Зміст (стр. 3 )

Бенчмаркінг має виступати інструментом стратегічного планування для забезпечення цілеспрямованого та прибуткового розвитку підприємства.

При проведенні бенчмаркінгу можна виділити кілька етапів.

1. Визначення об 'єкта бенчмаркінгу.

2. Вибір партнера по бенчмаркінгу (порівняльні компанії).

3. Відзначення методів збору інформації та пошук інформації.

4. Аналіз.

("17") 5. Впровадження.

б. Нова оцінка об 'єкта бенчмаркінгу.

Як уже було зазначено, бенчмаркінг - це безперервний, систематичний пошук та вивчення кращої практики діяльності конкурентів і організацій із суміжних галузей, а також постійне порівняння бажаних змін і результатів бізнесу зі створеною еталонною моделлю власної організації бізнесу і на основі отриманого, — створення та підтримка системи безперервних покращень результативності бізнесу.

Звичайно бенчмаркінг проводиться за такими параметрами: ринкова частка; якість продукції; ціна продукції; технологія виробництва; собівартість продукції, що випускається; рентабельність продукції, що випускається; рівень продуктивності праці; обсяг продаж; канали збуту продукції; відстань до джерел сировини; якість менеджерської команди; нові продукти; співвідношення світових та внутрішніх цін; репутація фірми.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти вразливі та раціональні сторони діяльності компанії в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній області. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів по виробничо-технічній кооперації і з'ясувати переваги злиття компаній.

Таким чином, користь бенчмаркінгу заключається в тому, що виробничі та маркетингові функції стають максимально керованими, коли досліджуються і впроваджуються на своєму підприємстві кращі методи та технології інших, провідних підприємств даної галузі. Такий аналіз може призвести до зростання прибутковості підприємництва з високою економічністю, створення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців.

1.4 Проблеми та напрями формування маркетингової стратегії на підприємстві.

Декілька років тому стратегія “типового” виробничого об’єднання складалася з таких типових орієнтирів: «збільшення виробничих потужностей», “збільшення обсягів виробництва”, “розширення асортименту продукції”.

Виробників критикували за недосконалий дизайн устаткування, за брак модного асортименту та “драматичні” кольори одягу, за невиконання планів введення нових потужностей та не впровадження результатів науково-технічних розробок.

Тягар планового асортименту, хоча і обмежував ініціативу виробників, проте забезпечував нагальні потреби споживачів.

Ринкові зміни принесли підприємствам право вибору форм власності та напрямів діяльності, не кажучи вже про право вибору асортименту, стратегії, цін на товари та багато інших прав.

Зумовили і нові, незнані раніше, проблеми: випускати одяг для еліти чи скромне за цінами вбрання для людей з обмеженими прибутками; купувати комплектуючі, фурнітуру чи виготовляти все це самотужки; збільшити обсяги виробництва чи, навпаки, зменшувати їх.

Водночас на плечі підприємств лягла і відповідальність і свобода дій за свою працю. За цих умов розробка стратегії маркетингу у рамках загальнофірмової стратегії стає чи не найактуальнішою проблемою для самовизначення підприємства у конкурентному оточенні.

Так, підприємства стикнулися із великим переліком проблем і головні з них такі як здійснити свій бізнес правильно, на чому зосередити увагу і свої сили, в якому напрямку здійснювати свою діяльність.

В США з приводу таких питань було проведено опитування студентів. Думки студентів розділились: “робити” гроші (67%), створювати прибуток (15%), задовольняти споживача (10%) та інше (8%), що включило в себе створення нових продуктів, завоювання частки ринку, перемогу над конкурентами, створення нових робочих місць. [8.ст.99]

Успіх багатьох компаній визначається тим, яку цінність в кінці кінців отримують акціонери. Але безпосереднім також є і той факт, що бізнес не може бути успішним без створення цінності ще для двох інших груп зацікавлених осіб – споживачів і робітників компанії. Таким чином, “правильний” бізнес повинен створювати цінність одночасно для акціонерів, споживачів та робітників. Звичайно, бізнес, який ігнорує створення цінності для споживачів та робітників – в умовах монополії, товарного дефіциту або спекулятивного фінансового ринку. Питання лише полягає в тому, наскільки стратегічно виважений цей підхід. Що ж тоді визначає бізнес?

Більше 20 років тому гуру менеджменту Пітер Дракер сказав: “Мета бізнесу – задовольнити споживача”. Пізніше Том Пітерс і Роберт Уотерман закликали менеджмент “бути ближчими до споживача”. Починаючи з цього часу фірми почали переслідувати ціль задовольнити споживача. Деякі – словами, інші – справами. Проте сьогодні навіть ця бізнес-ціль вже не є актуальною. Практика передових компаній показує, що цього не досить для досягнення успіху на агресивному конкурентному ринку.

Так, сучасним компаніям варто зосередити увагу на створенні цінності для своїх споживачів. Тому що відповідь на питання, чи залишуться сьогоднішні споживачі відданими якійсь конкретній фірмі взавтра, залежить від того, чи зможе ця фірма створити справжню велику цінність, в порівнянні її з конкурентами. Для більшості фірм сьогодні вже не стоїть питання про те, чи повинна фірма задовольнити споживача. Так само, як немає сумнів в тому, що фірми роблять все для досягнення цієї мети. Питання полягає в іншому: що є зоною цінності для споживача і як її створити?

Якщо запитати у споживачів: що вони хотять отримати від компанії? Їх відповіді зосередяться навколо трьох основних моментів: по-перше, продукт повинен виконувати роль, для якої призначений, і робити це добре; по-друге, ціна повинна бути зваженою і обдуманою; по-третє, компанія повинна бути доступною при потребі взаємодіяти із нею.

Відношення до споживачів, як правило, цинічно. Лідери ринку поважають споживача як раціонального шукача, який в змозі визначити продукт високої якості від всього іншого. Вони поважають і сприймають споживача як такого, хто шукає цінність, а не прагне отримати “що-небудь за безцінь” або досить наївного для того, щоб віддати “все за ніщо”. Коли лідери ринку створюють цінність, вони враховують як свої інтереси, так і інтереси клієнтів. Вони тратять час на те, щоб зрозуміти, що ж насправді хотять і цінують насправді. Саме це і є те, з чого складається зона цінності. Таким чином, зона цінності має три складові:

("18") реалізація продукту (performance), ціна (price), персоналізація (personalization) (рис.1.7.).

Зона цінності: реалізація продукту.

Споживачі прагнуть придбати продукт, який реалізований на вищому рівні. Купуючи продукт, вони сподіваються на його високу надійність і довговічність. Реалізація продукту включає в себе три складові: якість, інновацію та індивідуалізацію. Щоб стати успішною фірмі варто створювати товари, які задумуються і виготовляються таким чином, щоб запропонувати споживачеві найвищий рівень реалізації продукту. Вони повинні створюють продукти бездоганної якості, працювати над створенням нових можливостей у відповідності з новими побажаннями клієнтів, а там, де є можливість, треба намагатись адаптувати товар до кожної з груп споживачів.

Зона цінності: ціна.

Для споживача важливо, щоб ціна за товар або послугу була обгрунтованою і виваженою, і щоб додаткові витрати (доставка, обслуговування), пов'язані із товаром, були мінімальними. Щоб зрозуміти, що є цінністю ціни для споживача, важливо проаналізувати, як останні її інтерпритують. Споживачі кодують ціну як «низька», «висока», «виважена», «черезмірна», «грабіж» тощо. Ці два кодування можуть бути згруповані в дві категорії: справедлива ціна і ціна, що приносить цінність. Відносно справедливої ціни споживач визначає, чи висока чи низька запропонована іншим продавцем. Ціна, що створює цінність відтворює вартість переваг, якими володіє товар. Така ціна додає цінність до кінцевого продукту чи сервісу. Вона повинна бути кращою, ніж у конкурентів або продуктів-замінників.

Зона цінності: персоналізація.

Елементи персоналізації в цьому блоці розподіляються на три блоки:

1) доступність - споживачі вимагають доступності компанії і можливості робити бізнес «в будь-який час, в будь-якому місці, будь-яким способом». Компанії створюють для цього усі можливі канали доступу: магазини, і торгові точки, телефон, почта факс, Інтернет.;

2) швидка реакція на запит - компаніям потрібно реагувати на потреби і проблеми споживачів оперативно, незалежно від того, виникають вони під час покупки чи під час гарантійного обслуговування;

3) побудова відносин – побудова відносин неможлива без існування перших двох складових, які описані вище, тобто споживачі повинні довіряти компанії, також повинна існувати взаємоповага.

Існує поняття додаткової цінності.

Зона цінності: пріорітетність.

В зоні цінностей існує чітка ієрархія елементів. Реалізація продукту – це перше, що важливо для споживачів. Якщо товар виконує функції, для яких він створений, тоді ні ціна, ні індивідуальний підхід не мають значення. Споживачі не купують костюм за 1000 грн. через те, що це менше 2000 грн.

Таким чином, щоб фірми могли розраховувати на певний успіх, тим більше в умовах перехідної економіки та жорсткої конкуренції, їм варто звернути увагу на розробку чіткої і виваженої стратегії маркетингу і, як наслідок, створення вагомої бази, яка складається із трьох основних та додаткового елементів зони цінності.

Розглянута споживча зона цінності приводиться як теоретична розробка, яка успішно застосовується лише в деяких передових компаніях розвинутих країн. Українські підприємства знаходяться на перехідній стадії розвитку. Навіть тим підприємствам, які були успішними в умовах планової економіки на цій стадії важко адаптовуватись до нових ринкових умов. Головна проблема наших вітчизняних підприємств полягає у тому, що всі вище перераховані моменти у нас не враховуються взагалі. Звичайно, є спроби диференціювати товар за прошарками населення, але внести у стратегію за мету задоволення споживача поки що не спостерігається. Основним є максимізувати прибуток та вижити.

Маркетинг - це постійний і систематичний аналіз потреб ринку, що сприяє розробці ефективних товарів з особливими властивостями, призначених для конкурентних груп покупців. Ці особливі властивості відрізняють їх від товарів конкурентів і в такий спосіб створюють виробникові стійку конкурентну перевагу.

Маркетинг – це цілісна система організації та управління діяльністю фірм, спрямована на забезпечення збуту продукції, безперебійний рух товару від виробника до споживача з метою одержання максимального прибутку. Основним для фірми є орієнтація на ринок, підпорядкування всіх її функцій завданням маркетингу.

Маркетингова стратегія забезпечує план дій підприємства для досягнення ринкових цілей за допомогою найбільш ефективного використання наявних у нього маркетингових ресурсів.

("19") Маркетингові стратегії розробляються на різних рівнях: на рівні всього підприємства (корпорації), його окремої ланки (підрозділу), а також на рівні продуктової лінії окремого продукту (послуги). Маркетингові стратегії базуються на оцінці стратегічних факторів, що впливають на підприємство, включаючи організаційні особливості самого підприємства, стан ринків, життєвий цикл товарів, конкурентну ситуацію, інші впливи зовнішнього середовища маркетингу.

Можна виділити три основних завдання планування маркетингу: аналіз ситуації; визначення головних цілей та завдання розвитку фірми; визначення стратегій, орієнтованих на досягнення головних цілей та завдань розвитку.

Формування маркетингової стратегії входить до маркетингового планування.

Існує багато підходів щодо класифікації маркетингових стратегій.

Основні маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками:

Залежно від терміну їх реалізації Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми За станом ринкового попиту. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спрямувань розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми За елементами маркетингового комплексу. За ознакою конкурентних переваг за М. Портером. Залежно від виду диференціації. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпу росту її ринку збуту (за матрицею Бостонської групи) або залежно від конкурентоспроможності СЗГ та привабливості її ринку збуту (за матрицею “Дженерал Електрик”). Залежно від методу обрання цільового ринку. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту фірми.

Формування в Україні “ринку покупця”, яке є логічним втіленням концепції маркетингу, відбувається у складних економіко-правових умовах. Ситуацію дещо згладжує формування нормативної та законодавчої бази, що регламентує маркетингову діяльність українських підприємств.

Державне регулювання маркетингової діяльності потрібне з одного боку для того, щоб забезпечити умови для розвитку чесної конкуренції, без якої маркетинг не може існувати; з другого – для формування та розвитку повноцінного комплексу маркетингу як для окремих товаровиробників, так і для українських та іноземних виробників, що здійснюють свою діяльність на українському ринку; а з третього – для захисту прав споживачів маркетингового продукту.

Основними методологічними підходами, якими керуються при розробці маркетингової стратегії є:

1) матричні методи: Матриця “товари-ринки” І. Ансоффа, Матриця Бостонської групи, Матриця Бостонської групи (оновлена), Стратегічна модель М. Портера, Метод компанії General Electric, Матриця фірми Arthur D. Little (ADL/LC).

("20") Натомість матричні методи мають як позитивні так і негативні сторони.

методи економічного аналізу.

Необхідними умовами досягнення самооплатності і самофінансування підприємства в умовах ринку є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, гнучке пристосування до ринкової кон'юнктури, що змінюється.

Кожному підприємству перед тим, як планувати обсяг виробництва, формувати виробничу потужність, необхідно знати, яку продукцію, у якому обсязі, де, коли і за якими цінами воно буде продавати. Для цього потрібно вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, їх місткість, реальних і потенційних конкурентів, потенційних покупців, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною, приступність необхідних матеріальних ресурсів, наявність кадрів необхідної кваліфікації і т. д. Від цього залежать кінцеві фінансові результати, відтворення капіталу, його структура і, як наслідок, фінансова стійкість підприємства. Іншими словами, діяльність будь-якого підприємства починається з маркетингового аналізу, основними задачами якого є: вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту й обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу й асортименту; аналіз факторів, що формують еластичність попиту на продукцію, і оцінка ступеня ризику нереалізації продукції; оцінка конкурентноздатності продукції і пошук резервів підвищення її рівня; розробка стратегії, тактики, методів і засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції; оцінка ефективності виробництва і збуту продукції.

За допомогою маркетингу ведеться постійний пошук нових ринків, нових споживачів, нових видів продукції, нових сфер застосування традиційної продукції, здатних забезпечити підприємству найбільший рівень прибутку. Маркетинг виступає як інструмент регулювання виробництва і збуту, орієнтуючи виробничу діяльність підприємства, його структурну політику на ринковий попит.

бенчмаркінг.

Для розробки ефективної маркетингової стратегії необхідно детально проаналізувати діяльність конкурентів. Бенчмаркінг — це мистецтво виявлення того, що наші конкуренти роблять краще за нас, вивчення, удосконалення і застосування досвіду їх роботи в діяльності власного підприємства.

Успіх багатьох компаній визначається тим, яку цінність в кінці кінців отримують акціонери. Але безпосереднім також є і той факт, що бізнес не може бути успішним без створення цінності ще для двох інших груп зацікавлених осіб – споживачів і робітників компанії. Таким чином, “правильний” бізнес повинен створювати цінність одночасно для акціонерів, споживачів та робітників.

РОЗДІЛ ІІ. Діагностика діяльності ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод”.

2.1 ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” як об’єкт дослідження.

Історія створення та розвитку ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод”

У 1937 році у місті Старокостянтинові була побудована воєнна пекарня, яка забезпечувала потреби військових частин міста у хлібобулочних виробах.

У 1951 році пекарня була передана міський Раді. З того часу постійно здійснювалась реконструкція заводу. Жарові печі були замінені на печі з видвижними подами. Після цього в 60 – х роках печі з видвижними подами були замінені на печі ФТЛ-2. У 1960 році був прибудований 2 поверх заводу. Постійно вдосконалювалась технологія виробництва, якість продукції, розширювався асортимент. У 1971 році створене дріжджове відділення, яке функціонує до цього часу. У 1972 – 1973 роках був введений у дію цех соломки і склад безтарного зберігання борошна, побудовані великі складські приміщення для зберігання інших матеріалів.

У 1988 році була проведена реконструкція складу готової продукції і добудований адміністративний корпус. У 80-х роках завод досяг високого рівня розвитку. Це було сучасне підприємство потужністю 40 т. Хлібобулочних виробів за добу. Випускали більше 50 найменувань продукції. Хлібозавод повністю забезпечував потребу району у хлібобулочних виробах.

Завод постійно розбудовувався, у 1991 році був введений у дію прес по виробництву макаронних виробів, кондитерський цех.

В 90-х роках випуск продукції знизився. Незадовільна робота автопідприємства, послугами якого користувався хлібозавод до цього часу змусила завод створити власний автопарк.

В період перебудови економіки виникла потреба зниження собівартості продукції. Тому в 1992 році був збудований та введений у дію млин для виготовлення борошна для потреб виробництва та надання послуг по переробці зерна населенню.

У 1993 році завод був приватизований колективом заводу, було створене акціонерне товариство закритого типу. Головою правління АТЗТ “Старокостянтинівський хлібозавод” було обрано колишнього директора Ільчука В. М.

У 2000 році було переобрано голову правління АТЗТ “Хлібозаводу”.

Зараз завод очолює Дуліпа П. В.

("21") На сьогодні ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” є підприємством сучасного типу. Даний суб’єкт господарювання веде свою виробничо-господарську діяльність, виходячи з принципів самофінансування і госпрозрахунку, на основі установчих документів. ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” є підприємством з колективною (акціонерного типу) формою власності. Статутний фонд підприємства розподілений між співвласниками на акції рівної номінальної вартості.

Співвласники ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” беруть участь у правлінні стратегічними напрямками діяльності підприємства. Управління поточними справами суб’єкту господарювання ведеться правлінням підприємства на чолі з його головою правління (директором Дуліпою П. В.)

Напрямок виробничо-господарською діяльністю підприємства визначено його установчими документами, затвердженими в установленому порядку органами державної влади.

Організаційна структура підприємства

Ревізійна комісія

Правління

Голова правління

Рис. 2.1. Організаційна структура ЗАТ “Старокостянтинівський хлібзавод”

Інженер мікробіолог

Експедиція

Бухгалтерія

Начальник відділу постачання

Обслуговуючий персонал

Головний технолог

Головний економіст

Виробнича діяльність підприємства

ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” – сучасне підприємство хлібопекарної промисловості, потужністю 40 т. Хлібобулочних виробів на добу. Підприємство випускає високоякісну конкурентноздатну продукцію завдяки співпраці всіх виробничих підрозділів заводу та адміністрації заводу. Виробнича структура підприємства наведена нижче (табл.2.2.).

ОБСЛУГОВУЮЧЕ

ОСНОВНЕ

Транспортне господарство

("22") Кондитерський цех

Цех по виготовленню макаронних виробів

Рис. 2.2. Виробнича структура ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод”

Хлібопекарний цех має підрозділи:

Дріжджове відділення; Мукосійне відділення; Тістомісильне відділення; Пекарня.

Аналіз техніко-економічних показників

На ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” хлібопекарне виробництво очолює головний технолог – Грищук Ірина Василівна, яка працює на заводі понад 30 років.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники

Показники	1999р.	2000р.	Темп росту 2000/1999, %	2001р.	Темп росту 2001/2000, %
Обсяг товарної, тис. грн.	1802,4	1968,3	109,20	3562,7	181,00
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.	1802,8	1967,4	109,13	3560,3	180,96
Середньорічний розмір ОФ, тис. грн.	1202	1254	104,3	1295	103,3
Середньорічний розмір активної частини, тис. грн.	383	388	101,3	429	110,6
Фондовіддача, грн.	1,4995	1,5696	104,7	2,7511	175,3
Машиновіддача, грн.	4,706	5,073	107,8	8,305	163,7
Матеріальні витрати, тис. грн.	1181	2104,2	178,2	2351,5	111,7
Матеріаловіддача, грн.	1,644	1,345	81,8	1,51	112,3
Чисельність персоналу, чол.	149	139	93,3	147	105,8
Фонд оплати праці, тис. грн.	268,6	364,3	135,6	661,4	181,6
Середньомісячна з/п, грн.	150,22	218,41	145,4	374,94	171,7
Середньорічний виробіток одного працівника, грн./чол.	13026,85	20363,31	156,32	24151,7	118,6
Середньорічний виробіток одного робітника, грн./чол.	15528	23012,2	148,2	28631,45	124,42
Собівартість товарної продукції, тис. грн.	1634	2778,2	170,02	3454,8	124,35
Прибуток, тис. грн.	+30,9	+665,4	2053,4	+907,6	36,4

("23") Ця зведена таблиця повністю характеризує виробничу діяльність ЗАТ “Старокостянтинівський хлібзавод”, так як враховує всі необхідні показники за три порівняних роки. Взагалі інформація свідчить, що показники мають позитивну тенденцію, яка врешті-решт призвела до отримання значного прибутку особливо у 2000 р. порівняно із 1999 р. (2053,4%). Таку беззаперечну позитивну тенденцію більш детально буде розглянуто нижче у розрізі тих важливих факторів, які вплинули на кінцевий фінансовий результат.

Так як ЗАТ “Хлібозавод” працює не на повну потужність (через низький обсяг реалізації), виробничі бригади працюють вночі, щоб вранці був гарячий хліб. Бригада закінчує свою роботу по виконанні виробничого завдання (крім працівників мукосійного відділення).

ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” має обладнану лабораторію для визначення якості готової продукції, напівфабрикатів, борошна, виявлення відхилень від стандартів та норм, встановлених на державному рівні, визначення причин відхилень. Визначаються наступні фізико-хімічні та органолептичні показники якості продукції:

Фізико-хімічні показники:

Вологість; Кислотність; Пористість; Масова частка цукру; Масова частка жиру; Форма.

2. Органолептичні показники:

Поверхня шкоринки; Колір шкоринки; Пропеченість м’якишу; Проміс; Структура пористості; Еластичність.

Інші показники:

Свіжість; ("24") Смак; Запах.

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмеженості виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. При цьому підприємство повинно виробляти лише ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати. Для ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” немає проблеми у виді продукції, тому що на хлібобулочні вироби завжди був і є попит. Але варто серйозно задуматись над випуском, щоб навіть такий ходовий товар, як хліб, не привів підприємство до збитку, а тим більше до банкрутства.

Проаналізуємо обсяги випуску та реалізації продукції ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” (табл.2.2.).

Таблиця 2.2

Динаміка виробництва і реалізації продукції в спів ставних цінах.

Показник	1999	2000	Темп росту 2000/1999, %	2001	Темп росту 2001/2000, %
Обсяг товарної продукції, тис. грн.	1802,4	1968,3	109,20	3562,7	181,00
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.	1802,8	1967,4	109,13	3560,3	180,96

("25") З таблиці 2.2 видно, що темпи росту випуску товарної продукції як і в порівнювальних 1999р. та 2000р., так і в 2000р. та 2001р. переважають за темпи росту реалізованої продукції на 0,07% та 0,04% відповідно. Така тенденція свідчить про накопичення залишків нереалізованої продукції, хоча обсяг реалізації продукції в 1999р. на 0,4 тис. грн. Перевищує обсяг випуску. Для більшої наглядності динаміку виробництва (ВП) і реалізації (РП) продукції зобразимо графічно (рис.2.3.).

Обсяг, тис. грн.

ВП

РП

2000

1750

2

Роки

Рис.2.3 Динаміка виробництва і реалізації продукції.

Також аналіз випуску та реалізації пов’язаний зі складанням товарного балансу, яке покликане вирішити такі завдання:

узгодити процеси випуску та реалізації продукції; проаналізувати фактори реалізації продукції (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Товарний баланс

	1999	2000	2001
Залишки нереалізованої продукції на початок року, тис. грн..	2,0	1,6	2,5
Обсяг випущеної продукції, тис. грн..	1802,4	1968,3	3565,2
Разом	1804,4	1969,9	3565,2
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн..	1802,8	1967,4	3560,3
Залишки нереалізованої продукції на кінець року, тис. грн.	1,6	2,5	4,9
Разом	1804,4	1969,9	3565,2

("26") Даний товарний баланс лише підтверджує графічне зображення динаміки, виділяючи залишки нереалізованої продукції на початок і на кінець року. Можна помітити, що існує тенденція до їх збільшення.

Великий вплив на результати господарської діяльності справляє асортимент (номенклатура) і структура виробництва та реалізації продукції. При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинно враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого – наявних у підприємства.

На ЗАТ “Старокостянтинівський хлібозавод” досить широкий асортимент (табл.2.4.). Окрім того, що вироби мають різну вагу і відповідно ціну, як, наприклад, хліб Дарницький подовий 0,8 кг та 1,1 кг (0,90 грн. та 1,24 грн. відповідно), то головний технолог займається розробкою нових видів продукції навіть декілька разів на рік. Це говорить про деяку сезонність, яка вимагає вносити корективи в асортимент. Здавалося б, яка може існувати сезонність в даній харчовій галузі, проте є вагомі пояснення. По-перше, на Новорічні, Різдв’яні, Великодні свята збільшується попит на специфічні види продукції (наприклад, Паска), які в інші періоди року взагалі не варто випускати. По-друге, в липні-жовтні збільшується попит на звичайний хліб (білий та чорний ), який закуповують колгоспники на період сільськогосподарських робіт та жнив, коли в них немає часу самостійно випікати його в домашніх умовах. По-третє, в серпні-листопаді, як правило, найчастіше відбуваються весілля, на які замовляють особливі караван.

Для того, щоб впевнити вас у невпинній роботі головного технолога стосовно розробки нових виробів та оновлення асортименту, наведу порівняльну таблицю хлібобулочних виробів та виробів з тіста за 1999р, 2000р. і 2001р.(табл.2.4.).

Таблиця 2.4

№	1999	№	2000	№	2001
1	Хліб Дарницький подовий	1	Хліб Дарницький подовий	1	Хліб Дарницький подовий
2	Хліб білий подовий	2	Хліб білий подовий	2	Хліб білий подовий
3	Хліб білий пшеничний Іг.	3	Хліб білий пшеничний Іг.	3	Хліб білий пшеничний Іг.
4	Хліб білий пш. Формовий	4	Хліб білий пш. Формовий	4	Хліб білий пш. Формовий
5	Хліб “Здоров’я”	5	Хліб “Здоров’я”	5	Хліб “Здоров’я”
6	Хліб з кміном	6	Хліб з кміном	6	Хліб з кміном
7	Хліб білий подовий Ііг.	7	Хліб білий подовий Ііг.	7	Хліб білий подовий Ііг.
8	Хліб Бородинський	8	Хліб Бородинський	8	Хліб Бородинський
9	Хліб білий в. г. з покр.	9	Хліб білий в. г. з покр.	9	Хліб білий в. г. з покр.
10	Хліб ржано-діабетичний	10	Хліб з поліпшувачами	10	Хліб слов’янський форм.
11	Хліб Хотинський	11	Хліб ржано-діабетичний	11	Хліб слов’янський под.
12	Хліб столичний	12	Хліб дачний	12	Калач Хмельницький в. г.
13	Батон особливий	13	Калач Хмельницький в. г.	13	Калач Ювілейний
14	Батон нарізний в. г.	14	Калач Волинський	14	Батон нарізний в. г.
15	Рогалик з маком	15	Батон Болгарський	15	Батон танковий в. г.
16	Булочка здобна в. г.	16	Батончик до чаю	16	Рожки алтайські
17	Булочка з маком	17	Батон міський	17	Рожки з маком в. г.
18	Пиріжки з повідлом	18	Батон нарізний в. г.	18	Булочка здобна в. г.
19	Соломка солодка	19	Рогалик творожний	19	Булочка з маком
20	Макаронні вироби в. г.	20	Рожки з маком в. г.	20	Булочка з родзинками
21	Плетенка з маком	21	Булочка “Соната”	21	Булочка Харківська
22	Крендель з корицею	22	Пиріжки з повідлом	22	Булочка улюблена
23	Кекс “Степний”	23	Соломка солодка	23	Пиріг “Жовтневий” в. г.
24	Бісквіт	24	Макаронні вироби в. г.	24	Плюшка Московська в. г.
25	Крендель з корицею	25	Плетенка українська	25	Пиріжки з повідлом
		26	Бісквіт	26	Соломка солодка
		27	Кекс “Донской”	27	Макаронні вироби в. г.
		28	Лаваш Кавказький	28	Плетенка з маком
		29	Профітролі	29	Пироженое “Лимонне”
		30	Рулет молочний	30	Пироженое “Уголок”
				31	Торт “Пражський”

("27") За даними таблиці 2.5 визначимо зміну обсягу продукції внаслідок зміни структури за допомогою методу прямого розрахунку (табл.2.6.).