|
Формування культури здоров’я вчителя як умова функціонування
закладу нового типу «Школи сприяння здоров’ю»
|
Козігон Валентина Олександрівна
директор НВК «Корн» м. Донецьк
Вступ
В сучасному суспільстві існують різноманітні погляди на проблему здоров’я школярів. Одні вважають, що це виключно в компетенції лікарів, інші, в свою чергу, переносять всю відповідальність на батьків. Звісно, обидві категорії людей мають певну рацію, але, як показує досвід наукових досліджень в цій сфері, здоров'я учня сьогодні – не тільки медична, а й педагогічна проблема.
Необхідно підкреслити, що сучасна школа вже визнала свою причетність до високого рівня захворюваності учнів, тому проблемою здоров’я школярів активно переймаються в першу чергу, саме вчителі. В педагогічному співтоваристві існує думка про те, що здоров'я школярів може бути якісним показником освітньої діяльності. Такі погляди призвели до модернізації в системі освіти й появі установ нового типу «Шкіл сприяння здоров'ю», у яких створюються концепції формування здоров'я учнів і розробляються нові офіційні документи, що регламентують практику здоров’язбереження.
Одним з таких навчальних закладів є Донецький навчально-виховний комплекс «Корн», директором якого я перебуваю з 1994 року. Протягом останніх п’яти років педагогічний колектив комплексу бере участь у Всеукраїнському проекті «Сучасна модель освітнього закладу – «Школа сприяння здоров’ю», в рамках якого ми реалізуємо усі напрямки здоров’язберігаючої діяльності.
Але слід визнати, що зміни в освітньому процесі в основному спрямовані на дітей, а вчитель залишається зі своїми проблемами наодинці. Як відомо, проблем пов’язаних зі станом здоров’я у вчителів вистачає. По-перше, останнім часом значно зросла кількість вимог до вчителя як з боку батьків, так і з боку керівників освітою. Суспільство бажає бачити вчителя-новатора, активну, творчу особистість, професіонала, який володіє сучасними методами навчання, інформаційно-комунікативними технологіями тощо. По-друге, з дітьми і молоддю мають працювати оптимістичні та життєрадісні люди. Такі високі вимоги до іміджу педагога потребують значного емоційного і фізичного напруження, а також багато сил і здоров’я. Це необхідно усвідомлювати і враховувати в організації навчально-виховного процесу.
В «Школі сприяння здоров’ю», де створюється єдиний валеологогічний освітній простір, педагог виконує дещо нові, специфічні для цього закладу ролі. Він не тільки передає учням систему знань про збереження і зміцнення здоров’я, виховує культуру здоров’я учнів, але й повинен сам володіти цими знаннями, мати відповідну культуру здоров’я на рівні здоров’ятворчих технологій. Це обумовлює перегляд учителями своїх функціональних обов’язків і додає не тільки відповідальності за здоров’я учнів, але й потребує особливих умов праці.
Нелегкий шлях створення інноваційного закладу привів до перегляду багатьох положень щодо організації діяльності школи, одним з яких є формування свідомого і позитивного ставлення саме вчителів до свого здоров’я. У зв’язку з цим на порядку денному діяльності НВК «Корн» постало наступне завдання:
«Формування культури здоров’я вчителя як складової загальної культури особистості, культури ставлення людини до самої себе, уміння вибирати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень, адаптовано функціонувати в умовах «Школи сприяння здоров’ю» і здатних до інноваційних перетворень».
Актуальність цієї проблеми зумовлена, в першу чергу, швидким поглибленням демографічної кризи і розвитком депопуляційних процесів в Україні, що можуть уповільнити і навіть зупинити соціально-економічний розвиток суспільства. Серед причин кризового стану – соціально-економічна та психологічна кризи, неефективна стратегія охорони здоров’я і недоліки в організації системи освіти, що зумовлюють психоемоційне перевантаження і недостатню рухову активність учнів. Окрім цього, важливу роль у розвитку негативних тенденцій відіграє низький рівень культури здоров’я і відсутність знань щодо здорового способу життя та профілактики здоров’я. Вчителі як представники частини населення, на долю яких випало навчання і виховання підростаючого покоління, не завжди готові до здоров’язберігаючої діяльності, мають низький рівень здоров’я і майже не піклуються про його збереження, а також не усвідомлюють своєї ролі у вихованні здорової особистості.
З метою узагальнення досвіду з означеної проблеми, викладений матеріал подається з позиції сучасних поглядів на людину як цілісну систему взаємодіючих фізичної, психічної і духовної енергетичних складових, а також розкриває інноваційні підходи щодо збереження і зміцнення здоров’я вчителів в умовах функціонування «Школи сприяння здоров’ю».
§1 Сучасні погляди на поняття «Здоров’я»
Здоров’я є необхідною умовою продуктивної, активної, креативної життєдіяльності людини. Вагомі порушення в цій сфері можуть призвести до змін у професійному, приватному житті, вплинути на його спосіб і навіть поставити під загрозу цілісність особистості. Проблема здоров’я має комплексний характер, її вивчають десятки наук, таких як: філософія, соціологія, медицина, психологія, економіка та інші.
Науковці виділяють декілька підходів до проблеми здоров’я, кожен з яких відкриває свій аспект бачення. У контексті досліджуваної проблеми для мене важливим є трактовка схоластичного підходу, який розуміє здоров’я як цілісність та культурологічного, що розглядає здоров’я як соціокультурну змінну, обумовлену національним менталітетом. Серед багатьох визначень цього поняття, яке є ключовим у реалізації оздоровчої функції освіти, найбільш відомим (згідно зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я) є таке: «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад».
Цікавим для мене із фізіологічної та валеологічної точок зору є визначення здоров’я науковцем І. Мурамовим: «Здоров’я – динамічний стан найбільшого фізичного і психоемоційного благополуччя, в основі якого лежить гармонійне співвідношення взаємопов’язаних функцій та структур, що забезпечуються високим енергетичним рівнем організму за найменшу ціну адаптації його до умов життєдіяльності».
Оцінюючи здоров’я як одну із найважливіших цінностей людини, я вважаю, що здоров’я людини не може зводитися лише до констатації відсутності хвороб, нездужання, дискомфорту, це – стан людини, що дозволяє їй вести необмежене в своїй свободі життя, повноцінно виконувати властиві людині функції, передусім, трудові, вести здоровий спосіб життя, тобто відчувати душевний, фізичний і соціальний комфорт.
§2 Індивідуальні складові здоров’я вчителя
Здоров’я педагога – делікатна і багатоаспектна проблема. Її значимість настільки важлива, що саме професійне здоров’я вчителя має бути показником ефективної роботи сучасної школи і її стратегічною метою. Індивідуальне здоров’я вчителя, як і будь-якої людини, складається з фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я.
Фізичне здоров’я відіграє важливу роль у професійній діяльності вчителя. Щоб спрямувати учнів на фізичне виховання й самовиховання, дотримання ними здорового способу життя, вчитель повинен бути сам фізично здоровим.
Для мене, як фахівця з психології, важливим є дослідження психічного і психологічного здоров’я вчителя. Як відомо, неналежний рівень психічного здоров’я виявляється в астенічному й невротичному станах, депресії, вегето-судинних дістаній тощо. Саме такі патологічні стани характерні для професії вчителя, які призводять до зниження рівня їх працездатності, погіршення стосунків з адміністрацією, колегами, дітьми та їхніми батьками, спричиняє конфлікти в сім’ї. Як зазначає Н. Малярчук: «Психічне здоров’я – це стан душевного добробуту, який характеризується відсутністю хворобливих психічних явищ і забезпечує адекватну умовам довкілля регуляцію поведінки і діяльності».
Важливим для вчителя є нормальний стан його психологічного здоров’я, який містить в собі невичерпні резерви творчої праці вчителя. Важко переоцінити значення психологічного здоров’я для вчителя, адже його професія належить до категорії соціономічних і вимагає постійного самовдосконалення, самореалізації в педагогічній діяльності, спілкування з великою кількістю людей: учнями, батьками, колегами тощо.
Відмінними ознаками морального здоров’я вчителя слід визначити свідоме і відповідальне ставлення його до педагогічної праці, оволодіння скарбами культури, активного неприйняття звичок, що суперечать нормальному способу життя. Це підтверджує і «Етичний кодекс педагога», який містить моральні вимоги до вчителя і є орієнтиром у формуванні його моральної поведінки. Моральне здоров’я можна вважати вищою мірою людського здоров’я.
Духовне здоров’я максимально відображає рівень самореалізації особистості і характеризується такими якісними ознаками як альтруїзм, емпатія, відповідальність за долю світу. Це апогей морального здоров’я. Найвище щастя – знаходитися поряд з моральними і духовними людьми та керувати ними і велика честь віддавати долю дітей в руки цих майстрів. Тому, вважаю, майбутнє освіти за такими духовними особистостями, котрих потрібно шанувати і плекати.
Соціальне здоров’я відображається через такі характеристики, як адекватне сприйняття соціальної реальності, інтерес до навколишнього світу, адаптація до фізичної та суспільної сфер, наслідування соціальних, моральних норм, наявність соціальних знань, умінь і навичок, відповідальність перед іншими, демократизм у поведінці. Для вчителя важливим є розуміння соціального добробуту, який виявляється в адаптації до соціальних умов і спроможності його у задоволенні своїх інтересів і потреб.
Зауважу, що найважливішим для вчителя є його професійне здоров’я. Під професійним здоров’ям (за А. Маклаковим) розуміємо відповідний рівень характеристики здоров’я спеціаліста, який відповідає вимогам професійної діяльності й забезпечує її високу ефективність. Л. Мітіна підкреслює, що професійне здоров’я є найвищим рівнем особистого здоров’я, яке визначає загальний сенс життя, ставлення до інших і до себе.
Для мене, як небайдужого керівника педагогічним колективом, є доцільним знання про професійне здоров’я чи нездоров’я вчителів, тому що це надає мені змогу професійно розбиратися в їх особистісних якостях, вивчати й оцінювати емоційний стан і приймати виважені рішення, налагоджувати процеси самокерування і самоуправління, прогнозувати свої дії. Індивідуальне здоров’я будь-якого вчителя – це важлива складова його професійного здоров’я, що забезпечує успішне здійснення ним педагогічної діяльності й сприяє самореалізації у професії. Такі вчені, як В. Базарний, В. Зацепін, В. Пахальян розглядають здоров’я як педагогічну категорію та характеристику цілісного аксіологічного розвитку вчителя як суб’єкта праці. Формування ціннісного ставлення педагогів до свого здоров’я й здоров’я учнів як необхідної умови фізичного, психічного, морального і соціального благополуччя людини визначено Законом України «Про загальну середню освіту». Аналіз науково-методичної літератури виявив тенденцію до включення питань культури здоров’я в систему професійної підготовки педагогів на всіх етапах його навчання й практичної діяльності.
§3 Сучасний стан здоров’я вчителя
Педагоги є представниками стресогенної професії і відрізняються від інших дуже низькими показниками стану здоров’я. Тому для більшості вчителів гостро постає питання його збереження. До числа найбільш поширених професійних захворювань відносяться гострі респіраторні захворювання, гострі фарингіти й ангіни, гіпертонічна хвороба, захворювання серцево-судинної системи. Страждають також емоційна й психологічна сфери. Більшість вчителів емоційно нестійкі, схильні до стресів та хворобливого сприйняття критики. За даними Л. Митіної, для вчителів із педагогічним стажем 15-20 років властиві «педагогічні кризи», «виснаження», у 30% вчителів показник ступеня соціальної адаптації нижчий, ніж у хворих неврозами. Дослідження Т. Ронгінської показали, що тільки невелика кількість вчителів виявляє риси поведінки, які сприяють ефективній діяльності та збереженню психічного здоров’я у професійному середовищі.
Стурбовані такими небезпечними показниками здоров’я вчителя, ми вирішили дослідити ці питання серед педагогів нашого навчального закладу. З’ясувалось, що тільки 14% вчителів займаються фізичною зарядкою і роблять це не менш, як 3 рази на тиждень, тільки 13% – лягають спати в один і той же час, а 38% – сплять не менше 7-8 годин на добу, 22% вчителів не приймають лікувальні препарати без медичних показань. Коментар до цих цифр зайвий.
|
напругу викликають і такі особливості вчительської праці, як постійна увага, необхідність запам’ятовувати й відтворювати великий обсяг інформації, вільно висловлювати свої думки і володіти засобами вербальної і невербальної комунікації; постійне навантаження на голосовий апарат. Вчителі у більшій мірі, ніж представники інших професій, продовжують працювати у разі хвороби та нездужання, не звертаючись за медичною допомогою. що призводить до загострення хвороби під впливом негативних факторів навколишнього середовища.
Чинники впливу на професійне здоров’я педагога
 |  |
Проблемі впливу навколишнього середовища на здоров’я людини присвячено багато робіт як в нашій країні, так і за кордоном. Але відносно факторів, що впливають на професійне здоров’я вчителя, в науковій літературі таких даних обмаль. Ми провели самостійне дослідження і склали класифікацію факторів, які впливають на професійне здоров’я вчителя. Найбільш вагомими серед негативних факторів були вказані такі, як:
- стресові ситуації на роботі і в побуті (62%);
- недостатній сон, перевантаження (47%);
- недооцінка здоров’я в ієрархії потреб (32%).
У процесі дослідження з’ясувалося, що всі вчителі розглядають сім’ю і роботу, як головні фактори впливу на здоров’я. Позитивні стосунки між членами сім’ї і колегами сприяють зміцненню здоров’я.
Отже, проблема збереження здоров’я вчителів в навчальному закладі є очевидною і потребує уваги як з боку керівників навчальних установ, так і з боку самих вчителів. На мій погляд, вона повинна розглядатися у контексті загальної концепції охорони здоров’я нації, тому що від вчителя в більшій мірі залежить здоров’я підростаючого покоління.
§4 Дослідження поняття «культура здоров’я вчителя»
Поняття «культура здоров’я» часто обмежується тільки проведенням фізкультурно-оздоровчих заходів. Але, як вже було зазначено, здоров’я буває фізичним, психічним, моральним і соціальним, тому, щоб бути здоровим, недостатньо тільки займатися фізкультурою. Здоров’я людини неможливе без моральної і психічної складової. Зрозуміло, що й формування здоров’я так само вимагає обов'язкових трьох видів діяльності (тобто культури), а не тільки фізичної культури. Виходячи із цього, «культура здоров’я» містить:
- фізичну культуру, що забезпечує фізичне здоров’я (здорове тіло);
- психічну культуру, яка формує психічне здоров’я (здорове мислення);
- моральну культуру, яка створює основу морального здоров’я (духовність).
За накопиченням різноманітних оздоровчих методик і технологій нівелюється поняття «культура здоров’я» і часто розглядається однобічно – тільки у напрямку фізичного здоров’я і фізичного тіла людини. Це вказує на відсутність єдиної концепції валеологічної практики освітніх установ. З позицій системного підходу, прийнятого у валеології, структурну організацію людини можна виявити у вигляді піраміди, основою якої є фізичне тіло, психічна складова (інтелектуально-емоційна сфера) – середня частина піраміди, та духовна складова – її вершина.
Тактика пізнання та оздоровлення людини
 |
 |
 |
Виходячи з даної структури, тактика пізнання людини спрямована від фізичної складової до духовної (вершини), а тактика оздоровлення, навпаки, від духовної складової до соматичного (фізичного) здоров’я (основи піраміди).
В сучасних умовах культуру суспільства не можна розглядати без культури здоров’я людини, а картина світу не буде повною без розуміння суті здоров’я людини як біопсихосоціальної істоти. Нинішній період розвитку людства характеризується формуванням нової філософсько-світоглядної платформи світової науки, яка, з одного боку, потребує осмислення і пізнання, а з другого – врахування її у виборі стратегічної політики освіти. Вона базується на:
- переході до нової моделі енергоінформаційного аспекту в пізнанні Буття;
- нової моделі Світу і Людини;
- формуванні єдиної планетарної культури;
- формуванні уявлень про людину як багаторівневу космічну істоту, яка має фізичний та енергоінформаційний плани (М. Гончаренко).
Згідно з новими уявленнями про структуру Всесвіту і Людини, фізичне тіло людини нерозривно функціонує з його біопольовою структурою. Біополе являє собою тонку хвильову структуру і за своєю характеристикою більш за все наближається до природи психічних процесів. Тому в тактиці оздоровлення центром виступає саме психічна сфера. У західній медицині лікар починає роботу з пацієнтом, звичайно, з психічної сфери, а у вітчизняній – з лікування тіла. Пояснимо це тим, що в сучасному світі пристосування людини до умов життя більшою мірою залежить від психічних можливостей. Причини хвороб можуть бути закладені в ефірному тілі (біополі), а психічне неблагополуччя сприяє їхньому прояву. Звідси – важливість роботи з психікою з метою збереження індивідуального здоров’я.
Духовний аспект, на жаль, тільки починає досліджуватися. Україна має самобутню культуру, яка становить основу її духовності. Для нашої держави розвиток духовності має велике значення. Дефіцит духовності в суспільстві є основною причиною демографічної кризи і проявляється у порушеннях поведінки і вибору нездорового способу життя. За поглядами Н. Бердяєва, духовність формується під впливом багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів, таких як: освіта, релігійність, характер виховання, політика, ідеологія, а також національні якості характеру і навіть спадкова схильність, але найбільш впливовим фактором залишається все ж культура.
Загальновизнаним є те, що духовні цінності являють собою первинну основу освіти і виховання сучасної молодої української генерації. Згідно з Концепцією національного виховання, розвиток всебічно розвиненої особистості повинен відбуватися на основі загальнолюдських гуманістичних
Для практичної валеології важливе значення має чітке розмежування таких понять, як «мораль», «моральність» і «духовність». Я зупиняюся на цьому роз’ясненні ще раз, тому що саме ці поняття в сучасній школі розглядаються окремо від поняття «культура здоров’я», яка є невід’ємною частиною культури суспільства. На мій погляд, загальнолюдська культура, в якій превалюють вищезазначені категорії і культура здоров’я, мають одну основу, суть якої – Гармонія, Рівновага, Самовдосконалення.
|
| |
 | |
 | |
 | |
 |  |
 | |
 | |
| |
Відповідно схоластичному погляду на процеси, які відбуваються з людством у ментальній фазі його розвитку, Людина розглядається як багаторівнева космічна істота, що розвивається в просторі, часі та соціумі. Просторові характеристики дозволяють виділити зі світового інтегрованого вчення про людину валеологічний аспект як самостійний науковий напрямок.
Як видно зі схеми, просторовим аспектом функціонування фізичної складової людини є обмін із зовнішнім середовищем, тобто її життєвий простір. Формами такого обміну є харчування, дихання, енергообмін тощо. Просторовим аспектом функціонування психічної підсистеми є психообмін. Сюди належить вплив людського оточення на рівні мікрогрупи, колективу, суспільства. Просторовим (зовнішнім) проявом духовної підсистеми є духовні закони, закони моралі, загальнолюдські цінності.
Наведений у схемі підхід відокремлює головні три завдання людини як частини Всесвіту: виживання, репродукція, реалізація себе як особистості та індивідуальності. Структурна організація людини підпорядкована закону Гармонії та принципу Ієрархії.
Ієрархія потреб за Маслоу
 |
Таким чином, самореалізація людини є необхідною умовою її життєвої програми, досягнення особистого щастя. Найважливішим завданням сучасної людини можна розглядати формування сталої світоглядної позиції, в основі якої лежить розуміння себе частиною Природи, уявлення про залежність стану здоров’я від взаємовідносин з Природою, Всесвітом, Суспільством.
Як бачимо, теоретико-методологічні підходи щодо формування культури здоров’я вчителя мають інтегрований характер і базуються на таких принципах, як:
- системність;
- природовідповідність;
- культуровідповідність;
- ціннісне відношення до здоров’я;
- інноваційний розвиток.
Ми розглядаємо культуру здоров’я педагога як компонент його загальної культури і як фактор розвитку інноваційної діяльності «Школи сприяння здоров’ю». Дослідження поняття «культура здоров’я вчителя» розкривають його багатофункціональну сутність, яка виступає як:
- міждисциплінарна категорія науки;
- компонент професійної культури педагога;
- інтегральна характеристика сучасного педагога, працюючого в умовах модернізації освіти;
- педагогічна умова збереження і зміцнення здоров’я учнів;
- один з показників результатів освіти;
- одна з задач післядипломної освіти педагога.
У структурі поняття «культури здоров’я вчителя» ми виділяємо такі компоненти, як: стійка мотивація до здорового способу життя, професійна компетентність у сфері здоров’я і здорового способу життя, володіння здоров’язберігаючими технологіями, володіння засобами здоров’язберігаючої професійної поведінки.
Структура поняття «культура здоров’я вчителя»
 |
 |
Дослідження поняття « культура здоров’я вчителя» сприяло розробці нових підходів до управління «Школою сприяння здоров’ю» та проектування педагогічної системи з означеної проблеми, яка, в свою чергу, складається з таких процесів:
- формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;
- формування мотивації до інноваційної діяльності;
- організація безперервної освіти у сфері здоров’я і здорового способу життя;
- створення умов для збереження, зміцнення і формування здоров’я вчителя;
- проведення моніторингу сформованості культури здоров’я вчителя;
- здійснення корекції здоров’я і способу життя учасників освітньо-виховного процесу.
Хочу зазначити, що провідні категорії дослідження «здоров’я», «культура здоров’я» і «здоровий спосіб життя» розглядаються нами як цілісні характеристики якостей особистості і її життєдіяльності. Кожна з цих характеристик містить показники біологічного та соціального розвитку людини і потребує інтеграції медико-профілактичних, санітарно-гігієнічних, спортивно-оздоровчих та психолого-педагогічних умов. Їх сукупність складають педагогічні умови навчального закладу у процесі створення цілісної системи інноваційної діяльності, а формування культури здоров’я вчителя виступає як компонент цієї цілісної системи.
§5 Створення сприятливих умов для збереження і формування здоров’я вчителя
Виходячи з науково-практичної і науково-дослідницької діяльності зі збереження та зміцнення здоров’я учнів і вчителів, деякі вчені (О. Бабак, В. Маківчук, О. Савченко та інші) пропонують нову парадигму – парадигму здоров’яформуючої освіти, головним ресурсом якої виступає вчитель. Це цілком зрозуміло, бо від того, як вчитель ставиться до свого здоров’я, який спосіб життя він веде, який у нього рівень компетентності з означених питань, залежить реалізація відповідного виховного впливу на учнів. Тому, учителю, який формує культуру здоров’я учнів, необхідно постійно підтверджувати свої дії особистим прикладом.
З метою визначення критеріїв і показників оцінки сформованості культури здоров’я вчителя у процесі інноваційної діяльності школи педагогічний колектив НВК «Корн» розробив коротку формулу здоров'я, яка дозволяє врахувати всі необхідні елементи компонентів «культури здоров'я». Формула умовно названа «тричі три».
За означеними напрямками організована комплексна діагностика на основі моніторингу ефективності і результативності тих дій, які направлені на зміну динаміки здоров’я вчителів. Моніторинг педагогічного колективу має свої особливості, порівняно з учнівським. Він включає різні види діагностики:
- рівня розвитку особистісних якостей вчителів таких, як емпатія, рефлексія, самооцінка, пластичність, енергійність, умотивованість на постійне удосконалення;
- діяльності вчителя на уроці( акцент приділяється психологічним та здоров’язберігаючим аспектам уроку);
- стану здоров’я вчителів (види захворювань, кількість бюлетенів, доля професійних захворювань);
- ефективності профілактичних заходів;
- умов, які забезпечують успішність професійної діяльності педагогів (рівень тривоги і втомлюваності, ступінь реалізації творчих потреб та можливостей).
Результати діагностичних досліджень виявили потребу у підвищенні рівня культури здоров'я вчителів, у медико-гігієнічній і психолого-педагогічній інформації про здоровий спосіб життя і створення умов для покращення їх здоров’я на базі нашого навчального закладу. Тому була розроблена система засобів зміцнення здоров'я педагогів, яка спрямована на формування адекватного ставлення педагогів до свого здоров'я. Ця модель складалася з функціональних модулів:
 |
 |
 |
 |
 |
Практична значущість цих модулів полягала у підготовці й реалізації відповідних програм: «Охорона здоров'я педагога», «Діагностика культури здоров’я», «Дослідно-експериментальна робота «Школи сприяння здоров’ю», «Безперервна професійна освіта у сфері здоров’я». Таким чином, в освітньому закладі склалася відповідна структура роботи за вказаними програмами, яка реалізувалася через Школу здоров’я вчителя:
| |
 | |
 | |
 |
Так, у рамках програми «Безперервна професійна освіта у сфері здоров’я» склалася система таких заходів, які значно підвищили рівень сформованості компетенції вчителів у сфері здоров’я:
- уроки здоров’я;
- різні форми методичної роботи з теми «Засоби ефективного спілкування»;
- методичні конференції з теми «Освіта і здоров’я»;
- обмін досвідом: уроки-понорами за здоров’язберігаючими технологіями;
- постійно-діючий семінар «Конфліктологія»;
- педагогічні консиліуми та робота творчих і проблемних груп;
- семінари «Психологічні аспекти уроку», «Робота з діагностичними картками», «Основи педагогічної психогігієни», «Актуальні питання здоров’я педагога» тощо.
Процес формування здоров'я педагогів реалізується через такі інноваційно-організаційні структури освітнього закладу, як: координаційний Центр сприяння здоров’ю, психолого-педагогічний консиліум, діагностико-аналітичну службу «Експерт», «Школу здоров’я вчителя», освітньо-інформаційний центр забезпечення оздоровчої функції освіти. Апробація результатів виконання програм здійснюється шляхом обговорення на педагогічних і методичних нарадах школи, загальношкільних і класних батьківських зборах, на засіданнях експертних рад при Донецькому інституті післядипломної педагогічної освіти, науково-практичних конференціях, семінарах і конференціях батьківської громадськості, представників міської влади.
вчителів, зріс інтерес до знань у сфері здоров'я й здорового способу життя, визначились орієнтири у гуманістичних цінностях. У вчителів виникла потреба у формуванні стійкої мотивації до міцного здоров’я і здорового способу життя.
Хочу зауважити, що формування ціннісного ставлення до здоров’я і взагалі до життя – це такий процес, який бере свій початок з дитинства і триває доти, поки жива людина, він зростає від сходинки до сходинки життєвого шляху і постійно вдосконалюється. Так і у педагогічному колективі поступово почало формуватись ціннісне ставлення до свого здоров'я і створення життєстверджуючої, акмеологічної позиції, яку я розцінюю як важливий фактор у збереженні здоров'я.
Робота зі збереження й зміцнення здоров'я педагогів триває. Однак вже зараз можна презентувати деякі позитивні результати. А саме:
- зниження рівня зміни кадрів;
- зниження загальної захворюваності вчителів;
- зменшення кількості лікарняних з тимчасової непрацездатності;
- збільшення випадків звернень вчителів за медичною допомогою і одержання консультацій (з 9% до 52%);
- збільшення кількості учасників Програм з охорони здоров’я (з 10% до 87%).
За роки впровадження моделі «Школи сприяння здоров’ю» значущість особистого прикладу вчителя у дотриманні норм здорового способу життя відмітили 83,3% вчителів. У ході постійно діючого моніторингу якості валеологічних знань і формування здоров’язберігаючих компетенцій відслідковувалася з 2008 року одна з основних характеристик особистості вчителя – ставлення до свого здоров’я.
Діаграма підтверджує якісні зміни в усвідомленні нашими вихованцями та вчителями переваг здорового способу життя, який я вважаю позитивним результатом у нашій діяльності.
§6 Створення сприятливого соціально-психологічного клімату як передумови формування культури здоров’я вчителя
Передумовою формування культури здоров’я вчителя є створення сприятливого соціально-психологічного клімату педагогічного колективу. На думку В. Шепеля «психологічний клімат – це емоційне забарвлення психологічних зв’язків між членами колективу, що виникає на основі їх симпатії, сумісності характерів, інтересів, схильностей».
Як стверджують деякі науковці (В. Сластьонін, І. Ісаєв, Є. Шиянов), основними показниками позитивного психологічного клімату будь-якого трудового колективу є наступні характеристики:
- задоволення членів колективу своїм перебуванням у колективі, процесом і результатами праці;
- визнання авторитету керівників, які поєднують ознаки формальних і неформальних лідерів;
- життєстверджуючий настрій у колективі;
- високий ступінь участі членів колективу в управлінні та самоуправлінні колективом;
- об’єднаність і організованість членів колективу;
- свідома дисципліна;
- продуктивність роботи;
- відсутність плинності кадрів.
Соціально-психологічний клімат педагогічного колективу є специфічним, тому що професія педагога належить до професійного типу «людина-людина». Він обумовлений високими емоційними затратами, що призводять до виникнення невротичних розладів, тяжких форм неврозів, психосоматичних проблем. Наслідки стресових переживань педагога проявляються у негативному ставленні до професійної діяльності, постійній втомлюваності, зниженні якості результатів праці, незадоволеності роботою взагалі. Різноманітні перевантаження доповнюються щоденною та щогодинною необхідністю співпереживання, співчуття, відповідальністю за життя та здоров’я дітей.
Тому, з метою забезпечення позитивних соціально-психологічних умов професійної діяльності моїх колег, було впроваджено проект «Створення моделі соціально-психологічного клімату, що сприяє підвищенню стресостійкості педагогів». Реалізація даного проекту відбувалася поетапно протягом 5 років в умовах здоров’язберігаючого соціокультурного середовища життєдіяльності педагогів і учнів. Кожний етап реалізації проекту був спрямований на вирішення конкретних завдань:
І етап – емпіричний – дослідження особливостей соціально-психологічного клімату педагогічного колективу;
ІІ етап – практичний – розробка та реалізація системи заходів з розвитку сприятливого соціально-психологічного клімату;
ІІІ етап – аналітичний – створення системи моніторингу соціально-психологічного клімату в колективі;
ІV етап – рефлексивний – виявлення взаємозв’язку соціально-психологічного клімату педагогічного колективу та стресостійкості педагогів.
На емпіричному етапі реалізації проекту у якості вхідних даних було зібрано аналітичний матеріал щодо основних характеристик соціально-психологічного клімату колективу та стресостійкості педагогів школи. Було використано такий психодіагностичний інструментарій, як тесто-опитувальник Л. Столяренко «Стан психологічного клімату колективу», тест Т. Томаса «Стиль вирішення конфлікту», опитувальник Л. Кияшко «Визначення типу орієнтованості педагога на різні сторони педагогічного процесу», методика «Визначення стресостійкості та соціальної адаптації» Холмса і Раге, а також методи спостереження та психологічного аналізу уроків. У результаті проведення психодіагностичного дослідження було виявлено, що основними психологічними проблемами колективу НВК «Корн» є низька стресостійкість педагогів та недостатній рівень командної взаємодії.
На практичному етапі моделювання соціально-психологічного клімату проводилися таки заходи, які сприяли зниженню показника стресостійкості педагога. Серед них:
- цикл зустрічей за типом літературно-музичної вітальні «Погода у школі. Психологічний мікроклімат», «Релаксація – корисна звичка», «Вчитель як покликання»;
- цикл психотренінгів: «Робота у команді – запорука успіху»; «Навички ефективного спілкування»;
- тренінг з тайм-менеджменту «Планування – організація – діяльність».
На аналітичному етапі проекту проводилася моніторингова діяльність за параметрами соціально-психологічного клімату та складалися корекційні індивідуальні карти педагогів, які підвищують їх стресостійкість.
Заключний – рефлексивний – реалізувався шляхом проведення циклу рефлексивно-аналітичних семінарів з виявлення рівня взаємозв’язку клімату педагогічного колективу та стійкості вчителів до стресу, у ході яких було визначено рівень залежності стресостійкості вчителів від соціально-психологічного клімату у колективі.
У результаті реалізації проекту вдалося створити функціональну модель соціально-психологічного клімату нашого освітнього закладу, яка є ефективною у формуванні та підвищенні стресостійкості вчителів.
Модель підвищення стресостійкості педагогів
Кожен з компонентів представленої моделі має власні структурні одиниці, які розкривають його особливості:
- спільна діяльність залежить від злагодженої адміністративної системи, яка забезпечує чітку організацію та контроль професійної діяльності вчителів;
- психологічна сумісність залежить від спрацьованості членів педагогічного колективу і рівня командної взаємодії;
- задоволеність професією залежить від рівня стресостійкості та впливає на культуру здоров’я педагога.
Звичайно, головним підтвердженням результативності та ефективності створеної моделі є сприятливий соціально-психологічний клімат педагогічного колективу нашого навчально-виховного закладу. Динаміка позитивних змін, що спостерігалася під час реалізації проекту протягом п’яти років, представлена співвідношенням показників основних «проблемних» моментів – рівня стресостійкості педагогів та їхньої спрямованості на командну взаємодію.
Динаміка взаємодії показників стресостійкості і роботи в команді ( рр.)
 |
Таким чином, на сьогоднішній день педагогічний колектив НВК «Корн» є згуртованою командою, спільна діяльність якої є продуктивною. Результатом згуртованості виступає феномен спрацьованості як можливість всебічного гармонійного забезпечення освітнього процесу зусиллями усього колективу. Більшість вчителів мають високий рівень спрямованості на сучасні технології навчання і виховання, що свідчить про майстерність педагогів, постійний процес особистісного зростання та вдосконалення. Члени педагогічного колективу надають перевагу стилям співпраці та компромісу, що базується на професійному та емоційному потенціалі групи, який реалізується у професійній діяльності.
§7 Формування мотивації до інноваційної діяльності у «Школі сприяння здоров’ю»
Одним із показників професійного здоров’я вчителя є вміння обирати оптимальний рівень діяльності, адаптуватись до нових умов, а також проявляти життєстверджуючу позицію. Цей показник набуває найбільшого значення в умовах інноваційної діяльності і багато в чому визначається особливостями перебігу такого процесу в освітній установі, коли необхідним є включення в експеримент, оволодіння новими знаннями і видами діяльності.
У «Школі сприяння здоров'ю», як навчальному закладі нової інноваційної моделі, здоров'я розглядається як комплексна соціально-педагогічна, медична й міжвідомча проблема, у розв'язанні якої необхідна координація роботи з таких стратегічних напрямків: психолого-педагогічного, медико-профілактичного, спортивно-оздоровчого, соціально-екологічного, організаційно-управлінського. Комплексний підхід до проблеми здоров'я педагогів і учнів вимагає об'єднання зусиль керівників, учителів, психологів, медиків, валеологів, соціальних працівників, батьків і самих учнів.
Формування культури здоров’я педагогів у процесі створення і функціонування «Школи сприяння здоров’ю» відбувалося відповідно до функціонального значення цього феномену як компоненту професійної культури і як умови збереження, зміцнення і формування здоров’я учнів.
Цей процес відбувався поетапно згідно з реалізацією дослідно-експериментальної Програми побудови моделі «Школи сприяння здоров’ю». На кожному з етапів цієї діяльності вирішувалися питання щодо формування культури здоров’я педагогів: мотиваційно-діагностичні, когнітивно-компетентнісні, діяльнісно-практичні. У ході такої роботи створилися організаційно-педагогічні умови, які дозволили здійснювати формування культури педагогів як інноваційну діяльність. Це такі умови:
1. Впровадження цілеспрямованої системи підвищення кваліфікації з питань здоров’я і здорового способу життя.
2. Створення здоров’язберігаючого освітнього і соціокультурного середовища, стимулюючого до оздоровчої діяльності.
3. Включення педагогів до інноваційної діяльності зі збереження, зміцнення і формування здоров’я учнів.
4. Оволодіння педагогами життєстверджуючих здоров’язберігаючих технологій навчання і виховання.
5. Проведення діагностики і самодіагностики рівня культури здоров’я педагогів і учнів.
Інноваційна діяльність педагога багато в чому залежить від розуміння ним змісту тих або інших нововведень, умінь здійснювати пошук, вибір і застосування їх як на евристичному, так і на креативному рівнях і мати позитивну мотивацію до сприйняття нового. Крім того, інноваційна педагогічна діяльність являє собою складну систему діяльності колективного характеру, що припускає послідовне включення безлічі суб'єктів у процес перетворень. Саме такі ознаки має інноваційний процес створення, функціонування й подальшого розвитку освітнього закладу «Школи сприяння здоров’ю».
За допомогою анкетування та інших діагностичних процедур був вивчений рівень теоретичних, професійних знань і вмінь вчителів, який довів ефективність протікання інноваційного процесу. Рівень мотивації учасників інноваційного процесу на початок експериментальної роботи складав 45%, а на кінець, за результатами анкетування, 75% ,що відповідає оптимальному рівню.
Мотиваційне керування інноваційною діяльністю – це особливий тип керування, в якому перевага надається орієнтації педагогів на успіх, самореалізацію шляхом впровадження стимулюючих ситуацій. Воно забезпечує створення умов для зацікавленості вчителя у результаті педагогічної праці й прагненні до його досягнення. Ефективність характеризується вибором спрямованості і ступенем активності вчителя, тобто розвитком готовності вчителя до інноваційної діяльності.
Схема технології мотиваційного керування інноваційною діяльністю
 | |||
|
|
| |
 |  |
| |
| |
Модель мотиваційного керування інноваційною діяльністю вчителів в освітній установі припускає створення і впровадження на кожному етапі таких стимульних ситуацій:
- критичної самооцінки і стартової експертизи суб'єктного досвіду вчителів у питаннях здорового способу життя;
- позитивної установки засобами особистісно-мотивованого супроводу інноваційної діяльності вчителів;
- делегування ініціативи педагогів у систему соціального партнерства;
- моніторинг навчально-методичної роботи й експертиза професійної компетентності вчителів з визначенням рейтингу успішності;
- моніторинг стану здоров’я вчителів як умови поліпшення професійного здоров’я;
- експертиза професійної компетентності вчителів у сфері здоров’я і здорового способу життя з метою розширення знань і зацікавленістю цими питаннями.
Таким чином, у ході впровадження цієї моделі були створені максимально сприятливі умови адаптації вчителів до інноваційної діяльності і сформувався такий психолого-емоційний клімат, який дозволив природно скластися тим чи іншим творчим групам. Важливою умовою успішного розвитку нововведень у нашому освітньому закладі став розвиток системи матеріально-морального стимулювання. На засіданні Центру сприяння здоров’ю були визначені показники оцінки роботи педагогів і прийняті форми заохочень, які підвищують мотивацію діяльності вчителів.
Важливим моментом у формуванні мотивації до інноваційної діяльності стало впровадження спеціально сконструйованого професійного супроводу діяльності кожного педагога, що гарантувало підготовку вчителя до захисту індивідуальних творчих проектів, успішного виступу на науково-практичних конференціях, науково-методичних нарадах, якісного оформлення методичних рекомендацій.
На мою думку, така організація інноваційної діяльності забезпечує орієнтацію вчителя на успіх, надає можливість досягти бажаного результату на шляху до поставленої мети. Критерієм майстерності, професійної компетентності вчителя є не стільки його методична, психолого-педагогічна й науково-теоретична підготовленість, скільки саморозвиток, самореалізація, особистісна досконалість. Я розділяю позиції тих авторів, які вважають, що об’єктами вивчення професійного і особистісного розвитку вчителя є:
1. Управлінський аспект (як учитель аналізує, планує, організує, контролює та й регулює процес взаємодії з учнями).
2. Психологічний аспект (як особистість учителя впливає на учнів, як учитель враховує індивідуальні особливості учнів, визначає й створює мотиви навчання);
3. Педагогічний аспект (через які форми й методи вчитель передає зміст навчального матеріалу).
Спостереження й оцінка професійно-особистісного розвитку вчителів і результатів їх праці сприяють розв’язанню двох стратегічних завдань:
- визначення тенденції про взаємодію різних факторів у розвитку інноваційних процесів;
- виявлення позиції кожного вчителя, його статусу.
Саме статус вчителя, як узагальнений показник успішності у педагогічній діяльності, найцікавіший для мене як керівника освітнього закладу, бо він надає інформацію не тільки про результати професійної діяльності всього освітнього закладу, але й про результати професійної діяльності кожного вчителя. Зіставляючи ступінь задоволеності педагога у роботі з його успіхами, я можу судити про рівень його самооцінки, сформованості «Я - концепції», а також виявити суттєву характеристику його таких особистісних якостей, як рівень професійної культури.
Висновки
У ході дослідження проблеми « Формування культури здоров’я вчителя як умови функціонування закладу нового типу «Школи сприяння здоров’ю» підтвердилася актуальність цього питання у створенні здоров’язберігаючого освітнього середовища НВК «Корн».
Також було доведено, що поняття «культура здоров’я вчителя» є специфічним у структурі міждисциплінарної науки про загальну культуру людини, яка базується на схоластичному і культурологічному підходах та сучасних світоглядних уявленнях про місце Людини у Всесвіті та її здоров’я. Поняття «культура здоров’я вчителя» можна також розглядати як:
- компонент професійної культури педагога;
- інтегральну характеристику сучасного педагога, працюючого в умовах модернізації освіти;
- педагогічну умову збереження і зміцнення здоров’я учнів;
- один з показників результатів освіти;
- одна з задач післядипломної освіти педагога.
У роботі вперше була розкрита структура поняття «культура здоров’я вчителя». Вона включає такі компоненти, як:
- стійка мотивація до здорового способу життя;
- професійна компетентність у сфері здоров’я і здорового способу життя;
- володіння здоров’язберігаючими технологіями;
- володіння засобами здоров’язберігаючої професійної поведінки.
Проектування інноваційної діяльності з формування культури здоров’я вчителя базується на принципах системності, природовідповідності, культуровідповідності, ціннісного ставлення до здоров’я, інноваційного розвитку.
Реалізація формування культури здоров’я педагога в освітньому закладі можлива за створення відповідних умов, які обумовлюють специфіку здоров’язберігаючого освітнього середовища, а саме:
- формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;
- формування мотивації до інноваційної діяльності;
- організація безперервної освіти у сфері здоров’я і здорового способу життя;
- створення умов для збереження, зміцнення і формування здоров’я вчителя;
- проведення моніторингу сформованості культури здоров’я вчителя;
- здійснення корекції здоров’я і способу життя учасників освітньо-виховного процесу.
Означена сукупність педагогічних умов складає цілісну систему інноваційної діяльності з формування культури здоров’я вчителя.
Одним з інноваційних підходів до збереження здоров’я вчителів нами визнаний модульно-функціональний підхід, у ході впровадження якого досягнуто позитивних показників у стані здоров’я вчителів та відзначилася їх потреба у формуванні стійкої мотивації до міцного здоров’я і ведення здорового способу життя.
Передумовою формування культури здоров’я вчителя стає створення сприятливого психолого-педагогічного клімату, в якому значно знижується вплив стресогенних факторів. До складових такого сприятливого для здоров’я вчителя психологічного клімату належить спільна діяльність, психологічна сумісність між членами педагогічного колективу, задоволеність педагогічною професією.
У цілому, найбільш ефективною організацією інноваційної діяльності є така, у ході якої створюється загальний позитивний фон сумісної діяльності і зацікавленість кожного суб’єкта в результатах інноваційного процесу. Вирішуються ці питання завдяки впровадженню мотиваційного керування. Така модель орієнтує інноваційну діяльність учителя на формування успішної і творчої особистості.
Формування культури здоров’я вчителя є своєрідною інвестицією не тільки в здоров’я, а також в освіту. Учитель, що не турбується про власне здоров’я, постає негативним прикладом для учнів. Все це висвітлює фундаментальний принцип педагогіки: якісна підготовка учня до життя визначається в кінцевому результаті професіоналізмом учителя.
Література
1. Що залежить від учителя: психічне здоров’я учнів в умовах особистісно-орієнтовного навчання/Управління освітою. – 2007. – №1. – С.16-21.
2. , , Оладо оздоровления детей и подростков. ). – М., 1994. – С.49-58.
3. О человеке, его свободе и духовности/М.: Психолого-социальный институт Флинта, 1999. –311 с.
4. Валеологія в схемах: Навчальний посібник/ – Харків: Бурун Книга, 2005. – 208 с.
5. Ступени к собственному здравию//Директор школы). – 1997. – №2. – С.83-91.
6. Маківчук В. Комплексний підхід до формування у школярів здорового способу життя/В. Маківчук//Здоров’я та фізична культура (Шкільний світ). – 2007. – №7. – С.3-5.
7. Маклаков психология – СПб, 2002. – 582 с.
8. Митина профессионального развития учителя – М., 1998. – 179 с.
9. Синдром вигорання в соціальних професіях// Психологічний журнал. – 2002. – Том 23. – №3. – С.85-95.
10. Здоров’язберігаючий вимір шкільної освіти//Педагогічна газета. – 2006. – №8. – С.1-2.
