення як справедливі».

НЕ 2.2. Правила і помилки в аргументації та критиці.

Перевірка та побудова системи доказів.

1.  Правила і помилки щодо тези.

2.  Правила і помилки щодо аргументів.

3.  Правила і помилки щодо форми (демонстрації).

4.  Допоміжний підсилюючий та послаблюючий комплекс доказів.

5.  Допоміжні операції поєднання доказів.

6.  Початкові дані по справі.

7.  Поняття та побудова версії.

8.  Перевірка версій.

9.  Версія та план розслідування.

10.  Лінійне та альтернативне підтвердження версії.

Дайте логічний аналіз наведених аргументацій/критик.

11.  «Ми живемо за часів вимирання справедливості. Наші пар­ламенти з легким серцем складають закони, що суперечать спра­ведливості. Держави поводяться зі своїми підданими свавільно, не намагаючись зберегти хоч би якийсь дух справедливості. Люди, що потрапляють під владу іншої нації, виявляють, що всі їхні наміри й цілі оголошені поза законом. Не існує більше жодної поваги до їхнього природного права на свою батьківщину, місце проживання чи власність, права заробляти собі на життя чи здобувати засоби існування й взагалі права на будь-що. Наша віра в справедливість зруйнована». (Альберт Швейцер)

12.  Виступаючи у справі Сапогова, відомий російський адвокат інов сказав: «У кожному злочині, що скоїла нормальна людина, ми можемо розрізнити: no-гїерше, достатній мотив, по-дру­ге, внутрішню боротьбу людини, яка замислила злочин, з усім запа­сом його моральних сил; далі завжди наявне почуття самооборо­ни, що рекомендує людині здійснити злочин найбільш безпечним для себе, найчастіше таємним способом. І, нарешті, можемо розріз­нити з боку злочинця деяку розважність, деяку економію зла. Усякій людині притаманний жах перед злом і ніхто не стане вчиняти зло надмірно, а обмежиться злом необхідним. У справі, яка розглядається, я не бачу мотиву для вбивства, не можу вловити жодних ознак внутрішньої боротьби, або почуття самооборони. За моїм переко­нанням, Сапогов — суб'єкт із душевною хворобою, який стоїть на межі між злочином через пристрасть і злочином психічно ненор­мальним».

НЕ 2.3. Прийоми маніпулювання в суперечках.

1.  Поняття про маніпулювання.

2.  Коректні прийоми впливу на супротивника в суперечці.

3.  Некоректні прийоми впливу на супротивника в суперечці.

4.  Прийоми мовного маніпулювання.

5.  Софізми у суперечках.

6.  Тактичні прийоми маніпулювання в суперечках.

7.  Психологічні прийоми маніпулювання в суперечках.

8.  Невербальні прийоми маніпулювання в суперечках.

9.  Виступаючи у справі Бартеньєва, відомий адвокат заявив про те, що підсудний не міг вчинити злочин через ревнощі. Цю тезу він доводив таким чином: «Ревнощі до генерала Паліцина або через Паліцина — ось перше припущення. Воно не витримує критики. Якщо б Вісновська цікавилася генера­лом і надавала перевагу йому, а не Бартеньєву, вона не заплутала­ся б у своїй історії... Якщо б Бартеньєв ревнував до генерала Па­ліцина і ненавидів його через залицяння до Вісновської, смерть могла загрожувати генералу, а не Вісновській... Відсутність мотиву з боку Бартеньєва доводять також і зовнішні дані: отруту і знаряддя вбив­ства везе той, кому вони потрібні для задуманої мети. Але ми не маємо жодного пристойного доказу, що їх приніс Бартеньєв. На­впаки, покоївка Вісновської бачила револьвер загорнутим у паку­нок, коли Вісновська виходила з дому; вона ж визнала отруту, знай­дену у кімнаті вбивства, як отруту, яку вона бачила в руках Вісновсь­кої» ?

10.  «... У цій справі немає середини: треба або визнати, що вона (Рибаковська) скоїла злочин із завчасно обдуманим наміром, або треба визнати, що вона вчинила злочин з необережності; для при­пущення, що вона вчинила цей злочин за раптовим поривом, немає місця, тому що, як за свідченням Рибаковської, так і за свідченням Лейхфельда, бачимо, що між зарядженням пістолета і пострілом був певний проміжок часу... Для того, щоб припустити, що у Рибаковської був завчасно продуманий намір вчинити той злочин, у якому вона обвинувачується... немає ніяких підстав. Визнання нею того, що вона зарядила пістолет, показує саме те, що вона не вважає цю обстави­ну доказом, що викриває її у злочині. Це свідчить про те, що в цьо­му випадку вона говорить правду, хоч ця обставина за певних умов могла б бути обернена проти Рибаковської».

11.  Виступаючи у справі братів Келеш відомий російський ад­вокат B. C. Андрієвський сказав: «На долю братів Келеш випало, панове присяжні засідателі, велике нещастя — бути під судом за тяжким обвинуваченням. Я говорю «нещастя», бо удар цей для них випадковий і абсолютно нічим не заслужений, в чому ви легко пе­реконаєтесь, якщо спокійно віднесетеся до справи. Справа ця яв­ляє собою повчальний приклад того, що можуть скоїти плітки, не­доброзичливість і сліпа людська підозріливість. Тут виставлено проти братів Келеш обвинувачення у підпалі з корисливою метою, заради страхової премії. Кожне обвинувачення можна порівняти з вузлом, зав'язаним навколо підсудного. Але є вузли незворушні і вузли з фокусом. Якщо захист намагається розплутати правдиве обвинувачення, то ви завжди бачите і помічає­те, які він відчуває невправності, як у нього бігають руки і як вузол, незважаючи на усі зусилля, міцно тримається на підсудному. Інша справа, коли вузол з фокусом. Тоді треба тільки зловити таємний, замаскований кінчик або петельку, потягнути за них — і усі пута розмотуються самі собою — людина виходить з них повністю вільною. Такий кінчик стирчить у цій справі достатньо явно — він навіть майже не замаскований — і я ухоплюся прямо за нього. Це питан­ня: чи було це підпалення насправді? Це — історія самої пожежі. Якщо ви її прослідкуєте, то ви безумовно побачите, що тут пожежа могла відбутися тільки випадково, а потім уже — якщо не було ніякого злочину, то нічого й розмірковувати щодо винуватців».

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання

1.  Аналiз i оцiнка логiчної природи права в концепцiях юридичного позитивiзму, неокантiанської школи права, в "юриспруденцiї понять", в працях видатних логiкiв i правознавцiв минулого та сучасностi: Чiчерiн, Катков, Iльїн, Кiстяковський, Iєрiнг, Ерлiх, Клуг, Шрайбер, Зембiнський, Томмело.

2.  Логiчна природа права як основа застосування сучасних логiчних теорiй для аналiзу динамiки внутрiшньої структури норм права, правовiдносин i системи права в цiлому.

3.  Логiка норм, логiка дiї, логiка оцiнок, логiка питань i вiдповiдей, логiка класiв, символiчна логiка, їх використання в юридичнiй науцi i практицi.

4.  Спiввiдношення юридичної логiки i логiки права. Використання термiну "юридична логiка" в широкому i вузькому розумiннi.

5.  Iсторичнi етапи становлення юридичної логiки як науки.

6.  Виникнення юридичної логiки з практичних потреб судочинства i полiтичної боротьби в демократичнiй Грецiї i Римi.

7.  Функцiонування її у формi ефективного засобу юридичної дiяльностi в перiод античностi. Видiлення логiки в самостiйну науку - чисту формальну логiку - i її розвиток в перiод середньовiччя (латентний перiод розвитку юридичної логiки). Обгрунтування права як логiчної системи i логiки як науки що розвиває право у вченнi Гегеля.

8.  Право як логiка в теорiї i практицi юридичного позитивiзму в ХІХ ст.

9.  Критика формалiстичної обмеженостi юридичної логiки в концепцiї Є. Ерлiха - одного з фундаторiв науки соцiологiї права, декана юридичного факультету Чернiвецького унiверситету, - основнi положення його працi "Юридична логiка" (1925).

10.  Розвиток юридичної логiки в ХХ ст.: етап застосування сучасних логiчних теорiй в аналiзi структури i природи права, взаємодiя i взаєморозвиток логiки i права.

11.  Специфiка об'єкту i предмету юридичної логiки як науки: онто-гносеологiчне обгрунтування наукового статусу юридичної логiки.

12.  Право як самостiйний синкретичний логiко-правовий феномен - основний об'єкт дослiдження юридичної логiки.

13.  Розкриття внутрiшнiх логiчних структур норм права i правовiдносин, закономiрностей їх функцiонування i специфiки розгортання в право як логiчну систему - основний предмет юридичної логiки.

14.  Логiчна природа i структурованiсть правової норми, динамiка основних її елементiв. Поняття логiчної норми в теорiї права.

15.  Спiввiдношення норм-приписiв i логiчних норм. Норма права як результат логiчного аналiзу правового тексту i виявлення структурно-смислової єдностi основних її елементiв.

16.  Правовий нормативний квадрат. Логiчнi вiдношення мiж основними типами правових норм.

17.  Вираз одних правових норм через iншi. Логiчнi особливостi формування рiзних типiв нацiонально-правових систем.

18.  Правова нормативна пентаграма. Основні принципи i закони логiки норм.

19.  Юридична логiка як метод права i як основа правового мислення.

20.  Завершення формування рiзного типу фiлософсько-правових теорiй в утвореннi певної логiки правового мислення i методу функцiонування i розвитку системи права.

21.  Формально-догматичний метод як специфiчний метод юридичної науки. Сучасне розумiння структури i природи формально-догматичного методу. Логiка як механiзм породження права, засiб його реалiзацiї i метод розкриття його сутностi.

Екзаменаційні питання з курсу:

„Логіка права”

1.  Логіка права як наука про логічну природу права, про закономiрностi i специфіку правового мислення.

2.  Розгортання внутрішньої логіки норми права в право як логічну систему.

3.  Аналіз i оцінка логічної природи права в концепціях юридичного позитивізму, неокантіанської школи права, в "юриспруденції понять", в працях видатних логiкiв i правознавців минулого та сучасності.

4.  Логічна природа права як основа застосування сучасних логічних теорiй для аналiзу динамiки внутрiшньої структури норм права, правовiдносин i системи права в цiлому.

5.  Логiка норм, логiка дiї, логiка оцiнок, логiка питань i вiдповiдей, логiка класiв, символiчна логiка, їх використання в юридичнiй науцi i практицi.

6.  Три рiвнi логiчних знань з точки зору права. Чиста формальна логiка як наука про закони i форми правильного мислення.

7.  Прикладна юридична логiка як наука про застосування формально-логiчних теорiй в правi.

8.  Дiалектична логiка права як наука про право як логiчну систему, що розвивається.

9.  Спiввiдношення юридичної логiки i логiки права. Використання термiну "юридична логiка" в широкому i вузькому розумiннi.

10.  Логiчна природа i структурованiсть правової норми, динамiка основних її елементiв. Поняття логiчної норми в теорiї права.

11.  Спiввiдношення норм-приписiв i логiчних норм.

12.  Норма права як результат логiчного аналiзу правового тексту i виявлення структурно-смислової єдностi основних її елементiв.

13.  Правовий нормативний квадрат. Логiчнi вiдношення мiж основними типами правових норм.

14.  Вираз одних правових норм через iншi.

15.  Логiчнi особливостi формування рiзних типiв нацiонально-правових систем. Правова нормативна пентаграма.

16.  Основнi принципи i закони логiки норм.

17.  Логiка дiї i її роль в розкриттi логiчних форм правової поведiнки.

18.  Взаємозв'язок логiки дiї i логiки норм у виявленнi логiчної структури основних типiв правовiдносин (на прикладах рiзних галузей права).

19.  Логічна теорія людської взаємодії.

20.  Логіка норм, ґрунтована на теорії взаємодії.

21.  Класифікації норми. Кореляція обов’язків та прав.

22.  Концептуальна етична схема. Норми і факти.

23.  Поняття та структура евристики як науки.

24.  Поняття про суперечку.

25.  Види суперечок.

26.  Поняття про аргументацію. Структура аргументації.

27.  Форми аргументації.

28.  Види аргументації. Техніка аналізу аргументації.

29.  Поняття про критику. Види критики.

30.  Еквівалентні однозначні акти доказування.

31.  Багатозначні акти доказування.

32.  Умовно однозначні акти доказування.

33.  Умовно багатозначні акти доказування.

34.  Розділові акти доказування.

35.  Єднально-розділові акти доказування. Класифікація елементарних актів доказування.

36.  Правила і помилки щодо тези.

37.  Правила і помилки щодо аргументів.

38.  Правила і помилки щодо форми (демонстрації).

39.  Допоміжний підсилюючий та послаблюючий комплекс доказів.

40.  Допоміжні операції поєднання доказів.

41.  Початкові дані по справі. Поняття та побудова версії.

42.  Перевірка версій. Версія та план розслідування. Лінійне та альтернативне підтвердження версії.

43.  Поняття про маніпулювання. Коректні і некоректні прийоми впливу на супротивника в суперечці.

44.  Прийоми мовного маніпулювання.

45.  Софізми у суперечках.

46.  Тактичні прийоми маніпулювання в суперечках.

47.  Психологічні прийоми маніпулювання в суперечках.

48.  Невербальні прийоми маніпулювання в суперечках.

Література до курсу

І. Навчальні посібники.

7.  , Мішин В. М., Кирик іка. - К., 20с.

8.  Балей логіки. – Львів, 1923. – 52 с.

9.  , Тягло логіки. Підручник. - Харків, 19с.

10.  , Маркин логики. - М., 1994.

11.  , Маркин логики. - М.: ИНФРА-М, 19с.

12.  Бродский введение в символическую логику. - Л., 1972.

13.  Брюшинкин курс логики для гуманитариев. – М.: Новая школа, 1996. – 319 с.

14.  , Дегтярев . Учебник для вузов. - М.: Владос, 19с.

15.  Вступ до сучасної юридичної логіки /За ред. М. І. Панова. - Ксилон, 20с.

16.  Гетманова . - М.:Владос, 19с.

17.  и др. Краткий словарь по логике. – М.: Просвещение, 1991. – 207 с.

18.  Грядовой . Учебное пособие в структурно-логических схемах и таблицах. - М.: Щит-М, 19с.

19.  Демидов . - М.: Юриспруденция, 20с.

20.  Дуцяк І. З. Логіка. – Львів: Просвіта, 1996. – 127 с.

21.  , Лукашевич . - К., 19с.

22.  Жеребкін В. Є. Логіка. - Харків, 1995.

23.  Жоль до сучасної логіки. - К., 1992.

24.  Збірник вправ і задач з логіки: Методичні рекомендації /Укл. . - К.: Вища школа, 19с.

25.  Элементарная логика. – М.: Высш. Школа, 1985. – 256 с.

26.  Логика. – Т. 1: Учение о суждении, понятии и выводе. – СПб., 1908. – 483 с.

27.  Иванов . - М.: Изд-во БЕК, 19с.

28.  , Никифоров по логике. - М.: Владос, 19с.

29.  Ивлев . - М.: Логос, 19с.

30.  Ивлев по логике. - М., 1972.

31.  Івін іка. - К., 1996.

32.  Ішмуратов до філософської логіки. - К.: Абрис, 19с.

33.  , ,

34.  , , Фокина по логике. - М.: Юристъ, 19с.

35.  , Старченко . - М.: Юристъ, 19с.

36.  Введение в формальную логику. – М.: Изд. иност. лит., 1960. – 507 с.

37.  Кобзарь логических знаний. - СПб., 19с.

38.  Є. Логіка. - К.: Четверта хвиля, 19с.

39.  Кондаков в логику. – М.: Наука, 1967. – 466 с.

40.  Костюк . - К.-Одесса, 1975.

41.  Кузина логика. - М., 19с.

42.  Курбатов . - Ростов н/Д: Феникс, 19с.

43.  Логическая игра. - М.: Наука, 19с.

44.  Логика /Под ред. , /. – М.: Госполитиздат, 1956. – 280 с.

45.  Малахов формальной логики. - М., 19с.

46.  Марценюк іка. - К., 1993.

47.  Мельников задачи. - К.-Одесса, 1990.

48.  Дедуктивная и индуктивная логика. - Екатеринбург: Одиссей, 19с.

49.  Никифоров по логике. - М.: ГНОЗИС, 1995.

50.  Петров логического мышления. - М.: Изд-во МГУ, 19с.

51.  Рузавин и аргументация. - М.: Культура и спорт, 19с.

52.  Светлов логика. - СПб.: МиМ, 19с.

53.  Свинцов . - М., 1987.

54.  Солодухин для юристов. - М.: Экспертное бюро-М, 19с.

55.  Элементарная логика. – Варшава, 1874. – 149 с.

56.  Тер-Акопов логика. - М., 1980.

57.  , Слинько доказательств. - Харьков: РИФ Арсис ЛТД, 19с.

58.  Тофтул іка. - К.: Академія, 19с.

59.  Тымцяс . - М.: Экспертное бюро, 19с.

60.  Уемов и упражнения по логике. - М.: Высш. школа, 1961.

61.  Хоменко І. В. Логіка - юристам. - К.: Четверта хвиля, 19с.

62.  Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К., 1996.

63.  Челпанов логики. - М., 1994.

64.  Чижик : Структурно-логические схемы. - М., 1996.

65.  Шрамко -логика. - М.: Инфра-М.,19с.

ІІ. Наукові монографії.

1.  Алексеев . Познание. Общение. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 149 с.

2.  Алексеев логика. – М.: Высш. Школа, 1960. – 150 с.

3.  Аристотель. Аналитики, первая и вторая. – Л.: Госполитиздат, 1952. – 439 с.

4.  Логика, или Искусство мыслить… - М.: Наука, 1991. – 416 с.

5.  Арсеньев развивающегося понятия. – М.: Наука, 1967. – 439 с.

6.  Асмус логики о доказательстве и опровержении. – М.: Госполитиздат, 1954. – 88 с.

7.  Астафьев мышления в формальной и диалектической логике. – Львов, 1968. – 208 с.

8.  Ахманов учение Аристотеля. – М.: Соцэкгиз, 1960. – 314 с.

9.  Бабаянц исключенного третьего. – М.: Высш. школа, 1962. – 79 с.

10.  Баженов вопросы теории гипотезы. – М.: Высш. школа, 1961. – 68 с.

11.  Баканидзе субординации логических форм. – Алма-Ата: Наука, 1968. – 215 с.

12.  Батищев как категория диалектической логики. – М.: Высш. школа, 1963. – 119 с.

13.  Логика вопросов и ответов. – М.: Прогресс, 1981. – 288 с.

14.  Береговой синтез логического знания. – Львов: Свит, 1990. – 98 с.

15.  Берков как форма мысли. – Минск: Изд-во БГУ, 1972. – 135 с.

16.  , Петров логики действий. – М.: Наука, 1991. – 232 с.

17.  Бочаров и традиционная логика. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 133 с.

18.  Бродский высказывания. – Л.: Изд-во ЛУ, 1973. – 104 с.

19.  Булатов категории и понятия. – К.: Наук. думка, 1981. – 253 с.

20.  Войшвилло как форма мышления: Логико-гносеолог. анализ. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 238 с.

21.  Войшвилло и значение логики. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 56 с.

22.  Воробьев по аналогии. – М.: Изд-во МУ, 19633. – 26 с.

23.  Галкина-Федорук и предложение. – М.: Изд-во МУ, 1956. – 73 с.

24.  Гегель . – М., 1861. – 378 с.

25.  Гносиологические проблемы формализации. – Минск: Наука и техника, 1969. – 267 с.

26.  Горский абстракции и образование понятий. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1961. – 351 с.

27.  Горский и познание. – М.: Мысль, 1985. – 208 с.

28.  Горский . (Логико-методологические проблемы). – М.: Мысль, 1974. – 311 с.

29.  Демин логика как наука. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 35 с.

30.  Дродов классификации суждений. – Л.: Изд-во ЛУ, 1956. – 143 с.

31.  Жоль анализ индийского логико-философского наследия. – К.: Наук. думка, 1981. – 208 с.

32.  Закон исключения третьего: Методическое пособие. – Ашхабад, 1989. – 36 с.

33.  Из истории арабоязычной логики средних веков. – Баку: Элм, 1971. – 84 с.

34.  Зиновьев высказываний и теория вывода. – М., 1962. – 152 с.

35.  Зиновьев логической теории научных знаний. – М.: Наука, 1967. – 161 с.

36.  О соотношении законов формальной и диалектической логики в процессе оперирования понятиями. – М.: Высш. Школа, 1963. – 99 с.

37.  Ивин логики оценок. – М.: Изд-во МУ, 1970. – 230 с.

38.  Ивлев логика. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 221 с.

39.  Инголлис в Индийскую логику навья-ньяя. – М.: Наука, 1974. – 239 с.

40.  Ишмуратов анализ практических рассуждений: (Формализация психол. понятий). – К.: Наук. Думка, 1987. – 137 с.

41.  Вероятность и индуктивная логика. – М.: Прогресс, 1978. – 374 с.

42.  Карпович в структуре теорий. – Новосибирск: Наука, 1978. – 128 с.

43.  Кебурия теории суждения. – Тбилиси: Мецниереба, 1968. – 207 с.

44.  Комарова Зенона Элейского: Попытка реконструкции системы аргументов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 263 с.

45.  Конверский обоснования в логике и методологии науки. – К.: Выща шк., 1985. – 127 с.

46.  Коновалова : Концепция и функции в судопроизводстве. - Харьков: Консум, 20с.

47.  Кошаровська і, складні та складно-скорочені умовиводи. – Чернівці, 1960.

48.  Логика и язык. – М., 1985. –с.

49.  Маковельский логики. – М.: Недра, 1967. – 502 с.

50.  Мальцев по диалектической логике. – М.: Изд-во МГУ, 1964. – 189 с.

51.  Манеев формальной логики и диалектика. – Минск: Наука и техника, 1964. – 207 с.

52.  Логические задачи (Учеб.-метод. пособие). – Донецк, 1970. – 123 с.

53.  Методы логических исследований. – Тбилиси: Мецниереба, 1987. – 151 с.

54.  Милль логики. – Т. 1. – СПб. 1878. – Т. 2. – СПб., 1867.

55.  Об’єктивні основи форм і законів логічного мислення. – К.: Вид-во КДУ, 1957. – 45 с.

56.  Павлов между понятиями. – К.: Изд-во КГУ, 1961. – 176 с.

57.  Павлова , дискусия, полемика. - М.: Просвещение, 19с.

58.  Спор. О теории и практике спора. - СПб.: Лань, 19с.

59.  Теория определения. – М.: Прогресс, 1976. – 247 с.

60.  Попов понятий. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1954. – 77 с.

61.  Попов логики нового времени. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 262 с.

62.  Попов . – М.: Изд-во МУ, 1957. – 48 с.

63.  , Стяжкин логических идей от античности до эпохи Возрождения. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 222 с.

64.  Проблемы исторических понятий. – Горький: ГГПИ, 1984. – 101 с.

65.  Пузиков и их определение. – Минск: Наука и техника, 1970. – 71 с.

66.  , Бродский умозаключения. – Л.: Изд-во ЛУ, 1969. – 96 с.

67.  Сидоренко следование и условные высказывания. – М.: Наука, 1983. – 173 с.

68.  Смирнов вывод и логические исчисления. – М.: Наука, 1972. – 271 с.

69.  Солодухин изменения и модальная логика. – Ростов н/Д, 1989. – 142 с.

70.  Сомин . (Функция, состав, общая форма). – Борисоглебск, 1963. – 35 с.

71.  Старченко . Судебная версия. – М.: Изд-во МУ, 1962. – 72 с.

72.  Теория логического вывода. – М.: Наука, 1978. – 272 с.

73.  Уемов ошибки. Как они мешают правильно мыслить. – М.: Госпольтиздат, 1958. – 119 с.

74.  и др. Об искусстве полемики. – М.: Политиздат, 1982. – 336 с.

75.  Целищев существования. – Новосибирск: Наука, 1976. – 148 с.

76.  Чкнаверянц тождества. – М.: Высш. школа, 1961. – 1000 с.

77.  Чупахин теории понятия. – Л.: Изд-во ЛУ, 1961. – 140 с.

78.  Шейко логического доказательства. – К.: Изд-во КУ, 1956. – 106 с.