Стратегічні оцінки

ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ФОНД "УКРАЇНА"

Інститут стратегічних оцінок (ІСО)

СТРАТЕГІЧНІ ОЦІНКИ

Щотижневий аналітичний моніторинг.

Макроекономіка. Політика.

Світові процеси

Випуск 114

2березня

2009 р.

ЗМІСТ

І. МАКРОЕКОНОМІКА…………………………………………………. 3

Економіка, криза і влада: хто кого?........................................................... 3

Платіжний баланс: нові кризові чинники………………………………. 7

Авіабудування: підтримка розвитку або продовження агонії…………. 10

ІІ. ПОЛІТИКА……………………………………………………………. 12

Україна: антикризовий наступ на владу?.................................................. 12

Росія: нові загрози національній безпеці?................................................. 14

Чехія: "кризовий" вотум недовіри уряду……………………………….. 16

США: програма економічного відродження чи хибний шлях………… 18

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ………………………………………………. 20

Криза глобалізується і поглиблюється………………………………… 20

Національний протекціонізм затягує кризу…………………………… 24

Китай: акцент на класичні антикризові заходи……………………….. 26

Іспанія: загострення ситуації у соціальній сфері …………………….. 29

Канада: криза підступає………………………………………………… 31

І. МАКРОЕКОНОМІКА

Економіка, криза і влада: хто кого?

Зараз в Україні розвиток кризи досяг тієї межі, коли постає питання - хто кого подолає: влада кризу чи навпаки. Останні події у сусідній Чехії підсилюють актуальність цього питання. Раніше подібні ситуації були в Ісландії, Ірландії, Латвії, Угорщині. Тому аналіз протистояння влади і кризи зараз заслуговує на особливу увагу.

·  Новітня історія України знає досвід виходу економіки з кризи 1990-х років. Тоді одночасно йшла ринкова трансформація економіки та подолання глибокої структурної кризи. Проте влада зрештою змогла організувати подолання кризи.

·  Розгортання поточної кризи в Україні кардинально відмінне. Україна вже має ринкову економіку та активно інтегрується у світову економіку. Але влада проявляє неспроможність подолати кризу. Поточна криза в Україні почала розгортатися пізніше, ніж у розвинутих країнах світу. Однак, вона захопила українську владу зненацька. Увага влади повністю прикута до політичної боротьби. Влада почала реагувати на кризу тільки тоді, коли вона набула гострого характеру і, з політичних міркувань, вже неможливо було зберігати пасивність.

·  Відчуваючи безсилість у боротьбі з кризою, влада вдалась до приховування важливих показників оцінки економічної ситуації: зокрема ВВП, виконання державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду. Однак, за даними Рахункової палати, у січні-лютому реальний ВВП впав на 20%. Квартальний план надходжень до загального фонду держбюджету, станом на 23 березня, виконано лише на 74%. Така динаміка ВВП може зберегтись до кінця наступного року за умови, що в аграрному секторі ситуація буде не гірша, ніж у 2008 р. Однак, повторення рекордних урожаїв в Україні буває не рідше, ніж через 13-15 років. В іншому випадку рівень ВВП ще знизиться. Оптимістичний сценарій зростання ВВП можливий за умов істотного поліпшення ситуації на світових ринках металу і зростання українського експорту металу. За таких умов, самий оптимістичний прогноз ВВП спад - 12% (прогноз МВФ).

·  Державна антикризова політика до сих пір являє собою набір епізодичних та неузгоджених між гілками влади дій. Політичне суперництво руйнує будь-які спроби консолідації. Антикризові заходи вкрай заполітизовані і запопулізовані, хронічно запізнюються.

·  На початку кризи НБУ певний час знаходився поза рамками політичної боротьби. Проте, і його керівництво запізнилося з реакцією на перші ознаки кризи. Крім цього, свою антикризову політику керівництво НБУ проводило закрито і в "ручному" режимі, тобто без відповідного нормативного забезпечення і без публічного роз’яснення принципів, на яких здійснювався розподіл рефінансування між конкретними банками.

·  Однак, після того, як Уряд спробував взяти дії НБУ під свій контроль, останній попав у самий епіцентр політичної боротьби. Внаслідок цього, антикризові заходи у банківському секторі паралізовані.

·  Тому більшість експертів і політологів схиляються до думки, що консолідація влади навколо антикризової політики можлива тільки за умовою зміни правлячої еліти. Є тільки невеликі сподівання, що у 2009 р. роль і функції окремих гілок влади у подоланні кризи суттєво зміняться.

·  Перша ознака консолідації, якою стала зустріч Президента, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра, голови НБУ і представника опозиції, зразу же була порушена і розпочався новий виток ескалації політичного протиборства. Очевидно, що роль влади у подоланні кризи, скоріше за все, не буде вирішальною.

·  Після того, як стало очевидним, що ні Президент, ні парламент, ні уряд не спроможні на практиці реалізувати ефективну антикризову політику, бізнес почав швидко адаптуватись до кризової ситуації. Бізнес почав шукати способи відновлення виробництва і джерел прибутків.

·  Однак питання стоїть - якою ціною і з якими результатами криза буде подолана. Країна може подолати кризу за рахунок тяжких наслідків для населення і бізнесу. Структурні трансформації не будуть завершені і можуть виникнути деформації у післякризовій економічній системі. Найбільш суттєвими є наступні риси:

Ø  нав'язування суспільству адміністративних і "ручних" методів втручання в економіку і ринки, у т. ч. фінансові, грошово-кредитні, включаючи втрату суверенітету структур, незалежних від уряду (як НБУ);

Ø  розширення практики держгарантій та масштабного вливання бюджетних коштів у економіку, що деформує дію ринкових механізмів;

Ø  повернення проблемних підприємств і банків у державну власність, що означає відродження надмірного за розміром державного сектору;

Ø  захисні дії економічних суб’єктів і населення від кризових наслідків, що провокують відродження масштабної тіньовій економіки з втратою бюджетних надходжень.

Таким чином, ті методи, які зараз використовують, з одного боку, начебто справляють враження сильної руки, а насправді - це не що інше, як застосування адміністративної сили внаслідок економічного, управлінського та інтелектуального безсилля. При цьому зловживання адміністративними важелями боротьби з кризою лише заганяє її в глибину і в тривалість.

На рис. 1 приведена динаміка ВВП, яка дуже наочно відображає характер взаємодії економіки, кризи і влади.

Ø  У 1994 р. під час кризи (найбільший спад ВВП) в Україні змінилась влада.

Ø  На рубежі рр., після зміни влади, динаміка ВВП різко пішла на спад.

Ø  Наближається рубіж рр., на якому зійшлися і економічна, і політична криза. Чого тут чекати народу України?

Рис. 1 Динаміка темпів реального ВВП

за роки незалежності України, %

Джерело: Держкомстат України, власні розрахунки

Платіжний баланс: нові кризові чинники

Як і в 2008 р., з початку 2009 р. ситуація з платіжним балансом продовжує катастрофічно погіршуватись. Однак різко змінились чинники балансу, які раніше працювали на позитив, а тепер на негатив, і навпаки (рис. 1).

·  За січень-лютий 2009 р. дефіцит зведеного платіжного балансу України склав -3,9 млрд США. Це більше, ніж за весь 2008 р. (-3,2 млрд дол.) і в 8 разів більше, ніж за січень-лютий 2008 р. (-0,5 млрд дол.).

·  З початку 2009 р. порівняно з 2008 р. рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій помінялись ролями у впливі на зведене сальдо платіжного балансу. Зокрема, по рахунку поточних операцій дефіцит (-1978 млн дол.) за рік змінився профіцитом (+562 млн дол.). По рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій навпаки профіцит (1450 млн дол.) за рік змінився дефіцитом (-4580 млн дол.).

·  Зміна дефіциту рахунку поточних операцій на профіцит відбулась за рахунок позитивної зміни динаміки торгівлі товарами і послугами (у 2009 р. експорт став перевищувати імпорт) та істотного зростання дефіциту по доходах (з профіциту 96 млн дол. до дефіциту -391 млн дол.). Ситуація з поточними трансферами практично не змінилась.

·  Зміна профіциту рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій на дефіцит відбулась за рахунок: істотного зниження притоку прямих іноземних інвестицій (за рік - у 3 рази); втрати профіциту на середньострокових і довгострокових кредитах і облігаціях (2282 млн грн) та його зміни у 2009 р. на дефіцит (перевищення погашення над залученням - 362 млн грн); істотного збільшення відтоку іншого капіталу (з 1,7 млрд у 2008 р. до 3,0 млрд дол. у 2009 р.). Найбільше це стосується готівки поза банками.

·  Таке різке зростання за січень-лютий 2009 р. дефіциту платіжного балансу України стало основною причиною скорочення резервів Нацбанку на 5 млрд дол. Основна частина дефіциту валюти - більше 3 млрд дол. - утворилась за рахунок зростання попиту населення і відтоку депозитів. Така тенденція загрожує прогресуючим зниженням ліквідності банківської системи.

·  Основну частину дефіциту платіжного балансу (75%) спричинило населення, яке зняло 1435 млн дол. депозитів і купило іноземної валюти майже на 2 млрд дол. більше, ніж продало. Загалом обсяг валюти, що знаходиться у фізичних осіб, виріс на 3,4 млрд дол., хоча з банківської системи пішло трохи менше – 3 млрд дол.

·  Подальше виведення грошей з банківської системи загрожує їй остаточною втратою ліквідності. Через відсутність кредитів може зупинитись виробництво. Зараз населення забирає гроші, але потім воно зрозуміє, що готівка втрачає силу, і почне витрачати її на придбання товарів і послуг. Це підсилить інфляцію. Але частина грошей, зрештою, повернеться в економіку.

·  Ажіотажний попит на іноземну валюту можна понизити лише комплексними заходами. Заборона продажу доларів - провокує чорний ринок, а це ще гірше. Кращий метод збити попит – позитивні сигнали про стабілізацію ситуації впродовж тривалого періоду. Це може бути транш МВФ, інвестиції в ГТС, допомога тим, хто постраждав від іпотеки, допомога держпідприємствам.

Рис. 1 Динаміка сальдо складових платіжного балансу, млрд дол.

Джерело: НБУ

Авіабудування: підтримка розвитку

або продовження агонії

У ході відвідин двох найбільших авіабудівних підприємств країни – Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (ХДАВП) і Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" (ДПКАЗА) - Прем’єр-міністр Ю. Тимошенко оприлюднила урядовий план підтримки галузі у період кризи, який було розглянуто на засіданні Кабінету Міністрів України. До цього змусила складна ситуація в цій галузі.

·  Авіаційна галузь - це національне надбання України. Лише сім країн світу мають замкнутий технологічний цикл від проектної розробки до випуску літаків. Україна виробляла транспортні та регіональні літаки, які експлуатувалися у понад 50 країнах світу.

·  Незважаючи на всі зусилля щодо відродження галузі, за останні 5 років підприємства галузі виготовили лише 14 літаків при потужності тільки одного ХДАВП - понад 20 літаків щороку. Спільні з Росією програми з виробництва літаків АН-70 і АН-148 зупинились.

·  Катастрофічна ситуація у комплексі склалася з наступом кризи. Накопичена величезна заборгованість підприємств перед банками. Тільки по ДПКАЗА вона складає 0,5 млрд грн. Для реалізації контрактів авіабудівним підприємствам необхідні додаткові обігові кошті: ХДАВП - біля 383 млн грн, ДПКАЗА - біля 150-200 млн грн. Заборгованість із заробітної плати склала 40 млн грн.

·  Програма підтримки авіабудівних підприємств поки що тільки озвучена. Вона включає заходи за наступними напрямками:

Ø  реструктуризація кредитів підприємств перед банками;

Ø  податкові пільги на землю і на імпорт комплектуючих;

Ø  фінансування інвестиційних проектів коштами Стабілізаційного фонду, частково шляхом збільшення статутного фонду підприємств;

Ø  сприяння формуванню портфелю замовлень, зокрема за рахунок повноцінного державного замовлення і укладання міждержавних угод.

·  Програма підтримки авіабудівного комплексу є черговим прикладом галузевої антикризової політики, яка ініціюється Урядом. Вона побудована за принципами, які вже стали свого роду стандартом.

Перше. Прийняття програми підтримки авіабудівних підприємств під сильним тиском "знизу", тобто не системно. Цьому передували неодноразові звернення представників, погрози акцій протесту з боку трудових колективів.

Друге. Акцент на фінансову підтримку підприємств і надання їм нових пільг. Основним джерелом коштів проголошується Стабілізаційний фонд, який важко формується і обмежений за розміром. Найбільш капіталомісткі проекти, скоріше за все, не будуть профінансовані із-за дефіциту ресурсів.

Третє. У програмі підтримки авіабудівних підприємств нереалістично оцінюються можливості відродження виробництва без кардинальної структурної перебудови і просування на ринки.

Як очікують експерти, у наступні два роки відбудеться зростання попиту на світовому ринку на пасажирські регіональні і транспортні літаки. Українські виробники, втративши час для структурної перебудови, ризикують не скористатися цією нагодою.

ІІ. ПОЛІТИКА

Україна: антикризовий наступ на владу?

Після майже трьох тижнів відносного затишшя ситуація на "політичному фронті" України знову загострюється. На зміну перманентній конфронтації президентського і прем'єрського таборів нині натхненником і організатором масштабних "бойових дій" на теренах усієї країни виступає ПР. Таким чином "регіонали" виконують анонсовану ще наприкінці 2008 р. обіцянку "вивести людей на вулицю" після закінчення "100 днів" урядової коаліції БЮТ, "НУ-НС" та БЛ.

План весняного наступу на владу оприлюднив 25.03.09 р. заступник голови ПР Б. Колесніков. За його словами, події розвиватимуться наступним чином. 27.03.09 р. проводиться загальнонаціональний мітинг "Криза - стоп! Владу - до відповіді". Якщо 30.03. уряд не подасть на погоджувальну раду ВР свій антикризовий план, а 31.03. не захистить його разом із змінами до бюджету, що буде гарантією його виконання, то з 31.03. ВР буде заблокована, поки влада не піде у відставку. Фактично ПР висунула уряду надзвичайно жорсткий ультиматум, погрожуючи, у разі його невиконання у надзвичайно стислі строки, позбавити дієздатності український парламент аж до повної капітуляції влади.

Прологом такої політичної війни стало 26.03.09 р. виїзне засідання опозиційного уряду та масовий мітинг протесту у Сімферополі. Виступаючи на цьому засіданні, В. Янукович заявив, що потрібні позачергові парламентські і президентські вибори. За його словами, "на сьогоднішній день головне - це терміново змінити владу. Цього чекають практично не тільки громадяни України, цього чекають усі наші партнери в світі, цього чекають інвестори".

Масові антиурядові виступи, спричинені наслідками глобальної економічної кризи, відбуваються у багатьох країнах Європи. Зокрема, у Франції у січні і березні 2009 р. пройшли масштабні акції протесту, організовані профспілками, у яких взяли участь до 2 млн людей. Як зазначає "Німецька хвиля", Ісландія, Чехія, Румунія, Угорщина, Латвія - це не повний список країн, в яких під тиском суспільного невдоволення захиталися урядові крісла. Природно, що протестний "кризовий" рух намагаються використати опозиційні політичні сили, Наприклад, у масових маніфестаціях французів проти політики президента Н. Саркозі безпосередню участь брали очільники соціалістичної партії - головного політичного опонента нинішньої влади у Франції.

Проте у жодній європейській країні за весь період глобальної економічної кризи не застосовувався політичний засіб, що є українським "ноу-хау", - блокування роботи парламенту. Навряд чи позбавлення дієздатності ВР сприятиме більш ефективній антикризовій діяльності влади. Скоріше навпаки, "розхитування владного човна", яке нині намагаються здійснити "регіонали", може лише ще більше погіршити і так надто складну соціально-економічну ситуацію в Україні, зумовити повний "параліч" системи державної влади.

Слід також дослухатися до оцінок соціологів, які вважають, що намагання опозиції отримати політичні дивіденди від протестних настроїв українців приречені на провал. На думку президента Київського міжнародного інституту соціології В. Хмелько, зараз сформувався найбільший протестний потенціал через невдоволеність наслідками кризи, які "вдарили" по людях. Це найбільше їх радикалізує. Але довіра до різних політичних сил значно впала, і ймовірність того, що люди повірять і підуть за політиками та допоможуть отримати потрібний їм результат, дуже невелика.

Ніяким чином не заперечуючи правомірність безпосередньої участі політичних сил у протестних "кризових" акціях, слід наголосити на тому, що такий тиск на уряд потрібно підпорядкувати вирішенню нагальних економічних і соціальних проблем, а не намагатися використати масове невдоволення лише як засіб у боротьбі за владу.

Росія: нові загрози національній безпеці?

На засіданні Ради безпеки РФ було розглянуто проект "Стратегії національної безпеки Росії до 2020 р.". Як заявив Д. Медвєдєв, цей фундаментальний і довгостроковий державний документ створювався на принципах наступності державної політики у сфері національної безпеки та повною мірою відображає систему пріоритетів і національних інтересів Росії. За словами російського президента, головну ідею цього документу можна визначити як "безпека через розвиток". Він відзначив, що "Стратегія" належним чином узгоджена із концепцією соціально-економічного розвитку Росії до 2020 р. та має загальнонаціональний характер.

Д. Медвєдєв наголосив, що постановка і реалізація стратегічних завдань національної безпеки в умовах кризи є особливо актуальною. Він зазначив, що криза не може і не повинна бути підставою для того, щоб "звужувати горизонт планування". Президент РФ підкреслив: не знімається з порядку денного задача, що Росія повинна стати конкурентоспроможною та впливовою державою з високим рівнем життя, високотехнологічною промисловістю.

Після обговорення на Раді безпеки проекту Стратегії було ухвалено доопрацювати його протягом місяця та за цей час внести до нього ряд корективів. Російські ЗМІ доволі активно відгукнулися на рішення РБ РФ щодо доопрацювання "ключового для країни документу". Нині в РФ діє Концепція національної безпеки, ухвалена ще у "допутінську еру", у 1997 р.

"Комерсант" нагадує, що президент Д. Медвєдєв вже не вперше відкладає остаточне підписання "Стратегії". На думку аналітиків, нинішнє відтермінування зумовлене "потеплінням" стосунків між США і Росією, тоді як в проекті Стратегії залишилися "пасажі" в дусі конфронтації часів Дж. Буша.

Іншою вагомою причиною, внаслідок якої Стратегію не було затверджено, експерти визначають необхідність "урахувати реалії світової економічної кризи", оскільки у проекті нинішня ситуація в економіці Росії розглядається надто поверхово і спрощено.

Водночас, інше російське видання "Газета" вважає, що проект "Стратегії" направлено на доопрацювання також внаслідок того, що потрібно більш чітко визначити нові загрози національній безпеці Росії. Посилаючись на джерело в Адміністрації Президента РФ, "Газета" зазначає, що у новій редакції Стратегії потрібно урахувати "масштабні геополітичні зміни в світі, в результаті яких можуть змінитися як кордони існуючих держав, так і загальна розстановка сил у світі".

Певні загрози для РФ при цьому пов'язуються із зміцненням могутності Індії та Китаю. Стосовно небезпеки територіальної експансії Китаю, військові аналітики вважають за необхідне окреслити сценарій заселення етнічними китайцями Далекого Сходу РФ із наступним утворенням власної адміністрації. На протилежному, "європейському" напрямку ще однією суттєвою загрозою нацбезпеці РФ вважають можливість створення європейськими країнами механізмів торгової блокади російського ринку енергоресурсів, внаслідок чого Росія може позбутися основного джерела своїх доходів.

Окрім Стратегії національної безпеки, Рада безпеки РФ має наміри подати у 2009 р. ще три "засадничі" документи - Воєнну доктрину, Доктрину продовольчої безпеки та Концепцію державної національної політики. Аналітики розглядають успішність реалізації цих планів стосовно створення "довгострокових, фундаментальних" засад державної політики РФ в залежності від того, чи вдасться Кремлю утримати керованість економічними, соціальними та політичними процесами в період кризи та чи не визначаться у російській "тандемократії" суттєві конфліктні суперечності.

Чехія: "кризовий" вотум недовіри уряду

Правоцентристський уряд Чехії отримав вотум недовіри у парламенті. З початку 2007 р., після того, як уряд вдруге очолив М. Тополанек, це вже п'ята спроба відправити його у відставку. Опозиції вдалося забезпечити мінімально необхідну кількість голосів (101) лише завдяки підтримці 4 депутатів із урядової коаліції. Лідер найбільшої парламентської опозиційної сили, Чеської соціал-демократичної партії, Й. Пароубек звинуватив уряд М. Тополанека у бездіяльності у період світової економічної кризи. Саме незадовільна оцінка антикризових дій правоцентристського уряду в Чехії стала основною причиною його відставки. Хоча, за оцінками експертів, Чехія зазнала значно менших негативних наслідків кризи, ніж переважна більшість інших країн Центральної і Східної Європи.

Оглядачі наголошують на тому, що урядова криза в Чехії виникла у період, коли ця країна головує в ЄС. Єврокомісія виступила із спеціальною заявою, у якій висловила сподівання, що "конституція Чеської Республіки дозволить здійснювати головування в Раді ЄС не менш ефективно, ніж це було досі". Водночас, як заявив голова чи не найбільш впливової в Європарламенті Європейської народної партії Ж. Доль, під час кризи Європа потребує сильного лідерства. Уряд, який головує в ЄС, але не наділений довірою, не може бути лідером.

Як зазначає кореспондент ВВС, наслідки вотуму недовіри уряду Чехії будуть відчуватися далеко за межами цієї країни. На його думку, наразі невідомо, як прем'єр М. Тополанек та його міністри зможуть виконувати свої обов'язки, пов'язані із головуванням Чехії в ЄС. Окрім цього, додає оглядач, Чехія ще не завершила процес ратифікації надто важливої для ЄС Лісабонської угоди.

Втім, як вважають аналітики, уряд М. Тополанека продовжить функціонувати до завершення періоду головування Чехії в ЄС (тобто до кінця червня 2009 р.). Лише після цього остаточно з'ясується чи буде переформатовано урядову коаліцію, чи відбудуться дочасні парламентські вибори. Аналітики вважають другий сценарій найбільш вірогідним, причому парламентські перегони будуть призначені, скоріше за все, на кінець 2009 р. На думку експертів, у цих умовах особливого значення набуває роль чеського президента В. Клауса, який стає ключовою фігурою на переговорах парламентських політичних сил щодо формування нового уряду. Слід нагадати, що у Чехії президент обирається парламентом.

*

* *

У європейських ЗМІ все більш активно розгортається дискусія щодо ймовірного катастрофічного як економічного, так і політичного сценарію розвитку глобальної фінансової кризи в ряді країн Східної Європи. Зокрема, німецькі газети дуже гостро коментують рішення прем'єр-міністра Дьюрчаня піти у відставку. Як зазначає Suddeutsche Zeitung, для серйозних кроків, які нині потрібні країні, "соціалістичному уряду меншості не вистачає сил у парламенті". Прем'єр Ф. Дьюрчань, незважаючи на окремі, але недостатні успіхи його урядування, став символом безпорадності та внутрішньої дезінтеграції угорського суспільства. Консервативна опозиція, як вважає видання, розпалює народний гнів, що загрожує вилитися в погроми та насильство.

Інша німецька газета Handelsblatt зазначає, що після періоду політичної і економічної стабільності окремим країнам Східної Європи загрожує хаос, у гіршому випадку - ескалація насильства. Видання наводить перестороги МЗС Німеччини щодо небезпеки того, що на сході Європи з'являться держави, які зазнали політичного і економічного банкрутства, так звані failed states. Handelsblatt вважає, що, окрім Угорщини, такі загрози виникають також перед Естонією, Латвією та Румунією. Газета додає, що за межами ЄС, кандидатом на катастрофічний розвиток економічної кризи слід вважати Україну. На думку німецьких аналітиків, внутрішньополітична ситуація в Україні може різко погіршитися у найближчі дні. Становище тут, вважає видання, - безнадійне. Еліти шляхом взаємної блокади перешкоджають оздоровленню національної економіки.

Українські політики, як із урядового та президентського таборів, так і з лав опозиційних сил, повинні з усією серйозністю і відповідальністю поставитися до надто загрозливих оцінок європейських експертів стосовно економічної та політичної ситуації в нашій країні, коли подальше подовження розбрату і протистояння може вже найближчим часом призвести до катастрофічних наслідків.

США: програма економічного відродження

чи хибний шлях

Президент США Б. Обама оприлюднив програму своєї адміністрації, спрямовану на економічне відродження країни. За його словами, цей план передбачає створення робочих місць, допомогу сім'ям, які сплачують іпотеку, відновлення нормальної кредитної діяльності банків. Особливу роль при цьому Б. Обама надає внесеному до Конгресу проекту державного бюджета. За його словами, цей бюджет надасть можливість "подолати наслідки ери запозичень і витрат та вступити в епоху накопичень і інвестицій". Б. Обама вважає, що таким шляхом відбудеться трансформування основи американської економіки, зробить її міцною, щоб через 10-20 років не довелося знову стикнутися із подібною кризою.

Б. Обама зазначив, що необхідно достоменно знати, у скільки реально бюджету коштують витрати на війни в Іраку і Афганістані. Він вважає, що лише тоді можна буде вишукати шляхи скорочення державних витрат. Задля зменшення дефіциту бюджету, на думку Б. Обами, потрібно рухатися у напрямку реформи охорони здоров'я та енергетичної політики, яка вивільнить США від залежності від іноземної нафти.

Зупинившись на ролі Америки у світовій економіці, Б. Обама висловив переконаність, що лідером у міжнародній координації планів подолання кризи повинні бути саме США. Американський президент відкинув ідею створення міжнародної резервної валюти, яку висунув Центробанк Китаю. На його переконання, американський долар є і залишиться сильним, бо презентує найбільш потужну економіку світу і стабільну політичну систему. Б. Обама також зазначив, що на наступному саміті "Великої двадцятки" у Лондоні будуть поставлені два ключових завдання: по-перше, створити робочі місця та забезпечити умови для довгострокового економічного розвитку і процвітання; по-друге, переглянути розроблені у 30-ті роки минулого століття механізми регулювання фінансових ринків.

Водночас, як у США, так і за їх кордонами посилюється критика політичного курсу Б. Обами, спрямованого на подолання економічної кризи. Чинний голова Ради ЄС, в. о. прем'єр-міністра Чехії М. Тополанек у своєму виступі у Європарламенті розкритикував антикризові дії Білого дому як хибний шлях. За його словами, політика Б. Обами - безперервно вкачувати в економіку мільярди доларів - є "дорогою до пекла". М. Тополанек вважає, що такі заходи американської адміністрації "поховають стабільність глобального фінансового ринку".

*

* *

У Манагуа відбувся саміт країн, що входять до Центральноамериканської інтеграційної системи (ЦАІС). Лідери цих держав поклали на США відповідальність за економічні та соціальні труднощі, з якими нині стикаються країни регіону. Як зазначається у підсумковому документі саміту, країни Центральної Америки стали жертвою проблем, що зародилися у США і перетворилися у світову фінансово-економічну кризу, якій ці країни вимушені протистояти. Учасники "зустрічі у верхах" закликали США надалі не використовувати економічну допомогу державам ЦАІС як засіб шантажу і тиску та переглянути нинішню міграційну політику, яка є дискримінаційною стосовно громадян країн Центральної Америки. ЦАІС була створена в 1991 р. До неї входять Беліз, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Коста-Ріка, Нікарагуа, Панама і Сальватор. Хоча ЦАІС створювалась, насамперед, для вирішення завдань економічного співробітництва, однак країни-учасниці все більше переслідують цілі також і політичної інтеграції.

ІІІ. СВІТОВІ ПРОЦЕСИ

Криза глобалізується і поглиблюється

Уже пройшло більше 1,5 року з часу фактичного початку світової фінансової кризи (у серпні 2007 р.). Для сьогоднішнього високодинамічного, комп'ютеризованого та інформатизованого світу - час цілком достатній, щоб не тільки з'ясувати і встановити діагноз причин і характеру кризи, але й зробити прогноз протікання хвороби (кризи) та виробити рецепти її лікування. Однак зазначені завдання у більшості країн все ще в роботі у антикризового менеджменту. У кращому випадку в окремих країнах вони реалізуються в процесі кризи і боротьби з нею. Тим часом, динаміка кризи дає все нові негативні результати.

·  Спад у промисловості у січні 2009 р. проти січня 2008 р. істотно вразив не тільки Україну (-34,1%). Не менше постраждала і Японія (спад -30,8%) - країна з дуже стабільною економікою, для якої кон'юнктура ± 10% - це вже дуже аномальна ситуація (рис. 1).

·  Далі йде група країн зі спадом у промисловості у межах 20%. У цій групі також є країни зі стабільною економікою (Німеччина і Корея) до яких, як і для Японії, велика кон'юнктура ніколи не була характерна. Тут є і країни Центральної Європи (Чехія та Угорщина), для яких такий спад є цілком зрозумілий. Що стосується Угорщини, то вона зазнала серйозного удару кризи через фінансово-банківський сектор. Щодо Чехії, тут є питання, оскільки її фінансово-банківська система не зазнала таких серйозних втрат від кризи як Угорщина чи країни Балтії.

·  Окрема тема - Євросоюз, для якого середній спад у промисловості -17,3% - це дуже значні втрати галузі. У цьому відношенні завжди стабільна єврозона виявилась більш вражена кризою, ніж Росія і Польща, в яких кон'юнктурність (нестабільність) в галузі промисловості значно вища.

·  Істотне падіння у промисловості сталось у США, Великобританії та Франції. З групи проаналізованих країн зростання у промисловості збереглось лише в Китаї, але воно знизилось втричі проти кращих років минулого.

·  Характерно, що за іншими важливими показниками оцінки динаміки економіки тісної кореляції не спостерігається. Виняток - лише дві країни - Китай і Україна. Але ситуація в цих двох країнах діаметрально протилежна (рис. 2, 3, 4).

·  В Китаї не тільки збереглось зростання у промисловості, але й зміцнився дещо курс юаня, зріс індекс фондового ринку. І перше, і друге є рідкістю для умов кризи. Водночас, у Китаї є найбільші золотовалютні резерви (ЗВР), позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу та поточного рахунку платіжного балансу.

·  Україну, на жаль, приходиться порівнювати з Китаєм у протилежному плані. Серед країн, що аналізуються, в Україні найбільша девальвація гривні, найбільший спад індексів фондового ринку, найменші ЗВР. По сальдо торгівлі і платіжного балансу Україна в абсолютному обчисленні теж має значний дефіцит (рис. 5, 6).

Таким чином, прогнози річної давності щодо помірності і нетривалості кризи не підтверджуються. Навпаки, наведені дані по групі країн з різним рівнем розвитку свідчать, що криза глибока і затяжна. Тому адекватною має бути антикризова політика - тривалою і ефективною.

Рис. 1 Динаміка промисловості в січні 2009 р., % до січня 2008р.

Джерело: нац. стат. агенції, ЦБ,

МВФ, ІА "Рейтерс", "Економіст"

Рис. 3 Зміна індексів фондового ринку станом на 20.03.09, % до 31.12.08

Джерело: нац. стат. агенції, ЦБ,

МВФ, ІА "Рейтерс", "Економіст"

Рис. 2 Обмінний курс станом на 20.03.09, % до 20.03.08

Джерело: нац. стат. агенції, ЦБ,

МВФ, ІА "Рейтерс", "Економіст"

Рис. 4 Міжнародні резерви на січень 2009 р., млрд дол.

Джерело: нац. стат. агенції, ЦБ,

МВФ, ІА "Рейтерс", "Економіст"

Рис. 5 Сальдо торгівельного балансу за січень 2009 р., млрд дол.

Джерело: нац. стат. агенції, ЦБ,

МВФ, ІА "Рейтерс", "Економіст"

Рис. 6 Сальдо поточного рахунку за січень 2009 р., млрд. дол.

Джерело: нац. стат. агенції, ЦБ,

МВФ, ІА "Рейтерс", "Економіст"

Національний протекціонізм затягує кризу

Практично всі саміти, які проводились з питань боротьби з кризою, в якості пріоритетного завдання ставили недопущення національного протекціонізму. Однак, далі розмов і меморандумів справа поки що не пішла. Тим часом, протекціонізм лише набирає обертів, попри всі твердження, що він протирічить економічній політиці відкритого світового господарства. Навіть розвинені країни, які є великими прихильниками лібералізму, стали вдаватися до посилення захисту внутрішніх ринків та інтересів власних виробників.

Сфери і напрями прояву національного протекціонізму різні. І прикладів та фактів теж не бракує.

Перше. Підвищення імпортного мита для захисту вітчизняних виробників:

·  У США металургійне лобі робить спроби закрити внутрішній ринок від імпорту сталі.

·  Франція ініціює повернення у країну автоскладальних заводів, розташованих у Східній Європі.

·  Євросоюз відновив мито на рис, сорго і ячмінь.

·  В Індії збільшено мито на сталь і вироби з неї, пальмове і нерафіноване соєве масло.

·  У Південній Кореї запроваджено мито на зріджений газ.

·  У В’єтнамі запроваджено мито на авіопаливо.

·  У Філіппінах запроваджено мито на нафту і нафтопродукти.

Друге. Зниження експортного мита для стимулювання експорту продукції вітчизняних виробників:

·  Китай обнулив експортне мито на кукурудзяну муку і крохмаль, рис, пшеницю.

·  Індія обнулила мито на сталь, чавун, авіаційний бензин, знизила мито на залізну руду.

·  В’єтнам обнулив мито на рис, знизив – на нафту і сталь.

·  Казахстан відмінив експортне мито на нафту і газоконденсат.

Третє. Збільшення фіскальної та фінансової підтримки вітчизняних виробників.

·  США надасть General Motors Corp. додатковий кредит у розмірі 4 млрд дол.

·  Франція виділить по 3 млрд євро кредитів автовиробникам Renault і Peugeot Citroen.

·  Італія виділила 2 млрд. євро для підтримки автомобільної промисловості.

·  Німеччина надасть 4,2 млрд євро компанії Оре1.

·  Росія збільшила обсяги бюджетної підтримки АПК більш ніж в 1,5 рази.

·  Японія виділить 16,7 млрд. дол. для підтримки компаній.

Проблеми протекціонізму широко дискутують у світі серед політиків і експертів. Більшість з них переконані, що в якості антикризового заходу протекціонізм малоефективний.

Ø  Поширення протекціонізму істотно збільшує ризики розвитку глобальної і національних економік.

Ø  Протекціонізм відволікає увагу від реструктуризації національних економік, що лише затягує кризу.

Ø  Встановлення нових торгових бар’єрів призведе до руйнування глобальної системи торгівлі. Виробники повернуться у межі національних економік. Це може суттєво затягнути відновлення світових ринків і, як наслідок, ускладнити і затягнути вихід із кризи.

Однак є причини, які зумовлюють протекціонізм. В умовах кризи протекціонізм є засобом економічного та соціального популізму і ефективно спрацьовує як політичний захід. На цьому тримається влада і політикум у різних країнах і, насамперед, в тих країнах, де влада і політикум відчувають власну слабкість.

Китай: акцент на класичні антикризові заходи

І. Кризові процеси

·  У IV кв. 2008 р. до IV кв. 2007 р. економіка Китаю зросла на 6,8% (рис. 1). За прогнозами експертів, у І кв. 2009 р. ріст економіки може зупинитись. У 2009 р. уряд прогнозує зростання ВВП - 8%, Світовий банк - 6,5%.

·  У січні-лютому 2009 р. до січня-лютого 2008 р. промисловість скоротилась на 3,8% (рис. 2).

·  У лютому 2009 р. виробнича активність почала відновлюватися, індекс закупок (РМІ) зріс проти січня 2009 р. на 4 пункти - до 49 пунктів.

·  У лютому 2009 р. у порівнянні з лютим 2008 р. інфляція становила мінус 1,6% (дефляція). За підсумками 2009 р., уряд планує інфляцію на рівні 4%.

·  У лютому 2009 р. проти лютого 2008 р. експорт впав на 25,7% (рис. 3) - це найнижче значення за останні 13 років.

·  У січні 2009 р. проти грудня 2008 р. експорт сталі скоротився на 40%, а проти січня 2008р. – на 54%.

·  В лютому 2009 р. проти лютого 2008 р. імпорт зменшився на 24%. У січні 2009 р. порівняно з груднем 2008 р. імпорт залізної руди скоротився на 6,45% і на 38,9% проти січня 2008 р.

·  Всього за один місяць, у лютому 2009 р. проти січня 2009 р. профіцит торгівельного балансу скоротився у 8 разів.

·  У січні 2009 р. проти січня 2008 р обсяг прямих іноземних інвестицій впав на 32,6%, і цей спад триває вже четвертий місяць підряд.

·  Банки в 2008 р. отримали 86 млрд дол. прибутку, що на 31% більше, ніж у 2007 р.

·  У 2008 р. обсяг продажів на ринку нерухомості склав 621 млрд кв. м., що на 20% менше, ніж у 2007 р.

Ціни на нерухомість у 2008 р. збільшилися на 6,5%, у січні-лютому 2009р. - знизились на 2%.

ІІ. Антикризові заходи

·  У січні-лютому 2009 р. внутрішні інвестиції зросли на 26,5% - до 150 млрд дол. Основні напрямки інвестування - розвиток інфраструктури, будівництво залізничних і автомобільних доріг. Обсяг інвестицій в залізничні проекти за рік збільшився в 3 рази, в сільськогосподарський сектор - у 2 рази, у вугільні проекти - на 60%.

·  У лютому 2009 р. порівняно з лютим 2008 р. обсяг кредитування економіки зріс удвічі. У березні і квітні 2009 р. банки планують видати нових кредитів на 60-70 млрд дол., що сприятиме поверненню машинобудування до рівня 2008 р.

·  Майже половина золотовалютних резервів (ЗВР) (2 трлн дол.) вкладена в американські казначейські цінні папери та державні облігації. Тому Китай дуже тісно прив’язаний до фінансово-банківської системи США і дуже зацікавлений в її якнайшвидшій стабілізації.

·  На 2009 р. уряд підвищив проти 2008 р. мінімальну закупівельну ціну на зернові на 13%. Завдяки цьому, доходи 700 млн фермерів повинні збільшитися на 17 млрд дол., а кожне господарство отримає додатково 500 юанів, що дорівнює його місячним витратам.

·  Уряд підписав угоду про постачання 100-160 тис. барелів бразильської нафти в день в обмін на майбутні китайські інвестиції в освоєння нафтових родовищ.

·  Уряд планує пом'якшити правила кредитування, частково ослабивши боротьбу з неповоротними кредитами.

·  Уряд передбачає використати на стимулювання економіки 585 млрд дол. для підвищення конкурентоспроможності компаній на внутрішніх і світових ринках.

·  Уряд планує збільшити консолідацію автомобілебудівної галузі, скоротивши число крупних автобудівників з 14 до 10.

Рис. 1 Динаміка ВВП,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: Нацстатбюро КНР

Рис. 2 Динаміка промисловості,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: CIA World Factbook

Рис. 3 Динаміка експорту,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: OECD. StatExtracts

Рис. 4 Динаміка приросту експорту,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: CIA World Factbook

Іспанія: загострення ситуації у соціальній сфері

І. Кризові процеси

·  У IV кв. 2008 р. проти IV кв. 2007 р. ВВП скоротився на 0,7%. В 2009 р., згідно прогнозу уряду, ВВП скоротиться на 1,6%. (рис. 1).

·  У 2008 р. проти 2007 р. у результаті спаду в промисловості кількість збанкрутілих компаній зросла в 3 рази, більшість - у будівництві.

·  У лютому 2009 р. проти лютого 2008 р. виробництво сталі зменшилось на 36% (900 тис. т.).

·  У лютому 2009 р. у річному обчисленні інфляція становила 0,7% (рис. 2). Це найнижчий показник з 1969 р.

·  У 2008 р. бюджетний дефіцит склав 3,4% ВВП, у рр. може бути 4% від ВВП.

·  У 2008 р. продажі будинків впали на 33%.

·  Країна отримала попередження від Standard&Рооr's у зв'язку з погіршенням її держфінансів із-за високої заборгованості приватного сектора.

·  У IV кв. 2008 р. рівень безробіття склав 14% і є найвищим в Євросоюзі. У лютому 2009 р. проти лютого 2008 р. число безробітних збільшилося у 1,5 рази і досягло 3,5 млн чол. Уряд очікує, що, за підсумками 2009 р., безробіття досягне 16%. Це підтверджує Європейська комісія (рис. 3).

·  Ford Моtог скорочує виробництво на своєму заводі у Валенсії із-за падіння попиту на нові авто в Європі.

ІІ. Антикризові заходи

·  Протягом січня-лютого 2009 р. витрати на виплату допомоги по безробіттю зросли на 51% та перевищили на 1 млрд євро бюджетні асигнування на 2008 р. (15,8 млрд євро).

·  Готується законопроект про прискорення процесу банкрутства для компаній з фінансовими проблемами реалізації.

·  Уряд виділяє 4 млрд євро на підтримку автомобільної галузі.

·  Більше 1 млрд євро буде витрачено на пільгове автокредитування, яке катастрофічно впало. Лише у січні 2009 р. проти січня 2008 р. продажі автомобілів зменшились на 42%.

Рис. 1 Динаміка ВВП,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: Eurostat

Рис. 2 Динаміка інфляції,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: OECD. StatExtracts

Рис. 3 Динаміка рівня безробіття, %

Джерело: OECD. StatExtracts

Канада: криза підступає

І. Кризові процеси

·  У ІV кв. 2008 р. проти ІV кв. 2007 р. ВВП знизився на 3,4%. У 2009 р. МВФ прогнозує скорочення ВВП більш ніж на 1,2 % (рис.1).

·  У 2008 р. промисловість знизилась на 4,3%, спад триває вже ІІ півріччя (рис. 2).

·  У лютому 2009 р. порівняно з лютим 2008 р. інфляція склала 1,4% (рис. 3).

·  У грудні 2008 р. експорт впав на 9,7%. Імпорт також скоротився на 5,7%. Торгівельний дефіцит у грудні 2008 р. склав 458 млн дол., у листопаді 2008 р. був 1,2 млрд дол.

·  У січні 2009 р. в порівнянні з груднем 2008 р. рівень безробіття зріс на 0,6% і склав 7,2%. За прогнозами експертів, економіка почне відновлюватися в 2010 р., а до того рівень безробіття може досягти 8%.

·  Найбільший в Північній Америці виробник телекомунікаційного устаткування Nortel Networks Corp. оголосив про банкрутство. Причина - різке падіння кількості замовлень від телефонних компаній.

·  Виробник авіадвигунів Pratt & Whitney Canada має намір найближчими місяцями скоротити 1 тис. співробітників (10%) у зв'язку з падінням попиту на продукцію.

·  Сталеливарна компанія United States Steel Согр. припинила виробництво в провінції Онтаріо і звільняє понад 1,5 тис. працівників.

ІІ. Антикризові заходи

·  Прийнято пакет заходів з підтримки економіки на суму 32 млрд дол. на два роки.

·  Третя по величині автомобілебудівна компанія США Chrysler LLC звернулася до уряду Канади з проханням про виділення кредиту у розмірі 2,3 млрд дол.

Рис.1 Динаміка ВВП,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: UMIS

Рис.2 Динаміка промисловості,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: OECD. StatExtracts

Рис.3 Динаміка інфляції,

% до відповідного періоду попереднього року

Джерело: OECD. StatExtracts

Відповідальний за випуск Гайдуцький Павло Іванович

Науковий директор "ІСО",

доктор економічних наук, професор

е-mail: Pavel. *****@***