Підходи до нормування праці творчих працівників на прикладі одного видавничого дому

Додаток №10

до Рекомендацій №1

щодо нормування праці журналістів друкованих ЗМІ в Україні

підходи до нормування праці

творчих працівників

на прикладі одного видавничого дому

Принцип оплати праці журналістів – ставка + гонорар.

Ставка – приблизно 20-30% сукупного місячного доходу журналіста.

Гонорар – згідно бальної системи (зразок додається).

Ставка виплачується за те, що людина є штатним працівником редакції, відпрацьовує робочий час в межах встановленої тривалості робочого дня й готова до виконання редакційних завдань.

Наявність ставки дає журналістам відчуття соціальної захищеності, усвідомлення приналежності до редакції. А її періодична індексація в межах, які дозволяє бюджет редакції, дає змогу “підтягувати” рівень оплати праці журналістів до загальних тенденцій ринку праці.

До того ж, індексація саме ставки за умови стабільності бальної системи, за якою нараховуються гонорари, дає працівникам додаткове відчуття прозорості оцінювання своєї праці, адже таким чином вони бачать, що їхній сукупний місячний дохід справді реально збільшується, а конкретний розмір цього збільшення залежатиме тепер вже виключно від конкретного трудового внеску людини (тобто від того, яким буде гонорар).

Гонорар ми розглядаємо як оцінку конкретного трудового внеску людини впродовж місяця. Обраховується шляхом аналізу доробку журналіста за звітний період.

Кожному матеріалу виставляється бальна оцінка в залежності від жанру матеріалу та якості його підготовки.

Бали мають гривневий еквівалент, і сукупна бальна оцінка переводиться в гривні та додається до ставки. Таким чином і визначається загальна зарплатня журналіста за даний місяць.

Журналіст має право ознайомитись із бальною оцінкою своїх матеріалів, звернувшись із відповідним проханням до свого керівника. З досвіду нашої роботи, подібні звернення мали місце в перші місяці запровадження даної системи, а на даний час практично відсутні.

Те, що в основі бальної оцінки лежить жанр чи вид матеріалу, дозволяє редакції гнучко управляти працею журналістів у залежності від пріоритетів, які стоять перед редакцією на даний час. Наприклад, якщо потрібно збільшити кількість інтерв’ю, матеріали цього жанру можуть мати впродовж певного відрізку часу вищу бальну оцінку, ніж раніше. Таким чином, працівники додатково фінансово мотивуються до підготовки матеріалів саме цього жанру. В той же час, редакція має змогу зменшити бальну оцінку матеріалів певного виду чи жанру, яким журналісти зловживають, або ж ввести додаткові вимоги до підготовки даного виду чи жанру матеріалів (наприклад, обов’язкова наявність авторського фото чи присутність у бліц-опитуванні не менше 6 осіб і т. д.).

Раніше в редакції мала місце аналогічна система оцінювання, але гонорар визначався шляхом “розмітки” редактором чи випусковим редактором газет з виставленням конкретної грошової оцінки кожного матеріалу. Така система, при всій подібності до нині діючої, мала один суттєвий недолік: відсутність чіткої та зрозумілої колективу системи критеріїв оцінювання. Адже уявлення в голові редактора про те, що “за матеріали ми зазвичай платимо від... до... гривень, ну а якщо сенсація – то можемо й до... гривень” або “оплата за матеріал залежить від його цікавості і від площі, яку він займає на газетній шпальті, а в середньому це від... до... гривень” – це ще не є така система.

Натомість нинішня бальна система є публічною (вона вивішена в редакції, а бажаючі мають змогу роздрукувати її для особистого використання чи скопіювати на власний комп’ютер) і достатньо деталізованою. Люди мають змогу періодично відслідковувати впродовж місяця кількість вже набраних балів (шляхом самостійного підрахунку) і відповідним чином прогнозувати та планувати свій місячний дохід. Залежність бальної оцінки від жанру та виду матеріалу, а не від суб’єктивізму редактора при “розмітці газети”, дає змогу працівникам самостійно достатньо точно прогнозувати майбутню бальну оцінку власних матеріалів (адже кожен журналіст може сам визначити жанри вже написаних ним матеріалів).

Конкретного місячного плану щодо кількості публікацій журналіст не має. На нашу думку, наявність такого плану спонукатиме журналістів скоріше не до щоденної продуктивної роботи, а до прагнення “виконати план”, можливо й за будь-яку ціну.

З іншого боку, в разі постійної тенденції до недовиконання плану, працівник демотивуватиметься (“Все одно мені не вдається виконати цей план”).

На нашу думку, оптимальне нормування праці тут досягається не встановленням планів у кількісному вираженні, а насамперед щоденним дотриманням трудової та технологічної дисципліни, оптимальним використанням тієї кількості робочого часу, яку мають творчі працівники відповідно до чинного законодавства про працю.

Відповідальність за це лежить на менеджерах редакції, і саме їхнім завданням є організувати працю ввірених їм редакційних колективів таким чином, аби люди постійно мали той необхідний обсяг завантаження, який потрібен для продуктивного газетного виробництва з одного боку - і не змушує людей перепрацьовувати з іншого боку.

Анкетування працівників редакції, яке проводилось у 2006 році, коли діяла попередня система нормування, та у 2007 році, коли вже була запроваджена нині діюча бальна система, показало: із встановленням більш чітких та прозорих критеріїв нормування праці творчих працівників редакції зросла і їхня задоволеність системою оплати праці.

Про це свідчить розподіл відповідей на запитання “Чи влаштовує вас система нарахування вам зарплати?” Відповіді на це питання розподілились так:

а) так, я знаю, за що отримую гроші — принцип нарахування моєї ЗП для мене зрозумілий; - 15 працівників;

б) я знаю про це “в загальних рисах”, приблизно; - 7 працівників;

в) я знаю про це мало, мені залишається тільки здогадуватись, чому мені платять саме таку ЗП і звідки береться принцип її нарахування; - 1 працівник;

г) я жодного поняття не маю про це — таке враження, що моя ЗП нараховується “зі стелі”; - 0 працівників;

д) інший варіант (вкажіть). – 1 працівник (“Якби розмір гонорарів збільшити”).

Натомість рік тому в структурі відповідей відчутно переважав пункт “б”.

Таким чином, запровадження більш чіткої системи нормування праці позитивно позначилась на ставленні працівників до системи нормування праці.

Це створює додаткові передумови для підсилення мотивації творчих працівників редакції, що сприяє виробництву більш якісного інформаційного продукту.

В даній точці збігаються інтереси як журналістів, так і видавця та менеджменту.