Виноградарський кластер як один із механізмів розвитку економіки регіону

УДК 634.84:330.19:338.109.83

Виноградарський кластер як один із механізмів розвитку економіки

регіону

Поширення процесів глобалізації бізнесу, загострення конкуренції, необхідність дієвих трансформаційних зрушень у виноградарсько-виноробній галузі, висувають вимоги щодо створення якісно нової промислової системи кластерного типу.

Ключові слова : виноградарсько-виноробна галузь, промислові системи, кластер

Законом України «Про приоритетні напрями інноваційної діяльності» головним визначено гармонійний розвиток людського потенціалу при створенні високоефективної економіки. У виноградарстві та виноробстві України інноваційних зрушень майже не відбувається і причиною тому є форма галузевої організації виноградарсько-виноробного виробництва, яка не адекватна ХХІ ст. Сьогодні необхідно створити принципово нову промислову систему.

Метою статті є огляд окремих теоретичних аспектів створення інноваційних промислових систем та визначення перспективи створення виноградарської промислової системи кластерного типу.

«Стратегією економічного і соціального розвитку України (рр.)» передбачено утвердження інноваційної моделі розвитку економіки, становлення в Україні принципово нової дієздатної національної системи, яка б функціонувала на ринкових засадах та принципах самовідтворення.

Вітчизняні та зарубіжні спеціалісти економічної науково-інноваційної, виробничої та бізнес-сфер висвітлюють різні підходи до переходу на інноваційну модель розвитку економіки України, це: Бойко І. В., Білоус О. Г., Володін С. А., , , Геєць В., Егоров І. Ю., Жукович І. А., , та багато інших.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Питання еволюційного розвитку виробничих систем, що включають інститути освіти, промисловості, науки також не лишилися поза увагою вітчизняних і зарубіжних вчених. розробив теорію технодинаміки. Російський вчений визначив, що стара організаційна система не може прийняти і запустити в середині себе нові технологічні рішення. Оновлення старого економічного устрою не призведе до розвитку економіки, в силу того, що старі організаційні форми будуть «відторгати» інноваційні технології. Технодинаміка є теорією інституціональної динаміки, що сформована на аналізі змінення технологій, які визначають умови створення нових промислових систем при інституціональних змінах. [2] Розвиваючи теорію технодинаміки, інший російський вчений вводить поняття «економіка розвитку». На думку вченого «інноваційна економіка» безперспективна, натомість принципи «економіки розвитку» покликано забезпечити створення та реалізацію якісних проектів розвитку як корпоративного так і територіального масштабу, що забезпечать майбутнє, яке пов’язане не лише з отриманням фінансових ресурсів, але й з привабливістю стратегічних типів зайнятості на конкретній території і передусім для молоді. Американський економіст Ліндон Ларуш визначає цей показник як єдиний критерій успішного розвитку економіки.[2] Проблема виноградарсько-виноробної галузі полягає не стільки в низькому рівні технологій, а в тому, що вона не може запропонувати привабливі робочі місця і стратегічні типи зайнятості значній кількості молоді та забезпечити відродження та розвиток виноградарських сел.

Створення нових виробничих систем (кластерів), як показує світовий досвід і роботи вчених-економістів є потужним інструментом для стимулювання регіонального розвитку, який може мати вплив через збільшення зайнятості, відрахувань у бюджети різних рівнів, підвищення ступеня оплати праці, стійкості та конкурентоспроможності регіонального виробництва. [4]

Різним аспектам кластерних утворень присвячені роботи вітчиз-няних вчених: , Белебеха І. О., , Дідика О. М., І., , Волкової Н. Н., Іванька А. В., , Кропельницької С. О., І., , І., , Ткачука І. Г., . та ін.

Поява кластерів, побудованих на регіональній спеціалізації, сприяла конкурентоспроможності Європи. Більшість економістів відзначають, що території, на яких створюються кластери, стають лідерами світової економіки.

Засновником власне кластерної теорії в її сьогоднішньому розумінні став американський економіст, професор гарвардської школи бізнесу Майкл Портер. Він першим найбільш завершено визначив кластер як сконцентровану за географічними ознаками групу взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (наприклад університетів, агентств зі стандартизації, а також торгових представництв) у певних галузях конкуруючих, які поряд з цим ведуть спільну роботу.[5]

Головна теза М. Портера полягає в тому, що перспективні конкурентні переваги створюються не на зовні, а на внутрішніх ринках.

Надаючи характеристику кластерам, слід відмітити їх природнє походження. Колискою кластеру часто служить територія з особливим місцезнаходженням. Базовими передумовами можуть бути географічні, природо-кліматичні умови, але не тільки. В межах ситуації територію може вигідно відрізняти близькість до ринків збуту і капіталу. При цьому вибір спеціалізації кластерів, як правило, має свою історичну логіку. Місцеві ринки на яких вони виникають, нерідко характеризуються яскраво вираженою специфікою попиту.

Склад учасників кластеру широкий. Компанії готового продукту – лише одна зі складових частин кластеру. Разом з ними до кластеру входять постачальники всього необхідного в тому числі: матеріали, обладнання, сервіс. До цього складу входять також наукові центри, центри компетенцій, можливо і бажано спеціалізовані банки. У всій цій групі компаній повинен бути ринок перспективних кадрів. Відповідно до загальної орбіти підпадають вищі і середні навчальні заклади, курси підвищення кваліфікації. Значущим учасником кластеру є держава.

Слід відмітити, що в умовах глобальної конкуренції можливості компаній-одинаків обмежені, тому вони прагнуть виступати з іншими фірмами, державою і наукою єдиним фронтом. Стратегія розвитку кластерів дає переваги компаніям, регіонам, цілим країнам.

В Україні існує достатньо прикладів організації виробництва на кластерних засадах.[6] Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 000 передбачає створення науково-виробничих кластерів, зокрема у Львівській та Київській областях. Прикладом реалізації кластерних ініціатив у сфері промислового виробництва є швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства. У контексті проблеми, що висвітлюється у цій статті є цікавим досвід створення і функціонування горілчаного кластеру ГК «Олімп» (Харківська обл, с. Малинівка). Існують і інші промислові системи кластерного типу.

Уже сьогодні виноградарство України може піти шляхом побудови промислової системи кластерного типу.

Відомо, що виноградарство і виноробство потребує досвіду та вікових традицій, знань місцевих особливостей та умов. Кліматичні, соціально-історичні умови створили у південних та південно-західних районах України особливо сприятливі умови для розвитку виноградарства. Наявність тривалого безморозного періоду, достатня теплозабезпеченість, великі можливості в організації зрошення виноградників, дозволяють вирощувати в цих районах найбільш цінні технічні та столові сорти винограду і отримувати високоякісну сировину для виноробної промисловості та столовий виноград високих смакових якостей.

Порівняно достатня забезпеченість трудовими ресурсами (що дуже важливо для такої трудомісткої галузі), великий історичний досвід, накопичений місцевим населенням у веденні виноградарства, наявність наукового центру виноградарства і виноробства – ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова», присутня в регіоні система первинного, вторинного виноробства, наявність практично всіх видів сучасного транспорту, наявність санаторно-рекреаційних зон, роблять Одещину та інші виноградарські райони (особливо Крим) найбільш перспективними для створення і розвитку виноградарського кластеру. (Рис.1)

Базовими для кластерної організації виробництва повинні стати розсадницькі, виноградарські та виноробні підприємства повного / неповного циклу виробництва та науково-дослідні, освітянські установи, об’єднані інноваційною структурою у вигляді науково-освітньо-технологічного центру. Сьогодні став дуже проблематичним доступ дрібних виробників, що займаються столовим виноградарством до аграрного ринку. Тому, в межах кластеру їх може об’єднати сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Саме кооператив допоможе налагодити взаємовідносини між виробником і покупцями і витіснить посередників. До кластеру можуть увійти підприємства, що забезпечують виноградарство добривами, машинами та обладнанням, тарою-упакуванням, транспортом. Виробництво засобів механізації виноградарства (Рис.2) може бути самостійним кластером. Своє місце у кластері повинні зайняти підприємства з переробки природної сировини - джерела альтернативного енергозабезпечення кластеру. Харчове виробництво у кластері може бути представлене хлібобулочним, дієтичним (соки), кондитерським виробництвом, виробництвом харчових домішок. В межах кластеру можуть діяти підприємства косметичного напряму з виробництва кремів, шампунів, гелів, декоративної косметики. Важливими учасниками кластеру повинні стати підприємства дистриб’юторської і ритейлерної мережі, покликані забезпечити реалізацію продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках; рекламні компанії, які б формували імідж виробників кластеру. Самостійним кластером може виступити в межах виноградарського кластеру туристичний кластер з власною бізнес-структурою. Цільовий комерційний банк як учасник кластеру – запорука швидкого становлення і розвитку всієї промислової системи. Функціональна структура ключових учасників виноградарського кластеру представлена на рис 3, рис.4, рис 5, рис 6

Запропонований виноградарський кластер дозволить реалізувати найбільш важливі взаємозв’язки в технологіях, інформації, маркетингу і запитах споживачів, які характерні для представленого комплексу підприємств та наукових установ, що увійшли до складу кластеру. Ці взаємозв’язки здійснюють визначальний вплив на спрямованість і темпи інновацій, а також на конкурентоспроможність кінцевої продукції. Поряд з цим, кластерна організація виробництва дозволить підвищити ефективність взаємодії приватного сектору, держави, торгових асоціацій, дослідницьких і приватних установ в інноваційному процесі. Світова практика свідчить, що кластеризація це основа конструктивного діалогу між представниками підприємницького сектору і держави з метою виявлення проблем розвитку науки і виробництва, шляхом найбільш ефективної реалізації наявних інвестиційних можливостей та заходів державної політики.[3]

Для проектування і створення кластеру , директор інституту випереджуючих досліджень ім. Є. Л. Шиффера (Росія), пропонує організувати декілька науково-економічних груп, які на конкурсних засадах запропонують методологію та конкретні організаційні технології побудови кластеру.[2] Поділяючи думку вченого, акцентуємо увагу на тому, що ці організаційно-управлінські промислово-методологічні групи, повинні розробляти і створювати проект на основі різних типів знань _ фундаментально-наукових, технологічних, маркетингово-гуманітарних, фінансово-інжинірингових, а також на основі стратегічного бачення розвитку виноградарства і виноробства України у контексті економіки розвитку держави.

Висновки.

Форма галузевої організації виноградарсько-виноробного виробництва не адекватна ХХІ ст. Відомчо-галузевий уклад може адаптуватися до ринкових умов, але не може розвиватися.

Література

1. Бакум ія розробки агропромислових кластерних утворень регіону / // Економіка АПК№ 4. – С. 38-43.

2. Громыко такое кластеры и как их создавать [Электронный ресурс] / // innosys spb ru / ? id=791.

3. Броншпак поддержка кластерных инициатив: вертикально интегрированные структуры в АПК / // Економіка АПК№ 4. – С. 45-50.

4. Грищенко ічні положення та напрямки удосконалення регіонального розміщення й управління агропромисловим виробництвом / // Економіка АПК№ 2. - С. 3-7.

5. Ткачук І. Г. Кластер народних художніх промислів «Сузір’я»: методика, коментар, поради / І. Г. Ткачук, , . – Івано-Франківськ: Ті повіт, 2009. – 272 с.

6. Развитие эффективной рыночной экономики в регионах на основе производственных промышленных кластеров (мировой и национальный опыт): материалы Второй Всеукраинской конференции. - Севастополь: ТПП, 2007. – 118 с.

Виноградарский кластер как один из механизмов развития экономики региона

Распространение процессов глобализации бизнеса, обострение конкуренции, необходимость действенных трансформационных изменений, выдвигают условия по созданию качественно новой модели промышленной системы кластерного типа.

Ключевые слова : виноградарсковинодельческая отрасль, промышленные системы, кластер.

T. G. Postoyan

Viticultural Claster as a Mechanism

in the Development of the Regional Economy

Modern processes in globalization of business, aggravation of competition and necessity of active transformational changes need the creation of qualitatively new model in the industrial system of claster type.

Key words: vitivinicultural industry, industrial systems, claster.

Виноградарський кластер Рис.1