МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ пппНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
УКРАЇНИ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК
УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ
У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ІМЕНІ Г. С.КОСТЮКА
ОБЛАСТІ
ЗАОЧНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ
НА ТЕМУ:
«ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ОСОБИСТІ ПАПЕРИ»
Київ-Дніпропетровськ
2011
План ЗАОЧНОГО
СЕМІНАРУ-ТРЕНІНГУ
1. Тема семінару: «Особливості реалізації права на особисті папери».
2. Мета проведення семінару: повторення положень цивільного законодавства щодо особистих немайнових прав фізичних осіб, зокрема права на особисті папери; підвищення рівня знань працівників юридичних служб з питань захисту особистого життя фізичних осіб та заборони свавільного втручання в особисте життя фізичних осіб; загальне підвищення рівня правової культури працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій.
3. Підстава проведення семінару-тренінгу: тематична програма заочних семінарів - тренінгів для юрисконсультів на 2011 рік, затверджена заступником начальника Головного управління юстиції в Дніпропетровській області 16 грудня 2011 року.
4. Цільова група: працівники місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій.
5. Інформаційне забезпечення: методичні матеріали підготовлено у межах співпраці Головного управління юстиції в Дніпропетровській області та Інституту психології імені Національної академії педагогічних наук України.
6. Основні питання, які розглядаються у заочному семінарі-тренінгу:
- Передумови становлення права на особисті папери та інших особистих немайнових прав фізичних осіб, підходи до особистих немайнових прав як складової предмету цивільного права (короткий аналіз);
- Поняття та ознаки особистих паперів;
- Захист особистого життя як передумова повноцінного розвитку особистості.
Антропоцентричний характер Цивільного кодексу України (2003, далі – ЦК України) та реалізація гуманістичного вектору, закладеного міжнародними актами та Конституцією України (1996, надалі – КУ), обумовили пріоритетний характер та широке закріплення особистих немайнових прав фізичних осіб. Серед останніх привертає увагу право на особисті папери (ст. ст. 303-305 ЦК України), яке у комплексі з іншими положеннями ЦК України реалізує конституційний принцип недоторканності особистого життя людини (ст. 32 КУ) та засадниче положення цивільного законодавства про заборону свавільного втручання в життя людини (ст. 3 ЦК України).
 |
Теоретичним підґрунтям даного дослідження є праці вітчизняних і російських вчених з аналізу особистих немайнових прав фізичних осіб, зокрема, В. І. Бобрика, , ї, В. І. Крата, єцової, , їної, ї, М. М. Сібільової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, , С. І. Чорнооченко та інших.
Право на особисті папери недостатньо досліджено у науковій літературі, наявні у джерелах поняття особистих паперів ґрунтуються лише на декількох ознаках, яких не достатньо для відображення їх специфіки, легально визначеного поняття взагалі не існує. Тому для правильного застосування норм ст. ст. 303-305 ЦК України, необхідно визначити дефініцію особистих паперів та повною мірою проаналізувати їх ознаки, що дозволить не тільки емпірично дослідити їх як об’єкт цивільно-правового регулювання, а й полегшити застосування норм ст. ст. 303-305 ЦК України на практиці.
Право на особисті папери, як і інші особисті немайнові права, має тернистий шлях визнання та закріплення у цивільному законодавстві. Історико-правовий аналіз цивільно-правових норм та практики їх застосування свідчить про динамічний розвиток цивільно-правових відносин та їх нормативного регулювання. З часу зародження цивільного права та до останньої чверті 20-го сторіччя цивільне право розглядалось як сукупність майнових відносин, які спрямовані на регулювання та захист права власності. Так, навіть виключні майнові права на об’єкти інтелектуальної власності розглядались як особливий вид права власності.
З часом соціальні зміни, зокрема розпад тоталітарної радянської системи та криза неопозитивізму, який на той час превалював в усіх сферах суспільного життя призвели до переосмислення цивілістичною доктриною ролі особи, її прав. Широкий спектр інтересів детермінував розширення предмету цивільно-правового регулювання.
Питання включення особистих немайнових прав було досліджено багатьма вченими-цивілістами, зокрема, , узагальнюючи усі теоретико-правові підходи до вирішення цього питання виокремив наступні концепції:
● негативна;
● позитивна;
● радикальна [26, С. 13].
Негативна концепція передбачала регулювання цивільним правом лише тих особистих немайнових відносин, які пов’язані з майновими. Прихильником даної концепції, окрім відомих радянських цивілістів (, іна, О. С. Іоффе), є , який звертає увагу на те, що цивільно-правове регулювання особистих немайнових відносин побудовано як захист особистих благ від неправомірного на них посягання... до тих пір, поки особисті права не порушені, правовий характер відносин, що пов’язаний з їх здійсненням, взагалі не відчувається [27, С. 84-85].
В свою чергу, прихильники позитивної концепції вважають, що цивільне право не лише охороняє, а й регулює особисті немайнові права, зокрема і ті, що не пов’язані з майновими. Як слушно зазначає , при цьому думки прихильників цієї теорії зводяться до того, що регулятивні та охоронні приписи тісно пов’язані між собою, виступаючи в нерозривній єдності, а регулятивна та охоронна підсистеми не об’єктивують окремо “регулятивного” чи “охоронного” права. Цієї концепції притримуються , їн, , інші [15].
Радикальна ж концепція визначає особисті немайнові відносини як такі, що не є предметом регулювання цивільного права, а завдяки своїй оригінальності, невіддільності від особи, що для їхнього захисту не достатньо лише цивільно-правових заходів захисту. Прихильником цієї теорії є .
Вказані теорії на думку є найбільш повними та такими, яких достатньо для аналізу існуючих наукових концепцій.
В той же час, у дисертаційному досліджені виділяє такі підходи до особистих немайнових прав фізичної особи:
→ скептичний;
→ консервативний;
→ класичний;
→ моністичний;
→ реформаторський [28, С. 25].
Як стверджує , скептична теорія заперечує як охорону, так і регулювання цивільним правом особистих немайнових відносин, тобто не відносить їх до предмету цивільного права. Скептицизм при цьому проявляється в критиці можливості охорони та регулювання особистих немайнових відносин цивільним законом. Прихильниками цієї концепції є та .
Консервативна теорія ґрунтується на охороні особистих немайнових відносин у випадку порушення, не погоджуючись з регулюванням особистих немайнових відносин цивільним правом. Сюди пропонувалось віднести погляди В. Рясенцева, І. А. Покровського.
Класична ж теорія визнає лише регулювання особистих немайнових пов’язаних з майновими відносини, при цьому визнається охоронна функція цивільного права щодо інших особистих немайнових відносин. До прихильників цієї теорії слід відносити , , тощо.
Моністичний підхід ґрунтується на єдності охоронної та регулятивної функції права. Прихильниками даної концепції є С. С. Алєксєєв, тощо.
Реформаторська теорія полягає в тому, що цивільне право не тільки охороняє, а й регулює особисті немайнові відносини. стверджує, що не зв’язок особистих відносин і не можливість задоволення майнових інтересів завдяки здійсненню особистого права, а наявність у них спільних, особливо характерних рис повинно рахуватись основою включення в сферу цивільно-правового регулювання і особистих немайнових, не пов’язаних з майновими відносин [13, С. 23]. Нормами ЦК може і повинен здійснюватись не лише захист особистих немайнових прав, а й так зване позитивне регулювання, тобто конкретне визначення змісту обов’язків, які їм кореспондують [12, С. 48].
Слушною у цьому контексті є думка ї, яка зазначає, що цивільне право здійснює по відношенню до особистих немайнових прав не лише охоронну функцію, а й регулятивну, яка проявляється у формі юридичного визнання належності кожній фізичній особі невідчужуваних нематеріальних благ та свободи визначати свою поведінку в індивідуальній життєдіяльності на свій розсуд, що виключає втручання з боку інших осіб, окрім випадків, що прямо передбачені законом [29, С. 53].
На думку С. І. Чорнооченко, регулятивна функція цивільного права у сфері особистих немайнових відносин проявляється у формі юридичного визнання приналежності кожній фізичній особі невідчужуваних нематеріальних благ та свободи визначення своєї поведінки в індивідуальній життєдіяльності на власний розсуд. Вона полягає також у власній фіксації меж юридичної свободи, яка існує в індивідуальній життєдіяльності. В той же час, цивільно-правова охорона за своїм функціональним значенням полягає у захисті свободи громадян від втручання з боку інших осіб та забезпеченні права громадян самостійно визначати свою поведінку в індивідуальній життєдіяльності [30, С. 23]. Прихильниками цієї теорії є К. А. Флєйшиць, , В. І. Корецький, єїн, ін, , О. Пушкіна, , Є. А. Крашенінніков, та інші.
На сьогодні саме реформаторська теорія є найбільш поширеною серед науковців та знайшла своє відображення у сучасному цивільному законодавстві України.
Можна наводити і інші класифікації до характеристики особистих немайнових відносин як предмету цивільного права, але слід погодитись з , що визначений підхід достатньою мірою групує існуючі концепції і є найбільш вдалим та актуальним на сьогодні.
Дійсно, цивільне право не лише охороняє, а й регулює особисті немайнові відносини, адже визначаючи межі можливої поведінки та встановлюючи їх охорону право забезпечує їх здійснення належним чином. Безперечно регулювання та охорона є різними категоріями, але розглядати виокремлено охоронну чи регулятивну функції права є доволі абстрагованим від умов реальної дійсності, оскільки навіть проста заборона вчинення певних дій, чи передбачення настання негативних наслідків такого вчинення (охорона) спонукають суб’єкта утриматись від їх вчинення, тобто відбувається опосередковане регулювання. За словами , правове регулювання в тому і виражається, що норма встановлює правило поведінки та ставить це правило під державну охорону... охорона означає, що відносини, які охороняються, мають правовий характер, стають предметом правового регулювання [31, С. 44].
Названі вище дослідження та концепції створили доктринальну передумову віднесення особистих немайнових відносин до предмету цивільно-правового регулювання та надання їм беззаперечного пріоритету у новому ЦК України. Так, структура норм та побудови Цивільного кодексу України (2003), зокрема ст. 1 (яка першими називає особисті немайнові відносини), книга 2 говорить про антропоцентризм цивільного законодавства та надзвичайну важливість особистих немайнових відносин. Це, на думку дає можливість характеризувати особисті немайнові відносини як первинні, самостійні та рівні за значенням у структурі предмета цивільного права, та характеризувати їх як такі, що мають особистий, немайновий та абсолютний характер [15, С. 92-93]
 |
Під поняттям, як формою мислення, у юридичній логіці розуміється такий спосіб відображення дійсності, при якому предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак [4, С. 128]. Тому, для найбільш повного розкриття поняття особистих паперів необхідно не тільки визначити їх суттєві ознаки, а й з’ясувати взаємозв’язок та відношення з подібними поняттями, зокрема іншими немайновими правами та суміжними об’єктами охорони, як-то об’єкти права інтелектуальної власності, майнові об’єкти (в контексті аналізу речового підходу) тощо.
Аналіз будь-якого поняття, як правило, починається з аналізу словосполуки, яка його становить, але на ряду з терміном «особисті папери» дослідники вживають поняття «особиста документація» [7, C. 65; 20, C. 15] чи «документи (документація) особистого характеру» [10, C.170; 19, C. 12], на нашу думку, ці терміни слід вважати тотожними за змістом.
Великий тлумачний словник української мови розуміє під словом «особистий» той об’єкт (дію), який:
1) є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй, обслуговує її; персональний, власний;
2) безпосередньо стосується якої-небудь особи; пов'язаний з нею;
3) здійснюється безпосередньо, не через інших осіб [2, С. 708].
Як слушно зазначає , поняття «особистого», як філософсько-правова категорія несправедливо обійдене увагою в сучасній науковій літературі. [17, С. 45]. При цьому дослідник звертає увагу на такі розуміння «особистого» у нормативно-правових актах: 1) як таке, що належить безпосередньо особі та нерозривно з нею пов’язане нематеріальне благо (право) чи певна її внутрішня (духовна) якість особи; 2) як такий, що належить безпосередньо особі на певному правовому титулі матеріальний об’єкт (у такому розумінні, на думку , вживається поняття «особисті папери»); 3) як певна поведінка, яка здійснюється безпосередньо особою [17, С. 45].
Однак, скоріш за все, категорія «особистого» вживається у понятті особистих паперів у значно ширшому значенні, оскільки відображає не тільки режим власності, а й тісний зв'язок між проявом індивідуальності власника, його особистістю та матеріальними об’єктами. Навіть з урахуванням психологічного аспекту власності, як імунітету від соціальної апатії [12, С. 11], особисті папери детермінізують індивідуальність особистості в умовах суспільства та часто є способом накопичення близької для людської душі (індивідуальності) інформації. В протилежному випадку не було б необхідності визначати режим особистих паперів у ЦК України, обмежившись лише відносинами приватної власності.
У ч. 1 ст. 303 ЦК України дається приблизний перелік особистих паперів, за яким до них належать документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо. Великий тлумачний словник української мови розглядає «папір» у двох значеннях: 1) як матеріал для писання, друкування, малювання тощо; 2) як документ особистого характеру [2, С. 725].
 |
Поняття документу є центральним у науці документознавства. На сьогодні існує декілька легальних визначень документу, а саме ДСТУ 2392-94 визначає документ як записану інформацію, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності [23]. Водночас за ДСТУ 3017-95 документом є матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі [23]. ДТСУ 2732:2004 визначив документ як інформацію, зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі [23].
Найбільш повне та актуальне визначення документа дає Закон України «Про інформацію» [24], який у ст. 27 визначає:
→
З наведених понять документу слідує, що він є матеріальною формою закріплення інформації, яка дозволяє її зберігати, використовувати або поширювати. Як вид документу, особисті папери не обмежуються тими формами, які передбачені у ЦК України, тому до них можна віднести і інші, зокрема ті, які вчинені у електронній формі. В цьому контексті доволі цікавим є питання віднесення до особистих паперів акаунтів (сторінок) розміщених у соціальних мережах, зокрема, facebook.com[1], vkontakte.ru тощо.
 |
Анкетні данні, фотоальбоми, контакти тощо, як правило, містять інформацію про особисте життя фізичних осіб; відомості соціальних мереж в будь-якому випадку закріплені і на матеріальному носієві (сервері), окрім того, можуть зберігатись на персональному комп’ютері користувача, записуватись на інші носії, роздруковуватись на папері тощо. У відповідності до ч. 2, 7 п. 5.1. Правил користування сайтом “Вконтакте. ру”, при користуванні послугами сайту Користувач зобов’язаний надавати при реєстрації достовірні, повні та актуальні дані, слідкувати за їхньою актуалізацією; зберігати у таємниці та не надавати іншим користувачам та третім особам такі, що стали йому відомі в результаті спілкування з іншими Користувачами та іншого використання Сайту персональні дані (включаючи, але не обмежуючись, домашні адреси, телефонні номери, адреси електронної пошти, ICQ, паспортні дані, банківську інформацію) та інформацію про особисте життя інших користувачів та третіх осіб без отримання попередньої згоди останніх [25].
Тому можна стверджувати, що акаунти (сторінки), так як і веб-сайти є особистими паперами фізичної особи-правовласника, видом документу, тому на них може поширюватись режим особистих паперів з особливостями, передбаченими договором чи законом.
Характерною рисою особистих паперів як виду документів, є зміст інформації, яку вони містять, а саме в, що вона має містити відомості про особисте життя фізичної особи.
інформації, яка може містити відомості нього.
Водночас вбачається неповною дефініція, яка ґрунтується лише на одному зв’язку особистих паперів і їхнього контенту, оскільки ні доктринальні, ні легальні джерела не містять однозначної дефініції особистого життя. Тому, для визначення поняття особистих паперів слід розкрити поняття особистого життя.
під особистим життям розуміє поведінку фізичної особи за межами її роботи, громадської діяльності, навчання [14, С. 57].
під особистим життям розуміє коло відносин і вчинків особи, спрямованих на задоволення індивідуальних потреб способами і засобами, що не мають соціального значення [17, С. 11].
В той же час В. І. Галаган визначає особисте життя як функціонування людини в особливій сфері сімейних, побутових, інтимних стосунків, які не піддаються безпосередньому контролю з боку держави, громадських організацій, окремих осіб; це свобода самотності, роздумів, листування, ведення щоденників та інших записів, контакту з іншими людьми, свобода висловлювань і вчинків за межами службових відносин; це стан обґрунтованої впевненості у тому, що власні таємниці особи не будуть виявлені та розголошені [3, С. 168].
розширює сферу особистого життя та визначає його як систему соціальних відносин, де індивід виступає зі своїм, тільки йому властивим духовним світом, думками, почуттями, переживаннями, надіями та мріями, а основою особистого життя є індивідуальна свобода особистості, яка реалізується у формі певної відокремленості від суспільства [15, С. 54].
зазначає, що під особистим життям слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов’язків, тобто життєдіяльність людини у сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнена від «тягаря суспільних інтересів» та спрямована на досягнення особистої мети та задоволення власних інтересів.
В свою чергу ірашвілі вважає, що особисте життя охоплює ті сторони індивідуального буття, яким притаманний відносно відокремлений від суспільства характер і які слугують для задоволення духовних і матеріальних потреб індивіда [12, С. 2].
Як зазначає В. І. Бобрик, науковці-правники визначають сферу особистого життя переважно на основі його співвідношення, порівняння або протиставлення із суспільним. Однак, з самого визначення людини, як біологічної, соціальної істоти [26; 27] слідує, що людина є соціальною за своєю природою, тому особиста та соціальна сфера є двома проявами єдиного — життя людини.
Тому, слід погодитись з та В. І. Бобриком щодо визначення як родового для суспільного (соціального) та особистого життя поняття життєдіяльності [7, С. 14-17; 1, С. 9]. Хоча важко погодитись з виокремленням «контактної» зони життєдіяльності, яка виникає на стику соціальної та особистої і існування якої обумовлено потребою людини у неформальному спілкуванні, оскільки таке спілкування відразу можна визначити як особисте, або як не особисте (соціальне, суспільне).
В той же час, на думку автора, розмежовувати особисту та суспільну (соціальну) сферу життєдіяльності людини не можна, оскільки, по-перше, вони є взаємопроникними і, по-друге, є нероздільними частинами життєдіяльності. Їх поділ може бути лише умовним та в кожному конкретному випадку можна визначати прояв життя як соціальний чи особистий. В цьому контексті слід погодитись з твердженням, що визначити зміст (обсяг) особистого життя неможливо, оскільки кожна людина по різному оцінює ті чи інші прояви своєї життєдіяльності.
Враховуючи різноманітність підходів до визначення особистого життя та з метою правильного застосування норм ст. ст. 303-305 ЦК України необхідно дати чітке визначення особистого життя. На думку автора під ним може розумітися правомірна, відносно самостійна від суспільства поведінка особи, спрямована на задоволення духовних, фізіологічних чи матеріальних потреб та обставини якої особа бажає зберегти у таємниці чи обмеженому доступі, самостійно визначаючи обсяг інформації та коло осіб яким вона відома.
Узагальнюючи, можна визначити особисті папери як матеріальну форму закріплення інформації про особисте життя фізичної особи, тобто правомірну, відносно самостійну від суспільства поведінку особи, спрямовану на задоволення духовних, фізіологічних чи матеріальних потреб та обставини якої особа бажає зберегти у таємниці чи обмеженому доступі, самостійно визначаючи обсяг інформації та коло осіб яким вона відома, а також порядок ознайомлення та доступу до якої визначаються особою самостійно.
Література:
І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: Дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.03 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 112 с. Великий тлумачний словник української мови. – К.: В-во “Дніпро”, 2009. – 900 с.
3. І. Конфіденційна інформація: поняття, зміст і значення в кримінально-процесуальній діяльності органів внутрішніх справ України // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 168–174.
Є. Логіка: підручник для студентів юридичних закладів. – К.: “Центр учбової літератури”, 2008. – 304 с.5. Конституція України: Прийнят. 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Красавчикова право и права на письма, дневники, записки, заметки // Проблемы советского авторского права: Сб. ст. – М.: ВААП, 1979. – С. 105-108. Красавчикова жизнь граждан под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1983. – 160 с. Красавчикова -правовая охрана личной жизни советских граждан: Авторефер. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / свердлов. Юрид. ин-т. – Свердловск, 19с. Красицька ільно-правове регулювання особистих немайнових прав громадян: Монографія / МВС України. Донецький інститут внутрішніх справ. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. – 162 с. Личные неимущественные права граждан : понятие, осуществление, защита. – М.: М3 Пресс, 2001. – 244 с. Малюга і немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: Дис. канд. Юр. Наук. 12.00.03 / Інститут держави і права ім. НАН України. – Київ, 2004. – 185 с. Ромовська їнське цивільне право. Право власності : Підручник. – Київ: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 246 с. Ромовская неимущественные права граждан СССР (Понятие, классификация и гражданско-правовая защита): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.712 / Киевский гос. ун-т им. . – К., 1968. – 20 с. Рыбальченко жизнь граждан и некоторые вопросы ее конституционной охраны в СССР // Проблемы социалистической законности. – Х., 1981. – Вып. 4. – С. 52-58. Стефанчук і немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): Монографія. – К.: КНТ, 2008. – 626 с. Суховерхий неимущественные права граждан в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.712 / Свердлов. юрид. институт. – Сверловск, 1970. – 18 с. Устименко Н. В.Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охорона: Автореф. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Х., 20с. І. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне існування фізичних осіб в Україні: автореф. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ун-т внутр. Справ. - Х., 20с. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). - Т.4: Обєкти. Правочини. Представництво. Строки / За ред. Проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої - Х.: ФО-П Колісник А. А., 20с. Цивільний кодекс України: Прийнят. 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст. 461. http://www. dssu. /control/uk/index. www. rada.gov.ua – сайт Верховної Ради України. www. *****. http://www. . www. wikipedia. org Красавчиков -правовое регулирование личных неимущественных отношений и Свод законов Советского государства // Проблемы гарантий осуществления и защиты прав граждан: Материалы научно-практической конференции, посвященной 175-летию возобновления Тартуского университета. - Тарту: Изд-во Тартуского гос. Ун-та, 1977. - С. 12-18. Братусь и система советского гражданского права. - М.: Госюриздат, 19с. Федюк особистих немайнових прав у цивільному праві: Дис. ... канд. юр. наук: 12.00.03. / Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. - Івано-Франківськ, 20с. Перспективы и проблемы в регулировании личных неимущественных отношений по новому ГК РФ //Цивилистические записки. Межвузовский сборник научных трудов. - М.: Статут, 2001. - С. 50-62. І. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне існування фізичних осіб в Україні: Дис. ... канд. юр. наук: 12.00.03. / Університет внутрішніх справ МВС України. - Харків, 20с. Сущность и значение гражданско-правового регулирования личных неимущественных прав, не связанных с имущественными // Укрепление законности и правопорядка в период развитого социализма. - Душанбе: Изд-во Тадж. Ун-та, 1976. - С. 41-50.[1] Українська аудиторія Facebook у грудні збільшилася на 9% і досягла 970 тисяч користувачів.
За даними Facebakers, кількість українців, які користуються популярної соцмережею за цей період зросла на 90 тисяч.
За підсумками листопада цього року за темпами зростання аудиторії Facebook Україна йшла на шостому місці в світі. Вона програвала лише тільки Сейшелам (34,3%), Росії (31,5%), Ісландії (29,6%), Казахстану (26,9%) та Білорусі (25,4%). Втім, у грудні відсоток зростання аудиторії впав з 23% до 9%, пише Дело.
Серед українських користувачів соціальної мережі 51% - жінки. Що стосується віку аудиторії ресурсу, то 45% його відвідувачів - це група 18-24 років, а 33% - 25-34 років. Ще 8% припадає на користувачів у віці 35-44 роки.
Експерти прогнозують, що аудиторія мережі в Україні досягне мільйона користувачів ще в нинішньому році.
Для порівняння, аудиторія українських користувачів Twitter за рік виросла на 400% і склала 80 тисяч. Такі дані оприлюднила компанія "Яндекс. Україна".
Facebook є найпопулярнішою соціальною мережею в світі - в ній зареєстровано близько 590 мільйонів акаунтів. Twitter має скромніші показники - близько 175 мільйонів користувачів по всьому світу. (http://www. /digest/2010/12/28/42387)
