Методична розробка для проведення практичного заняття №3 з навчальної дисципліни “Військова підготовка”

ЗАТВЕРДЖУЮ Завідуючий кафедрою № 000 В.І. КАРАЙЧЕНЦЕВ ____ . ___ . 13

Методична розробка

для проведення практичного заняття №3

з навчальної дисципліни

“Військова підготовка”.

Модуль ТСП 03.02. “ Військова топографія ”

Змістовий модуль 3.2.1.2. “ Вимірювання за картою ”

Заняття 2. “ Вимірювання відстаней та визначення координат за картою ”

Навчальна група: усі групи за всіма спеціальностями

Час: 90 хвилин

Місце: аудиторія згідно з розкладом занять

Навчальна та виховна мета:

1. Навчити студентів різними способами визначати відстані та координати.

2. Прищепити тверді практичні навички в проведенні вимірювань за картою.

3. Добиватися від студентів самостійного виконання поставлених завдань.

4. Виховувати у студентів високу штабну культуру при роботі з картою.

Навчальні питання і розподіл часу:

Вступ - 5 хв.

1. Вимірювання відстаней за картою - 20 хв.

2. Визначення геодезичних координат за картою - 30 хв.

3. Визначення прямокутних координат у даній та суміжній зонах - 30 хв.

Підведення підсумків - 5 хв.

Навчально – матеріальне забезпечення:

1. Стенд "Топографічна карта".

2. Плакат №12 “Визначення прямокутних та географічних координат”.

3. Збірник задач, журнал з військової топографії.

4. Курвіметри, офіцерські лінійки, транспортири, вимірювальні циркулі, олівці.

5. Учбові топографічні карти М – 1:50 000 У–41–96–А.

Навчальна література:

1. Військова топографія: Підручник. Київ. 1998 р., с 87-95.

2.Підготовка офіцерів запасу. Загальна тактика. Військово-інженерна підготовка. Військова топографія. Харків. 2010, С.131-148.

3.,, и др.. Учебник « Военная топография ».

- М.: Воениздат. 1986, С.140-146,156-169.

4.Комов пособие «Военная топография» МО ХВВКИУ РВ,

1988 ,С 47-57.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Організаційно-методичні вказівки

Метою практичного заняття є закріплення знань, отриманих на лекції та при роботі з рекомендованою літературою, навчити студентів різними способами вимірювати відстані та визначати координати за картою, прищепити тверді практичні навички у проведенні вимірювань, виховання високої штабної культури в роботі з картою.

Практичні навички в проведенні вимірювань за картою студенти набувають під час практичного відпрацювання індивідуальних завдань у журналі практичних занять з військової топографії (завдання курсанти беруть зі збірника задач з військової топографії, варіанти згідно номерів у журналі обліку навчальних занять). Для кожного з варіантів повинні бути правильно виміряні відстані та визначені координати. Вимірювання проводяться безпосередньо за картою, а результати заносяться у журнал, згідно з установленим зразком, а після закінчення заняття здаються викладачу для перевірки.

Перед початком заняття черговий отримує збірники задач та журнали з військової топографії, курвіметри, лінійки, вимірювальні циркулі, плакат №12.

У вступній частині заняття оцінюється підготовленість студентів шляхом короткого опитування з метою внесення коректив у порядок проведення заняття.

При розгляді першого питання, студенти повинні засвоїти: що таке масштаб, величина масштабу, навчитись користуватись лінійкою, вимірювальним циркулем, курвіметром при вимірюванні прямих і звивистих ліній на карті, а також визначати поправку в довжину маршруту залежно від масштабу карти та типу рельєфу.

У другому питанні, розглянувши фізичну сутність геодезичних координат В і L, основну увагу приділити точності проведених вимірювань, показати різні способи визначення широти і довготи за картою.

Основний час, який виділяється на третє питання, використати на практичне визначення прямокутних координат Х і У у даній і суміжній зонах.

Після роз’яснення та проведення тренувань провести тестування з визначення геодезичних та прямокутних координат.

В кінці заняття підводяться попередні підсумки, відзначаються позитивні сторони, звертається увага на загальні недоліки, доводиться тема наступного практичного заняття.

Методика проведення заняття:

Вступ

1. Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність студентів, їх зовнішній вигляд.

2. Перевірити повноту навчально-матеріального забезпечення.

3. Оголосити тему, мету, питання заняття та порядок їх розгляду, нагадати завдання, яке було дане їм раніше на підготовку до заняття.

4. Провести контрольне опитування з окремих питань лекції або письмову літучку.

І. Вимірювання відстаней за картою

Часткові питання, які обговорюються:

– масштаб карти, величина масштабу;

– які бувають масштаби карти;

– порядок вимірювання прямих, ламаних та звивистих ліній за допомогою лінійки, вимірювального циркуля та курвіметра;

– поправка в довжину маршруту відносно масштабу і типу рельєфу.

При створенні топографічних карт спроектовані на поверхню рівня лінійні розміри всіх об’єктів місцевості зменшують у певну кількість разів.

Ступінь зменшення ліній на карті відносно горизонтальних прокладень відповідних їм ліній на місцевості називається масштабом карти.

Масштаб може бути виражений у числовій формі (числовий масштаб) або графічній (лінійний,

поперечний масштаб) у вигляді графіка. Оформлення числового та лінійного масштабів вказують на карті (рис. 1).

Відстані на карті вимірюють, користуючись здебільшого числовим або лінійним масштабом.

Числовий масштаб – масштаб карти, виражений дробовим числом, чисельник якого – одиниця, знаменник – число, що показує, в скільки разів зменшені на карті горизонтальні лінії місцевості. Наприклад, масштаб 1:50 000 показує, що всі лінійні розміри на карті зменшені вразів, тобто 1 см карти на місцевості відповідає 500 м, або 0,5 км.

Відстань на місцевості у метрах або кілометрах, що відповідає 1 см карти, називається величиною масштабу. Її вказують на карті під числовим масштабом. У наведеному прикладі величина масштабу буде 500 м.

Очевидно, що чим менше знаменник числового масштабу, тим зображення на місцевості крупніше, і навпаки, більш крупним буде той масштаб, в якого знаменник менше.

При користуванні числовим масштабом відстань, що вимірюється на карті в сантиметрах, множать на знаменник числового масштабу в метрах.

Наприклад, на карті масштабу 1:50 000 відстань між двома точками дорівнює 14,7 см, на місцевості вона становитиме 14,7×500 = 7 350 м. Якщо відстань, виміряну на місцевості, необхідно відкласти на карті, то її потрібно поділити на знаменник числового масштабу.

Наприклад, на місцевості відстань між двома точками дорівнює 1 525 м, на карті масштабу 1:50 000 вона буде становити 1 525:500 = 3,05 см.

Лінійний масштаб – графічне зображення числового масштабу у вигляді прямої лінії.

На шкалі лінійного масштабу відрізки позначені цифрами й відповідають відстані на місцевості в метрах або кілометрах. Це полегшує процес вимірювання відстані, тому що не потрібні підрахунки. Вимірювання за ліній ним масштабом виконують за допомогою вимірювального циркуля (рис.2).

“Крок” вимірювального циркуля

а б

Рис.2. Вимірювання відстані за картою вимірювальним циркулем:

а – прямолінійних відрізків; б – довгих прямих та хвилястих відрізків

Довгі прямі та хвилясті лінії на карті вимірюють частинами. Для цього встановлюють крок вимірювального циркуля, що дорівнює 0,5 – 1,0 см, і ним проходять по лінії, що вимірюється, підраховуючи кількість переходів ніжки вимірювального циркуля. Решту відстані вимірюють за лінійним масштабом. Для визначення відстані множать кількість переходів циркуля на величину кроку в кілометрах і додають до отриманої величини залишок. Якщо немає вимірювального циркуля, його можна замінити смужкою паперу, на якій штрихом відмічають виміряну на карті або відкладену на ній за масштабом відстань.

Вимірювання довжини маршруту. Довжину маршруту вимірюють, як правило, курвіметром (рис. 3).Стандартний курвіметр має дві шкали: з однієї сторони метричну (від 0 до 100 см), з другої сторони дюймову (від 0 до 39,4 дюйма).

Механізм приладу складається з обвідного коліщатка, з’єднаного системою зубчастих передач зі стрілкою. Для вимірювання довжини на карті необхідно обертанням коліщатка стрілку встановити на нульову поділку, а потім коліщатком провести по вимірюваній лінії зліва направо, або знизу вгору: отриманий відлік у сантиметрах множать на величину масштабу даної карти.

Правильність роботи курвіметра перевіряють шляхом вимірювання відомої довжини лінії, наприклад, відстань між лініями кілометрової сітки на карті. Похибка у вимірюванні лінії завдовжки 50 см курвіметром має бути не більше 0,25 см.

За відсутності курвіметра по звивистій лінії викладають нитку, а потім, випрямляючи її, визначають довжину лінійкою.

Відстань між двома точками (об’єктами), які розташовуються в одній координатній зоні, можна обчислити за формулою

де Д – відстань на місцевості по прямій між двома точками, м;

Х1,Y1 – прямокутні координати першої точки;

Х2,Y2 – прямокутні координати другої точки.

Виміряна за картою довжина маршруту завжди буде коротшою за дійсну, тому що топографічна карта – це площина і вона не враховує підйоми та спуски доріг. У зв’язку з цим у виміряну за картою довжину маршруту потрібно вводити поправку. Поправочні коефіцієнти для різних типів місцевості неоднакові (табл. 1).

Практично на картах рівнинної та горбистої місцевості поправка на рельєф не вводиться, вона покривається помилкою вимірювання відстані.

Таблиця 1

Поправочні коефіцієнти збільшення довжини маршруту для різних типів місцевості

Тип рельєфу	Поправка довжини маршруту для масштабів
1:50 000	1:	1:	1:
Рівнинний	1,0	1,0	1,05	1,05
Горбистий	1,05	1,10	1,15	1,20
Гірський	1,05	1,20	1,25	1,30

Площі об’єктів місцевості визначають окомірно, порівнюючи їх з розмірами (площею) квадрата координатної (кілометрової) сітки (табл.2).

Таблиця 2

Розміри та площі квадратів кілометрової сітки топографічних карт

Масштаб карти	Розміри сторони квадрата	Площа квадрата
в см	в км	км2	га
1:25 000	4	1	1	100
1:50 000	2	1	1	100
1:	2	2	4	400
1:	2	4	16	1 600
1:	2*	10	100

* Сітка не проводиться, але проведені риски через 2 см

Більш точно площі можна визначати за допомогою палетки (аркуша прозорого пластика або кальки з нанесеною сіткою квадратів у сантиметрах або міліметрах), офіцерською лінійкою або артилерійським кругом. Накладаючи таку палетку на вимірювану ділянку карти, підраховують по ній кількість повних квадратів, а потім підсумовують, оцінюючи їх окомірно. Визначивши таким чином площу ділянки у квадратних сантиметрах, отриманий результат множать на квадрат величини масштабу карти. Наприклад, якщо на карті масштабу 1:50 000 ділянка займає 8,8 см2 , то на місцевості їй буде відповідати площа Р: Р = 8,8 · 5002 = 2 200 000 м2 = 2,2 км2 = 220 га.

Площу зруйнувань у районі ядерного вибуху підраховують за формулою Р = πR2 . Величину радіуса вимірюють за картою. Наприклад, радіус сильних зруйнувань в епіцентрі ядерного вибуху дорівнює 3,5 км, тоді

Р = 3,14·3,52 = 38,5 км2.

Після обговорення та показу студенти виконують завдання в робочих зошитах (конспектах)

Завдання 1. Визначити фактичну вiдстань за обраним маршрутом мiж заданими на картi об'єктами ( збірник задач, задача 5).

Маршрут _______­­­_____ - _____________	Способи вимiрювання
Курвiметр	Вимірювальний циркуль
Вимiряна вiдстань за картою, м
Коефiцiєнт збiльшення довжини маршруту
Фактична вiдстань на мiсцевостi, м

Порядок виконання. Із збірника задач студенти виписують два маршрути руху, наносять їх на карту і проводять вимірювання їх довжини. Спочатку курвіметром, а потім вимірювальним циркулем. Результати вимірювань заносять в таблицю у графу “Виміряна відстань за картою, м”. Потім, в залежності від типу рельєфу для карти М-1:50 000 визначають поправку у довжину маршруту і записують її у графу “ Коефiцiєнт збiльшення довжини маршруту ”. Помноживши виміряну відстань за картою на коефіцієнт збільшення довжини маршруту, отримують значення фактичної відстані на місцевості і записують у графу “Фактична вiдстань на мiсцевостi, км ”.

Завдання 2. Координати точок М, N і К визначені в умовнiй прямокутнiй системi координат Х1,О1,У (збірник задач, задача 6).

Визначити номер зони i координати точок М, N, К у дiйснiй системi координат Х, О, Y. Указати на схемi положення точок М, N, К. Обчислити довготу осьового меридiана зони.

М: Х = 8 , Y =;

N: Х = 5 , Y = 6 ;

К: Х = 6 , Y =

Точки	М	N	К
Номер зони	34	6	15
Y дiйсна	–	35 141
Довгота осьового меридiана	201º	33º	87º

Порядок виконання. Із збірника задач студенти виписують значення Х та Y для точок М, N, К. Указують на схемі положення цих точок в зоні. Потім визначають номер зони, в якій розташовані ці точки (три останні цифри величини ординати Y – це метри, наступні три – кілометри, а решта, одна або дві цифри – номер зони). По номеру зони знаходять довготу осьового меридіану зони за формулою:

,

де: L0 – довгота осьового меридіану зони;

Nз – номер зони.

Y дійсна визначається наступним чином: від значення Y (км, м) в умовній системі координат Х1 , О1 , Y відняти м, тобто, умовно віднесений на захід на 500 км осьовий меридіан зони повернути назад.

Як що Y в умовній системі координат Х1 , О1 , Y буде більше м – то Y дійсна буде – додатна, а якщо менше – від’ємна. Отримані значення для точок М, N і К заносяться в таблицю.

Зробити висновки. Перейти до наступного питання.

2.Визначення геодезичних координат за картою

Після закінчення часу, відведеного на перше питання, доцільно теоретичні положення другого і третього питань розглянути разом, а потім перейти до вирішення завдань в робочих зошитах (конспектах).

Часткові запитання, які обговорюються:

– системи координат, що застосовуються у військовій топографії;

– географічні координати В і L;

– плоскі і прямокутні координати Х і У та їх фізична сутність;

– порядок визначення геодезичних і прямокутних координат точок;

– порядок нанесення точок (цілей) на карту за відомими координатами.

Геодезичні координати. Г е о д е з и ч н о ю ш и р о т о ю точки А називається кут В, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даний точці і площиною екватора. Широта відраховується по меридіану в обидві сторони від екватора і може приймати значення від 0 до 90º. Широти точок, розташованих на північ від екватора, називаються північними (додатними), а на південь – південними (від’ємними).

Г е о д е з и ч н о ю д о в г о т о ю точки А називається двогранний кут L, утворений площинами геодезичного меридіана даної точки і початкового (Гринвіцького) геодезичного меридіану. Площина геодезичного меридіану проходить через нормаль до поверхні земного еліпсоїду в даній точці паралельно його малій осі.

Довготи точок відраховуються від Гринвіцького меридіана на схід і на захід і називаються відповідно східними (додатними) і західними (від’ємними). Підрахунок їх ведеться від 0 до 180º в кожну сторону.

Визначення географічних координат точок за топографічною картою.

Внутрішніми рамками топографічних карт є лінії меридіанів і паралелей; їхні широта і довгота підписуються в кутах кожного аркуша карти. На картах західної півкулі в північно-західному куті рамки праворуч від підпису довготи меридіана міститься підпис “ На захід від Гринвіча”.

На картах масштабів 1:25 000 – 1:сторони рамок поділені на відрізки, що дорівнюють 1´. Ці відрізки відтінені через один і розмежовані точками по 10″ (окрім карти масштабу 1:

На кожному аркуші карти масштабу 1:50 000 і 1:вказують перетин середніх меридіана і паралелі з цифровим позначенням у градусах і мінутах, а на внутрішній рамці – виходи мінутних поділок завдовжки 2–3 мм. Це дозволяє при необхідності прокреслювати лінії, які з’єднують однойменні паралелі й меридіани на склейці карт.

На картах масштабу 1:і 1:1 проводять паралелі через 20΄ і 40΄, а меридіани через 30΄ і 1º відповідно.

На середині кожного аркуша цих карт на лініях меридіанів і паралелей підписується їх широта і довгота, наносяться штрихи відповідно через 5΄ і 10΄, які дають можливість визначити географічні координати на склейці карт.

Визначення географічних координат за картою виконується за відомими широтою і довготою найближчих до даної точки паралелі і меридіана.

Для цього на картах масштабів 1:25 000 – 1:проводять на південь від точки паралель і на захід – меридіан і сполучають однойменні мінути за сторонами рамки аркуша карти (рис. 4).

Потім від проведених ліній визначають величину відрізків (Аа1 і Аа2 ) на сторонах рамки.

На рис. 3.16 точка А має координати В = 54º35´40″ північної широти, L = 37º41΄30″ східної довготи. Точність визначення географічних координат об’єктів (цілей) за картами масштабів 1:– 1: не перевищує 2″ – 10″ відповідно.

Нанесення цілей на карту за географічними координатами. На західній і східній рамках аркуша карти відмічають значення координат цілей за широтою, а на південній і північній рамці – за довготою. З’єднавши відмітку за широтою і довготою, на перетині паралелі та меридіана наносять положення цілі на карті. На рис. 3.16 наведений приклад нанесення на карту точки М за координатами В = 54º38´15″ Пн. ш., L = 37º34´24″ Сх. д.

Рис.4. Визначення географічних координат за картою (точка А)

та нанесення на карту точок за географічними координатами (точка М)

Точність визначення географічних координат об’єктів (цілей) за картами масштабів 1:–

1: не перевищує 2″ – 10″ відповідно.

3. Визначення прямокутних координат у даній та суміжній зонах

Плоскими прямокутними координатами в топографії називаються лінійні величини – абсциса Х і ордината Y, які визначають положення точки на

Х

Необхідно відзначити, що ці координати на топографічних картах (у проекції Гауса) дещо відрізняються від декартових координат на площині, які прийняті у математиці.

Х

Необхідно відзначити, що ці координати на топографічних картах (у проекції Гауса) дещо відрізняються від декартових координат на площині, які прийняті у математиці.

За вісь Х прийнята вертикальна лінія, за вісь площині (карті), на якій відображена поверхня земного еліпсоїда. При розгортанні зон у площину проекція Гауса задає в кожній зоні систему прямо

Х

кутних координат, де вісь Х – осьовий меридіан зони, а вісь Y – лінія екватора (рис. 5).

Х

Х

Тому для збереження знаків тригонометричних функцій і користування таблицями тригонометричних величин положення осей координат, прийняте в математиці, повернуте на 90º.

За додатний напрямок осей координат для осі абсцис (осьового меридіана зони) прийнято напрямок на північ, для осі ординат (екватора еліпсоїда) – напрямок на схід.

Осі координат ділять шестиградусну зону на чотири четверті (рис.5), відлік яких ведеться за годинниковою стрілкою від додатного напрямку осі абсцис.

Положення будь-якої точки в кожній зоні відносно початку координат, наприклад точки М, визначається найкоротшими відстанями до осей координат, тобто за перпендикулярами.

У північній півкулі Землі (І та ІV чверті зони) знаки Х додатні. Знак ординати Y у четвертій чверті від’ємний.

X

Для уникнення від’ємних значень Y початок відліку відноситься за межі зони на захід на відстань 500 км від перетину осьового меридіана з екватором.

У цьому випадку Y будь-якої точки на захід від осьового меридіана зони завжди буде додатним і за абсолютним значенням менше 500 км, а Y точки на схід від осьового меридіана – завжди більше 500 км. Оскільки ширина зони на екваторі становить більше 668 км (рис.6), то в межах однієї зони Y може бути від 166 до 834 км, а Х – від 0 до 10 000 км.

У кожній зоні проводяться лінії координатної сітки – сітки квадратів, утвореної горизонтальними і вертикальними лініями, які проведені паралельно осям прямокутних координат. Лінії сітки проводяться через ціле число кілометрів. Тому координатну сітку називають також кілометровою сіткою, а її лінії – кіло-метровими.

X

На карті масштабу 1:25 000 координатна сітка проводиться через 4 см, тобто 1 км на місцевості, а на картах масштабів 1:50 000, 1:і 1:– через 2 см (1, 2 та 4 км на місцевості відповідно).

На карті масштабу 1:координатна сітка не наноситься, подаються лише виходи ліній сітки через 2 см на внутрішній рамці кожного аркуша карти. За необхідності за цими виходами можна нанести сітку на карту.

Координатна сітка кожної зони позначена цифрами, які однакові в усіх зонах. Таким чином, у кожній зоні є множина точок, числові значення координат яких однакові з числовими значеннями координат інших зон. Наприклад, точка у десятій зоні має координати Х = , Y = 320 600.

В якій-небудь іншій зоні, наприклад, в одинадцятій, через те, що позначення в усіх зонах однакові, ці координати повторюються. Отже, точок з однаковими координатами на земній поверхні буде 60 (за кількістю зон). Щоб однозначно визначити положення точки, необхідно завжди зліва від значення її ординати указувати номер зони.

На топографічних картах значення абсцис і ординат координатних ліній підписується біля виходів ліній за зовнішньою рамкою аркуша і в дев’яти місцях на кожному аркуші карти. Повні значення абсцис і ординат у кілометрах підписуються біля найближчих до кутів рамки карти координатних ліній, біля ліній, що обмежують квадрати координатної сітки по 100 км, і біля найближчого до північно-західного кута перетину координатних ліній. Решта координатних ліній підписується скорочено двома цифрами (десятки і одиниці кілометрів).

Підписи біля горизонтальних ліній координатної сітки відповідають відстаням від осі ординат (екватора) в кілометрах. Підписи біля вертикальних ліній позначають номер зони (одна або дві цифри) і відстань в кілометрах (завжди три цифри) від початку координат, умовно перенесеного на захід на 500 км від осьового меридіана зони. Наприклад, повні прямокутні координати точки

Х = 5 , Y = 7 Це означає, що точка розташовується на відстані 5 567 км 845 м на північ від екватора в 7-й зоні і на відстані 123 км 550 м на захід від осьового меридіана цієї зони (500 000 м – 376 450 м).

Визначення прямокутних координат точок за картою. При визначенні координат точки за позначенням координатної лінії, що утворює південну (нижню) сторону квадрата, в якому розташована точка, знаходять і записують повне значення абсциси Х у кілометрах. Потім вимірювальним циркулем (лінійкою, координатоміром) вимірюють відстань по перпендикуляру від точки до цієї координатної лінії в метрах і додають її до абсциси Х.

Після цього визначають значення ординати Y цієї точки, для чого знаходять за північною або південною стороною рамки карти і записують значення ординати Y вертикальної координатної лінії, що утворює західну (ліву) сторону квадрата. До отриманої ординати Y додають відстань в метрах, що

виміряна по перпендикуляру від точки до знайденої координатної лінії.

Приклад визначення координати точки А наведений на рис. 3.19:

Х = 5 876 км + 1 100 м = 5 877 100 м Y = 3 302 км + 700 м = 3 302 700 м

Письмова відповідь: “Координати точки А – 5 , 3 ”.

Усна відповідь: “Координати точки А – п’ятдесят вісім, сімдесят сім, сто; третя зона, триста два, сімсот ”.

Тут же наведено приклад визначення координати точки В, яка розташована біля рамки аркуша карти у неповному квадраті:

Х = 5 874 км + 850 м = 5 874 850 м Y = 3 300 км – 1200 м = 3 298 800 м.

Оскільки цифрові підписи ліній координатної сітки записані повністю, то й отримані координати називаються повними. При роботі на двох і більше картах (склейці карт) користуються тільки повними координатами.

При роботі на одній карті для прискорення роботи (складання карти контурних точок, при цілевказуванні, тощо) користуються скороченими координатами, тобто вказують тільки десятки і одиниці кілометрів і метрів (останні п’ять цифр значень Х і Y).

Для точки А (рис. 3.7) вони записуються так: Х =, Y = 02 700.

Як що координати визначаються координатоміром (найпростішим координатоміром служить офіцерська лінійка, на двох взаємоперпендикулярних краях якої є міліметрові поділки і надписи Х та Y), то спочатку знаходять квадрат, в якому розташована точка. Потім на цей квадрат накладають координатомір, сполучають його вертикальну шкалу із західною (лівою) стороною квадрата, а горизонтальну – з точкою як показано на рис. 3.7, і знімають відліки.

Відліки в міліметрах (десяті міліметра відраховують окомірно) у відповідності до масштабу карти перетворюють у дійсні величини – кілометри і метри, а потім величину, отриману по вертикальній шкалі, підсумовують (якщо вона більше від кілометра) з цифровим значенням південної (нижньої) сторони квадрата або дописують до неї справа (якщо величина менша кілометра). Це буде координата Х точки.

Таким же чином отримують і координату Y – величину, відповідну відліку по горизонтальній шкалі, тільки підсумування проводять з цифровим значенням західної (лівої) сторони квадрата. На рис. 3.7 наведено приклад визначення прямокутних координат точки С: Х = 5 ; Y = 3 300 800.

Нанесення точок на карту за прямокутними координатами. Перш за все за координатами в кілометрах і цифровими значеннями кілометрових ліній знаходять на карті квадрат, в якому має бути розташована точка.

Після знаходження квадрата розраховують віддалення точки від нижньої сторони квадрата і отриману відстань відкладають в масштабі карти від нижніх кутів квадрата вверх.

До отриманих точок прикладають лінійку і від лівої сторони квадрата також у масштабі карти відкладають відстань, яка дорівнює віддаленню точки від цієї сторони.

На рис. 3.8 наведений приклад нанесення на карту точки А за координатами

Х = 3 , Y = 500.

При роботі з координатоміром спочатку також знаходять квадрат, в якому розташована точка. На цей квадрат накладають координатомір, сполучають його вертикальну шкалу з західною (лівою) стороною квадрата так, щоб навпроти нижньої сторони квадрата був відлік, відповідний координаті Х.

Потім, не змінюючи положення координатоміра, знаходять на горизонтальній шкалі відлік, відпо-відний координаті Y. На перетині відліків буде місцеположення точки, відповідне даним координатам Х = 3 ; Y = 650.

У даному випадку координатор накладений так, що його горизонтальна шкала сполучена з північною стороною квадрата, а відлік навпроти західної її сторони відповідає різни-ці координати Y точки і цифрового значення цієї сторони (29 457 км 650 м – 29 456 км =

1 км 650 м).

Відлік, який відповідає різниці цифрового значення північної сторони квадрата і координати Х (3 766 км – 3 765 км 500 м = 500 м), відкладений за вертикальною шкалою вниз.

Місце знаходження точки В буде навпроти штриха з відліком 500 м.

Точність визначення прямокутних координат точок і нанесення на карту точок за координатами не перевищує 0,5 – 1 мм у масштабі карти.

Після з’ясування, що таке географічні координати В і L та прямокутні координати Х і Y, навести приклад визначення координат (значення занести до таблиці, точка №3 ). Потім студенти виконують завдання в робочих зошитах (конспектах).

Завдання 3. Визначити прямокутнi та геодезичнi координати об'єктiв (збірник задач, задача 7).

№	Назва об'єкта	Координати
Прямокутнi	Геодезичнi
Х=	Y =	B=	L=
1.
2.
3.

Порядок виконання. Із збірника задач (задача 7) виписати 2 точки і квадрати, в яких вони знаходяться. Для даних точок визначити прямокутні координати Х, Y та геодезичні координати – В, L і записати у відповідні графи таблиці. В задачі 7 точки указані для карти масштабу М-1:50 000

У–41–96–А.

Завдання 4. Визначити положення об'єктів в системi координат сумiжної зони

(збірник задач, задача 8).

№	Назва об'єкта	Прямокутнi координати в сумiжнiй зонi
		Хсм	Y см
1.
2.
3.

Порядок виконання. У графу “Назва об’єкта” зі збірника задач (задача 8) вписати 2 точки і квадрати, в яких вони знаходяться. Визначити прямокутні координати цих точок у системі координат суміжної зони. Для чого:

- при визначенні абсциси Х простим олівцем провести на карті першу кілометрову лінію, яка знаходиться на південь від точки, з’єднавши її виходи, що позначені за рамкою карти, і записати її значення, потім виміряти відстань по перпендикуляру від точки до проведеної лінії в метрах і додати до абсциси Х;

- при визначенні ординати Y, простим олівцем провести першу кілометрову лінію, яка знаходиться на захід від точки, з’єднавши її виходи, що позначені за рамкою карти, і записати її значення, потім виміряти відстань по перпендикуляру від точки до проведеної лінії в метрах і додати до ординати Y.

Визначені координати занести в таблицю.

Провести тестування з визначення прямокутних та геодезичних координат.

Зібрати роботи для перевірки. Студенти виконують завдання 5.

Завдання 5. Визначити ціль за прямокутними та геодезичними координатами

(збірник задач, задача 8а).

№	Координати	Ціль
1.	Х=
Y=
2.	B=
L=

Підведення підсумків заняття

1. Підвести попередні підсумки заняття, відмітити повноту досягнення мети заняття;

2. Довести оцінки студентів за тести;

3. Указати на загальні недоліки, помилки, відмітити кращих;

4. Відповісти на запитання;

5. Дати завдання на самопідготовку, довести тему наступного заняття.

Розробив старший викладач кафедри

загальновійськової та гуманітарної підготовки

працівник ЗС України ______________

Методична розробка обговорена і схвалена

на засіданні кафедри № 000

Протокол № _____ від ____. ____. 12