Свято червоної калини

Відкритий захід гуртка

« Юні екологи-краєзнавці»

«Свято

червоної калини»

Керівник гуртка:

івна

Мета:

- вивчати народні традиції рідного краю, рідної мови, пісні;

- розширити знання дітей про калину як символ України, показати, як оспівував її український народ, поети;

- виховувати любов до рідного слова, свого краю.

Обладнання: Зал прикрашений в українському стилі. На дошці розвішений український рушник, поряд стоїть корзина з гілочками калини; виставка малюнків про калину. Звучить тиха мелодія (пісня у виконанні О. Білозір « Червона калино, чого в лузі гнешся?».)

Хід заходу:

Читець (по мікрофону декламує з-за куліс).

На калині мене мати колихала,

Щастя й долю в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

Від землі ти сили й соку наберися.

Ті літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало,

Знов калина коло млина розквітає,

Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же, мій синочку, мій соколе,

Тобі щастям колоситься рідне поле,

Пролягла тобі на зорі путь орлина,

І в дорогу проводжає цвіт-калина.

Ведучий 1. Червона калина! Яке ще дерево так ніжно і так сердечно оспівано в народі, як ці на диво розлогі й листаті кущі? Весною вони цвітуть чудовими білими суцвіттями, а восени заквітчуються червоними кетягами предивного намиста.

Ведучий 2. Калина — символ дівоцтва весною і материнства восени. Недарма про неї стільки пісень складено. Та й саме дерево — як пісня! Кращої сопілки, як із калини, у світі не знайдеш.

Ведучий 1. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка.

Ведучий 2. А у нас, українців, — верба і калина. Як каже прислів'я, «Без верби і калини нема України».

Учень 1 ( вірш Р. Лубківського «Калина».)

Калино, калино,

Гілля зелене.

Ти простягаєш

Руку до мене

Крізь безмір часу,

Понад роками,

З калиновим полум'ям

Ще й зірками.

А кожна гілочка

То сопілочка,

Кожен листочок —

Зелений дзвіночок

Через негоди, через боління

Від покоління до покоління.

Ти покоління із поколінням

В'яжеш незримо своїм корінням.

Червоні соки — в зелену чашу —

На гибель вражу, на радість нашу!

Калиновий мосте, гілля калини,

Хай пісня лине, хай пісня лине

Над рідним краєм,

Над білим світом,

Що пахне хлібом,

Зірками, цвітом.

Несіть в руках, мов червоний кетяг,

По всьому світу, по всій планеті

Грона любові, добра, сумління

Від покоління до покоління.

Ведучий 3. В часи Хмельницького співали пісню, де калина символізує дух боротьби за національну незалежність України. Потім ця пісня стала своєрідним гімном січових стрільців.

(Виконується пісня «Гей, у лузі червона калина похилилася».)

Ведучий 4. Дуже любив калину наш великий Кобзар — Тарас Григорович Шевченко. Старші люди люблять наспівувати пісню на слова Шевченка «Найдеш у гаї тую калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитино, її колись». На улюблені Шевченкові рядки люди придумали мелодії — так виникли пісні, які співають по всій Україні.

Ведучий 1. Надзвичайно шанували колись цю рослину. Не було хати, біля якої не ріс кущ калини.

Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. А коли вже кетяги достигали, їх вішали попід стріхою: йдеш селом —а хати, неначе в коралях, червоніють до самої весни.

Ведучий 2. Коли в сім'ї чекали дитину, то старалися зробити зі старого пагона калини сопілку: тоді, за повір'ям, народиться син.

Ведучий 3. Дбайливо доглядали й охороняли в народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали: не ламай калину, бо накличеш мороз. Дійсно, калина цвіте на кінець весни, коли вже відходять заморозки.

Ведучий 4. А на літнє свято Івана Купала дівчата плели вінки з квітів і вплітали в них листя калини. Молодь збиралася на березі річки. Дівчата клали на воду свої вінки, щоб вони пливли за течією. А малеча любила збиратися біля хати під кущем калини і слухати розповіді старших людей.

Дівчинка. Бабусю, розкажіть нам щось цікаве!

Бабуся. А може, ви, дітки, знаєте щось про калину, звідки вона взялася, чому так називається?

Дівчинка.

Я знаю легенду. Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Якось в одному українському селі на весілля прийшло дуже багато вродливих дівчат. І коли весілля було в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопилися. На тому місці, де вони загинули, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу вроду дівочу порівнюють із калиною.

Бабуся. А я вам розповім, як калина врятувала солдат у роки Великої Вітчизняної війни. Біля села був бій. Наші відступили, проте двоє поранених солдат не могли іти, і люди сховали їх за селом у рівчаку під кущем калини. Схилила калина віти і сховала бійців, як мати діточок. Фашисти по всьому селу шукали поранених юнаків, та так і не знайшли. Поки ворог був у селі, діти непомітно носили бійцям їжу, жінки прикладали зіллячко до ран, а як пішли фашисти, забрали люди поранених до хати. А коли бійці одужали, всім селом проводжали їх на новий бій із ворогом. Підійшли ці хлопці до калини і низько вклонилися їй, як рідній матері, адже вона врятувала їм життя. Люди посадили в своїх садах паростки від тої калини, розрослись вони і дарують радість і старим і малим.

Учні. Дякуємо, бабусю, за розповідь.

(Виконується пісня «При долині кущ калини».)

Ведучий 3. Посадили і наші діти в себе біля хат кущики калини, а хто ще не посадив, то, напевно, захоче це зробити. Бо не можна уявити собі українську оселю, біля якої не красувалася б калина.

Учень 1. Прекрасне це дерево в усі пори року. Навесні закосичене ніжно-зеленим листом, на початку літа вкривається білим цвітом, а найчарівніше — коли в золотій осінній оздобі та в червоних кетягах красується на левадах, коло задумливих криниць.

Учень 2. Суцільні калинові гаї можна було в давнину побачити на узлісках наших сіл, тому в Україні безліч населених пунктів із поетичною назвою Калинівка.

Учень 3. На планеті росте понад 200 видів калини, в Україні найпоширеніші 2 види — калина звичайна і цілолиста.

Ведучий 4. Безліч прислів'їв і приказок, загадок, промовок, повір'їв присвятив народ улюбленому дереву. Назвіть, діти, які з них ви знаєте?

1. За хатою у садочку в зеленому віночку

Та в червоних намистинах стояла пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти,

За намисто кожен — смик, та й укине на язик.

2. У віночку темнолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

3. І не дівчина, а червоні стрічки має.

4. У лісі на горісі червоні хустки висять.

5. Стоїть дід над водою з білою бородою,

Хто не йде — не мине, за борідку ущипне.

6. Навесні — білим цвітом, восени — червоним плодом.

7. Стоїть дід над водою з білою бородою.

Тільки сонечко пригріє — борода почервоніє.

8. Пишна та красива, мов червона калина.

9. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

10. Щоки червоні, як кетяги калинові.

11. Молода дівчина така гарна, як калина.

12. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

13. Посади біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

14. Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

Ведучий 1. Здавна калина була символом дівочості, краси, кохання. Тому без неї не обходилося жодне весілля.

Ведучий 2. Калина — рослина, яка широко застосовується в народних обрядах, особливо у весільному. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його ягідками калини.

Ведучий 3. Калиновим цвітом оздоблювали вбрання молодої. Вбираючи молоду, дружки приспівували:

Ой у нас в селі нова новина,

Зацвіла у лузі калина.

Не так у лузі, як на селі,

А в молодої та Мотрі на столі.

Ой, луговая калина

Ой лугом ішла—шуміла,

А з лугу прийшла—говорила:

« Ой чи дома, дома дружечки?

Загадаю я їм ділечко.

Звийте та Мотрі вілечко».

Учень 2(вірш М. Пронька)

Зайнялась калина на обніжку

Молодим квітучим вогнем...

І красу явивши білосніжну,

Полонила юністю мене.

Задивлюсь на вроду її ніжну,

Що цвіте, мов сонце осяйне.

Ту красу ясну і дивовижну

Я благословлю весняним днем.

Ой, калина, дівчина вродлива!

Мов казкова фея чарівна,

Жде своє кохання край села,

Бо цвіте твоя пора щаслива

Під крилом весняного тепла.

Ведучий 4. Родить калина майже щороку і завжди рясно. Не було в народній медицині дієвіших ліків від застуди як калиновий чай. Цілющі властивості має кора калини та відвар її засушених квіток.

Ведучий 3. Свіжі ягоди з медом вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові. Соком очищали обличчя, щоб рум'янилось. У кожної сім'ї в коморі завжди висіли пучечки прихоплених морозом гіркуватих ягід, бо ж «червона калина від 100 хвороб рятує».

Учень 3(вірш П. Воронька «Зимова калина».)

Вже жахав мороз калину:

- Побілієш ти, як сніг,

Заморожу до загину.

Заморозити не зміг.

Червоніла, променіла,

Грона жевріли, як жар,

Не лякалась, не біліла –

Не калина, а пожар.

А коли прибігли діти,

Любо мовила вона:

- Ви мене в коші беріте,

Я морожена смачна.

Зустрічали з пиріжками

Свій новий щасливий рік…

І солодкими цівками

Лився їм на губи сік.

Ведучий 1. Скільки цікавого і нового дізналися ми сьогодні з невичерпного животворного джерела, ім'я якому — народна творчість і мудрість.

Ведучий 2. А допомогло нам у цьому вивчення народних традицій рідного краю, рідної мови, пісні.

Учень 1. На рідній Україні

У великі свята

З хлібом калина

Поруч була.

Учень 2. Я — син вільної України,

Ніхто якої не зборов,

її ненависть і любов

Жаріє вічно у калині.

Учень 3. Мова в ній колискова,

Древа сонячна гілка,

Серця тиха розмова —

Калинова сопілка.

Учень 1 Слово наше рідне!

Ти сьогодні зазвучало

Як початок, як начало,

Як озброєння всім видне,

Слово наше рідне!

Учень 2 Розцвітай же, слово,

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі.

Пречудесно, пречудово

Розцвітай же, слово.

Учень 3 Хай знову калина

Червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я — країна Україна —

На горі калина.

(З останніми словами дівчата в українському народному вбранні уклонившись, завершують свято.)