РОЗДІЛ:
„КУЛЬТУРА. ДУХОВНІСТЬ. ПАМ”ЯТКИ ІСТ ОРІЇ”.
Бердянський район є органічною складовою великого географічного та соціокультурного Запорізького регіону з непересічною історією, оригінальною культурною спадщиною, звичаями, святами та обрядами, що в цілому називається одним словом – культура.
Культура – одне з найцікавіших і найдревніших явищ, яке тісно пов”язане з діяльністю людини. Кожен час ставить перед культурою свої завдання. Однак, на будь-якому етапі суспільного розвитку необхідно, по-перше, робити все для збереження існуючих традицій і надбань, по-друге, приноси ти щось нове, свіже, неповторне. І в цьому чи не найважливішу роль узагальнокультурному просторі відведено закладам культури – сільським клубам, будинкам культури, бібліотекам, музеям, дитячим музичним школам.
Нині на Бердянщині працює 23 клубних, 22 бібліотечних заклади, 3 дитячі музичні школи, 7 громадських музеїв, які на достатньо високому рівні реалізовують духовні потреби і запити краян, сприяють утвердженню високих ідеалів гуманізму і моральності.
Завдяки відданості справжніх подвижників цієї справи живе народна культура, квітує талантами бердянська земля.
НАТХНЕННІ ТВОРЧІСТЮ
„Яким би не було життя,
Культпрацівник я і творець.
Працюю я заради майбуття,
Запалюю вогонь людських сердець”.
Ці слова можна віднести до кожного, хто працював і нині трудиться на клубній ниві Бердянського району. Бо це ентузіасти, вірні професії, самодіяльній художній творчості, клубній справі, відродженню національної культури.
У доробку працівників клубної справи-безліч яскравих культурно-мистецьких заходів, театралізованих свят, оглядів, конкурсів, фестивалів, концертів.
Не дивлячись на скрутні економічні умови, недостатнє фінансове забезпечення галузі, установи культури району працюють самовіддано, і красиво та весело, гордо і дуже по-доброму відзначають державні та професійні свята, свята народного календаря, річниці визволення району та територій від німецько-фашистських загарбників.
Величезну культурно-дозвіллєву роботу проводить Андріївський районний Будинок культури, який вже більше 30 років очолює досвідчений фахівець і організатор клубної справи Володимир Олексійович Попов. Гордістю колективу є „зразковий” дитячий оркестр народних інструментів (керівник ),вокальний ансамбль „Троянда”(керівник Н. М.Єрьоменко та ), який був створений у 1997 році. Своє самобутнє мистецтво „Троянда” не раз демонструвала на престижних культурно-мистецьких заходах в селищі, районі, місті Бердянську, в області. І не одній гарній пісні проклала вона дорогу до людських сердець. Пісня у виконанні „Троянди” зворушує кожного своєю красою і чарівністю, чутливістю і жвавістю. Своєю працею, свєю піснею, своїм мистецтвом ансамбль „Троянда” вносить внесок у благородну справу відродження культури нашого народу, збереження його духовності, культурних традицій, свят та обрядів.
Не стухає життя і на селі, де організовуються змістовні клубні заходи. Стало традиційним проведення театралізованих свят „Дні села”, обрядових свят і гулянь. Варто відзначити, як позитивний приклад у цьому, установ культури Дмитрівської, Андрівської, Карломарксівської, Осипенківської, Луначарської, Миколаївської, Новопетрівської сільських рад.
Мабуть, справедливо буде сказати, що важливим осередком куьтурного життя на селі є Будинок культури та сільський клуб, які розвиваючи творчість учасників художньої самодіяльності, сіють зерна добра і злагоди.
За період свого існуваннгя клубними закладами району накопичені величезний досвід та вагомі культурно-мистецькі здобутки, цікаві форми роботи, а одним із пріоритетних напрямків діяльності є робота з дітьми та підлітками. Розширено коло клубних заходів для цієї категорії, якій до вподоби стали заходи з морально-патріотичного, правового виховання (дискусії, вечори запитань і відповідей, бесіди за ”круглим” столом). Користуються інтересом у підлітків та юнацтва також вечори відпочинку, які проводяться у кожному клубному закладі у середньому 2 рази на тиждень.
Певної уваги надають клубні працівники району людині праці. Для сільських трудівників працівники культури організовують проводи на жнива, обжинки, концертні програми на честь. Для працівників сільського господарства.
Одним із яскравих заходів стало свято Сала, присвячене 180-річчю м. Бердянська, проведене у вересні 2007 року, в якому взяли участь кращі творчі колективи та майстри-аматори Бердянського району.
Кожен сільський клубний заклад шукає свої цікаві форми роботи. В закладах культури Андрівської та Дмитрівської сільських рад найбільш популярними є конкурси КВК, Миколаївської та Карломарксівської
сільських рад – розважальні конкурси до Дня святого Валентина, Берестівської-купальські обряди; Новопетрівської-народознавчі заходи.
Цікаву і змістовну роботу з відродження старовинних свят, обрядів проводять аматорські колективи Осипенківського, Берестівського сільських клубів.
Робота закладів культури нашого району – це багаторічні незабутні творчі враження, це – вагомі здобутки на культосвітній ниві, якими можна пишатися.
По-правді стійку репутацію одного з кращих сільських осередеків культури в районі має Миколаївський сільський Будинок культури (директор ), який не можна собі уявити без гарної пісні та задушевної музики.
Своєю красою і чарівністю зворушують нас пісні у виконанні чарівного дуету у складі миколаївських соловейків Світлани Раїни та Світлани Проценко, які отримали велику любов своїх глядачів. Жодне районне дійство не проходить без їх участі. У 2006 році цей дует став переможцем щорічного районного конкурсу ”Людина року” у номінації „За розвиток культури”.
Завжди активну творчу позицію мали Дмитрівський сільський Будинок культури (директор ) та Новопетрівський БК (директор ).Зі своїми яскравими творчими концертами колективи цих закладів запрошувалися господарствами району, виступами перед трудівниками рідного села.
Справжнім осередком не лише мистецької діяльності, а й центром творчої самореалізації всіх верств населення, особливо молоді, дітей та піділітків став на Бердянщині Осипенківський сільський Будинок культури (директор І.).
Неповторні Осипенківські колективи дитячої художньої самодіяльності та окремі виконавці неодноразово демонстрували своє мистецтво на різнопланових культурно-мистецьких акціях не лише районного, а й обласного, всеукраїнського рівнів.
У доробку Осипенківського Будинку культури безліч свят, концертів, дозвіллєвих заходів для дітей. Захоплює мистецтво прекрасного хореографічного колективу „Містерія” (художній керівник Олена Мандрик), який має молодшу та середню групу. Велику підтримку цьому колективу, як і в цілому Осипенківському БК, надають депутат райради Володимир Павлович Чепурний (генеральний директор дочірнього підприємства „Ілліч-Агро”) та Олександр Дмитрович Москаленко(керівник агроцеху № 2 ДП „Ілліч-Агро”).
Активну участь у житті району приймають і колективи художньої самодіяльності Осипенківського сільського клубу: ”народний” хор української пісні „Вербиченька”(керівник ) та хореографічний колектив „Гармонія” (керівник Наталя Солонська). Допомогу цим колективам надає агроцех № 1 ДП „Ілліч-Агро”(керівник Микола Петрович Казанцев).
Одним із пріоритетних напрямків клубної роботи в районі є подальший розвиток художньої самодіяльності. В районі функціонує 150 провідних колективів художньої творчості, учасниками яких є майже 2000 чоловік. Розвинуті такі жанри художньої творчості, як вокальний, музичний, хореографічний, театральний. Не залишаються осторонь уваги культпрацівників люди похилого віку, діти, молодь, для яких в кожній установі знаходяться особливі форми культурного обслуговування, а для дітей функціонує 108 колективів, які охоплюють 1557 дітей. Провідні колективи клубних установ беруть активну участь у проведенні районних та місцевих заходів, демонструють своє колоритне мистецтво далеко за межами району.
На клубних сценах Бердянського району виросло чимало юних талантів, які неодноразово ставали переможцями багатьох престижних фестивалів, оглядів, конкурсів не лише районного, а й обласного і Всеукраїнського рівнів.
Яскравим діамантом району стала Ірина Шара з села Новопетрівки.
Як учасниця дитячого ансамблю „Сударушка”, Ірина неодноразово ставала переможцем районних конкурсів художньої самодіяльності ( р.), конкурсу сучасної популярної естрадної пісні „Троянди Приазов’я» (2003 р.), міського фестивалю-конкурсу естрадного мистецтва «Фортуна» (2003 р.), дипломантом Всеукраїнського фестивалю дитячого естрадного мистецтва «Топ-Топ» (2003, 2004 р.), р.- лауреатом обласного фестивалю дитячої творчості «Мала Хортиця»(2003 р.), Всеукраїнського фестивалю дитячого естрадного мистецтва «Азовські вітрила»(2004 р.),
2006 р. Як окремий виконавець, Шара Ірина стала дипломантом П фестивалю польської класичної музики (2003 р.), одержала П-у премію 5-го Всеукраїнського фестивалю сучасної української пісні „Дитячий пісенний вернісаж”(м. Київ, 2004 р.), та І-у премію Всеукраїнського міжнаціонального фестивалю дитячої естрадної творчості „Топ-Топ”, 2005 р., 2006 р. У 2005 році Ірина стала дипломантом Ш-го фестивалю польської класичної музики, присвяченого закінченню Року Польщі в Україні. У 2006 р. стала переможцем Міжнародного конкурсу „Азовські вітрила” та регіонального конкурсу „Фортуна-2006”. У 2007 р. вона переможець Міжрегіонального конкурсу естрадної пісні „Чарівний мікрофон” та володар призу у номінації ”Міс глядацьких симпатій”.
Блискучою зірочкою сяє в районі і талант Насті Іванюти з с. Осипенко, яка у 2008 році стала переможцем Всеукраїнського фестивалю дитячої естрадної творчості „Топ-топ”, дипломантом Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячого та юнацького пісенного мистецтва „Кришталевий жайвір” (м. Тернопіль”.
Признаним талантом в районі визнано і юну виконавицю з с. Андрівка Вікторію Лутчак, яка у 2007 році стала переможцем Міжнародного дитячого конкурсу естрадної пісні у м. Москва, у 2008 році – переможцем обласного конкурсу патріотичної пісні „Спадщина” посіла П місце на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі сучасної естрадної пісні „Дитячий пісенний вернісаж”.
З 5 річного віку протягом 15 років на сцені Миколаївського БК зростала переможець конкурсів „Топ-топ”, „Джерела рідного краю”, „Таланти твої, Україно”-Ольга Козинець.
Переможцями обласних конкурсів „Зорепад-2005” та „Обдарована молодь-2006” в галузі „Естрадне мистецтво” стала Інна Пащенко (Шевченківський БК).
Переможцем Всеукраїнського фестивалю сільської пісні „Боромля-2006,2007”, ХІ Всеукраїнського фестивалю дитячої естрадної творчості „Топ-топ” ставала Анжеліка Кріпак з села Осипенко.
Сьогодні доречно згадати імена корифеїв клубної ниви Бердянського району, які жили і живуть серед нас. Це – Михайло Михайлович Ашифін (колишній директор Успенівського БК), Леонід Іванович Троян (заслужений працівник культури України, начальник відділу культури з 1975 по 2003 рік), Анатолій Пилипович Сокуренко (колишній художній керівник
Осипенківського БК та директор Осипенківської ДМШ),Олексій Максимович Овдієнко (колишній директор Карломарксівського БК), Анатолій Васильович Білаш (колишній завідуючий Берестівським СК № 3), Григорій Лазарович Калашніков (колишніій директор Новопетрівського БК),Віталій Васильович Нотовський (директор Луначарського БК), Георгій Іванович Міщено (колишній директор Новотроїцького БК), Людмила Василівна Шевченко (директор Новопетрівського БК), Анатолій Григорович Калашніков (керівник духового оркестру Новопетрівського БК), Алла Олксандрівна Безп”ята (директор Червонопільського СБК № 1), Іван Якович Свистун (колишній завідуючий Осипенківським СК).
Вони загартували десятки фахівців, які зараз очолюють клубні установи району чи працюють у них.
Нехай же багато років не міліє криниця творчості і натхнення наших клубних працівників, а девізом залишаться слова: „Палаймо серцями, творімо любов”ю!”
ДИТЯЧІ МУЗИЧНІ ШКОЛИ
У Бердянському районі функціонує 3 дитячі музичні школи – Андрівська, Осипенківська, Луначарська.
В них працює 28 викладачів, щорічно навчається більше 250 учнів.
Однією з кращих в області вважається Андріївська дитяча музична школа (директолр Желонкін В. М.), колектив якої став переможцем щорічного районного конкурсу „Людина року-2004” у номінації за розвиток культури та створення духовних цінностей”.
У школі є такі відділення: фортепіано, народних інструментів, вокально-хорове.
Учні та викладачі школи неодноразово посідали призові місця в обласних конкурсах та фестивалях.
В школі працює „зразковий” дитячий оркестр народних інструментів, що був створений у 1979 році і у 1988 році отримав своє почесне звання.
Оркестр має високий художній рівень і професійну майстерсть, активно пропагує українське та російське народно-музичне мистецтво, веде активну роботу по культурному обслуговуванню населення району та області, неодноразово був переможцем фестивалей та обласних свят народної творчості.
У 1998 році оркестр посів П місце в обласному огляді-конкурсі оркестрів народних інструментів; у 2000 році став переможцем цього конкурсу, а у 2002 році завоював „Гран-рі” обласного фестивалю народної музики.
У 2003 році став дипломантом обласного конкурсу дитячої „народної” творчості. „Мала Хортиця” та переможцем щорічного районного конкурсу „Людина року-2003” у номінації „За розвиток культури та створення духовних цінностей”.У вересні 2004 року оркестр достойно репрезентував самобутнє мистецтво нашого краю на творчому звіті кращих колективів та митців Запорізької області на сцені Національного Палацу культури „Україна” у місті Києві. І постійно цей колектив дивує своїх глядачів складністю класичного та сучасного репертуару, блискучою ансамблевою зіграністю.
В Андріївській дитячій музичній школі працює два хорових колективів: хор старшокласників (керівник Желонкін В. М.) та хор молодших школярів (керівник ). Хор старшокласників неодноразово ставав переможцем обласних та районних оглядів художньої творчості. Школа пишається такими своїми випускниками, як Михайло Ассидулаєв, Роман Мархулія, Віталій Дикал та ін.
Позитивний досвід роботи накопичений і Осипенківською дитячою музичною школою (директор І.). До складу ціє школи входять її філії в селах Новопетрівка, Миколаївка, Карла Маркса, Андрівка, Новотроїцьке, Дмитрівка.
У селі Новопетрівка школа має прекрасний фольклорний ансамбль „Сударушка” (керівник І.), духовий оркестр (керівник Калашніков А. Г.). Ансамбль ”Сударушка” неодноразово ставав переможцем районних конкурсів художньої самодіяльності ( р.), конкурсу сучасної популярної естрадної пісні „Троянди Приазов”я”(2003 р.), міського фестивалю-конкурсу естрадного мистецтва „Фортуна” (2003), дипломантом Всеукраїнського фестивалю дитячого естрадного мистецтва „Топ-топ” (2003,2004), у р. – лауреатом обласного фестивалю дитячої творчості „Мала Хортиця” (2003 р.), Всеукраїнського фестивалю дитячого естрадного мистецтва „Азовські вітрила” (2004,2006 р.).
Не менш титулований духовий оркестр, який неодноразово ставав переможцем Всеукракїнського конкурсу духової музики „Таврійські сурми”. Як і в Андріївській, в Осипенківській ДМШ працює 3 відділення. Наймолодшою в районі є Луначарська ДМШ (директор ). Окрім відділень фортепіанного, народного та вокально-хорового, Луначарська дитяча музична школа має ще й хореографічне відділення, вихованці якого беруть акивну участь у різноманітних оглядах, конкурсах та святах. Хореографічний колектив „Хобі-Данс” (керівник Чемагіна С. М.) неодноразово ставав дипломантом міського конкурсу „Бердянські кнопочки”.
ЦЕНТРАЛІЗОВАНА
РАЙОННА БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА
Не стоять осторонь культурного життя Бердянщини і 22 бібліотеки району, що входять до складу Бердянської централізованої районної бібліотечної системи, директором якої є
У селищі Андріївка працюють Андріївська центральна районна бібліотека для дорослих та Андріївська районна дитяча бібліотека; в Осипенко працюють доросла та дитяча бібліотеки. Усі інші 18 бібліотек – сільські. І кожна з них має своє обличчя, свій неповторний образ і величезний досвід роботи. Одними з кращих в районі є такі сільські бібліотеки, як Дмитрівська (завідуюча ), Миколаївська (завідуюча Руднєва Г. І.),яка працює більше 40 років на цій посаді), Новопетрівська (завідуюча ), Червонопільська с/б № 1 (завідуюча ), Вибоївська с/б (завідуюча Твердохліб Н. В.).
Великим подвижником бібліотечної справи протягом чотирьох десятків літ була колишня завідуюча Старопетрівською сільською бібліотекою Марія Іванівна Чернишенко, яка, на жаль, пішла із життя у 2006 році. Це за ніціативи Марії Іванівні в районі втілювалися нові передові форми роботи, створювалися перші любительстькі об”єднання. Гарним словом хочеться сказати і про інших бібліотекарів нашого району – Юрченко Олену Василівну (колишнього директора ЦРБС), Гончар Галину Андріївну (колишню завідуючу Осипенківською дорослою бібліотекою), Фоменко Любов Михайлівну (колишню завідуючу Осипенківською дитячою бібліотекою), Гусаренко Поліну Євтропівну (колишню завідуючу Новопетрівською бібліотекою), Федорець Ніну Іванівну (колишню завідуючу Новотроїцькою с ільською бібліотекою.
У 70-80 роках минулого сторіччя вони очолювали бібліотеки „відмінної роботи”. Нині бібліотеки району активно популяризують кращі надбання світової і української літератури, працюють у тісному контакті з загальноосвітніми школами, громадськими організаціями, клубними установами та музеями.
Книжковий фонд бібліотек нараховує більше 270 тисяч примірників. Щорічно бібліотеки відвідує 17 тисяч читачів, яким видається 375 тис. друкованих видань.
З року в рік бібліотеки передплачують за кошти районного бюджету періодичних друкованих видань на суму 15 тис. грн.
Бібліотеки району, окрім основних функцій по обслуговуванню читачів, знайшли своє місце у загальних районних культурно-масових заходах.
Намагаючись залишатися центром освітньої, дозвіллєвої, розважальної, культурної діяльності бібліотеки удосконалюють свої функції. На базі бібліотек працюють клуби та об”єднання за інтересами. Особливо слід відзначити роботу клубу „Книга і лялька” Дмитрівської бібліотеки-філії, „Віра, Надія, Любов” Червонопільської бібліотеки-філії № 1, „Юні друзі бібліотеки”-Осипенківської бібліотеки для дітей, „Наше умение-нашему настроению” Троянівської бібліотеки-філії. Взагалі в районі працює 11 клубів та об”єднань за інтересами. З них 6 – для дітей та 5 – для дорослих читачів. В своїй роботі бібліотеки використовують нові форми бібліотечної роботи. Це - презентації книг, літературні конкурси, подорожі, виставки-вікторини, виставки-дискусії, виставки-фотографії. Особливою популярністю користується виставка фотографій в Карломарксівській бібліотеці-філії ”Моє село, для мене ти єдине”. На цій виставці підібрано фото далекого минулого і сучасного села, його історія. У 2007 році в Бердянській районній бібліотеці пройшла презентація книги О. Білоусенко „Про час і про себе”. О. Білоусенко народився в с. Успенівка Бердянського району. Свою книгу він присвятив своїм батькам, які теж народилися і прожили все своє життя в цьому селі. На презентацію були запрошені однокласники, однокурсники, рідні та односельці автора, ті люди, з ким він разом працював на різних щаблях влади. То ж звичайно, і презентація книги пройшла в теплій, дружній атмосфері.
Не менш цікавим у 2007 році було родинне свято „Батькам в дитяті їхнім втіха”, яке було присвячене Дню родини в Україні. Проводилось воно з читачами Бердянської районної бібліотеки для дорослих. На свято були запрошені родини, які є читачами бібліотеки. Про них, про їхні долі, їхні захоплення говорилося на цьому святі. Особливу увагу приділяли жінці, як Берегинів сім”ї. Сім”ї приймали участь в різноманітних конкурсах, запропонованих на цьому святі. Це й спортивний, й літературний, й музичний, й „Гарна хата вуглами, а господиня-пирогами”, й „Козацькому роду нема переводу”.
Цікавим є досвід роботи Осипенківської бібліотеки для дітей. В своїй роботі, завідуюча бібліотекою використовує різноманітні форми роботи з дітьми. Особливо прийшлися до смаку дітям літературні ігри, літературні подорожі, літературні свята.
З метою вивчення спадку українського народу в Осипенківській бібліотеці для дітей проводяться літературні конкурси „Бабусина казка, дідусева оповідка”. Традиційними стали ігра-конкурс „Слово-грай” в Карломарксівській бібліотеці” та „Стежки з перешкодами” – в Яровицькій сільській бібліотеці. Працівники бібліотек району проводять роботу по відродженню національної культури українських народних звичаїв та обрядів.
МУЗЕЇ
Прилученню мешканців району до надбань національної історико-культурної спадщини, їх духовному розвитку сприяє робота музеїв на громадських засадах. Протягом кількох десятиліть вони ведуть плодотворну роботу по вивченню, збереженню та використанню пам”яток природи, матеріальної і духовної культури, активно здійснюють роботу з краєзнавства і народознавства, знайомлять відвідувачів з історією Бердянщини, її трудовими і бойовими здобутками, досягненнями в культурно-освітньому житті.
Мережа музеїв Бердянського району нараховує 7 музеїв на громадських засадах; з них 6 музеїв – історико-краєзнавчого характеру („народний”) музей села Осипенко, Миколаївський, Карломарксівський, Дмитрівський, Шевченківський сільські та Андріївський селищний музеї) та Софіївський художній музей імені Бродського.
Особливо активну роботу здійснює „народний” музей здійснює (директор ), який був створений у 1968 році і за свою 40 річну діяльність накопичив величезний пізнавальний матеріал з історії села Осипенко та всього Бердянського краю, провів вагому науково-дослідну роботу зібрав предмети побуту, ремесел та ужиткового мистецтва місцевого населення, неперевершені зразки фольклору. Музеєм організуються численні тематичні екскурсії, засідання міськрайонного Товариства української мови ім. Т.Шевченка „Просвіта”. Так, широкого громадського резонансу набули такі культурно-просвітницькі заходи, як щорічні Шевченківські свята. Особливе місце в експозиції Осипенківського музею відведено льотчиці-землячці . Є тут і зали, де експонуються твори місцевих митців та різні тематичні виставки. Щорічно музей відвідує більше 2 тис. мешканців села та туристів. У фондах музею зберігаєиться більше 1800 експонатів.
Цікава експозиція Миколаївського сільського музею (директор ), що нараховує майже 700 експонатів. Цей музей було засновано у 1981 році. Велику збиральницьку роботу провели учні місцевої загальноосвітньої школи. Експозиція Дмитрівського сільського музею, який був заснований у 1970 р., має унікальні експонати періоду громадянської війни р. р.
Андріївський селищний музей-наймолодший в районі. Він заснований у 1995 р., має біля 1000 експонатів, переважна більшіст яких присвячена періоду Великої Вітчизняної війни р. р.
Нині робота музеїв на громадських засадах Бердянського району направлена на широку пропаганду історії рідного краю, народних традицій, свят та обрядів, вивчення життя і побуту наших предків. Музеї приймають активну участь у святкуванні державних і професійних свят, що організуються місцевими осередками культури. Особливе місце в роботі музеїв займають заходи, присвячені Дню Перемоги та Дню визволення району від німецько-фашистських загарбників. Саме вони мають велике значення для патріотичного виховання підростаючого покоління району.
ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ
Давнє населення нашого краю за багатовікову історію нагромадило величезні духовні надбання, як і є невід’ємною частиною як національної, так і світової культури.
До цієї скарбниці входять пам”ятки степових культур доби бронзи, скіфської культури, часів Київської Русі і запорізького козацтва, творчо-мистецька спадщина видатних діячів науки, культури.
Під охороною держави в Бердянському районі перебуває 283 пам”ятки археології, 48 – історії, 6 – монументального мистецтва.
Пам”ятками Національного значення є залишки Захар”ївської фортеці (с. Калайтанівка Карломарксівської сільської ради), Попівські могили (с. Берестове), Канат-Могила (с. Кримка Долинської сільської ради).Окрім цього на території району на обліку також перебувають залишки Петрівської фортеці (с. Новопетрівка).
Захар”ївська та Петрівська фортеці датуються 1770 роком –періодом будівництва Дніпровської лінії укріплень, яка пролягла через запорізькі степи між річками Дніпро та Берда і була споруджена з метою ліквідації турецько-татарської загрози й відкриття вільного виходу до берегів Чорного та Азовського морів. Система укріплень складалась з семи фортець: Петрівської, Захар”ївської та Олексіївської на річці Берді, Кирилівської на річці Токмачці, Григорівської і Микитівської на річці Кінської, Олександрівської в гирлі річки Сухої Московки.
Після переможної російсько-турецької війни р. р. за Кючук-Карнайджийським мирним договором, складеним у липні 1774 року, Росія дістала землі між Дніпром і Бугом, а одночасно й вихід до Чорного моря, а Захар”ївська та Петрівська фортеці, як і вся Дніпровська лінія укріплень втратили своє первинне значення і використовувались лише для захисту володінь Запорізької Січі.
У липні 1775 року царське військо на чолі з генералом Текелієм, повертаючись з турецького фронту напало на Січ і зруйнувало її.
В 1779 році Захар”ївську фортецю було офіційно ліквідано, а Петрівську фортецю офіційно було ліквідовано в 1879 році, але в 1885 році під час Кримської війни англо-французька ескадра із 13 суден після невдалої спроби оволодіти м. Бердянськом на двох баркасах висадила десант біля с. Новопетрівка. Козаки, використавши фортецю, скинули ворожий десант в море.
Захар”ївська та Петрівська фортеці являли собою споруди з кріпосними стінами, майданчиками та сторожовими баштами, обнесеними двома кільцями земляного насипу та ровів. Площа Захар”ївської фортеці становила 4 га, Петрівської – 12 га. Рови Петрівської фортеці з”єднувалися з морем і заповнювалися водою. Поблизу фортеці знаходився дерев”яний причал, який виступав у морі на 25 м.
Первинний вигляд Захар”ївської та Петрівської фортець змінений, стіни башень і площадки знищені і рови засипані. У північній частині Петрівської фортеці залишились рештки валів в радіусі 300 м, висотою від 1.5 до 3 м. ОВИ пЕТРІВСЬКОЇ фортеці з”єднувалися з морем і заповнювалися волдою.
Пам”ятки археології на території району представлені курганами та курганними могильниками. Найбільш насичені ними території Андріївської селищної ради (43), Осипенківської (35), Андрівської (29), Берестівської (28) сільських рад, менш насичені –Миколаївської (19), Долинської (18),
Дмитрівської (15),Червонопільської (15, Новопетрівської (10), Новотроїцької (9), Карломарксівської (4), Луначарської (4) сільських рад.
Кургани, розташовані на землях району, являють собою земляні насипи від 0.1. до 10 м та більше. Інколи насип кургану закріплюється кам”яним панцирем (крепідою).
Кургани з”явилися в Північному Причорномор”ї в ІУ тис. до н. е. та діями до кінця ХІУ ст. н.е. Насипи курганів несуть певне змістовне навантаження – являються поховальними пам”ятниками померлим. Могили знаходяться в насипах курганів або в материку. В одному кургані може бути одне, два або більше поховань, що належать як носіям однієї культури, так і різним культурно-історичним групам. Для кожної культури характерний свій поховальний обряд (улаштування могильної ями, положення похованого, орієнтація, інвентар).
На в”їзді в село Осипенко на мальовничому березі Берди височіє пам”ятник літак, що був встановлений у 1984 році в честь ознаменнування подвигу Героя Радянського Союзу, радянської військової льотчиці, землячки Поліни Денисівни Осипенко, яка народилася у с. Новоспасівка (нині с. Осипенко) в сім “їт селянина-бідняка. У 1931 р. добровільно вступила до лав Радянської Армії. У 1933 році закінчила Качинську військово-авіаційну школу, в 1939 р. – разом з М. Расковою, В. Ломако на гідролітаку здійснила безпосадочний переліт по замкнутому колу Севастополь-Євпаторія-Очаків-Севастополь, встановивши новий рекорд. Військовий пілот встановила 5 міжнародних авіаційних жіночих рекордів, здійснила кілька дальніх перельотів разом зі своїми соратницями, у тому числі безпосадочний переліт Москва-Далекий Схід на літаку „Родина” у вересні 1938 р. В листопаді цього ж року вона відвідала
с. Новоспасівку, зустрілась з земляками. Два ордени Леніна і Золота Зірка сяяли на грудях льотчиці.
У 1939 році під час випробування нового літака загинула.
Літак МІГ-18, на якому літала П. Осипенко встановлено на тригранному постаменті із залізобетону у 1985 році. Розміри постаменту 2.6 х 2 х 3 м. Висота постамента 6.6 м, висота літака – 8 м.
Пам”ятки історії Бердянського району представлені братськими могилами періоду Великої Вітчизняної р. та громадянської воєн, меморіальними комплексами, пам”ятниками загиблим односельчанам та воїнам-визволителям, пам”ятником-літаком. Всього на території району перебуває 23 братських могили періоду Великої Вітчизняної війни р. р. В основному вони розташовані у центрі селища та сіл району.
В братських могилах періо ду Великої Вітчизняної війни р. р. поховані солдати, що визволяли район, а це понад 600 воїнів Радянської Армії з 248-ї стрілецької дивізії 28-ї армії під командуванням полковника та 221-ї Маріупольської стрілецької дивізії під командуванням полковника І. І.Блажевича.
В ра йоні споруджено 3 меимороіальниз комплексів (смт. Анлрівка, с. Осипенко, с. Новотроїцьке) та 7 пам”ятників загиблим односельчанам. Щророку в травневі дні, на честь Дня Перемоги, та у вересні, на честь визволення району від німецько-фашистських загарбників, біля мемороіалів, пам”ятників проводяиться мітинги-реквієми, організуються покладання квітів до пам”ятників та братських могил. Так вдячні потомки вшановують пам”ять про воїнів-визволителів та загиблих односельчан.
Пам”ятники монументального мистецтва представлені пам”ятниками Героям Радянського Осипенко (с. Осипенко),іонову (с. Новотроїцьке), А. К.Смірнову (с. Шевченкове), В. І. Кравченку (смт. Андріївка), кавалерам Орденів Потапенку (смт. Андріївка) та Г. І.Перетятьку (с. Осипенко).
БЕРДЯНЩИНА ЛІТЕРАТУРНА
Бердянщина літературна має у своєму золотому фонді імена української письменниці Віри Єніної та поета, прозаїка, драматурга Володимира Сіренка.
Віра Михайлівна Єніна (1906 – 1977) народилася 2 травня 1906 року в селі Новотроїцьке Бердянського району у сім”ї сільського вчителя. Після семирічки вчилася в Бердянському педтехнікумі. Одночасно працювала в сільському господарстві. Була вихователькою у дитячих будинках та дитколонії. У 1924 році вступила до Київського художнього інституту, який закінчила в 1929 році з дипломом художніка-графіка та інженера-поліграфіста. Закінчила також трирічні курси іноземних мов по німецькому та англійському відділах.
Працювала у видавництвах Харкова та Києва. Під час Великої Вітчизняної війни була медсестрою. Нагороджена медаллю „За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні р. р.”.
Перші оповідання надруковані перед війною. Життя повоєнного й сучасного села, сільської молоді – в центрі повістей „Голубий потік” (1948), „Розступилися гори” (1951), „Нагорода”, „Нова преміта” (1955), „Знайди свій самоцвіт (1979). Героїчній історії народу присвячено романи „Минуле не минає” (1965), „Істини розкриваються поволі”(1912).
Віра Єніна – автор повісті для юнацтва „Сердолікова цусмішка”(1967), збірки оповідань Й”Краса жіноча”(1970), збірки гумору й сатири „Нехай лунає сміх”(1979), книги спогадів про воєнні літа „Чотири довгих роки” (1974). В. М.Єніна – член Спілки письменників СРСР з 1952 року. Померла 26 листопада 1977 року.
Володимир Іванович Сіренко (псевдонім – В. Берда) народився 7 грудня 1931 року в с. Новопетрівка Бердянського району. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету. Наскрізна тема його творчості – Україна, її біль, страждання і сподівання. Саме за це поету забороняли друкуватись, його ім”я зникло з часописів, будь-якої періодики. Та із змінами у житті суспільстваа настали довгожданні переміни і в поетичному житті В. Сіренка. За чотири роки () вийшли три збірки поета „Корінь мого роду”, „Голгофа”, „Навпростець по землі”.Вірші поета органічно виростали з духовного життя українського народу. Він також автор таких збірок поезій: „Батькове поле” (1981), „Все було” (1999), „Повернення в себе” (2001); збірки гумору та сатири „Регіт на палі” (2003), збірки оповідань та повістей „Хрести дерев”яні” (2003). Володимир Іванович – частий гость в загальноосвітніх школах та клубни закладах нашого району.
Славні традиції літераторів Бердянщини продовжують і місцеві літератори-аматори. У серпні 2005 року в районі засновано літературне об”єднання „Світанок”. До його складу входять 16 літераторів. Під керівництвом поетеси Ольги Аскерівни Джаббарової свої літературні здібності розвивають: поети з села Осипенко Григорій Андріянович
Горбач та Іван Якович Свистун, поетеса з села Берестового Тетяна Францівна Поклонська, юна поетеса з села Червоне та інші.
Членом районного творочого об”єднання є і член Національної Спілки Письменників України поетеса з села Червоне Поле Тетяна Іванівна Катрич.
Тетяна Іванівна Катрич у 2001 році стала членом НСПУ. Вона - вчитель Червонопільської загальноосвітньої школи. У школі створила поетичний гурток для учнів, куди залучила обдарованих дітей школи. Учні І. беруть активну участь у обласних та районних літературних конкурсах.
У творчому доробку Тетяни Іванівни збірки „Тобі на щастя”, „Польова стежина”. Її твори друкувалися в збірках „Пошук”, „У сузір”ї Ліри”, в газетах „Сільські вісті”, ”Південна зоря”, у всеукраїнському альманасі „Провінція” та в періодичних виданнях Запоріжжя, Донецька, Маріуполя.
Сповнені великої любові до рідної землі, рідної України, твори Тетяни Іванівни Катрич сприяють патріотичному вихованню підростаючого покоління, юнацтва, молоді.
івна, випускниця Червонопільської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів (закінчила школу з золотою медаллю) у 2006 році, нині навчається на факультеті журналістики Запорізького національного університету.
За роки навчання у школі проявила свої творчі можливості, брала участь у творчих конкурсах, на яких виборювала призові місця. Під час навчання у 8-11 класах брала активну участь у районних і обласних конкурсах „Вірю в майбутнє твоє, Україно”, „Село моє, для мене ти єдине”, „Об”єднаймося, брати мої”, посіла призові місця.
Пише вірші з третього класу. Вони друкувалися на сторінках районних газет „Дзендзик”,”Південна зоря”, „Азовский вестник”. Особливий поетичний злет відбувся під час навчання у 8-11 класах.
У лютому 2006 року на обласному етапі Малої академії наук зайняла перше місце у секції „Літературна творчість” під час захисту рукопису збірки своїх віршів. У березні 2006 року видала першу збірку віршів з мудрою назвою „З глибин душі”. Художнє оформлення здійснила авторка збірочки, що свідчить ще про одне захоплення цієї творчої особистості. У травні того ж року в бібліотеці імені Крупської відбулася презентація збірки поезій, яка дістала високу оцінку з боку студентів і викладачів філологічного факультету Бердянського університету, шанувальників поезії, журналістів. У травні-червні 2006 року Галина створила відразу два вінки сонетів, які заслуговують на увагу літераторів.
Вірші Галина Яценко з захопленням слухали і вивчали на уроках літератури рідного краю учні Червонопільскої ЗОШ І-Ш ступенів.
Особливої уваги заслуговує громадянська лірика юної поетеси. Світяться любов”ю до рідного краю її пейзажа вірші. Бердянські поети відзначають, що окремі вірші інтимної лірики Галини Яценко належать до найкращих зразків вітчизняного рівня.
Ще під час навчання у школі дівчина допомогала створювати сценарії виховних заходів. Лауреат обласного фестивалю „Мамині джерела 2006”. Має прекрасні вокальні дані.
Ольга Джаббарова працює методистом відділу культури і туризму, відома на Бердянщині як поет, композитор і виконавець пісень. Сама про себе вона говорить, що це їй послано Богом, якому вона вдячна за неабиякий дар. Ольга Аскерівна часто виступає перед молоддю, жителями району. Її пісні і вірші, чарівний голос до вподоби глядачам. У венах поетеси тече кров трьох народів: азербайджанського, російського і українського, але вона вважає себе донькою України. Своїми творами поетеса прославляж рідну землю, її народ, пропагує мудрі істини, добро і милосердя. У творчому доробку Ольги Джаббарової збірка віршів „Зоряні спалахи серця”, куди ввійшла інтимна лірика поетеси, яка полонить душу. Вірш „А я до тебе йду” можна віднести до кращих зразків світової лірики:
„Я в погляді твоїм,
Ти в погляді моїм-
І вже душа моя складає пісню
І я до тебе йду, тебе, як світ люблю,
І зорями твій шлях перестелю!”
Районне літературне творче об”єднання „Світанок” веде велику літературно-просвітницьку роботу, сприяє духовному та інтелектуальному відродженню нашого суспільства, творчому розвитку широких верств населення району, і особливо молоді, дітей та підлітків. Під назвою „Світло творчості” об”єднанням організується проведення творчих зустрічей з поетами, музикантами, художниками Запорізького краю.
НАРОДНІ ДЖЕРЕЛА
З давніх часів існує істина, що, аби знати народ, його душу, треба пізнати мистецтво цього народу. Народне мистецтво – це дивовижний світ, який прийшов в оселі наших предків, ще в далекі часи. Народне мистецтво – це невід”ємна частина великої національної культури, без якої наш народ ніколи не жив. Це мистецтво наймогутніше, найхарактерніше, найдосконаліше, воно витворене генієм, усього народу впродовж довгих віків існування нації. Воно є матір”ю всього і кожного професійного мистецтва і служить невичерпним джерелом натхнення для наших митців усіх видів мистецтва.
Народне мистецтво пишається розмаїттям видів і жанрів творчості: вишивка і ткацтво, різьбярство і килимарство, металообробка і писанкарство, мережування і витинанка, витвори з лози, соломи, м”які іграшки, аплікації, декоративний розпис.
Бердянський район щедрий талантами у різних видах народного мистецтва, та особливе місце на теренах нашого краю займають вишивки хрестиком та гладдю, вибивки, килимарство, декоративний розпис, в”язання крючком.
З давніх - давен наші предки прикрашали цими витворами свої житла. Але й тепер у багатьох сільських хатах можна побачити чарівні роботи бердянських майстрів, які свідчать про духовну єдність поколінь. Представлені в районі також поодинокі майстри ковальства, витинанки, малювання по склу, лозоплетіння. Майстер кожного разу створює у своїх виробах частину свого світосприйняття. Дерево або глина, тканина або солома, бісер або лоза, - декілька скупих звичних рухів рук, багато –багато фантазій, терпіння, любові – і виникає диво. Переказують, що деякі бердянські майстри. звертаючись до щойно виготовленої речі, називають її своєю дитиною.
У Бердянському районі працює 111 майстрів-аматорів та 13 самодіяльних художників, творчі доробки яких стали набутком усієї громадськості. З цієї славної когорти слід, передусім, виділити чудових майстринь з села Берестове, які є нащадками талановитих селян-переселенців Чернігівської, Київської і Полтавської губерній, що передали свою майстерність потомкам.
Багатьох гостей Бердянщини зачаровують вироби берестян. Надії Григорівни Омельченко, Марії Микитівни Бакай, Олександри Савічни Онищенко, Галини Іванівни Келембет, Людмили В”ячеславівни Суницької, Варвари Василівни Полієвець, Любові Іванівни Самарської, Валентини Василівни Бородай.
Ці вишивальщиці охоче беруть участь у обласних, районних та місцевих виставках. Великі і малі, ці виставки прикрашають районні свята та заходи місцевого характеру, сприяють відродженню духовних скарбниць нашого народу.
Мистецьку палітру Бердянщини неможливо також уявити без вибитих килимів берестян Віри Василівни Твердохліб, Лідії Платонівни Телиці, Марії Іванівни Грабовської.
Славне Берестове і тим, що на його землі народилася і зросла народний майстер України з традиційного декоративного розпису Людмила Василівна Кириленко-Грабовська, яка у своїх роботах передала почуття великої любові до рідного краю, рідного села, свого Родоводу.
До однієї зі своїх робіт, що зветься „Древо мого роду”, майстриня взяла такі слова:
„Коли знащаду світу не було нічого,
А лиш безмежна глибочінь морська,
Пустило корінь древо мого Роду
І загубилось віттям у віках”.
Відчуваючи своє національне коріння, художниця звертається до його витоків, змальовує фольклорні сцени, тісно пов”язані з рідною землею та народом, серед якого народилася і зростала. Сюжети виникали із запасників власних спогадів, з розповідей матусі, бабусі про давні звичаї, які чула в дитинстві. Врешті-решт, навертаючиись до самобутності, до народного світобачення, художниця довіряє своїй генетичній пам”яті, яка і є камертоном образної переконливості її творів. Багата уява Людмили Кириленко-Грабовської поєднується з ліризмом, поетичним світосприйняттям, що надає живописним полотнам теплоти і радості.
Своє самобутнє мистецтво берестяни продемонстрували у 2004 році на обласній виставці „Мистецтво села Берестове”, у 2005 р. – на обласній виставці „Мій Запорізький край”. У серпні 2007 р. – на обласній виставці „Запорізькі обереги” (, ).
Славні традиції берестян активно підтримують і інші талановиті майстри нашого району, які демонструють свої роботи широкому загалу глядачів на місцевих, районних та міських виставках, святах.
Одним із найяскравіших дійств за останній час стали виставка на святі Сала, присвяченому 180-річчю м. Бердянська (вересень), та на творчому звіті району, присвяченому 70 річчю утворення Запорізької області, де були представлені роботи кращих художників і майстрів Бердянського району, а саме :
- картини художників: Зозулі ДЖми тра Петровича () (с. Осипенко);
- Афанасьєва Сергія Андрійовича () (с. Дмитрівка);
- вироби коваля: (с. Дмитрівка);
- вироби з дерева: Солоніна Валентина Іваеновича (с. Миколаївка), Северина Олександра Микитовича (с. Берестове), Лозового Геннадія Івановича (с. Новопетрівка);
- вироби з лози: Валяви Віктора Костянтиновича (с. Миколаївка);
- килими: берестян Твердохліб Віри Василівни, Телиці Лідії Платонівни, Грабовської Марії Іванівні; Федорець Надії Сергіївни (с. Новотроїцьке);
- аплікації з соломки: Самойлової Надії Пилипівни (с. Берестове);
- декоративнитй розпис: Казанцевої Віри Миколаївни, Зайцевої Діани Анатоліївни (с. Осипенко);
- м”які іграшки: Руф Інни Олександрівни (с. Берестове),Меліхової Ірини Миколаївни (с. Новопетрівка);
- в”язанні вироби: Бутенко Ольги Олександрівни, Ігнатенко Марії Михайлівни (с. Карла Маркса);
- вишивки: Кущ Лідії Арсентіївни, Клименко Ольги Григорівни (смт. Андріївка), Івахненко Марії Михайлівни (с. Карла Маркса), Пачколіна Івана Івановича (с. Новопетрівка), Дутка Галини Василівни, Даниленко Євдокії Василівни (с. Шевченко), Тимошенко Лідії Іванівни, Бакай Марії Микитівни, Омельченко Надії Григорівни, Бородай Валентини Василівни, Суницької Людмили В”ячеславівни (с. Берестове), Писаревської Ольги Вікторівни, Лігиної Лідії Петрівни (с. Дмитрівка), Литвинюк Марії Олексіївни (с. Миколаївка), Рогозної Наталії Юріївни, Кагадія Сергія Анатолійовича (с. Червоне Поле), Венгер Галини Гаврилівни, Варжоха Вікторії Іванівни (смт. Андріївка).
Роботи цих майстрів приваблюють глядачів своєю красою, грацією кольорів та форм, оригінальністю задуму та професійного виконання.
Мабуть, багатьом з нас доводилося спостерігати, як міський житель, приїхавши до села, спрагло п”є криничну воду чи дихає на повні груди. Такий ковток джерельної води випив кожен, хто відвідував виставки Дмитра Петровича Зозулі (), родове коріння якого проростає з бердянської землі. З 1978 року Дмитро Петрович неодноразово виставляв на розсуд глядачів свої роботи, був учасником не лише районних, а й обласних, всеукраїнських виставок самодіяльних художників. Його називали в нашому районі „людиною від Бога”, бо це була талановита, унікальна людина, з Божою іскоркою, в активі якої було дуже багато чеснот. І в свої картини він вклав частину своєї душі і серця.
Тематика картин і широка. У багаточисленних етюдах, виконаних на березі Берди та Азовського моря, ми бачимо його чисту душу і ліричне сприйняття природи, радісно вітає нас буйне різнотрав”я, манить блакить високого неба та дзеркальність ріки з величчю та красою золотого степу (картини „Берда”, „Літо”, „Ослині вуха”, „Вечір на Берді”, „Висока скеля”, „Смерч над морем”, „Зимовий ранок”).
Крізь роки життя проніс Дмитро Петрович любов до усної народної творчості. Заслуговує уваги серія сюжетних композицій, що виконані за мотивамии народних легенд, балад (Картини „Пісня Кобзаря”, „Дорога до колодязя”, „Коні”).
Чільне місце у творчості і відводиться козацькій тематиці. Козацьку вдачу влучно передано в картинах „Козак Мамай”, „Козаки на
заставі”,”Гонта”.
Коли на бердянщині перебував нинішній Президент України Віктор Ющенко, знаючи, що він палкий шанувальник козаччини, Дмитро Петрович Зозуля подарував йому свою картину „Козак Гамалія”. Як згадує двоюрідний брат художника Григорій Андріянович Горбач (самодіяльний поет і художник, палкий популяризатор творчості Д. Зозулі), „Віктор Андрійович Ющенко взяв у руки картину, подивився уважно й відказав: „Так це ж Дюнкерк, козак Гамалія! Ми, чесно кажучи, були приємно здивовані його обізнаністю”.
Говорячи про творчість і, слід відзначити і його живописні натюрморти із квітів, з овочів та фруктів. Співвідношення квітів великих і маленьких знайдено дуже точно, а ритм кольорових п”ятен, основних ліній зачаровує. Вони схожі на справжні, і в той же час казкові (натюрморти з кавуном, капустою, соняхом, ірисами, виноградом, „Польові квіти”, „Маки”, „Бузок”.
На жаль Дмитро Петрович Зозуля пішов з життя, але нам залишив багату, прекрасну спадщину. Хочеться вірити, що завдяки творчості і, наших талановитих художників, майстрів-аматорів народне мистецтво Бердянщини буде дивувати і тішити ще багато поколінь наших земляків, а підростаюче покоління буде черпати в ньому свої сили. Це підтверджують роботи юних художників, що демонструються на районних виставках. Проведений в районі у 2006 році районний фотоконкурс „Моє рідне село”, в якому в основному взяло участь молодше покоління району, відобразив безмежний всесвіт живої природи. В роботах, представлених на виставці, відчувалися глибина і цілісність натур, незнищений зв”язок з природою, всі вони сповнені м”яким внутрішнім світлом і мають глибинний взаємозв”язок з їх духовною основою.
ФОЛЬКЛОРНІ СКАРБИ БЕРДЯНСЬКОГО РАЙОНУ
Однією із специфічних рис нашого регіону є поліетнічний склад населення, а відповідно і наявність фольклору, а відповідно і наявність фольклору різних народів. На цю особливість звернули увагу ще дослідники 19 ст. Найбільш багатою у нашому районі є фольклорна спадщина українського народу. Яскравим збирачем фольклору краю був відомий український кобзар Михайло Кравченко, що народився у селі Берестовому. Він автор одного з варіантів думи про трьох братів, які втекли з турецької неволі на Україну. Багато його пісень збереглося до цього часу.
Надзвичайно важливою ділянкою роботи закладів культури району є вивчення фольклору та етнографічної спадщини нашого краю та їх пропаганда.
Задля цього працівники культури району ведуть серйозну роботу по збору українського, російського та болгарського фольклору. У 2005 р. вийшла в світ збірка „Духовні скарби нашого краю: фольклор Бердянського району Запорізької області”. Збірник фольклорних творів, укладачами якого є Павленко І. Я. та У збірнику вміщено українські та російські народні паремії (прислів”я та приказки), твори різних жанрів неказкової прози (легенди, перекази, бувальщини, усні оповідання) і пісенності (історичні, ліричні та обрядові пісні, романси, частівки) із польових запасів, зроблених учасниками фольклорної експедиції Запорізького обласного центру народної творчості, Запорізького національного університету та вчителями-філологами і учнями-учасниками Малої академії наук у різних населених пунктах Бердянського району. Активну фольклористичну роботу провели директор Осипенківського „народного” музею Будяк, учителя-філологи Андріївської загальноосвітньої школи Ю, Осипенківської ЗОШ Викликає захоплення серйозна збирацька робота колишні учениць Андріївської ЗОШ Костриж І. О., Желонкіної О. В., Данилкіної івської ЗОШ –
Пропаганду багатої фольклорної спадщини Бердянського району веде 9 самобутніх фольклорних колективів, учасниками яких є 178 чоловік, з них – 5 дитячих колективів (124 учасники).
Із семи фолькорних колективів: 2- російських, 4 – українських, 3 – болгарських.
Яскравим фольклорним колективом у районі є фольклорний ансамбль „Бересток”, у творчому доробку якого більше 50 пісень. Художній керівник колективу – Володимир Кушнір. Носіями фольколору є самі учасники колективу, зокрема Марія Іванівна Северин, Марія Петрівна Муха, Любов Костянтинівна Андрущенко.
Не менш активним пропагандистом українського фольклору на Бердянщині є і „народний” хор української пісні „Вербиченька”(художній керівник заслужений працівник культури І.).
Російський фольклор збирають і популяризують дитячий ансамбль „Сударушкпа” (с. Новопетрівка, керівник ) та ансамбль „Троянда” (смт. Андріївка керівник Єрьоменко Н. М. та ).
Пропаганду болгарського фольклору ведуть дитячі колективи „Младость” Троянівського СК (керівник Елеонора та Маріан Василеви, В.Тельчаров)., Луначарського СБК (керівник ) та „народний” фольклорний ансамбль „Трендафіл” Троянівського СК (керівник ).
Пропаганда фольклорної спадщини-це надзвичайно важлива ділянка роботи, яка сприяє духовному відроджененню нації, спадкоємному єднанню поколінь.
ЄДИНА РОДИНА
Особливістю розвитку Бердянського району є стабільність у сфері міжнаціональних відносин та яскраві здобутки у національно-культурному житті.
Розвитку культур національних меншин зокрема, болгарської, надається увага з боку владних структур.
З метою реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, створення необхідних умов для розвитку культур наіональних меншин району, збереження мовної та етнічно-культурної самобутності націй і народностей прийнята.
Програма підтримки розвитку культур національних меншин у Бердянському районі на р. р.
13 вересня 2007 року в селі Трояни зареєстрована Бердянська районна громадська організація „Болгарське товариство „Бодрак”, основна мета діяльності якого: консолідація всіх верств болгарського населення для відродження і розвитку мови, культури, вирішення соціально-економічних проблем болгарського населення Бердянського району та збереження його традицій та історичних цінностей.
Ініціатором та засновником Товариства є його ініціатор і керівник Володимир Костянтинович Тельчароов, завідуючий Троянівським сільським клубом.
Товариство „Бодрак” зміцнює свої зв”язки з іншими товариствами регіону, зокрема бердянським товариством „Родолюбие”.
Розвитку культур болгарських національних меншин сприяє робота „народного” болгарського фольклорного ансамблю „Трендафіл” (керівник ).Створений цей колектив у 1988 році. Почесне звання „народного” носить з червня 1991 р. Учасниками його є любителі болгарського національного фольклору, традицій болгарського народу, люди різних професій, пенсіонери. Цікава творча біографія колективу. ”Трендафіл” неодноразово приймав участь у різнопланових обласних, районних заходах: оглядах-конкурсах, фестивалях, святах, де постійно займав призові місця, він також достойно репрезентує мистецтво нашого краю на міжнародних та Всеукраїнських святах фольклору. У 1989 році ансамбль був учасником Республіканського інтернаціонального свята „Танок дружби” у м. Одесі. У 1990 році приймав участьу Всесоюзному фестивалі народної творчості у м. Києві, в 1992 році – у Міжнародному фольклорному святі „Слов”янське коло” у м. Хмельницьку. У роках колектив-учасник обласного фестивалю культури народів Приазов”я, який проводився в рамках свята „Спадщина”.
Творчий ріст колектив „Трендафіл” забезпечує молодша група „Младость”, що працює при колективі і нараховує 63 дітей – уіасників.
Художній керівник колективу – Володимир Теольчароов, хореографи-постановники Елеонора та Маріан Василеви. У 2003 р. ансамбль „Младость” став лауреатом міжнародного фольклорного фестивалю в м. Силістра (Болгарія).
Володар першої нагороди обласного болгарського фестивалю „Ізвор-2004,2005, 2006,2007, учасник і лауреат Всеукраїнського фестивалю „Мы-українські” та фестивалю національних меншин в м. Запоріжжі.
Неодноразовий переможець і лауреат обласних фестивалів „Таланти твої, Україно”, „Джерела рідного краю”. У червні 2007 року ансамбль „Младость” прийняв активну участь у заходах, присвячених 145 річчю переселення болгар в Таврію, що відбулися у м. Приморську, а у вересні цього ж року – в болгарському Соборі, що відбувся на території Андрівської сільської ради.
У жовтні 2007 року колектив „Младость” приймав участь у заходах, присвячених Дню м. Запоріжжя.
Майже кожне районне дійство відбувається в районі за участю болгарського національно-культурного товариства „Бодрак” та фольклорних ансамблів „Трендафіл” і „Младость”.
БЕРДЯНЩИНА ТУРИСТИЧНА
Бердянський край представлений багатим культурним життям і водночас володіє значними рекреаційними ресурсами пам”ятками природи та історії, які створюють сприятливі умови для всіх видів масового відпочинку та туризму. Все це є реальним підгрунтям для успішного розвитку туризму в районі, сприяти росту економіки, створення робочих місць, розвитку соціальної інфраструктури району, створення сприятливих умов для вивчення національно-культурної спадщини, задоволення культурних потреб громадян України, оздоровлення громадян.
Туристична діяльність – один із головних напрямків галузі культури на даному етапі. Відділом культури і туризму райдержадміністрації проведено аналіз бази даних про наявні історико-культурні ресурси району, визначено проекти туристичних маршрутів. Ми ставимо собі за мету чітко визначити ті туристичні об”єкти, які матимуть історико-культурну цінність, сформувати навколо них розвинуту туристичну інфраструктуру, що дозволить кардинально змінити обличчя нашого району.
З метою створення бази даних про наявні природні, оздоровчі, історико-культурні ресурси проведено аналіз природних заповідників і заказників, баз відпочинку та дитячих оздоровчих закладів, історико-культурної спадщини-пам”яток історії і культури, мережі громадських музеїв, культурно-освітніх установ.
Великий інтерес викликають заказники та пам”ятки природи (скелі, балки, розташовані на території району). Заказником загальнодержавного значення є заплава ріки Берди, що розташована на території села Новопетрівка.
Пам”яткою природи загальнодержавного значення є „Гранітні скелі”, що розміщені на правому березі р. Берда в с. Миколаївка. Не менш цікавими є пам”ятки природи місцевого значення – ділянки узбережжя Азовського моря в с. Новопетрівка та с. Луначарське, „Висока скеля” над р. Берда в с. Миколаївка; „Вишнева балка”, „Філонова балка” та „Стара прісноводна криниця з цілиною „Горда гряда” з кам”янистими розсипами в с. Калайтанівка; „Вовча Балка” та „Балка Засоріна” в с. Осипенко, „Лисяча балка” у с. Дмитрівка.
Однак, щоб вони практично були включені до туристичних маршрутів та використання в оздоровчому плані, як гостями, так і мешканцями району, на сьогодні треба визначити в чиїй власності вони знаходяться та визначитися щодо реальних можливостей їх потенційного використання. Ця робота цекає нас попереду. Я сподіваюсь на порозуміння у цій роботі своїх колег.
Інтерес представляють і пам”ятки історії і культури.
Село Осипенко розташоване над рікою Бердою, село має свою славну історію різних періодів нашої історії.
Історія села бере своє коріння з глибокої давнини. Про це свідчать кургани, розташовані на території села. Вони є захороненнями ІУ тис. до н. е.-ІУ тис. н.е. та свідками продавньої історії нашого краю, яка на сьогодні може викликати у відвідувачів при відповідній подачі надзвичайну зацікавленість.
На сьогодні можлива реконструкція, можливий показ господарського життя краю кінця ____________через реконструкцію вітряків.
Цікава і історія махновського руху в селі. На території села була станиця Нестора Махна, яка мала велике значення в свій час для організації махновського руху в Запорізькому краю.
Багато славних імен дало село Осипенко і в наш час. Герой Радянського Осипенко, письменики В. Сіренко, М. Годенко.
Річка Берда являє собою велику історичну цінність, бо є одною із найбільших степових рік Приазов”я, які впадають в Азовське море.
З рікою Бердою пов”язані історичні події турецько-татарсьскої новали і козацької епохи, події Великої Вітчизняної війни р. р.
По берегам ріки Берди розташувалися села району Новопетрівка, Осипенко, Радивонівка, Миколаївка, Карла Маркса, Калайтанівка, Берестове. У цих селах у наявності міцна база об”єктів культури, пам”яток історії і культури. Великий інтерес являють розташовані над рікою Бердою скелі Висока, Ослині Вушка в с. Миколаївка, залишки Захар”ївської фортеці у с. Калайтанівка Карломарксівської сільської ради. На території с. Карла Маркса розташовані залишки Захар”ївської фортеці, яка була побудована у 1770 році разом з Петрівською фортецею з метою ліквідації турецько-татарської загрози.
Суттєвим ресурсом для подальшого розвитку району є курортно-оздоровчий фактор.17 оздоровчих баз відпочинку та 2 дитячі оздоровчі комплекси розташовані на прибережних територіях Новопетрівської, Луначарської та Дмитрівської сільських рад.
На території Новопетрівської сільської ради їхДОТ та 8 баз)
Луначарської – 5 баз
Дмитрівської – 4 бази
Всього 19.
В районі визначено 2 цікаві туристичні муршрути.
1 маршрут: с. Новопетрівка-с. Осипенко-с. Миколаївка-с. Калайтанівка-с. Берестове-с. Новопетрівка.
Цей маршрут передбачає розташування в с. Новопетрівка на березі моря. База формування груп-це бази відпочинку та дитячі табори. Звідси автобусом ми прибуваємо в с. Осипенко, де працівники краєзнавчого музею проводять розширену екскурсію історії нашого краю, з історією махновського руху, потім Вовчу і Засоріну балку в с. Осипенко, Осипенківське бердосховище і мандруємо до с. Миколаївка, де знайомимося з природними заповідниками – „Гранітними скелями” та курганним могильником, що розташовувався поблизу, їдемо до Високої скелі та с. Калайтанівка, де відвідуємо залишки Захар”ївської фортеці, де знайомимо наших туристів з історією розбудови укріпрайону нашого краю з середини ХІХ ст. Тут же відвідуємо балки-Вишневу та Філонову, Стару прісноводну криницю та Горну Гряду. Далі наш шлях пролягає до с. Берестове, де наші туристи відвідують пам”ятку Національного значення-Попівські могили та знайомляться з самобутнім мистецтвом народних майстринь села, які демонструють свої килими, вишивки. Автобусний маршрут, який приведе відпочиваючих туристів назад в с. Новопетрівку прокладений таким чином, що з вікон автобуса нашим туристам буде добре видно мальовничі краєвиди нашого краю. Завершується екскурсія у с. Новопетрівка, де туристи відвідують залишки Петрівської фортеці та заплаву ріки Берди.
Другий маршрут передбачає собою знайомство туристів з етнографією та народним мистецтвом нашого краю. Екскурсійні групи формуються на базах відпочинку в с. Луначарське, що розташоване на березі Азовського моря. Свій маршрут туристична екскурсія розпочинає з ділянки узбережжя Азовського моря в с. Луначарське, що є природним заповідником, далі понад морем шлях пролягає до „Лисячої балки” у с. Дмитрівка, що є природним заповідником, потім до с. Трояни. По дорозі екскурсовод знайомить туристів з історією переселення болгар в Таврію та з пам”яткою природи-балки „Степова цілина”. У с. Трояни туристи знайомляться з самобутніми народними болгарськими колективами „Троянда” та „Младость”, виробами болгарських майстринь. Подальший екскурсійний маршрут проляже на територію Долинської сільської ради, де поблизу села Кримка туристи ознайомляться з унікальною пам”яткою археології ІУ тис. до н. е.-П тис. н.е Національного значення-Канат-Могилою, яка налічує 8 земляних насипів поховань Скіфів і Сарматів.
Тут же туристи відвідають Шайтанову балку і їх маршрут проляже до с. Луначарське, де в самобутній садибі за всіма національними традиціями болгарської кухні на туристів очікуватиме обід та знайомство з побутом болгар-переселенців, їх традиціями і ремеслами.
Таким чином ми вважаємо, що певні ресурси для розвитку туристичної галузі в Бердянському районі є. Але одною із найнеобхідніших умов для цього розвитку є створення потужної інфраструктури та вкладення інвестицій.
Культура – це не тільки сукупність художньо-мистецьких цінностей. Це – важлива складова життя кожної людини, один із провідних факторів суспільно-гарантованого благополуччя. Ніяка форма діяльністі, окрім культури і мистецтва, не дасть змоги так змістовно і всебічно утверджувати особистість, її духовний світ, високі пріоритети загальнолюдських моральних цінностей.
Наше завдання – зберегти святині української культури та історико-культурну спадщину, невичерпне джерело народної творчості. Бо вони мають винятково важливе значення для відродження історичної пам”яті і духовності українського народу.
Наш почесний обов”язок – зберегти зв”язок часів, передати наступним поколінням відроджену духовну спадщину народу, його культуру.
Пам”ятаймо, що культура – це Держава, культура - це Людина, культура – це те неповторне, що залишається після нас!
Начальник відділу культури і туризму
райдержадміністрації
