Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка ( рр.) Бібліографічний покажчик (стр. 1 )

Міністерство освіти і науки України

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Наукова бібліотека

90-річчю університету присвячується

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

( рр.)

Бібліографічний покажчик

Кам’янець-Подільський

2008

УДК 016:378

ББК 78.552.2:74.58

К 18

Голова редакційної колегії

кандидат історичних наук, професор, ректор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Відповідальний редактор

кандидат історичних наук, професор, директор наукової бібліотеки університету

Члени редколегії :

, доктор історичних наук, професор, іцький, кандидат історичних наук, доцент, І. М. Конет, кандидат фізико-математичних наук, професор, , зав. науково-бібліографічним відділом наукової бібліотеки, , провідний бібліограф, Л. Ф. Філінюк, вчений секретар наукової бібліотеки.

Укладачі: , , Є. П. Сільвеструк

Рецензент – , доктор історичних наук, професор

Відповідальний за випуск

, кандидат психологічних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, голова бібліотечної ради

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка ( рр.): бібліографічний покажчик / Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, наукова бібліотека; [уклад. : , , Є. П. Сільвеструк ; редкол. : (голова), (відп. ред.), іцький та ін.]. – Кам’янець-Подільський: Кам'янець-Поділ. нац. ун-т, 2008. – с.

Покажчик містить бібліографічну інформацію про окремі видання, статті, які розкривають етапи становлення і розвитку найдавнішого на Поділлі вищого навчального закладу – Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, й хронологічно охоплює рр.

Рекомендовано до друку вченою радою Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, протокол від 27 березня 2008 року

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка в працях українських дослідників

Збагнути якісні зрушення в українській вищій освіті впродовж десятиліть можна різними шляхами. Утім чи не найкраще це досягається через висвітлення діяльності кожного університету, академії, інституту, які складають мережу вищих навчальних закладів України, розвиваються в освітньому просторі, що формує держава, і реалізують державну політику в галузі вищої освіти.

Одним із таких ВНЗ є Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, започаткований у далекому 1918 році, коли у гострому політичному протистоянні реально формувалася українська система вищої освіти. Історичний шлях К-ПНУ імені Івана Огієнка об’єктивно поділяється на такі періоди: 1) Кам’янець-Подільський державний український університет (жовтень 1918 – лютий 1921 рр.); 2) Кам’янець-Подільський інститут народної освіти (лютий 1921 – літо 1930 р.); 3) Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання ( рр.); 4) Кам’янець-Подільський учительський інститут ( рр.); 5) Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут ( рр.); 6) Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет ( рр.); 7) Кам’янець-Подільський державний університет ( рр.); 8) Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (з 2008 р.). На кожному з цих етапів заклад вирішував (вирішує нині) завдання з якісної підготовки фахівців для різних галузей життя країни. Утім лише на початку ХХІ ст., коли Україна почала реально інтегруватися в європейський простір, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, як і всі інші українські ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації, ступив на шлях засвоєння європейських стандартів вищої школи, приєднавшись до Болонського процесу.

Етапи та події, пов’язані з 90-річним історичним шляхом К-ПНУ імені Івана Огієнка, привертали до себе увагу дослідників різних десятиліть. Вже у рр. про Кам’янець-Подільський державний український університет та його викладачів появився ряд матеріалів, вміщених у газетах «Відродження»1, «Поділля»2, «Свято Поділля»3, «Народна воля»4, «Село»5, «Нова Рада»6, «Слово»7, «Подольская мысль»8, «Україна»9 та ін. Їх авторами були переважно професура, журналісти і громадські діячі. Громадськості представили матеріали про ректора І. Огієнка10, професорів П. Бучинського11, В. Біднова12, М. Столярова13, К. Широцького14, приват-доцентів Л. Білецького, М. Драй-Хмару, М. Чайковського, В. Кучера, І. Крип’якевича, Ю. Гірняка15.

Після поразки Української революції частина професури і громадських діячів, які опинилися в еміграції, осмислювали питання, пов’язані із творенням і функціонуванням К-ПДУУ, у своїх мемуарно-документальних працях. Так, у 1928 р. до 10-річчя заснування університету В. О. Біднов опублікував уривок із спогадів, у якому виклав своє бачення найбільш важливих моментів, пов’язаних з відкриттям та діяльністю закладу, ролі ректора, ряду науково-педагогічних працівників у житті колективу16.

У рр. у Огієнковому виданні «Наша культура» (Львів, Варшава) були видруковані праці самого І. Огієнка17, колишніх працівників Л. Бачинського18, Ю. Гудзія19, активних учасників процесу творення університету В. Приходька20, О. Пащенко21. Якщо мемуарист І. Огієнко обмежився тим, що зафіксував у хронологічному порядку найважливіші факти своєї ректорської біографії, становлення і розгортання діяльності університету, то інші автори, крім Л. Бачинського, створили більш-менш широкі, цільні і змістовні сюжети, у яких, через власні погляди, показали перебіг будівництва, відкриття і діяльність другого в Україні національного університету, свою участь у тому унікальному процесі. Л. Бачинський у короткій замальовці розповів про свою асистентську працю на сільськогосподарському і фізико-математичному факультетах.

У 1937 р. у Львові побачили світ спогади С. Русової, у яких знайшлося місце і для Кам’янець-Подільського університету. Авторка розповіла про свято відкриття, асистентську працю сина Юрія, а також про свою участь в житті закладу після встановлення у Кам’янці-Подільському радянської влади, обгрунтувала необхідність своєї еміграції до Європи22.

Готувався до друку великий мемуарний матеріал, автором якого був колишній приват-доцент К-ПДУУ Л. Білецький. Утім з невідомих причин рукопис не опублікували. Нині він зберігається у персональному фонді вченого, який розміщений у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України23.

Радянські дослідники у довоєнний час представили кілька праць про Кам’янець-Подільський інститут народної освіти. Автором однієї із них у 1927 р. був ректор К-ПІНО В. Геринович24. Робота цікава тим, що її більшу частину становить нарис про попередника ІНО – український університет. Дослідник широко використав матеріали періодики рр., намагався об’єктивно подати найважливіші моменти роботи університету, щоправда, не завжди вдало розставляв акценти щодо персоналій. Про ІНО сказано дуже побічно і політично догідливо. За загальними фразами заховано, на жаль, невтішне становище, яке переживав заклад у рр.

Про роботу читального залу і навчальний процес в К-ПІНО розповідали дві невеличкі інформаційні замітки25. Наукову роботу викладачів ІНО, які були членами наукового товариства, що діяло при ВУАН, охарактеризував Ю. Філь26. Про перші кроки учительського і педагогічного інститутів розповів заступник директора К-ПДПІ по науково-навчальній роботі М. Магден у 1953 р. в оглядовій статті27. Основну увагу звернено на забезпечення школи кадрами учителів, участь викладачів і студентів у громадсько-політичному житті, комуністичне виховання молоді. Окремі факти про життя Кам’янець-Подільського інституту соціального виховання вміщено у статті В. І. Тихомирова, присвяченій підготовці учителів у рр28. На архівному матеріалі коротко з’ясовано становище закладу у 20-30-ті роки у статті Р. Ростикуса «З історії Кам’янець-Подільського педінституту до Великої Вітчизняної війни29. Коротку інформацію про основні віхи педінституту вмістили енциклопедичні видання у 1962 і 1979 рр.30

Життя інституту висвітлювалося у різних публікаціях, зокрема підготовлених І. С. Винокуром, , 31, естетичне виховання студентської молоді – і 32, фізичне виховання – О. П. Чмілем33, інтернаціональні зв’язки вузу – 34. Основні віхи історії закладу, починаючи з 1918 р., висвітлив ректор К-ПДПІ у своїй ґрунтовній доповіді, виголошеній на звітній науковій конференції за результатами науково-дослідної роботи у рр.35 Науковій громадськості України було представлено нарис, присвячений професору-історику 36.

Про Кам’янець-Подільський український університет, який трактувався як націоналістичний, ніхто із радянських авторів не згадував (офіційно історію К-ПДПІ відкривав, як не дивно, 1921 р., той самий, коли було ліквідовано університет). Університетську тему підтримували лише українські емігранти. У 1949 р. появилися дві невеличкі праці Л. Биковського про бібліотеку К-ПДУУ37. У наступні роки появилися мемуарні праці двох колишніх студентів університету – Петра Білона38 і невстановленої особи39. Заслуговують на увагу їх портретні замальовки окремих професорів, характерні риси стилю роботи ректора, окремі факти з історії університету. Цікаві свідчення про навчальний процес в К-ПДУУ залишив В. Гарба40, який у рр. був учнем Подільської духовної семінарії. У 1990 р. змістовну наукову статтю про роль Івана Огієнка в заснуванні Кам’янець-Подільського державного українського університету опублікував канадський історик українського походження О. Герус41. Наступного року доцент К-ПДПІ Є. І. Сохацька доповідала на міжвузівській науковій конференції у Рівному про Кам’янець-Подільський університет як заклад, що народився в добу Української революції42, однією з перших у пізні радянські часи повернувши у громадську історичну свідомість дані про цю вищу школу.

Величезний стимул до широкомасштабних досліджень з історії закладу дали проголошення незалежності України і становлення молодої української держави, формування її національної політики. Інтерес науковців проявився, зокрема, у царині поглибленого вивчення питань, пов’язаних із створенням і діяльністю К-ПДУУ. Велику роль в окресленні університетської проблематики відіграла всеукраїнська науково-теоретична конференція «Духовна і науково-педагогічна діяльність І. І. Огієнка в контексті українського національного відродження» (до 110-річчя від дня народження), яка відбулася у Кам’янець-Подільському педінституті 1992 року. Серед майже 120 доповідей виділялися ті, які прямо чи опосередковано були пов’язані з українським університетом. Так, доповів про ректора Івана Огієнка43. На добротному історичному матеріалі він окреслив основні контури праці керівника із заснування, відкриття та функціонування першого національного вищого навчального закладу в Подільському регіоні. На І. Огієнка як фундатора університету звернули увагу І. Тюрменко та Н. Варик44. У тій чи іншій мірі діяльність університету і його ректора були предметом доповідей Є. І. Сохацької45, П. Пирога46, 47, 48, 49, 50.

До середини 90-х рр. сформувалося коло дослідників, які продовжили роботу із вивчення різних питань історії К-ПДУУ. Так, 51, 52, 53, 54, 55, М. І. Алєщенко, , 56, , 57, 58, Є. І. Сохацька59, ір60, 61, 62 та ін. висвітлювали різні аспекти процесу формування і функціонування університету, створювали окремі узагальнюючі сюжети, з’ясували ряд діячів, причетних до створення і роботи закладу. Переважну більшість досліджень представляли матеріали конференцій, як правило, невеличкі, а тому і недостатньо глибокі. Здобутком цього періоду слід вважати з’ясування основних етапів творення і діяльності університету, вплив на його появу державної політики доби гетьмана Павла Скоропадського, визначення основної частини кола діячів, зусиллями яких і був закладений К-ПДУУ.

Науковці не випускали з поля зору й інші етапи історичного шляху закладу. Так, було висвітлено основні віхи творення і розвитку історичного факультету К-ПДПІ63, зв’язок учительського інституту із боротьбою народу з гітлерівськими окупантами у рр.64 З’явилися кілька праць, присвячених одному із найбільш талановитих вчених інституту й України – І. С. Винокуру65, а також митцеві Б. Р. Ліпману66.

У другій половині 90-х рр. науковці розвивали отримані раніше результати, розширили джерельну базу досліджень, створили якісно нові праці, які стали значним кроком уперед в порівнянні із минулими роками. Так, науковій громадськості було запропоновано добірку змістовних статей про інститут народної освіти (, А. Г. Філінюк), інститут соціального виховання (, ), учительський інститут ()67. Поглиблювалося вивчення пройденого шляху історичним факультетом К-ПДПУ68. З’явилися праці про професорів-істориків 69 і 70 .

Утім найбільшу зацікавленість науковців викликали малодосліджені питання, пов’язані із заснуванням і багатогранною діяльністю К-ПДУУ, його професорсько-викладацькою корпорацією. Появі у 1918 р. цього унікального вищого навчального закладу присвятили свої праці Н. Гранчак71, 72, 73. Ґрунтовну статтю про університет опублікували в «Українському історичному журналі» і 74. Вона стала найбільш повною розвідкою про К-ПДУУ. Досліджувалися окремі аспекти цієї проблеми. Зокрема, про роль Івана Огієнка в творенні університету75, ставлення ректора до проблем студентської молоді76, галицьке представництво у професорсько-викладацькій корпорації і студентстві77, наукову і краєзнавчу діяльність викладачів і студентської молоді78, підтримку університетом процесів українського державотворення79, діяльність у закладі спілки служачих – першої вузівської профспілки на Поділлі80, матеріальне становище викладачів, працівників і студентів81, формування і діяльність бібліотеки82, ставлення польської громади міста до українського університету83. Також було з’ясовано взаємовідносини між К-ПДУУ і різними владними режимами – українським84, польським85 і радянським86. Крім того, розглядалися джерелознавчі аспекти проблеми87, проведено великий обсяг роботи по висвітленню ролі і місця у творенні університету відомої української діячки 88, а у навчальному процесі – Є. Й. Сіцінського89, 90, 91 і 92.

рр. стали найбільш плідними у висвітленні багатоаспектної історії найдавнішого ВНЗ Подільського краю. Динаміку поступу закладу і проблеми підготовки вчителів в університеті відстежив 93. Наукова громадськість України і Європи з цікавістю познайомилися із розвідками про історичний шлях університету, опублікованими в провідному вітчизняному науково-історичному виданні94, а також мюнхенському часописі «Соборність»95.

Важливою подією в житті науковців, всього колективу закладу став вихід у світ в 2003 р. колективної монографії «Кам’янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення»96, підготовленої групою авторів (, , А. Г. Філінюк, , іцький, , Є. І. Сохацька, , Т. І. Конькова, Е. І. Федорчук, , М. І. Каньоса, , Н. Є. Захарова). На багатому історичному матеріалі вони дослідили шлях закладу і його структурних підрозділів від заснування до початку ХХІ ст. В додатках розміщено список публікацій з історії і сучасного становища університету, який нараховував 425 позицій. Наступного року побачили світ довідково-статистичні матеріали «До історії Кам’янець-Подільського державного університету ( рр.)» як додаток до тієї монографії97.

З 1993 по 2008 р. і іцький опублікували про заклад 6 історичних нарисів98, основну увагу в яких приділено завершальним рокам роботи університету. Видання орієнтовано на майбутніх студентів і широко подає читачеві найбільш суттєві зрушення в житті колективу викладачів і студентів. Глибокий аналіз різних сфер життєдіяльності закладу зроблено вказаними авторами на основі архівних і опублікованих джерел у монографії «Кам’янець-Подільський державний університет: курсом зростання ( рр.)». – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2006. – 300 с.

До 90-річчя заснування К-ПНУ університетські автори видрукували майже два десятки окремих видань з історії і сьогодення закладу. Чільне місце в друкованій продукції посідає науково-інформаційна ілюстрована книга «Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка»99, у якій висвітлено основні віхи історії закладу, подано науково-педагогічні портрети ректора, проректорів, деканів факультетів, вміщено розовіді про 45 найяскравіших випускників різних десятиліть.

Заслуговують на серйозну увагу нариси про 10 факультетів КПНУ100, а також про наукову бібліотеку101, діяльність відділу міжнародної співпраці102. Слід виокремити із масиву ювілейної літератури окремі видання про ректорів 103, 104, 105, 106, 107, (Федорова)108 .

Змістовні дослідницькі статті про кожен із 10 факультетів університету вміщено у двох томах наукової збірки «Освіта, наука і культура на Поділлі»109. У тому ж виданні опубліковано матеріали і Л. Ф. Філінюк про розвиток університетської бібліотеки110. Про різні етапи становлення і зростання бібліотечного підрозділу, його керівників і опікунів, структуру і різні напрями діяльності йдеться у дослідженнях 111, 112, Л. Ф. Філінюк113, Ю. В. Олійника114, 115, 116, ій117, 118, 119, ї120, і121, І. І. Грінішиної122, ї123.

Продовжувалося осмислення процесу наукового життя в університеті. У зв’язку з цим на сторінках наукових видань висвітлювалися найбільш важливі форуми вчених, що відбулися в закладі124, аналізувалася результативність науково-дослідної роботи125.

Предметами глибокого аналізу стали виховна робота з студентською молоддю126, міжнародні зв’язки університету127, діяльність К-ПДПІ в умовах державної незалежності України128, а також окремих університетських кафедр129.

Велику роботу проведено із створення і публікації нарисів про найбільш відомих науково-педагогічних працівників. Об’єктом уваги стали професори 130, 131, І. С. Винокур132, 133, 134, ін135, 136, 137, інський138, 139, І. В. Рибак140, 141, 142, 143, А. Г. Філінюк144, 145, ін146, 147, 148, 149, П. Є. Ткачук150, 151, М. І. Каньоса152, 153, 154, І. В. Ящишина155, 156, 157 та ін.

У рр. побачили світ перші три томи багатотомного фундаментального видання про університет в особах158, у яких вміщено 208 нарисів про колишніх і теперішніх викладачів, у т. ч. і згаданих вище, а також про 92 випускників 20-х – 90-х рр.

З’ясовувалися й інші питання історії закладу. Так, досліджував діяльність ректора ІНО 159, – іншого ректора – 160, – ректора 161, А. І. Гринько – становище інституту соціального виховання в роки голодомору ()162, іцький – студентський контингент у першій половині 30-х рр.163

Значні зрушення відбулися у вивченні історії К-ПДУУ. Зокрема, висвітлено спробу реалізувати план відкриття закладу ще в добу Української Центральної Ради164, проаналізовано архівні і мемуарні джерела по темі дослідження165, з’ясовано роль очільників Української держави, УНР, освітнього відомства у заснуванні і забезпеченні університету необхідною матеріальною і моральною допомогою166, підтримку з боку громадськості України167, різноманітну діяльність університетської комісії, яка мала на меті виконати всі підготовчі заходи із відкриття закладу168, а також правові засади функціонування нової української вищої школи169 .

Чималу увагу приділено й іншим питанням, зокрема діяльності окремих факультетів170, наукового товариства171, фундаментальної бібліотеки і її читальні172, науковому доробку вчених університету173. Автори дослідили також громадсько-політичне життя викладачів і студентів174, заходи із реалізації у повсякденному житті вельми актуальної на той час ідеї українського соборництва175, запровадження у навчальний процес комплексу дисциплін українознавства176, слов’янознавства177, юдаїки і орієнталістики178, діяльності університету із реалізації величезного національного проекту – збереження культурно-історичної спадщини українського народу179, поширення впливу університету на бессарабсько-буковинський регіон180, залучення галицької молоді до навчання в КПДУУ181, життя студентського загалу182, процес формування професорсько-викладацької корпорації183 і, нарешті, драматичний фінал закладу на початку 1921 р.184

Науковці провели велику роботу із дослідження персоналій, які мали пряме відношення до творення і функціонування університету в Кам’янці-Подільському. Так, грунтовніше з’ясовано роль місцевих діячів в ініціюванні і будівництві К-ПДУУ (, інський, , )185, представників українського загалу науковців Києва в організаційній підтримці університетського проекту (, І. М. Ганицький та ін.)186, створено ряд портретів проректорів і деканів (ів, , Л. Т. Білецький, В. О. Біднов, , ідь-Юрчик)187, значного ряду науково-педагогічних працівників188. Вище зазначені нариси увійшли до узагальнюючого дослідження «Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету в іменах ( рр.)»189

Найбільше праць присвячено з-поміж представників колективу К-ПДУУ ректорові Іванові Огієнку. Суттєвий внесок у з’ясування його вкладу у творення закладу вніс . У монографії «Просвітитель»190 він навів, зокрема, дані про ректорські справи І. Огієнка, у т. ч. про створення університетської поліграфічної бази, підготовку видання першого тому «Записок Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету», друк навчальної літератури у рр. тощо.

На ректорську діяльність Івана Огієнка звернув увагу М. Тимошик у новій монографічній праці «Лишусь навіки з чужиною…»191

Більш повніше діяльність керівника К-ПДУУ з’ясовано у кількох працях 192. На великому фактичному матеріалі, у т. ч. і свіжому, з’ясовано різні напрями діяльності Огієнка-ректора: креативно-видавничий, управлінський, науково-навчально-видавничий, громадський та ін.

У статтях (хроніках), що появилися у рр., накопичено цінний фактографічний матеріал193, який використовувався на міжнародному конгресі істориків у доповіді про управлінські аспекти діяльності І. Огієнка194, працях про його концептуальні підходи до проблем університетського будівництва у той час195, заснування університетської гімназії для дорослих196, значення Огієнкової мемуарної спадщини для розуміння різних заходів із створення мережі українських університетів197, його роль у підготовці і проведенні свята відкриття закладу198, у формуванні українських богословів199 тощо.

Таким чином, дослідники багатьох десятиліть створили величезну, різну за обсягом, вагою і значенням літературу про різні періоди діяльності Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, його творців, керівників, науково-педагогічних і бібліотечних працівників, студентство. Найбільше праць присвячено первістку вищої національної освіти в регіоні – Кам’янець-Подільському державному українському університету, його ректору, професурі і доцентурі. Попри значні здобутки дослідників, досі немає, на жаль, монографічної праці, присвяченої цій проблемі. Назріла також потреба другого, більш повного видання монографії «Кам’янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення», утім під назвою, яка відповідатиме нинішній юридичній назві закладу і врахує всі ті дослідницькі напрацювання, що появилися після 2003 року.

Примітки

1  Див.: Бурлака. Перші кроки (к відкриттю Українського Університету в Каменці) // Відродження : щоденна безпартійна демократична газета. – К., 1918. – 7 квіт. (21 берез.). – Ч. 10. – С. 2; Український Університет в Кам’янцю на Поділлі // Там само. – 11 квіт. (25 берез.). – Ч. 13. – С. 2; Кам’янецький Державний Український Університет // Там само. – 31(18) лип. – Ч. 100. – С. 3; Кам’янець-Подільський Державний Український Університет // Там само. – 17(4)серп. – Ч. 115. – С. 3; Кам’янець-Подільський Університет // Там само. – 29(16) верес. – Ч. 147. – С. 6; Кам’янець-Подільський Університет // Там само. – 20(7) верес. – Ч. 141. – С. 5; Дуб’янський В. Другий Український Державний Університет // Там само. – 22(9) жовт. – Ч. 165. – С. 2; Другий Український Державний Університет // Там само. – 22(9) жовт. – Ч. 165. – С. 3; Відкриття Кам’янець-Подільського Державного Університету // Там само. – 24(11) жовт. – Ч. 167. – С. 3; До відкриття Кам’янець-Подільського Університету // Там само. – 1 листоп. (19 жовт.). – Ч. 174. – С. 4; Кам’янецький Державний Український Університет // Там само. – 3 листоп. (21 жовт.) – Ч. 176. – С. 6; До відкриття Кам’янець-Подільського Державного Університету // Там само. – 6 листоп. (24 жовт). – Ч. 178. – С. 4; До відкриття Кам’янецького Університету // Там само. –17(4) листоп. – Ч. 188. – С. 2.

2  Див.: Про український університет у Кам’янці // Поділля. – Кам’янець-Подільський, 1918. – 3 квіт. (21 берез.) – Ч. 18. – С. 2; В справі університету // Там само. – 6 квіт. (24 берез). – Ч. 21. – С. 3; Міське життя // Там само.

3  Див.: Як народився Державний Український Університет у м. Кам’янці на Поділлі // Свято Поділля : видання Подільського українського товариства «Просвіта». – Кам’янець-Подільський, 1918. – 22 жовт. – С. 6.

4  Див.: Урочисте відкриття Українського Державного Університету в м. Кам’янці на Поділлі 22 жовт. 1918 року // Народна воля : щоденна селянська газета. – К., 1918. – 18(31 жовт.) – № 27(98). – С. 4.

5  Див.: К-й Є. Поспішайте до рідного університету // Село : видання Подільської губернської народної управи. – Кам’янець-Подільський, 1918. – 7 верес. – № 32-33. – С. 5.

6  Див.: Саліковський О. Після свята // Нова Рада : газета щоденна. – К., 1918. – 31(18)жовт. – № 000. – С. 1.

7  Див.: Открытие Каменец-Подольского Университета // Слово. – К., 1918. –24 октября. – Ч. 20. – С. 2-3.

8  Див.: Справа Кам’янецького університету в Києві // Подольская мысль : орган прогрессивно-демократической мысли. – Каменец-Подольск, 1918. – 22 окт. – № 64. – С. 2.

9  Див.: Л. В. Історія заснування університету в Кам’янці // Україна : щоденна газета. – Кам’янець-Подільський, 1919. – 22(9) жовт. – Ч. 58. – С. 1-2; Український Державний Університет в Кам’янці // Там само. – С. 3;жовт. – Ч. 59. – С. 2-4.

10  Іван Огієнко. Перший ректор і професор Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету // Свято Поділля. – С. 2-3; Іван Огієнко – професор і ректор Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету // Відродження. – К., 1918. – 22 жовт. – Ч. 156. – С. 3; Іван Огієнко. Професор і ректор Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету // Подольская мысль. – Каменец-Подольск, 1918. –окт. – № 63. – С. 1; Міністр Народної Освіти Іван Огієнко // Освіта : двотижневий педагогічний журнал : видання Подільської губернської народної управи. – Кам’янець-Подільський, 1919. – № 1. – С. 1-4; Іван Огієнко. (Біографічний нарис) // Україна. – Кам’янець-Подільський, 1919. –жовт. – Ч. 58. – С. 2.

11  Бурлака. Професор Петро Миколайович Бучинський. (Голова Кам’янець – Подільської університетської комісії і перший декан фіз.-мат. факультету Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету) // Відродження. – К., 1918. – 22 жовт. – Ч. 165. – С. 3; Петро Бучинський. Професор і декан фізико-математичного факультету Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету // Свято Поділля. – С. 3-4; Україна. –1919. –жовт. – Ч. 58. – С. 3.

12  Василь Біднов. Професор Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету по катедрі історії української і загальної церкви // Свято Поділля. – С. 4.

13  Микола Столяров. Професор Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету по катедрі чистої математики // Свято Поділля. – С. 4.

14  Кость Широцький. Професор Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету по катедрі українського мистецтва // Свято Поділля. –С. 6.

15  Див.: Свято Поділля. – С. 4.

16  Біднов В. Перші два академічні роки Українського Державного Університету в Кам’янці-Подільському (уривки із спогадів) // Літературно-науковий вістник. Річник ХХУІІ. – Львів, 1928. – Т. ХСУІІ. Кн. ХІ: листопад. – С. 233-240; кн. ХІІ: грудень. – С. 325-333.

17  Огієнко Іван. Моє життя. Автобіографічна хронологічна канва // Наша культура : науково-літературний місячник. – Варшава, 1935. – Кн. 8. – С. 510-522; 1936. – Кн. 1(10). – С. 64-72; Кн. 3(12). – С. 233-237; Кн. 7(16). – С. 554-557; Кн. 8-9(17). – С. 628-636; Кн. 10(18). – С. 710-712.

18  Бачинський Леонід. Найкращі хвилини мого життя: мої спомини про Кам’янецький університет // Наша культура. – Варшава, 1936. – Кн. 11(19). – С. 765-767.

19  Гудзій Юрій. З життя Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету: спомини лікарського помічника й скарбника Університету. // Наша культура. – Варшава, 1936. – Кн. 3(12). – С. 229-233; кн. 4(13) – С. 290-295.

20  Приходько Віктор. Повстання Українського Державного Університету в Кам’янці на Поділлі // Наша культура. – Варшава, 1935. – Кн. 6. – С. 3; Кн. 7. – С. 441-444; 1936. – Кн. 1(10). – С. 34-35, 40; Кн. 2(11). – С. 117-118, 122-124; Його ж. Повстання Українського Державного Університету в Кам’янці на Поділлі : відбитка з «Нашої культури» рр. – Варшава : Друкарня синодальна, 1936. – 60 с.

21  Пащенко Олимпіяда. Заснування Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету // Наша культура. – Варшава, 1936. – Кн. 5(14). – С. 339-344; кн. 6(15). – С. 4; кн. 7(16). – С. 672-676.

22  Русова Софія. Мої спомини. – Л. : Вид-во кооператива «Хортиця», 1937; К. : Україна-Віта, 1996. – 208 с.

23  Див.: Білецький Л. Мої спомини // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 3876. – Оп. 1. – Спр. 3. – 144 арк.

24  Геринович Володимир. До історії Кам’янець-Подільського Інституту Народної Освіти : відбитка з «Записок Кам’янець-Подільського Інституту Народної Освіти» (т.2). – Кам’янець-Подільський, 1927. – 23 с.

25  Див.: Читальня наукової бібліотеки при Кам’янецькому ІНО // Бібліологічні вісті. – К., 1923. – № 4. – С. 97-98; Огляд навчання в Кам’янець-Подільському ІНО // Записки Кам’янець-Подільського ІНО. – Кам’янець-Подільський, 1926. –Т. 1. – С. 2-8.

26  Філь Ю. П. До історії Кам’янець-Подільського наукового при УАН товариства // Записки Кам’янець-Подільського наукового при УАН товариства. – Кам’янець-Подільський, 1928. – С. 91-100.

27  Магден ’янець-Подільський державний педагогічний інститут // Наукові записки / Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут; історико-філологічний факультет. – К. : Рад. школа, 1953. – Т. 1. – С. 3-9.

28  Тихомиров партийных организаций Украины в борьбе за подготовку кадров советских учителей в педагогических учебных заведениях ( гг.) // Наукові записки / Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут. Серія історико-філологічна. – Хмельницький, 1959. – С. 20-38.

29  З історії Кам’янець-Подільського педінституту до Великої Вітчизняної війни // Доповіді та повідомлення на звітній науковій сесії кафедр інституту за 1962 рік. (Тези) / Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут. – Кам’янець-Подільський, 1963. – С. 25-28.

30  Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут // УРЕ. – К., 1962. – Т. 6. – С. 128; Копилов ’янець-Подільський педагогічний інститут // УРЕ. 2-ге вид. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. – Т. 4. – С. 541-542.

31  Винокур І. С., Коваленко Подільська історико-краєзнавча конференція // Укр. іст. журн. – 1967. – № 7. – С. 155-156; Винокур славянского отряда Каменец-Подольского пединститута // Археологические исследования на Украине в 1967 г. – К., 1968. – Вып. 2. – С. 176-181; Його ж. Подільська історико-краєзнавча конференція // Народна творчість та етнографія. – К., 1969. – № 5. – С. 198-109; Його ж. Третья Подольская историко-краеведческая конференция // Советская археология. – М., 1970. – № 2. – С. 292-294; Його ж. Четвертая Подольская историко-краеведческая конференция // Советская археология. – М., 1972. – № 4. – С. 291-293; Винокур І. С., Коваленко Подільська історико-краєзнавча конференція // Укр. іст. журн. – 1971. – № 10. – С. 154-156; Винокур І. С. Робота слов’янського загону Кам’янець-Подільського педінституту // Археологічні дослідження на Україні в 1969 р. – К., 1972. – Вип. 4. – С. 241-244; Його ж. Історико-краєзнавча робота в Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті імені // Міжвузівська наук.-метод. конф. з іст. краєзнав., присвяч. 800-річчю Полтави : тези доп. і повідомл. – Полтава, 1974. – С. 28-30; Винокур І. С., П’ята Подільська історико-краєзнавча конференція // Укр. іст. журн. –1979. – № 12. – С. 148-149; Винокур І. С. Історичне краєзнавство в Кам’янець-Подільському педінституті // Третя респ. конф. з іст. краєзнав. : тези доп. – К., 1984. – С. 140-141; Його ж. Из опыта постановки историко- краеведческой работы в Каменец-Подольском пединституте // Вопросы исторического краеведения Тамбовской области. – Тамбов, 1988. – С. 53-55; Винокур І. С., Гуменюк і завдання істориків-краєзнавців Поділля // Тези доп. УІІІ Подільської іст.-краєзнав. конф. (секція історії радянського суспільства). – Кам’янець-Подільський, 1985. – С. 6-7; Винокур І. С., УІ Подільська історико-краєзнавча конференція // Укр. іст. журн. –1985. –№ 10. – С. 160; Їх же. Конференция краеведов Подолии // Вопросы истории. – М., 1985. – № 12. – С. 137-138; Винокур І. С., Гуцал і археологічні дослідження Кам’янець-Подільського педінституту в 1989 р. // Наук.-практ. семінар «Охорона та охоронні дослідження пам’яток археології на Україні в 1989 р.» – Вінниця, 1990. – С. 19-21.

32  Перлина мистецтва Поділля: народний ансамбль Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту ім. // Народна творчість і етнографія. – К., 1983. – № 1. – С. 74-75; Гаврищук виховання студентів у вузах Поділля (50-ті роки) // Тези доп. УІІ Подільської іст.-краєзнав. конф. (секція історії радянського періоду). – Кам’янець-Подільський, 1985. – С. 62-64.