Отришко Тетяна Іванівна

Отришко

Тетяна Іванівна

Кожна людина схожа на веселку – така ж різнокольорова, тільки сяє різними кольорами – кожен має свою палітру. І я теж. Я - жінка, я - мати, я - дружина, я - вчитель. А ще світ народжує у мене різні думки, відчуття, мрії...

Я – жінка

Та не черниця я... пробачить бог

Я - чарівниця, я - криниця,

Я - жінка, я - життя...

Я буду карою, прощенням, каяттям.

Я буду раною, й цілющою травою

Я буду поцілунком й батогом

Простоволосою я буду й неземною

М’яка, як подих і тверда, як сталь...

Далекий шлях, чи до воріт стежинка

В літах, без літ, чи свіжа, як роса

Початок і межа... Я - рай, я - жінка...

Висока нота, думка, небеса...

Я - дружина.

Вісімнадцять років браку - дорога до розуміння себе як частини іншої людини. Гірська дорога: то зльоти з відчуттям єдності і щастя, то спади, коли здавалося, що це кінець дороги.

Я - мати.

У мене є син. Найважливіша, найрідніша людина в моєму житті. Займається спортом, любить веселі компанії. Ігор - це інше покоління. Він дивиться на життя іншими очима.

Я – вчитель.

«Розумієш, я вчитель...»

Вчитель - слово високе, бо його призначення, як сказано поетом, в тому, «щоб істин світлих закласти зачатки в душі молоді.». Сучасний вчитель повинен не лише давати знання, головне - уміти звернутися до душі і серця маленької людини. Адже дати цікавий урок - всього лише мінімум. Навіть блискуче знати свій предмет - ще не означає бути вчителем. Сьогодні саме життя вимагає від вчителя нових знань, нового стилю мислення, адже нове покоління житиме в світі ще швидших змін - економічних, соціальних, інформаційних. А це вимагає від людини принципово іншого мислення, відвертості, критичності, мобільності. Але місія вчителя - піклуватися не тільки про передачу знань, а і про внутрішній розвиток дитяти.

Народилася 9 червня 1971 року, заміжня, маю сина. Вчитель в третьому поколінні.

В Омельницькій ЗОШ працюю з 1997 року.

У своїй роботі широко застосовую інтерактивні методи навчання.

В даний час захоплююся проектною діяльністю на уроках і проведенням медіауроків.

Люблю вчитися і взнавати нове.

Вчителювання -

це велика праця,

Уміння віддавати все своє.

І не заради, щоб так подвиг стався,

Ця - благодать твоїм життям стає.

Вчителювання – погляд є дитячий,

В ньому горить до знання тяготінь,

В очах зоріють спалахи, неначе

Є Божа іскра й провидіння в тім.

В свята - обсипаний дощем із квітів,

У будні - в світлім сяйві той краси,

Що дарять у житті завжди нам діти,

Ти знову йдеш до вдячної мети!