Історія Добротвірської ДРЕС ( ДТЕС )
Із розповідей старших людей знаємо, яким темним, нужденним і безпросвітнім було життя західноукраїнського народу за часів панської Польщі. З заходом сонця, пізними вечорами і вночі цілі села поринали у суцільну темряву.
Дати людям світло, радість оновленого життя – ось для чого за рішенням Радянського Уряду споруджувалась перша в Західній Україні потужна ДРЕС – Добротвірська.
Основне призначення електростанції, як говорилось в офіційних документах, - це освоєння вугільного басейну, забезпечення електроенергією промислових підприємств, побутових і сільськогосподарських споживачів, електрифікація сіл і міст західного регіону. Для надійної і економічної роботи ДДРЕС були всі фактори: місцеве паливо в достатній кількості, водосховище і споживачі.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 липня 1950 р було затверджено рішення про будівництво Добротвірської ДРЕС на березі Західного Бугу біля села Добротвір. В цьому ж році Львівським відділенням інституту “Теплоелектропроект” були початі дослідні роботи, розроблено проектне завдання на будівництво станції потужністю 50 тис. кВт з перспективою дальшого її розширення.
Будівництво Добротвірської ДРЕС розпочалося в жовтні 1951 р у відповідності з рішенням Радянського Уряду. У цьому ж році, на місце майбутньої електростанції і селища приїхала група інженерів Львівського відділення Всесоюзного інституту “Теплоелектропроект “ на чолі з , та . У наступному році сюди почали прибувати робітники з різних куточків нашої країни.
Почалося будівництво першої черги ДТЕС в 1951 р., а 15 грудня 1955 р. було ввімкнено перший, найбільший на той час у Західній Україні турбогенератор потужністю 25 тис. кВт.
Рішенням Ради Міністрів будівництво Львівсько – Волинської ДРЕС (Добротвірської ДРЕС ) було передано Міністерству вугільної промисловості, у зв’язку з цим Володимир - Волинський трест “ Західшахтобуд “ організував Добротвірське будівельне управління на місці будівництва ДРЕС.
У жовтні 1951 р згідно наказу Міністерства вугільної промисловості Добротвірське будівельне управління було передано комбінату “Українвуглебуд “.
Постановою Ради Міністрів СРСР у 1952р спорудження Добротвірської ДРЕС доручено організованому у Львові тресту № 98 Міністерства будівництва УРСР, а на будівельному майданчику створено УНР - 618
В кінці 1957р будівництво ДРЕС передано тресту “ Південьенергобуд “ Міністерства будівництва УРСР. На будівельному майданчику організоване будівельно – монтажне управління Добротвірської ДРЕС тресту “ Південьенергобуд”.
Крім того, будівельно – монтажні роботи на Добротвірській ДРЕС виконувались субпідрядними організаціями : монтажною дільницею тресту “ Київпроменергомонтаж”, монтажною дільницею тресту “Електромонтаж”, монтажною дільницею управління “Південьенергомонтаж”, Львівською об’єднаною монтажною дільницею тресту “Південьенергомонтаж”, спеціалізованою дільницею монтажного управління “Південьенергомонтаж” тресту “ Південьенергобуд “ та спеціалізованою дільницею тресту “Залізобетонбуд” .
Від початку першої черги і до кінця третьої керували будівництвом Добротвірської ДРЕС: Новіков Борислав Францович, Меркулов Микола Миколайович, Степаненко Петро Семенович, Пивоваров Володимир Степанович, Койнаш Григорій Васильович, Савченко Іван Піменович.
Головні інженери будівництва: Шульц Євгеній Євгенович, Михальчук Зеновій Михайлович, Карпов Дмитро Олексійович, Князів Дмитро Єфимович,
Будівельна організація ДРЕС була організована 22 липня 1952 р. Одним із перших організаційних питань було комплектування робітничими кадрами. Основне їх ядро склали робітники та спеціалісти Львівської ТЕЦ, які пройшли стажування на Краснодарській ТЕЦ і були направлені в Добротвір. Керівними інженерно – технічними кадрами ДРЕС комплектувалась за рахунок електростанцій СРСР.
Спочатку колектив будівельників складався здебільшого з приїжджих кадрових робітників, які мали відповідний досвід роботи. Згодом він поповнювався жителями Старого Добротвора та навколишніх сіл.
Поступово споруджувалась потужна енергетична база західних областей України. Закладались фундаменти колон і котлів, проводилось обладнання підземного устаткування.
Одночасно десятки будівельних бригад зводили житлові будинки. Під керівництвом начальника шляхової дільниці Крилова прокладалися десятки кілометрів під’їздних шляхів.
У процесі будівництва готувалися висококваліфіковані кадри будівельників, яких доводилось навчати безпосередньо на будівельному майданчику.
Учорашні колгоспники Добротвора і навколишніх сіл охоче оволодівали майстерністю штукатурів, теслярів, монтажників. У числі ветеранів новобудови були: , П. Масло, Р. Муран, О. Бусуєк, О. Веретельник, У. Клим та інші. Вже в 1958 р. на будові місцеві жителі становили майже половину всього складу робітників.
Будівельники Добротвора урочисто відсвяткували свою першу трудову перемогу. Перший турбогенератор потужності 25 тис. кВт з котлоагрегатом паропродуктивністю 120 т/год було введено в експлуатацію 15 грудня 1955 року. В жовтні 1956 року був введений в дію другий генератор потужністю 25 тис. кВт. З вводом в експлуатацію в грудні 1958 р. третього турбогенератора потужності 50 тис. кВт було закінчено будівництво першої черги Добротвірської ДРЕС.
Всі зусилля монтажників і зварників бригад І. Сенкевича і П. Смаглюка були спрямовані на підвищення темпів і якості робіт. Виробничники впроваджували нову технологію і передові методи праці щодо спрощення зайвих операцій. Сумлінно працювали і щоденно перевиконували змінні завдання слюсарі-монтажники А. Макар, М. Максименко, С. Паламар, зварники М. Бартшин, В. Полтавець та ін.
З кінця 1955 р. почався новий етап в житті новобудови: поряд з подальшим спорудженням наступної черги електростанції значна частина інженерів, техніків та робітників приступила до експлуатації першої черги електростанції. У зв’язку з цим відчутною стала нестача кадрів, особливо досвідчених енергетиків.
Згідно з рішенням бюро Львівського обкому КП України в 1955 р. сюди був відряджений загін досвідчених енергетиків. Із Львова прибув інженер І. М. Станичний, майстри і начальники змін котельного цеху М. Зінченко, С. Лапшин, В. Чабан, М. Верещагін, М. Боєчко, Л. Чистоклетов. Прибулі спеціалісти зуміли за короткий час підготувати чимало здібних монтерів, машиністів, майстрів.
З року в рік розширювалася будова станції. Протягом 1р. р. будівельники здали в експлуатацію три генератори по 100 тис. кВт. кожний. На кінець 1961 р. загальна потужність введених в дію агрегатів вже перевищувала половину проектної.
В 1963 р. почав давати струм генератор в 150 тис. кВт., 20 липня 1964 р. було здано в експлуатацію останній генератор такої ж потужності. Добротвірська ДРЕС досягла своєї проектної потужності 700 тис. кВт. і стала найбільшою на заході України.
З метою використання електростанцією постійних запасів води для охолодження конденсаторів турбін у 1958 р. було розпочато і в 1961 р. закінчено будівництво Добротвірського водосховища загальною площею 600 га.
5 листопада 1965 р. Державною комісією Добротвірська ДРЕС прийнята в експлуатацію з оцінкою “задовільно”.
На початку 60-х років про Добротвір знали чи не в кожному місті нашої країни. Сюди заводи відправляли устаткування, потрібне для будівництва і монтажу. Коли споруджувалась ДРЕС, у Добротвір щоденно прибувало теплоенергетичне та електричне обладнання з усіх кінців нашої країни - Москви, Ленінграда, Ташкента, Києва, Таганрога, Каунаса і Харкова. Так перша черга Добротвірської ДРЕС була устаткована котлами з Подільського машинобудівного заводу Московської обл., генераторами з Харківського турбогенераторного заводу. Пізніше Добротвірській ДРЕС постачав турбіни Ленінградський металічний завод, а генератори - Таганрозький котельний завод та Ленінградський завод «Електросила».
Уряд високо оцінив роботу передовиків новобудови. В 1958 р. орденом Леніна нагороджено бригадира бетонників П. Дацишина, штукатура будівництва ДРЕС К. Гарасюк. Орденом “Знак Пошани” - штукатура будівництва електростанції О. Маїк. Пізніше урядових нагород була удостоєна велика група будівельників: ордена Трудового Червоного Прапора - начальник будівельного управління І. Савченко, ордена «Знак Пошани» - машиніст екскаватора В. Погорелов і слюсар Є. Яременко, нагороджено медаллю «За трудову доблесть» - 5 чоловік, медаллю «За трудову відзнаку» - 7 чоловік.
Введення в дію останньої черги ДРЕС дало можливість створити західноукраїнську енергетичну систему, що не лише докорінно поліпшувала умови безперебійного постачання електричної енергії західним і сусіднім областям, але й стала важливою сполучною ланкою об’єднання енергетичних систем Радянського Союзу з енергосистемами європейських соціалістичних країн.
14 липня 1962р. Добротвірська електростанція дала струм по лінії високої напруги Добротвір-Стрий-Тиса в Угорську Народну Республіку. Через диспетчерський пункт у Празі, який почав діяти з січня 1963р., західноукраїнська енергосистема була з’єднана із загальною енергосистемою Угорщини, Польщі, НДР та Румунії - «Мир».
Постійна активна участь усієї країни в будівництві Добротвірської ДРЕС - одна чи не з найголовніших причин успішного завершення її будівництва. Наша електростанція - це справжнє дітище дружби народів країни. Та не тільки братерська дружба нашої країни зв’язувала колектив станції. Досвідчений спеціаліст - машиніст блоку С. Лапшин підготував сім начальників змін, багатьох машиністів котлів; колектив станції доручив йому відповідальну справу - поїздку в Корейську Народно-Демократичну Республіку для допомоги в енергетичному будівництві, повернувся додому з високою відзнакою - медаллю уряду Корейської Народно-Демократичної Республіки за трудові успіхи.
Чимало спеціалістів електростанції працювали на будівництві енергетичних підприємств і в інших дружніх країнах. Кулик, Б. Божко, Б. Скорин побували в Індії, А. Заяць, Ю. Мулькевич, П. Галєта, В. Зубрило працювали на спорудженні електростанцій в Угорщині, М. Лебедєв - в Ефіопії, С. Моховик - в Монголії.
Колектив Добротвірської ДРЕС допомагав не тільки дружнім державам, але і надавав постійну шефську допомогу сільськогосподарським артілям району. Часто спеціалісти та інженери виїжджали у підшефний колгосп «Росія» (село Сілець). Вони в 1963 р. обладнали підвісну дорогу на тваринницькій фермі, відремонтували токарний верстат, льонобралку, для полегшення трудомістких процесів привезли і встановили електродвигуни тощо.
Значну роль у збереженні та нагромадженні коштів, необхідних для розширення будівництва, відігравали раціоналізатори. Серед них колишній колгоспник, а пізніше майстер ЦТАВ П. Демчина, запропонував впровадити дистанційні показники рівня конденсату на підігрівачах високого тиску. Впровадження цього нововведення набагато спростило роботу помічника машиніста турбін. Завдяки впровадженню раціоналізаторських пропозицій та винаходів працівників ДРЕС С. Лапшина, Є. Колодія, П. Авдєєва та інших, економія з 8 тис. крб. 1957 р. зросла до 31,8 тис. крб. в 1960 році.
Рух раціоналізаторів з кожним роком збільшується, їх кількість зросла до 150 чол. За 1965р. було подано 406 раціоналізаторських пропозицій, з них прийнято - 321, впроваджено - 265. Найбільш досконалі з них належали начальнику зміни турбінного цеху А. Антонову, старшому машиністові турбінного цеху, ветерану підприємства В. Верещагіну, старшому майстру котельного цеху Г. Левчуку та багатьом іншим. Умовна річна економія від впровадження цих пропозицій становила 85,4 тис. крб.
Великий внесок у справу ефективної праці устаткування внесли раціоналізатори паливно-транспортного цеху. В результаті механізації і автоматизації трудомістких робіт, за рахунок впровадження їх цінних рацпропозицій за рр. економічний ефект становив 112,9 тис. крб.
Кращими раціоналізаторами були: М. Лоза, Й. Могорт, І. Тенетюх, П. Макар, С. Прокопович.
Добре працювали раціоналізатори котлотурбінного цеху. Було впроваджено за 5 років (1966-19рацпропозиції з економічним ефектом 195,8 тис. крб. Активними раціоналізаторами були: О. Євдокимов, В. Гнатюк, В. Бурдін, І. Калиняк, М. Кручкевич та інші.
Багато робітників електричного цеху брали активну участь у раціоналізаторській роботі. Їх пропозиції допомагали вдосконалювати надійність роботи електроустаткування. Тільки в 1970р. впровадження декількох рацпропозицій дало можливість зекономити 350 тис. кВт. годин електроенергії. Серед раціоналізаторів виділялись електромонтери: Я. Сніцар, М. Мрачковський, О. Андрущак, електрослюсар Я. Проць та багато інших.
Невеликий колектив цеху теплової автоматики і вимірювань успішно виконував завдання майбутньої автоматизації виробництва, працівниками цеху впроваджено більше як 50 нових схем автоматичних регуляторів і кіл захисту, виконано цілий ряд заходів, скерованих на полегшення роботи персоналу інших цехів, підвищення надійності і економічності робіт теплоенергетичного устаткування. За рр. раціоналізаторами цеху було подано і впроваджено 130 рацпропозицій, що дало економічний ефект 38 тис. крб. Кращі раціоналізатори цеху були: М. Литвин, І. Мазурок, І. Ільчишин, Г. Винник, П. Демчика, Б. Тенетюх та інші.
В 1965 р. був організований цех централізованого ремонту на основі реорганізації груп ремонтників, які входили до складу котельного та турбінного цехів. Це були ремонтники-спеціалісти, які працювали на Добротвірській ДРЕС з самого початку її експлуатації. З перших днів колектив цеху впроваджував свої цінні рацпропозиції по вдосконаленню збільшення терміну служби і ефективності роботи устаткування, механізації і автоматизації процесів трудомістких робіт. За 5 років раціоналізаторами цеху було подано і впроваджено 493 рацпропозиції з економічним ефектом 216 тис. крб. Кращими раціоналізаторами були: М. Тельманов, Я. Кондзеля, Д. Білкей, Г. Воловодюк, Є. Павлін, І. Молинь, Я. Бик та інші.
За період рр. подано 2 рацпропозиції “ Деякі технічні заходи, спрямовані до виконання графіка електричних навантажень на експорт” – без економефекту, майстром електроцеху К. Матвіївом, “Заміна конструкцій нижніх козирків банок скруберів на котлах ТП-10, ТП-92 ДТЕС “ – економефект 28,8 тис. грн., майстром Добротвірської дільниці ЛЕСР В. Кацеданом.
Деякі, найсуттєвіші нововведення, що впроваджувались на Добротвірській ТЕС
1. | Впровадження регулятора рівня конденсату в конденсаторах турбін шиберного типу | 1972р. |
2. | Впровадження глибокої осушки водню на генераторах ТВВ-165-2 ст. № 7,8 | 1975р. |
3. | Налагодження і освоєння роботи турбогенераторів ІІ-ї черги в режимі синхронного компенсатора | 1975р. 1980р. |
4. | Комплексна модернізація турбоустановок К ст. ; 7,8 | 1975р. |
5. | Впровадження установки для неперервного контролю і вимірю- вання температури обмотки роторів турбогенераторів 100 МВт ст. № 4,5,6 | 1978р. 1979р. |
6. | Модернізація мереж робочого збудження з метою підвищення надійності генераторів ТВВ-165 | 1978р. |
7. | Модернізація млинів МВС-140 з метою зменшення провалів ву- гілля і підвищення надійності їх роботи на котлі № 11,12 | 1978р. |
8. | Впровадження скляних повітряпідігрівників на котлах ст. № 7,8,10,12 | 1978р. 1983р. |
9. | Реконструкція водяного економайзера з встановленням золового Захисту | 1978р. |
10. | Байпасування першої ступені вторинного пароперегрівника котла ст. № 11 | 1979р. |
11. | Впровадження ел. магнітного фільтра продуктивністю 1000 м3/год. для видалення сполук заліза з живильної води блочних котлів | 1980р. 1981р. |
12. | Дослідження можливостей впровадження методів відновлюваль- ної термічної обробки паропровода котла ст. № 6 після довготри валої експлуатації | 1980р. |
13. | Впровадження повітряпідігрівника з скляними трубками і вино- сом додаткової поверхні на естакаду бувших багерних циклонів | 1980р. |
14. | Модернізація вихлопного патрубка турбіни К по проек- ту ЦКБ енерго | 1980р. |
15. | Реконструкція ПВД типу ПВ по проекту УРАЛВТІ | 1980р. |
16. | Монтаж і налагодження схеми концентрованої подачі пилу на котліТП-10 | 1981р. 1982р. |
17. | Впровадження гарматної обдувки поверхонь нагріву котла ТП-92 ст. № 11 | 1982р. |
18. | Монтаж вакуумної термічної сушки конденсату турбіни К ст. № 7 | 1985р. |
19. | Модернізація масловловлювачів водневих ущільнень ст. № 8 | 1986р. |
20. | Модернізація паротурбінної установки К ст. № 7 | 1988р. |
21. | Впровадження електромоделюючої установки «ЕГДА» для виз- начення фільтраційного режиму водозливної греблі водосхо- вища | 1989р. |
22. | Впровадження на котлоагрегатах енергоблоків автоматичного приладу хімконтролю «р-Na» по визначенню вмісту сполук кальцію в гострій парі | 1989р. |
23. | Початок робіт по впровадженню дослідно-промислової установки для спалювання низькосортного палива в циркулюючому «киплячому» шарі на базі котла ст. № 3 | 1989р. |
24. | Впровадження киснемірів типу АГЕ-1 на котлах ст. № 8,9 | 1990р. |
25. | Впровадження апаратури «Факел ЗМ» від обриву факела в топці котлів ст. № 10,12 в схемах технологічних захистів | 1991р. |
26. | Впровадження програмного забезпечення по діючих інструкціях і правилах для навчання оперативного персоналу в комп’ютер- ному класі | 1992р. |
27. | Впровадження програмного комплексу розрахунку власних потреб по групах обладнання і видача звітної документації по балансу електростанції | 1992р. |
28. | Розробка і впровадження програмного комплексу розрахунків техніко-економічних показників ел. станції на базі комп’ютерів | 1993р. |
29. | Проведення реконструкції опорно-упорного підшипника на енергоблоці ст. № 7 для підвищення надійності експлуатації | 1993р. |
30. | Розробка програмно-методичного комплексу аналізу виробничо- господарської діяльності ДТЕС на базі персональних комп’юте- рів | 1994р. |
31. | Розробка технологічної схеми очистки стічних вод ВПУ ДТЕС | 1994р. |
32. | Монтаж гідромуфти на ЖЕН-8Б енергоблоку ст. № 8 | 1996р. |
33. | Удосконалення теплової схеми ДТЕС з метою надійності покрит тя теплових навантажень при її роботі в маневреному режимі | 1996р. |
34. | Дослідження і розробка технічних рішень по удосконаленню технології іонообміну на хімводоочистці ДТЕС | 1996р. |
35. | Розроблення робочої документації на реконструкцію системи пилоприготування котла ТП-10 з метою сушіння вугілля інертними газами. | 1999р. |
36. | Заміна млина ст. № 11-1, 11-2, 11-5, 11-6 типу МВС-140А на млини польського виробництва типу 6М-75 | 1999р. |
37. | Ввід в експлуатацію розморожуючого пристрою для розморожу- вання мерзлого вугілля у вагонах на 16 вагонів одночасно | 1999р. |
38. | Виготовлення та впровадження системи обліку витрати та кіль- кості природного газу для двох трубопроводів на базі обчислювача ОВК-ПГ з виходом на вищий ієрархічний рівень на ДТЕС | 2000р. |
39. | Впровадження схеми індивідуального завантаження млинів котла ТП-92 ст. № 11. | 2002р. |
Директори Добротвірської ТЕС
Прокопенко Павло Олексійович | 21.07.1 |
Солнцев Віктор Володимирович | 02.07.1 |
Сердюков Сергій Андрійович | 27.10.1 |
Мельников Олександр Іванович | 21.02.1 |
Канигін Віктор Наумович | 26.10.1 |
Абаїмов Петро Васильович | 10.01.1 |
Бозененков Ігор Іванович | 15.08.1 |
Козлов Володимир Петрович | 19.04.1 |
ійович | 27.02.2 |
Данченко Олексій Костянтинович | 06.05.2 |
Шувар Андрій Йосипивич | 19.07.2005 - |
Головні інженери Добротвірської ТЕС | |
Абраїмов Петро Васильович | 27.08.1 |
Гураль Роман Іванович | 10.01.1 |
27.10.1 | |
Куновський Генадій Петрович | 11.12.1995 - |
Заступники директора | |
Крейнін Ісаак Романович | 1955 – 1959 |
Олійник Володимир Семенович | 1959 – 1978 |
1978 – 1992 | |
Ковальчук Євген Ярославович | 1992 – |
Другим за важливістю підприємством смт. Добротвір був завод «Буддеталь», що став до ладу в 1959 р. на базі будівельного тресту № 98. Завод виготовляв збірні залізобетонні і бетонні конструкції, товарний бетон, металеві вироби, асфальтобетон тощо. Більшість будівельних матеріалів, що виготовлялися на заводі, надходили на спорудження Бурштинської ДРЕС.
На даний час підприємство не функціонує.
Уже з самого початку будівництва електростанції господарські та профспілкові організації дбали про впорядкування селища, піднесення освітнього і культурного рівня та охорони здоров’я його мешканців. У ході будівництва електростанції поліпшувався благоустрій. З року в рік здавалися в експлуатацію житлові площі. Тепер житловий фонд селища становить__________________. У всіх будинках є холодне та гаряче водопостачання, каналізація, центральне опалення, газ.
Для забезпечення дітей робітничих сімей навчанням тут уже в 1953 р. було побудовано загальноосвітню середню школу. Кількість учнів школи збільшувалася за рахунок дітей навколишніх сіл та розбудови селища. У зв’язку з цим у 1967 р. було відкрито новий корпус, а у 1988 р. добудовано ще два блоки навчальних корпусів, блок для перших класів-шестирічок, їдальню, актовий зал, спортзал, басейн, спортзал для тренажерів, спортивний майданчик та футбольне поле.
За час існування школи відбулося 47 випусків.
Всього закінчило школу 4304 учнів, середню освіту отримало 2666 учнів, з них 172 з золотими та срібними медалями. Випускники школи працюють у різних галузях народного господарства України та інших держав.
Серед них: - міністр економіки України (2000 р.), Демків О., - заступник голови Львівської ОДА, Слівінський М. - срібний призер Олімпійських ігор в Сеулі та Барселоні, духовні пастирі Ю, – актор, - поетеса та багато інших. Але найбільше школа пишається тим, що 51 учитель педагогічного колективу є випускниками даної школи. Школа завжди мала сильний і кваліфікований педколектив. Це вчителі-методисти , І., Гнідець Л. І., , старші вчителі: Тороп І. М., , відмінників народної освіти - 14 вчителів, вищої категорії - 15 учителів, першої категорії - 36 учителів.
Зараз у селищі проживають вчителі-пенсіонери: , , І. (нагороджена орденом «Знак Пошани»), , Іськів В. П., , І., І., , Накрийко Є. Т., , Згурська Є. М., Євдокимова Т. Ф., Міщенко З. І., ,
Школа зараз найбільша за чисельністю у районі, кількість учнів у 2003 р. становить 1294. Директором Добротвірської середньої школи з 1954 р. по 1990 рік був .
За невтомну плодотворну працю він удостоєний почесного звання Відмінника народної освіти, а в 1966 р. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Заступниками директора по навчально-виховній роботі старших класів були Сісецький А., , (23роки) і , а молодших класів - , , Кульматицька Є. І. та . З 1990 р. по даний час школу очолює І.
Робітничій молоді Добротвора були створені всі умови для навчання без відриву від виробництва. Багато з них навчались в загальноосвітній середній школі робітничої молоді, у вечірньому філіалі Київського енергетичного технікуму та професійно-технічному училищі. Чимало з них після закінчення залишалися працювати на підприємствах Добротвора.
Популярним, особливо серед молоді селища, став спорт. В 1959 р. власними силами ентузіастів спорту було збудовано футбольне поле та хокейний майданчик. На даний час до послуг спортсменів є два стадіони, два спортзали і один майданчик.
З перших днів експлуатації електростанції проводились спортивні змагання між цеховими командами влітку з футболу, а взимку з хокею.
Збірні команди електростанції виступали на районних та обласних змаганнях, де неодноразово ставали призерами та переможцями. На той час спортивну організацію очолював інструктор фізичної культури і спорту О. Попов. В кінці шістдесятих років спортивну організацію очолював добросовісний і працьовитий Й. Патинок. На той час була організована футбольна команда «Енергетик» ДДРЕС, яка постійно виступала і виступає на даний час у першості Львівської області.
Починаючи з 1965 р., молодіжна футбольна команда неодноразово була переможцем обласної першості з футболу, а доросла в 1977 р. та 2003 р. була володарем кубка Львівської області. З 1987 р. керівником фізкультури і спорту ДТЕС став інструктор-методист І. Дещиця.
Спортивне життя на Добротвірській ТЕС вирує і по сьогоднішній день. Спортсмени електростанції виступають у різних змаганнях району та області, де неодноразово стають переможцями з шахів, шашок, настільного тенісу, футболу, міні-футболу, гандболу та ін.
З 1997 р. зав’язалися спортивні стосунки із спортсменами міста Замость Республіки Польща.
Кожного року до Дня енергетика проводиться спартакіада між підрозділами Добротвірської ТЕС. Кращі спортсмени виступають за збірні команди у спартакіаді ВАТ «Західененерго», спартакіаді району та інших змаганнях.
Починаючи з 1966р. в спортивній школі при Добротвірській ДРЕС працювала секція важкої атлетики де займалися і захищали честь селища, району працівники ТЕС В. Могорт, Я. Патан, Я. Слівінський, Д. Данілкін Д. Бабін та інші.
У 1970р. за сприяння обкому профспілки енергетиків (головою на той час був п. Я.Кендзьор) була утворена спортивна школа „Авангард” з веслування на байдарках і каное при профкомі ТЕС. Першим тренером став майстер спорту міжнародного класу П. Редько нині директор Львівської школи вищої спортивної майстерності.
1973р. відділення веслування передали в Львівську спортшколу „Енергетик”.
2 січня 1978р. при профкомі ТЕС була утворена спортшкола „Енергія”, і першим директором став майстер спорту С. Гасюк, пізніше директорами були Б. Михальчук, П. Браташ, П. Поліщак, І. Слівінський. В зв’язку з реорганізацією у 1988 р. школі було змінено назву на ДЮСШ “Добротвір”. Сьогодні була називається спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву “Добротвір”. 2002р. за сприяння Львівської облради ФСТ „Україна” в школі відкрито секцію карате-до - тренер І. Федина.
За період існування спортшколи було підготовлено тисячі розрядників, сотні кандидатів у майстри спорту. Норматив майстер спорту виконали такі вихованці школи як: П. Тупичка, О. Дещиця, Б. Михальчук, П. Браташ, І. Коречко, В. Лобода, Б. Піско, В. Слупський, Н. Мрачковська, А. Крук. Норматив майстер спорту міжнародного класу виконав І. Словінський, заслуженими майстрами спорту стали брати Михайло і Олексій Слівінські.
Брати Слівінські це гордість не тільки школи, району чи області, а і всієї України, „Не кожна держава може похвалитися такими здобутками як спортшкола в Добротворі,”- сказав на урочистому відкритті змагань “ІІІ Регата Добротвір 2003р.” голова Львівської облради ФСТ „Україна” п. Р. Шиманський.
Слівінський Михайло 1987р. - два І місця на чемпіонаті Світу серед юніорів
1988р. – ІІ місце на Олімпійських Іграх в Сеулі (Корея)
1989,1990,1991р. р. – чемпіон світу
1992р. – ІІ місце на олімпійських іграх в Барселоні (Іспанія)
1994,1995р. р. – призер чемпіонату світу
1996р. - 4 місце на олімпійських іграх в Атланті (США)
1997,1998,1999р. р. – призер чемпіонату світу та Європи, 1місце кубку світу
2000р. – 7 місце на олімпійських іграх в Сіднеї (Австралія)
2001,2002р. р. – чемпіон світу
2003р. призер чемпіонату світу
Має державні нагороди від президентів СРСР та України.
Слівінський Олексій 1994,1997,1998,1999,2001р. р. – призер чемпіонату світу та Європи, багаторазовий чемпіон кубку світу і України.
2003р. – чемпіон світу
Учасник олімпійських ігор 1996р. в Атланті (США)
До юнацької збірної України входили також Н. Мрочковська, М. Шарко, П.Нікітін, А. Крук тренери І. Макар, І. Слівінський.
А. Крук учасник чемпіонату світу серед юніорів.
За підтримки адміністрації та профкому ТЕС, селищного голови, районної адміністрації вже традиційно три роки поспіль успішно проходять змагання „Регата Добротвір” де беруть участь наймолодші веслярі Західного регіону України.
Слід відмітити також сьогоднішніх вихованців школи : Р. Козака, І. Неколайчука, В. Ворону, Т. Шатова, А. Брикайла, В. Кішаковського, тренери С. Гасюк, П. Маїк, І. Макар, І. Слівінський, С. Шеремет, А. Федина.
З часу відкриття відділення карате-до, учні-спортсмени неодноразово брали участь у змаганнях різного рівня. Неодноразовим срібним чемпіоном України ставав І. Мудрик, чемпіоном України - Р. Андрусяк, Н. Федина, чемпіони області – О, Матяш, М. Незнановський, А. Круглянко, призерами області ставали Р. Ботвинник, Р. Аскеров, Т. Дмитришин, О. Цьонь, А. Подгаєцький, О. Терез.
У Добротворі на належному рівні система охорона здоров’я. До 1960р. медичну допомогу населення отримувало у лікарні села Старий Добротвір. У ній розміщувалося 14 ліжок. Крім цього, працівники ДТЕС отримували медичну допомогу в здоровпункті при ДТЕС.
У грудні 1960 р. закінчено будівництво лікарні в селищі. У зв’язку з цим лікарню в Старому Добротворі ліквідовано, персонал переведено у селищну лікарню. Добротвірську лікарню розширено на 25 ліжок, в тому числі 10 хірургічних. Керівництво лікарнею здійснював головний лікар Л. Винар. У лікарні була одна санітарна машина. До 1964р. виклики обслуговували медсестри медпункту при ДТЕС. Пізніше виклики обслуговували медсестри стаціонару. До 1966 р. лікарня мала титул «Добротвірська медсанчастина» відкритого типу, а з 1967р. - титул «Добротвірська міська лікарня». У другій половині 1967 р. Добротвірську лікарню розширено до 50 ліжок. У цей час утворено пункт швидкої допомоги. Керівництво лікарнею здійснював з 1964 р. головний лікар М. Герус.
В кінці 80-х років Добротвірську лікарню розширено до 100 ліжок: 30 неврологічних, 30 терапевтичних, 10 хірургічних, 15 дитячих, 10 пологових і 5 гінекологічних. При лікарні організовано бальнеологічне лікування. В цей час утворено пункт швидкої допомоги з круглодобовим чергуванням фельдшерів. З кінця 1989р. керівництво лікарнею очолював головний лікар О. Ковальчук (зараз очолює районну лікарню), а з 1995 р. по 2000 р. керівництво очолював головний лікар І. Ткачук. У 1996 р. у лікарні скорочено наявність ліжок до 50.
З 2000 р. керівництво лікарнею здійснює головний лікар Л. Круглянко.
«Найбільший скарб кожного народу - його діти».
С. Русофа.
Кожного ранку поспішають батьки на роботу, а поряд із ними йдуть у дитячий садок їх діти, віком від півтора до шести років. Ніби маленькі пташенята, заповнюють вони свої групи і щебечуть зранку до вечора. Тут і сміх, і плач і задушевні розмови з однолітками й дорослими.
А почалося все з далекого 1957 р., коли гостинно відчинив свої двері маленьким добротвірцям невеликий одноповерховий садок.
Росло селище, збільшувалось його населення. У 1966 р. відкрився вже другий двоповерховий садок на 120 місць. Більше 20-ти років незмінною завідуючою Добротвірським садком була П. І.Абаїмова. Очолюваний нею колектив не раз нагороджувався грамотами Добротвірської ДРЕС та відділу народної освіти району.
Немає, мабуть, ні одного жителя, хто тут народився, щоб не виріс у садочку.
З 1980р. керівництво садком перейняла Г. Зайцева. Очолюваний нею колектив працював творчо і добросовісно. У садку багато разів проходили районні та обласні семінари. За сумлінну працю у 1999 р. колектив був нагороджений грамотою районної адміністрації. Велика заслуга у цьому вихователів: М. Чукаєвої, Р. Василик, М. Огоньок, музкерівника Л. Таней та багато інших.
З 2001 р. ясла-садком завідує О. Солудчик. За три роки, що перейшли з того часу, обновились інтер’єри музичних залів, коридорів, групових кімнат.
Натхненно і піднесено працюють з дітьми в дусі національного і духовного виховання методист Л. Мокра, вихователі: О. Козак, Л. Сава, Л. Новіцька, В. Самсін, Л. Самсін.
Любов до прекрасного, повагу до батьків, навики, уміння працювати, що були прищеплені маленьким вихованцям дитсадка, мабуть, найкраще видно у новому садочку, який відкрився у 1991 р. Це вже ті перші дошкільнята з далекого 1957 р. збудували садок своїм дітям.
Наші садочки на даному етапі приділяють велику увагу навчанню і вихованню дітей. Проводять різні музичні дозвілля, на які запрошуються батьки, керівництво з Добротвірської ТЕС. Ніхто не залишається на святі байдужим: ні діти, ні дорослі.
Даруючи малятам радість, викликаючи у них позитивні емоції і переживання, вихователі закладають у них фундамент для розвитку необхідних життєрадісних сил, християнської моралі.
Працюють і вірять, що
Не помре Україна ніколи,
А цвістиме багато віків,
Коли йтимуть до школи діти
З таких славних, як наш дитсадків.
Окремою сторінкою в історії Добротвора увійшла дитяча музична школа. Саме завдяки підтримці адміністрації Добротвірської ТЕС 1 вересня 1995 року в селищі Добротвір відкрився дитячий мистецький заклад. Тут діти енергетиків можуть здобувати мистецьку освіту, виховуватись на кращих зразках вітчизняної та світової музичної культури. Школі було надано приміщення колишнього гуртожитку для проведення учбового процесу, придбано ряд музичних інструментів. Створення першого професійного державного мистецького навчального закладу стало подією в житті селища. Адже 1 вересня 1995 року 105 дітей енергетиків змогли сісти за парти і з великим задоволенням розпочати процес пізнання прекрасного.
Завдяки добре налагодженій системі навчання та високому професіоналізму викладачів у школі створено можливість опанувати музичні знання та навики гри на таких інструментах: фортепіано, акордеон, гітара, скрипка, баян, бандура, сопілка, кларнет, труба, тенор, ксилофон. Тепер можна сказати, що мешканці селища Добротвір по-справжньому відчули результативну віддачу музичної школи. Адже діти з початковою музичною освітою стали ядром самодіяльних мистецьких колективів НД «Просвіта», загальноосвітньої школи.
У школі створені самобутні виконавські колективи, які часто виступають із змістовними концертними програмами перед громадськістю селища, жителями району; захищають честь школи і селища в конкурсних і фестивальних програмах.
Цілий загін досвідчених викладачів несе дітям міцні знання і світлу радість зустрічі з музичним мистецтвом.
Це – В. Бучіян, Л. Таней, Р. Малишко, А. Ребрина, Н. Михайлова, Н. Білевич, Л. Ярош, А. Назаркевич, Н. Дацишин, С. Галущак, Н. Савіцька, Г. Рудко, О. Слюз, Н. Синицька.
Повернулися до школи їхні випускники вже викладачами, здобувши фахові знання у вищих музичних закладах: Н. Рівна, М. Варварич, О. Бойко. З перших днів діяльності школи її директором є І. Таней.
Загалом з дня заснування школи початкову музичну освіту здобули понад 120 дітей. Частина з них обрали музику своєю професією. Але не обов’язково, щоб всі випускники пов’язали свою майбутню професію з музичним мистецтвом. Важливим є те, щоб вони залишились духовно багатими, щедрими на добро, доброзичливими і росли на радість і втіху своїм батькам.
Закінчився ще один трудовий день на Добротвірській ТЕС. Втомлені працівники поспішають до рідних домівок. Та мимоволі вони стишують хід в центрі селища. З відкритих вікон, линуть прекрасні мелодії, які народжуються з під пальчиків їхніх дітей. Батьки спокійні, їхні діти ростуть культурними, вихованими. Вони в надійних руках педагогів музичної школи.
Прикрашає селище і одночасно служить місцем відпочинку Народний дім Добротвірської ТЕС. Це просвітницька установа, яка здатна зберегти традиційну народну культуру і національне мистецтво, відродити та втілити в життя славні традиції українського народу, його героїчне минуле та сьогодення.
В кінці 50-х років був збудований Будинок культури на 300 місць, літній клуб на 700 глядачів. Ще коли Будинок культури належав до будівельників, то в ньому був організований драматичний гурток, яким керував на громадських засадах Й. Брикайло. Пізніше в Будинку культури Добротвірської ДРЕС, крім драматичного працювали естрадний та духовий оркестри, танцювальний та хоровий гурток, яким керував П. Дещиця.
З року в рік населення селища збільшувалося і Будинок культури вже не відповідав запитам жителів селища.
В 1970 р. розпочав свою свою діяльність новий Народний Дім Добротвірської ТЕС. Його робота організовувалася на основі громадської ініціативи та самодіяльності у тісній взаємодії з профспілковими та громадським організаціями.
На даний час в Народному домі працює 16 гуртків художньої самодіяльності: хоровий, вокальний, естрадний, танцювальний, драматичний, народні музики, лабораторія молодого актора та інші. В гуртках зайнято понад 300 чол. Драматичний колектив та лабораторія молодого актора мають звання «Народний», а дитячий танцювальний колектив - «Зразковий».
Щорічно в Народному будинку проводяться понад 20 масових заходів, які присвячені визначним датам та релігійним святам. Ось деякі з них : Різдвяне дійство, «Христос родився», театралізоване свято «В сім’ї вольній, новій». Вечір бойової слави «Згадаймо фронтові дороги», Вечір трудової слави, театралізоване свято до дня матері «Вклонімся матерям, вклонімся», фестивалі трудових колективів та вшанування трудових династій.
Щорічно Народний дім бере участь у творчих звітах колективів художньої самодіяльності району та області.
20 років колектив НД очолював П. Дещиця з 1994 р. очолює О. Ярмух. Велику працю в розвиток культури Народного дому внесли : М. Коземко, Є. Федина, Я. Пруська, Л. Брядко, З. Гнатів, Й. Брикайло та самодіяльні артисти Андрій та Петро Магирі, сім’я Кадаїв, Б. Зброжик, Г. Мазурок, Г. Скоблецька, В. Омеляновський, Л. Дворецька, Б. Дацишин та інші. Серед учасників художньої самодіяльності є поети та композитори, які свої твори присвятили саме енергетикам та Добротвору. Це «Добротвірський вальс» М. Коземка «Місто любові» О. Ярмух, «Добротвору» С. Головацька.
Велике виховне значення має історико-краєзнавчий музей, який був заснований художником промислової естетики Добротвірської ДРЕС пенсіонером Й. Брикайлом і відкритий 22 жовтня 1995 р.
В музеї є експонати не тільки Добротвора і навколишніх сіл, але й з Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини. Експозиції музею розміщені в такому порядку: археологія «Від каменя до заліза», «Україна в неволі», етнографія «Культура і побут нашого народу», «Народний рух і «Просвіта», «За Україну і її волю...»; «Історія Добротвірської ТЕС і селища».
Завідувач сектором обласного науково-методичного відділу музейного будівництва, автор багатьох статей та брошур про археологію Львівщини археолог І. Михальчишин про музей так записав у книзі відгуків: «З великим задоволенням оглянув експозицію музею, вона справляє гарне враження, експонати підібрані зі знанням справи. Музей є ї буде важливим вогнищем розповсюдження нашої культури, хранилищем історичних цінностей...».
Крім того, на території Старого Добротвора, в урочищі Морозівське, є реконструйована криївка воїнів УПА (проект Й. Брикайла, а організатором відновлення був працівник ТЕС Л. Кучук). 1951 р. в тій криївці в бою кагебістами геройською смертю загинуло 8 воїнів УПА. Кожного року на початку квітня біля криївки відправляється Панахида та проходить громадське віче. Для вшанування пам’яті туди з’їжджаються люди не тільки з Добротвора, але й навколишніх сіл та районів.
У музеї часто проводяться екскурсії, відкриті уроки з історії та краєзнавства. Студенти і учні середніх шкіл, користуючись архівними матеріалами музею, пишуть курсові роботи та реферати.
В музеї є бібліотека, фонд якої становить 320 примірників, їх подарував земляк з села Старого Добротвора громадський та політичний діяч Харко.
На даний час музей відвідало близько 5 тис. осіб, серед них видатні громадські та політичні діячі України. Це народні депутати Верховної Ради України М. Кендзьор, А. Шкіль, Т. Чорновіл, голова ОУН - державників і редактор газети «Нескорена Нація» І. Кандиба.
«Доки з такою любов’ю ми будемо цінувати й зберігати історичну пам’ять свого народу, не зникне Україна», - зробив свій запис у «Книзі відгуків» Т. Чорновіл.
Замість епілогу
В міру фізичного і морального старіння в р. р. було списано і демонтовано перші три турбогенератори сумарною потужністю 100 МВт і два котли ПК-19 сумарною паропродуктивністю 240 тонн пари в годину.
На даний час експлуатуються три турбіни потужністю по 100 МВт, сім котлів паропродуктивністю по 220 т/год. кожний, а також два енергоблоки потужністю по 150 МВт кожний. Встановлена потужність Добротвірської ТЕС на сьогодні складає 600 МВт.
За час експлуатації ТЕС з 1955 р. по 2002 р. включно вироблено 140,3 млрд. кВт. год. електроенергії, спалено : 40 млн. тонн вугілля, 20,1 млрд. н. м.3 газу, 1,0 млн. тонн мазуту, зекономлено 262 тис. тонн умовного палива, на якому додатково вироблено 700 млн. кВт. год. електроенергії.
У 80-х роках було вирішено спорудити четверту чергу Добротвірської ТЕС. В 1986р. Львівським відділенням інституту «Львівтеплоелектропроект» був розроблений «Проект розширення і реконструкції Добротвірської ТЕС 3-ма енергоблоками потужністю 225 МВт кожний». Енергоблоки високоавтоматизовані з всережимною системою управління, екологічно чисті. Вони оснащуються установками очищення димових газів за технологією фірми «Бішофф». В 1987 р. почалась реалізація проекту. Загальна вартість пускового комплексу енергоблоку № 9 становила в цінах 1984 р. 168 млн. крб. В 1998 р. створено ВАТ «Добротвірська ТЕС-2». Сьогодні Добротвірська ТЕС є структурною одиницею ВАТ «Західенерго».
В липні 2001 р. минуло 50 років від початку будівництва, а в липні 2004 року виповниться 40 років виходу Добротвірської ТЕС на проектну потужність. Озираючись на минуле, мимоволі захоплюєшся героїчною працею будівельників і монтажників, які зводили первістка енергетики в західному регіоні України. Які б випробування не випадали на їхню долю, яких би важких зусиль не приходилось докладати, енергетики завжди з честю виконували доведені завдання.
Протягом півстоліття колектив енергетиків пережив і злети, і тріумфи, і економічну кризу. Особливо важкими і складними були дев’яності: неповна і несвоєчасна проплата за відпущену електроенергію, низька якість вугілля, нестача коштів для виконання ремонтів основного та допоміжного обладнання.
Незважаючи на спад виробництва, кризу в економіці, до участі енергетиків на протязі минулих десяти років не виведено з експлуатації жодної встановленої генеруючої потужності, зберігся колектив. Більше того, використовуючи багаторічний нагромаджений досвід, вирішувались складні питання з удосконалення експлуатації устаткування та його ремонтного обслуговування. Висококваліфіковані спеціалісти-робітники, інженери, керівники-організатори виробництва успішно вирішували проблеми, що виникали в сучасних умовах. Добротвірська ТЕС стала однією з небагатьох підприємств енергетичного комплексу України, якій вдалося за короткий час відновити виробничі потужності до проектної величини і зробити вагомий внесок в економіку України.
Сьогодні час ставить завдання фінансово-економічного оздоровлення, виконання в повному обсязі ремонтів обладнання, заміни морально і фізично зношеного устаткування, збільшення обсягів виробництва, вирішення соціальних питань, відновлення процесу підготовки нового покоління висококваліфікованих спеціалістів. Поставлені завдання можливо виконати при умові створення колективу однодумців, росту добробуту працівників, формування системи соціального захисту людей, які віддано дорожили честю свого підприємства та відчували впевненість у завтрашньому дні. Відійшла в минуле безвідповідальність, невимогливість до себе та інших, байдужість до роботи. Люди вболівають за майбутнє підприємства, цінують професіоналізм та знання. Кожен працівник розуміє, що необхідно докласти максимум зусиль, щоб електростанція з кожним роком працювала все краще і краще. Сплав молодості і досвіду, вимогливість до себе та інших - запорука наших успіхів.
Минають роки і десятиліття, на станції вже працюють трудові династії у третьому поколінні. Всі вони збагатили і збагачують енергетику трудовими здобутками, новими технічними і технологічними рішеннями, це підтверджується результатами роботи в новому тисячолітті. З нагоди 10-ї річниці Незалежності України колектив електростанції нагороджений ювілейною медаллю Президента України. В 2002р. за вагомий внесок у розвиток енергетики України Добротвірська ТЕС нагороджена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, в 2003р. Добротвірська ТЕС визнана фіналістом Всеукраїнського конкурсу «Лідер паливо-енергетичного комплексу 2003р.» з врученням диплому та спеціальної відзнаки.
Нагороди колективу ДДРЕС.
Колектив Добротвірської ДРЕС за добросовісну, сумлінну працю неодноразово був відзначений високими урядовими нагородами:
1958 р. класне місце серед підприємств Львівського Раднаргоспу за ІІ і ІІІкв.
1959 р. Перехідний Червоний прапор Ради Міністрів Української РСР і республіканської Ради профспілок - за класне місце у змаганнях;
1960 р. ІІ класне місце серед підприємств Львівського Раднаргоспу;
1965 р. перше класне місце і Перехідний Червоний прапор Міністерства енергетики і електрифікації Української РСР;
1968 р. (в ІІІ кв.) і 1969 р. (в ІІ кв.) колектив відзначався Міністерством енергетики і електрифікації УРСР
1970 р.- Перехідний Червоний прапор Ради Міністрів Української РСР і республіканської Ради профспілок (за ІІІ кв.); Перехідний Червоний прапор Міністерства енергетики і електрифікації Української РСР та Республіканського комітету профспілки; Пам’ятний Червоний прапор Львівського обкому Компартії України, облвиконкому і обласної Ради профспілок у соцзмаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Колектив ДДРЕС занесено в Книгу трудової слави обкому партії та облвиконкому;
1971 р. - Перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради профспілок за успіхи в соцзмаганні (за ІІІ кв.);
1972 р. - Присуджено перше місце серед підприємств, будов, організацій, колгоспів, радгоспів, міст і районів Львівської обл.
1973 р. - Почесною Грамотою радянського Комітету захисту миру за активну діяльність по зміцненню миру між народами;
1977 р.- Переможець соцзмагання за IV кв. в системі «Львівенерго» і нагороджений перехідним Червоним прапором; В цьому ж році нагороджений перехідним Червоним Прапором адміністрації і профкому ВЕО «Львівенерго» за 1-ше місце в соцзмаганні серед енергопідприємств 1 групи(за 1 кв.);
1978 р.- Добротвірська ДРЕС вийшла переможцем у соцзмаганні по Міністерству енергетики і електрифікації Української РСР
1979 р.- Перехідний Червоний Прапор Міненерго УРСР та Республіканського комітету профспілки за 1 квартал;
1980 р.-Перехідний Червоний Прапор Міненерго УРСР та Республіканського комітету профспілки за ІІІ і IV кв.;
1981 р. - Перехідний Червоний Прапор Міненерго УРСР та РК профспілки за 1-е класне місце ( ІІ, ІІІ квартал);
1982 р.-Класне місце і Перехідний Червоний Прапор Міненерго УРСР та Республіканського комітету профспілки за 1 квартал;
1983 р.- ІІ класне місце (І, ІІ, ІІІ і IV квартали) за підсумками Республіканського соціалістичного змагання;
1987 р.- ІІ класне місце ( ІІ, ІІІ, IV квартали) за підсумками Республіканського соцалістичного змагання.
Неодноразово колективу Добротвірської ДРЕС присвоювалось І-ше класне місце і Перехідний Червоний Прапор ВЕО “Львівенерго”, Львівського обкому КП України, облвиконкому за результатами соцзмагання. Ці та багато інших високих нагород колективу, як і визначні трудові перемоги, - результат самовідданої і натхненної праці сотень енергетиків, їх дерзань, творчості і пошуку.
Урядові нагороди, якими були нагороджені працівники ДДРЕС.
Орденом Жовтневої революції:
Абаїмов П. В., Вільгосевич А. І., І.
Орденом Трудового Червоного Прапорп:
Абаїмов П. В., Вільгосевич А. І., , Мусій І. Д., , Авдєєв П. В., , І., , Павлін Е. В.,
Орденом «Знак Пошани»:
, Мінєнкова М. В., , Лєщинська О. С., МалярВ. М.
Орденом Трудової Слави Ш ступеня:
, Гордієнко В. А., Давидович І. Р., , Федорів І. І., , І.,
Медаллю «За трудову доблесть»:
, , Шурухін І. Т., Колодій Є. Я., , І., Смілка Г. Д.
Медаллю «За трудові заслуги»:
Симольчук І. Г., , Пруська Є. А., ,Шендюк Є. М.
Орденом «Трудової Слави ІІ ступеня»
На відзначення 100-річчя від дня народження В. І. Леніна 155 працівників нагороджені медаллю «За доблесну працю». Медаллю «Ветеран праці» нагороджено 66 працівників.
Знаком «Заслужений енергетик України»:
, Поліщук Б. Г.,
Знаком «Почесний енергетик України»:
, Сєміков В. Ф.,
Знаком «Відмінник енергетики» :
, , Сосєдін В. І.
