Тренінгове заняття для класних керівників «Ефективне спілкування»

Тренінгове заняття для класних керівників «Ефективне спілкування»

Знайомство (по колу передається іграшка і кожен коротко розповідає присутнім про себе)

Вправа “Сонечко та хмаринка”

Правила роботи групи

Тренер звертається до групи з питанням: “Для чого в нашому житті існують різні правила?”. Після відповідей учасників пропонує прийняти правила роботи групи під час тренінгу, які записуються на плакаті “Правила групи”.

Орієнтованими правилами тренінгу можуть бути такі:

- приходити вчасно, відвідувати всі тренінги;

- брати участь у виконанні вправ і завдань добровільно;

- говорити від свого імені, про себе, висловлювати власні думки;

- один говорить – усі слухають;

- обговорити дію, а не особу.

Учасники тренінгу обговорюють записані правила, складають їх остаточний варіант. Далі тренер підсумовує роботу і записує останнє правило: ці правила мають силу протягом усіх наших тренінгів.

Доцільно вивісити правила на видному місці і починати кожний тренінг з їх повторення.

Вправа “Якості та вміння, важливі для ефективного спілкування”

Мета: з’ясувати уявлення учасників про важливі якості та вміння особистості, необхідні для ефективного спілкування.

Хід вправи

Кожному учаснику пропонується протягом 5 хвилин самостійно скласти й записати список якостей та вмінь людини, які, на його думку, необхідні для ефективного спілкування. Після цього проводиться дискусія, метою якої є узагальнений список якостей (записується на плакаті). Кожний член групи може висловити свою думку, наводячи аргументи та приклади.

Коли роботу над плакатом “Якості та вміння, важливі для ефективного спілкування” буде завершено, тренер пропонує обговорити, наскільки список, складений кожним учасником самостійно, відрізняється від загального.

Мозковий штурм “Спілкування – це...”

Усі відповіді учасників записуються на фліп-чарті. Після цього тренер узагальнює їх разом з підлітками. У ході мозкового штурму учасники можуть висловитися щодо “конфліктного” спілкування. Тренер має обговорити цей момент і підвести підлітків до висновку, що конструктивно вирішити будь-яку проблемну ситуацію можна за умов ефективного спілкування.

Гра-розминка “М’ячик по колу”

Мета: активізувати учасників, підготувати їх до подальшої роботи.

Оснащення: м’ячик.

Хід вправи

Усі часники разом з тренером стають у коло, тримаючи руки за спиною. У тренера в руках м’ячик, який треба передати по колу із рук в руки якомога швидше, таким чином, щоб м’ячик не впав на підлогу.

Інформаційне повідомлення “Слухати – розуміти – взаємодіяти”

Під час спілкування між людьми відбувається досить складний процес розуміння.

Чому цей процес складний? Тому, що, коли уявити реальність у вигляді якогось ландшафту, кожен з нас бачить власну карту цього ландшафту. У створенні карти беруть участь особливості сприймання (переважно зорового, слухового або чуттєвого), особливості мови, засоби, за допомогою яких ми відбираємо важливе чи неважливе, власний досвід людини тощо. Звичайно, якщо люди належать до однієї мовної сім’ї, одного соціокультурного середовища, мають подібний життєвий досвід – можливостей зрозуміти одне одного в них більше. Якщо ж спілкування відбувається між людьми різних поколінь, то одне й те саме слово в їхньому розумінні може мати різне значення ( наприклад, для вчителя “драп” – це різновид тканини, а для підлітка – різновид наркотичної речовини). Ви тільки уявіть, що може вийти з такого спілкування! Отже, можливості взаєморозуміння між ними значно обмежується.

Водночас невміння слухати часто стає основною причиною неефективного спілкування, непорозумінь і навіть конфліктів. Чому ми часом не вміємо вислухати і зрозуміти іншого? Тому, що рівень нашої уважності нестабільний, він коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлень. Наш емоційний стан також відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми “відключаємося”. Уміння слухати є найважливішою умовою ефективного спілкування.

Активне слухання – це не просто мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності та культури.

Існує кілька рівнів активного слухання:

1 рівень – найпростіший. Він передбачає, що слухач вставляє у монолог свого співрозмовника слова “ага”, “так”, чи повторно проговорює те, що почув, - свого роду “ відлуння”, що свідчить про увагу до співрозмовника.

2 рівень – у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що теж дає змогу уникнути непорозуміння. Найвідоміші прийоми цього рівня – перефразування, підсумування.

Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад, “Якщо я правильно тебе зрозумів, то...”.

Пояснення дає змогу здобути більше інформації, полегшити співрозмовникові розуміння іншої точки зору. Сам прийом полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовувати різні запитання.

3 рівень – пов’язаний з розвиток ідей, які ви почули від співрозмовника. Але, перш ніж розвивати ідеї співрозмовника, ви маєте дати належну оцінку почутому.

Прийом належної оцінки допомагає показати співрозмовникові, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад, “Я ціную твоє бажання вирішити проблему”; “Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи”; “Дякую за твої зусилля”.

Після інформаційного повідомлення доцільним видається висновок: ефективність процесу спілкування залежить від багатьох чинників і неодмінно від усіх елементів комунікації (відправника, приймаючого та середовища).

Демонструється плакат “Секрети ефективного спілкування”:

Говори так, щоб тебе почули.

Слухай так, щоб зрозуміти, про що йдеться.

Створюй умови для того, щоб ситуація навколо процесу спілкування сприяла комунікації.

Вправа “Плітка”

Мета: показати механізм створення неефективної комунікації, виявити чинники, що впливають на спотворення інформації.

Оснащення: малюнок абстрактного змісту.

Хід вправи

Шість осіб з аудиторії. Сьомому демонструють картину, яку він має уважно роздивитися і запам’ятати її зміст. Після цього учасники, що перебували за дверима, по одному заходять в аудиторію. Їхнє завдання – уважно вислухати сьомого учасника, який розповість про зміст картинки, та якомога точніше переповісти цей зміст наступному учасникові. Останні два гравці мають зобразити на малюнку інформацію, яку почули. Всім іншим учасникам дається завдання мовчки спостерігати за ходом вправи, запам’ятовувати або занотовувати всі подробиці, щоб бути готовими аналізувати її після завершення.

Запитання для обговорення

§ Що відбувалося з інформацією, яка передавалася учасниками, під час виконання вправи?

§ Чи змінилася інформація у фіналі вправи?

§ Чому це відбулося?

§ Чому інформація спотворювалась?

§ Які чинники впливали на процес передачі інформації?

§ Чи відчували ви відповідальність за достовірність інформації, переданої вами?

§ До чого може призвести така ситуація в реальному житті?

Гра “Борщ”

(ведучий поділяє присутніх на групи за назвами овочів, по команді ведучого учасники міняються місцями.)

Інформаційне повідомлення “Слова та жести у спілкуванні”

Переважно люди спілкуються за допомогою мовлення, тобто слів.

При цьому типі спілкування інформація підсилюється інтонаціями, логічними наголосами, паузами, гучністю голосу, швидкістю мовлення.

Поряд зі словесною комунікацією існує несловесне спілкування, тобто певна система знаків, що використовується в процесі взаємодії людей. До засобів такого спілкування належать жести, міміка обличчя, рухи тіла, контакт очей.

Специфічними засобами безсловесного спілкування є плач, сміх, кашель, вигуки типу “ой”, “ох!”, “гей!” тощо.

Серед безсловесних засобів як специфічні відзначають також простір (чи дистанцію) під час спілкування.

Вправа “Я – повідомлення”

Мета: навчити підлітків виражати свої почуття без оцінок, невдоволення, образ.

Хід вправи

На початку тренер надає інформацію про вправу “Я – повідомлення”.

Інформаційне повідомлення

Вадливо вміти проявляти толерантність під час спілкування. Це передбачає не тільки прийняття іншого, а й вміння підтримати і допомогти йому. У конфліктній ситуації, коли людина переживає сильні негативні емоції, з’являються проблеми з їх вираженням. Одним з ефективних засобів вирішення цієї проблеми є усвідомлення своїх почуттів і здатність сказати про них партнеру. Саме цей спосіб самовираження і називається “Я – повідомлення”.

“Я – повідомлення” – це усвідомлення та проголошення власного стану, викликаною ситуацією, що склалася. Використання під час розмови засобів вправи “Я – повідомлення” допомагає висловити свої почуття, не принижуючи іншу людину ( порівняйте: “Я дуже хвилююся, коли тебе немає вдома об 11-й вечора” та “Ти знову прийшов додому об 11-й вечора?!”).

“Я – висловлювання” – це проголошення почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми з цього приводу. (“Вибач. Але я відчуваю роздратування, коли говориш це...”, “Коли чую твої слова, я навіть не знаю, що і сказати, настільки я розгублена”). Формулюючи таким чином питання, ви усвідомлюєте власну проблему: це – моя проблема, що я роздратована, це – мої відчуття, і ніхто, крім мене, не може зрозуміти, чому саме ці відчуття виникли у мене в цій ситуації. Важливо зрозуміти, що “Я – висловлювання” конструктивно змінює не тільки ваше ставлення до конфліктної ситуації, а й ставлення вашого партнера до неї. Людина завжди відчуває, коли її звинувачують чи хочуть перекласти на неї відповідальність. Ваше щире висловлювання своїх почуттів з позиції усвідомлення власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає вашого партнера замислитися над правильністю і його власного вчинку.

“Я – повідомлення” враховує не тільки проголошення свого емоційного стану, а й визначення умов та причин, що викликали цю ситуацію.

Орієнтована схема “Я - висловлювання”:

1) опис ситуації, яка викликала напруженість (“Коли я бачу, що ти...”, “Коли це відбувається...”, “Коли я стикаюся з такою ситуацією...”);

2) точне визначення власного почуття у певній ситуації (“Я відчуваю...”, “Я не знаю, що і сказати...”, “У виникла проблема...”).;

3) побажання щодо зміни ситуації (“Я просив би тебе...”, “Я буду вдячний тобі, якщо...”).

Після обговорення інформаційного повідомлення тренер об’єднує учасників у три команди і пропонує (використовуючи “Я – повідомлення”) обговорити або розіграти наступні ситуації.

- Твій молодший брат розмалював фломастером твої підручники.

- Твої друзі пішли у кіно, а тебе не взяли з собою.

- Мама сварила тебе за неприбрану кімнату.

На виконання завдання відводиться 5-7 хв. Далі кожна група представляє свої варіанти вирішення наведеної ситуації, аргументуючи їх. При цьому бажано акцентувати увагу на використаних “Я – повідомленнях”.

Запитання для обговорення

§ Які висловлювання ми переважно використовуємо у повсякденному житті?

§ Чи важко вам було оперувати “Я – повідомленнями”?

§ Чому це важко було робити?

§ Що ви відчували, коли до вас зверталися з “Я – повідомленнями”?

Гра-розминка “Австралійський дощ”

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Хід вправи

Учасники стають у коло. Інструкція: Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

- В Австралії піднявся вітер. (Ведучий тре долоні),

- Починає крапати дощ. (Клацання пальцями).

- Дощ посилюється. (Почергове плескання долонями по грудях).

- Починається справжня злива. (Плескання по стегнах).

- А ось град – справжня буря. (Тупіт ногами).

- Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах).

- Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях).

- Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями).

- Тихий шелест вітру. (потирання долонь).

- Сонце! (Руки догори).

Що заважає при спілкуванні

Надання порад

Прийняття рішення за іншого. Пропозиція власної точки зору. Поради, що робити. Априклад6 “Я вважаю, що ти повинен...”, “На твоєму місці я б...”

Хибні висновки

Необґрунтовані припущення щодо висловлювань співбесідника. Інтерпретація поведінки людини без підтвердження її самою цією людиною. Поспішні висновки. Наприклад: “Ти просто ще не можеш зрозуміти всіх наслідків...”, “Все це від того, що ти товаришуєш із Н”.

Моралізування

Висловлення співбесіднику загальноприйнятої оцінки щодо того, що є правильним чи неправильним в його поведінці. Наприклад: “Зустрічатися з хлопцем, старшим за себе – це нариватися на неприємності”.

Оцінка вчинків

Повідомлення про твоє схвалення або незгоду з учинками людини або з тим, що вона вказала у безособовій формі. Застосування таких слів, як “добре”, “погано”, “правильно”.

Наприклад: “Ти правильно кажеш”, “Ти помиляєшся”.

Формальні відповіді

Увічливі поверхові коментарі, які не концентруються на тому, що відчуває або намагається сказати співрозмовник. Наприклад: “Який чудовий день”, “Добре, що ти до цього спокійно ставишся”.

Хибне заспокоєння

Уживання вдавано-втішливих фраз у спробі заспокоїти. Наприклад: “Усе буде гаразд”.

Нашарування

Обидва співбесідники говорять одночасно.

Перебивання

Співрозмовники перебивають один одного.

Хибне підбадьорювання

Один із співрозмовників відхиляється від основної теми розмови, переключаючи увагу на якісь приємні речі, далекі від того, що справді хвилює співбесідника. Наприклад: “Ти був у суботу на дискотеці?”.

Закриті питання

Співрозмовник ставить питання, які вимагають відповіді “так” чи “ні” й не сприяють продовженню бесіди. Наприклад: “Ти засмучена”, замість: “Що з тобою?”.

Розповіді про себе

Людина більшість часу розповідає про себе та ділиться своїми думками й переконаннями.

Повчання

Співрозмовник радить іншій людині, як їй поводитись. Наприклад: “Краще роби те, що я скажу”.

Поспішні висновки

Наприклад: “Я знаю, що треба робити. Ти повинна поговорити з матір’ю”.

Переорієнтація та пере направлення

Зміна теми розмови з метою уникнути обговорення складних тем. Наприклад: “Краще забудь цей прикрий випадок. Що сьогодні по телевізору?”.

Демонстрація незгоди або відсутності інтересу невербальними засобами

Дії, що відвертають увагу

Під час розмови паралельне виконання якихось дій: співрозмовник пише, дивиться у вікно, перекладає речі тощо.