Теоретичні основи планування витрат на підприємстві (стр. 6 )

Наступним елементом є витрати на оплату праці, які також можуть бути розподілені на умовно-змінні і умовно-постійні.

Таблиця 3.5

Розрахунок основної заробітної плати

Послуги виробничого характеру	2006 рік	2007 рік
очікуване	Проект
Сума витрат всього т. грн.	В тому числі:	Сума витрат всього т. грн.	В тому числі:
умовно-змінні витрати т. грн.	умовно-пост. витрати	умовно-змінні витрати т. грн	умовно-пост. витрати
сума т. грн.	Питома вага	сума т. грн.	Питома вага
Плата робітникам за відрядн. розцінками	5955	4361,0	1594,0	26,8	11378	9011,0	2367,0	20,8
Оплата робітникам погодинно	8050	–	8050,0	100	16543	–	16543,0	100
Оплата праці апарату управління дільниць	1381	–	1381,0	100	3097	–	3097,0	100
Всього	15386	4361,0	11025,0	71,7	31018	9011,0	22007,0	70,9

("42") Розрахунок витрат на основну заробітну плату показав, що витрати на плату робітникам за відрядними розцінками які очікувались у 2006 році склали 5955 тис. грн., а за проектом на 2007 рік цей показник склав 11378 тис. грн.. Очікувані витрати на оплату робітникам погодинно у 2006 році склали 8050 тис. грн., а за проектом на 2007 рік цей показник дорівнював 16543 тис. грн.. Витрати на оплату праці апарату управління дільниць які очікувались у 2006 році склали 1381 тис. грн., а за проектом 3097 тис. грн.. Збільшення витрат на оплату праці за проектом майже у два рази пов’язано зі збільшенням продуктивності праці, зі більшенням кількості працюючих за рахунок відкриття нових лав.

3.2 Обгрунтування напрямків зниження собівартості видобутку вугілля

Проблеми повільного і скачкообразного роста витрат не нові. Вивчення цього питання привернуло увагу багатьох як закордонних, так і відчизняних дослідників. Постійна увага до цього показника діяльності призвело до розробки програм мінімізації витрат, здійсненню заходів щодо їхнього скорочування.

У теперішній час в різних странах світу для керування витратами широко використовується система «директ-костінг».

Основні оссбливості системи «директ-костінг» складаються у наступному:

групування витрат здійснюється відповідно іхнього зв’язку з об’ємами виробництва і реалізації товарів та послуг, кількістю відпрацьованого часу з урахуваннямвеличини використання виробничої потужності; відображає необхідність планування всіх витрат на виробництво і збут, яке яке створюється особим способом; калькулювання повної собівартості; відокремлюються три основні групи витрат: прямі, витрати на підготовку і організацію виробництва, які можуть бути віднесені на окремі міста формування або сфери діяльності, загальні нерозділимі витрати всього підприємства; змінюється методологія нормування, планування та обліку; при нормуванні враховується еластичність витрат; оснолвними задачами обліку стають: виявлення фактичної величини витрат, виявлення відхилів від норм (кошторисів), визначення величини покриття витрат виручкою від реалізації (яка відрізняється по видам продукції, групам витрат, звітним періодам); величина покриття дозволяє приймати зважені рішення відносно найбільш ефективної асортиментної і ціновой політики; можливість ступінчатого обліку покриття постійних витрат; розділення загального об’єму постійних витрат на постійні витрати по виробу, постійні витрати по групі виробів, постійні витрати виробничих підрозділів, постійні витрати підприємства дозволяє створити систему багатоступінчатого обліку сум покриття.

При використання системи «директ-костінг» достатньо ефективним методом аналіза стає застосування графічних та аналітичних методів визначення точек покриття витрат. З іхньою допомогою отримують дані о величині компенсації виручки від реалізації засобів, витрачених на виготовлення продукції, і сум покриття; встановлюється об’єм виробництва, при якому досягається беззбитковість і починає поступати прибуток. Тобто створюється інформація, яка дозволяє вивчати зв’язки та залежності між об’ємом виробництва, собівартістю і прибутком. Головним мінусом застосування отриманих таким чином результатів стає збереження їх достовірності тільки в умовах платежеспрорможності клієнтів і дотримання ними термінів оплати.

На думку вітчизняних авторів, система керування витратами повинна об'єднати діяльність по оптимізації двох груп витрат: стратегічних (капітальних) і оперативних (поточних). До поточних належать витрати виробничих ресурсів, які найчастіше споживаються в одному господарському циклі. До капітальних належать витрати на необоротні активи, використовувані в декількох циклах виробництва, вартість яких включається в поточні витрати виробництва або обігу за допомогою визначення величини зношування й відповідних їй амортизаційних відрахувань. Існує велика кількість методів керування капітальними витратами, які здійснює підприємство у відповідності зі стратегічними програмами. Найчастіше це програми, пов'язані із впровадженням нової техніки й нових технологій, автоматизацією виробництва, впровадження ГПС, САПР і т. д.. Керування стратегічними витратами повинне припускати обов'язкове використання наступних складових: визначення повних витрат по кінцевому продукту на основі підсумовування матеріальних і трудових витрат по операціях; аналіз зміни витрат; попередня вартісна оцінка конкурентоспроможності продукції. Механізм керування поточними витратами повинен бути заснований на використанні наступних елементів: спостереження й оцінка динаміки витрат; здійснення групування всіх витрат відповідно до їхніх кількісних і якісних характеристик; використання системи "директ-костінг"; реструктуризація виробництва; відособлене керування витратами в підрозділах; оптимізація процесів виготовлення; оптимізація асортиментів продукції, що випускається; поліпшення якості; оптимізація договірної роботи.

У промисловості на протязі ряду років накопичувався досвід в області формування й зниження витрат багатьма підприємствами. Більші можливості зниження витрат були пов'язані із широким застосуванням функціонально-вартісного аналізу, що забезпечує недопущення або швидке усунення невиправданих, зайвих витрат.

Широке поширення отримав цей метод у зв'язку з тим, що він націлений не на абсолютний мінімум, як, наприклад, у задачах оптимізації. Тому йому не властива значна трудомісткість обчислень, головне - здійснити поетапну техніко-економічну оцінку рішень із обліком внутрішніх і зовнішніх характеристик об'єкта відповідно до розроблених правил. Функціонально-вартісний аналіз припускає використання програмно-цільового підходу на рівні виробу й технологічних операцій і функціонального підходу, згідно з яким відбувається розгляд об'єкта як сукупності функцій, які він повинен виконувати.

("43") Система управління витратами повинна базуватися на аналізі факторів виробництва, що формують рівень витрат; використанні найбільш інформативних підходів до калькулювання й планування витрат; керуванні витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу; зниженні витрат у зв'язку з ростом якості (синтез систем керування); розробці ефективних методів зниження витрат; підвищенні зацікавленості й відповідальності.

Процес керування витратами й собівартістю видобутку вугілля на шахтах носить комплексний характер і передбачає формування витрат виробництва й собівартості видобутку вугілля, визначення рівня рентабельності відповідно до цін реалізації вугільної продукції, розробку мір по виявленню й практичному використанні резервів економії витрат собівартості, здійснення постійного контролю над станом і характером змін собівартості й величини витрат по порівнянню з розрахунковими (прогнозними). Ринкові відносини, що розвиваються, у системі керування економікою вимагає нового підходу до аналізу, планування й оцінки рівнів витрат собівартості і її впливи на ефективне функціонування фінансового механізму підприємства, компанії, територіального вуглевидобувного комплексу. При цьому треба мати на увазі, що даний механізм повинен забезпечити інструментами відстеження залежності фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва. Ці питання вирішуються використанням системи економічного керування "Витрати – Обсяг реалізації – Прибуток" простотою, що відрізняється, розрахунків і високою вірогідністю отриманих результатів, об'єднаних у поняття "операційний аналіз", що включає в себе такі ключові елементи, як виробничий важіль, поріг рентабельності й запас фінансової міцності шахти. Дія виробничого важеля проявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації продукції завжди породжує більш сильні зміни прибутка. Це обумовлене різним ступенем впливу динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів функціонування шахт при зміні обсягів виробництва. Операційний аналіз служить пошуку найбільш вигідних комбінацій між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною й обсягом реалізації. Особливо це актуально при варіюванні диференційованими значеннями зазначених вище показників на рівні виробничих процесів шахт, на рівні підприємств компанії й на рівні компаній у територіальному вуглевидобувному комплексі.

Розглядаючи поводження змінних і постійних витрат, необхідно мати на увазі, що структура витрат шахт, сумарні постійні й змінні витрати на одиницю продукції незмінні лише в певному періоді й при певній кількості продажів. У період планування дуже важливо здійснювати об'єктивне диференціювання витрат на видобуток і реалізацію вугільної продукції на змінні й постійні й визначити необхідні для функціонування шахти показники, такі як поріг рентабельності, запас фінансової міцності, прибуток, сила впливу виробничого важеля й інші, для забезпечення покриття всіх витрат на видобуток і реалізацію й фінансовими джерелами відтворювальної діяльності шахти.

Диференціація витрат на змінні й постійні дозволяє визначити їхній склад і призначення, відстежити рух, витрачення, регулювання. Для планування постійних витрат потрібно використовувати параметри показників, які можуть становити нормативну базу, такі, як чисельність персоналу, тарифний фонд, вартість основних виробничих фондів і ін. Величина й ефективність використання змінних витрат залежать від впровадження й використання передових технологій, прогресивних матеріальних ресурсів і ін. Банк вихідних даних для розрахунку ставки змінних витрат формується на підставі діючих, норм і нормативів які вводяться, тарифів, розцінок з використання різних угруповань витрат

Розроблені й впроваджені у виробництво способи й методи багаторівневого керування витратами дозволяють:

Систематизувати функціональну структуру керування на вугільних шахтах; Визначити склад і призначення витрат по технологічних процесах і структурних підрозділах; Установлювати граничні рівні витрат по процесах вуглевидобутку й структурним підрозділам і шахті в цілому; Здійснювати контроль над рухом і витратою матеріальних і трудових ресурсів по процесах і структурних підрозділах у процесі виробничої діяльності; Здійснювати регулювання рівня витрат до величини, що забезпечує відшкодування витрат на видобуток і реалізацію вугілля, одержання прибутку, для здійснення технічного переозброєння, відтворювальної діяльності, рішення соціальних питань шахти.

Пошук резервів зниження собівартості вимагає проведення комплексного економічного аналізу витрат на виробництво, визначення складу, характеру й ступеня впливу на її рівень головних техніко-економічних факторів. У сфері матеріального виробництва природа факторів керування різноманітна. Це можуть бути взаємозалежні між собою фактори виробничо-технічного, економічного, соціального, організаційного, правового й політичного характеру. Наскільки різноманітна природа факторів керування й природа впливу на них, настільки різноманітна й природа механізмів керування. У такому механізмі узгодження інтересів керування взаємодіючих сторін досягається вибором методів і ресурсів керування відповідно до природи факторів керування, на які здійснюється вплив. При неузгодженості інтересів не можна досягтися ефективного впливу на фактори керування, а отже, неможливо досягтися поставленої мети. Найкращим механізмом буде той, який дозволить забезпечити найбільша зміна собівартості у бік її зниження.

Загальний недолік усіх запропонованих методик і рекомендацій зі зниження витрат полягає у відсутності комплексного підходу до дослідження собівартості при всьому різноманітті факторів впливу на неї.

На собівартість видобутку вугілля впливають такі найважливіші фактори, як досягнення максимального ресурсозбереження, обґрунтування й вибір найбільш ефективних способів відтворення основних засобів, оптимальної амортизаційної політики, раціональних режимів праці й відпочинку трудящих, підвищення рівня механізації праці на основі НТП. На важливість цих факторів указує характер і ступінь їхнього впливу на даний показник.

Істотний вплив на зниження собівартості видобутку вугілля оказує упровадження зонних тарифів оплати електроенергії.

Таблиця 3.6

Розрахунок витрат електроенергії на добу у літній період

Часова зона електро-споживання	Електро-споживання кВт. ч	Зонний тариф грн.	Виттрати на електро-енергію, грн.	Витрати за основним тарифом.	+ - переросхід, - - економія.
Пік	23145	0,504	11665	7801	+3864
Напівпік	40270	0,292842	11792	13530	-1738
Ніч	38688	0,07177	2776	12999	-10233
Всього	102103		26233	34330	-8097

("44") Таблиця 3.7

Розрахунок витрат електроенергії на добу у зимній період

Часова зона електро-споживання	Електро-споживання кВт. ч	Зонний тариф грн.	Виттрати на електро-енергію, грн.	Витрати за основним тарифом.	+ - переросхід, - - економія.
Пік	29918	0,504	15078	10052	+5026
Напівпік	48528	0,292842	14211	16305	-2094
Ніч	45362	0,07177	3255	15241	-11986
Всього	123808		32544	41598	-9054

("45") Зниження витрат на оплату електроенергії в літній період:

∆Зл. п. = ∆Зсут. л. п. * nдн. л.п. = 8097*183 = 1481751 грн.

Зниження витрат на оплату електроенергії в зимній період:

∆Зз. п. = ∆Зсут. з. п. * nдн. з.п = 9054*182 = 1647828 грн.

Річне зниження витрат на оплату електроенергії при переході на зонні тарифи:

∆Згод = ∆Зл. п. * ∆Зз. п = 1481751+1647828=3129579 грн.

Річний економічний ефект від упровадження:

Егод = ∆Згод - З = 3129579 – 300000 = 2829579 грн.

Економічний ефект від упровадження:

Е = ∆Згод : 4 - З = 3129579:4 – 300000 = 482,4 тис. грн.

Таким чином економія коштів від упровадження зонних тарифів складає 482,4 тис. грн.

Досягнути зниження витрат на видобуток вугілля можно також з допомогою упровадження високовольтного тиристорного електропривіда для регулювання частоти обертання привідного двигуна вентиляторного агрегата ВЦД-31,5:

Вихідні дані:

Витрати на упровадження – 350 тис. грн.

Номінальна потужність привідного ЕД – 1250 кВт.

Фактичний струм статора привідного ЕД – 75 А.

Споживча потужність при існуючоі схемі:

Фактична продуктивність вентиляторного агрегата:

("46")

При Вва=0,59, споживча потужність ЕД при застосуванні перетворювача частоти:

Рпч=184 кВт

Очикувана річна економія електроенергії від упровадження:

∆Wr=(Рф-Рпч)×24×365=4835520 кВт*ч

Очикуване річне зниження витрат на електроенергію від упровадження:

∆Зг=∆Wr×Т=4835520×0,3348=1618932 грн.

Річний економічний ефкект:

Ег=∆Зг – З=1618932 – 350000 = 1268932 грн.

Економічний ефект від упровадження:

Е=∆Зг : 4 * 3 – 3 = 1618932 : 4 * 3 – 350000 = 864 тис. грн.

Отже, економія коштів від електропривіда складає 864 тис. грн.

Так застосування "часткового" способу відтворення техніки, в основі якого лежить заміна зношеної техніки на капітально відремонтовану, з одного боку, приводить до непродуктивного збільшення техніки, розширенню ремонтної служби підприємства й. відповідно, збільшенню витрат на обслуговування й ремонт устаткування. З іншого боку - до зниження надійності техніки, росту її аварійності, зменшенню навантаження на вибій і, відповідно, до збільшення частки умовно-постійних витрат у собівартості видобутку вугілля. Чим більше техніки перебуває в ремонті, монтажі, демонтажі й резерві, і чим вона не надійніше, тим більше необхідно мати як діючих, так і резервних лав для підтримки планованого обсягу видобутку вугілля. Це у свою чергу приводить до деконцентрации виробництва, тобто до збільшення довжини гірських виробіток і, відповідно, залученню додаткового штату допоміжних робітників але ремонту й підтримці гірських вироблень, що також негативно позначається на собівартості видобутку вугілля. У загальному виді механізм негативного впливу часткового способу відтворення техніки на собівартість видобутку вугілля представлений на рис. 3.2.

Рисунок 3.2. Вплив відтворювального процеса на собівартість видобутку вугілля

Аналогічно впливає на даний показник і вибір оптимальної амортизаційної політики, яка визначається через установлення термінів служби техніки й норм амортизації. Саме від обґрунтованості всіх цих параметрів перебувають у різному сполученні сума амортизації й витрати на поточний і капітальні ремонти техніки. Надмірне завищення нормативних термінів служби техніки приводить до заниження норм і самої величини амортизації, до недостачі амортизаційного фонду на своєчасну заміну зношеної техніки. У підсумку це спричиняється застосування часткового способу відшкодування основних засобів, викликає збільшення зношування техніки, втрати робочого часу й зниження видобутку вугілля з усіма викладеними вище наслідками.

Істотно впливають на собівартість видобутку вугілля режими праці й відпочинку трудящих. Застосування неефективних, тобто екстенсивних режимів роботи завжди приводить до збільшення коефіцієнта облікового складу й чисельності робітників. Вплив на чисельність робітників і собівартість видобутку вугілля режимів роботи підприємства показана в табллиці 3.3. Як видно з табллиці 3.3, облікова чисельність робітників у значній мірі залежить від перевищення кількості днів роботи підприємства над числом днів робітників, а також тривалості чергових відпусток. Зі збільшенням усього на один день роботи підприємства в тиждень коефіцієнт облікового складу зростає на 0,25. Розрахунки показали, що застосування екстенсивних режимів роботи приводить до збільшення підмінного штату на 600-650 людин розраховуючи на 1000 працюючих, при цьому на підприємствах відбувається зниження обсягів видобутку вугілля через збільшення простоїв техніки в очисних вибоях на 13-15%. Що в остаточному підсумку приводить до збільшення витрат на оплату праці в 1,5-1,7 рази.

Таблиця 3.8

Залежність коефіціентів середньооблікового складу працюючих від режимов роботи підприємства і тривалості їх чергових відпусток

Кількість днів роботи підприємства в неділю	Кількість днів роботи працюючих в неділю	Середня тривалість чергових відпусток	Коефіцієнт списочного состава (Ксс)
При змінних значеннях кількості днів роботи підприємства
5	5	30
6	5	30
7	5	30
При змінних значеннях тривалості чергових відпусток працюючих
5	5	24
5	5	30
5	5	35

("47") Не менш значущим фактором, що впливають на собівартість видобутку вугілля, є ресурсозбереження на основі повторного використання матеріалів по всіх процесах видобутку вугілля. Особливість ресурсозбереження на шахтах полягає в тому, що більшість використовуваних при видобутку вугілля матеріалів мають залишкову вартість і можуть бути застосовані повторно. У цей час витягають і використовуються повторно тільки ті матеріали й вироби й у такій кількості, яка потрібно в кожний даний момент для безперебійного здійснення видобутку вугілля, решт матеріальні ресурси не витягають. Тому всі роботи з ресурсозбереження ведуться не регулярно, а стихійно по залишковому принципу без належної механізації й організації робіт. У результаті чого дуже часто ці роботи ведуться з великою затримкою, що досить негативно позначається на повноті витягу й веде до величезних їхніх втрат. Результати розрахунків показали, що загальні втрати металу у вигляді матеріальних цінностей в 2006 р. по об'єднанню досяглися 21752 т, що склало 50 % від металоємності, що погашаються підготовчих виробіток. Головними причинами таких величезних втрат металу з'явилися: несвоєчасне погашення гірських вироблень, відсутність спеціалізованих бригад, низький рівень організації й механізації цих робіт, а також відсутність матеріальної зацікавленості в якісному виконанні даного процесу. Також більшим недоліком в організації робіт з ресурсозбереження є відсутність детального планування цих робіт з необхідних строків і обсягів виконання, належного обліку й контролю над виконанням намічених планів.

Невиконання завдань по повторному використанню матеріальних ресурсів приводить до втрати дефіцитних матеріалів, до підвищення собівартості видобутку вугілля, тому що відпрацьовані й знову відновлені вироби й матеріали в 2-3 рази дешевше нових. Вплив повторного використання матеріальних цінностей на собівартість видобутку вугілля наведене на рис. 3.3.

Рисунок 3.3. Вплив повторного використання матеріальних цінностей на собівартість видобутку вугілля

Розрахунки показують, що повторне використання матеріальних цінностей дозволить знизити собівартість видобутку вугілля по елементу матеріальні витрати на 15-20%.

Викладене дає підставу затверджувати, що основними напрямками зниження собівартості видобутку вугілля є перехід до повного способу відтворення техніки, вибір оптимальної амортизаційної політики, ефективного режиму праці й відпочинку трудящих, підвищення концентрації гірських робіт і ресурсозбереження на основі повторного використання матеріалів по всіх процесах видобутку вугілля.

3.3 Інформаційні технологій в плануванні собівартості вугільної продукції

Таке підприємство, як шахта «ім. С. М. Кірова» є комплексом великої кількості зв'язаних і взаємодіючих відділів, тому інформація є невід’ємною умовою нормального функціонування підприємства. При цьому важливим є забезпечення оперативності одержання інформації. Великий обсяг документообігу на шахті постійно вимагає доступу до інформаційних ресурсів, тому створення локальної мережі необхідно і виправдано.

Система повинна працювати в локальній мережі під керівництвом операційної системи Windows 2000 Server.

Розподіл задач між комп'ютерами наступний:

W1 (сервер) – робоча станція інженера – програміста. Основні задачі: розробка і впровадження програмних систем, виявлення і ліквідація неполадок в існуючих системах, забезпечення працездатності комп'ютерної техніки, адміністрування мережі; W2 (технічна служба) – робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: розробка технічних і технологічних схем, паспортів розробки забоїв, технічні розрахунки; W3 (плановий відділ) – робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: розробка текучих і перспективних планів, економічні розрахунки; W4 (бухгалтерія) - робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: ведення систем „Основні фонди”, „САБО” (Сінтетичний і аналітичний бухгалтерський облік), „Бухгалтерский облік матеріалів”, „Пільгове вугілля”; W5 (бухгалтерія) - робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: розрахунок заробітної плати, набір документів; W6 (головний бухгалтер) - робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: контроль за складанням звітності, бухгалтерським обліком, банківською системою, набір інструментів; W7 (фінансовий відділ) - робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: складання фінансової звітності, розрахунки оподатковування; W8 (юридичний відділ) - робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: користування базою данних про закони, складання договорів, ведення судових рішень; W9 (відділ кадрів) - робоча станція оператора ЕОМ. Основні задачі: робота з системою „кадри”, набір документів; ("48") W10 (АСКП) - робоча станція загального призначення. Основні задачі: набір документів, надання машинного часу співробітникам, роздруківка.

Розрахуємо економічну ефективність функціонування системи, що працює згідно схеми на рис. 3.4.

Рисунок 3.4 Схема комп'ютеризації шахти

Конфігурація робочої станції:

материнська плата: Gigabite GA – 7VKLM-S

процесор: Intel® Xeon® 5110 (два ядра 1.6 ГГц/1066 -1x4MБ L2 кэш)

обсяг і тип ОЗУ: 1x512МБ FBD РС2-5300

накопичувач на жорсткому диску: 200 GB Samsung

відеокарта: интегрована

монітор: 17” LG SW 500E

мережна карта: интегрована

операційна система: Windows XP Professional

Конфігурація сервера:

материнська плата: MSI KT4V

процесор: Intel® Xeon® 5130 (два ядра 2.0 ГГц/1333 -1x4MБ L2 кэш)

обсяг і тип ОЗУ:DDR SDRAM 128 Mb PC2700

накопичувач на жорсткому диску: 300 GB Samsung

відеокарта: GForse 7950 GT 512 Mb

монітор: 19 Samsung

мережна карта: Planet ENW-

("49") операційна система: Windows 2000 Server.

Ефективність від впровадження комп´ютерної мережі на шахті розраховано у табл. 3.8.

Таблиця 3.8

Розрахунок економії від упровадження системи ЕОМ

Назва	Позначен-ня	Од. изм.	Формула	Результат
Необхідна кількість ЕОМ	Кіл.	од.	К1+К2	10
сервер	К1	од.		9
Допоміжні ЕОМ	К2	од.		1
Вартість ЕОМ	СВ	грн.	К1*Ц1+К2*Ц2	28850
Ціна сервера	Ц1	грн.		5540
Ціна допоміжних ЕОМ	ц2	грн.		2590
Вартість послуг, зв'язаних з підготовкою системи до експлуатації	Вп	грн.		1000
Вартість передпроектних рішень	Впр	грн.		250
Витрати на впровадження системи	Вв	грн.		850
Витрати на сервісні послуги	Вс	грн.		200
Попередні виробничі витрати	ВВ	грн.	Вп+Впр+Вв+Вс	2300
Сума капіталовкладень	К	грн.	ВВ+Св	31150
Витрати на амортизацію ЕОМ	А	грн.	0,15*СВ	4327,5
Витрати на матеріали	М	грн.	0,02*СВ	577
Інші витрати	В інші	грн.	0,01*СВ	288,5
Витрати на оплату праці	ЗП	грн.	0.1*Зсист. + 0,37*0,1*Зсист.	822
Тариф на електроенергію	N	грн.		0,16
Потужність системи	Q	кВт/рік.	0,5*К	5
Тривалість роботи за рік	Tp	рік.	8ч. * 251 дн. * К	20080
Витрати на електроенергію	Е	грн.	N * Q * Tp	16064
Витрати на експлуатацію	В екс	грн.	ЗП + М + А + Е + Вінші	22079
Загальні витрати на впровадження й експлуатацію системи	У	грн.	К + В екс	50929
Оплата послуг ОЦ	П	грн.		199000
Економія за рік	Ер	грн.	П*0,8 - У	148071
Економія за місяць	Ем	грн.	Ер/12	12339

("50") Таким чином, впровадження мережі дозволить шахті щорічно економити 148 тис. грн. на послугах обчислювального центру.

preview_end()