Оплата праці

РЕШЕТИЛІВСЬКЕ РАЙОННЕ

УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕШЕТИЛІВКА -2013

Методичні рекомендації підготовлені Решетилівським районним управлінням юстиції для загального користування широким колам населення.

Підготовлені відповідно до чинного законодавства

ЗМІСТ

Заробітна плата. Тарифна система оплати праці…………4

Форми і системи оплати праці……………………………..11

Оплата праці у святкові, неробочі дні, надурочний та нічний час…………………………………………………...16

Строки виплати заробітної плати, строки розрахунку при звільненні. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні……………………………………………………21

4

Заробітна плата. Індексація заробітної плати

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Регулювання заробітної плати тісно пов’язане з галузевими особливостями організації праці. Звідси виникає потреба в регулюванні заробітної плати за допомогою нормативних актів центральних і галузевих органів виконавчої влади. Загальною правовою підставою видання ними нормативно-правових актів щодо заробітної плати у сфері її державного

регулювання є ст.98 Кодексу законів про працю України та

5

ст. 13 Закону України «Про оплату праці», що передбачають регулювання оплати праці установ і організацій, що фінансуються з бюджету, законодавчими та іншими нормативними актами, угодами та колективними договорами.

Структура заробітної плати складається з: основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

6

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до ст.9,10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання фізичних осіб.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата гарантується у разі виконання норми праці, в тому числі норми інтенсивної праці. Звідси слід зробити висновок про те, що для застосування правил про мінімальну заробітну плату приймається до уваги тільки час, коли працівник виконував роботу. Отже, час, впродовж якого працівник фактично не працював (отримував допомогу по державному соціальному страхуванню, за ним відповідно до законодавства зберігалася середня заробітна плата чи її частина, працівник не працював з поважних чи не поважних причин) не враховується при визначенні виконання роботодавцем обов’язку гарантувати мінімальну заробітну плату, а працівникові гарантується лише частина мінімальної заробітної плати, що дорівнює відношенню фактично відпрацьованого робочого часу за місяць до норми робочого часу за відповідний місяць.

Мінімальна заробітна плата обов’язкова для всіх роботодавців-юридичних осіб (незалежно від права власності,

7

на якому вони засновані та організаційно-правові форми) і громадян (які є суб’єктами підприємницької діяльності або використовують найману працю у споживчому господарстві). Сторони трудового договору мають право погоджувати умову про неповний робочий час, при якому працівникові гарантується мінімальна заробітна плата не повністю, а лише в частині, пропорційній до частки неповного робочого часу в повному робочому часі.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних виплат (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і

8

сумлінно ставляться до своїх трудових обов’язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Характеристики робіт, зазначені в тарифно-кваліфікаційних довідниках робіт і професій працівників, є підставою для тарифікації робіт, для їх розподілу, віднесення до того чи іншого розряду кожної спеціальності або посади. Ця робота виконується власником за погодженням виборним органом первинної профспілкової організації. Результати тарифікації робіт, що виконуються працівниками-відрядниками, відображаються у відрядному наряді. Менш ретельно тарифікуються роботи, які виконуються робітниками, праця яких оплачується почасово, керівниками, спеціалістами і службовцями. Результати тарифікації цих робіт відображаються в штатному розписі, який передбачає кількість працівників кожної відповідної спеціальності і кваліфікації, кількість посад керівників, спеціалістів і

9

службовців, а також у посадових інструкціях.

Тарифна ставка – це норма оплати праці робітника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу. Як правило, встановлюється денна або годинна тарифна ставка у твердій сумі. Встановлення денної тарифної ставки є менш зручним, оскільки як основна норма робочого часу використовується тижнева норма робочого часу тривалістю 40 годин на тиждень. Лише для деяких категорій робітників замість тарифних ставок встановлюються місячні оклади. Тарифні ставки на госпрозрахункових підприємствах встановлюються колективними договорами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник зобов’язаний погодити тарифні ставки з виборним органом первинної профспілкової організації, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності – з представником (органом), вільно обраним найманими працівниками. В установах, що фінансуються або одержують дотацію з бюджетів, тарифні ставки робітників встановлюються, як правило, відповідними центральними органами виконавчої влади. Твердження про те, що законодавчо встановлені тарифні ставки можуть підвищуватися в бюджетних установах при укладенні колективних договорів, у принципі, відповідає закону, але реально є проблематичним.

Посадовий оклад – це норма оплати праці керівників, спеціалістів і службовців за місяць. Він встановлюється у тому ж порядку, що й тарифні ставки робітників.

Встановлення зазначеними вище способами тарифних ставок і схем посадових окладів означає, що власник не має права встановлювати, навіть за згодою з працівником,

10

тарифні ставки та посадові оклади на рівні, нижче визначеного нормативно. Підвищувати їх власник вправі. Відповідно до частини третьої ст.96 Кодексу законів про працю України тарифна ставка має хоч на одну копійку перевищувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифні ставки і посадові оклади диференціюються залежно від складності роботи і деяких інших умов праці. Співвідношення тарифних ставок створює тарифну сітку. Розвиток правового регулювання заробітної плати в нашій державі знав такий етап, коли тарифні ставки визначалися для працівників нижнього для даної спеціальності розряду, а тарифні ставки працівників наступних розрядів визначалися за допомогою встановленого в законодавчому порядку тарифного коефіцієнта – елемента тарифної сітки.

Присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Посилання на «тарифно-кваліфікаційний довідник» означає, що норми тарифно-кваліфікаційних довідників робіт і професій робітників, що визначають порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів, мають перевагу при правозастосуванні перед нормами інших актів. Це стосується, оскільки мова йде про присвоєння кваліфікаційних розрядів на підприємстві, і норм Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, що здобувають професійно-технічну освіту.

11

Форми і системи оплати праці

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітниками, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені

12

законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

На основі почасової та відрядної форм оплати праці можуть конструюватися різні системи оплати праці. Пряма відрядна оплата праці передбачає залежність розміру заробітної плати працівника від рівня (відсотку) виконання норми виробітку. Відхилення від принципу прямої пропорційності при такій системі оплати праці можливе при невиконанні норм виробітку тільки у зв’язку з необхідністю дотримання гарантій для працівників, встановлених законом, угодами, колективним договором. Застосування прямої відрядної системи оплати праці можливе у разі встановлення працівникові не тільки норм виробітку у вигляді кількості одиниць продукції, але й кількості інших одиниць, якими вимірюються результати праці. Так, працю продавця можна оплачувати на основі прямої відрядної системи залежно від отриманого грошового виторгу, страхового агента – від суми отриманих страхових платежів (премій).

Відрядна система оплати праці може встановлюватися із застосуванням норм праці, розрахованих на облік колективних результатів праці. Зокрема, можливе застосування акордної системи оплати праці, тобто оплати праці за кінцевими результатами (за виконання етапу будівельних робіт, за будівельний об’єкт тощо). При відрядній системі оплати праці за колективними результатами праці розподіл відрядного заробітку всередині колективу бригади провадиться за коефіцієнтом трудової участі.

13

Почасова форма оплати праці ставить виплату встановленої тарифної ставки (посадового окладу) у залежність від виконання норми робочого часу. Перевиконання норми робочого часу, встановленої на день (чи на обліковий період при підсумованому обліку робочого часу), допустиме лише у випадку, передбаченому для проведення надурочних робіт, із застосуванням підвищеної оплати або в рамках правил про ненормований робочий день. Невиконання встановленої норми тривалості робочого часу тягне пропорційне зменшення розміру оплати праці. За наявності в цьому вини власника не виключається пред’явлення працівником до власника вимоги про оплату недопрацьованого часу відповідно до правил про оплату простою чи в більш високому розмірі.

Невиконання норми інтенсивності праці при почасовій формі оплати праці, хоча б ця норма й була кількісно точно визначена, наприклад, у вигляді нормованого виробничого завдання, не може бути підставою для зменшення розміру основної заробітної плати. Реакцією на невиконання норми праці в цьому випадку може бути застосування до працівника дисциплінарного стягнення (за наявності його вини). При відсутності вини працівника, якщо невиконання норм праці при почасовій формі оплати праці стало постійним явищем, можливе звільнення працівника з роботи на підставі п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України. Природно, невиконання нормованого виробничого завдання при почасовій формі оплати праці може тягти зменшення розміру премії або позбавлення права на премію повністю.

З метою посилення стимулювання праці працівників застосовується почасово-преміальна та відрядно-преміальна

14

система оплати праці. Почасово-преміальна система оплати праці передбачає поєднання почасової форми оплати праці з преміюванням. Відрядно-преміальна система оплати праці передбачає поєднання відрядної форми оплати праці з виплатою премії.

Закон України «Про оплату праці» не передбачає державного регулювання преміювання. Водночас, зазначення у ст.8 цього Закону на державне регулювання умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній або комунальній власності, працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджетів, слід розуміти як можливість державного регулювання преміювання цієї категорії працівників.

Положення про преміювання доцільно затверджувати як додаток до колективного договору. Разом з колективним договором положення про преміювання повинні обговорюватися, затверджуватися загальними зборами трудового колективу і підписуватися особами, уповноваженими сторонами колективного договору. Положення про преміювання повинні оформлятися так, щоб у відповідного органу при вирішенні спорів не виникало сумнівів у їх дійсності.

На підприємствах можуть затверджуватися положення про преміювання за основні виробничі результати, а також положення про порядок призначення і виплати премій за окремі досягнення в праці. Цілком допустимим є затвердження єдиного положення про преміювання, до якого будуть внесені не тільки правила про преміювання за виробничі результати, але й локальні норми про преміювання

15

за окремі досягнення в праці, а також правила про преміювання, безпосередньо не пов’язане з результатами праці (у зв’язку з ювілеєм, пам’ятною датою, виходом на пенсію).

16

Оплата праці у святкові, неробочі дні, надурочний та нічний час

Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам – за подвійними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Підвищена оплата роботи у святкові і неробочі дні провадиться незалежно від того, привело це чи не привело до перевищення норми робочого часу на місць, яка розраховується виходячи з установленої тривалості робочого часу і кількості робочих днів протягом відповідного місяця.

Робота виконана відрядниками у святкові і неробочі дні, оплачується за подвійними відрядними розцінками. Робота працівників, що знаходяться на почасовій формі оплати праці, у святкові і неробочі дні оплачується в розмірі

17

подвійної годинної або денної тарифної ставки. Праця у святкові і неробочі дні працівників, яким встановлені місячні оклади, винагороджується, крім звичайного місячного окладу, також шляхом доплати в розмірі частини посадового окладу, який відповідає частці робочого часу, відпрацьованого у святковий чи неробочий день, у місячному фонді робочого часу.

У випадках, коли робота у святковий або неробочий день виконувалась понад норму робочого часу, працівник на свій розсуд вправі вибрати не грошову форму компенсації за роботу у святковий чи неробочий день, а компенсацію у вигляді надання йому іншого дня відпочинку. Але сторони не позбавлені права вирішити це питання на свій розсуд інакше. Однак компенсація у вигляді іншого дня відпочинку можлива, на нашу думку, лише в тому випадку, якщо час роботи у святковий чи неробочий день виходить за межі місячного фонду робочого часу (у цьому випадку компенсація у вигляді іншого дня відпочинку не виключає компенсації у вигляді підвищеної оплати праці у святковий чи неробочий день). Надання працівникові іншого дня відпочинку у випадку виконання ним роботи в святковий день понад норму робочого часу не позбавляє працівника права на оплату праці в такий день у подвійному розмірі. Якщо ж час роботи у святковий чи неробочий день не виходить за межі фонду робочого часу відповідного місяця, компенсація за роботу в такий день у вигляді надання іншого дня відпочинку привела б до того, що не виконана місячна норма робочого часу, що не може допускатися.

Підвищеній оплаті в подвійному розмірі підлягає робота

18

у вихідний день. При цьому під «вихідним днем» мається

на увазі не загальний вихідний день, а вихідний день працівника, встановлений на підприємстві, в установі, організації відповідно до законодавства. Робота у вихідний день підлягає підвищеній оплаті, якщо вона не компенсована шляхом надання іншого вихідного дня. При цьому спосіб компенсації вихідного дня (надання іншого вихідного дня або підвищеної оплати) визначається за погодженням сторін трудового договору.

Суб’єктивне право на підвищену оплату праці виникає з факту роботи у святковий, неробочий чи вихідний день за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу і не залежить від того, чи дотримувалися власником норми, які визначають підстави і порядок залучення працівників до роботи в такі дні.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Нічним часом відповідно до ст.54 Кодексу законів про працю України є час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Встановлення на підприємствах колективним договорам розмірів доплати за роботу у нічний час, який перевищує ті розміри, що встановлені ст.108 цього ж Кодексу, генеральною, галузевою і регіональною угодами, не є реалізацією права на встановлення додаткових порівняно із законодавством трудових і соціально-побутових пільг

працівникам, а є реалізацією права сторін колективного

договору на встановлення умов оплати праці.

19

Розміри доплати за роботу у нічний час у бюджетних

установах визначається Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними профспілками.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому нормами Кодексу законів про працю.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Робота понад норму робочого часу при підсумованому обліку робочого часу не може компенсуватися зменшенням тривалості роботи в наступному обліковому періоді. Така робота повинна бути оплачена за нормами, встановленими для надурочних робіт.

Підвищена оплата надурочної роботи застосовується незалежно від того, чи дотримане власником законодавство, що визначає підстави і порядок застосування надурочних робіт: залучення до надурочної роботи за відсутності встановлених законодавством підстав для цього, неодержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення надурочної роботи не позбавляють працівників права на

20

підвищену оплату надурочних робіт. Але право на підвищену оплату виникає лише в тому випадку, якщо працівник «залучався» власником до надурочної роботи. Якщо ж працівник добровільно продовжує роботу після закінчення робочого дня (зміни), підстав для підвищеної оплати праці немає.

Право на підвищену оплату надурочної роботи мають і працівники з ненормованим робочим днем. Але при цьому надурочна робота повинна бути чітко відокремлена від епізодичного виконання трудових завдань після закінчення робочого часу, який компенсується наданням додаткової відпустки. Власникові можна порекомендувати з цією метою належно оформляти залучення працівників до надурочної роботи. Працівникам же можна порекомендувати запасатися доказами, щоб у разі спору довести, що залучення їх до роботи понад норму робочого дня у зв’язку з використанням режиму ненормованого робочого дня мало не епізодичний, а систематичний характер і зовсім перестало бути таким, що його можна порівняти з розмірами компенсації за ненормований робочий день.

21

Строки виплати заробітної плати, строки розрахунку при звільненні. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Конкретні дні і строки виплати заробітної плати повинні встановлюватись в колективному договорі зазначенням чисел, які, як правило, є однаковими для всіх місяців. Строки можуть встановлюватися і коротші, ніж передбачено Кодексом законів про працю України. Немає правових перешкод для виплати заробітної плати подекадно, щотижнево.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати».

Компенсація за затримку виплати заробітної плати виплачується незалежно від вини власника. Але вина працівника в затримці виплати заробітної плати (неодержання ним заробітної плати з власної недбалості тощо) виключає виплату компенсації.

22

Компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати на календарний місяць і більше. Сума компенсації розраховується шляхом множення нарахованої, а не тієї заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові, на індекс інфляції за період затримки виплати. При визначенні індексу інфляції за період затримки виплати не враховується індекс інфляції місяця, за який нарахована затримана заробітна плата, а також індекс інфляції місяця, що передує тому місяцю, у якому виплачується заборгованість по заробітній платі.

Якщо затримана виплата заробітної плати за кілька місяців, сума компенсації розраховується на основі суми заборгованості за кожен місяць окремо. Виплачувати заробітну плату у вигляді боргових розписок, видачі зобов’язань або в будь-якій іншій формі заборонено. За особистою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків або поштовими переказами на вказаний працівником рахунок або вказану працівником адресу. Оплата послуг банку щодо перерахування коштів або послуг пошти щодо їх переказу провадиться обов’язково за рахунок власника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

23

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у відповідний строк виплатити не оспорювань суму.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки встановлені Кодексом законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти – порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Використана література

1. Конституція України від 28.06.1996 року

2. Науково-практичний коментар до законодавства

України про працю/ І. В.Зуб, ., Сонін

О. Є.-11-е вид., допов. та переробл.-

К.:Алерта;КНТ ЦУЛ, 2011

3. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 (із

змінами)

4. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати

частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх

виплати» від 19.10.2000 (із змінами).