Партнерка на США и Канаду по недвижимости, выплаты в крипто
- 30% recurring commission
- Выплаты в USDT
- Вывод каждую неделю
- Комиссия до 5 лет за каждого referral
ЗМІСТ
Вступ
1 Загальні відомості про письмові роботи, що виконуються у вищих навчальних закладах
1.1 Види письмових робіт та їх мети
1.2 Етапи виконання письмових робіт
1.2.1 Вибір теми і керівника роботи
1.2.2 Оформлення відповідних організаційних документів
1.2.3 Вивчення вимог до роботи та її оформлення
1.2.4 Підбір джерел інформації, їх вивчення і опис
1.2.5 Пошук інформації в Інтернет
1.2.6 Безпосереднє написання та оформлення роботи
1.2.7 Перевірка роботи науковим керівником, проходження нормоконтролю та отримання допуску до захисту
1.2.8 Отримання відгуків керівника та зовнішньої рецензії
1.2.9 Підготовка до захисту навчально-наукової роботи
1.2.10 Захист роботи
2 Написання роботи
2.1 Структура письмової роботи
2.2 Основні вимоги до структурних складових письмової роботи
2.2.1 Титульний аркуш
2.2.2 Завдання
2.2.3 Реферат
2.2.4 Зміст
2.2.5 Вступ
2.2.6 Основна частина
2.2.7 Загальні висновки і рекомендації
2.2.8 Список використаної літератури
2.2.9 Додатки
2.3 Деякі особливості стилістики навчально-наукових письмових робіт
2.4 Типові помилки, що зустрічаються у письмових роботах
3 Правила оформлення письмових робіт
3.1 Загальні вимоги
3.2. Заголовки
3.3 Нумерація сторінок
3.4 Ілюстрації
3.5 Таблиці
3.6 Перерахування
3.7 Формули та рівняння
3.8 Посилання
3.9 Скорочення
3.10 Використання чисел у тексті
ВСТУП
У процесі навчання у вищому навчальному закладі, згідно навчального плану, студенти виконують різного виду письмові роботи. Найбільш важливі з них це курсові та дипломні роботи. Крім цього студенти готують реферати, доповіді, звіти з практики, а також можуть готувати наукові статті та звіти.
Виконання письмових робіт є важливим елементом теоретичної та практичної підготовки студентів.
Метою цих робіт є:
- поглиблення і закріплення теоретичних знань;
- розвиток умінь застосовувати отримані теоретичні знання на практиці;
- розвиток умінь аналізувати, узагальнювати, робити висновки;
- розвиток умінь ясно, коротко і логічно послідовно викладати свої думки;
- розвиток умінь пошуку необхідної інформації і роботи з нею;
- розвиток потреб постійно вдосконалюватися.
Іншими словами виконання письмових робіт сприяє професійній підготовці.
Однак, незважаючи на важливість цих робіт, узагальнені і систематизовані методичні вказівки відсутні. Тому в письмових роботах зустрічаються помилки, які не рідко повторюються. Це призводить до втрати часу, пов'язаного з їх виправленням, а часто веде до зниження якості роботи.
Метою даного методичного посібника є узагальнення та систематизація досвіду кафедри, отриманого в процесі виконання студентами письмових робіт протягом більше десяти років.
Автори переконані, що практичні рекомендації щодо виконання таких робіт будуть корисні для студентів протягом усього терміну навчання, виконуючи роль своєрідного довідкового посібника. Крім цього, посібник буде корисним і починаючим викладачам.
1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПИСЬМОВІ РОБОТАХ, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Види письмових робіт та їх мета
До основних письмових робіт, виконуваних студентами у вищих навчальних закладах, в першу чергу відносяться курсові та дипломні (випускні) роботи.
Крім цього студенти можуть готувати реферати, писати тексти доповідей, складати звіти по практиці. Студенти, що проявляють інтерес до науки, готують наукові статті, тези доповідей, що представляються на наукових конференціях, а так само можуть приймати участь у підготовці звітів по НДР.
Основне призначення письмових робіт - розвиток самостійності, творчості, поглиблення професіоналізму. Причому під самостійністю розуміється, в першу чергу, здатність самостійно мислити.
Письмові роботи так само носять функцію специфічної форми контролю рівня підготовки студента.
Всі вони виконуються студентами підчас поза аудиторних годин, тобто відносяться до самостійної роботи.
Першою письмовою роботою, з якою стикаються студенти у вищому навчальному закладі, є реферат.
Слово реферат походить від латинського referre, що значить доповідати, повідомляти.
Під рефератом, які виконують студенти, розуміється виклад основних ідей, результатів, концепцій, наявних у наукових джерелах по заданій темі без глибокого аналізу та узагальнення.
Метою реферату є:
- розвиток умінь пошуку необхідної інформації;
- критичне осмислення існуючих положень, концепцій і т. д.
- розвиток умінь коротко, чітко і в логічній послідовності викладати свої думки;
- залучення до культури підготовки наукових робіт.
Під рефератом також розуміється короткий виклад первинного документа. Такий вид реферату може бути основою для підготовки усного повідомлення - доповіді.
Під курсовою роботою розуміється навчально-дослідницька (навчально-наукова) письмова робота, виконувана студентами самостійно відповідно до навчального плану за певним курсом, що вивчається.
Метою курсової роботи є:
- закріплення, поглиблення і розширення отриманих теоретичних знань;
- розвиток умінь самостійної роботи;
- формування творчого мислення;
- отримання навичок публічного захисту.
Іншими словами, курсова робота це підготовка до виконання і захисту дипломної роботи.
Під дипломною роботою розуміється письмова кваліфікаційна навчально-дослідницька (навчально-наукова) робота, виконана самостійно, по темі, що затверджена наказом по вищому навчальному закладу, яка призначена для публічного захисту отриманих результатів, що служить для остаточної оцінки державною комісією ступеня загальнотеоретичної та професійної підготовки студента за відповідною спеціальністю та рівнем освіти.
Метою дипломної роботи, як заключного етапу отримання вищої освіти, є:
- подальше поглиблення і розширення отриманих теоретичних знань, а також здатність застосовувати їх на практиці для вирішення конкретних завдань;
- розвиток навичок ведення аналізу;
- розвиток навичок наукового мислення і дослідження;
- розвиток навичок творчого підходу, узагальнення і здатність робити висновки і рекомендації.
Незважаючи на істотні відмінності між видами письмових робіт вони мають багато спільного. Перш за все це етапи їх виконання і певні вимоги (можна сказати певний стандарт) про саму роботу.
1.2 Етапи виконання письмових робіт
Практика показує, що написання письмової роботи доцільно виконувати поетапно в наступній послідовності:
- вибір теми і керівника роботи;
- оформлення відповідних організаційних документів;
- вивчення вимог до роботи та її оформлення;
- підбір бібліографічних джерел інформації, їх вивчення та опис;
- безпосереднє написання роботи;
- оформлення роботи;
- перевірка роботи керівником;
- проходження нормоконтролю та отримання допуску до захисту;
- отримання відгуку керівника роботи і зовнішньої рецензії;
- підготовка до захисту;
- захист роботи.
Очевидно, вищевказані етапи не рівнозначні по складності, важливості і за кількістю часу, необхідного для їх виконання. До послідовності виконання необхідно підходити з урахуванням поточного часу і доцільності. Так, етап отримання відгуку та рецензії неможливий без оформлення роботи. А підбір джерел інформації та її аналіз може здійснюватися протягом усього часу підготовки роботи. Оформлення роботи так само може здійснюватися в міру підготовки окремих частин. Розглянемо кожен з цих етапів.
1.2.1 Вибір теми і керівника роботи
При написанні курсової роботи студент, як правило, не може вибрати за своїм бажанням тему і керівника, оскільки в цьому випадку керівник веде всю групу, а не окремого студента. Керівник так само видає теми, які затверджені кафедрою.
У принципі студент може вибрати тему роботи, яка не входить до переліку запропонованих. Але при цьому необхідно пам'ятати, що вона повинна відповідати курсу, що вивчається і не повторювати раніше виконані роботи. При виборі теми роботи студентом самостійно, її необхідно погодити з завідуючим кафедрою, на якій робота виконується.
При написанні дипломної роботи можливість вибору теми та керівника існує, однак це необхідно робити заздалегідь, оскільки тема дипломної роботи та керівник призначається наказом по навчальному закладу, після чого змінити їх практично неможливо.
Для цього студент подає заяву (Додаток А) на ім'я завкафедрою, яке є підставою для наказу.
1.2.2 Оформлення відповідних організаційних документів
Під організаційними документами розуміється наступне.
При написанні дипломної роботи оформляється:
- завдання на дипломну роботу;
- план письмової роботи;
- графік підготовки роботи.
Мета складання завдання на письмову роботу - з'ясування суті виконуваної роботи. Оформлення завдання вже передбачає бачення плану майбутньої роботи.
Завдання на дипломну роботу включає тему дипломної роботи і завдання по розділу «охорона праці» (Додаток Б і В).
Завдання на дипломну роботу є підставою для розробки графіка і плану роботи.
Графік написання та оформлення сприяє раціональному розподіленню часу на розробку складових частин роботи, своєчасній підготовці, оформленню, представленню роботи до захисту та її захисту у відповідний термін (Додаток Г).
При написанні курсової роботи оформляється завдання на курсову роботу. У зв'язку з тим, що на написання курсової роботи відводиться менше часу, ніж на дипломну роботу, графік написання та оформлення, як правило, не складається.
Необхідно відзначити, що виконання будь-якої письмової роботи носить творчий і динамічний характер. Іншими словами в процесі написання роботи щось може змінитися. Це природно. Але всі зміни необхідно погодити з керівником. У деяких випадках їх необхідно узгодити з завідувачем кафедрою. Зміни ж в темі дипломної роботи вимагають зміни наказу ректора. Як правило, вони не допускаються.
Потрібно відмітити, що за виконання плану робіт відповідальність так само несе і керівник. Тому керівник суворо стежить за планом виконання і, в разі систематичного порушення студентом плану робіт, доповідає завідувачу кафедрою для прийняття відповідних заходів, навіть до усунення від виконання.
Отримавши організаційні документи, слід приступити до вивчення вимог, які пред'являються до даного виду письмової роботи.
Приклади оформлення організаційних документів наведено у додатку Б, В, Г.
1.2.3 Вивчення вимог до роботи та її оформлення
Практика показує, що вивчення вимог до роботи та її оформлення необхідно почати ще до того, як будуть готові перші фрагменти роботи. Навіть якщо письмова робота робиться вже не перший раз, ці вимоги доцільно повторити. Знання цих вимог допоможе уникнути зайвих витрат часу.
На жаль, на момент написання даного методичного посібника єдиний державний стандарт (правила оформлення) на підготовку письмових робіт відсутня. Тому всі вузи використовують систему стандартів, що використовуються в науці, техніці, бібліографії та видавничій справі. Наприклад, ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення ».
Оскільки вивчення цих вимог досить важливий етап підготовки будь-якої письмової роботи, авторами представляється доцільним більш детальний розгляд цих вимог і правил у наступних окремих розділах даного методичного посібника.
1.2.4 Підбір джерел інформації, їх вивчення і опис
Будь-яка наукова робота, а тим більше навчально-наукова, починається з підбору інформаційних джерел з даної тематики. Від них безпосередньо залежить глибина, рівень і якість виконаної роботи.
В якості джерел інформації (інформаційних ресурсів) при виконанні письмових робіт в основному використовуються:
- монографії (наукові видання, містять повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми, виконане одним або кількома авторами);
- тематичні наукові або галузеві збірники (збірка статей по певній вузькій тематиці, що видається не рідше одного разу на рік);
- наукові та галузеві журнали (видання, які друкують періодично кілька разів на рік);
- офіційні документи (видання, що публікуються від імені державних органів, міністерств, відомств і т. д.);
- довідники (видання, призначені для отримання необхідної інформації у стислому вигляді);
- електронні ресурси.
Необхідно відзначити, що в якості джерел інформації при виконанні будь-яких наукових робіт, у тому числі і навчально-наукових, не допустимо використовувати підручники та навчальні посібники. Однак, вони можуть бути дуже корисні при підборі інформаційних джерел, так як таке видання може містити доволі великий список інформаційних джерел.
Інформаційні джерела можуть бути на паперових та електронних носіях.
У принципі, підбір інформаційних джерел досить складна і трудомістка справа, що вимагає, якщо не спеціальних знань, то певного практичного досвіду. При написанні навчально-наукової письмової роботи підбір джерел інформації носить спрощений характер. Кількість інформаційних джерел при написанні кандидатської дисертації в середньому сягає 150 одиниць.
При написанні письмової роботи бажано використовувати джерела і зарубіжних авторів, тому що Ваша тема може вивчатися і ними. Використання закордонних інформаційних джерел підвищує рівень роботи.
Зрозуміло, що в інформаційний вік за будь-якого питання можна знайти достатньо велику кількість джерел. Завдання автора - вибрати найбільш відповідні до даної тематики і найбільш «свіжі» (не старше п'яти років). У процесі вивчення і оцінки змісту джерел інформації від автора (студента) потрібна самостійна пізнавальна діяльність.
Перш за все, з джерелами інформації необхідно ознайомитися. Мета ознайомлення - визначити доцільність використання джерела в письмовій роботі. Знайомство з джерелами інформації відбувається у два етапи.
Перший етап - попереднє знайомство. На цьому етапі здійснюється ознайомлення з анотацією, передмовою, змістом, швидким переглядом тексту, ілюстрацій, таблиць. На цьому етапі приймається рішення про доцільність використання даного джерела.
Другий етап - детальне ознайомлення. На цьому етапі опрацьовується або все джерело, або його окремі частини, а також здійснюється систематизація матеріалу, тобто його упорядкування та угруповання відповідно до питань, що розглянуті в роботі.
Читання розділів джерела повинно супроводжуватися виписками, критичною оцінкою виписаного матеріалу, його редагування і записами, як фрагментів майбутньої письмової роботи. У подальшому, з таких фрагментів формуються глави роботи, що представляють собою послідовне і логічне викладення своїх думок з приводу обробленого матеріалу. Виклад власної позиції (самостійність) підвищує рівень виконаної роботи. Тобто відбір необхідної інформації, наукових фактів, статистичних даних і т. д. не проста механічна робота, а творчий цілеспрямований процес. Після опрацювання кожного відібраного джерела інформації, який буде використаний у письмовій роботі, його слід описати.
Під використанням розуміється цитування, використання цифрових даних, графіків, висновків і т. д. Використання у своїй роботі даних, отриманих іншим автором, без посилань, є грубим порушенням законодавства про інтелектуальну власність і називається плагіатом.
Під описом (бібліографічним описом) розуміють складений за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічній запис. Бібліографічній опис. Загальні вимоги та правила складання», що дозволяє чітко ідентифікувати використане джерело.
Робити це зручно на окремих картках або в електронному списку. Вони будуть використовуватися при складанні списку використаних джерел, який обов'язковий для будь-якої роботи. З цього списку спеціаліст (викладач, рецензент і т. д.) вже може скласти деяке уявлення про якість письмової роботи.
Потрібно сказати, що складання бібліографічних описів це робота, що вимагає хоча б самих мінімальних теоретичних знань. Більш повно цю процедуру вивчають студенти вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю бібліографія. Тому видається доцільним у даному посібнику обмежитися самим мінімальним тлумаченням правил складання бібліографічних описів, що використовуються в письмових студентських роботах.
Нормативні документи визначають бібліографічний опис як опис, який містить відомості про джерело інформації, наведених за певними правилами, що встановлює наповнення та порядок проходження областей (структурних складових) описуваного джерела.
Основними областями, що використовуються при складанні бібліографічних описів студентських робіт можна вважати такі (в даному випадку зберігаються спеціальні бібліографічні терміни):
- область заголовка і відомості про відповідальність;
- область видання;
- область специфічних відомостей;
- область вихідних даних;
- область фізичної характеристики.
Зазначені області розділяються між собою визначеною пунктуацією (умовними розділовими знаками), які сприяють розпізнаванню окремих елементів в описі на різних мовах, тому що у списку використаних джерел іноземні джерела, не перекладені на українську мову, наводяться мовою оригіналу.
Використання запропонованої пунктуації не пов'язане з мовними нормами. Основними знаками пунктуації в студентських роботах є:
.- (Точка і тире) - ставиться перед відомостями про видання;
, (Кома) - ставиться між прізвищами авторів і перед датою видання;
: (Двокрапка) - ставиться перед найменуванням видавництва;
/ (Коса риса) - ставиться перед відомостями про авторів;
/ / (Дві косі риси) - перед відомостями про документ, до якого входять ці відомості як складова частина.
В кінці бібліографічного опису ставиться крапка.
Крім запропонованої пунктуації в описі, природно, використовуються і звичайні знаки пунктуації, які використовуються при написанні заголовків джерел інформації. Розглянемо області опису.
В область заголовку і відомостей про відповідальність входять:
- прізвище, ім'я, по батькові автора (авторів);
- назва інформаційного джерела.
Далі йдуть відомості про відповідальність, які відокремлюються косою рискою (/). Відповідальними вважаються особи (фізичні чи юридичні), від імені яких поширюється інформація. Тобто мова йде про авторські права, за винятком офіційних документів. Після цього ставиться знак пунктуації точка і тире (.-).
Після назви інформаційного джерела у квадратних дужках подається позначення фізичної форми ресурсу. Основні форми інформаційних ресурсів це текст на паперовій основі і електронний текст.
Далі наводиться область вихідних даних, якій передує, як вже відомо, крапка і тире (.-). Область вихідних даних містить відомості про місце видання, видавця або видавництва, часу видання. Причому місце видання (як правило велике місто) наводиться у вигляді однієї великої літери після якої ставиться крапка.
Після точки ставиться двокрапка (:) і наводиться ім'я або найменування видавця. Якщо місце видання наведено повністю, крапка не ставиться, а відразу ставиться двокрапка.
В якості дати публікації приводять рік публікації видання, якому передує кома.
Після року публікації ставиться знак крапка і тире, після яких йде область фізичної характеристики. Область фізичної характеристики джерела інформації для текстових документів представляється у вигляді обсягу представленої кількості сторінок.
Необхідно зупинитися на бібліографічному описі так званих серійних джерел інформації, тобто джерелах інформації, що випускаються періодично. До таких джерел, часто вживаних у студентських письмових роботах, належать наукові статті в журналах і тематичних збірниках. При цьому статті, як самостійне джерело інформації, входять як складова частина іншого джерела інформації.
У цьому випадку, після області заголовку і відповідальності ставляться дві косі риски (//) і далі наводиться назва серійного видання. Після цього ставиться приписаний розділовий знак і наводиться область вихідних даних. Але після року випуску знову проставляється приписаний покажчик і наводиться номер журналу. Якщо це тематичний збірник, наводиться номер випуску.
Далі, через приписаний розділовий знак, наводиться фізичний обсяг, тобто наводяться сторінки видання, які займає описуване джерело.
Загальний список використаної літератури (джерел) в науці прийнято приводити в алфавітному порядку.
Зразки бібліографічного опису джерел інформації наведено у
1.2.5 Пошук інформації в Інтернет
Багато користувачів інтернету (у тому числі і студенти) недооцінюють його можливості. Щоб повністю оцінити всі можливості пошуку, треба правильно його здійснювати.
90% вдалого пошуку залежать від правильно зіставленого запиту. Правила будови запитів будуть розглянуті на прикладі однієї з популярних пошукових систем Google.
Google займає більше 70% світового ринку, а це свідчить про те, що сім із десяти людей, що знаходяться в мережі, звертаються до його сторінки в пошуках інформації в Інтернеті. Зараз Google щодня реєструє біля 50 млн. пошукових запитів і індексує більше 8 мільярдів веб-сторінок. Google може знаходити інформацію 101 мовою, у тому числі українською.
Він використовує інтелектуальну техніку аналізу текстів, яка дозволяє шукати важливі і разом з тим релевантні сторінки за Вашим запитом. Для цього Google аналізує не тільки саму сторінку, яка відповідає запиту, а й сторінки, які посилаються на неї, щоб визначити цінність цієї сторінки щодо мети вашого запиту. Крім того, Google передусім подає адреси тих сторінок, на яких ключові слова, введені Вами, розташовані недалеко одне від одного.
Інтерфейс Google містить досить складну мову запитів, яка дозволяє обмежити пошук окремими доменами, мовами, типами файлів і т. д. Використання деяких операторів мови дозволяє зробити процес пошуку необхідної інформації більш гнучким і точним. Розглянемо деякі з них:
Логічне "І" (AND):
За умовчанням при написанні слів запиту через space (пропуск) Google шукає документи, які містять всі слова запиту. Це і відповідає оператору AND. Тобто пропуск і є оператором AND.
Наприклад:
Кішки собаки папуги зебри
Кішки AND собаки AND папуги AND зебри
(Обидва запити однакові)
Логічне "АБО" (OR):
Пишуть за допомогою оператора OR. Зверніть увагу, що оператор OR повинен бути написаним великими літерами. Відносно нещодавно з'явилась можливість написання логічного "АБО" у вигляді вертикальної риски ( | ), подібно до того як це робиться у Яндексі (найпопулярніша російська пошукова система). Використовується для пошуку з декількома варіантами необхідної інформації.
Наприклад:
тексти наукові OR публіцистичні
тексти наукові | публіцистичні
(обидва запити однакові)
Необхідно запам'ятати, що запити в Google не чутливі до регістру! Тобто запити Острів Гренландія і острів гренландія будуть абсолютно однаковими.
Оператор "Пюс" (+):
Трапляються ситуації, коли треба примусово включити в текст яке-небудь слово, яке може мати варіанти написання. Для цього використовується оператор "+" перед обов'язковим словом. Припустимо, якщо запит має вигляд Один будинку (може, удома?) I, у результаті запиту з'явиться непотрібна інформація про "Один удома II", "Один удома III" і зовсім небагато про "Один удома I". Якщо ж у нас запит вигляду Один удома +I, одержимо інформацію тільки про фільм "Один удома I".
Наприклад:
Газета +Заря
Рівняння Бернуллі +математика
Виключення слів із запиту. Логічне «НЕ» (-):
Як відомо, інформаційне сміття часто зустрічається при складанні запиту. Щоб його видалити, стандартно використовуються оператори виключення – логічне «НЕ». У Google такий оператор представлений знаком «мінус». Використовуючи цей оператор, можна виключати з результатів пошуку ті сторінки, які містять в тексті певні слова. Використовується, як і оператор "+", перед словом, що виключається.
Наприклад:
Журавель колодязь - птиця
Мертві душі - роман
Пошук точної фрази (""):
Шукати точну фразу на практиці потрібно або для пошуку тексту певного твору, або для пошуку певних продуктів або компаній, в яких назву або частину опису є словосполучення, що стабільно повторюється. Для того, щоб вдало виконати таке завдання за допомогою Гугла, потрібно взяти запит у лапки (мається на увазі розділовий знак - подвійні лапки, які застосовуються, наприклад, для виділення прямої мови).
Наприклад:
Твір "Тихий Дон"
"На дворе было холодно, хотя это и не мешало Борису осуществить запланированное"
До речі, Google дозволяє вводити в сторку запиту не більше 32 слів!
Усічення слова (*):
Іноді потрібно шукати інформацію про словосполучення слів, в якому невідомі одне або декілька слів. Для такої мети замість невідомих слів використовується оператор "*". Тобто "*" - будь-яке слово або група слів.
Наприклад:
Майстер і *
Леонардо * Вінчи
Оператор cache:
Пошукова машина зберігає версію тексту, яка проіндексована пошуковим павуком, в спеціальному сховищі у форматі, званому кешем. Кешировану версію сторінки можна витягнути, якщо оригінальна сторінка недоступна (наприклад, не працює сервер, на якому вона зберігається). Кеширована сторінка показується в тому вигляді, в якому вона зберігається в базі даних пошукової машини і супроводжується написом нагорі сторінки про те, що це сторінка з кеша. Там же міститься інформація про час створення кешированої версії. На сторінці з кеша ключові слова запиту підсвічуються, причому кожне слово для зручності користувача підсвічується своїм кольором. Можна створити запит, який відразу видаватиме кешировану версію сторінки з певною адресою: cache:адрес_страницы, де замість "адрес_страницы" - адреса збереженої в кеші сторінки. Якщо потрібно знайти в кеш-сторінці певну інформацію, треба після адреси сторінки через пропуск написати запит цієї інформації.
Наприклад:
cache:www.
cache:www. ***** турніри
Треба пам'ятати, що пропуску між ":" і адресою сторінки бути не повинно!
Опаратор filetype:
Як відомо, Google індексує не тільки html сторінки. Якщо, наприклад, знадобилося знайти яку-небудь інформацію у відмінному від html типі файлу, можна скористатися оператором filetype, який дозволяє шукати інформацію в певному типі файлів (html, pdf, doc, rtf...).
Наприклад:
Специфікація html filetype:pdf
Твори filetype:rtf
Оператор info:
Оператор info дозволяє побачити інформацію, яка відома Google про відповідну сторінку.
Наприклад:
info:www. *****
info:www. food.
Оператор site:
Цей оператор обмежує пошук конкретним доменом або сайтом. Тобто, якщо зробити запит: маркетинг розвідка site:www. *****, то результати будуть отримані із сторінок, що містять слова "маркетинг" і "розвідка" саме на сайті "*****", а не в інших частинах Інтернету.
Наприклад:
Музика site:www. music. su
Книги site:ru
Оператор link:
Цей оператор дозволяє побачити адреси всіх сайтів, які посилаються на сторінку, щодо якої зроблено запит. Так, запит link:www. видасть сторінки, в яких є посилання на .
Наприклад:
link:www.
Друзі link:www. *****
Оператор allintitle:
Якщо запит почати з оператора allintitle, що перекладається як "все в заголовку", то Google видасть тексти, в яких всі слова запиту містяться в заголовках (всередині тега TITLE в HTML).
Наприклад:
allintitle:Фінансова статистика
allintitle:Огляд депозитів
Оператор intitle:
Показує сторінки, в яких тільки те слово, яке стоїть безпосередньо після оператора intitle, міститься в заголовку, а решта всіх слів запиту може бути в будь-якому місці тексту. Якщо поставити оператор intitle перед кожним словом запиту, це буде еквівалентно використанню оператора allintitle.
Наприклад:
Огляд intitle:Скачати
intitle:Безкоштовно intitle:скачати огляд ринку
Оператор allinurl:
Якщо запит починається з оператора allinurl, то пошук обмежений тими документами, в яких всі слова запиту містяться тільки в адресі сторінки, тобто в url.
Наприклад:
allinurl:rus finance
allinurl:books bank
Оператор inurl:
Слово, яке розташовано безпосередньо перед оператором inurl (без пробілу між ними), буде знайдено тільки в адресі сторінки Інтернету, а решта слів – в будь-якому місці такої сторінки.
Наприклад:
inurl:books скачати
inurl:finance рейтинг
Оператор related:
Цей оператор описує сторінки, які "схожі" на якусь конкретну сторінку. Так, запит related:www. видасть сторінки з схожою з Google тематикою.
Наприклад:
related:www.
related:www. bank.
Оператор define:
Цей оператор виконує роль своєрідного тлумачного словника, що дозволяє швидко отримати визначення того слова, яке введене після оператора.
Наприклад:
define:Активи
define:Прибуток
Оператор пошуку синонімів (~):
Якщо ви хочете знайти тексти, що містять не тільки ваші ключові слова, але і їх синоніми, то можна скористатися оператором "~" перед словом, до якого необхідно знайти синоніми.
Наприклад:
Види ~витрат
~Операційний леверидж
Оператор діапазону (..):
Для тих, кому доводиться працювати з цифрами, Google дав можливість шукати діапазони між числами. Для того, щоб знайти всі сторінки, що містять числа в якомусь діапазоні «від, - до», треба між цими крайніми значеннями поставити дві крапки (..), тобто, оператор діапозону.
Наприклад:
Купити книгу $100..$150
Чисельність населення 1913..1935
Можливо, наведений перелік операторів мови запитів в Google не є повним, тому що з'являються нові. Але у будь-якому разі використання розглянутих операторів дозволить полегшити процес пошуку потрібної інформації та/або витратити на пошук значно менше часу.
Використання названих операторів можливе у багатьох інших системах пошуку.
1.2.6 Безпосереднє написання роботи та її оформлення
Безпосереднє написання самої роботи є найважливішим і трудомістким етапом. При цьому автор повинен дотримуватися певних правил використовуваних при написанні наукових робіт, у тому числі і, звичайно, навчально-наукових. Тому видається доцільним методику написання навчально-наукових робіт розглянути в окремому розділі.
При написанні роботи потрібно відразу дотримуватися правил оформлення, тобто правильно писати заголовки, будувати графіки і таблиці, наводити посилання і т. д.
1.2.7 Перевірка роботи науковим керівником, проходження нормоконтролю та отримання допуску до захисту
Після завершення роботи вона, згідно графіка виконаних робіт, передається науковому керівнику в не зброшурованому вигляді.
Науковий керівник, ознайомившись з остаточним варіантом роботи робить зауваження, які потрібно усунути. Чим частіше студент звертається за консультацією до керівника, тим менше виникає питань у керівника.
Після усунення зауважень доцільно ще раз уважно прочитати роботу, перевірити правильність заповнення завдання, наявність всіх підписів.
Далі спеціально виділений на кафедрі викладач проводить нормоконтроль, тобто здійснює незалежну перевірку на відповідність формальним вимогам, що висуваються до письмових студентських робіт: наявність організаційних документів, виконання вимог до оформлення. Про проходження нормоконтролю у роботі робиться спеціальна позначка.
Після проходження нормоконтролю роботу необхідно зброшурувати. Зброшурована робота повинна мати, за винятком курсових робіт, тверду обкладинку.
Функцію нормоконтролю при виконанні курсової роботи виконує науковий керівник.
Далі дипломні роботи переглядає завідувач кафедрою і приймає рішення про допуск до захисту, про що також робиться відповідний запис у роботі на титульному аркуші.
Представляти роботу завідувачу кафедрою слід з відгуком наукового керівника і рецензією, які вкладаються в спеціально прикріплений на внутрішній стороні обкладинки конверт.
Крім цього в цей конверт поміщається обов'язковий електронний варіант роботи.
1.2.8 Отримання відгуків керівника та зовнішньої рецензії
На виконану роботу науковий керівник складає відгук, в якому зазначається:
- актуальність теми роботи;
- самостійність виконання;
- чи досягнуто мети і завдання роботи;
- вміння користуватися джерелами інформації;
- вміння узагальнювати і робити висновки;
- ставлення до виконаної роботи і т. д.
А також висновок про присвоєння студенту відповідної кваліфікації та оцінка, на яку виконана робота.
Крім цього, студент повинен отримати рецензію на виконану роботу. Склад рецензентів затверджується кафедрою з числа відомих у місті фахівців з даної спеціальності.
Зазвичай до рецензування залучаються співробітники інших установ або організацій, але допускається і рецензування співробітниками навчального закладу, які не працюють на кафедрі, на якій виконувалася робота. У рецензії відзначається:
- актуальність теми роботи;
- відповідність її завданням;
- логічність викладеного матеріалу;
- повнота і наявність критичної оцінки огляду джерел інформації;
- наявність аргументованих висновків;
- практична значущість;
- недоліки роботи;
- зауваження щодо її оформлення;
- оцінка роботи та відповідність її автора кваліфікації, що присуджується.
1.2.9 Підготовка до захисту навчально-наукових робіт
Підготовка до захисту має важливе значення, оскільки вона визначає сам захист.
Підготовка до захисту дипломної роботи складається з підготовки виступу (доповіді) та підготовки ілюстративного матеріалу.
Готуючи доповідь необхідно враховувати її тривалість, яка суворо нормується і, як правило, не перевищує 15 хвилин. Практика захисту дипломних робіт показує, що ретельна підготовка завжди дозволяє вкладатися у цей час. Якщо доповідач не вкладається в відпущений час, це свідчить, насамперед, про недостатню підготовку, а то й невміння відобразити основну суть роботи.
Зазвичай використовується наступна структура доповіді:
- подання теми дипломної роботи;
- обґрунтування вибору теми, тобто - необхідно довести актуальність теми;
- коротко навести результати, аналіз стану в досліджуваній області;
- на підставі попередніх тверджень сформулювати мету і завдання роботи;
- коротко, але повно і логічно послідовно викласти методику розв'язання поставлених завдань і показати отримані результати;
- привести основні висновки і рекомендації.
Враховуючи загальну тривалість виступу (до 15 хвилин), можна рекомендувати наступні орієнтовні часові рамки доповіді:
- пункти 1 і 2 до 2 хвилин;
- пункти 3 і 4 до 2 хвилин;
- пункт 5 до 10 хвилин;
- пункт 6 до 1 хвилини.
Можна передбачити і резервний час (не більше 1 хвилини) на випадок непередбачених моментів: збій демонстраційної апаратури, кашель і т. д.
Практика показує, що підготовку до виступу слід починати з обмірковування доповіді (необхідно змусити працювати свідомість). Далі її необхідно записати, відредагувати і привести у відповідні часові рамки. Необхідно мати на увазі, що доповідь це не просто перелік зробленого в роботі, а саме захист (тому так ця процедура і називається) отриманих результатів. Щоб доповідь сприймалася членами Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) адекватно, можна рекомендувати наступне - використовувати прості короткі пропозиції; прості слова і всім відомі терміни, уникаючи незрозумілих термінів, слів паразитів, особових займенників, вигуків, канцеляризмів, тавтології і т. д.
Остаточно підготовлений текст доповіді слід погодити з науковим керівником і завчити. У деяких ВНЗ допускається читання доповіді. Це не зовсім вірно, так як студент, який захищає свою роботу повинен показати не тільки відповідний рівень професійної підготовки, а й загальну культуру. Зокрема показати вміння виступати, вміння переконувати, доводити і т. д.
Практика показує, що зробити усний виступ може будь-який студент (за п'ять років це він повинен навчитися робити). Для більшої впевненості доцільно по тексту доповіді підготувати тези, які можна тримати в руках і кілька разів туди заглянути по ходу виступу. Загальні висновки і рекомендації допустимо зачитати.
Для полегшення розуміння результатів захисту використовується ілюстративний матеріал, який доцільно представити у вигляді зброшурованих аркушів формату А4 і роздати кожному члену ДЕКа. Причому під ілюстраціями слід розуміти не тільки схеми, графіки, таблиці, тобто графічний матеріал, а і текстовий матеріал. Зручно використовувати для демонстрації ілюстрацій проекційну апаратуру.
При захисті дипломної роботи зазвичай використовують 6...7 ілюстрацій. Рекомендується наступний зміст ілюстрацій:
- ілюстрація 1 - тема і її актуальність;
- ілюстрація 2 - цілі і завдання дослідження;
- ілюстрації 3-5 - представляють результати вирішення поставлених завдань;
- ілюстрація 6 - основні висновки та рекомендації.
Кількість і зміст ілюстрацій також необхідно погодити з науковим керівником. Приклад оформлення ілюстративного матеріалу наведено у
Якщо результати роботи впроваджені, апробовані або за цими результатами підготовлена стаття (статті), про це обов'язково потрібно сказати в кінці доповіді. Це підвищує цінність роботи.
У процес підготовки до захисту входить і так званий попередній захист, який організується на кафедрі з обов'язковою участю наукового керівника, ще кількох викладачів кафедри та студентів-дипломників.
Мета передзахисту - тренінг перед захистом, виявлення слабких місць, відпрацювання доповіді, придбання навичок відповідей на питання і т. д. При необхідності Передзахист може бути проведений кілька разів.
1.2.10 Захист роботи
Захист дипломної роботи суттєво відрізняється від захисту курсових робіт. Основна відмінність полягає в тому, що вона здійснюється перед державною комісією, затвердженою наказом по ВУЗу. Головою комісії, як правило, призначається досить авторитетний в даній галузі фахівець не співробітник ВУЗу. Друга відмінність полягає в тому, що захист відбувається публічно, тобто на ній можуть бути присутні всі бажаючі, причому вони так само можуть задавати питання студенту, що захищається. На захисті обов'язкова присутність наукового керівника, так як у членів ДЕКа можуть виникати запитання й до нього.
На захисті студент повинен показати все чому навчився: знання предмета, ступінь професійної підготовки, здатність до самостійної роботи, продемонструвати загальну культуру і т. д. Тобто захист підводить підсумок навчання.
Захист здійснюється згідно графіка затвердженого ректором. Студент передає комісії свою роботу для ознайомлення, роздає при необхідності ілюстративний матеріал і приступає до доповіді.
Доповідь повинна здійснюватися досить голосно, виразно, впевнено, виразно, з середнім темпом мови (приблизно 50-60 слів за хвилину). Під час доповіді необхідно дивитися в очі членам комісії по черзі переводячи погляд. Такий стиль викладу завжди імпонує членам комісії.
У ході доповіді студент обов'язково повинен використовувати весь ілюстративний матеріал (який сенс його приводити, якщо до нього не звертатися). Погано сприймається повернення до ілюстрацій.
У кінці доповіді необхідно подякувати членам комісії і всім присутнім за увагу проявлену до вашої доповіді.
Після закінчення доповіді голова пропонує всім задавати питання. Як правило питання задають члени ДЕКа. Питання можуть носити різний характер. Найбільш поширені питання носять загальний характер: Що в роботі виконано особисто студентом? У чому полягає наукова новизна роботи? Які положення виносяться на захист? У чому практична чи теоретична цінність роботи? Чим відрізняється дана робота від відомих? Чи є перспектива подальшого розвитку теми? і т. д.
Студент повинен пояснити будь-яке наведене в роботі твердження, результат, висновок і т. д. Інакше складається враження, що студент не знає своєї роботи.
На питання потрібно також відповідати голосно, впевнено, чітко. Однак деякі питання можуть поставити дипломника в глухий кут, тому що вони не були розглянуті в роботі, хоча і можуть становити достатній інтерес. Всього в роботі охопити не можна. У цьому випадку слід дати універсальну відповідь: «Ваше питання дуже цікаве, але в даній роботі воно не розглядалося».
Після того як всі питання задані один з членів комісії чи науковий керівник зачитує відгук і рецензію. У більшості випадків вони позитивні і повністю не зачитуються. Повністю можуть бути зачитані зауваження на які дипломник повинен відповісти. Якщо студент не згоден із зауваженнями він може аргументовано заперечити, якщо зауваження справедливі прийняти їх.
По закінченню захисту студенту видається заключне слово. Він повинен ще раз подякувати всіх присутніх, свого наукового керівника, рецензента, колектив кафедри на якій робилася робота.
Рішення про оцінку дипломної роботи і присвоєння дипломанту відповідної класифікації приймається членами комісії на закритому засіданні, яке наводиться в кінці захисту всіх студентів, що захищалися в даний день. Результати захисту оголошуються студентам у той же день після оформлення протоколу державної комісії.
2 НАПИСАННЯ РОБОТИ
2.1 Структура письмової роботи
Письмові навчально-наукові роботи виконуються студентами мають цілком певну структуру.
Структурування надає письмовій роботі наукову строгість, а також полегшує роботу автора, тому що роботу над окремими структурними елементами можна виконувати паралельно. Письмова робота має наступну структуру: вступна частина; основна частина; додатки.
У свою чергу кожен з цих елементів так само структурується.
Вступна частина складається з наступних структурних елементів:
- титульний лист;
- завдання;
- реферат;
- зміст;
Основна частина містить:
- вступ;
- розділи складові суть роботи (основний зміст роботи);
- загальні висновки та рекомендації;
- список використаних джерел;
Додаток певної структури не має і використовується при необхідності.
Потрібно зазначити, що структурні одиниці письмової роботи не є самостійними елементами. Вони повинні знаходитися в єдиному логічному зв'язку, об'єднані загальним науковим задумом письмової роботи.
2.2 Основні вимоги до структурних складових письмової роботи
2.2.1 Титульний аркуш
Титульний аркуш є першою сторінкою письмової роботи і служить для її ідентифікації (Додаток Ж – для бакалаврів, Додаток К для магістрів та спеціалістів).
2.2.2 Завдання
Завдання служить для планування роботи і зазвичай має стандартну форму (Див. підрозділ 1.2.2).
2.2.3 Реферат
Реферат - це скорочений виклад змісту письмової роботи з основними фактичними відомостями і висновками. Складається реферат у відповідності з ГОСТ 7.9-95 "Реферат і анотація. Загальні вимоги ».
Заголовок реферату для студентських робіт як правило співпадає з темою письмової роботи. Для складання реферату можна рекомендувати таку послідовність:
- об'єкт дослідження;
- мета роботи;
- методи дослідження (якщо вони нові або мають важливе значення, якщо вони відомі про них слід згадати);
- основні результати та їх новизна;
- значущість роботи;
- висновки та рекомендації;
- відомості про використання (якщо робота або її частина впроваджені).
Після тексту реферату наводяться ключові слова (від 5 до 15 слів або словосполучень), за якою можна судити про область роботи. Ключові слова друкуються прописними літерами в називному відмінку в рядок через кому.
Добре і продумано складений реферат може бути підґрунтям доповіді при захисті. Приклад складеного реферату наведено в
2.2.4 Зміст
Зміст включає:
- перелік умовних позначень (якщо він у розділі використовується);
- вступ;
- послідовно перераховане найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають окремі заголовки);
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки.
Кожному елементу змісту повинні відповідати сторінки його початку, які проставляються в кінці останнього рядка справа.
2.2.5 Вступ
Вступ обов'язково починається з обґрунтування актуальності (важливості для теперішнього часу) теми, але він не повинен бути розлогим і багатослівним. Завдання автора зробити обґрунтування переконливим.
Далі слід вказати на ступінь розробленості обраної теми в науковій літературі включаючи іноземну. Тут слід зазначити сформовані підходи і методи, відзначити і оцінити сформовані наукові школи та напрями, оцінити внесок різних науковців та фахівців. Однак, разом з тим слід показати, що в даній області є ще завдання які вимагають своєчасного вирішення. Ці невирішені завдання і будуть складати предмет дослідження в даній роботі.
Далі вже логічно сформулювати мету і завдання майбутнього дослідження. Мета це те, що потрібно досліджувати, а завдання як це потрібно зробити.
Мета повинна бути сформульована чітко і коротко. Вона так само повинна бути досяжною. У формулюванні мети вже повинні відображатися майбутні результати роботи.
Завдань не повинно бути багато, так як письмові роботи мають обмежений обсяг, це не монографія. Зазвичай для курсової роботи доцільно ставити одне завдання, для дипломної роботи два, максимум три завдання. Формулювання завдань доцільно починати з таких слів як: проаналізувати, узагальнити, виявити, довести, визначити, встановити взаємозв'язок, зробити прогноз і т. д. Кількість поставлених завдань і буде визначати кількість розділів (глав) письмової роботи. Остаточно сформулювати цілі і завдання студенту допомагає науковий керівник.
Необхідно так само торкнутися коротко і методів дослідження.
Якщо робота апробована або за її результатами підготовлена стаття (опублікована або не опублікована) про це також треба сказати, що підвищить значимість роботи.
Вступ дуже важливий елемент роботи так як при знайомстві з роботою, в першу чергу читають вступ, а потім інше. Саме вступ формує перше враження про роботу. За обсягом вступ повинен складати не більше 10% всієї письмової роботи.
2.2.6 Основна частина
Основна частина (суть звіту) служить для розкриття сутності даної роботи та отриманих результатів.
Зміст основної частину має точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Наукова робота в цілому це не сума її складових частин. Важливим є логічний зв'язок від першого до останнього речення роботи.
Викладаючи суть роботи особливу увагу необхідно приділяти новизні. Відомо, що новизна буває абсолютною і відносною.
Під абсолютною новизною розуміють результат, що має світову новизну.
При відносній новизні отримані результати є новими лише для даної організації (групі організацій). Саме така новизна присутня у навчально-наукових письмових роботах.
Викладаючи суть роботи її поділяють на складові розділи, число яких, як ми сказали, дорівнює кількості поставлених завдань. У свою чергу розділи поділяються на підрозділи. Їх може бути три, чотири. Кожен розділ і підрозділ повинен містити закінчену інформацію.
Заголовок розділу має бути більш загальним по відношенню до підрозділів і ні в якому разі не збігатися з назвою роботи (для розділу) або назвою розділу (для підрозділу). Це суттєва логічна помилка яка зустрічається не тільки в студентських роботах, а і в дисертаціях і навіть в підручниках.
Робота вважається побудованою логічно якщо з неї не може бути вилученим будь-який матеріал без порушення розуміння і стрункості.
Окремі думки автора передаються за допомогою пропозицій. Пропозиції, що мають єдину тему об'єднуються в абзаци, які повинні бути логічно і послідовно пов'язані один з одним. Наявність абзаців істотно полегшує читання і розуміння сутності роботи.
Кожен розділ закінчується висновками по суті викладеного матеріалу. Висновок - це вираз будь-якої встановленої закономірності. Зазвичай їх може бути два або три. Причому потрібно розуміти, що висновок це не просте перерахування виконаної роботи, а висвітлення того, що встановлено нового. Зазвичай висновки починаються зі слів: встановлено, визначено, знайдено, отримано, вперше і т. д.
2.2.7 Загальні висновки і рекомендації
Загальні висновки і рекомендації містяться в кінці роботи. Принципи побудови загальних висновків нічим не відрізняються від висновків за розділами. Однак вони не повинні їх повністю повторювати вони повинні узагальнювати. Кожен висновок може складатися з декількох пропозицій.
Після висновків подаються рекомендації щодо практичного використання отриманих у роботі результатів. Обсяг висновків 2...3 сторінки.
Необхідно відзначити, що висновки мають разом з введенням особливо важливе значення, тому що після введення відразу знайомляться з загальними висновками та рекомендаціями.
2.2.8 Список використаних джерел
У перелік використаної літератури мають входити лише ті джерела, на які в тексті роботи посилається автор.
Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку з наскрізною нумерацією незалежно від типу джерела.
Всі типи джерел наводяться за абеткою (спочатку за кирилицею, потім за латиницею).
Посилання на літературні джерела здійснюються із використання функції гіперпосилання.
2.2.9 Додатки
У додатки включають: відомості, які необхідні для повноти роботи, але можуть порушити впорядковане й логічне уявлення про роботу. Додатки, що мають великий об'єм.
До вищезазначених відомостей відносяться: додаткові (проміжні) ілюстрації або таблиці, проміжні математичні вирази, алгоритми, програми робіт, методики, акти впровадження і т. д. Необхідно відзначити один нюанс використання додатків. Для того щоб обсяг роботи не перевищував заданий, частина матеріалів, зазначених вище, оформляють як додаток, тому що його обсяг не входить в обсяг роботи.
Додатки слід оформлювати як продовження дипломної роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті звіту.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» та велика літера, що позначає додаток. Відстань між позначкою «Додаток ___» та його назвою – один інтервал, між назвою та подальшою таблицею (зображенням тощо) – один інтервал.
Якщо дотаток має продовження, це також повинно бути відображено угорі симетрично сторінки фразою «Продовження додатка __».
Додаток А Баланс АКБ „Базис” 1 - Баланс за станом на 01 січня 2005 року (тис. грн.)
|
Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщенні в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А.
Перед першим додатком розміщується аркуш, по середині якого великими літерами вказується напис «ДОДАТКИ».
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є,З, І,Ї, Й,О, Ч,Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.
Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.
В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2 ...", "... на рисунку А.1 ..." - якщо рисунок єдиний у додатку А; "... в таблиці Б.3 ...", або "... в табл. Б.3 ..."; "... за формулою (В" , "... у рівнянні Г.2 ...".
Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині звіту, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань.
2.3 Деякі особливості стилістики навчально-наукових письмових робіт
При написанні навчально-наукових письмових робіт слід мати на увазі, що оцінюється на тільки рівень професійної підготовки студента, а і його загальний культурний рівень. Тому важливо не тільки те, як розкрита тема, але й мова, стиль, загальна манера подачі змісту. Багату і точну мову, грамотність, стиль можуть надати виграшні риси навіть посередньої в змістовному відношенні або описової за характером роботи.
Оскільки письмова робота хоч і навчально-наукова все ж це науковий твір, тому вона повинна бути написана у стилістиці наукового тексту. Письмовий науковий текст будується за певними правилами - так званими правилами академічного етикету. Цей етикет забезпечує традиції засновані на взаємному поважному тоні наукової полеміки, дотриманні прав інтелектуальної власності, відсутності штучних натяжок і фальсифікацій.
Для наукового тексту характерний формально-логічний спосіб викладу, що підкоряє собі всі використані автором мовні засоби. Такий виклад має бути цілісним і логічним. У ньому все спрямовано на вирішення поставлених завдань і, як наслідок, досягнення поставленої мети.
У науковому тексті є зайвим і непотрібним все те, що прямо не працює на досягнення мети. Тут немає місця вираженню емоцій, художнім вишукуванням, пустопорожній риториці. Однак звідси зовсім не випливає, що науковий текст має бути сухим. Науковий текст гарний, коли він максимально точний і лаконічний. Витонченість тексту це витонченість аргументацій і доказів.
У науковій роботі використовується певний понятійний апарат, тобто використовуються певні характерні для даної області терміни. Терміни повинні бути чіткими, ясними і не допускати подвійного змісту.
Науковий текст передбачає використання певних фразеологічних зворотів, слів-зв'язок, вступних слів і т. д., призначення яких полягає в тому, щоб показати логічний зв'язок між окремими фрагментами тексту. Наприклад, вступні слова і звороти типу «А тепер», «таким чином» показують, що наступна частина тексту служить узагальненням тексту викладеного вище. Слова і обороти типу «отже», «звідси випливає» свідчить про те, що між сказаним вище і сказаним нижче, існує причинно-наслідковий зв'язок. Слова «проте», «втім» висловлюють наявність протиріччя між тим, що буде сказано зараз. Таких прикладів можна навести безліч і, природно, вміти їх використовувати можливо лише постійно осмислено читаючи наукові тексти і працюючи над ними самостійно.
Хороший науковий текст відрізняється використанням складних і складнопідрядних речень, оскільки вони найбільш адекватно можуть передавати логіку аргументацій і причинно-наслідкових зв'язків. Використання таких стилістичних конструкцій є показником наукової культури і професіоналізму. Використання тільки простих речень справляє враження примітивності та інтелектуальної бідності. Проте, слід уникати дуже довгих, заплутаних і громіздких конструкцій, читаючи які в кінці забувається те, про що говорилося на початку.
Однією з особливостей сучасного наукового тексту є повне виключення з вживання займенника - «Я». Тому замість займенника в однині варто вживати займенник у множині - «Ми». Використання займенника «Ми» виглядає скромніше, а також складається враження, що «за душею» в автора є хтось ще.
У науковому тексті не слід використовувати слова іноземного походження, коли існують досить усталені свої синоніми.
Об'єктивність викладу - основна риса наукової роботи. Звідси виникає необхідність використання в тексті слів і словосполучень, що вказують на ступінь достовірності викладених фактів. Тобто факт можна представити як цілком достовірний використовуючи слова «звичайно», «зрозуміло», «дійсно»; як передбачений, використовуючи слова типу «мабуть», «можна вважати»; як можливий, використовуючи слова «можливо», «мабуть».
Щоб уникати повторень у тексті, необхідно використовувати синоніми, що надає йому більш привабливий вигляд. Необхідно уникати канцеляризмів, тавтології, зайвих слів.
Після написання тексту його необхідно редагувати. Сенс редагування - зробити текст бездоганним. Редагування доцільно проводити через кілька днів після закінчення роботи над текстом. У цьому випадку автор дивиться на свій текст як би з боку, що й дозволяє йому виявляти і виправляти виниклі недоліки.
2.4 Типові помилки, що зустрічаються в письмових роботах
Практика показує, що найбільш типовими помилками, що зустрічаються у науково-навчальних письмових роботах, є:
- розпливчасте або занадто широке формулювання теми роботи. Іноді формулювання теми дипломної роботи схоже на тему докторської дисертації або монографії;
- відсутність логічного зв'язку між структурними складовими;
- розділ може бути сформульовано, так само як і назва теми чи підрозділ формулюється так само як розділ;
- метою роботи є не кінцевий результат, а процес дослідження;
- недостатньо чітко формулюється актуальність, мета, завдання, новизна;
- висновки і рекомендації не є новими або оригінальними або не відображають фактичних результатів роботи;
- висновки не пов'язані або майже не пов'язані з метою та завданнями дослідження;
- замість висновків наводиться перерахування того, що зроблено в роботі;
- зміст реферату не відповідає роботі.
3 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПИСЬМОВОЇ РОБОТИ
3.1 Загальні вимоги
Письмові роботи оформляються на білих аркушах паперу щільністю 140 мг, формату А4 (210х297 мм). При необхідності, таблиця або графік, допускається зображати на аркушах формату А3 (297х420 мм).
Письмові роботи, як правило, виконуються друкарським способом за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша.
Текст набирається 14 розміром шрифту типу Times New Roman середньої густини через півтора інтервали, який повинен рівномірно заповнювати сторінку(вирівнювання по ширині).
Текст друкується з дотриманням таких розмірів полів: ліве поле - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє і нижнє - 20 мм.
При виконанні роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності і чіткості тексту на всіх сторінках. Всі лінії, літери, цифри і т. д. повинні бути однакової щільності. Використання напівжирного шрифту, курсиву або підкреслення не дозволяється.
Помилки, описки та інші неточності необхідно виправляти коректурною фарбою білого кольору з написанням на тому ж місці виправлення, яке може бути виконано від руки чорним кольором. На одному аркуші допускається не більше двох виправлень. Не допускається виправлення на титульному листі та у заголовках.
Імена власні в роботі наводяться мовою оригіналу.
Скорочення слів і словосполучень необхідно здійснювати відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
3.2 Заголовки
Заголовки структурних елементів слід друкувати прописними (великими) буквами розташовуючи їх у середині рядка без крапки в кінці і не підкреслюючи. Наприклад:
ЗМІСТ
ВСТУП
ВИСНОВКИ
Заголовки розділів оформляються аналогічним чином, але на відміну від структурних елементів, заголовки нумеруються по порядку арабськими цифрами. Після номера розділу крапка не ставиться. В кінці заголовка крапка так само не ставиться. Наприклад:
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Письмові роботи містять підрозділи, а також можуть містити пункти і навіть підпункти. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів починають з абзацного відступу малими літерами, крім першої, яка друкується великою, крапка в кінці не ставиться. Заголовок не підкреслюється.
Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти друкованим знакам (1,25 мм).
Відстань між назвою структурних елементів «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» та наступним текстом – один рядок.
ВСТУП Бюджет – це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються …………… |
Відстань між назвою розділу та назвою підрозділу – два пустих рядка. Між назвою підрозділу та наступним текстом – один пустий рядок. Відстань між текстом попереднього підрозділу та назвою наступного підрозділу – два пустих рядка. Відстань між підрозділом і пунктом один пустий рядок, пунктом і наступним текстом без пустого рядка. А відстань між текстом і наступним пунктом один пустий рядок.
Відстань перед рисунком та після його назви – один пустий рядок. Відстань перед назвою таблиці та після неї – один пустий рядок. Відстань перед формулою та після розшифровки її елементів – один пустий рядок. Відстань між рисунком та його назвою – один пустий рядок. Відстань між назвою таблиці і самою таблицею та між формулою та розшифровкою її елементів, які позначаються словом «де…» – не потрібна.
Не допускається розміщувати назву розділів і т. д. в нижній частині сторінки, якщо після нього друкується тільки один рядок тексту.
Якщо заголовок складається з двох пропозицій, його розділяють крапкою.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах відповідного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номера розділу і порядкового номера підрозділу розділених крапкою. Після номера розділу крапка не ставиться. Наприклад:
1.2 Розрахунково-касове обслуговування клієнтів (Другий підрозділ першого розділу)
Аналогічна загальна нумерація пунктів та підпунктів. Перенесення слів у заголовках не допускається.
3.3 Нумерація сторінок
Сторінки письмової роботи нумеруються арабськими цифрами у верхньому правому куті аркуша без крапки або іншого будь-якого символу, додержуючись наскрізної нумерації в межах всієї роботи. Причому, титульний аркуш і завдання включаються в загальну нумерацію, але номер сторінки на них не ставиться. Таким чином, нумерація сторінок починається з розділу «Вступ».
Ілюстрації, графіки і таблиці розміщені на окремих сторінках, включаються в загальну нумерацію сторінок звіту.
3.4 Ілюстрації
Ілюстрації (графіки, схеми, діаграми і т. д.) необхідно розташовувати відразу після їх першого згадування, або на наступній сторінці.
Ілюстрації повинні мати назву, яка поміщається по центру під ілюстрацією. Назва друкується малими літерами за винятком першої великої. Крапка в кінці назви не ставиться. При необхідності приведення пояснювальних даних їх розміщують між ілюстрацією та її назвою.
Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах відповідного розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатку. Позначення ілюстрацій складається зі слова «Рисунок», номера ілюстрації та її назви.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Крапка в кінці не ставиться. У кінці назви ілюстрації крапка також не ставиться. Наприклад:
Рисунок 2.1 - Динаміка валюти балансу АКБ Схід
У дипломній роботі слід застосувати лише штриховані ілюстрації або у відтінках сірого кольору. Вони повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації.
При експорті ілюстрацій з редактору MS Excel зовнішню рамку треба знімати.
Якщо в роботі міститься одна ілюстрація, її також нумерують згідно з вищенаведеними правилами. Якщо рисунок розміщується на декількох сторінках, т на першій сторінці розміщують напис: «Рисунок___» та його найменування, на наступних «Продовження рисунка__», а на останній «Закінчення рисунка___» Якщо ілюстрації створені не автором письмової роботи, необхідно при їх поданні дотримуватися вимог чинного законодавства про авторські права.
3.5 Таблиці
Цифровий матеріал у письмових роботах оформляється у вигляді статистичних таблиць, які слід розміщувати відразу після їх згадки.
Таблиці нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах відповідного розділу, за винятком таблиць, наведених у додатку. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Після номера крапка не ставиться. Якщо в тексті міститься одна таблиця, її так само нумерують відповідно до наведених вище правил. Крапка в кінці назви не ставиться.
Наприклад:
Розміри таблиці вибираються довільно в залежності від розміщуваного матеріалу. При необхідності, під головкою таблиці поміщають рядок для нумерації граф арабськими цифрами. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.
Таблиці необхідно розміщувати відразу після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблиця може бути розміщена на окремій сторінці. Допускається розміщувати таблицю вздовж довгої сторони аркуша, таким чином, щоб для її читання був необхідний поворот за годинниковою стрілкою.
Якщо таблиця має продовження, то зліва вгорі з отступом пишеться: «Продовження таблиці » із зазначенням її номера. При цьому найменування граф замінюється їх номерами, а в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, можна не проводити.
Заголовки граф і рядків таблиці пишуться з великої літери. Підзаголовки граф пишуться з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої букви, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків крапки не ставляться. Заголовки і підзаголовки вказуються в однині.
Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування (щодо рядків) заголовків граф так, щоб читання їх було можливо при повороті за годинниковою стрілкою.
Графу «Номер по порядку» в таблицю не включають.
Цифри в графах записують так, щоб порядок чисел був розташований один під іншим, а числові величини мали однакову кількість десяткових знаків.
3.6 Перерахування
При необхідності перерахувати якісь елементи, які є частиною цілого, використовують перерахування. Перед переліком ставлять двокрапку. Перерахування починають з нового рядка. Перед кожною позицією переліку ставлять малу літеру алфавіту з дужкою або замість букви ставлять дефіс. Це перший рівень деталізації. Для подальшої деталізації (другий рівень деталізації) використовують арабські цифри з дужкою.
У кінці кожного рядка перерахування ставиться крапка з комою, а в останньому рядку перерахування крапка. Наприклад:
У бюджетну систему України входять:
а) державний бюджет;
б) місцеві бюджети:
1) бюджет Автономної Республіки Крим;
2) обласні бюджети;
3) районні бюджети;
4) бюджети місцевого самоврядування.
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу. Перерахування другого рівня друкують з відступом відносно переліків першого рівня.
3.7 Формули та рівняння
Формули та рівняння (далі формули), що наводяться в письмових роботах, розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, посередині сторінки. Основний текст відділяється від формули відстанню не менше одного рядка.
Формули нумеруються арабськими цифрами по порядку в межах кожного розділу. Їх номер складається з номера розділу і порядкового номера розділених крапкою.
Номер формули вказується на їх рівні в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Після формули ставиться кома. Пояснення значень символів, що входять у формулу приводять під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу починають з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Після кожного рядка пояснення ставиться крапка з комою. Останнє пояснення закінчується крапкою. Наприклад:
РР = 
, (3.1)
де РР - період окупності;
IC - розмір інвестицій;
РП - середньорічний розмір прибутку.
Переносити формулу на іншу рядок допускається тільки на знаках виконання операцій, причому знак операції на початку наступного рядка формули повторюється. При перенесенні формули на знаку операції на знакові множення використовують знак «Х».
Якщо в роботі використовується одна формула, її так само нумерують відповідно до наведених вище правил.
Формули, які наводяться одна за одною і між ними немає поділу текстом, друкуються кожна з нового рядка одна під іншою. В кінці кожної формули ставиться кома, а в кінці останньої - крапка.
3.8 Посилання
Посилання в тексті роботи на літературні джерела слід зазначити порядковим номером за списком літератури, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «… у працях [1 – 3] …», «Як відмічають деякі дослідники у своїх працях [1, 17, 36], це явище ще притаманно і …..».
При прямому цитуванні з багатосторінкових видань слід вказувати ще і сторінку першоджерела. Наприклад: визначає дане явище наступним чином: «Фінансовий потенціал – це ……… [12, с. 35].
При цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису у списку використаної літератури.
При посиланнях на розділи, підрозділи, малюнки, таблиці і т. д. вказують їх номери. При цьому слід писати: «... у розділі 2 ...»,« .. у табл. »,« .. на рисунку », «….на рис. 3.2 ….» « ... за формулою »і т. д.
3.9 Скорочення
Слова в тексті, як правило, скорочувати не допускається. Виняток становлять скорочення слів і словосполучень встановлені у відповідних стандартах або загальноприйняті в українській мові.
Дозволяються характерні словосполучення замінювати їх абревіатурою. Наприклад: акціонерне товариство - АТ і т. д.
3.10 Використання чисел у тексті
Абстрактні числа до дев'яти пишуться словами, понад дев'ять - цифрами. Іменовані числові значення необхідно писати цифрами. Наприклад:
- Відібрано п'ять підприємств;
- Відібрано 20 підприємств;
- Вартість основних фондів 10000 грн.
Дробові числа пишуться тільки цифрами у вигляді десяткових дробів. Порядкові числівники пишуться цифрами з скороченими відмінковими закінченнями. Наприклад: другий банк, 3-й графік і т. д.
При декількох порядкових числівниках закінчення узгоджується з останнім з них. Наприклад: 5, 6 і 8-е підприємство.
Кількісні числівники пишуть без відмінкових закінчень. Наприклад: у 15 банках.
Терміни також пишуться без відмінкових закінчень. Наприклад: на 1 січня.
Додаток А
Зразок заяви про призначення теми дипломної роботи і керівника.
Зав. каф. Фінансов і кредиту
проф. І.
Студента гр. Ф-51
Заява
Прошу Вас для виконання дипломної роботи бакалавра (спеціаліста, магістра) за спеціальністю ___________________________________________ призначити мені керівника доц. каф.________________ ___________________.
Тема дипломної роботи: ________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________.
«_____»______________ 2011 / підпис /
«Не заперечую бути керівником дипломної роботи»
«_____»______________ 2011 ______________________
Додаток Б
Зразок оформлення завдання на дипломну роботу
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
Факультет Економіки та менеджменту
Кафедра Фінансів та кредиту
Спеціальність
ЗАТВЕРДЖУЮ
Зав. каф. фінансів та кредиту
___________ І.
«_____»___________2011 р.
Завдання
на дипломну роботу студенту ________________________________________
_______________________________________________ гр._________________
Тема дипломної роботи: Вдосконалення банківського обслуговування юридичних осіб.
Тему закріплено наказом по університету №_______ від ____________2011 р.
Науковий керівник _________________________________________________
Провести аналіз процесу банківського обслуговування юридичних осіб та на його базі розробити практичні рекомендації...
Досліджувані питання:
1 Роль банківської системи...
2 Аналіз обслуговування юридичних осіб в банку Аваль
3 Рекомендації
Строк представлення закінченої роботи на кафедру «___»_______2011 р.
Дата видачі завдання: «_____»___________2011 р.
Завдання видав: ___________________________/__________________/
Завдання отримав: _________________________/__________________/
Додаток В
Зразок оформлення завдання на розробку розділу „Охорона праці”
Додаток Г
Приклад оформлення графіка виконання дипломної роботи.
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури
Факультет Економіки та менеджменту
Кафедра Фінансів та кредиту
Спеціальність
ЗАТВЕРДЖУЮ
Зав. каф. фінансів та кредиту
___________ І.
«_____»___________2011 р.
Графік
виконання завдання на дипломну роботу_______________________________
студента___________________________________________________________
№ п/п | Виконання роботи | Строк виконання | Відмітки про виконання |
1 | 2 | 3 | 4 |
1 | Ознайомлення з темою та підбір джерел інформації | ||
2 | Складання плану роботи | ||
3 | Розробка вступу | ||
4 | Розробка першої глави | ||
5 | Розробка другої глави | ||
6 | Розробка третьої глави | ||
7 | Розробка висновків та рекомендацій | ||
8 | Розробка глави „Охорона праці” | ||
9 | Оформлення проходження нормо контролю та представлення на кафедрі | ||
10 | Отримання відгуку та рецензії | ||
11 | Розробка доповіді та предзахист | ||
12 | Захист | ||
13 | Здача матеріалів дипломної роботи |
Студент ____________________________
Керівник ___________________________
Додаток Д
РЕФЕРАТ
Дипломна робота: 107 с., 46 табл., 4 додатки, 72 джерела.
Об’єкт дослідження – діяльність банків в сфері споживчого кредитування.
Предмет дослідження – банківський споживчий кредит.
Мета роботи – визначення стану банківського споживчого кредитування, його тенденцій та особливостей, а також факторів, що їх визначають.
Методи дослідження – фінансово – економічний аналіз, трендовий аналіз, парний кореляційний аналіз.
Проаналізовано діяльність вітчизняних банків на ринку споживчого кредитування, визначення основних напрямків цієї діяльності, проаналізовано фінансовий стан ЗАТ «КБ «ПриватБанк», проведено аналіз кредитного портфеля цього банку та аналіз наданих їм споживчих кредитів, приведено пропозиції щодо вдосконалення діяльності банку в сфері споживчого кредитування.
РИНОК СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ, СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ, КРЕДИТОР, ПОЗИЧАЛЬНИК, КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ, КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ.
Додаток Е
Додаток Ж
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
ДОПУСКАЮ ДО ЗАХИСТУ:
Зав. кафедри фінансів та кредиту
професор
________________В. І. Успаленко
ДИПЛОМНА РОБОТА
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ.....
Керівник роботи:
доцент, д. е.н. І. І. Іванов
Виконав:
студент гр. Ф-41 І. І. Петров
Харків
2011
Додаток К
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
ДОПУСКАЮ ДО ЗАХИСТУ:
Зав. кафедри фінансів та кредиту
професор
________________В. І. Успаленко
ДИПЛОМНА РОБОТА
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ.....
Керівник роботи:
доцент, д. е.н. І. І. Іванов
Консультант з охорони праці:
старший викладач О. І. Сидоров
Виконав:
студент гр. Ф-51 І. І. Петров
Харків
2011
Додаток К
ВСТУП………………………………………………………………… | 4 |
1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ | 7 |
1.1 Визначення сутності кредитування та види кредитних операцій……………………………………………………………….……… | 7 |
1.2 Основні етапи та сучасні проблеми банківського кредитування фізичних осіб в Україні……………………………………………………... | 17 |
1.3 Особливості банківського споживчого кредитування в Україні та перспективи його розвитку…………………………………….. | 27 |
2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ……………………... | 37 |
2.1 Аналіз фінансової стійкості та ліквідності банку………………. | 37 |
2.2 Аналіз ділової активності та рентабельності…………………… | 47 |
2.3 Аналіз кредитного портфеля банку та аналіз споживчого кредиту……………………………………………………………………….. | 57 |
3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОГО СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ……………………………………… | 67 |
3.1 Трендовий аналіз обсягів споживчого кредитування та пропозиції щодо їх підвищення…………………………………………….. | 67 |
3.2 Кореляційний аналіз зв’язку споживчого кредиту з іншими показниками діяльності банку……………………………………………… | 77 |
3.3 Організаційне забезпечення удосконалення процесу надання споживчого кредиту…………………………………………………………. | 87 |
ВИСНОВКИ………………………………………………………....... | 97 |
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….…………………………. | 102 |
ДОДАТКИ…………………………………..………………………… | 108 |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
ДОПУСКАЮ ДО ЗАХИСТУ:
Зав. кафедри фінансів та кредиту
професор
________________В. І. Успаленко
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ.....
Керівник роботи:
І. Успаленко
Консультант з охорони праці:
старший викладач О. І. Сидоров
Виконав:
студент гр. Ф-50 І. І. Петров
Харків
2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
ДОПУСКАЮ ДО ЗАХИСТУ:
Зав. кафедри фінансів та кредиту
професор
________________В. І. Успаленко
Ілюстративний матеріал до магістерської дипломної роботи
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ.....
Керівник роботи:
І. Успаленко
Виконав:
студент гр. Ф-51 І. І. Петров
Харків
2011
