Валентин Стецюк
Вступ до курсу досліджень передісторичних етногенетичних процесів у Східній Європі і Азії
Родинні взаємини алтайських мов
Взаємини монгольських і тюркських мов є предметом багаторічних суперечок фахівців. Одні вважають їх генетично спорідненими, інші ж їхні загальні риси вважають набутими. Ми встановили, що первинні тюркські мови формувалися в Східній Європі в епоху бронзи. У такому випадку монгольські мови можуть бути споріднені тюркським генетично, якщо вони формувалися десь поблизу на прилеглій території. Спробуємо встановити чи це так.
Складена групою Сергія Старостіна велика база даних з алтайських мов, представлена в Інтернеті у вигляді, який дозволяє застосувати до них графоаналітичний метод для визначення місць їх формування. Старостін включає до родини алтайських мов монгольські, тунгусо-маньчжурські, тюркські, корейську та японську. Лексичний фонд цих мов, віднесений до алтайської спадщини, дав можливість побудувати графічну модель їх родинних відносин (див. Мал. 32).
Мал. 32. Графічна модель спорідненості алтайських мов і місце в ній тюркських.
Як бачимо, тюркські мови досить добре вписуються в модель спорідненості, що суперечить даним, отриманим нами раніше. Однак для остаточного з'ясування питання треба спробувати знайти територію, на якій були сформовані алтайські мови. У зв'язку з тим, що граф має всього лиш п'ять вузлів, його можна розмістити в різних місцях Європи та Азії. Щоб полегшити пошуки точного місця, доводиться спочатку побудувати моделі спорідненості монгольських і тунгусо-маньчжурських мов, число яких достатньо велике для більш впевненого розміщення їх на географічній карті в тих місцях, де можна припускати наявність етноформуючих ареалів. Отримавши таку прив'язку, легше буде встановити місця формування інших алтайських мов. Потрібні нам схеми були побудовані також за даними Сергія Старостіна (див. Мал. 33 і 34).
Мал. 33. Графічна модель спорідненості монгольських мов.
Мал. 34. Графічна модель спорідненості тунгусо-маньчжурських мов.
Після отримання трьох графічних моделей знайти територію поселень носіїв алтайських мов з ареалами формування окремих з них виявилося досить легко в басейні річки Амур і прилеглих територіях (див. Мал. 35).
Мал. 35. Ареали формування монгольських, тунгусо-маньчжурських, корейської та японської мов.
У відповідності до моделі спорідненості корейська мова, найбільш віддалена від решти алтайських, так і формувався на периферійній території, якою є Корейський півострів. Те, що корейці до цих пір проживають тут, є додатковим фактом на користь правильності розміщення наших схем. Предки сучасних японців проживали в Примор'ї на території, добре обмеженій річками Уссурі і Амур, а також берегами Японського моря. Звідси вони переселилися на Японські острови або через Сахалін, або прямо по замерзлому морю. Окремі монгольські мови виділилися із загальної алтайської прамови в етноформуючих ареалах, утворених в основному притоками річки Сунгарі і правими притоками річки Амур. Очевидно, окремої прамонгольскої мови не існувало, а більш тісна спорідненість монгольських мов між собою в порівнянні з іншими алтайськими мовами пояснюється близькістю ареалів їх формування і легкістю подолання кордонів між ними. Те ж саме можна сказати і про тунгусо-маньчжурські мовах з тією лише різницею, що вони формувалися в басейнах лівих приток Амура.
Територія, заселена тюрками, мала знаходитися в Забайкаллі і на сході обмежуватися річкою Аргунь, за якою була вже територія монгольських племен. Таким чином, ми можемо припустити, що коли на початку II-го тис. до н. е деякі тюркські племена залишили свою прабатьківщину в межиріччі Дніпра і Дону і рушили на схід, якась їх частина дійшла до Алтаю і далі. Тут вони зустрілися з населенням монголоїдного антропологічного типу, який говорив на невідомих нам діалектах монгольської мови. Аборигени підтримували своє існування за рахунок полювання, рибної ловлі і збиральництва, тобто знаходилися ще на досить низькому рівні суспільного розвитку. Дані археології свідчать, що «землеробські риси» в економіці Приамур'я починають виявлятися тільки в III-II тис. до н. е. ( 1986, 257), і розвиток землеробства можна пов'язувати саме з приходом сюди тюркських племен. До того часу мова аборигенів у відповідності з їх примітивним господарством була досить бідною і мало розвиненою, у той час як прибульці-тюрки стояли на більш високому рівні культурного розвитку і користувалися набагато більш розвиненими мовами. Наслідком цього було масове проникнення тюркської лексики і граматичних форм у мову найближчих сусідів – монголів і тунгусів, а від них і в мови більш східних етносів. Але був і зворотний процес проникнення місцевої лексики в тюркські мови, що пов'язано з особливостями природних умов цієї території, нових для тюрків. Найбільш тісно з носіями алтайських мов (які, однак, ніколи на Алтаї не були) повинні були контактувати в першу чергу якути, а далі тувинці, киргизи та хакаси, які займали на своїй історичній прабатьківщині східні ареали. Якути і тепер з усіх тюркських народів займають найбільш східні території. Немає сумніву, що відбулася інтенсивна метисація прибульців з місцевим населенням, в результаті якої тюрки набули яскраво виражені монголоїдні риси.
© Валентин Стецюк.
