1 Частина

Розкопки Темного руна

На дворі 1975 рік, невелика група археологів, яка складалась з 6 людей, зробила велике відкриття. Вони розкопали невеликий, на вигляд дорогоцінний камінь, він випромінював темну ауру. Коли вони перевозили артефакт, група потрапила у аварію, коли скриння з артефактом упала на землю почувся сильний свист, усі учасники роскопки втратили свідомість, через кілька хвилин коли усі прийшли до тями вони почули прилив сил і зміни в організмі. Піднявши скриню з артефактом, вони відкрили її для провірки цілісності камінця. Камінець мав не велику трішчину і вже не випромінював темну ауру.

Одної ночі один із учасників зник, після довгих пошуків вони знайшли його у невеличкій печері. Коли вони привели його на базу і почали розпитувати його, чому він пропав але як він не старався згадати його пам'ять була чиста. Кожен із учасників замічав різкі зміни у поведінці інших учасників розкопки. Серед учасників групи був молодий чоловік Нік Грей, ці різкі зміни сильно вплинули на нього, він сильніше за усіх мінявся, його поведінка була схильна до поведінки психічно-хворого. Через кілька неділь розкопок група почала бачити різні галюценації. Їхні розкопки перестали приносити успіхи і вони почали повертатися до дому. По дорозі у водія автобуса почали в-вижатися люди на дорозі і він зїхав із дороги. Сталася сильна аварія і після неї про цю групу археологів не чули і не бачили.

У 2030 році усі забули і перестали шукати загублену групу археологів, почали жити новим життям але одного літнього дня, група туристів подорожувала по лісах де проводились розкопки загубленої групи археологів. Вони наткнулись на невелику печеру, у якій ховалися люди. Спочатку ці кочівники з інтересом спостерігали за туристами але через кілька секунд, один із кочівників накинувся на молодого хлопчину, який хотів зробити фото. До кочівників визвали групу ветеринарів і кочівників було нейтралізовано снодійними дротиками. Цих людей було перевезено у найближчу психіатрію але через місяць, ці люди збунтували і захопили психіатричну клініку. На знешкодження бунтівників визвали наряд S. W. A. T. але коли вони зайшли в середину, почалась непередбачена різня, з кадрів камер на касках спецназу було знято жахливі кадри. Люди котрі знаходились у лікарні мали видозмінене тіло, у кого були роги, очі горіли яскраво-червоним вогнем, на руках були довгі кігті, якими вони розривали животи учасникам спецназу. У той день ніхто не повернувся із середини цієї клініки. Довгі намагання звільнити контроль над лікарнею проходили марно, великі загони спецназу пропадали у стінах психіатрії. Це було жахливо, тому люди були змушені створити загін спец-призначенців, котрі мали знешкодити бунтівників. У 2033 році була створена школа ''Синистер''.

Після довгих спроб захопити бунтівників і відвоювати лікарню влада здалась. Демони - так почали називати бунтівників за їх жорстокий характер. Через місяць усі вікна лікарні були закриті досками і за фарбовані краскою, двері майже ніколи не відкриваються, по вечорах чути голосні крики і істеричний сміх.
Одного разу молода пара поверталась з міста до дому, проходячи повз лікарню вони помітили людину, яка лежала і благала про допомогу, хлопець кинувся на допомогу, він підійшов ближче і хотів підняти цю людину. Спочатку людина просто піднялась з допомогою хлопця але потім істерично засміялась, хлопець спочатку не зрозумів, людина повернулась і її очі загорілись червоним вогнем. Хлопець з жахом відскочив назад, він хотів повернутись і побігти але ступивши назад оперся на чийс твердий торс, ще секунду і хлопець отримав сильний удар по голові чимось важким. Після цього про молоду пару ніхто не чув. Кожного місяця у містечку пропадали люди і по вечорах було чути крики з лікарні.

Довгий час це продовжувалось але один випадок змінив усе... Була черга йти Ніку на полювання за людиною. Він надів маску, взяв сокиру і вийшов з воріт. Озирнувшись він попрямував у парк, через кілька хвилин ходьби він ступив на одну із стежок парку. Було тихо і теплий вітерець гладив лице, Нік поглядом шукав жертву, спочатку він нікого не бачив але через кілька секунд пошуків він побачив молоду дівчинку, яка сиділа на лавочці і сильно плакала. Вона його не замітила через заплакані очі, він тихо підійшов і підняв сокиру над головою але почувся голос дівчинки: " Зроби це так, щоб мені не було боляче...", Нік зупинився. Дівчинка підняла голову і побачила його маску, спочатку вона просто сиділа, тоді піднялась і підійшла ближче. Нік опустив сокиру і ступив крок назад, дівчинка стояла і дивилась прямо у його очі. Через кілька секунд погляду Нік повернувся і почав йти але дівчинка зупинила його схопивши за рукав: " Стій!", Нік зупинився і вихопив руку, дівчинка тихим голосочком запитала його: " Хто ти? Ти один із Демонів?", Нік повернувся до неї лицем. Дівчинка поставила руку на його маску і її ніжні пальчики провели по ній, Нік стояв і нерозумів, чому вона не боїться: " Я тобі не страшний?". Дівчинка забрала руку від його маски і широко відкривши очі промовила: " Ти мене не вбив, це значить ти добрий і нема чого боятись", вона легенько усміхнулась і взяла його за руку. Нік здивовано подивився у її очі, вони були наповнені сумом і крапельки сліз висіли на її щоках, вона потягла Ніка кудись по парку, він слухяно йшов за нею. Через кілька хвилин прогулянки вона завела його до якогось невеличкого будиночка, на вигляд він був старенький, стіни потріскані, краска декуди повицвітала але у вікні було світло, значить там хтось є.

Нік розгубився, він подумав, що вона привела його в засаду і його схоплять але дівчинка повернулась і тоненьким голосочком сказала: " Тут я живу...", Нік випустив сокиру з рук, у його очах майнуло його життя, він згадав, що його минуле було таке ж і почав згадувати хто він. З вікна виглянула чиясь постать і замітивши, що Нік тримає руку дівчинки вона ринулась до виходу. Дівчинка відпустила руку Ніка і побігла навпроти цієї постаті, це був її батько, він вибіг на подвір'я і прицілившись дробовиком, який він захопив по дорозі на вулицю, дівчинка почала махати руками і кричати: " Не стріляй, він хороший..." але батько нажав на курок і Нік завалився на землю, батько зробив перезарядку але дівчинка вихопила дробовик з його рук і кинулась до Ніка. Через кілька хвилин Нік прийшов до тями у чиїйсь кімнаті на м'якому ліжку, оглянувши кімнату і побачивши велику кількість м'ягких іграшок він зрозумів, що опинився у кімнаті цієї дівчинки. Спочатку він оцінив ситуацію але почувши кроки по коридору він піднявся з ліжка і підбіг до вікна, схопився за рамку і хотів вже стрибати але почув ніжний, тоненький голосочок цієї дівчинки і зупинився: " Куда ти? Вибач мого батька, він переживає за мене і тому вистрілив, я йому вже все пояснила і тепер ти наш гість.", дівчинка підійшла до Ніка і взяла його за руку, Нік повернувся до неї і подивився їй прямо в очі і згадав про свою сім'ю. З кухні почувся жіночий голос: " Вечеря готова!", дівчинка потягла Ніка туди. По дорозі Нік зустрів батька дівчинки і маму, яка з інтересом дивилась на Ніка. Спочатку усі сіли за стіл, дівчинка промовила молитву і вони почали їсти, замітивши що Нік не може їсти через маску мама запитала: " А що ви ховаєте під нею?", Нік перевів погляд на неї, веселим голосочком викрикнула дівчинка: " Він один із Демонів але добрий.", батько схопив ніж і піднявшись з табуретки кинувся на Ніка але той зробив пару рухів і легко вихопив ніж з руки батька, положив його на стіл, зняв маску і викрикнув: " Я людина!".