Пропозиції до ГОЕП, що надійшли до РГ з підготовки ГОЕП від представників громадськості

Пропозиції до ГОЕП, що надійшли до РГ з підготовки ГОЕП від представників громадськості

Відкриття обговорення

Олена Кравченко (далі - ОК) відкриваючи засідання інформувала учасників про цілі та завдання зібрання. Вона запропоновувала увазі учасників обговорення дефініції екологічної політики, обговоренню мети та завдання Громадської оцінки національної екологічної політики, наголосила на важливій ролі всієї громадськості в рамках підготовки ГОЕП та інформувала про основних авторів та регіональних координаторів її підготовки.

Володимир Білоконь (далі – ВБ) інформував учасників засідання про роль проекту ЄС «Додаткова підтримка Мінприроди з реалізації програми секторальної бюджетної підтримки (далі – проект ЄС).

Віктор Мельничук (далі – ВМ) повідомив учасників про процес громадської оцінки в цілому, зокрема тої, що була зроблена у 2003 році. Однак, ця оцінка має бути гострою, проект ЄС не заперечує проти такого. Оцінка базується на Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» (далі – Стратегія) та Національному плані дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011 – 2015 роки (далі – НПД). В оцінці основна увага приділяється 2011 року, однак проводиться аналіз зрушень за період 2003 – 2010 рр. та певним подіям у 2012 р. Загалом оцінка складається з 8-ми частин, що послідовно будуть розглянуті в процесі обговорення.

№	Структура ГОЕП	№	Пропозиції громадськості	Враховано / не враховано	Коментар, чому не враховано
Частина I.	Загальні основи екологічної політики		Галина Проців, ЕК «Край» Редагування Забрати Додати Робочі матеріали, підготовлені Робочою групою з підготовки доповіді, в рамках Проекту технічної допомоги ЄС «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України з реалізації Програми секторальної бюджетної підтримки» 28.11.12 ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ НУО (ЩД НУО) “ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ” ЗА 2011 РІК (ВКЛЮЧАЮЧИ АНАЛІЗ ЗА ПЕРІОД З 2003 РОКУ) ЧАСТИНА I. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Відповідальний за Ч. I. – О. Мелень-Забрамна (МБО «Екологія – Право – Людина») Розділ. 1. Правові та інституціональні основи формування та реалізації екологічної політики Ключовий автор – О. Мелень-Забрамна (МБО «Екологія – Право – Людина») Автори: В. Мельничук (Національний екологічний центр України), В. Артамонов (Первомайська філія НЕЦУ "Гард"), І. Рассоха, О. Перегон (ХОГО "Зелений фронт)", В. Борейко (КЕКЦ), О. Багін (ВЕР «Хортицький Форум») 1.1. Структура та ефективність державного управління у сфері охорони довкілля, сталого розвитку та поводження з природними ресурсами Метою екологічної стратегії України визначено стабілізацію і поліпшення стану довкілля шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних систем. Виконанню цієї мети мають сприяти державні органи та органи місцевого самоврядування. Наскільки вони спроможні це роботи – розглянемо в цьому розділі оцінки. Екологічна стратегія України відносить до першопричин екологічних проблем України існуючу систему державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій. Через недостатню вагу значимість та впливовість центральних органів виконавчої влади, на які покладено функцію охорони довкілля, екологічна стратегія України передбачила необхідність посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності рівноцінності та взаємодоповнення трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку. Завданням Стратегії є інституційна розбудова і посилення ефективності державного управління в природоохоронній галузі. Хочеться відрити, що саме таку мету мають основні зміни в системі центральних органів влади, що розпочалися у 2011 році на підставі Постанови уряду про ліквідацію урядових органів (?). Вказівка щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади була дана Президентом ще в грудні 2010 року. Відповідно до неї реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України а натомість утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України (далі ДЕІ або Держінспекція), Державну службу геології та надр України шляхом. Окремі органи в сфері охорони та використання природних ресурсів перейменовано із комітетів в агентства: Державне агентство водних ресурсів, Державне агентство екологічних інвестицій, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів та Державне агентство рибного господарства. Указом президента чітко закріплено також механізм координації та спрямування діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів, а саме: через Міністра екології та природних ресурсів України координується робота Державної служби геології та надр України, Державного агентства водних ресурсів України, Державного агентства екологічних інвестицій України та Державної екологічної інспекції України. Через Міністра аграрної політики та продовольства України діяльність Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державного агентства земельних ресурсів, Державного агентства лісових ресурсів, Державного агентства рибного господарства, Державної інспекції сільського господарства. Отож, зі сфери впливу Мінприроди виведені важливі для охорони довкілля органи: Державне агентство лісових ресурсів і Державне агентство земельних ресурсів. Цікаво, механізм координації та спрямування передбачає, що Міністр має право по відношенню до тих органів, які він координує, порушувати питання про скасування їх актів повністю чи в окремій частині, доручати керівникам цих органів скасовувати акти їх територіальних органів, а у разі відмови – самому їх скасувати. Також міністр має право приймати рішення про проведення перевірки діяльності центральних органів влади. (п.10 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України). Проте Міністерство не може впливати на рішення, пов’язані із охороною довкілля, якщо вони приймаються іншими центральними органами виконавчої влади, які не координуються ним. ДОДАТИ: Органи місцевого самоврядування Міністерство екології та природних ресурсів України З 2006 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Функції та сфера діяльності цього державного органу постійно змінювалася. У 2007 році до сфери компетенції Міністерства було додано здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. У 2009 році з сфери компетенції Міністерства забрано топографо-геодезичну та картографічну діяльність у зв’язку з підпорядкуванням Державної служби геодезії, картографії та кадастру Державному Комітету і земельних ресурсів. У 2010 році відбулися зміни щодо розмежування контролюючих та управлінських функцій Міністерства і Державної екологічної інспекції, в результаті яких один із заступників Міністра перестав бути Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища. Міністр лише здійснює координацію діяльності Держекоінспекції, а Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища став начальник Держекоінспекції. Він також є членом колегії Мінприроди. З 2001 року в складі Міністерства були такі урядові органи державного управління: Державна екологічна інспекція та Державна служба заповідної справи. Остання працювала лише до 2011 року як орган в складі Міністерства, у 2011 році її ліквідували повністю. Тепер її функції виконує спеціальний департамент, утворений в травні 2011 року. Про ефективність його робити ще рано робити висновки. Загалом, цей крок не можна вважати позитивним, оскільки за такої ситуації важливість розвитку заповідної справи буде зменшена, а в умовах тотального наступу на об’єкти природно-заповідного фонду, захист таких об’єктів слід навпаки підсилити інституційно і законодавчо. Варто зазначити, що на практиці Служба мала певний ступінь свободи, повноваження і як наслідок, протягом років відбувся «заповідний бум». Департамент частково продовжує діяльність Служби, але в своїй діяльності керується вже заступником міністра. Позитиви і негативи в діяльності Служби і департаменту напрямку залежать від особистості їх керівників. При різних керівниках і стиль роботи був різний. Наприклад, серед позитивів сьогоднішнього департаменту є економічна системність і намагання скопіювати європейський досвід. Сьогодні важко сказати, чи багато втратила заповідна справа втратила від ліквідації Служби, тривалість роботи департаменту невелика. Щодо підходів до управління заповідною справою в Міністерстві, то можна відмітити брак системності, яка проявляється в наявності концепції, уважного планування та звершення конкретним охоронним знаком в об’єкті ПЗФ чи актом на землю та конкретними показниками збереженого біорізноманіття. Також прийняття та виконання програми розвитку заповідної справи із конкретними термінами і показниками не вдалось організувати ні Службі, ні сучасному Міністерству. Щодо повноважень, то згідно положення про Міністерство екології та природних ресурсів на нього покладено значно більше, ніж на Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Так, тепер міністерство має повноваження щодо формування державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, не тільки її реалізації. Також тепер у міністерства забрані повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, проте формувати державну політику в цій сфері міністерство має право. Також покладено і чітко деталізовано повноваження міністерства в сфері збереження озонового шару, виконання конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, забезпечення генетичної безпеки та реалізації положень Картахенського протоколу. Міністерство також проводить моніторинг та оцінку впливу державної політики у відповідних сферах. В Положенні про МОНПС 2006 року, до сфери компетенції віднесено лише геологічне вивчення та раціональне використання надр, а також державний геологічний контроль ( контроль за наявністю спеціальних дозволів, додержанням під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин), в Положенні про Міністерство екології та природних ресурсів (2011р.) повноваження в сфері надр значно розширені та деталізовані: це і розгляд документів та дозволів на користування надрами та дозволів на введення родовища або окремого покладу нафти та газу в дослідно-промислову, промислову розробку, і ведення Державної еколого-геологічної карти. Незважаючи на те, що Міністерство відповідає зараз за велике коло питань збереження довкілля і сталого розвитку, воно не має всіх необхідних повноважень для їх вирішення, а також можливостей для координування природоохоронних дій на міжвідомчому рівні (рівні уряду). На даний момент Міністерство є найбільш інституційно слабким. В першу чергу це пов’язано з низькою пріоритетністю і значимістю питань охорони довкілля на державному рівні. Також часта і неякісна зміна урядів, занадто часті реорганізації Міністерства призвели до того, що практично щорічно відбувалися істотні зміни в керівництві Міністерства, а також змінювалася його структура. За останні 13 років змінилося 11 міністрів. Починаючи з 2005 року конкретні міністри призначалися виходячи із політичних міркувань, за квотами владних політичних партій, а не за професійними або управлінськими якостями в сфері ОНПС. Наявність відповідної освіти чи досвіду роботи взагалі не була критерієм чи перешкодою у претендентів на посади Міністра. Негативні тенденції намітилися спостерігаються і в професійному рівні та чисельності апарату Мінекології. У 2007 році була відзначена тенденція до необґрунтованого завищення чисельного складу вищої ланки керівництва Міністерства. У різний час на посадах перебували до 13 заступників Міністра, що втім, не поліпшило ефективність роботи Міністерства. На сьогодні в Міністра є лише три заступники. Щодо чисельності штату, то у 1999 році він налічував лише 170 осіб, у 2009 році згідно Постанови КМУ від 13 травня 2009 р. № 000 «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та інших державних органів» центральний апарат Мінприроди отримав квоту в 470 працівників, а територіальні органи чисельністю 4181 одиниць. Згідно штатного розпису центрального апарату на 2012 рік, чисельність Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Міністра налічує 28 працівників, юридичний департамент – 22, Департамент екологічної безпеки та дозвільної системи - 24, Департамент охорони природних ресурсів - 24, Департамент заповідної справи - 22 особи, Департамент фінансів та внутрішнього аудиту - 21 особи, Департамент стратегічного та бюджетного планування – 22 особи, Управління міжнародної діяльності – 11 осіб, Управління державного екологічного та геологічного моніторингу – 13 осіб, Управління майном, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення - 11 чоловік, Управління роботи з персоналом – 11 чоловік, Відділ державної екологічної та геологічної експертизи – 6 чоловік. Всього 234 чоловік по посадових окладах. (http://www.menr.gov.ua/content/article/11360) Проте така чисельність та розподіл працівників по відділах і департаментах є недостатньою для виконання досить широких повноважень Міністсрства: наприклад, охороною рослинного світу займається лише 5 осіб, охороною тваринного світу – також лише 5 осіб відповідного відділу, а департаменту заповідної справи виділено лише 22 штатні одиниці. Крім очевидних кількісних показників, які свідчить про об’єктивну неспроможність Міністерства виконувати свої обов’язки по охороні довкіллям ефективно, також якісні показники, що стосуються кваліфікації та досвіду працівників апарату міністерства, свідчать про недостатню кваліфікацію кадрів. Також внаслідок частих структурних і кадрових змін спостерігається вкрай низька спадкоємність у роботі структурних підрозділів Мінприроди (наприклад Департамент екологічної експертизи). З метою посилення інституціональної спроможності Мінприроди в п.2 НПД передбачено підготувати за участю громадськості план посилення інституціональної спроможності Мінприроди протягом років, проте цього ще не було зроблено. Громадська рада При Міністерстві діє Громадська рада. Громадська рада є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі Інститутів громадянського суспільства в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Міністерства, налагодження ефективної взаємодії з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики у сфері: 1) охорони навколишнього природного середовища, екологічної біологічної, генетичної та радіаційної безпеки; 2) поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; 3) відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду; 4) збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї; 5) розвитку водного господарства і меліорації земель; 6) геологічного вивчення та раціонального використання надр; 7) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів. Згідно Положення про Громадську раду (затвердженого 16.10.2012 року), основними завданнями Громадської ради є створення умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; здійснення громадського контролю за діяльністю Мінприроди; сприяння врахуванню громадської думки під час формування та реалізації державної політики в сферах діяльності Мінприроди, співпраця з Мінприроди у підготовці та проведенні громадських обговорень з питань, що відносяться до його повноважень; підготовка пропозицій до проектів нормативно-правових актів з питань забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, розробником яких є Мінприроди. З часу свого існування, склад Громадської ради постійно мінявся, співпраця із Міністром відбувалася досить складно, рішення Громадської ради не виконувалися та не бралися до уваги Міністерством, залишалися без відповіді та належного реагування, хоча п.2.3. Положення передбачає, що Рішення Громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов’язковими для розгляду Мінприроди. Міністерство намагалося втручатися в склад ради під час виборів та впливати на рішення ради. За час свого існування Громадська рада розглядала багато важливих питань та проблем, пов’язаних із впливом на довкілля, так як будівництво небезпечних об’єктів, видобування сланцевого газу в Україні, будівництва каналу Дунай-Чорне море, стан виконання Орхуської конвенції, та інші питання. Державна екологічна інспекція України Інституціональна спроможність системи державного екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства передбачає потребу зміцнення і вдосконалення шляхом перегляду існуючої організаційної структури і розподілу повноважень територіальних органів Державної екологічної інспекції України; здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня відповідальності суб'єктів господарювання за виконанням вимог природоохоронного законодавства; врегулювання відносин у сфері здійснення громадського контролю за використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середовища. П.133 НПД передбачає необхідність удосконалення державного контролю у галузі охорони навколишнього середовища шляхом технічної модернізації даної системи, належного технічного оснащення контролюючих органів, покращення технічного оснащення інспекції (для покращення контролю за лісами), також створення автоматичних станцій контролю якості вод та удосконалення системи відбору проб. Ці заходи повинні виконуватися протягом р. У 2011 році було прийнято Положення про Державну екологічну інспекцію України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології. Основною метою діяльності інспекції є здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами. До 2011 року Державна екологічна інспекція України діяла в складі Міністерства та йому підпорядковувалася. Старе Положення про державну екологічну інспекцію було затверджено у 2001 році. У 2011 році до повноважень інспекції додано контроль за такими сферами, як біологічна та генетична безпека, території та об’єкти природно-заповідного фонду, контроль за поводженням із пестицидами та агрохімікатами. У 2011 році у інспекції забрано повноваження щодо контролю за законодавством про екологічну та радіаційну безпеку у зонах спостереження атомних електростанцій, на об'єктах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання. Також згідно Положення 2011 року інспекція не має права обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації та військові й оборонні об'єкти з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Без права обстежувати приміщення та об’єкти інспекція не зможе ефективно здійснювати свої контрольні повноваження. Держекоінспекція та її територіальні органи налічують 2746 працівників (згідно Постанови КМУ від 14 листопада 2011 р. № 000 Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади). Центральний апарат Державної екологічної інспекції України складається із Департаменту екологічного контролю природних ресурсів, до якого входять: відділ екологічного та радіаційного контролю на митній території, відділ екологічного контролю атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами; відділ екологічного контролю природно – заповідного фонду, рослинного та тваринного світу; відділ аналізу, планування інспекційної діяльності та зв’язків з громадськістю. Окремо функціонує відділ інструментально – лабораторного контролю, відділ кадрового та документального забезпечення, юридичний відділ. Для Державної екологічної інспекції України також характерною є проблема де професіоналізації кадрів, в тому числі керівних. Посади начальників інспекцій, інспекторів займають особи, які не володіють знанням, практичним досвідом чи освітою в сфері охорони довкілля. Держекоінспекція раніше мала обласні та районні територіальні органи. Однак, районні управління були скасовані раніше – задовго до останньої адмінреформи. До недавнього часу в кожному адміністративному районі України був лише представник обласної Держекоінспекції. Існування територіальних органів Держекоінспекції закріплено Постановою КМУ № 000 від 14 вересня 2011 р. «Про створення територіальних органів Державної екологічної інспекції». Територіальні органи створені на основі тих, що існували раніше, і включають в себе Держекоінспекції в АР Крим, в 24-х областях України, містах Києві та Севастополі, а також морські Держекоінспекції – Азово-Чорноморську, Азовську та Північно-Західного регіону Чорного моря. Наказом Мінекології 25.11.2011 року було затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про морські екологічні інспекції. Інспекції є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, діють в її складі і їй підпорядковуються. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Держекоінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. З кола повноважень територіальних органів також вилучено право обстежувати підприємства, установи, організації, хоча в нечинному Положенні про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києва та Севастополі було передбачено право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки. У 2006 році ДЕІ передано контрольні повноваження Державної інспекції з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Обласні інспекції мають право, на відміну від Державної екологічної інспекції України, залучати представників громадськості до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань представників громадськості. Як це буде виконуватися на практиці, ще рано говорити. В частині здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища упродовж 2011 року інспекція та її територіальні органи провели майже 87 тисяч перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання. За порушення вимог природоохоронного законодавства складено майже 86,2 тис. протоколів про адміністративні правопорушення. Сума накладених адмінштрафів складає 17,6 млн. грн.‚ з яких стягнуто 15,7 млн. грн., тобто 90 %. Суми накладених та стягнутих штрафів за адмінправопорушення збільшено у порівнянні з 2010 роком на 4 % та 7 % відповідно. За переданими до правоохоронних органів матеріалами порушено 324 кримінальні справи. Загальна сума розрахованих збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства становить 1 млрд. 980 млн. грн., що на 50 % більше ніж минулого року. З метою відшкодування збитків‚ заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачам пред`явлено претензій та позовів на загальну суму 1 млрд. 292 млн. грн., з яких відшкодовано 100 млн. грн., тобто 7,8 % від суми пред’явлених. Сума пред’явлених та стягнутих претензій та позовів у порівнянні з 2010 роком збільшено на 31 % та 141 % відповідно. З метою припинення негативного впливу на навколишнє природне середовище при здійсненні виробничої діяльності, у 2791 випадку обмежувалася та призупинялася (до усунення виявлених недоліків та порушень) діяльність суб`єктів господарювання. Як випливає із вказаної статистики, штрафи порушниками оплачуються непогано, а от сплата суми збитків є вкрай низькою, претензії інспекції залишаються незадоволеними, а судові процеси не приносять позитивних результатів. Також застосування такої санкції як припинення чи призупинення діяльності має місце вкрай рідко – лише 2800 випадків на 86 тис адміністративних правопорушень. Також низькою є якість матеріалів правопорушень та неефективність взаємодії органів екологічної інспекції та прокуратури, оскільки із 1500 матеріалів, які передані до правоохоронних органів, порушено лише 324 кримінальні справи за 2011 рік. Проблеми в діяльності інспекції та її територіальних органів і об’єктивного характеру – це інституційна слабкість центрального апарату та територіальних органів, і недостатня чисельність кадрів, їх низький рівень кваліфікації, слабка матеріально-технічна база, перешкоди у зверненні до суду для відшкодування збитків, завданих довкіллю через необхідність сплати інспекцією судового збору. Часто інспекція приділяє надмірну увагу підприємствам, які мають мінімальний вплив на навколишнє природне середовище, замість того, щоб перевіряти саме ті підприємства і установи, які нехтують нормами природоохоронного законодавства і завдають серйозної шкоди довкіллю. Інспекція неохоче застосовує такі заходи, як призупинення діяльності суб’єктів господарювання, які системно порушують природоохоронне законодавство. Через мізерні суми штрафів за порушення природоохоронного законодавства, ефективність штрафних санкцій, які застосовує інспекція, є вкрай низькою. Так, за матеріалами перевірок 2011 року, середній штраф при складанні одного протоколу про адміністративне правопорушення склав аж 183 грн!. Проконтролювати виконання своїх же приписів суб’єктами господарювання інспекція не завжди має можливість, тому такі рішення інспекторів часто ігноруються. Щодо найбільш серйозних фактів порушення природоохоронного законодавства інспекція проявляє бездіяльність, слабкість та ігнорування громадського тиску та звернень. (Наприклад бездіяльність територіальної інспекції на отримання від громадськості численних фото, відео-матеріалів щодо незаконних рубок в парку ім. Горького в м. Харків і лише після двох пікетів активістами цей орган направив інспектора для фіксації порушень в парку ім. Горького, проте в результаті нікого не було притягнено до відповідальності). Документи, складені в результаті проведення перевірок інспекції не надають для ознайомлення громадськості та скаржникам, поодинокі випадки залучення заявників до проведення перевірок інспекторами за їх скаргами. Проте нещодавно Голова Державної екологічної інспекції України заявив, що тепер є обов’язковим залучення представників громадських організацій для перевірок, що проводять інспектори екологічної інспекції. Також екологічна інспекція не має можливості реагувати на порушення екологічного законодавства в екстреному порядку, оперативно, швидко і протягом всієї доби, що часто стає перешкодою в припиненні правопорушень. На місцях екологічні інспекції, на думку громадськості, суттєво не впливають на стан справ у сфері охорони довкілля, є переважно бюрократичними органами, які керуються випадковими людьми та скеровані переважно на незаконну діяльність (незаконні рішення, хабарі, політичні розправи), а не на покращення екологічної ситуації через роботу із найбільшими підприємствами-забруднювачами. Так, у звіті Державної екологічної інспекції у Харківській області за 2010 рік показники інспекційної діяльності по декільком напрямках зроблено на Харківському зоопарку, який виявився найбільшим порушником. І це при тому, що Харківська область перевантажена підприємствами хімічної, машинобудівної, металургійної промисловості. Показовим є безсилля Харківської екоінспекції у боротьбі із одним із найбільших підприємств-забруднювачів – коксохімічним заводом. Підприємство і надалі продовжує отруювати жителів тоннами викидів. НПД з охорони навколишнього природного середовища на роки передбачив необхідність створення та функціонування офіційного веб-сайту ДЕІ, період виконання заходу червень-листопад 2011 року. На сьогодні сайт створено http://dei. / і він активно поновлюється матеріалами. Громадська рада Громадська рада при Державній екологічній інспекції України є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної екологічної політики: 1) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; 2) при здійсненні державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; 3) додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 4) за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; 5) поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами. Потрібно відзначити, що під час формування ГР була допущена низка порушень положень Постанови КМУ № 000. Неналежне інформування громадськості про термін подання документів та термін проведення установчих зборів призвело до того, що ціла низка НУО не змогла потрапити до складу ГР. Тепер коли ГР при ДЕІ працює, окремі її члени не поінформовані про чергові засідання ГР. Державне агентство екологічних інвестицій (ДАЕІ) Державне агентство екологічних інвестицій України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, та входить до системи органів виконавчої влади і в межах компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї. Положення про агентство затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 455/2011. Основними завданнями ДАЕІ є: 1) реалізація державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін, а також внесення пропозицій щодо її формування; 2) виконання в межах компетенції вимог Рамкової конвенції про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї; 3) створення та забезпечення функціонування національної системи обігу та торгівлі вуглецевими одиницями; 4) провадження міжнародної діяльності за Рамковою конвенцією про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї. Координацією заходів щодо виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї тепер займається Міністерство екології. ДАЕІ є правонаступником Національного агентства екологічних інвестицій, яке було утворено у 2007 році як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Можна відзначити, що саме поняття «екологічні інвестиції» у назві агентства може здивувати, оскільки екологічно спрямоване інвестування жодним чином не обмежується лише інвестуванням в сферу виконання положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, а також Кіотського протоколу до неї. Екологічні інвестиції – це набагато ширше поняття. Щонайменше, перелік повноважень цього агентства може здивувати, оскільки екологічні інвестиції можуть здійснюватися також і в інших природоохоронних сферах, і стосуватися: розробки, створення і впровадження будь-яких нових технологічних процесів і циклів розробки узгодженого розвитку всіх функціональних ланок з видобутку ресурсів, їх переробки, використання відходів та відтворення використаних ресурсів; розробки та використання ресурсозберігаючої техніки; розробки та впровадження маловідходних і безвідходних технологій, що забезпечують комплексне (ощадне) освоєння природних ресурсів, розробки екологічно дружніх біотехнологій; екологічно дружнього освоєння нових територій, а також розширення діючих з урахуванням екологічної безпеки населення і виробництва; розробки та випуску нових екологічно чистих продуктів і створення потужностей для їх виробництва, розробки варіантів використання нових та поновлюваних джерел енергії; впровадження нових організаційних форм виробництв, включаючи вдосконалення організаційно-територіальної структури потенційно небезпечних виробництв, з метою зниження їх екологічної небезпеки, і навіть формування нового мислення у розробників інновацій, з точки зору необхідності їх екологізації шляхом впровадження обов'язкової екологічної освіти, просвіти та виховання. В даному випадку, функції Держекоінвестагентства спрямовані лише на дуже вузькі рамки екологічного інвестування і обмежуються імплементацією Кіотського протоколу та Рамкової конвенції про зміну клімату. У відповідності до програми діяльності Уряду на 2011 рік основна увага приділялась вирішенню питань розроблення нормативно-правових актів, виконання практичних заходів щодо реалізації державної політики з питань зміни клімату, залучення в Україну інвестицій через механізми Кіотського протоколу, формування позиції України для участі в міжнародних переговорних процесах на пост-Кіотський період, впровадження гнучких механізмів Кіотського протоколу. Одним з головних зобов’язань України за Кіотським протоколом є належне функціонування Національної системи оцінки антропогенних викидів і поглинання парникових газів. З метою впорядкування розрахунків питомих викидів двоокису вуглецю при виробництві електричної енергії на теплових електростанціях та при її споживанні, ДАЕІ затверджено «Методику розрахунку питомих викидів двоокису вуглецю при виробництві електричної енергії на теплових електростанціях та при її споживанні». ДАЕІ готувало Національний кадастр за рр., проте до нього у міжнародних експертів виникло багато зауважень. Протягом 2011 року було забезпечене функціонування Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів та його взаємодія з міжнародним журналом трансакцій, а також оприлюднення інформації Реєстру відповідно до вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Реєстр знаходиться у робочому стані. У 2011 розпочато діяльність із вирішення на національному рівні однієї із стратегічних проблем, що визначені Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату, а саме проблеми адаптації до зміни клімату. ДАЕІ доручено до 10 березня 2011 року розробити та затвердити Національний план адаптації до змін клімату з визначенням джерел фінансування заходів. У жовтні 2011 р. Держекоінвестагентство направило нову редакцію проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану адаптації до зміни клімату на роки» до заінтересованих зацікавлених центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на погодження. У 2011 р. до ДАЕІ надійшло, опрацьовано та схвалено 332 проекти цільових екологічних (зелених) інвестицій. Всього станом на 01.01.2012 ДАЕІ схвалено 987 проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій у 23 регіонах України. За 2011 рік а) опрацьовано 59 комплектів документів (обгрунтувальні матеріали) та надано відповідну кількість листів-підтримки можливим проектам спільного впровадження б) опрацьовано 53 комплекти проектних документів та підготовлено відповідну кількість листів-схвалення для ПСВ; в) опрацьовано 44 комплекти документів та підготовлено 44 накази про затвердження відповідних ПСВ за національною процедурою; г) опрацьовано 162 моніторингових звітів за ПСВ (72 звіти протягом р. р.); д) опрацьовано 139 верифікаційних звітів за ПСВ (81 звіт протягом р. р.); е) опрацьовано та зареєстровано 76 договорів купівлі-продажу вуглецевих одиниць (одиниць (частин) установленої кількості - ОУК та одиниць скорочення викидів - ОСВ)) за ПСВ (52 договори протягом р. р.); ж) з метою забезпечення процедури розгляду ПСВ за звітний період підготовлено 1067 службових записок. НПД з охорони навколишнього природного середовища на роки передбачив необхідність оновлення та забезпечення функціонування офіційного веб-сайту ДАЕІ, період виконання заходу червень-листопад 2011 року. На сьогодні новий сайт ДАЕІ створено http://www. seia. , одночасно функціонує і старий сайт http://www. neia. , новий активно поновлюється матеріалами із старого сайту і на ньому актуальні поточні новини, в той час як новини на старому сайті датовані жовтнем 2012 року. Громадська рада Громадська рада при Державному агентстві екологічних інвестицій України є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним при Державному агентстві екологічних інвестицій України для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Держекоінвестагентства, налагодження ефективної взаємодії Держекоінвестагентства з громадськістю, врахування громадської думки під час формування і реалізації державної політики та виконання вимог міжнародних договорів і угод у сфері зміни клімату. Громадська рада подає ДАЕІ обов'язкові для розгляду пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері зміни клімату, удосконалення роботи ДАЕІ; здійснює громадський контроль за врахуванням ДАЕІ пропозицій та зауважень громадськості. Рішення громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов'язковими для розгляду ДАЕІ. Рішення ДАЕІ, прийняте за результатами розгляду пропозицій громадської ради, не пізніше ніж у десятиденний строк після його прийняття в обов'язковому порядку доводиться до відома членів громадської ради та громадськості шляхом його оприлюднення на офіційному веб-сайті органу та в інший прийнятний спосіб. Інформація про прийняте рішення має містити відомості про врахування пропозицій громадської ради або причини їх відхилення (п.15 Положення Положення про Громадську раду при Державному агентстві екологічних інвестицій України від 26.07.11р.). Станом на сьогодні ДАЕІ досить охоче співпрацює з громадськістю, зокрема на рівні Громадської ради та Робочої групи НУО з питань зміни клімату. Однак, найсуттєвіші пропозиції громадських організацій не завжди враховуються. На кожне засідання ГР приходить представник ДАЕІ, охоче звітують про роботу ДАЕІ та вислуховують пропозиції громадськості. Організацією засідань ГР покладено на агентство, але ця робота виконується неналежно і попередження про засідання членів ГР відбувається невчасно. Державне лісове агентство України (Держлісагентство) Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Положення про Держлісагентство затверджено Указом Президента України від 13.04.2011 року № 000/2011. Раніше Держлісагентство координувалося КМУ через Міністра екології, проте внаслідок численних розбіжностей між агентством та міністерством екології у питаннях збереження лісів та лісового господарства, у 2011 році було змінено координатора агентства. Агентство, згідно Положення, має право проводити перевірки додержання вимог законодавства у сфері лісового (в лісах підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління) та мисливського господарства. Агентство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства: управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та мисливського впорядкування; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг ґрунтів з метою вирощування продуктивних лісових насаджень, лісової рослинності, мисливських тварин; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; веде державний облік об'єктів постійної лісонасіннєвої бази, а також державний контроль за додержанням законодавства з ведення лісового господарства (окрім державного контролю за шкідливими організмами та захистом рослин). Держлісагентство має свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - управління. Управління беруть участь: в організації ведення державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин; в здійсненні лісовпорядкування мисливських угідь, моніторингу лісів і мисливських тварин, у розробленні та організації виконання загальнодержавних і регіональних програм у сфері охорони, використання, відтворення лісів та тваринного світу. Основними напрямками діяльності управління є: здійснення організаційно-господарських повноважень стосовно підприємств, що належать до сфери його управління; здійснення державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового і мисливського господарства; організація виконання лісовпорядних робіт. Ведення лісового господарства на місцевому рівні здійснюють державні підприємства, які входять до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України та координуються його відповідним територіальним органом (Рескомліс АР Крим, 24 обласні управління лісового та мисливського господарства). Державні підприємства лісового господарства відповідальні за весь комплекс лісогосподарських робіт – від посадки лісу до проведення рубок головного користування. Окрім державних підприємств в підпорядкуванні Держлісагентства знаходяться наукові, учбові організації, національні заповідники і природні парки, та інші підприємства, установи, організації безпосереднього підпорядкування. В підпорядкуванні Держлісагентства знаходяться 12 установ природно-заповідного фонду - це п’ять національних природних парків, шість природних заповідників та один лісовий центр. На сьогодні, лісів, підпорядкованих Держлісагентству, уже заповідано 15,8%, при цьому заповідність всієї території держави становить 5,9%. Ліси Агентства займають близько 35% природно-заповідного фонду держави, при лісистості території України - 15,9%. З середини 2000 року в Держлісагентсві намітилася тенденція не погоджувати обґрунтування на включення особливо цінних лісових територій в заповідні об’єкти, навіть якщо вилучення цих територій не передбачається. Більше того, самі чиновники агентства ініціюють розгляд органами державної влади чи місцевого самоврядування різного рівня питання про виключення певних заліснений територій зі складу об’єктів ПЗФ та навіть про ліквідацію таких об’єктів. Інша негативна тенденція в діяльності агентства – це протизаконне та науково необґрунтоване заліснення цілинних степових ділянок, що залишилися в природному стані. При цьому не відбувається оформлення земель та надання земель під заліснення, ні зміна цільового призначення цих земель, або це відбувається вже після факту заліснення. Також діяльність агентства постійно піддається контролю з боку контролюючих органів, таких як КРУ, які відзначають зловживання та неналежне виконання бюджетних програм в складі програми «Ліси України». Неефективною визнана політика щодо продажу деревини за цінами, нижчими від собівартості, вказано на неякісні управлінські рішення, значні обсяги незаконних рубок внаслідок неналежної лісової охорони, часте недотримання лісовими господарствами технологій лісопосадки та заходів догляду. Громадська рада Громадська рада при Державному агентстві лісових ресурсів є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики. Громадська рада подає обов’язкові для розгляду пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері лісових відносин, удосконалення роботи Держлісагентства; здійснює громадський контроль за діяльністю та врахуванням Держлісагентством зауважень громадськості; збирає, узагальнює та подає Держлісагентству інформацію про пропозиції громадських організацій щодо вирішення питань, які мають важливе суспільне значення. Нажаль, проект Положення про громадську раду не містить пункту про обов’язковість розгляду Агентством пропозицій громадської ради. Є негативна практика щодо вибіркового включення представників громадськості до складу ради. Так, у 2011 році МБО «Екологія-Право-Люидна» не було включено до складу Громадської ради через відсутність її представника на установчих зборах. Відповіді на запити залишаються без відповіді, пояснень з приводу не включення організація не отримала. Державне агентство земельних ресурсів (Держземагенство) Положення про Державне агентство земельних ресурсів України було затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 000. До 2011 року Агентство керувалося Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах 2000 року. Лише у 2007 році комітет був переіменований в Державне агентство земельних ресурсів. На початку своєї діяльності Державний комітет України по земельних ресурсах спрямовувався і координувався напряму Кабінетом Міністрів України, а на сьогодні діяльність агентства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства. Агентство покликане забезпечувати реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а з 2012 року і в сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Основними завданнями агентства, серед інших, є здійснення землеустрою, моніторингу земель та їх охорони; ведення і адміністрування державного земельного кадастру, державної реєстрації земельних ділянок та обмежень у їх використанні, проводить державні експертизи. У 2012 році агентству надано більше автономності від Міністра аграрної політики та продовольства у сфері самостійного надання висновків державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, висновків щодо погодження документації із землеустрою, висновків державної експертизи проектів землеустрою, документації з оцінки земель, а також матеріалів і документації державного земельного кадастру. Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи. Громадська рада Громадська рада при Держземагентстві України (далі – Громадська рада) є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Держземагентства України, налагодження ефективної взаємодії Держземагентства України з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики в сфері земельних відносин. Положення про громадську раду затверджено 23.09.2011року. Громадська рада готує та подає Держземагентству обов’язкові для розгляду пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин, удосконалення роботи Держземагентства; здійснює громадський контроль за врахуванням Держземагентством пропозицій та зауважень громадськості. (п.3 Положення) П.7.2. Положення передбачено, що рішення Громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов’язковими для розгляду Держземагентством. Рішення Держземагентства, прийняте за результатами розгляду пропозицій Громадської ради доводиться до відома членів Громадської ради та громадськості Інформація про прийняте рішення має містити відомості про врахування пропозицій Громадської ради або причини їх відхилення. Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Положення про Державне агентство водних ресурсів України затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 000. З 1991 року по 2010 рік Держводагентство носило назву: Державний комітет України по водному господарству. З 1999 року комітет та його діяльність координувалася через Міністра охорони навколишнього природного середовища. Держводагентство, серед інших повноважень, видає дозвіл на проведення днопоглиблювальних робіт та робіт з прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; погоджує клопотання водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді в разі використання поверхневих вод; розробляє та встановлює режими роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затверджує правила їх експлуатації; затверджує правила та встановлює режим експлуатації загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем, забезпечує їх дотримання; забезпечує дотримання режиму роботи водосховищ, водогосподарських систем і каналів; погоджує межі зон санітарної охорони водних об’єктів; погоджує договори оренди водних об’єктів; погоджує створення на річках та у їх басейнах штучних водойм і водопідпірних споруд; погоджує проекти щодо розмірів та режиму користування смуг відведення; погоджує проекти землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель водного фонду; погоджує видачу дозволів на проведення на землях водного фонду робіт із будівництва об'єктів гідротехнічного, гідрометричного та лінійного призначення. Центральний апарат агентства складається із управління використання водних ресурсів, управління експлуатації водогосподарських систем, енергозбереження та механізації, відділу водогосподарського будівництва, інвестицій та проектних робіт, сектору міжнародного співробітництва та юридичного сектору. Як бачимо із структури, питанням охорони та відтворення водних ресурсів окремо не займається жоден із відділів і пріоритетним є використання водних ресурсів. Нажаль, основні повноваження агентства лише спрямовані на вирішення питань галузевого водоспоживання, меліорації та забезпечення населення питною водою. Однак вирішення питань охорони та відновлення водних ресурсів не є серед пріоритетів. Згідно Водного кодексу, саме Держводагетнство є відповідальним за дотримання режиму у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах, однак ця функція виконується неналежно через слабкість агентства та його територіальних органів. Здебільшого, діяльність агентства обмежується лише питаннями перерозподілу водних ресурсів і практично не торкається питання відновлення та їх збереження. Агентство не здатне впливати на плани використання води для цілей енергетики, промисловості, сільського господарства. Агентство також не вживає заходів щодо реалізації басейнового принципу державного управління водними ресурсами, який задекларований у Водному кодексі. До сфери управління Держводагентства належать басейнові управління водних ресурсів річок та їх басейнів, обласні управління водних ресурсів, 5 управлінь каналів. У Стратегії екологічної політики на період до 2020 року зазначено, що водокористування Україні здійснюється переважно нераціонально, непродуктивні витрати води збільшуються, об’єм придатних до використання водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження зменшується. Система державного управління в галузі охорони вод потребує невідкладного реформування у напрямі переходу до інтегрованого управління водними ресурсами. Функції управління в галузі розподілені між різними центральними органами виконавчої влади, що призводить до їх дублювання, неоднозначного тлумачення положень природоохоронного законодавства. НПД з охорони навколишнього природного середовища на роки передбачив необхідність оновлення та забезпечення функціонування офіційного веб-сайту Держводагентства, період виконання заходу червень-листопад 2011 року. На сьогодні сайт створено http://www. scwm. / і він працює, активно поновлюється матеріалами, на ньому актуальні поточні новини. Громадська рада Громадська рада при Державному агентстві водних ресурсів України є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики. Громадська рада готує та подає пропозиції щодо організації консультацій з громадськістю; подає обов’язкові для розгляду пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у відповідній сфері, удосконалення роботи Агентства; здійснює громадський контроль за діяльністю та врахуванням Агентства та зауважень громадськості. Рішення Громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов'язковими для розгляду Держводагентством. Рішення Держводагентства, прийняте за результатами розгляду пропозицій Громадської ради доводиться до відома членів громадської ради та громадськості. Інформація про прийняте рішення має містити відомості про врахування пропозицій Громадської ради або причини їх відхилення. На практиці агентство досить активно співпрацює із Громадською радою, проте виконання її рішень є суттєво залежним від досить скромних можливостей та впливовості Агентства на фоні інших центральних органів виконавчої влади. Територіальні органи Міністерства екології і природних ресурсів України Чинне положення про Міністерство екології та природних ресурсів України 2011 року не передбачає існування територіальних органів Міністерства, таких як державні управління охорони навколишнього природного середовища. Хоча на сьогодні Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (затверджене у 2007 році Мінприроди) діє, управління працюють. Ситуація прояснилася нещодавно, з прийняттям Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні» від 16 жовтня 2012 року частину повноважень управлінь передано місцевим державним адміністраціям, міністерству екології та органам екологічної інспекції. Так, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» тепер доповнено новою статтею: Стаття 20-4. «Компетенція обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища До компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: а) забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території; б) участь у проведенні моніторингу стану навколишнього природного середовища; в) участь у розробленні стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; г) проведення державної екологічної експертизи; ґ) затвердження за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, для підприємств, установ і організацій лімітів використання природних ресурсів (крім природних ресурсів загальнодержавного значення), скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище (крім скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, навколишнього природного середовища за межами відповідної території) та лімітів на утворення і розміщення відходів; д) видача дозволів на захоронення (складування) відходів (крім небезпечних), викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства; е) вирішення інших питань у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до закону". Цікаво, що 9 листопада 2012 року Міністерство екології виставило на громадське обговорення проект внесення змін до «Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі», які розроблені з метою усунення прогалин щодо розподілу повноважень між відповідними Державними екологічними інспекціями та Державними управліннями охорони навколишнього природного середовища. Так, за управліннями залишаються повноваження щодо погодження матеріалів місць розташування об’єктів та проектів відведення земельних ділянок на відповідній території та приймає участь у роботі комісій з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Отож остаточне рішення щодо ліквідації управлінь ще не прийнято. Донедавна основними функціями територіальних управлінь були дозвільна діяльність, організовує регіональний моніторинг довкілля, забезпечує здійснення заходів щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвитку заповідної справи, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, ведення Червоної книги України та Зеленої книги України. Дозвільна діяльність управлінь до 2011 року полягала в наданні таких погоджень та дозволів: 1.Погодження на геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислова розробка) надр, 2. Погодження на видобування корисних копалин, 3.Дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, 4.Ліміт та дозвіл на утворення та розміщення відходів, 5. Висновок для одержання ліцензії на поводження з небезпечними відходами, 6. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, 7.Дозвіл на спеціальне водокористування, 8.Погодження матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, 9. Погодження на геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислова розробка) надр. При державних управліннях створені і працюють Громадські ради. Ці ГР розглядають екологічні питання та гострі екологічні проблеми на території своїх областей. Наприклад виконання заходів обласних програми охорони довкілля та раціонального природокористування, проблеми збереження біорізноманіття та інші питання. В різних областях процес створення ГР відбувався по різному. Наприклад в Донецькій області вона була створена 1997 році, а в Миколаївській у 2001 році. До їх складу увійшли представники громадських екологічних організацій, що активно діють у природоохоронній галузі та розвитку співпраці з Держуправліннями. Як правило спеціалісти Держуправлінь на місцях, водночас є секретарями ГР, що сприяє узгодженості в організації співпраці. Засідання ГР відбуваються або щомісяця, або раз на квартал, чи позачергові. Окрім того в засіданнях практично беруть участь представники або керівники підрозділів Держуправлінь. В деяких областях ГР існують чисто формально, а реально практично не діють. Позитивним є те, що ГР намагаються співпрацювати з екологічними НУО, які діють на території області, ураховуючи що професійний склад громадських організацій різноманітний. Представники екоНУО і ГР надають інформацію в ЗМІ, проводять виїзні засідання в своєму регіоні, беруть участь у судових справах сумісно або співпрацюючи з фахівцями Держуправління ОНПС та прокуратури. Є випадки коли ГР або члени ГР ініціюють проведення громадських екологічних експертиз, оцінку екологічної ситуації, проводять семінари, «круглі столи» та конференції, активно займаються поширенням інформації та екологічної літератури, готують і проводять природоохоронні акції, обговорюють та розробляють план спільних дій громадськості для запобігання погіршення екологічної ситуації на місцевому рівні, визначають пріоритетні напрямки в подоланні екологічних проблем. Важливим є те, що ГР співпрацюють з депутатами обласних і місцевих рад, представниками органів місцевого самоврядування, держуправлінь, науковцями, громадськими екологічними організаціями та ЗМІ. Основним недоліком в організації роботи регіональних ГР є те, що в їх складі представлені організації тільки з обласних центрів. В більшості ГР не має жодного представника з інших міст та районів області. Це пов’язано с тим, що відсутня хоча б якась підтримка цих організацій і відсутні джерела фінансування ГР. Поряд з цим, необхідно відзначити недостатню активність багатьох регіональних ГР, їх скептичне відношення до вирішення проблем та бездіяльність. Тому є підстави вести мову про розвиток партнерства в діяльності Громадських рад, обмін досвідом та досягненнями і спільне обговорення важливих для суспільства питань та проблем. Важливою проблемою залишається розвиток співпраці та координації діяльності між ГР при Міністерстві та ГР в областях. Саме цим можна подолати відстань, існуючу відчуженість, сформувати відповідальність членів ГР та розуміння необхідності звітності перед місцевими організаціями.
Розділ. 1	Правові та інституційні засади формування та реалізації екологічної політики		Зіновій Бройде, Екоресурс, Чернівці У сфері поводження із відходами співвідношення повноважень Мінприроди та Мінрегіонбуду Михайло Довбенчук, ЕГО «Зелений рух Карпат» Калуш Щодо структури у контексті оголошення м. Калуш зоною НЕС, Мінприроди є неефективним оскільки лише констатує проблеми, але не здатне нічого вирішити. Ніхто не веде контролю за хімічними підприємствами, колись йшлося про відновлення екологічної інспекції та екологічного моніторингу м. Калуша, але не було зроблено. В Калуш було вкладено 1 млд. Гривен для ліквідації ситуації, але гроші були використані неефективно. Ситуація катастрофічна. Щодо гексахлорбензолу – невідомо куди вивозили, купу грошей використали. Єдине спасіння аби приїхали іноземні спеціалісти і оцінили зміну стану Калуша після вкладення мільйонів грошей. Гроші завжди використовували в кінці року. Якби міг поставити оцінку, поставив би 2. Щодо Мінігес - усі органи надали усі відповідні погодження. Україна рухається до екологічного колапсу. Алла Войціховська Національний університет «Львівська політехніка» в 2011 році пройшла реорганізація Держекоінспекції, були відмінені екоінспектори у районах, залишилися лише на рівні областей, складно добратися. Виключили контроль щодо надр: пісок, гравій. У 2013 році держуправлінь не буде, і усі дозволи навіть щодо підприємств найменш небезпечних – щодо усіх необхідно їхати до Києва. Щодо люмінесцентних ламп – усі вони ідуть на смітник, ртуть потрапляє у воду. Немає жодної ліцензії у Львівській області щодо утилізації лампочок. Протягом року ніхто не зміг отримати таку ліцензію, а це речовини 1 класу небезпеки. На реорганізацію витрачено стільки коштів, що якби їх раціонально використати у системи контролю, прилади, комп’ютери, ситуація би змінилася на краще. Марія Антонів Голова Ініціативної групи мешканців села с. Сівка-Войнилівська – нова екологічна катастрофа промислове свинарство. Ніхто із держорганів не займаються цим питанням. Проблема утилізації відходів свинарства - кажуть що це добрива. В 2011 році у Сірці Войнилівці був випадок отруєння риби масово, ніхто нічого не розслідував, підприємство не було покарано. Ірина Гадзало, Регіональний центр поводження з відходами Додати до огляду Міністерство ЖКГ, Мінрегіонбуд Є закон про місцеві органи влади, центральні органи влади обходять цей закон і позбавляють місцеві органи їх повноважень у сфері ОНПС. Робота робиться навпаки, хіба не може місцева влада організувати збір лампочок, батарейок, а вони бояться віддати навіть найменшу частину повноважень. Складний дуже процес отримання/відновлення ліцензій навіть на поводження із твердими побутовими відходами. Качмарська Любомира, ЕО «Наше місто», Тернопіль Повноваження екологічної інспекції за новим положенням не передбачено здійснення моніторингових спостережень (довготривалі спостереження, які накопичувалися 20 років і зараз це припинити дуже недоречно), які раніше були. До позитиву – покращилася матеріальна база, прилади. Кожне держуправління усе робило як хотіло, Львів по одному, Тернопіль по іншому, завжди було дуже мало роз’яснювальних вказівок із Києва. Гурняк Ігор, ГО «Вільний простір Демократичний альянс» Немає територіальних громад їх представницьких та виконавчих органів. Ніхто з Києва не буде вирішувати цих питань, що є тут у нас на місці. Лише територіальні громади, що за Конституцією є власниками природних ресурсів, повинні приймати рішення.
1.1.	Структура та ефективність державного управління у сфері збереження довкілля, сталого розвитку та поводження з природними ресурсами
1.2.	Стратегії, політики, програми у сфері охорони довкілля та секторальні політики і програми
1.3.	Законодавство у сфері охорони довкілля
Розділ 2.	Регуляторні інструменти у сфері охорони довкілля		Олександр Філь ГО «Медобори» головне питання - фактично немає державного управління в сфері ОНПС, вони лише слугують промисловості. Законодавча база дозволяє місцевій владі приймати будь-які рішення, за які ніхто не відповідає. Пропозиція - ініціювати зміни в законодавстві аби можновладці кримінально відповідали за свої рішення. Безкарність привела до ситуації в Україні. Наприклад в Китаї за нераціональне використання питної води – довічне ув’язнення, страта, поки не буде реальних покарань за екологічні злочини нічого не буде. Треба запроваджувати єдину політику щодо негайного будівництва очисних споруд на рівні водоканалів у всіх районах. Марта Корчемлюк, ВЕГО «Мама-86-Яремча" Те, що робиться із екоекспертизою та екоконтролем – це усе порушення. Зараз є спроби під видом полігонів із елементами сортування виділяють усе нові і нові землі під такі самі звичайні нові полігони. В обхід місцевої громади та влади на районному рівні вирішили віддати землі запаси за межами сільради на відстані лише 1 км від житлових будинків. Лише відписки, ніяких дій. Громадська думка взагалі не враховується. На перше місце треба ставити територіальні громади і місцеву владу. Ігор Горбань, Товариство охорони птахів Середньої освіти достатньо аби зрозуміти, що відбувається. Якщо Партія Регіонів визначила боротьбу з корупцією у своїй програмі, то усе, що вони зробили, то це - посилили ту корупцію. Екологічна проблема мабуть зараз є однією із найбільших політизованих проблеми. Екологічна сфера теж стала зараз дуже політизована. Індикатор – перерозподіл повноважень, які повноваження малі тепер має Мінприроди та Інспекція? Браконьєри спіймали лебедів, ми дзвонимо в інспекцію, а нам відповідають, що вирішити це дуже складно, залучаємо яворівський нацпарк, теж не змогли приїхати, лише директор заповідника, хоча проблема сталася за межами заповідника, зміг наздогнати браконьєрів. Треба зробити все аби хоча би Мінприроди не було політизованим. Громадську оцінку будуть читати громади та міжнародні експерти, а тому слід писати гостро. Кравченко Олена, МБО «Екологія- Право –Людина» Найвищі посадові особи Міністерства та управлінь – не фахівці – а політичні особи. Це суперечить вимозі ст. 9 Закону України «Про ОНПС» Марія Антонів Голова Ініціативної групи мешканців села с. Сівка-Войнилівська – нова екологічна катастрофа промислове свинарство. Ніхто із держорганів не займаються цим питанням. Проблема утилізації відходів свинарства - кажуть що це добрива. В 2011 році у Сірці Войнилівці був випадок отруєння риби масово, ніхто нічого не розслідував, підприємство не було покарано. екологічні ефективні податки відсутні
2.1.	Екологічний контроль	1.	Гоцул Оксана ГО «Наше місто» Пропоную для обговорення проблему: позбавлення місцевих державних природоохоронних органів контролюючих функцій приводить до безкарних  порушень у сфері користування надрами ( приклад - експлуатація  приміського родовища  піску.) Це така "бездіяльна  діяльність" держави в екологічній сфері.
2.2.	Екологічна експертиза, Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), Стратегічна екологічна оцінка (СЕО)
2.3.	Дозвільна діяльність та ліцензування
2.4.	Моніторинг стану довкілля
2.5.	Реєстр викидів та переносу забруднювачів (РВПЗ)	1.	Корчемлюк Марта ВЕГО «Мама-86-Яремча" 1)  Управління твердими побутовими відходами. Кокретний приклад - порушення чинного законодавства щодо намірів облаштування полігону ТПВ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. 1)  Порушення законодавства вже на етапі вибору земельної ділянки. 2)  Не враховано думку громадськості. Вирішення: розробити проект рекультивації діючого полігону ТПВ в м. Надвірна, розглянути можливість продовження терміну його експлуатації з дотриманням вимог ДБН В.2. або пошук альтернативних територій.
2.6.	Система екологічного управління, екологічний аудит
2.7.	Екологічні податки
Розділ. 3.	Дотримання екологічних прав громадян та прав екологічних активістів		Михайло Довбенчук, ЕГО «Зелений рух Карпат» Громадська експертиза та громадські слухання мають мати більшу силу, а не дорадчу. Громадські слухання – це не рекомендація, якщо громада не згідна – то проект не повинен реалізовуватися. На сьогодні громада взагалі відсунута від будь-яких питань. Інакше ми не будемо мати здорове довкілля Гурняк Ігор, ГО «Вільний простір Демократичний альянс» Громадські слухання – асфальтові заводи у Львові на перші слухання прийшли 11 осіб, 10 із яких працівники міської ради. В Статуті Львова не побачимо навіть ролі громадських слухань. Поки там не буде визначено функції і значення цих слухань, жодного проекту не зупинимо. В Україні відсутнє правосуддя. Галина Проців, ЕК «Край» Громадськість може і має право і запрошується Мінприроди та департаментами на різні заходи куди їде за власний рахунок, там вона є активним чи пасивним учасником, потім складається протокол, який не відображає тему, яка анонсувалася на офіційних веб-сайтах. Екологічна інформація на місцях – коли чиновники збираються на різні наради, вони не враховують думку громадськості, питанням є чи якісно громада доносить інформацію до службовців. Щодо права на загальне користування – кількість парканів на об’єктах природно-заповідного фонду. Найстаріший заповідний об’єкт за 12 років на Тернопільщині - 115 ділянок вирізаного лісу, який має бути у загальному користуванні, міліція стоїть на дорозі аби не пустити людей. Андрій Маківничук ГО «Турист» МініГЕС в Верховинському районі. Мало будуватися близько 330 ГЕС, але коли проводилися громадські слухання забудовники дали взятки головам сілких рад, і сказали аби усі запитання до рад, а не до них. Треба провести нормальні слухання зараз. Зараз останні вибори припинили будівництво ГЕС. Усі нові закони робляться під себе, а тому ГЕС будуть мабуть знову будувати. Навіть міліція миє уазик у нашій річці. Галина Проців, ЕК «Край» Про ГР: 1. Усі ГР при центральних органах виконавчої влади не мають інформаційного та структурового зв'язку із ГР в областях; в тому числі контактні дані про керівників ГР.  2. На заходи ГР при центральних органах представники обласних ГР їдуть за свій рахунок. 3. При окремих органах виконавчої влади на рівні областей ГР взагалі не створені.  4. Інформування громадськості про діяльність ГР на офіційних веб-сайтах ОВВ або відсутнє, або недостатньо інформаційне. 5. Є випадки, коли звіти про діяльність ГР пишуть чиновники (м. Тернопіль, http://www. rada. /64/). Петро Грицишин, Західний центр Українського відділення всесвітньої лабораторії До назви розділу додати слово України. Якщо брати за основу визначення екополітики.. в Мінприроди є фахівці, але вони не приймають рішення… екополітика – визначення – не узгоджені з інтересами збереження природи. Наша політика добре, законодавство теж добре, Закон про ОНПС – один із найкращих законів в Європі. А вже далі – усе спрямовано на погіршення основ цього закону.
3.1.	Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля
3.2.	Доступ до екологічної інформації
3.3.	Участь громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень		Марта Корчимлюк, Мама 86 Яремче Зараз є спроби під видом полігонів із елементами сортування виділяють усе нові і нові землі під такі самі звичайні нові полігони. В обхід місцевої громади та влади на районному рівні вирішили віддати землі запаси за межами сільради на відстані лише 1 км від житлових будинків. Лише відписки, ніяких дій. Громадська думка взагалі не враховується. На перше місце треба ставити територіальні громади і місцеву владу.
3.4.	Доступ до судочинства
3.5.	Право на загальне користування природними ресурсами	1.	Тимочко Володимир ГО «Пробій» 1. Якість державного управління природокористування та стан довкілля Суть проблеми: Природно-заповідні об’єкти не мають винесених в натуру чітко визначених меж, що створює проблеми для збереження біорізноманіття. Причини та наслідки: На прикладі Карпатського НПП очевидно, що межі чітко не визначені в населених пунктах (не винесені в натурі), що часто спричиняє конфліктні ситуації з місцевим населенням щодо використання окремих земельних ділянок. Не визначено чітких буферних зон навколо природоохоронних територій, часто природоохоронні об’єкти межують з державними лісовими підприємствами, методи господарювання яких є різними, що негативно впливає на загальну екологічну ситуацію в регіоні, зокрема збереження біорізноманіття. Пропозиції до вирішення проблеми: 1)  Необхідно встановити та винести в натуру межі природоохоронних територій. 2)  Чітко визначити і винести в натуру буферні зони навколо них.
3.6.	Порушення прав членів екологічних НУО та ініціативних громадських груп
3.6.1.	Перешкоджання проведенню мітингів, пікетів, акцій екологічного спрямування
3.6.2.	Перешкоджання в поширенні інформації, поглядів, думок активістами та журналістами
3.6.3.	Погрози на адресу активістів та їхнє затримання
3.6.4.	Побиття та вбивства екологічних активістів
3.6.5.	Судові позови проти екологічних активістів та журналістів
Частина II.	Якість державного управління природокористуванняМ та стан довкілля
Розділ. 1.	Атмосферне повітря		О. Мелень-Забрамна (ЕПЛ) Є перелік забруднюючих речовин, який прийнято у 2001 році. Він повинен що 5 років поновлюватися новими речовинами, але він ще жодного разу не поновлювався. В результаті в нас як забруднюючих речовин немає діоксинів, фуранів, які є в Європі в законодавстві. «Наше місто», Тернопіль. Проблема – спалювання рослинних відходів – масове явище. Органи місцевого самоврядування не впливають, а завдається шкода повірю, грунти недоотримують добрив. А. Войціховська Львівська політехніка Слід наші нормативи ГДВ привести до Європейських нормативів. «Наше місто» Проблема із утилізацією очисних фільтрів та того, що вони вловлюють. Вони є відходами, і їх треба нормувати, класифікувати та утилізувати як відходи. Наприклад фільтри та очисне обладнання із ДОбротвірської ТЕС. «Зелений рух Карпат.» Небезпечним для довкілля та збільшенням викидів в атмосферу є перехід з газу на вугілля промисловості. Вугілля використовується неякісне. Наприклад Бурштинська ТЕС не має фільтрів на вугілля, тому треба це піднімати питання. Горбань І.,Товариство охорони птахів (ТОП) Велика проблема –торфові пожежі. Також спалювання рослинності – проблема для України та Росії масштабна. Штрафні санкції не застосовуються та не спиняють паліїв. Необхідна екоосвіта, бо шкоду завдаємо самі собі.
Розділ. 2.	Водні ресурси		Корчемлюк Марта ВЕГО «Мама-86-Яремча" Управління водними ресурсами Суть проблеми: 1)  Деградація водних екосистем шляхом антропогенного впливу (скид стічних вод без належної очистки, створення стихійних сміттєзвалищ на берегах рік, забір гравійно-піщаної суміші, необґрунтоване будівництво міні - ГЕС і. ін.). 2)  Низька система поінформованості населення щодо безпечного водокористування в багатоводні та маловодні періоди. Причини та наслідки: господарська діяльність не базується на принципах басейнового управління водними екосистемами, регулярні порушення природоохоронного законодавства в сфері управління водними ресурсами; відсутність належного контролю з боку місцевої влади та профільних державних структур за цими порушеннями; відсутність фінансування державних цільових програм (національних, регіональних та місцевих). Пропозиції: 1.  Розробити та впровадити принципи інтегрованого підходу до управління водними екосистемами, передбачити заходи з відтворення водних ресурсів. 2.  Посилити контроль за дотриманням чинного законодавства в сфері охорони водних ресурсів. 3.  Винести в натурі прибережні захисні смуги вдовж річок та визначити їх чітку територіальну приналежність. 4.  Розробити систему економічних стимулів та переглянути розміри існуючих штрафних санкцій за завдання шкоди водним екосистемам. 5.  Створити для населення плани безпечного водокористування в багатоводні та маловодні періоди. 6.  Розробити механізми належного інформування населення з безпечного водокористування. М. Антонів, ініціативна група селе Сівка-Войнилівська Неконтрольований забір та використання води зі свердловин. Неналежний контроль за якістю утилізованої води із свиноферм та інших об’єктів. Михайло Рубенчук «Зелений рух Карпат» Слід прийняти державну програму по оздоровленню басейну Дністра – так як ми маємо по Дніпру. Галина Проців Вчора підписано угоду в Римі про співпрацю між Укр та Молдовою по Дністру. Наступні проблеми із водою: Використання води для сланцевого газу МініГЕС, постійно зявляються нові ділянки. Рубка лісів збільшила проблему зміни клімату та інтенсифікацію повеней та паводків. Система інформування в басейні Дністра про надзвичайні ситуації в Карпатському регіоні відсутня В більшості населених пунктів відсутнє каналізування та централізоване водопостачання. Тарас Грицишин ГЕО «Еко-ВІТ» Проблеми із водозабором через свердловини в Моршині та Трускавці – треба обсяги зменшувати, бо в селах Стрийщини зникає води в криницях. Внесено законопроект про оподаткування водозабору із свердловин, але він недосконалий і виключає із оподаткування водяних магнатів, а буде застосовуватися для індивідуального водозабору. Треба також розробляти плани індивідуального водозабору в маловодні та безводні періоди. Горбань Ігор, ТОП Проблема Шацьких озер через експлуатацію Хотиславського кар’єру на території Білорусії.
Розділ 3.	Земельні ресурси		А. Войцехівська Проблема із винесенням прибережних захисних смуг в натуру, оскільки розроблення проекту - досить коштовна справа. Також питання використання ПЗС не достатньо врегульовано. Галина Проців, ЕК «Край» Велика проблема – корупція в цій сфері, до 85% рішень. Факти надасть додатково. Рубенчук Михайло «Зелений рух Карпат» Вирощування рапсу, соняшника по свій Україні значно виснажу чорноземи, а держава це питання не регулює та не контролює. Гуцал Оксана «Наше місто» Слід заборонити глибоку оранку грунтів. Антонів Марія ІГ с. Сівка-Войнилівська Проблема із вивезенням на поля в якості добрив гною – відходів промислового птахівництва. Слід поширювати органічне землеробство та сертифікацію продукції, яка є екологічно-чистою (органічною).
Розділ 4.	Лісові ресурси		Горбань Ігор Товариство Охорони Птахів Слід додати про лісову сертифікацію, як позитивний досвід. Багато в галузі порушень, люди самі ночі рубають ліси. ЕПЛ може доповнити про лісову сертифікацію. Проців Галина ЕК «Край» Будівництво лісових доріг відбувається без дозволів, погоджень, узаконення відбуваються заднім числом. Марія Антонів ІГ С. Сівка-Войнилівська В лісах зливаються неконтрольовано відходи, в тому числі і свиноферм. Проблема забруднення лісів відходами. В. Дейнеко ГО «Аналітичний центр регіонального співробітництва» Відходи лісової галузі – пелети – вивозять з України, тут їх не використовують як альтернативне паливо. Проблема. Бовт Ярослав ПЗ «Розточчя» Самовільні рубки відбуваються через наявність приватних пилорам, які повинні мати сировину. Слід заборонити та контролювати краще приватні пилорами. Михайло Довбенчук «Зелений рух Карпат» Слід виконувати та інформувати про Карпатську конвенцію.
Розділ 5.	Надра		Олена Кравченко, ЕПЛ. проблеми із сланцевим газом та екологічними наслідками його видобування – для води, повітря. Федоринчик Сергій, Зелений світ. Хочу привернути увагу до факту продання за безцінь ліцензій на надра (5 млн грн.), а люди не розуміють що за тим стоїть. М. Довбенчук «Зелений рух Карпат» Слід звернутися до нових депутатів щоб прийняти заборону через ВРУ видобування сланцевого газу. Галина Проців ГО ЕК «Край» Пропозиція підготувати звернення до Президента як гаранта національної та екологічної безпеки від представників всіх регіональних обговорень ГОЕП шодо сланцевого газу. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Слід звертати до РНБОУ та до Акімової із Адмінстрації президента. Михайло Довбенчук «Зелений рух Карпат» Проблема видобування каменю та гравію з гірських річок. Ірина Гадзало, Регіональний центр поводження із відходами Звернути увагу в розділи на місцеві корисні копалини.
5.1.	Розробка родовищ корисних копалин в Україні. Її вплив на стан довкілля.
5.1.1.	Вугілля (буре та чорне)
5.1.2.	Природний газ
5.1.3.	Створення передумов для видобутку природного газу методом гідророзриву (фрекінгу). Небезпека для довкілля
5.1.4.	Артезіанські води
5.1.5.	Уран та перспективи розвитку уранового виробництва в Україні. Існування в Україні радіаційно забруднених зон внаслідок видобутку урану.
5.1.6.	Інші корисні копалини
5.2.	Захист покладів питних вод. (Реалізація програми з тампонажу недіючих свердловин, нагляд за використанням артезіанських вод, нагляд за будівництвом нових свердловин, тощо).
5.3.	Нелегальний видобуток чорноземів. Чорний ринок родючих ґрунтів в Україні. Вплив цього явища на стан довкілля.
5.4.	Нелегальний видобуток піску. Шкода довкіллю, бездіяльність держави.
5.5.	Нелегальний видобуток інших корисних копалин.
Розділ 6.	Біологічне та ландшафтне різноманіття		Ігор Горбаль, ТОП Шацькі озера – ядро в Європейській екомережі. Наше Мінприроди отримало ОВНС Хотиславського кар’єру, але не від коментувало протягом терміну, передбачено конвенцією Еспо. Слід проаналізувати діяльність Мінприроди по екомережі. Немає реальної підтримки екомережі, неналежне фінансування наукової діяльності ПЗФ, тому таке фінансування треба збільшити. Сергій Федоринчик, Зелений світ Треба оцінити витрати на екомережу – мінімум, середина і максимум – яка сума? Повна бездіяльність Мінприроди щодо екомережі. Наприклад, в НПП «Інгулецький степ» діє кар’єр гранітний, який ніхто не може прийти і перевірити і закрити – бояться. Галина Проців, «Наш край» Є проблема щодо використання схем цінних природних територій в корисливих цілях – так схеми екомережі, які є додатками до обласних програм екомережі, стають доступними бізнесу, який ці ділянки забудовує та захоплює і нецільово використовує. Слід процести інвентаризацію таких ділянок екомережі згідно схем – яка ситуація зараз.
6.1.	Біологічне різноманіття
6.1.1.	Червона Книга України
6.1.2.	Права тварин та питання жорстокого поводження		Сергій Федоринчик, Зелений світ Права тварин – це облуда, їх немає. Є обов’язки людей по збереженню рівноваги, тому треба права тварин забрати.
6.2.	Ландшафтне різноманіття
6.3.	Природно-заповідний фонд та заповідна справа	1. 2.	Горбань Ігор Товариство захисту птахів Щодо коментарів: під час обговорення було б добре звернути окрему увагу про стан та впровадження ефективних заходів щодо збереження біологічного різноманіття та розвитку природозаповідного фонду, а особливо з питань його забезпечення і формування планів управління. Наявність таких планів повинна підвищити відповідальність за збереження та розвиток заповідників і національних парків. Марта ВЕГО «Мама-86-Яремча" Проблема: Недостатній рівень участі територіальних громад у рекреаційно-господарській діяльності національних парків. Наслідки: місцеве населення мало обізнане з діяльністю національних парків. Причини: при розробці проекту організації території охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об’єктів національного природного парку не враховується думка всіх зацікавлених сторін (в першу чергу, територіальної громади). Вирішення: 2)  Створення менеджмент-планів управління природоохоронними територіями доручити безпосередньо природоохоронній території (використовуючи міжнародний досвід). 3)  Створити менеджмент-плани з урахуванням думки всіх зацікавлених сторін. 4)  Подати відповідні пропозиції до Міністерства екології та природних ресурсів. Львівська політехніка, д. т.н. Є загрозливі плани об’єднання адміністрацій різних обєктів ПЗФ, що негативно вплине на збереження біорізноманіття. Також проблема із Шацьким НПП – через експлуатацію кар’єру. Федоричник, Зелений світ Слід притягнути до відповідальності конкретних міністрів чи працівників Міністерств, які проігнорувати процедури по Еспо – чи Мінприроди, чи МЗС? Чи була нота МЗС? Г. Проців, Наш край У 2000 році підписані цілі тисячоліття. Згідно них, Україна повинна до 2012 року збільшити площу об’єктів ПЗФ до 10,4%, а ми навіть до 6% не дотягуємо.
Частина ІІІ.	Споживання, виробництво ТА ПЕРЕШКОДИ На ШЛЯХУ ДО ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ
Розділ 1.	Сучасні тенденції споживання та виробництва, їхній вплив на довкілля і сталий розвиток		Віктор Мельничук НЕЦУ В цій частині ми говоримо про впливи шкідливих підприємств на довкілля, екозбалансованість, поводження з відходами. В рекламі ми бачимо, що уряд запланував робити ту чи іншу річ, яка потім буде негативно впливати на довкілля, хоча зарас про це ніхто не говорить. ЗУ «Про містобудівну діяльність» перекреслює закон «Про екоекспертизу», Україна має зобов’язання переходити до збалансованого розвитку – чи переходить вона – має бути відображу. В Розд. 1. Розд. 2 Для того щоб забезпечувалась комплексність розвитку (економ. фін. еколог.) повинна забезпечув. міжсекторальна взаємодія. Рубрикація Розділу по впливах. Енергетика: проекти відхилені в 70-80-і роки реалізуються нині – це абсурд (Каховська, Кримська). Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» пропонує зосередитись на причинно-наслідкових зв’язках. В рекламах говориться, що життя без авто неможливе. Це хибна думка, адже люди постійно стоять в пробках. Розвиваючи економіку, пропускають питання екології. Повинні бути обмеження. Позиції людей – споживання без обмежень - хибні. Джерело проблеми – людина, її ставлення до ситуації. Потрібні змінюватися позиції, ставлення окремих громадян. Безвідповідальність починається з окремих людей. Зиновій Бройде ДНТЦ «Екоресурс» Звертає увагу на Розділ 1. Зміни відбуваються в цілому світі. Напрацювання проектів робилися в СССР. На дві ключові дерективи по відходах прийняті в 2000 році. З 2002 року приймаються багато НПА про регулювання поводження з відходами. Стандарти розроблені Україною та прийняті всіма країнами СНД. Міністерств, компетенція, яких охоплює питання поводження з відходами фактично не існує. Не забезпечено координацію проектів на національному рівні. Співпрацюючи з ЄС, ми маємо 11 пріорітетів Дунайської стратегії – вони є загальними пріоритетами. Перші Бати розроблені в СРСР. Пропозиції Інтегровані підходи, які відповідають загальним пріоритетам. Забезпечення дотримання власного законодавства. Любов Бузак РМЕО «Екосфера» Ми говоримо про виробництво, чи сталий розвиток? Рахівщина – єдиним джерелом доходу є деревообробка. Ліс незаконно вирубують і будуть вирубувати і цього ніхто не зможе зупинити. Ліс чекає господаря, а не користувача. Господарями не можуть бути люди, які сидять «Вище» Пропозиції – для змін не треба показувати пальцем на високопосадовців, а міняти себе. Їх немає на даному зібранні тому, що ми говоримо, що вони погані. Ярослав Кірпушко Буковинський центр реконструкції та розвитку Як розрізняється визначення – збалансований і сталий розвиток. Пропозиції по відходах – запровадити заставні ціни на тару, яка відображає реальну вартість пляшки та іншої упаковки, це допоможе врегулювати питання пляшок на берегах річок і не тільеи. Якщо пляшки будуть приймати по високий ціні – то їх з радістю будуть збирати самі ж люди і таким чином прибирати прибережні смуги та інші території від забруднення пляшками. Михайло Довбенчук ЕГО «Зелений рух Карпат» Проблема – саме пластикові пляшки та поліетиленові упаковки. Потрібно розробити стратегію, щоб Україна затарювала воду у скляну тару. Філь Олександр ГО «Медобори» Розмовляв з головами с. р. Потрібно зацікавити їх до створення полігонів. Полігон знаходиться на березі Тиси. Пропозиції - запровадити відповідальність влади за забезпечення населених пунктів полігонами. Любов Бузак РМЕО «Екосфера» Річка Тиса бере початок в їхньому районі, місцевій владі не цікаві проблеми поводження з пляшками. Хто несе відповідальність за їхнє прибирання. Угорщина зробила сміттєвловлюючі сітки, в яких накопичуються різні відходи, і тому числі й пляшки, за що ми платимо штрафи. Пропозиції – запровадити відповідальність за захист прибережних захисних смуг.
Розділ 2.	Секторальні виклики для довкілля та міжсекторальна взаємодія
2.1.	Видобуток і продаж первинної сировини		Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Бракує інформації про те, хто як заробляє на видобутку піску та гравію. Питання – скільки отримує держава – копійки, а підприємство, яке видобуває - тисячі. Прослідкувати, хто скільки платить і заробляє. Порпозиції – зібрати і відобразити невідповідність обігу грошей за видобування і продаж – скільки заробляє підприємство і держава. Оксана Гуцал ГО «Наше місто» Порушуються підприємствами умови ліцензії. В деяких місцях нема покладів корисних копалин, а вони копають. Мають право з 2014, а копають вже. Попозиції - повернути контролюючі функції відповідним органам влади.
2.2.	Металургійна та хімічна промисловість		Михайло Довбинчук ЕГО «Зелений рух Карпат» В м. Калуш мають здійснювати підприємницьку діяльність китайці. Просив доступ до умов угоди. В ОДА відмовили, оскільки Китай не дозволив. Пропозиція: Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» В Іркутську китайці скуповують ліс і возять в Китай. Потрібно обмежувати участь інвесторів, особливо закордонних. Ігор Гурняк ГО «Вільний простір» Проблема, що в нас немає власника – територіальної громади. До того моменту поки не буде повернуті територіальним громадам функції управління – не буде порядку.
2.3.	Енергетика
2.3.1.	Ядерна енергетика та уранова промисловість
2.3.2.	Вуглецева енергетика (на викопному паливі)
2.3.3.	Енергоефективність та енергозбереження		Філь Олександр ГО «Медобори» Порпозиція – Повернути попередню редакцію закону, оскільки зараз невигідний розвиток альтернативної енергетики. Марія Антонів Інійіативна група села Сівка-Войнилівська Випари з відходів свиноферм можуть спричинити другий Свинобиль. Філь Олександр ГО «Медобори» Пропозиції – внести зміни з традиційних палив на нетрадиційні. Стимулювання використання населенням транспортних засобів з менш потужними або електричними двигунами. Популяризувати велосипеди – як транспортний засіб. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Потрібно також говорити про негативні моменти електротранспорту. Бу де дують автобани в тих місцях, де нема залізничних шляхів. Обмежити приватне перевезення. Пропозиції – налагодити контакт з територіальними громадами. Транспортна стратегія повинна розвиватися від місцевої до національної. Галина Проців ЕК «Край» Не представлена проблема транспортування відходів. Мінприроди і Мінінфраструктури, МЧС повинні інформувати населення про аварії транспортних засобів, які здійснювали перевезення відходів.
2.3.4.	Гідроенергетика
2.3.5.	Нетрадиційні (альтернативні) джерела та способи отримання енергії і тепла
2.4.	Агросектор
2.5.	ЖКГ
2.6.	Транспорт
2.7.	Містобудування		Олександр Філь ГО «Медобори» Забудовники і дозвільні органи не додержуються норм озеленення при новому будівництві. Пропозиції – розробити плани озеленення при новому будівництві. Олена Кравченко МБО «Екологія-Право-Людина» Потрібно в першу чергу зняти гриф «ДСК» з Генпланів.
2.8.	Військово-промисловий комплекс
2.9.	Екологічно небезпечні об’єкти, території та явища
2.9.1.	ЧАЕС та наслідки Чорнобильської катастрофи
2.9.2.	Сховища ядерних матеріалів на діючих АЕС та перспективи побудови ЦСВЯП в зоні відчуження ЧАЕС		Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Сховищами виступають бетонні бочки, які спричиняють негативний вплив на довкілля, але гроші на їх утримання виділяються. Пропозиції – наполягти на заміні централізованого сховища на сховища, розміщені на атомних станціях. Сховища повинні бути закриті, під землею, локалізовані на самих АЕС.
2.9.3.	Військові полігони		Наталя Завідія вчитель СЗШ школи смт Івано-Франкове Немає доказів порушень, негативного впливу. Марія Антонів Ініціативна група села Сівка-Войнилівська Нема інформації про шкідливість відходів на якість ріллі. Порпозиції – звернутися до ОВВ за інформацією. Галина Проців ЕК «Край» Порпозиції - Держава повинна замовляти розробку наукового обґрунтування шкідливого впливу. Оплату повинно забезпечити Міноборони, фактично з держбюджету. Запропонувати державі повести моніторингові дослідження. Ярослав Бовт ПЗ Розточчя Військовий полігон на Яворівщині створений в 1939 році. Близько до кордону, що є зручним у період війни, з того часу минуло багато років, потрібно міняти політику. Закрити цей полігон, бо він спричиняє негативний вплив на здоров’я місцевого населення. Михайло Довбинчук ЕГО «Зелений рух Карпат» м. Калуш Нехай Міноборони надасть інформацію про стан місць, де знаходилися ракети вздовж західної границі. Павелко Анатолій БЕР Території, що контролюються військовими, випадають з об’єктів контролюючих органів. Чиновники повинні питати дозвіл, для того аби провести там перевірку, чи просто пересуватися. Така ж ситуація з лісами на полігонах. Які спрямовані на комерційну діяльність. Пропозиція – дозволити контролюючим структурам проводити там екологічний контроль.
2.10.	Поводження з відходами
2.11.	Наслідки приватизації енерго - , водопостачальних і надродобувних структур
Розділ 3.	Державна політика щодо оптимізації споживання, впровадження засад сталого розвитку та пропаганди екологічно збалансованого способу життя		Віталій Соловій Українська молодіжна кліматична асоціація Деректива дій щодо поводження з електричним та електронним сміттям. Порпозиція – внести принцип відповідальності за таке поводження.
Розділ 4.	Зміна клімату		Мелень-Забрамна Оля МБО «Екологія-Право_Людина» Основний акцент – дотримання Україною Кіотського протоколу і Рамкової конвенції.
4.1.	Законодавче регулювання в сфері зміни клімату
4.2.	Ефективність державного управління в сфері зміни клімату
4.3.	Торгівля квотами в Україні
4.4.	Стан реалізації проектів спільного впровадження
4.5.	Стан впровадження «зелених інвестицій» в Україні
4.6.	Роль та позиція України в міжнародних переговорних процесах по зміні клімату
Частина IV.	Довкілля та здоров’я
Розділ 1.	Головні принципи державної політики у сфері довкілля і здоров’я та їхнього дотримання		Марта Карчемлюк Мама-86 Яремче Нема переліку екологічно залежних захворювань та переліку екологічно небезпечних територій. Нема належного інформування громадян про такі речення. Це питання і МОЗ, Мінприроди і МНС, має бути міжвідомча робота. Любов Вузак, Рахів, «Екосфера-Пролісок» Підручник біології говорить, що на 9% здоров’я залежить від екології. В значній мірі здоров’я залежить від психології, економічних, соціальних факторів. Потрібен моніторинг захворювань. Іов Дубович, Національний лісотехнічний університет Зв'язок здоров’я людини та екології безпосередній. Мої студенти писали магістерську роботу по Грибовицькому сміттєзвалищу, рівень захворювання людей, що там проживають, у кілька разів перевищує середній рівень по області. У Донбасі також є перевищення у кілька разів порівняно з середнім рівнем по Україні. ЗУ «Про засади екологічної політики» говорить, що екологічні умови мають вплив на середню тривалість життя в Україні. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Сокаль, Червоноград – гіперплазія у дітей. Михайло «Зелений рух Карпати», Калуш У Калуші відзначалося різке підвищення захворюваності серед дітей, коли почали вивозити гексахлорбензол. Не було належного моніторингу. Галина Проців ЕК «Край» Загальнодержавна програма «Здоров’я нації» почала фінансуватися з 2002 р. Щорічно в межах цієї програми були певні дослідження і висновки щодо йододефіціиту у дітей, порушення органів зору, слуху і т. і. Громадськості потрібно проаналізувати висновки цих досліджень на предмет їхньої достовірності. Наталія Завадія, Івано-Франкове, Яворівський район СЗШ Захворюваність дерев Карпат. Скоригувати заходи по захворюваності лісів, що як рекреаційний ресурс має вплив на здоров’я дітей. Марія Антонів ІГ села сівка-Войнилівська Ми знаємо, що наші предки жили довго, маючи важке економічне та соціальне життя. Прямий зв'язок з екологічними проблемами. Повальна безвідповідальність влади на усіх рівнях. Ніхто не засуджений за порушення екобезпеки. Лікар на Франківщині боїться дати інформацію про вплив екології на здоров’я, щоб не втратити роботу. Потрібен кращий механізм збору інформації. Михайло Довбинчук ЕГО «Зелений рух Карпат» м. Калуш Громадські організації не мають приладів для збору інформації. Тільки санстанція має таке право, але вона корумпована. Нам потрібні прилади, лабораторії і право їх застосовувати. Іноземні спеціалісти, які приїжджали в Калуш все це мали. Галина Проців ЕК «Край» Приклад забезпечення населення під час паводків 2008 р. питною водою. У 2009 р. на державному політичному діалозі було оприлюднено, що фінансування для СЕС було вкінці листопада-грудень 2008 р. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Офіційно СЕС побоїться надати інформацію про зв'язок екології та здоров’я. Можемо намагатися неофіційно отримати ці дані. Національна доповідь про стан здоров’я має дуже незначні дані про вплив екології на здоров’я.
Розділ 2.	Нормативно-правові механізми та інструменти вирішення проблем у сфері довкілля і здоров’я
Розділ 3.	Аналіз та оцінка взаємодії інших органів виконавчої влади, діяльність яких впливає на стан довкілля і здоров’я
Розділ 4.	Участь України у міжнародних процесах з питань довкілля і здоров’я
Частина V.	Фінансування природоохоронної діяльності	1.	Стрямець Галина ГЕА «Природа розточчя» 1.В Україні природно-заповідні установи підпорядковані різним міністерствам і відомствам (Міністерство екології і природних ресурсів, НАН України, державне агентство лісів України, Міністерство освіти, науки, молоді та спорту та ін.). Перепідпорядкування їх в одне міністерство (наприклад, Мінприроди) є мабуть нереальним в сучасній ситуації, бо постають земельні та майнові питання. Єдине розумне рішення – прийняття єдиної цільової бюджетної програми для фінансування природоохоронних установ на рівні Кабінету міністрів, потім скеровувати кошти у відповідні міністерства і відомства, далі – в ПЗУ. У 2011 р. була спроба зібрати інформацію по міністерствах і відомствах з боку міністерства фінансів (?, може Кабміну). Були плани прийняти бюджетну програму на рівні закону у 2012 р. Щось результатів не чути… Розробка цільової бюджетної програми поставила б ПЗУ в більш менш рівні умови, а КР мало б менше претензій до штатного, звітності і т. д. В даний час ПЗ «Розточчя» є науковою установою МОНмолодьспорту, наше фінансування є на конкурсній основі, в конкурсі беруть участь ВНЗ і на їх фоні заповідник виглядає «бліденько»… 2. Фінансування з фондів ОНПС є теж ненадійним, гроші з’являються в кінці року, їх треба спочатку «вибити» в різних інстанціях, а потім встигнути використати за півдня 30 грудня…
Розділ 1.	Стан інформування про фінансування природоохоронної діяльності та доступні джерела		Ярослав Кирпушко Буковинський центр реконструкції та розвитку Гроші є, але не там. Держава залучила 40 млн. грн. у Чернівецькій області через проекти технічної допомоги. Є маса речей, які Європа готова профінансувати, але ми не можемо це правильно сформулювати. У нашій організації є 12 проектних менеджерів, є досвід.7-ма Рамкова програма, 54 млрд. Євро, Україна асоційований член, але мій університет нічого не робить в цьому напрямку. Можливості є, але їх потрібно використати. Грантова допомога передбачає співфінансування (10%, 20%, 50%). Мінприроди має передбачати співфінансування для проектів транскордонного співфінансування. Зеновій Бройде ДНТЦ «Екоресурс» 2 р. тому в Мінприроди була нарада і це співфінасування було прописано. Інша проблема – ці кошти повинні бути використані в певний період. Зараз є великий проект – 4 млн. на протипаводкові заходи, але проект відклався на рік. Мінприроди потребує наступне – А) фахових спеціалістів Б) Україна має планувати кількість проектів, які будуть подаватися, кошти на співфінасування мають бути закладені, і надання коштів має бути гнучким зокрема в часових рамках. Якщо Мінприроди знайде механізм регулювання залучення коштів, ми отримає значне фінансування. В ЗУ «Про транскордонне співробітництво» закладені державні програми. Ми маємо багато програм, екологічні фонди є більш гнучкими. Конференція Євразійського банку, Україна для них важлива, нам потрібно включатися у процес. Галина Проців ЕК«Край» Говоримо про державне фінансування, а не про гранти. 1,5% бюджету держави отримує від податків на екологічні цілі. Використовує 0,4%. Куди дівається решта. Держава може вижити, якщо фінансування на екологічні цілі є 4-5% загальнодержавного бюджету. Державні звіти бутафорні. Потрібно проаналізувати витрати держави на екологію з 2003 р. і чи достатньо цих коштів. Любов Бузик, Рахів, «Екосфера, Пролісок» Багато зробили Угорські партнери, Чеські партнери. Державні кошти були обіцяні і не дійшли. Партнери перестають нам вірити. Держава повинна виконувати свої фінансові обіцянки. Петро Грицишин Західний центр Українського відділення Всесвітньої лабораторії Повинен бути належний громадський контроль за використанням коштів з природоохоронного фонду. За 2011 р. Львівська область не використала нічого, а гроші були у сумі 11 млн. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Львівська область принаймні передує по узагальнених звітах. Львівське держуправління найактивніше. В тернопільській області ця інформація закрита. Ви як голова гром. ради маєте право добиватися інформації про використання цих грошей. Часто ці гроші висять віртуальні і їх треба використати в кінці року за один день. ЗУ «Про навкол сер.» говорить про державні фонди, раптом з’являються великі кошти від продажу квот. В бюджеті вони з’являться, але в поправках до ЗУ «Про навкол. сер.» нема нічого про ці кошти і про грантові кошти. Держ агентство ядерного регулювання, та Рахункова палата є гарними острівцями бюрократичного контролю за коштами і вони наші союзники. Потрібно, щоб таке фінансування контролювалося державою і цей контроль був пописаний у законодавстві. Галина Проців ЕК«Край» У Терноп. області, Проців голова гром. Ради при екологіч. інспекції, проводять моніторинг витрати коштів. 2010 р. 22% всього фінансування пішло в один район, у 2012 р. – 50% всього фінансування в один район. Зрозуміло, на що пішли ці кошти. Різні органи подають різні дані щодо фінансування., органи отримають кошти на ті ж самі заходи щороку. Львів. область – мають 16 обласних програм, вирішили на сесії обласної сесії, що кошти йдуть тільки на фінансування цих програм. Можливо це вихід із ситуації – цільове фінансування конкретних програм. Зіновій Бройде ДНТЦ «Екоресурс» Питання бухгалтерського обліку і системи всього фінансування в цілому. Як автор ЗУ «Про транскордонне співробітництво» передбачає певні засоби контролю, але на рівні нормативних документів не прописані конкретні механізми. Ярослав Бовт, ПЗ Розточчя Розточчя у відання Міносвіти, приходить перевірка і зауваження про нецільове використання коштів на природоохоронні заходи. Це створює серйозні проблеми. Пропозиція – природозаповідні установи повинні фінансуватися по окремій бюджетній програмі. Григорій Гулик Націон. Лісотехнічний Університет, суддя господарського суду Сила американського суспільства – сегментність знань. У нас все знають, але не вміють об’єднати це на користь суспільного організму. Подолання цих наслідків – через інформування. Закон єдності протилежностей. Потрібно шукати союзників, переможе той, хто об’єднає більше. Владу, можна не любити, але треба її максимально залучати до таких заходів. Резонанс повинен бути більший. і для обласної адміністрації, і трансляції в медіа. Академік Туниця запропонував Екологічну конституцію Землі, там є багато відповідей на питання, які нас турбують. Це модель міжнародного акту. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Подати пропозицію Розточчя в Департамент природо-заповідного фонду. Гостро бракує позитивного досвіду розумного витрачання коштів. Рахункова палата детально проаналізувала багато речей. Результати цього аналізу повинні бути проаналізовані в сенсі природо ефективного ефекту. Програми неякісні, показними неякісні. Громадськості потрібен доступ до показників. Регіональні програми часто зовсім не природоохоронні.
Розділ 2.	Принципи фінансування природоохоронної діяльності, зазначені в законодавстві, та їх практичне впровадження
Розділ 3.	Джерела надходження коштів на природоохоронні цілі
Розділ 4.	Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та місцеві фонди
Розділ 5.	Використання коштів Державного бюджету
Розділ 6.	Фінансування державних природоохоронних програм	1.	Степаненко-Липовник Богдана ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Зважаючи на євроінтеграційні прагнення України та необхідність виконання міжнародних зобов’язань щодо норм екологічної безпеки, досить важливим сьогодні є створення таких умов функціонування економіки, які б забезпечили стабільний рівень економічного зростання, не посилюючи при цьому екологічно-деструктивного впливу на довкілля. Екологічна політика України повинна бути спрямована на покращення стану навколишнього природного середовища, зниження негативного впливу діяльності суб’єктів економічної системи та забезпечення належних екологічних умов існування населення. Однак зважаючи на складну екологічну ситуацію притаманну сучасному етапу розвитку України, слід констатувати, що ефективність екологічної політики є низькою. Їй притаманний ряд проблем, які потребують вирішення, основними з яких є: 1.  Більшість методів екологічного регулювання суб’єктів підприємницької діяльності визначених Законом України „Про охорону навколишнього середовища” не застосовуються на практиці, оскільки механізму їх реалізації досі не сформовано. До того ж, стратегії державного розвитку, які розробляються урядом України, містять, здебільшого, лише декларативні заяви щодо екологічної стурбованості і не визначають дієвих інструментів для покращення стану довкілля. Так, лише Енергетична стратегія на період до 2030 р. та Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період 2011–2015 рр. містять конкретизацію результатів та перспективи їх впровадження, а інші урядові стратегічні документи лише описують екологічні проблеми України і не визначають можливі методи та засоби їх вирішення. 2.  Природоохо­ронні заходи в Україні фінансуються за залишковим принципом, водночас як екологічно-деструктивні напрями діяльності продовжують користува­тися підтрим­кою держави. На часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції, державної підтримки будівництва об’єктів вугле - та торфобудівних підприємств, погашення заборгованості за спожиту у минулих періодах електричну енергію вугільної та торфобудівної промисловості з Державного бюджету виділяється у 2 рази більше коштів ніж на природоохоронні заходи. 3. Політика екологічного оподаткування потребує удосконалення зважаючи на те, що існуюча система оподаткування не спрямована на покращення природно-ресурсного потенціалу, а екологічні платежі є недостатніми для забезпечення його відновлення. Сьогодні в Україні більша частина екологічних платежів формується від використання земельних ресурсів, які займають близько 76% у структурі платежів за використання ресурсів. Оскільки розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів, то з його допомогою досить важко регулювати екологічно-деструктивний вплив на довкілля. 4.  Перевищення терміну розгляду Нацекоінвестагентством документів поданих для реалізації проектів спільного впровадження, який відповідно до Постанови КМУ „Про затвердження Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів” від 22 лютого 2006 р. N 206 не повинен перевищувати одного місяця. Досвід підприємств, які подавали в Нацекоінвестагентством документи показує, що їх розгляд здебільшого затягується й може тривати більше року. За таких умов чимало вітчизняних підприємств втрачають конкурентні переваги продажу одиниць встановленої кількості на міжнародних ринках, що стримує розвиток ринку вуглецевих товарів. Наслідком цього може бути зниження зацікавленості вітчизняних субєктів підприємницької діяльності у впровадження енерго - та ресурсоефективних технологій. З метою вирішення вищезазначених проблем екологічної політики України варто здійснити ряд заходів, а саме: 1.  Розробити та прийняти ряд законодавчих актів: „Про впровадження пільгового оподатковування при виконанні визначених природоохоронних заходів та впровадження ефективного механізму реалізації природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів” та „Про затвердження Методики визначення ефективності природоохоронних заходів і оцінки збитків, заподіяних навколишньому середовищу в результаті господарської діяльності”. Розроблення та упровадження системи економічних та адміністративних стимулів для підприємств та суб’єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління, принципи корпоративної соціальної відповідальності, застосовують екологічний аудит, сертифікацію виробництва продукції, її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами є необхідним заходом для розробки механізмів застосування пільг передбачених в Законі України „Про охорону навколишнього середовища”. 2.  Зменшити обсяги фінансування екологічно-деструктивних напрямів діяльності та направити ці кошти у стимулювання розвитку «зеленого» бізнесу[1], який сприятиме підвищенню екологічних, економічних та соціальних показників розвитку країни, забезпечить сприятливі умови існування для населення як в короткостроковому так і довгостроковому періодах. 3. Внести зміни до діючого Податкового кодексу України, а саме: а) збільшити ставки існуючих екологічних платежів до рівня за якого вони б виконували не лише фіскальну, але й стимулюючу функцію. Збільшувати податкове навантаження бажано поступово, щорічно підвищуючи екологічні платежі на 2–3%; б) розробити формулу розрахунку податку на двоокис вуглецю, яка б ґрунтувалася на вартості однієї тонни СО2 на вітчизняному або міжнародному ринку вуглецевих товарів; в) додати до переліку екологічних платежів збір за використання твердого викопного палива, оскільки в Україні добування паливно-енергетичних корисних копалин створює одні з найбільших обсягів забруднюючих речовин та двоокису вуглецю; г) перенести податковий тягар з платежів за використання ресурсів на енергетичні податки, оскільки саме діяльність з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води утворює значні обсяги забруднюючих речовин та двоокису вуглецю. Для цього бажано поступово збільшувати ставки існуючих екологічних платежів саме у зазначеній групі податків; д) запровадити прогресивну шкалу оподаткування при розрахунку екологічних платежів, за якої збільшення частки сплаченого податку безпосередньо залежить від обсягу використання об’єкту оподаткування. Посилене податкове навантаження на підприємства, які мають рівень екологічно-деструктивного впливу на НПС вищий за середнє значення, буде сприяти формуванню екологічної свідомості в країні та, як наслідок, стимулювати розвиток екологічно-конструктивних напрямів діяльності. Впровадження вищезазначених змін сприятиме зростанню попиту на екологічні товари та послуги, проведенню НДДКР у сфері еколого-конструктивних технологій і, таким чином, стимулюватиме впровадження принципів сталого розвитку в країні.
Розділ 7.	Процеси прийняття рішень стосовно фінансування природоохоронних заходів та можливості участі у них громадськості
Розділ 8.	Ознаки корупційних дій в органах виконавчої влади, діяльність яких пов’язана з довкіллям
Розділ 9.	Іноземна технічна допомога та її використання
Частина VI.	Освіта та просвіта, виховання та інформація
Розділ 1.	Нормативно-правові засади екологічної освіти, виховання і просвіти (ЕОВП)		Оксана Гуцал, ГО «Наше місто» Задала питання чи передбачено в НПА обов’язок органів влади проводити просвіту? Марія Антонів ІГ села Сівка-Войнилівська Чи охоплено посадовців обов’язком проводити просвіту (питання-пропозиція). Пропозиція - заставити чиновників зважати на екологічні проблеми на рівні економічних та соціальних. Філь Олександр, ГО «Медобори» Пропозиція - запровадити обов’язок посадовців здавати екзамен з екоправа та екостану в Україні. Любов Бузак РМЕО «Екосфера» Запропонувала виховувати екологічно свідомих дітей починаючи з дошкільного віку. Розробити та ввести предмет екології. Галина Проців ЕК «Край» Зараз існують Уроки для стійкого розвитку. Розроблені практичні рекомендації для усіх шкільних предметів з метою стійкого розвитку. Тарас Грицишин ГЕО «ЕКО-ВІТ» Освіта повинна починатися з дошкільної. Сергій Федоринчик, ГО «Зелений світ» Мінприроди повинне сформувати замовлення в Міносвіти провести дослідження, яка освіта потрібна та приділити більшу увагу екологічній освіті. Галина Проців, ЕК «Край» Основним завданням закладів освіти є надання освітніх послуг, а не виховних. Питання екології повинні зачіпати всі предмети. Довбинчук Михайло, ЕГО «Зелений рух Карпат» м. Калуш Запровадили факультатив в школах, але батьки від нього відмовилися. Галина Проців, ЕК «Край» Попозиції – рекомендувати Міносвіти ввести курс екології на всіх рівнях починаючи від дошкільного. Петро Грицишин ЗЦ УВВЛ Говорив про відміну закону «про політичну доцільність» при формуванні екологічної політики. Федоринчик Сергій, ГО «Зелений світ» Питання потрібно вирішувати через Мінприроди. Галина Проців ЕК «Край» Освіти не має починаючи від посадовці.
Розділ 2.	Структура державної освіти в Україні, заклади освіти, навчання та виховання		Корчемлюк Марта, ВЕГО Мама – 86-Яремча Суть проблеми: Низький рівень екологічної освіти населення Причини та наслідки: Відсутність екологічної складової в навчальних програмах; Низька матеріально-технічна та методична база; Низький рівень екологічних знань працівників виконавчих структур. Курс охорони навколишнього природного середовища не включений в шкільну освітню програму як інваріантна складова, а тільки як варіативна компонента. Пропозиції до вирішення проблеми: 1.  Створити робочу групу з представників Міністерства освіти та Міністерства екології та природних ресурсів для розробки окремого шкільного курсу «Охорони навколишнього природного середовища». 2.  Покращити матеріально-технічну та методичну базу для навчальних закладів, стимулювати створення молодіжних громадських екологічних формувань. 3.  Організувати курси підготовки та перепідготовки вчительського персоналу з питань екології. 4.  Збільшити кількість державного фінансування на екологічні конкурси, програми, виставки та ін. заходи.
3.1.	Обладнання кабінетів з екології та їхня атестація		Федоринчик Сергій ГО «Зелений світ» Потрібне методичне забезпечення. Галина Проців ЕК «Край» Лише 5% викладачів знають що таке збалансований розвиток. Чи готовий спеціаліст до викладання таких курсів. 3 терміни Сталого розвитку. Як їх розуміти, синоніми чи ні. Галина Проців ЕК «Край» Уточнююче запитання. - В нас існує суперечка в розумінні термінів, яку потрібно врегулювати? Федоринчик Сергій ГО «Зелений світ» Мінприроди повинен провести соцопитування
3.2.	Наявність та якість методичної, навчальної, пізнавальної літератури для ЕОВП	1.	Лахва Світлана 1)суть проблеми В шкільній програмі є дуже мало інформації про природу рідного краю або вона є недостовірною, тому діти часто не знають елементарних видів рослин чи тварин, які є типовими для регіону. Для того, щоб зберігати біорізноманіття України, зокрема окремих її регіонів, треба його вивчати та знати. Знати його особливості, знати види типові та рідкісні. Для цього потрібна спеціалізована література для різних цільових груп, методичні матеріали та ін. Більшість видань, які популяризують біорізноманіття України є спеціалізованими та доступними не всім. «Екологічна політика є сферою діяльності, спрямованою на збереження та відтворення здорового і безпечного довкілля, забезпечення ощадливого використання природних ресурсів, мінімізацію негативного впливу господарської діяльності на природу та здоровя населення У реалізації положень екологічної політики велику роль відіграє екологічна освіта, основним завданням якої є формування високої екологічної культури та світогляду всіх верств населення, підготовка фахівців-екологів для різних сфер діяльності.» ( «Екологічний атлас України»). Одним з пріоритетних завдань природного заповідника «Горгани» є еколого-освітня діяльність, яка здійснюється сектором екологічної освіти. Раніше основна увага приділялась учням старших класів. Тепер проводимо екопросвітницьку роботу, починаючи з дитячих навчальних закладів та початкових класів шкіл, для яких було видано гру «Стежками заповідника «Горгани»» та стенди-кросворди (в рамках Міжнародного проекту Всесвітнього фонду дикої природи «Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат»). 2) причини та наслідки Шкільні підручники побудовані так, що в них є інформація про все, крім природи рідного краю. Як наслідок, учні пишуть серед тварин Карпат кобру і ін. 3) Ваша думка про дії (чи бездіяльність) держави (в першу чергу – природоохоронних органів) щодо цієї проблеми Видання повинні бути з додатковими розділами про певний регіон, з інформацією про біорізноманіття саме даного регіону. Дуже важливими є проблеми забруднення навколишнього середовища та атмосферного повітря, про поводження з побутовими відходами, про роздільний збір сміття. Інформацію про це також треба видавати в більш доступній формі і для учнів шкіл. 4) висновок (-ки) До друку різних видань слід залучати спеціалістів з природоохоронних організацій, тоді інформація по регіону буде достовірною та правильною. 5) пропозиція (-ї) Друк видань для школярів «Природно-заповідний фонд України» або «Природа рідного краю». Розділи – це загальна інформація про природно-заповідний фонд України, окремі природоохоронні території, флору та фауну даного регіону та ін.
3.3.	Наявність методичної та спеціальної літератури для проведення практикумів з екології, літньої науково-дослідної практики із предметів природоохоронного спрямування		Тимочко Володимир ЗЛ «Пробій» 1.  Освіта та просвіта, виховання та інформація Суть проблеми: Низька екологічна свідомість населення. Причини та наслідки: Держава не приділяє достатньо уваги екологічному вихованню населення, не фінансує державні освітні програми в галузі охорони навколишнього природного середовища. Пересічні громадяни демонструють безвідповідальне, споживацьке ставлення до природних ресурсів. Не розроблено чіткої системи контролю та не працює система штрафних санкцій за нанесення шкоди довкіллю. Пропозиції до вирішення проблеми: 1)  Розробити комплексну програму екологічної освіти для всіх рівнів освіти та різних вікових груп. 2)  Чітко розробити механізми контролю за впровадженням існуючих нормативних документів в сфері охорони довкілля.
Розділ 4.	Робота фахівців в галузі освіти, виховання та просвіти для довкілля		Галина Проців ЕК «Край» Підсумувала: спеціалісти повинні бути підготовлені, потрібно провести курси підвищення кваліфікації, та курси для тих, хто проходить перепідготовку. Оксана Гуцал ГО «Наше місто» Зобов’язати Мінприроди частину бігбордів заповнити соціальною рекламою екологічного регіонального спрямування.
4.1.	Про позакласну та позашкільну екологічну освіту
4.1.1.	Педагоги у позакласній та позашкільній освіті і вихованні
4.1.2.	Класні керівники
4.1.3.	Керівники гуртків та факультативів
4.1.4.	Керівники або активісти НУО природоохоронного спрямування
4.1.5.	Публічні бібліотеки, тощо.
4.1.6.	Еко-журналісти
4.1.1.	Педагоги у позакласній та позашкільній освіті і вихованні
4.1.2.	Класні керівники
Розділ 5.	Взаємодія із засобами масової інформації у питаннях збереження довкілля та вплив ЗМІ на формування екологічної свідомості у суспільстві
Розділ 6.	Участь громадськості у розвитку екологічної освіти, просвіти та вихованні
Частина VII.	недержавнІ секторИ Та довкілля		Мельничук Віктор, НЕЦУ Відбувся поділ громадських організацій на групи, а також консолідація по категоріях, напрямках діяльності. Найбільший здобуток ГО – інформаційних обмін., що дає змогу реагувати на проблеми. Олена Кравченко МБО «Екологія-Право-Людина» Завжди існують кишенькові ГО. В Громадських радах повинні бути незалежні від влади організації. Віктор Мельничук, НЕЦУ Відобразити участь громадськості, зокрема через створення Громадських рад. Олена Кравченко МБО «Екологія-Право-Людина» Пропозиція: Якщо комусь відомі приклади порушення протоколювання рішень Громадської ради, просимо повідомляти з доказами. Галина Проців ЕК «Край» Від імені Громадських рад виступають люди, які до них не мають відношення: приклад Тернопільської області – звіт діяльності ГР написали заступники мерів міст. Марія Антонів ІГ села Сівка-Войнилівська Референдум – ефективний метод добитися результату. Підтримка спеціалістів відіграє ефективну роль в досягненні мети. Ярослав Кірпушко Громадськість повинна бути сильною знанням і переконанням. Інакше вона буде не конкурентоспроможною. Якщо ми сильні - ми займаємо керівні посади і ведемо вперед. Слабість проявляється в незнанні. Галина Проців ЕК «Край» Позитивний досвід співпраць – 48 громадських організацій діють в території Дністра, наявність шкіл в природі «Фортуна», «Край», наявність громадського Орхуського центру. Сергій Федоринчик, ГО «Зелений світ» Севастополь – місто з високим інтелектом. Приділяють велику увагу громадським питанням, там громадськість сильна. Важко залучити розчаровану громадськість. Олена Кравченко МБО «Екологія-Право-Людина» ЕПЛ навчила Рахункову палату надавати інформацію, виграла багато справ, зокрема Дунай-Чорне море. Не потрібно боятися процесу структуризації. Громадські організації зараз знаходяться саме на рівні структуризації.
Розділ 1.	Стан і тенденції розвитку громадського природоохоронного руху
Розділ 2.	Правові, соціальні та економічні умови діяльності природоохоронних НУО
Розділ 3.	Стан співпраці НУО природоохоронного спрямування з іншими секторами суспільства		Віктор Мельничук, НЕЦУ Співпраця з бізнесом, чи є такі організації? Олена Кравченко «Екологія-Право-Людина» Громадські організації вправі самі обирати з ким співпрацювати та звідки брати гроші для забезпечення своєї діяльності. Віктор Мельничук, НЕЦУ Наголосив на особливостях співпраці з політ партіями. Мало хто з них закладає екологічні питання в програму. Сергій Федоринчик, ГО «Зелений світ» Запропонував, щоб ГО повідомляли один одного про депутатів, які цікавляться та приділяють увагу екологічним питанням.
3.1.	Влада
3.2.	Бізнес
3.3.	Наукові організації і установи
3.4.	Релігійні, правозахисні та інші інститути громадянського суспільства та їхній внесок у збереження довкілля
3.5.	Засоби масової інформації
3.6.	Участь недержавних секторів у роботі державних міжвідомчих органів
3.7.	Громадські ради при органах державної влади
3.8.	Громадський екологічний моніторинг та питання діяльності громадських екологічних інспекторів
Частина VIIІ.	Міжнародне співробітництво		Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Нацагенція екоінвестицій визнала, що завдяки роб. групі зі зміни клімату вона досягає певних результатів. На переговорах в Канкуні укр.. урядовці їхали з позицією, написаною роб. групою.
Розділ 1.	Міжнародні зобов’язання України у сфері охорони довкілля		Алексєєва Єлизавета МБО «Екологія-Право-Людина», Федоринчик Сергій, ГО «Зелений світ» Неадекватний переклад низки конвенцій та міжнар. документів. Підвищити рівень якості перекладу міжнародних документів. Галина Проців ЕК «Край» Водна конвенція – переклад тільки російс. мовою, не дуже якісний. Нема адаптації укр. законодавства до цієї конвенції. Ярослав Кирпушко Буковинський центр реконструкції та розвитку Певні сфери діяльності мають виконуватися експертами з громадськості, а не чиновниками за угодами з певними відомствами. Єлизаветта Алексєєва МБО «Екологія-Право-Людина» Обіцянки бере на себе держава і переважно ці заходи має виконувати держава, а вона не хоче нашої допомоги. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Отже, Мінприроди повинне скласти перелік експертів з бізнес. та громадс. середовища, яких можна залучати до певних завдань. Петро Грицишин, ЗЦ УВВЛ Я був першим радником голови обладміністрації. Мої оцінки ситуації використовувалися. Коли змінилася влада і я сказав новому голові, що був радником з екологічних питань, він сказав «Вся екологія, коли візьмеш віник в руки і позамітаєш хату». Єлизаветта Алексєєва МБО «Екологія-Право-Людина» Тут йдеться про конвенції, для виконання яких Україна має розробити нормативну базу, не йдеться про конкретні проекти. Сергій Федоринчик ГО «Зелений світ» Україна повинна закрити питання Екологічної конституції, бо це для нас ганьба. Перш ніж іти на трибуну ООН, треба знати що конституція Землі вже є - це Хартія Землі. МЗС також повинне бути про це поінформовано, щоб не ганьбитися перед світом. Скандинавські країни надають велику допомогу Україні в екологічних питаннях і знають, що Україна відстала в питаннях екології. І коли Скандинавські експерти чують про українську конституцію Землі, для них це принаймні дивно. Галина Проців ЕК «Край» Офіційна делегація гром. організацій з 8 осіб представляла свою позицію, тоді як урядова організація не представила своєї доповіді, хоча прилетіла спецрейсом. На конференції Гельсінської конвенції (водної) не було жодної особи від уряду. Галина Проців ЕК «Край» Варто коротко все-таки згадати про деяку розрізненість екологічного руху. Оксана Гуцал, ГО «Наше місто» Пропоную запровадити термін «Зелена економіка»- теорія господарювання в інтересах збалансованого розвитку. Залучити економістів, які б розробляли нові моделі господарювання. Сергій Федоринчик, ГО «Зелений світ» Важливо коротко описати контекст, в якому ми працюємо, а саме що для влади екологічні питання не є пріоритетними. Якщо не буде системних змін, ми приречені на загибель у всіх сферах – екологічній, економічній, соціальній. 93% активів є у власності 300 родин, а все населення України володіє 7% активів. Влада обслуговує олігархат. Усі політичні партії беруть гроші в олігархії, то ж голос народу не буде звучати голосно. Потрібно шукати підтримки в наукових колах для того, щоб проводити певні соціологічні дослідження, відкривати очі на такі питання.
1.1.	Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція)
1.2.	Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо)
1.3.	Рамкова конвенція про охорону довкілля та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція)
1.4.	Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (Конвенція про охорону ріки Дунай)
1.5.	Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Чорноморська конвенція)
1.6.	Стан укладання басейнових (транскордонних, по басейнах річок) угод
1.7.	Стан дотримання природоохоронних угод у сфері збереження цінних видів біоти
1.8.	Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція)		Дмитро Скрильніков, ГО «Бюро екологічних розслідувань», Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням (надалі - Базельська конвенція, Конвенція) встановлює міжнародний механізм попереднього інформування та згоди на експорт, імпорт і транзит небезпечних та інших відходів та заборону будь-якого транскордонного переміщення небезпечних відходів між державами-сторонами та не сторонами Конвенції. Сфера дії Конвенції поширюється на небезпечні та інші відходи, які є об’єктом транскордонного перевезення. На виконання міжнародних зобов’язань України, що випливають з її участі у Базельській конвенції та з метою забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки під час транскордонних перевезень небезпечних відходів, було прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2000 року № 000 відповідно до статті 2 Базельської конвенції та з метою реалізації вимог Закону України від 1 липня 1999 року «Про приєднання України до Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням» Мінприроди призначено компетентним органом, а Національний центр поводження з небезпечними відходами, що належить до сфери його управління – виділеним центром для виконання цілей Конвенції. Відповідно до вимог Базельської конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 000 затверджено «Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням”, “Жовтий перелік відходів” та “Зелений перелік відходів” . Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 000 затверджені «Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів» та інші нормативно-правові акти. Україна є експортером та імпортером небезпечних відходів, а також країною, через яку відбувається транзит небезпечних відходів інших країн. Аналіз стану виконання положень Конвенції в Україні свідчить про наявність певних проблем, пов’язаних як з пробілами та недоліками законодавства, так і з неналежним застосуванням Конвенції або порушенням законодавства. Приєднання України до Базельської конвенції з недостатньо підготовленою правовою базою, а також відсутністю знань та досвіду контролюючих органів, а подекуди і корупційних дій окремих чиновників, призвело до того, що Україна відкрила ворота для нелегального ввозу небезпечних відходів з інших країн, не маючи при цьому екологічно безпечних можливостей поводження з ними. Серед інших, найбільш показовими прикладами ввезення небезпечних відходів на територію України з порушеннями вимог Базельської конвенції є історії з ввезенням з Угорщини відходів нафтової промисловості, зокрема гудронів та малеїнового ангідриду (ввозились як відходи за погодженням Мінекоресурсів) та “Преміксом” (ввозився під виглядом сировини для виробництва автомобільних шин). Впродовж 2002 – 2003 років на територію Львівської області Державним підприємством МВС України «Спецсервіс» та ТзОВ «ОСМА-Ойл» з Угорщини було ввезено 19,898 тис. тонн нейтралізованих гудронних залишків та 3,044 тис. тонн котлових залишків ангідриду малеїнової кислоти, які, згідно Базельської конвенції, належать до небезпечних відходів. Близько 20 тисяч тонн відходів нафтової промисловості, завезених з Угорщини, до цього часу зберігаються на території Львівської області. Більша частина – 17,195 тис. тонн звалено на території Роздільського ДГХП «Сірка». Умови зберігання цих речовин не відповідають нормам екологічної безпеки, наявний негативний вплив їхніх небезпечних складників на земельні та водні природні ресурси в місцях їхнього зберігання, що систематично фіксується Держекоінспекцією та СЕС. У цей же період близько 1,500 т «Преміксу» (токсичної суміші з 35 різних відходів) були виявлені у 8 місцях Закарпатської області. Відходи зберігались просто неба з порушенням вимог екологічної безпеки поруч з житловими будинками, школою та іншими об’єктами. Україною не було вжито належних заходів щодо притягнення винних до відповідальності та повернення відходів у країну походження згідно механізмів Базельської конвенції. Зазначені механізми вимагають звернення компетентних органів держави з метою вирішення питання щодо повернення незаконно ввезених відходів країні експортеру. Незважаючи на неодноразові звернення громадськості, уповноваженими державними органами не було здійснено реальних спроб повернення відходів. Навпаки, у ситуації з ввезеним «Преміксом,» багато зусиль було витрачено саме на доведення того, що речовина «Премікс»не є відходами (довести, що це відходи, було б значно простіше), що фактично унеможливлювало повернення його Угорщині за кошт країни експортера. У результаті, у 20роках закарпатський «Премікс» було вивезено до Польщі для видалення як небезпечні відходи за процедурою Базельської конвенції. Як наслідок, Україна витратила на забезпечення безпечного зберігання та ліквідацію «Преміксу» десятки мільйонів гривень державних коштів. Ці приклади, виявили серйозні недоліки у нормативно-правовій базі та роботі компетентних органів на всіх рівнях, серед яких, проблеми страхування відповідальності експортера, брак координації діяльності відповідних органів влади, відсутність доступу до інформації про видані дозволи на експорт імпорт чи транзит небезпечних відходів, необхідність створення механізмів попередження нелегального ввезення відходів та забезпечення повернення відходів експортеру в разі порушень Базельської конвенції при експорті небезпечних відходів в Україну, тощо. Існує також необхідність забезпечення контролюючих органів на кордоні технологіями та обладнанням для виявлення небезпечних відходів. Також існує певна невідповідність національного законодавства сучасним положенням і доповненням Конвенції в частині розширення переліку небезпечних відходів. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 000 потребує доповнення із включенням додаткового переліку небезпечних відходів відповідно до Конвенції. Крім того, на даний час склалась ситуація, коли виділена організація для виконання основних цілей Конвенції – Національний центр поводження з небезпечними відходами, з квітня 2012 перебуває у стадії ліквідації. Рекомендації: Негайно вирішити питання щодо забезпечення екологічної безпеки та видалення небезпечних відходів, завезених з Угорщини на територію Львівської області. У зв’язку з тим, що існує недостатнє координування діяльності між різними органами влади, що займаються питаннями перевезення небезпечних відходів, прогнозуванням та попередженням правопорушень, пов’язаних з транскордонним переміщенням відходів, слід розглянути можливість створення міжвідомчого координаційного органу, до складу якого б входили Мінприроди, екологічна інспекція, митна служба, СБУ, відділ Інтерполу, прикордонна служба, РНБО, Генеральна Прокуратура, МОЗ. Утворення таких цільових груп також рекомендовано Секретаріатом Базельської конвенції. Є необхідним вдосконалення взаємодій контролюючих служб на державному кордоні України з обміну інформацією про незаконне перевезення (митна служба, екологічна інспекція, СБУ, прикордонна служба). Слід створити публічно доступний реєстр дозволів (погоджень) на імпорт, експорт та транзит небезпечних відходів. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 000 потребує доповнення із включенням додаткового переліку небезпечних відходів відповідно до останньої редакції Конвенції. Доцільним є доповнення та вдосконалення законодавства щодо введення грошових застав замість страхових полісів, а також створення реєстру технологій утилізації небезпечних відходів.
1.9.	Угода про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція)
2.	Інші міжнародні договори та угоди		Алла Войціховська Національний університет «Львівська політехніка», О. Цигульова, ВЕГО «Мама-86» 1.6.  Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі є першим глобальному документом прямої дії по відношенню до стійких органічних забруднювачів (надалі – Стокгольмська конвенція про СОЗ), який було прийнято у Стокгольмі 22 травня 2001 р. Україна підписала Стокгольмську конвенцію про СОЗ на Дипломатичній конференції 23 травня 2001 р., ратифікувала 18 квітня 2007 р. (Закон України від 18 квітня 2007 р. )[2] та представила в Секретаріат Конвенції 25 вересня 2007 р.[3]. З 24 грудня 2007 р. (на дев'яностий день після здачі державою на зберігання своєї ратифікаційної грамоти) Стокгольмська конвенція про СОЗ набула чинності в Україні. Згідно статті 7. Плани виконання Україна повинна була розробити Національній план виконання Стокгольмської конвенції про СОЗ (надалі – НПВ) впродовж двох років після дати набрання для неї чинності цією Стокгольмською конвенцією та переглядати є й оновлювати НПВ відповідним чином. Перший варіант НПВ було розроблено в Україні у 2006 р., в 2009 р. було проведено його оновлення, і лише 25 липня 2012 р. врешті-решт КМ України затвердив План заходів з виконання Стокгольмської конвенції про СОЗ (розпорядження КМ України від 25 липня 2012 р. )[4]. Але до цього часу Україна не представила НПВ Стокгольмської конвенції про СОЗ до Секретаріату Конвенції[5]. Через це майже три роки країна втрачає можливості використання фінансової та технічної допомоги від міжнародних інституцій для вирішення проблеми СОЗ в країні. Починаючи з 2007 р. в країні досягнуто певний прогрес у ліквідації запасів непридатних пестицидів, включаючи СОЗ-пестициди за рахунок національних джерел, але остаточне вирішення цієї проблеми залишається. Відсутня інформація про інвентаризацію використання СОЗ – поліхлорованих дифенілів в обладнанні (трансформаторах, конденсаторах, інших приладах). Відсутня інформація про інвентаризацію джерел ненавмисного утворення й викидів з антропогенних джерел СОЗ – поліхлорованих дибензо-п-діоксинів та дибензофуранів, гексахлорбензолу та поліхлорованих дифенілів, що відбуваються під час термічних процесів та немає відомостей про функціонування та результати моніторингу проанонсованої аналітичної лабораторії Діоксинового центру[6]. Також відсутні відомості про національні заходи щодо «нових СОЗ» - 9 речовин, які за рекомендацій Комітету з розгляду нових СОЗ будо додано до переліку СОЗ Стокгольмської конвенції на Четвертій Конференції Сторін у травні 2009 р.
Розділ 2.	Адаптація та гармонізація законодавства України до європейських стандартів у сфері охорони довкілля
2.1	Законодавчі основи для робіт по адаптації та гармонізації законодавства України та ЄС.
2.2.	Інституційні основи проведення адаптації та гармонізації законодавства
2.3.	Стан роботи по гармонізації та адаптації законодавства України та ЄС в сфері охорони довкілля.
Розділ 3.	Громадські природоохоронні організації та міжнародне співробітництво
Розділ 4.	Міжнародні екологічні заходи: конференції, семінари, тощо. Наукове міжнародне співробітництво

[1] Зелений бізнес – підприємницька діяльність, головною метою якої є отримання прибутку від продажу екологічних товарів й послуг, виробництво та надання яких передбачає застосування методів та технологій, що мінімізують інтегральний екологічно-деструктивний вплив на довкілля, а їх використання сприяє створенню максимально екологічно сприятливих умов життя для споживачів як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді та веде до формування екологічної свідомості суспільства.

[2]http://zakon2.rada. /laws/show/949-16

[3]http://chm. pops. int/Countries/StatusofRatifications/tabid/252/Default. aspx

[4]http://zakon2.rada. /laws/show/%D1%80

[5] http://chm. pops. int/Implementation/NIPs/NIPSubmissions/tabid/253/Default. aspx

[6] http://www. likar. info/novosti-Ukrainy/news-22002-v-ukrayini-vidkrito-analitichnu-laboratoriyu-dioksinovogo-tsentru-institutu-ekogigijeni-ta-toksikologiyi/