ІРИНА НОВІКОВА
завідувач НМЦ практичної психології
ІППО КМПУ імені Б. Д.Грінченка
Стратегії розумових процесів хлопчиків і дівчаток
Теорія асинхронної еволюції статей доктора біологічних наук, генетика допускає дві протилежні тенденції. Перша - це необхідність зберегти те, що вже створено, закріпити ті ознаки, які вигідні, передати їх у спадок, зробити нащадків схожими на батьків. І друга - необхідність прогресу, подальшого пошуку й змін, розмаїтості нащадків, серед яких колись з'явиться той, хто додасть еволюції новий вигідний напрямок і забезпечить пристосування до нових умов, дасть змогу розширити середовище перебування. Отже, боротьба прогресивного й консервативного, сталого й того, що підлягає змінам, старого й нового.
Ці дві тенденції втілюються в розподілі живих істот на чоловічі й жіночі особини, що дає відчутну вигоду в реалізації обох тенденцій. При цьому жіноча стать зберігає в своїй генетичній пам'яті усі найцінніші надбання еволюції, і ціль її - по можливості не допустити їхніх змін. Чоловіча стать легко втрачає старе й здобуває нове: щось із цих надбань може згодитися в майбутньому або вже в сьогоденні, особливо в момент виникнення певних екстремальних умов. Тобто жіноча стать орієнтована на виживання, а чоловіча - на прогрес.
Реально в природі кількість нащадків залежить від того числа дітей, що здатна відтворити жіноча частина популяції. Це значить, що загибель великої кількості самців (але не всіх) може мало відбитися на числі потомства, тоді як загибель частини самок здатна помітно знизити розмір популяції.
Тому природа «береже» жіночу стать, а чоловічу їй не так «шкода». На представниках чоловічої статі відпрацьовуються всі «новинки» еволюції. Розкид вроджених ознак у чоловіків значно більше. Жінки ж переважно однакові. У чоловіків більше й корисних, і шкідливих мутацій (генетичних відхилень). Так, на 100 глухих дівчаток припадає 122 глухих хлопчики. Відхилення в розрізнюванні кольорів теж частіше зустрічаються в чоловіків. Серед дітей з косоокістю, заїкуватістю, дислалією, алалією, затримкою психічного розвитку значно більше хлопчиків. У логопедичних групах дитячих садків, групах для дітей з відхиленнями в розвитку також частіше зустрічаються хлопчики. Викидні в жінок бувають частіше, якщо вони виношують хлопчиків. На 100 зачать дівчаток доводиться 120-180 зачать хлопчиків. Інколи загибель майбутнього хлопчика відбувається раніше, ніж жінка довідається, що вона вагітна. Діти з проблемами у вихованні теж частіше хлопчики. Хлопчиків частіше сварять, навіть маленьких, рідше беруть на руки. Стосовно хлопчиків мовлення дорослих частіше містить лише прямі вказівки (відійди, не займай! перестань, дай, принеси...), тоді як у спілкуванні з дівчатками частіше вживаються слова, які передають почуття (подобається, люблю, веселий, засмучений...).
Природа дала жіночим екземплярам можливість змінюватися під впливом зовнішніх умов. Представники чоловічої статі не можуть швидко й сильно змінитися. Їм залишається тільки загинути.
Цими розходженнями й визначається висока схильність представників чоловічої статі до пошукової поведінки. Це для них вихід, що дала їм природа. Мозок у них крупніший, більш розвинений, але менш надійний, більш ранимий ніж жіночий. припускає, що пошуковою поведінкою чоловіків пояснюється їхнє прагнення до освоєння нових просторів, їхня більша кмітливість у складних ситуаціях, схильність до пошуку нетрадиційних рішень, до ризикованих вчинків.
Стає зрозумілим «феномен воєнних років»: у війну й після війни народжується більше хлопчиків. Сильні й здорові чоловіки йдуть на війну, залишаються хворі й молоді. При зниженні інтенсивності статевої діяльності зростає число нащадків-самців. Тобто в екстремальних умовах більше самців гине, але й більше їх народжується. При цьому зростає число різних відхилень від норми, і серед цих відхилень обов'язково є і корисні, і шкідливі.
Жіноча стать повніше зберігає чисельність і вихідний спектр генів. Статевий відбір на жіночих представників діє слабко. У чоловічих же іде інтенсивний статевий відбір, генетичну інформацію вони передають нерівномірно. При цьому жіноча стать передає в спадщину інформацію про минуле (набір спадкового матеріалу, що закріплений тривалим відбором), а чоловіча стать - про сьогодення (про екологічну ситуацію або соціальні катастрофи).
Статеві розходження латералізації півкуль
Аналіз статевих дихотомій (розходжень) у латералізації півкуль змушує визнати реальність їхнього існування. Специфічні для кожної статі психофізіологічні можливості, що лежать в основі деяких сторін пізнавального розвитку, також, очевидно, залежать від особливостей дозрівання лівої й правої півкуль.
При однаковій шкільній методиці навчання, при одному і тому ж учителеві хлопчики й дівчатка приходять до однакових знань і вмінь різними шляхами, використовуючи різні стратегії мислення.
Дівчатка народжуються більш зрілими (на 3-4 тижні) ніж хлопчики.
Хлопчики на 2-3 місяці пізніше починають ходити, на 4-6 місяців пізніше говорити.
До періоду статевої зрілості ця різниця досягає приблизно двох років.
У початковій школі дівчатка за своїм біологічним віком старші від хлопчиків на рік. Асиметрія мозку в хлопчиків розвивається раніше, ніж у дівчаток, до 6 років у хлопчиків помітна функціональна спеціалізація півкуль. Дівчатка ж до 13 років зберігають певну пластичність мозку, тобто дифузність функціонування півкуль.
Сприйняття хлопчиків і дівчаток дуже відрізняється за своїми фізіологічними характеристиками.
До 8 років гострота слуху в хлопчиків у середньому вища, ніж у дівчаток.
Дівчатка більш чутливі до шуму. В 1-2-х класах у дівчаток вища чутливість шкіри, тобто їх більше дратує тілесний дискомфорт, і вони більш чутливі до дотиків, торкань.
В іграх дівчатка частіше опираються на ближній зір: вони розкладають перед собою ляльок, ганчірочки й граються в обмеженому просторі, їм досить для цього маленького куточка.
Хлопчики в іграх частіше опираються на дальній зір: вони бігають один за одним, кидають предмети в ціль, використовуючи при цьому весь наданий їм простір. Якщо простору мало в горизонтальній площині, вони освоюють вертикальну площину: залазять на сходи, шафи і т. ін.
Загальноприйнято вважати віком шкільної готовності 6-7-річний вік дітей, незалежно від їх статі. До того ж процес шкільного навчання ніяк не враховує вже досить виражений статевий диморфізм і психофізіологічну індивідуальність.
Так, дівчатка й хлопчики однаково працюють на уроках і повинні відповідати загальним вимогам школи.
Цілком очевидно, що зміст і форми навчання дітьми різної статі й різного типу функціональної асиметрії мозку сприймаються по-різному (за умови, що сімейне виховання й дошкільна установа враховували їхню статеву належність і психофізіологічну індивідуальність). Ці розходження пов'язані із джерелами й характером пізнавальної мотивації.
Логіка розвитку освітнього процесу може призводить до розходжень у ставленні до вимог школи. Якщо у дівчаток ставлення до форм і змісту навчальної роботи досить лояльне, а до соціальних норм в цілому критичне, то в хлопчиків різко виражений негативізм може сформуватись не тільки до системи шкільних взаємин, але й до навчальної роботи взагалі.
Індиферентність шкільної освіти до статевих розбіжностей виражається не тільки в спільності навчання, але й у тому, що зміст навчання не має адресата. Так, зміст навчальних планів і навчальних предметів має явну технократичну тенденцію й побудований з розрахунком на включення підготовленого учня в технологічний процес. Таким чином, його можна розглядати як переважно чоловічий. Форми ж організації навчання побудовані таким чином, що вимагають із найперших кроків старанності, зосередженої уваги, дисципліни, посидючості. А ці вимоги за психофізіологічними параметрами ближчі до жіночого.
У силу своїх біологічних і психофізіологічних властивостей дівчатка є більш конформними й слухняними, ніж хлопчики. Їхнє сприйняття більш деталізоване, звідси більша чутливість до зовнішньої впорядкованості, а мислення більш конкретне й прагматичне, що орієнтує не стільки на виявлення закономірностей, скільки на отримання необхідного результату.
Учителі свідчать, що в початковій школі дівчатка легше справляються з завданнями, які пов’язані з розрахунками, маніпуляціями з цифрами й формулами, а хлопчики - із завданнями, які пов’язані з просторовим мисленням, уявними маніпуляціями з геометричними формами.
Хлопчики перевершують дівчаток у здатності вирішувати просторові завдання.
Дівчатка ж мають перевагу над хлопчиками у вербальних здібностях. Вони не відрізняються від хлопчиків щодо швидкості оволодіння мовою та мовленням, але після двох років у середньому більш охоче розмовляють із іншими дітьми, їхнє мовлення більш правильне й зв’язне. Ще до початку навчання в школі ці розбіжності зникають і з'являються знову лише після 11 років, залишаючись постійними протягом всього життя. Ця вербальна перевага проявляється в різних формах. Так, дівчатка краще вирішують завдання, у яких потрібно знайти словникові аналогії. У них вища швидкість мовлення, вони краще й швидше розуміють письмовий текст.
Такий диференційований прояв статевих розбіжностей призводить до формування різних типів мислення, сприйняття інформації.
Стосовно чоловічої статі еволюція проводила відбір на кмітливість, спритність, винахідливість. Відбір жіночої статі йшов на адаптованість до нових вимог.
У випадку невідповідності педагогічних впливів індивідуальним особливостям психіки дитини дівчатка приймають невластиву їм стратегію вирішення завдань.
Хлопчики ж намагаються вийти з-під контролю, тому що адаптуватися до невластивого їм виду діяльності хлопчикам дуже складно.
Хлопчики більш орієнтовані на інформацію, а дівчатка - на стосунки між людьми. Хлопчики частіше ставлять дорослим питання заради отримання конкретної відповіді («Який у нас наступний урок?»), а дівчатка заради встановлення контакту з дорослими («А Ви до нас ще прийдете?»).
Під час відповідей на уроках хлопчики дивляться в парту, убік або перед собою, а дівчатка - в обличчя вчителеві, шукаючи підтвердження правильності своїх слів, чекаючи схвалення.
Фахівці відзначають, що час, необхідний для «входження» в урок, теж залежить від статі. Дівчатка зазвичай після початку заняття швидко набирають оптимального рівня працездатності. Вчителі бачать це по звернених до них очах і будують урок таким чином, щоб найважча частина матеріалу довелася на пік працездатності. І орієнтуються по дівчатках. Хлопчики набирають оптимального рівня повільно, на вчителя дивляться рідко. Коли хлопчики досягають піка працездатності, дівчатка починають втомлюватися. Учитель починає зменшувати навантаження, урок входить в іншу фазу. Ключовий для уроку матеріал і пік працездатності хлопчиків не збігаються.
Крім того, встановлено, що хлопчики краще виконують пошукову діяльність, висувають нові ідеї. Вони краще працюють, якщо потрібно вирішити принципово нове завдання. Однак вимоги до якості, старанності, акуратності виконання або оформлення роботи в них невисокі. Хлопчик може знайти нестандартне рішення математичного завдання, але зробити помилку в обчисленнях і отримати в результаті низьку оцінку.
Дівчатка зазвичай краще виконують завдання вже ненові, типові, стереотипні. Але вони старанні і рідко припускаються помилок. А це саме те, чого вимагають у школі: спочатку дітям пояснюють, як треба вирішувати завдання, потім вирішується серія стандартних завдань, виключається етап пошуку, мінімальними стають вимоги до новаторства, максимальними - до старанності виконання. Цей метод гарний для дівчаток, хлопчики ж повинні самі брати участь у пошуку вирішення завдання.
вказує на те, що в'язання винайшли в Італії в XIII столітті чоловіки й це вважалося суто чоловічою справою. Професія кухаря також вважалася чоловічою. Чоловіки винаходили нові рецепти, компоненти, співвідношення. Але їм нецікаво було день у день робити одне і теж, адже така робота не відповідає особливостям організації їхнього мозку й психіки. Як наслідок, професію спочатку освоюють чоловіки, а жінки потім доводять її до досконалості так, що чоловіки вже не можуть конкурувати з ними й відступають.
Особливістю хлопчиків є здатність до пошуку нових нестандартних рішень. Спеціальні дослідження показали, що в хлопчиків спеціалізація правої півкулі мозку відносно просторових функцій є вже в 6 років, тоді як у дівчаток її немає до 13.
Хлопчики короткочасно, але яскраво й вибірково реагують на емоційний фактор, а в дівчаток у ситуації, що викликає емоції, різко наростає загальна активність, підвищується емоційний тонус кори головного мозку. Мозок дівчаток ніби готується до відповіді на будь-яку неприємність, підтримує в стані готовності всі структури мозку, щоб у будь-яку секунду відреагувати на вплив, що прийшов з будь-якої сторони. Мабуть, цим і досягається максимальна орієнтованість жіночого організму на виживання. Чоловіки ж зазвичай швидко знімають емоційну напругу й замість переживань перемикаються на продуктивну діяльність.
Необхідно враховувати особливості емоційної сфери хлопчиків. Мама-жінка, вихователь-жінка, вчитель-жінка довго лають хлопчика, нагнітають емоції, гніваються на нього за те, що він не переживає разом з ними, залишається байдужим до їхніх слів, у той час, як зовнішня байдужість хлопчика пояснюється тим, що в нього вже пройшов пік емоційної активності на перших хвилинах розмови. Він не здатен довго утримувати емоційну напругу, тому відключив слухове сприйняття, інформація до нього не доходить. Якщо бажаєте домогтися виховного ефекту, обмежте довжину нотації, але зробіть її змістовною, тому, що мозок хлопчика дуже вибірково реагує на емоційні впливи. Пояснюйте ситуацію коротко й конкретно.
Втома позначається неоднаково на роботі мозку дітей різної статі. У хлопчиків більше страждають лівопівкульні процеси (пов'язані з мовленням, мисленням, логічними операціями), а в дівчаток – правопівкульні (образне мислення, просторові відносини, емоційне самопочуття).
У дівчаток оцінки за рік з різних предметів відрізняються несуттєво, зазвичай не більше ніж на 1 бал.
У хлопчиків може бути повний набір із зовсім різних оцінок. Можливо, це пов'язано з тим, що хлопчики використовують різні типи мислення на різних уроках, при вивченні різних предметів. Дівчатка ж застосовують одну і ту ж тактику при вивченні зовсім різного матеріалу. Крім того, дівчатка більше спираються на механічне запам'ятовування, отримують високі бали й швидко забувають заучене. Традиційна академічна освіта більше підходить для дівчаток, ніж для хлопчиків, тому в школі дівчатка навчаються краще.
Отже, у найвигідніших умовах перебувають лівопівкульні дівчатка, а правопівкульним хлопчикам не підходять існуючі методики й програми. Тому правопівкульні хлопчики найбільш піддані шкільним неврозам.
Мозок хлопчиків у порівнянні з мозком дівчаток більш прогресивний, більш диференційований. У хлопчиків особливо активний передній мозок, його лобові асоціативні структури. Саме ці відділи відповідають за процеси мислення. Це робить мислення хлопчиків творчим, пояснює їх високу пошукову активність, сприяє більш активній самореалізації. Але у хлопчиків число з'єднуючих дві півкулі нервових волокон (коміссур) менше, ніж у дівчаток. Саме тому їм важко зіставити інформацію, яка оброблялась в лівій і правій півкулях. У той же час у хлопчиків вибірково включається в розумові процеси ліва або права півкуля.
У дівчаток здатність центрів кори правої й лівої півкуль вступати у функціональні міжпівкульні контакти значно вища, ніж у хлопчиків. Тому для хлопчиків характерна більш висока зосередженість на конкретній проблемі. Імовірною причиною зазначених розходжень є більший ступінь спеціалізації півкуль і менший ступінь міжпівкульної взаємодії в хлопчиків у порівнянні з дівчатками, а також пізніше дозрівання головного мозку хлопчиків.
У хлопчиків повільніше дозріває ліва півкуля, а в дівчаток - права.
Отже, можна сказати, що в дитинстві хлопчики більше правопівкульні, ніж дівчатка, але з віком у чоловіків ліва півкуля за рівнем свого функціонального розвитку починає лідирувати. Чоловіки обганяють жінок і стають більш лівопівкульними, ніж жінки.
Цікавими є результати експерименту, в якому навчання й виховання хлопчиків і дівчаток проводилося в одностатевих групах. Для дівчаток нічого не мінялося, а хлопчики після певного періоду адаптації раптом дивно розкривалися й починали бурхливо розвиватися. Звичайно, у роздільному навчанні й вихованні є багато звабливого. Однак ми повинні не тільки давати знання й розвивати певні психічні функції, але й гармонізувати особистість. Людина не може існувати поза соціумом. Дослідження показують, що відносини в класних колективах, створених з дітей одного типу функціональної асиметрії півкуль, складаються непросто. Учителеві важко передавати знання певного типу, ні на кого обпертися в класі, немає розмаїтості відгуків, багатосторонності сприйняття матеріалу. Якщо генетично в дитини переважає певний тип мислення (фізіологічний субстрат - мозок - улаштований таким чином, що даному типу мислення забезпечуються найкращі умови), те це не означає, що розвивати потрібно тільки його. У різних життєвих ситуаціях дитині необхідно навчитися користуватися й тим типом мислення, що є менш успішним. Грамотний педагог створює на уроці умови для виконання завдань різними способами, підхоплює ідеї, висунуті різними дітьми - хлопчиками й дівчатками, лівопівкульними й правопівкульними.
Таким чином, діяльність учителя з розвитку розумових процесів школярів повинна враховувати не тільки вроджені особливості функціональної організації мозку, але й статеві розходження в латералізації півкуль.
Практичні рекомендації для вчителів і батьків
1. Не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з певними особливостями мислення, сприйняття, емоційного розвитку.
2. Ніколи не порівнюйте між собою дітей, хваліть їх за успіхи й досягнення.
3. Навчаючи хлопчиків, опирайтеся на їхню високу пошукову активність, кмітливість.
4. Навчаючи дівчаток, не тільки розбирайте з ними принцип виконання завдання, але й навчайте їх діяти самостійно, а не за заздалегідь розробленими схемами.
5. Роблячи зауваження хлопчику, пам'ятайте про його емоційну чутливість і тривожність. Викладіть йому коротко й точно своє невдоволення. Хлопчик не здатний довго втримувати емоційну напругу, незабаром він перестане вас слухати й чути.
6. Роблячи зауваження дівчинці, пам'ятайте про її емоційну бурхливу реакцію, що завадить їй зрозуміти, за що її лають. Спокійно розберіть її помилки.
7. Дівчатка можуть вередувати через утому (виснаження правої «емоційної» півкулі). Хлопчики в цьому випадку виснажуються інформаційно (зниження активності лівої «раціонально-логічної» півкулі). Лаяти їх за це даремно.
8. Орієнтуйте програми й методики навчання на конкретну дитину з певним типом функціональної асиметрії півкуль, дайте їй можливість розкрити свої здібності, створіть для неї ситуацію успіху.
9. Не забувайте, що оцінка, дана вами дитині, завжди суб'єктивна й залежить від вашого типу асиметрії півкуль. Можливо, ви належите до різних типів мозкової організації й по-різному мислите.
10. Ви повинні не стільки навчити дитину, скільки розвинути в неї бажання вчитися.
11. Пам'ятайте: не знати, не вміти, помилятися – для дитини норма.
12. Лінь дитини — сигнал про неблагополуччя вашої педагогічної діяльності, неправильно обрану вами методику роботи з дитиною.
13. Для гармонійного розвитку дитини необхідно навчити її по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).
14. Для успішного навчання ми повинні свої вимоги перетворити на бажання дитини.
15. Зробіть своєю головною заповіддю слова «не нашкодь».
