Контроль і ревізія – Мурашко (стр. 2 )

В умовах ринкової економіки об’єктом попереднього контролю є комерційні угоди, договірні зобов’язання, цінні папери (акції, сертифікати, векселі тощо) та інші виробничі, переробні, реалізаційні, розрахункові операції та операції з попереднього оформлення відповідних документів. У сучасних умовах важливу роль відіграє попередній контроль під час прийняття управлінських рішень, коли потрібно завчасно оцінити операції із заготівлі, виробництва, реалізації, розрахунків і т. д. з точки зору їх законності, доцільності й економічності. Він дозволяє заздалегідь усунути конфліктні ситуації, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємства, або ліквідувати умови, які породжують ці ситуації. Органи управління повинні здійснювати контроль під час розпоряджень щодо здійснення цих чи інших операцій (на видачу грошей, проведення розрахунків, відпуск цінностей, виробництво продукції і тощо).

Попередній контроль здійснюють також банківські установи під час розгляду ними платіжних документів (чеків, векселів, платіжних вимог та платіжних доручень) на тій стадії, коли операції за цими документами ще не здійснились. Попередній контроль можуть здійснювати відповідні органи на стадії розробки нормативів витрачання сировини під час її переробки, розгляду обґрунтованості прогнозування показників фінансово-господарської діяльності.

У зв’язку з тим, що попередній контроль передує здійсненню операцій, він є найбільш ефективним, дозволяє попереджувати недоліки, безгосподарність і марнотратство і може здійснюватись під час складання нормативів, кошторису, при розробці норм витрат і витрат сировини та готової продукції, плануванні прибутків. Попередній контроль здійснюють і працівники обліку під час оформлення операцій, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції, розрахунковими, грошовими та іншими операціями.

Поточний контроль на підприємствах здійснюється на стадії завершення тих чи інших господарських чи фінансових операцій на певних ділянках виробництва, зберігання та реалізації продукції. За його допомогою здійснюється також системний та оборотний зв’язок між суб’єктом та об’єктом управління. Це дозволяє своєчасно впливати на негативні операції з метою їх усунення. Поточний контроль з боку керівників і фахівців бухгалтерських служб підприємств має особливе значення під час оформлення та аналізу грошових, розрахункових, виробничих та інших операцій, підписання документів і надходження їх до бухгалтерії. Для цього керівники підприємств та їх відділів зобов’язані не формально підписувати документи, а глибоко вникати в їх зміст, аналізувати суть фінансово-господарських операцій та показників. Це дає змогу перевірити економічну доцільність та обґрунтованість цих операцій і впливати на ефективність роботи підприємств.

Технологічний поточний контроль здійснюють інженери, технологи (інженери-технологи) за технологією виробництва, якістю сировини і продукції відповідно до стандартів і технічних умов.

Як попередній, так і поточний контроль здійснюють в основному керівники підприємств та їх фахівці під час виконання ними своїх функціональних обов’язків, виходячи з того, що контроль є функцією управління. Важливе значення при цьому має попередній і поточний бухгалтерський контроль за виробничою та фінансово-господарською діяльністю підприємств, який здійснює бухгалтерська служба на підставі документів, які надходять до неї. Але для підвищення ефективності поточного бухгалтерського контролю бухгалтерська служба повинна здійснювати контроль не тільки під час надходження та обробки документів, а й на стадії здійснення господарських операцій. Зокрема, бухгалтерія контролює повноту, своєчасність і правильність оприбуткування матеріалів та продукції, розрахункові операції. Поточний контроль операцій з виробництва продукції дає змогу своєчасно виявити порушення норм витрат сировини при її переробці, дотримання технології виробництва.

Наступний контроль здійснюється відповідно до Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні” шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств. На відміну від попереднього та поточного, наступний контроль передбачає перевірку господарських операцій після їх здійснення. Тому його ефективність у поточній господарській діяльності підприємств менша, ніж попереднього і поточного. Але наступний контроль характеризується більш повним і глибоким підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності. Він здійснюється на державному рівні, і це дає можливість забезпечити всебічну і комплексну перевірку правильності і законності фінансово-господарських операцій на підприємствах, виявляє порушення і зловживання, які інколи можуть приховуватись системою поточного контролю.

Особливістю наступного фінансово-господарського контролю є поглиблене і кваліфіковане вивчення і дослідження всіх операцій і процесів виробничо-фінансової діяльності підприємства. Наступний контроль проявляється у вигляді ревізій, тематичних перевірок та перевірок достовірності показників звітності. У системі наступного контролю особливу роль виконує ревізія фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється на рівні державної контрольно-ревізійної служби.

1.4. Ревізія у системі фінансово-господарського контролю

Вирішення питань про місце ревізії у системі фінансово-господарського контролю має теоретичне і практичне значення, дозволяє не тільки уніфікувати термінологію, але і має прямий вплив на організацію і методику проведення ревізій.

Не існує єдиної точки зору щодо визначення місця ревізії у системі фінансово-господарського контролю. Ревізію поряд з перевіркою, спостереженням, порівнянням, розслідуванням, обслідуванням, експертизою і лабораторними аналізами одні спеціалісти відносять до елементів методу господарського контролю, інші – до найважливіших його методів, а треті – одночасно до методу і форми здійснення контролю.

Ревізії на підприємствах проводяться у формі наступного фінансово-господарського контролю. Разом з тим, ревізія – це методи контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Тому в системі фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і прийомами, що висвітлені в наступних розділах. Крім ревізії виділяють також інші форми наступного фінансово-господарського контролю. Так, ряд авторів, зокрема Криніцин Ф. І., до них відносять: тематичну перевірку (обслідування), облікову перевірку звітності. Але такий поділ форм контролю навряд чи доцільний. Виділяють і інші види перевірок, наприклад, перевірка виконання прийнятих рішень. До форм періодичного наступного фінансово-господарського контролю, крім ревізій, необхідно віднести тематичну перевірку (обстеження), перевірку виконання прийнятих рішень, облікову перевірку звітності.

Але як у теорії, так і в практиці немає чіткого розмежування понять “ревізія” та “перевірка”. Необґрунтованим є відокремлення ревізії від перевірок і в нормативних актах, що регулюють питання процедур здійснення контролю і ревізії.

Отже, ревізія – це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.

Під контрольними процедурами розуміють як застосування у процесі ревізії прийомів фактичного і документального контролю, так і прийомів, вироблених іншими науками, а також одержання письмових пояснень і довідок, вилучення документів тощо.

Нові методи і форми господарювання вимагають від підприємств працювати з урахуванням потреб ринку та споживача. Основним показником діяльності підприємства стає розмір одержаного прибутку, що є регулятором, за допомогою якого держава впливає на підприємства шляхом відрахувань до бюджету. Тому, перевіряючи фінансово-господарську діяльність під час ревізії, необхідно більше уваги зосереджувати на перевірці правильності відображання у звітності доходів, прибутку, повноти і своєчасності передбачених відрахувань до бюджету.

Підприємства промисловості найчастіше використовують форму госпрозрахунку, яка ґрунтується на нормативному розподілі доходу, одержаного після покриття з виручки матеріальних витрат. Тому важливим завданням ревізій, які здійснюються відповідними органами, повинно стати надання практичної допомоги підприємствам щодо внутрішньогосподарського контролю і обліку.

При проведенні ревізій на підприємствах, які працюють у нових умовах, не потрібно також забувати про перевірку збереження власності, виявлення ознак можливих крадіжок, зловживань. Послаблення контролю за збереженням цінностей і коштів, коли новий економічний механізм ще недостатньо розвинений, може створити умови для значних крадіжок, особливо з боку керівних працівників.

Важливим напрямом контрольно-ревізійної роботи стає оцінка діяльності кооперативів, створених при підприємствах, а також виробничих одиниць, переданих в оренду. Наприклад, при перевірці роботи підрозділів (цехів, ділянок, відділів тощо), що працюють на орендному підряді, поряд з іншими процедурами контролю потрібно перевіряти законність укладання і дотримання умов договору між орендаторами і підприємствами-орендодавцями, в якому повинні обумовлюватися умови оренди основних засобів, об’єм продукції (товарів, робіт, послуг) за номенклатурою, кількістю і якістю, який орендатор повинен продати (відпустити) орендодавцю, обґрунтовані ціни на сировину, матеріали, готову продукцію, порядок компенсації матеріального збитку тощо; формування госпрозрахункового доходу орендарів і економічна доцільність та законність його використання, економічна ефективність діяльності орендних підрозділів; обґрунтованість і законність здійснюваних господарсько-фінансових операцій, що здійснюються. При цьому перевіряються: організація обліку в орендатора на підставі обліку доходів і витрат; правильність ведення особових рахунків у бухгалтерії орендодавця; відповідність даних особових рахунків даним книги обліку доходів і витрат; обґрунтування здійснених господарських операцій первинними виправдовуючими документами та правильність відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку. В усіх випадках при проведенні ревізії застосовуються прийоми документального і фактичного контролю.

Новою ділянкою ревізії стає перевірка операцій з цінними паперами. Тут потрібно перевіряти наявність дозволу банку на випуск акцій підприємства, їх реєстрацію у відповідних фінансових органах; правомірність і економічне обґрунтування випуску акцій трудових колективів і акцій підприємств, а також виплати доходів (дивідендів) за акціями, дотримання діючого порядку їх перепродажу. При цьому слід мати на увазі, що акції трудового колективу, на відміну від акцій підприємства, перепродажу не підлягають, а доходи за ними виплачуються із фонду матеріального заохочення. При перевірці цих операцій перевіряється також відповідність бланків акцій, що реалізуються, типовим формам бланків акцій різного номіналу, наявність на них підписів керівника підприємства, головного бухгалтера, гербової печатки підприємства, правильність відображення при обліку операцій, пов’язаних із виготовленням, придбанням і реалізацією акцій.

У даний час продовжують діяти такі структури управління економікою, коли у міністерств і відомств ще зберігається ряд попередніх командно-адміністративних функцій. Але з розвитком нових форм господарювання, утворенням структур неміністерського підпорядкування, асоційованих на добровільній основі (наприклад, міжгалузевих державних виробничих об’єднань (трастів), роль відомчих ревізій зменшується, сфера дії відомчого контролю звужується. Поступово, з розвитком ринкових відносин багато із нинішніх міністерств стають зайвими.

У таких умовах зростає значення державної контрольно-ревізійної служби, що організовує та проводить ревізії на великих підприємствах. В умовах переходу підприємств до нових економічних методів господарювання, впровадження внутрішньогосподарського госпрозрахунку організація державної контрольно-ревізійних служб стає об’єктивною необхідністю. На сучасних великих підприємствах, що мають значну кількість структурних підрозділів, доцільно мати дієвий ревізійний апарат, звільнений від облікових функцій, що виконує тільки процедури ревізії і перевірки госпрозрахункової діяльності підрозділів, збереження і раціонального використання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Функції внутрішніх ревізорів необхідно визначити при розробці Положення про контрольно-ревізійну службу в Україні. Такі відділи внутрішніх ревізій успішно функціонують на зарубіжних підприємствах, зокрема, в США внутрішня ревізія забезпечує перевірку бухгалтерських і статистичних даних, погодження затверджених правлінням підприємства проектів із виробничими відділами, контроль за збереженням матеріальних цінностей і грошових сум, вивчає вплив методів контролю, що застосовуються на підсумки фінансово-господарської діяльності.

Радикальна економічна реформа, перехід підприємств до ринкових умов господарювання, організація кооперативних, орендних, акціонерних підприємств багато в чому змінюють підхід до організації фінансово-господарського контролю, проведення ревізій в країні. Розвиток нових форм і методів управління в сучасних умовах господарювання важко уявити без повсюдного впровадження ЕОМ для обробки інформації, в тому числі облікової.

Застосування ЕОМ для обробки облікової інформації вносить суттєві зміни в методику проведення ревізій. Спостерігаються зловживання, яких не було при традиційному обліку. У той же час ревізори все ще користуються методичними рекомендаціями, в яких питання перевірки фінансово-господарських операцій в умовах автоматизованого бухгалтерського обліку практично не відображені.

В останній час у справі проведення ревізій з’явилось чімало проблем, які негативно вплинули на їх ефективність. До них відносяться: надмірне дублювання та паралелізм ревізій і різного роду перевірок, недоліки в плануванні, організації комплексних ревізій, їх формальне проведення, слабка спрямованість ревізій на тіньову економіку та виявлення крадіжок і інших зловживань, низька кваліфікація кадрів ревізорів, недостатнє стимулювання результатів їх роботи тощо.

У відповідній літературі про особливості проведення контролю і ревізії в умовах автоматизованої обробки інформації чи зовсім не згадується, чи це висвітлюється у загальних рисах. ЕОМ все ширше впроваджуються в усі сфери людської діяльності, у тому числі в управління і бухгалтерський облік. Основним напрямом удосконалення останнього стало впровадження ЕОМ для обробки облікової інформації.

Відсутність комплексних наукових розробок, навчальної і методичної літератури з питань контролю і ревізії в умовах застосування ЕОМ негативно впливає на ефективність ревізії. Американський вчений У. Перрі відзначає: ”персонал, що займається контролем, тільки нещодавно почав розробляти техніку попередження і виявлення шахрайства. Контроль відстає від технології. Недостатньо високе і вміння ревізора розкрити підробку, здійснену за допомогою ЕОМ. Тільки деякі ревізори мають підготовку в галузі електронної обробки даних і небагато з них залучаються до розслідування випадків підробок”.

Це можна сказати і про ревізорів нашої держави. Вони мало орієнтуються в особливостях автоматизованої обробки інформації, погано знають можливості ЕОМ. Виникла ситуація, при якій методи проведення ревізій відстали і продовжують відставати від технології обробки інформації на ЕОМ. Впровадження ЕОМ в обліковий процес докорінно змінює проведення ревізій на підприємствах, що застосовують нові технології.

Можливості ЕОМ створюють також умови для їх застосування при проведенні ревізій і для обробки контрольно-ревізійної інформації. Отже, можна виділити два основних напрями розробки проблем проведення ревізій в умовах застосування ЕОМ:

– проведення ревізій в умовах автоматизованого бухгалтерського обліку;

– застосування ЕОМ у процесі проведення ревізій і при обробці контрольно-ревізійної інформації.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1. Порядок призначення та проведення ревізії і перевірок

Порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою регламентується Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні. Вона розроблена на підставі Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 26.01.93, та Положення про державну контрольно-ревізійну службу в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5.07.93 № 000. Зазначеними нормативними документами підкреслюється, що ревізії та перевірки повинні сприяти зміцненню державної фінансової дисципліни, поліпшенню фінансового стану підприємств і організацій, збереженню державного майна, попередженню зловживань, поповненню доходів бюджету.

Головним завданням ревізій і перевірок є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Ревізії і перевірки підприємств та організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а також перевірки правильності використання бюджетних позичок і державних кредитів, своєчасності їх повернення та сплати відсотків за користування ними проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби всіх рівнів.

На проведення кожної ревізії (перевірки) ревізору державної контрольно-ревізійної служби видається спеціальне посвідчення, підписане керівником відповідного підрозділу служби або його заступником. Це посвідчення пред’являється керівнику підприємства, яке буде ревізуватись.

В окремих випадках до участі в ревізіях і перевірках, які проводяться ревізорами державної контрольно-ревізійної служби, можуть залучатись на договірних засадах спеціалісти міністерств, органів державного управління, економічних, бухгалтерських та інших підрозділів підприємств, установ і організацій.

Строки проведення ревізій та склад ревізійної групи визначаються з урахуванням того обсягу роботи, якого потребує вирішення конкретних питань кожної ревізії (перевірки). Термін ревізії (перевірки), як правило, визначається в межах 30 робочих днів. У випадках, коли ревізія (перевірка) проводиться за дорученням правоохоронних органів, вона може бути продовжена особою, яка призначила ревізію (перевірку), на строки, узгоджені з правоохоронними органами. Термін ревізії може бути продовжений і в інших випадках, коли цього потребують обставини (як правило у випадках приховування зловживань і їх вуалювання в обліку). Якщо в ході підготовки до ревізії (перевірки) або на початку її буде встановлено, що на підприємстві чи в організації відсутні й належний бухгалтерський облік, що унеможливлює якісне її проведення, ревізори мають право вимагати від їх керівництва здійснення процедур для проведення обліку відповідно до чинного законодавства. У таких випадках ревізію розпочинають після поповнення обліку. Згідно з Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві, яке підлягає ревізії, та проводити ревізію за поновленим ними ж обліком.

Програма ревізії (перевірки) затверджується керівництвом відповідного структурного підрозділу, яке перевіряє підготовленість учасників до проведення ревізії (перевірки) і дає їм необхідні інструктивні вказівки.

На основі затвердженої програми ревізії (перевірки) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання. У період ревізії при необхідності до програми і плану її проведення вносять зміни та доповнення.

Керівник ревізійної групи (ревізор) пред’являє керівнику підприємства, організації, установи посвідчення на право проведення ревізії чи перевірки, знайомиться з умовами роботи та особливостями даного підприємства, організації чи установи, станом справ щодо збереження грошових коштів і матеріальних цінностей, організовує ревізію каси, інвентаризацію матеріальних цінностей та здійснює інші необхідні дії щодо організації і створення умов для нормального проведення ревізії (перевірки).

Ревізори мають право вимагати від працівників підприємства, установи чи організації, що ревізується, щоб матеріально відповідальні особи в обов’язковому порядку брали участь у проведенні інвентаризацій, перевірці довірених їм цінностей, контрольних обмірах виконаних робіт, контрольних запусках у виробництво сировини та матеріалів, відборі проб та зразків на дослідження, а також при інших аналогічних діях, спрямованих на перевірку стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та діяльності матеріально відповідальних осіб.

Працівникам державної контрольно-ревізійної служби на об’єкті, що ревізується (перевіряється), надається місце для роботи, можливість користуватися зв’язком, розмножувальною технікою, іншими послугами для забезпечення нормальних умов праці.

Ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій проводяться шляхом перевірки дотримання чинних законодавчих та нормативних актів; уважного і всебічного контролю за грошовими коштами і матеріальними цінностями; проведенням зустрічних перевірок в установах банку, постачальників і споживачів; контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво; контрольних аналізів готової продукції; перевірки правильності застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції та природних втрат; перевірки зберігання грошових коштів і матеріальних цінностей, організації їх інвентаризації; ретельної перевірки правильності віднесення витрат на виробництво і розрахунків з бюджетом; перевірки дотримання методики оцінки майна при реалізації та приватизації, проведення індексації.

При виявленні фактів порушень законів України, постанов Верховної Ради, нормативних актів Президента України та Кабінету Міністрів, а також нормативних актів міністерств і відомств, зареєстрованих в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, фактів незаконного і нецільового витрачання державних коштів, приховування від бюджету належних йому платежів та інших порушень фінансової дисципліни або зловживань перевіряючи повинні отримати письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, а також встановити розмір заподіяних збитків, причини і обставини їх виникнення, осіб, з вини яких вони допущені. Розмір збитків визначається відповідно до чинного законодавства

При виявленні недостач, фактів розкрадання грошових коштів, матеріальних цінностей та інших зловживань працівники державної контрольно-ревізійної служби негайно передають матеріали ревізій згідно з описом правоохоронним органам для проведення розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування збитків, а також повідомляють про виявлені зловживання і порушення державним органам та органам, уповноваженим управляти державним майном.

Вилучення ревізуючими необхідних оригіналів документів може здійснюватись у випадках, коли їх збереження в організації, що ревізується, не гарантується, а також у випадках виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії або перевірки. У справах організації, підприємства, установи залишається акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізуючого та головного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації, яка ревізується.

Посадові та інші особи суб’єктів господарювання, що ревізуються (перевіряються) і не виконують законних вимог ревізорів під час проведення ревізій (перевірок) або чинять їм у цьому перепони, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

При проведенні ревізії підприємств і організацій напрями, які підлягають перевірці, визначаються, виходячи з того, яка у них форма власності, які взаємовідносини з державою і яка мета ревізії.

Якщо об’єктом ревізії є підприємство, яке отримує кошти з бюджету, то перевірці підлягають питання їх ощадливого витрачання за цільовим призначенням. Особлива увага звертається на те, чи не використовувались ці кошти для перерахування на депозитні рахунки і на необґрунтоване перерахування (приховане кредитування) комерційним та іншим структурам недержавного сектора економіки, чи не допускались факти безгосподарності, марнотратства, непродуктивного витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей. У разі виявлення витрачання бюджетних коштів не за цільовим призначенням ревізуючі повинні поставити питання про припинення фінансування, повернення до бюджету витрачених не за цільовим призначенням коштів та притягнення винних осіб до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що одним із головних завдань державної контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей, ревізуючим при проведенні ревізії підприємства (чи господарської організації) необхідно з’ясувати:

– скільки і яких рахунків відкрито в установах банку, ретельно перевірити касу, касові і банківські операції, при необхідності звірити в установах банків їх виписки, окремі грошові та інші документи, які знаходяться на підприємстві, з такими ж документами в установах банку і переконатись у їх ідентичності і достовірності;

– стан розрахунків (а також спосіб зустрічних перевірок) за відпущену продукцію (надані послуги тощо), звернувши особливу увагу на дебіторську заборгованість із тривалим строком її утворення, за якою недостатньо вживались заходи щодо погашення, а також на товари (продукцію), які тривалий час перебувають у дорозі, товари відвантажені, але не оплачені в строк, товари на відповідальному зберіганні, ретельно вивчити суми дебіторської заборгованості, за якою минули строки позову і суми якої списані на збитки, чи вживались заходи щодо стягнення цієї заборгованості;

– правильність списання сировини на виготовлення продукції, у разі необхідності провести контрольний запуск сировини у виробництво за участю спеціалістів;

– повноту оприбуткування виготовленої продукції, чи не виготовлялась продукція, прихована від обліку;

– наявність договорів про матеріальну відповідальність з матеріально відповідальними особами;

– дотримання діючих положень щодо проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей та регулювання інвентаризаційних різниць, якість проведених на підприємстві інвентаризацій, у разі необхідності – організувати проведення інвентаризації (повної чи за окремими найменуваннями) товарів, матеріалів, готової продукції тощо; чи не допускалось перекриття недостач у одних матеріально відповідальних осіб лишками у інших;

– наявність заборгованості внаслідок недостач, розтрат і крадіжок, яка рахується на бухгалтерському обліку підприємства, причини їх утворення, які вживалися заходи щодо відшкодування цієї заборгованості;

– дотримання діючого порядку видачі, використання і зберігання бланків довіреностей (доручень);

– зовнішньоекономічну діяльність підприємства; обсяг експортних та імпортних операцій за відповідний період, у тому числі бартерних; правильність застосування цін і тарифів при здійсненні цих операцій, своєчасність розрахунків за ними, чи не допустило керівництво підприємства незаконного відкриття валютних рахунків за кордоном, утримання на них валюти, прихованої від обліку; а також чи не вжито заходів щодо повернення з-за кордону сум валюти, яка тривалий час не була повернута в Україну;

– дотримання чинних нормативних актів щодо приватизації, особливу увагу при цьому необхідно звернути на правильність визначення вартості об’єкта приватизації, проведення індексації в процесі приватизації;

– правильність застосування норм витрат сировини і матеріалів, а також норм їх витрат та втрат готової продукції при транспортуванні і зберіганні; правильність утворення і використання фондів; правильність віднесення витрат на виробництво, відображення фінансових результатів в обліку, своєчасність, повноту і правильність перерахування до бюджету належних йому платежів, правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку і звітності. Стан бухгалтерського обліку потрібно перевіряти на всіх етапах ревізії, тобто при перевірці кожного без винятку питання ревізії накопичувати та узагальнювати виявлені недоліки для ґрунтовного висвітлення їх у акті ревізії.

Залежно від мети ревізії перевірці підлягають й інші напрями фінансово-господарської діяльності підприємства чи організації в частині дотримання чинних нормативних актів.

2.2. Послідовність підготовки до ревізії та організація ревізійного процесу

Ревізійний процес є рядом послідовних етапів (стадій) перевірки. Він включає в себе підготовку до ревізії і складання її програми, організацію інвентаризації цінностей коштів на підприємстві, обстеження об’єктів ревізії і документальну перевірку операцій та облікових даних (рис. 3).

Рис. 3. Послідовність контрольно-ревізійного процесу при проведенні ревізії підприємства

Підготовка починається з моменту затвердження плану і багато в чому визначає успіх майбутньої ревізії. У період підготовки доцільно систематизувати інструкційні матеріали у довідниках або щоденниках ревізорів, щоб не випустити з уваги важливі питання, які стосуються ревізії. Дуже важливо забезпечити попереднє вивчення даних бухгалтерської (фінансової) звітності, яка може бути використана при підготовці до ревізії. Необхідно також використовувати дані аналізу підприємств, ознайомитися з службовим листуванням, вказівками та розпорядженнями відповідних органів.

Підготовка до проведення комплексних ревізій має свої особливості. У цих випадках підготовчу роботу ведуть не тільки ревізори, а й інші спеціалісти, які будуть брати участь при проведенні цієї ревізії.

Керівництво проведенням комплексної ревізії покладається на одного з ревізорів (керівника бригади). З метою глибокого і всебічного дослідження матеріалів і документів, які стосуються діяльності підприємства, що підлягатиме ревізії, необхідно давати ревізорам можливість та час для підготовки до майбутньої ревізії та вивчення змісту попереднього акта ревізії фінансово-господарської діяльності і матеріалів інших перевірок.

Керівник контрольно-ревізійного підрозділу органу управління, що назначив ревізію та затвердив ревізійну бригаду і її керівника, складає за їх участю програму ревізії, форма якої наведена в таблиці 3. До програми включаються об’єкти ревізії (контролю) відповідно до структури акта комплексної ревізії, а також їх значимість у галузевій спрямованості підприємства. Так, для виробничого підприємства основними об’єктами ревізії є: виробництво і реалізація продукції, грошові кошти, касові і банківські операції, товарно-матеріальні цінності, їх раціональне використання і зберігання тощо. Ці ж об’єкти контролю висвітлюються у вигляді окремих розділах акта комплексної ревізії. Крім того, наведені об’єкти контролю вимагають різноманітної професійної компетентності членів ревізійної бригади. Наприклад, комплексна ревізія касових і банківських операцій повинна проводитися з обов’язковою участю економіста-фінансиста; використання і оновлення основних засобів перевіряють у процесі ревізії з участю інженера-технолога.

Таблиця 3

Програма комплексної ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності Київського об’єднання «Хімволокно» за період від 01.01.2000 до 31.12.2000

№ п/п	Об’ єкт контролю	Зміст контрольно-ревізійної процедури	Періоди, що пере­віряються, та обсяг перевірки
1.	Операції щодо виробництва і реалізації про­дукції	Аналітична і зустрічна пе­ревірка документів, порів­няння їх змісту за даними обліку, обґрунтованість ре­алізації за обсягом, струк­турою, строками постачан­ня, що визначені договором	За звітний період, вибірково за чер­вень та грудень
2.	Грошові кошти, касові і банків­ські операції	Раптова ревізія каси, доку­ментальна перевірка руху і збереження грошових кош­тів	Окремо за кожний місяць суцільна пе­ревірка
3.	Товарно-мате­ріальні цінності та операції з ними	Вибіркова інвентаризація цінностей, контрольний за­пуск сировини, лаборатор­не дослідження, докумен­тальна перевірка наявності, збереження, руху цінностей	Те ж
4.	Основні засоби їх збереження і використання	Вибіркова інвентаризація основних засобів та доку­ментальна перевірка їх руху: надходження, списання і реалізація	За звітний період, вибірково за чер­вень та грудень
5.	Трудові ресурси і фонд заробітної плати ( оплата праці, викори­стання фонду зарплати та ефек­тивність вико­ристання тру­дових ресурсів )	Документальна перевірка дотримання трудової дис­ципліни і використання ро­бочого часу, створення та використання фонду заро­бітної плати, аналіз про­дуктивності праці та її оплати	Окремо за кожним місяцем вибіркова перевірка
	І т. д.

Начальник контрольно-ревізійного відділу (підпис)