ФЕРНАН МАГЕЛЛАН
(1480 – 1521)
Фернан Магеллан – відомий мореплавець, який своїм кругосвітнім плаванням довів, підтвердивши раніше висловлені здогади: Земля таки куля! Цього мандрівника людство пам’ятатиме завжди. З часу цього знаменитого плавання минуло вже близько 500 років. Фернан Магеллан (справжнє ім’я – Фернан де Магальянш, а в історію він увійшов як Фернандо Магеллан) народився близько 1480 року в с. Саброза на північному сході Португалії у збіднілій дворянській родині. В 1490 році батькові вдалося прилаштувати сина до двору короля Жуана ІІ, де він виховувався та навчався за кошти казни. У 1505–1511 роках Магеллан брав участь у португальських завоюваннях Індії, на півострові Малакка, островах Суматра, Ява, Молуккських, у Мозамбіку.
Юний Фернан Магеллан рано втратив батьків і був прийнятий пажем в свиту королеви Елеонори. Мабуть, саме вона сприяла вступу Фернана в знамениту морехідну школу, розташовану на мисі Сагреш. Відучившись у школі, Фернан приступив до служби на флоті в якості «понадштатного воїна» – sobresaliente. Відомо, що Магеллан брав участь у битві 1506 при Каннаноре. Брав участь він і в експедиціях португальських кораблів, які вивчали Індійський океан. Фернанові доводилося служити в різних місцях. Малакка, Індія, Молуккські острови, Суматра, Ява – всі ці землі були йому добре відомі. Капітаном Магеллан став в Мозамбіку, а в 1513 році повернувся до Португалії.
Ще під час першої експедиції по Індійському океану Магеллан припустив, що американський континент повинен бути недалеко від Молуккських островів. Магеллан домігся аудієнції у короля і попросив його виділити корабель для відкриття нових морських шляхів і земель. Після відмови він відправився в Іспанію на чолі групи португальських моряків. Оселившись в Севільї, Магеллан познайомився з начальником арсеналу Дієго Барбоза, теж емігрантом з Португалії, а на початку 1518 одружився на Беатріче – дочці Барбоза. Син у молодої сім’ї народився в лютому наступного року.
Магеллан зробив доповідь про можливу експедиції в Палаті Контрактів Севільї. Це було відомство, що організовувало експедиції, але Магеллану підтримки воно не чинило. Один із членів Палати, Хуан де Аранда, в приватному порядку домовився з Магелланом і гарантував свою підтримку проекту «всього за двадцять відсотків» від передбачуваних прибутків. Правда, незабаром де Аранда довелося стримати апетити – за посередництва соратника Магеллана, астронома Руї Фалера, була досягнута домовленість про одну восьму частини прибутку. Договір за всіма правилами завірили у нотаріуса, і після подання проекту королю Іспанії була розпочата підготовка до експедиції.
Магеллан використовував карти узбережжя Південної Америки до гирла річки Ла Плата, звіти всіх мореплавців, у тому числі записи Васко Нуньєс де Бальбоа, який перетнув Панамський перешийок і відкрив «Південне море», пізніше зазначене на картах як «Тихий океан». Велику роль у спорядженні експедиції відіграли купці Європи, торгівлю яких з Ост-Індією обмежувала Португалія. Договір Магеллана і Хуана де Аранда оголосили нікчемним і як таким, що не відповідає інтересам Іспанії. Сам же іспанський король 22 березня 1618 відписав Магеллану і Фалера п’яту частину всіх чистих доходів, які будуть отримані під час плавання, і намісництво на знову відкритих землях. Спроба португальців очорнити Магеллана в очах іспанців призвела до зіткнення учасників експедиції і натовпу севільців у жовтні 1518 року. Однак поступово всі проблеми втряслися, і 20 вересня 1519 під командуванням Магеллана вирушили в плавання п’ять кораблів – «Тринідад», «Сан-Антоніо», «Консепсьон», «Вікторія» і «Сантьяго». Крім сімдесяти гармат та іншого озброєння, на кораблі були завантажені різні товари для торгівлі з тубільцями: матерія, дзеркала, прикраси, дзвіночки та інше.
На пошуки морського шляху з Атлантичного в Тихий океан було потрачено багато часу. Магеллан вивчив секретні архіви, різні карти та записи моряків.
20 листопада експедиція перетинає екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразилії. 26 грудня флотилія підійшла до гирла Ла-Плати, яке попередні дослідники назвали протокою. Для пошуку проходу був відправлений «Сантьяго», однак скоро корабель повернувся, і Магеллану доповіли, що досліджувана водойма є гирлом величезною річки. Ескадра почала повільно рухатися на південь, одночасно досліджуючи і наносячи на карту берегову лінію. Команди кораблів Магеллана першими серед європейців побачили таких дивних і цікавих птахів, як пінгвіни. Просуванню кораблів заважали часті шторми, до того ж наближалася зима. 31 березня 1520, досягнувши сорок дев’ятого градуса південної широти, флотилія зупинилася в зручній бухті на зимівлю, назвавши бухту «Сан-Хуліан». Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п’яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.
24 серпня експедиція знову вирушила в подорож і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллану, що сталося. На 52° південної широти 21 жовтня 1520 року флот досяг мису Вірхенес (Cape de las Virgenes) і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Estreito de Todos los Santos (Протока Всіх Святих), бо флот зайшов у неї на День Всіх Святих, 1 листопада. Згодом ця протока стала називатись Магелланова протока. Вона перетинає південну частину Південної Америки та сполучає Атлантичний і Тихий океани.
Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Гомеса, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Mar Pacifico (Спокійне море) через їх спокійну поведінку протягом першого етапу подорожі.
Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня вони досягли острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. На цей момент залишалось всього 100 учасників експедиції.
Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там тривалу зупинку, прагнучи схилити місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521, під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів.
Раджа острова Себу, що уже склав присягу на вірність королю Іспанії, скористався з того і заманив іспанців на урочистий обід, де влаштував різню, та убив кілька десятків моряків. Кораблям довелось терміново відплисти. Брак досвідченого керівника дався взнаки, і флотилія витратила багато часу, щоб досягти Молуккських островів.
На Молуккських островах було закуплено прянощі, і експедиція почала готуватися до зворотної подорожі. На островах іспанці дізналися, що португальський король оголосив Магеллана дезертиром, а його кораблі підлягають арешту. Під час плавання судна зносилися і занепали. «Консепсьйон» ще раніше був залишений командою і спалений. Залишалося тільки два кораблі. «Тринідад» було відремонтовано і судно вирушило на схід до іспанських володінь у Панамі, а «Вікторія» – на захід в обхід Африки. «Тринідад» потрапив у смугу зустрічних вітрів і був змушений повернутися до Молуккських островів, де був захоплений в полон португальцями. Більшість його екіпажу загинула на каторзі в Індії. «Вікторія» під командуванням Хуана Себастьяна Елькано продовжила маршрут. Екіпаж був поповнений незначним числом острів’ян-малайців (майже всі вони загинули в дорозі). На кораблі незабаром стало бракувати провізії і частина екіпажу стала вимагати від капітана взяти курс на приналежний португальської короні Мозамбік та здатися до рук португальців. Проте більшість моряків і сам капітан Елькано вирішили будь-що спробувати допливти до Іспанії.
«Вікторія» з труднощами обігнула мис Доброї Надії і потім два місяці без зупинок йшла на північний захід уздовж африканського узбережжя.
9 липня 1522 року зношений корабель з виснаженим екіпажем підійшов до островів Зеленого Мису, що перебували у португальському володінні. Не зробити тут зупинки було неможливо через крайню нестачу питної води і харчів. Хитрощами вдалось частково поповнити запаси харчів у португальців. Але, щоб уникнути арешту, команда змушена була вирушити далі, залишивши у полоні на березі тринадцятьох моряків.
6 вересня «Вікторія» під командуванням Елькано дісталася до Іспанії, ставши, таким чином, єдиним кораблем флотилії Магеллана, що переможно повернувся до Севільї. На кораблі було вісімнадцять мандрівників, котрим вдалося вижити і повернутися додому.
Ось такою ціною була здійснена перша навколосвітня подорож Фернана Магеллана.
