Олександр Пиза: «Це неймовірне відчуття: коли ти нікому нічого не винен, а всі роблять по совісті і по своїх обов’язках»
Олександр Пиза – поміркований політик, який не часто показує свої емоції на людях. За час перебування в депутатському кріслі запам’ятався небагатослівністю, адже говорить лише тоді, коли має сказати щось по-суті. Хоча разом із тим, він все ж відмітився несподіваними рішеннями. Зокрема, Олександр Пиза здивував багатьох, коли серед ночі в соціальній мережі «Фейсбук» оприлюднив заяву про вихід із «Фронту змін», який він на Волині й очолював, а на ранок дав коротеньку прес-конференцію з цього приводу.
Наразі Олександр Пиза – помічник народного депутата України Сергія Мартиняка і депутат міськради, який належить до комісії, що опікується бюджетом міста. А ще він колишній банкір, людина, яка певний час працювала і навчалась у Лондоні, захоплюється мистецтвом фотографування та багато часу проводить у соціальних мережах. «Волинський інформаційний портал» вирішив поспілкуватися з Олександром Пизою про останні події в місті, Україні та й на світовій арені.
- Більшість знає вас як депутата Луцької міської ради. Однак зараз ви працюєте помічником народного депутата України Сергія Мартиняка. Розкажіть про те, чим саме займаєтесь.
- Давайте розпочнемо розповідь із минулого року, коли я написав заяву про вихід із партії «Фронт змін». Я сказав, що іду працювати помічником народного депутата. Оцінили це неоднозначно, але моє рішення було щире… Багато місцевих політологів зауважили, що треба було не говорити, куди планую йти, почекати. Але не бачу в цьому проблеми. Чому я про це згадав? Тому що фактично роблю те саме, що й робив, тільки не для партії, а для конкретного депутата на конкретній території в конкретному регіоні. Насправді моя робота стала ефективніша, результативніша, хоч і складніша. Але мені це подобається.
Я відповідаю за всю роботу депутата в окрузі з громадою.
- Чи не шкодуєте, що пішли з ФЗ, адже ви цю партію очолювали?
- Я шкодую, що так трапилось із «Фронтом змін». Бо чи вийшов би я з нього, чи ні, а політичну силу все одно ліквідували б. «Фронт» представлений на початку формування як партія середнього класу, ліберально-демократичного спрямування. Саме тому я був у її лавах.
А про те, що зробив той крок і пішов із ФЗ, не шкодую.
- Політика для вас – це…
- На сьогодні – це моє існування, по суті – життя. Я намагаюсь робити все щиро. І віддаватись повністю цьому. Думаю, що це правильно. Саме тому закриваю підприємця, продаю своє кафе і буду займатись винятково своєю роботою.
- Ви мали власне кафе в Луцьку. Тож скажіть, чи складно в умовах України і її законодавства, зокрема податкового, вести бізнес?
- Неймовірно складно. Тому що податкова система побудована не для того, щоб розвинути бізнес, а для того, щоб зібрати більше податків. Це неправильна система.
Я розкажу одну історію з часів, коли я працював у банку. Один із клієнтів відправляв на експорт ланцюги. А гроші вчасно не прийшли. Ми зв’язалися з цим покупцем у Нідерландах, аби спитати, де кошти. Він сказав, що вже віддав (проплатив) їх.
Як виявилося, клієнт живе в селі ( умовно), далеко від міста, він підприємець. І з банком чоловік працював методом поштового пересилання платіжки. Він написав платіжку від руки, запечатав у конверт і кинув у пошту. Лист три дні йшов. Потім банк ще три дні думав, коли б відправити. У результаті гроші прийшли через два тижні.
Але чоловік самостійно працює, наймає аудиторську фірму, щоб робила йому баланс. Він наперед знає, які – один раз у рік! – треба сплатити податки, і просто робить свою справу. Раз тільки юриста залучив, щоб допоміг йому скласти умови контракту. І все. Жодних перевірок, жодних труднощів, жодних додаткових змін у законодавстві, звітностей. Одна людина мала контракти на мільйони євро і спокійно все робила.
А в нас треба мати дві вищі освіти і трьох бухгалтерів, щоб зробити податкові та інші звіти, необхідно заплатити шалені податки і бути постійно комусь щось винним! Це дуже заважає бізнесу.
- Ви вирішили віддати весь свій час політиці та новій роботі. Тож чи збираєтесь продовжувати політичну кар’єру та балотуватись до міської ради на наступних виборах?
- Я планую продовжувати той напрямок роботи, який зараз маю. Балотуватись я буду, але ще не впевнений до міської чи до обласної ради.
- Наразі виборче законодавство не дозволяє самовисуватись у ці ради, тож чи готові приєднатись до лав якоїсь політичної сили і якщо так, то якої?
- Я думаю, що якщо це буде умовою, то готовий, але до якої, я ще не визначився.
- Нині ви працюєте в бюджетній комісії. Як можете оцінити стан економіки України й міста?
- Загальний стан економіки – жахливий. Найперше через те, що Україну грабували. Зараз ми бачимо масштаб цього грабежу. Коли люди зі свити Януковича (Віктор Янукович – екс-президент України, – ВІП) прийшли до влади, вони вважали і вважають себе крутими бізнесменами. Але ж займались не стільки бізнесом, скільки «віджиманням» бізнесу в інших людей. А що таке «віджати»? Це забрати ніби по-доброму, може, комусь якусь суму коштів виплатити, чисто символічно.
Але якщо людина створила бізнес сама, то вона знає всі нюанси та дрібнички, як треба працювати. І коли справу просто «віджали», то вона не буде працювати. Тому що це не автомобіль, який злодій вкрав, завів і поїхав. Бізнесом треба кожен день займатись. А в нас він не працював ефективно. Чужий бізнес влада придавлювала. Тож він або мав іти у тінь, або теж працював неефективно. Відповідно, немає податків – немає наповнення бюджету.
Якщо ж говорити про Луцьк, то на той обсяг населення, яке є, обсяг виробництва ще рятує місто. Я порівняю з Тернополем. Там теж є гроші в місті, які ходять, блукають та бродять, але наповненість там зовсім інша. Адже гроші приходять через заробітчан з Італії, Іспанії, Португалії.
У нас же є великі підприємства та торгові марки, які приносять прибутки, але, на жаль, дуже мало дрібних підприємців.
- Повернімося до не такого вже й далекого минулого. Ви були одним з ініціаторів створення у міській раді комісії, яка б займалась питаннями розвитку Старого міста. Чи полишили цю ідею?
- Так. Полишив. Багато людей у міській раді, з ким я спілкувався про створення цієї комісії, не прийняли рішення піти з попередніх комісій робити щось нове. Мене підтримував Андрій Калахан, якого вже немає з нами, та ще один депутат. Але нас було замало.
- Якщо говорити про Старе місто й інші принади Луцька, то, на вашу думку, чого бракує обласному центру, аби стати Меккою для туристів?
- В першу чергу бракує хорошої інфраструктури. Але це таке, так би мовити, електоральне питання. Найголовніше – варто навести лад із Центральним ринком. Однак там багато працівників, а вони – виборці. І ніхто не хоче брати на себе це питання. А це треба робити, потрібно ринок окультурювати: там не має бути секонд-хенду, оптової торгівлі, продажу з тротуарів. Там може бути кафе, готель, навіть торговий центр, але його треба облагородити.
- Про перенесення Центрального ринку говорять вже багато років. Та чи все ж може це статись не лише на словах?
- Звичайно, може. Для цього треба поміняти структуру транспортних розв’язок. Щоб на нове місце транспорт їздив так само часто, як і на це.
Також потрібно, щоб люди попереносили туди свої робочі місця. Я за те, щоб новий ринок постав на ДПЗ. Там є місце і умови для нормальної роботи. Тільки я не знаю, хто за це візьметься. Хоча, як показує робота Миколи Романюка (Микола Романюк – Луцький міський голова, - ВІП), великі об’єкти та недобудови, які почали його попередники, він доробив. Швидко і нормально. Продали великі об’єкти, з якими не могли навести лад попередні власники. Наприклад, універмаг «Луцьк». Я не знаю, хто там що купує, але виглядає ЦУМ пристойно.
- Певний час ви прожили у Європі, куди ми всі прагнемо, а саме в Англії. Чим різняться люди і суспільство їхнє від нашого?
- Це демократія. Своя демократія в них закінчується там, де починається демократія когось іншого, і недоторканість приватної власності. Мене здивувало, але це, напевне, правильно: там ніхто нікому нічого задарма не робить. Там за все треба платити. І люди, особливо пенсійного віку, усе рахують. Бюджет вони складають на рік. Раз у тиждень їздять на закупи, бо це вигідніше. Вони не вмикають зранку, коли чистять зуби, постійно проточну воду, а роблять це тільки тоді, коли вона потрібна. Так само з миттям посуду. Це багата держава, але люди дуже економні. У нас же, як тільки отримуєш великий дохід, одразу треба його витратити.
Там немає корупції, на жодному щаблі. Це неймовірне відчуття, коли ти нікому нічого не винен, а всі роблять по совісті та по своїх обов’язках. Я думаю, у нас це теж буде. Тільки не треба дати можливості людям знову додертись до тієї корупції.
- Яким ви бачите Луцьк у майбутньому?
- Я тернопільський і тішуся, що в Луцьку. Намагатимуся, щоб місто процвітало і мало хороше обличчя. Дай, Боже, стабільності в Україні – і за років п’ять ми будемо зовсім іншими.
- На наступну сесію міської ради виноситься питання про створення комунального підприємства на Завокзальному («Варшавському») ринку. Яке ваше ставлення до КП у цілому?
- Я скажу як колишній банкір: будь-яке державне підприємство – це потенційний напрямок до корупції. Людина – слабка істота: якщо дати їй можливість спокуситись, то вона спокуситься. Хтось більше, хтось менше. Тому такі всі речі можуть і повинні робити приватні структури. Це професійність, відповідальність, відсутність корупції. А так у нас лишилося з совєтів, що сам не можу, а іншому не дам, бо шкода. Я не підтримую такого.
Може бути концесія. Тобто приватний підприємець робить, а міська рада чи інша державна установа має 49% й отримує частину прибутку. Все. Управляє ж приватний підприємець. Він ефективніший.
- Нещодавно ви увійшли до складу депутатської групи «Рідне місто». Чому зробили такий вибір?
- Це було найскладніше, тому що має бути якось оболонка, бо один у полі не воїн. Ми не однорідні, але на фоні інших груп – монолітні. Я думаю, що незабаром кількість членів групи збільшиться. Можливо, будуть « асоційовані члени». Є, напевне, підпільне протистояння між групами, фракціями. Воно завжди було і залишиться. Я б просто не хотів, щоб орган, який має забезпечувати господарську життєдіяльність міста, мав дуже сильний політичний вплив. Всі повинні робити свою роботу.
- Що вам найбільше запам’яталось у роботі в Луцькраді?
- Шкода, що багато людей думали і досі думають, що депутат – це якась особа недоступна. Тож і не використовують його як інструмент громадського впливу. Є, звичайно, такі, хто звертається за потреби і без неї, але переважна частина вважає, що поспілкуватись з обранцем громади неможливо. А має бути навпаки: депутат зобов’язаний працювати для людей і заради громади.
Якщо чесно, я вважаю, що ситуацію треба покращувати. Депутати мають працювати й отримувати заробітну плату. Їх має бути вдвічі менше, але кожен – професіонал у своїй галузі.
- В інтерв’ю ВІПу керівник фракції «Батьківщина» Юрій Корольчук заявив, що на посаду секретаря міської ради будуть висувати Василя Гриба. Однак наразі йдеться про те, що цю посаду обійме Сергій Григоренко. Чи готові ви підтримати цю кандидатуру?
- Поки не готовий. Я не сприймаю квотність або спадковість у політичній діяльності. Треба, щоб була дискусія, дебати, програма різних кандидатів на цю посаду. Григорій Олександрович (Григорій Пустовіт – колишній секретар міської ради, а теперішній голова Волинської ОДА,- ВІП) був на своєму місці. Я не впевнений, чи впораєтья Сергій Анатолійович із покладеними обов’язками. І я не впевнений, що його підтримають усі депутати.
- Свого часу під час дискусій про перейменування вулиць ви запропонували дати одній із них ім’я лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Нещодавно біло-сердечна лідерка вийшла на волю. Тож яке ваше ставлення до цього політика та прогнози щодо її політичної кар’єри?
- Юля Тимошенко досі має дуже великий рівень довіри в суспільстві та громаді. Вона доволі тривалий час провела не в найкращих умовах і тому не ознайомлена з реаліями суспільства. Їй зараз треба повертатися й освоюватись. Я не вважаю, що Тимошенко найліпша кандидатура на посаду Президента України. Вона може бути хорошим радником.
- А кого ви особисто готові бачити на пості глави держави?
- В першу чергу це міг бути лідер УДАРу Віталій Кличко. Через те, що він патріот, не помічений у схемах і заробив свої гроші чесно. Що його може зіпсувати? Свита. Але ми на те і є, щоб допомагати.
Арсеній Яценюк має дуже хороші показники та характеристики. Як бізнес-менеджер він дуже вимогливий та послідовний. Він може бути гарним Прем’єром і врятувати ситуацію у країні.
- Зараз формується вертикаль державної влади. На Волині змінюють начальників управлінь, керівників РДА. Як ви ставитесь до цього процесу?
- Минулого тижня ми з іншими помічниками депутата Верховної ради України Сергія Мартиняка робили об’їзд всіх районних центрів та зустрічались із представниками громадських організацій. Ми хотіли з ними познайомитись, розповісти про свою роботу, вислухати про їхні проблеми, запропонувати співпрацю. В мене було запитання, чи вважають вони за потрібне змінити голів РДА, а якщо так, то на кого. Категорично висловились за те, щоб міняти голів РДА, Рожищенський і Горохівський райони, а Локачинський, Турійський та Луцький райони готові залишити попередніх керівників РДА. У Луцькому районі сказали, що завеликий негативний вплив мав пан Волошенюк (Ігор Волошенюк – колишній заступник голови Луцької РДА, - ВІП) і його треба міняти.
Це співпадає і з моєю позицією. Я вважаю, що треба дивитися, як люди працювали. Тобто керівники були кваліфіковані та фахові, але політична складова дозволила декому «перегнути палку».
- А якщо говорити про керівників управлінь. Серед них же теж могли бути хороші спеціалісти?
- Знаєте, коли комп’ютер зависає, що треба зробити? Вийти і зайти. Так само і тут. Я думаю, це єдиний можливий крок. Звільнити всіх треба. Це старається зробити Павло Данильчук і Правий сектор. А потім, може, варто і придивитись до тих людей, але вже дуже прискіпливо, через «окуляри».
Зараз розподіл посад відбувається здебільшого за квотами партій. Чи це правильно?
Я категорично проти цього. Може, ми ще цього не пережили. Було багато людей, які не любили Партію регіонів і Януковича, але вони були поставлені в такі умови, що мусили і стати партійцями, щоб мати роботу. Давайте будемо вважати, що зараз – це перехідний період. Хто не впораєтся за чотири місяця, то піде, або ми допоможемо.
Але якщо люди ідуть на посади, щоб заробити, то ми не можемо таких допускати.
- А особисто вам не пропонували жодних посад?
- Ні. Я мав хорошу розмову з Григорієм Олександровичем. Коли його призначили, я зателефонував і сказав, що дуже втішений з такого призначення. Йому дуже нелегко, але в нього великий плюс – він не злодій, не робив схем і дисциплінований та субординований. Також він не просив протекції. Я думаю, що справиться з цим.
- А яке ваше ставлення до дій Правого сектору?
- Хтось нарікає на Павла Данильчука, але це така ситуативна річ. Я з ним спілкувався і говорив, щоб він обережніше працював зі своїми хлопцями, тому що зараз на них можуть навішати забагато зайвих собак. І взагалі я проти того, щоб воювати з Правим сектором та волинською Самообороною, як про це заявив Швидкий (Віктор Швидкий – призначений Турчиновим начальник УМВС в області, який вже написав рапорт про звільнення, – ВІП). Я розумію, що він офіцер. Та все ж варто було заглибитись у причини всього, а не розповідати, що він зараз прийде і наведе тут порядок.
Ці хлопці вже пережили людську трагедію і біду. Робили це в ім’я України, своєї держави. І що зараз треба робити з ними – це, по-перше, точно не воювати. По-друге, дати їм оболонку юридичну: тобто або громадська організація, або політична партія. І третє – дати їм завдання. Хочуть допомагати – будь ласка. Але, з іншого боку, це дисциплінована робота повинна бути. Не може бути, що хлопці щось хочуть робити, а щось – ні. Або сьогодні працюю, а завтра сплю…
- Ви багато часу проводите в соціальних мережах, фактично є одним із лідерів по активності у «Фейсбуці» серед усіх місцевих депутатів. З чим це пов’язано?
- Там є соціум, який мене чує, реагує, критикує. Це як живе спілкування, миттєве і на широку аудиторію. Я не блогер, а от у «Фейсбуці» можу іноді висловити свої міркування з того чи іншого приводу. Навіть перепощеними матеріалами я показую свою певну позицію, свої переконання.
На «Фейсбуці» я ще з 2007 року, коли він був лише англомовний. Тож із самого початку всіх бачив – хто «заходить» і що робить-говорить. Це відкрита спільнота, і з друзями приємно спілкуватись.
- Саме у соцмережі ви багато приділяєте уваги російській агресії на теренах України. Як можете прокоментувати події у Криму та «референдум»?
- Очевидний факт, що ми не втримали Крим і з цим нічого не можемо зробити, бо до таких речей треба було готуватись давно – два-три президентських терміни. Треба було, зокрема, Ющенку (Віктор Ющенко – колишній президент України, - ВІП) менше думати про бджоли і горщики, а більше про те, як полікувати людей на Сході, як обійняти їх, як зробити взаємні подорожі, більше дізнатись одне про одного. Треба було проводити різні конкурси і там, і там. Але ніхто нікого не запрошував і не возив у гості.
Зараз треба прийняти те, що є. Всіма можливими способами втримувати Крим. Треба торгувати Кримом відповідно до цін міжнародних контрактів, старатись будувати свою економіку. Необхідно, щоб Росія утримувала громадян Криму своїм коштом, якщо вона хоче. І будувати Україну монолітною, аби показувати приклад, а не тільки говорити й обіцяти.
За кілька років кримчани самі прийдуть до нас. Бо за двадцять років незалежності вони відчули, що таке демократія, і тут – не Путінський режим. Ген демократії залишився. А якщо ще й кількох людей призвуть в армію, в російські гарячі точки, то вони теж щось зрозуміють. Я не раджу і не бажаю їм цього, але все може бути.
- Ви згадали Віктора Ющенка. Саме він активно виступав за вступ України до НАТО, однак не отримав підтримки на Сході. Чи не вважаєте, що причина агресії – це ще й те, що ми позиціонуємо себе як позаблокова держава?
- Звичайно, це одна з причин. І замовчування інформації про видачу російських паспортів в Криму. Що, ми не знали? Знали. І в мене відчуття, що я не зміг якось дієво на це повпливати, бо це геополітика, але все ж… До того ж треба було використовувати геополітичні інструменти, наприклад, Будапештський договір. Якщо ці договори не можуть захистити нас, то що може казати США і Англія Північній Кореї та Ірану, аби ті стали безядерними державами? На цю тему було блискуче звернення Арсенія Яценюка до керівників цих держав у Верховній Раді.
Але, на мою думку, потрібно якнайшвидше вступати до НАТО. Це надійно і дешевше.
- Однак, якщо все ж почнеться війна і Україна не отримає підтримки від інших держав, то чи варто воювати, адже відомо, що наша армія проти російської немає ні найменшого шансу на перемогу?
- Україна мусить воювати, якщо розпочнеться вторгнення на континентальну територію. Я переконаний, що ніхто не буде давати відсіч за нас, якщо ми самі не будемо. Чого американці мають воювати за нас, коли ми не робитимемо цього?
- І наостанок: у якій країні ви завтра хотіли б прокинутись?
- Я би хотів прокинутись в українській Ялті (сміється). А насправді, в Україні. Без війни, без грабунку, без агресивного сусіда і корупції, щоб була робота і не крали. І щоб люди були Людьми.
Спілкувалась Анна Єкименко-Поліщук, Інтернет-видання «Волинський інформаційний портал»
