У Києві відбувся Всеукраїнський фестиваль студентської творчості „Сяйво надій”

У Києві відбувся Всеукраїнський фестиваль студентської творчості „Сяйво надій”

У рамках відзначення 12-річчя з дня заснування Університету „Україна” та Міжнародного дня інвалідів з метою соціальної адаптації та інтеграції в суспільстві студентської молоді з особливими потребами в період з 15 листопада по 9 грудня 2010 року проводився VIII Студентський фестиваль творчості „Сяйво надій”.

До участі у Фестивалі допускалися колективні та індивідуальні творчі роботи (доробки, результати наукових або спортивних досягнень) за номінаціями: пісенний вернісаж, танцювальні ритми, країна фантазій, виконавче мистецтво, дизайнерське мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, авторська пісня, літературна, фотографічна, художня, спортсмен року, науковець року, жестова пісня, приз глядацьких симпатій, спец-приз журі.

ІІ тур фестивалю був проведений 7 грудня в Києві на базі культурно-розважального комплексу «Bingo Entertainment». Учасники з’їхалися зі всіх куточків нашої мальовничої батьківщини: Горлівки, Рівного, Івано-Франківська, Миколаєва, Кіровограда. Дійство проходило на душевній та емоційній ноті – ще довго теплі спогади не залишать небайдужі душі всіх присутніх.

Роботи студентки ІІІ курсу соціально-психологічного факультету Рівненського інституту Університету «Україна» Скаковської Анастасії були представлені в номінації „Літературна” та оцінені поважним журі, яке дало гарантію того, що дані вірші будуть надруковані у пресі. Учасниця була нагороджена дипломом та подарунком, а 9 грудня мала змогу бути присутньою на концерті, присвяченому 12 річниці з дня заснування Університету „Україна”.

Калейдоскоп життя

Подивись в калейдоскоп.
Скільки в нім різних думок,
Візерунків кольорових,
Скільки барв у нім казкових.
Та повернеш згори вниз,
Кольори втрачають блиск –
Пустих скелець дрібний зиск.
Когось приваблює яскравість,
Яка немає кольорів,
Когось приваблює кохання,
Що немає почуттів.
Когось приваблює той розум,
В якім нема жадоби знань.
Когось приваблює те серце,
Що прагне лиш своїх бажань.
Про зовнішню красу хтось дбає,
Краси душі не помічає.
Хтось визнання свого бажає,
Хоч в той же час себе втрачає.
Хтось друзів має більше сотні,
Проте в печалі є самотнім.
Когось слава лиш втішає,
І немає навіть думки,
Що є рабом свого дарунку.
Хтось прагне лише благ земних,
Хоч щастя і не знайде в них.
А хтось скаже: «Сам я Бог!
І моя в усьому воля…»,
І тим знищить свою долю.
Все це скельця розказали
І розпались в небуття.
Калейдоскопа теж не стало,
Бо ім’я йому – життя.

Анастасія Скаковська

Я – Душа

Я, як небо, є безмежна.
Я безстрашна й обережна.
Я – тверда, неначе лід,
І м’яка, як оксамит.
Я – прозора, як кришталь.
Я є маска і вуаль.
Я – душа твоя єдина,
Лиш зі мною ти – людина.
Я є дзеркалом життя,
Я – суддя твого буття.
Не зламай мене, психолог,
Не зітри мене на порох,
Не порань, не поховай.
Лиш мене ти надихай,
І веди мене туди,
У незвідані світи,
Де є суть і глибина –
Несвідома, неземна.

Анастасія Скаковська