Моральні і правові основи статутних взаємовідносин між військовослужбовцями

Мета:

1. Роз’яснити слухачам сутність та значення статутних взаємо­відносин у військових колективах, їх згуртування для успішного виконання завдань, покладених на частину, підрозділ.

2. Мобілізувати слухачів на рішуче викоренення нестатутних взаємовідносин у військових колективах.

Час: 2 години (розповідь), 2 години (бесіда).

Навчальні питання:

1. Статутні взаємовідносини між військовослужбовцями – запорука успішного виконання службово-бойових завдань.

2. Рішучий бій нестатутним взаємовідносинам і казарменому хуліганству – вірний шлях згуртування військових колективів.

Література:

1. Дисциплінарний статут Збройних Сил України.

2. Посібник Головного управління внутрішніх військ «Методика поетапної профілактики нестатутних взаємовідносин у військових колективах».

3. Вироки судів військових трибуналів.

4. Кримінальний кодекс України.

Вступ

У зв’язку зі зростанням складності і масштабів завдань, котрі необхідно вирішувати нашому народові, суспільству в історичний час свого існування, будівництва Української держави, які ідуть на фоні дуже важких, скрутних процесів в економіці, політиці, соціальній сфері, духовному житті, все більшого значення набувають питання відповідальності, дисципліни і сумлінного ставлення до виконання завдань.

Кожний воїн повинен глибоко усвідомити, що статутні взаємовідносини – запорука успішного виконання службово-бойових завдань. Бути активним учасником у зміцненні статутних взаємовідносин, військової дружби і товариства у військових колективах – обов’язок воїна-правоохоронця.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

І

Важливе значення для сьогодення мають взаємовідносини серед військовослужбовців строкової служби. Характер цих взаємовідносин прямо і безпосередньо виявляється у вчинках і поведінці воїнів, у формуванні в них багатьох соціальних і моральних якостей.

Відносини наших воїнів обумовлені історичною важливістю розбудови Української держави, внутрішніх військ МВС України. На цьому ґрунті взаємовідносини між солдатами у військовому колективі складаються як відносини дружби, взаємодопомоги, співпраці. Воїни допомагають один одному опановувати складну сучасну техніку, без особливих труднощів адаптуватися до умов військової служби, життя і побуту, проявляють моральну підтримку.

Однак у взаємовідносинах рядового складу мають місце і відхилення від статутних норм. Пояснюється це тим, що всі рядові, з одного боку, у службовому становищі займають однакове положення, а тому у їх взаємостосунках на перше місце висувається індивідуальний, психологічний аспект (погляди, переконання, характер, темперамент та ін.), а з другого боку, об'єктивно вони відіграють різні ролі в залежності від строків служби, досвіду, майстерності, відношення до бойової техніки. Така суперечність службового положення накладає певні особливості на поведінку рядових воїнів. Іноді більш досвідчені воїни, особливо “старослужбовці”, бажають зайняти головне, керуюче положення у колективі, підпорядкувати своєму впливу молодь, домогтися від неї визнання своїх зазіхань і отримати ряд привілеїв, що полегшують труднощі служби. У свою чергу, частина молодих воїнів через брак життєвого досвіду, особливо досвіду військової служби та інших причин, піддаються цьому тиску, погоджуючись з роллю «молодшого».

Статутні стосунки між військовослужбовцями – це категорія не тільки військова, але і моральна, має громадський наголос, державне значення.

Нездорові явища між військовослужбовцями стають відомими їх рідним, близьким і знайомим, створюють спотворене уявлення про дійсні порядки в армії. І тут розмови про виховні недоліки в допризовний період, котрі, безумовно, мають місце, не сприймаються серйозно. Народ завжди мав віру в армію як школу формування справжніх чоловіків, громадян держави. І заради цієї віри народу, справа честі і службового обов’язку кожного воїна-правоохоронця, щоб її берегти. Основна умова цього – дійсний статутний порядок у підрозділах, дійсні здорові взаємини між військовослужбовцями.

З порушенням статутних взаємовідносин у військових колективах втрачається у солдатів молодшого призову віра в силу наших законів, встановлений порядок проходження військової служби, взаємовідносин між військовослужбовцями. Неможливо допустити, щоб побут і життя у підрозділах визначалися не статутами, командирами і начальниками, а примхами хуліганів, котрі свідомо чи несвідомо роз'єднують військові колективи, вносять чвари у спілкування солдатів.

Позастатутні взаємовідносини неминуче призводять до серйозних моральних порушень у окремих членів військового колективу, як ініціаторів негативних проявів, як потерпілих, так і байдужих спостерігачів, котрі накладають негативний відбиток на їх майбутній життєвий шлях.

Для солдатів у погонах вірність державі є обов’язковим елементом патріотизму. Армія надзвичайно могутній і надійний інструмент державної політики. У руках військовослужбовця – зброя, бойова техніка. І тільки глибоке усвідомлення, що всі ми є державними людьми, служимо рідній державі, стає надійною гарантією її захисту.

Ефективним напрямком запобігання нестатутній поведінці військовослужбовців є правове виховання. Будь-яка діяльність людини починається з навчання, із засвоєння вимог діючого законодавства. Кожен військовослужбовець повинен знати основи військового законодавства, чітко уявляти межі своєї правомірної діяльності і рубежі, за якими починається протиправна, злочинна поведінка. Більш високий рівень правового виховання полягає у формуванні позитивного ставлення до вимог військових статутів, до діючих кримінально-правових заборон. Коли ці вимоги і заборони усвідомлюються і сприймаються військовослужбовцями як необхідні правила їх служби в армії, що не штучно вигадані, а викликані до життя об’єктивними умовами діяльності внутрішніх військ. Вивчення воїнами положень військових статутів, кримінально-правових норм з метою запобігання правопорушенням повинно доповнюватися відповідними кримінологічними знаннями про правомірну поведінку в тих чи інших складних, конфліктних, криміногенних ситуаціях.

Психологічні конфлікти та інші непорозуміння, які виникають іноді між воїнами, ведуть до правопорушень. Основа конфліктів може бути дуже різною: психологічна несумісність, зіткнення інтересів, невміння зрозуміти один одного і т. ін. У більшості випадків подібні конфлікти легко подолати. Вироблення вміння уникати конфліктів, опанування проблемами психологічної корекції конфліктних стосунків, знаходження правомірного виходу з конфліктної ситуації, вміння направляти «конфліктну енергію» на корисну діяльність — завдання нелегкі, але вкрай необхідні для запобігання багатьом, особливо насильницьким, правопорушенням.

Неодмінною умовою зміцнення військової дисципліни, недопущення нестатутної поведінки військовослужбовців є підтримання у військовій частині, підрозділі статутного порядку. Треба мати на увазі, що поведінка військовослужбовця визначається не тільки його свідомістю, але і характером умов, обставинами, в яких йому доводиться жити і діяти. Отже, необхідно, щоб у житті воїнів статутний порядок був законом, щоб у точності виконувався розпорядок дня від підйому до відбою, виконувався за всіма положеннями розклад бойового навчання. Установлення порядку в підрозділі повинно проходити у відповідності з вимогами військових статутів, які мають силу закону. Вони науково обґрунтовані, перевірені практикою, створюють найбільш доцільну послідовність служби і життя воїнів, включаючи їх у певний і обов'язковий цикл діяльності, об'єднують зусилля воїна і колективу в часі і просторі. Обов'язковість, регулярність і оптимальність статутного порядку – це те, що виступає по відношенню до воїна умовою і вимогою. Додержання цих вимог у службі, бойовому навчанні – повсюдно і постійно формує у військовослужбовців необхідні морально-бойові якості.

Важливе місце у підтриманні статутної поведінки військовослужбовців займає колектив. Це, як правило, високоорганізована спільнота воїнів, об'єднана загальною метою, єдиним керівництвом і спільною діяльністю, з властивими соціальними процесами і явищами. Фахівці визначають соціальну характеристику колективу з трьох ознак: соціальна єдність, військове товариство і соціальна зрілість.

Перша, початкова стадія розвитку військового колективу характеризується тим, що більшість воїнів свідомо ставиться до служби і дисципліни, чітко уявляє обов'язки і мету діяльності, орієнтується на єдину систему моральних цінностей. На стадії соціальної єдності досягається взаємодія людей, відбувається додержання норм статутних взаємовідносин.

На другій стадії в цілому завершується взаємне пізнання, йде процес установлення товариських стосунків.

Стадія військового товариства створює сприятливі умови для згуртування колективу і розвитку особистості воїна. Виявляється почуття довіри, симпатії і уваги до своїх товаришів, воїн свідомо, чесно і активно ставиться до служби, тягнеться до авторитету і пошани товаришів.

Наступна стадія розвитку колективу передбачає єдність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтацій. Взаємодія між військово­службовцями ґрунтується на взаємодопомозі, взаємній підтримці, взаємо­замінності. Здоровий морально-психологічний клімат сприяє процесу адаптації молодих воїнів, підвищенню якості бойового навчання, підтримує емоційний настрій солдатів, запобігає виникненню конфліктних ситуацій, а якщо вони все ж виникають, то забезпечує їх нейтралізацію.

Взаємовідношення військовослужбовців, які є суттєвою, якісною характеристикою військового колективу, його морально-психологічного стану, одночасно виконують важливу роль у зміцненні військової дисципліни, згуртованості, бойової готовності військової частини. Соціально-психологічна сутність взаємовідносин має ефективний вплив на члена колективу, виконує стосовно поведінки воїна стимулюючу і цінніснокорегуючу функції.

ІІ

У внутрішніх військах сьогодні більшість підрозділів, де дружба і товариство стали законом життя воїнів-правоохоронців. Прояв з боку досвідчених солдатів чуйності і поваги до молодих воїнів – характерна риса морального клімату таких колективів. Військовослуж­бовці старшого призову – майстри своєї справи. Вони допомагають молодим солдатам, передають їм свій дос­від, користуються серед них авторитетом. На службі і в повсякденному житті кожний виконує свої обов'язки, без будь-яких привілеїв, незалежно від заслуг і строку служби.

У таких колективах не ділять воїнів на касти «маю­чих права» і «безправних», на «дідів» і «салаг». Тому і немає тут нестатутних взаємовідносин, а кожний воїн почуває себе лю­диною і розуміє, що він знаходиться серед справжніх бойових побратимів. Тому і служба кожного, як кажуть, не обтяжує, а в радість.

Антиподом військової дружби і товариства, про які йшла мова при розгляді першого питання, є нестатутні взаємовідносини, казармене хуліганство, знущання над товаришами по службі. Вони мов іржа роз'їдають військові колективи, нерідко призводять до тяжких і навіть трагічних наслідків, завдають великої шкоди боєготовності частин і підрозділів, виконанню службово-бойових завдань, покладених на війська.

Мабуть, деякі солдати і сержанти забули про свою гідність і честь, втратили людські почуття, якщо їм не дорогі товариші по службі, їх здоров'я, життя і доля.

Хіба можна бути байдужим, коли твій товариш за­мість того, щоб після закінчення військової служби по­вернутися додому, створити сім'ю та брати участь в ак­тивному будівництві незалежної України, потрапляє за колючий дріт, у місця позбавлення волі і починає писати свою біо­графію з чорної і ганебної сторінки, яка залишиться брудною, незмивною плямою на все життя?

А хіба не ганьбою і докором для деяких військових колективів є те, що їх товариш після жорстоких зну­щань зазнає хірургічної операції, передчасно звільню­ється з військової служби і повертається додому інвалідом? За ці покалічені долі і життя несе моральну від­повідальність колектив, що не зміг запобігти лиху.

Слід сказати, що казармені хулігани сподіваються на безкарність за свої ганебні вчинки, про що вони не раз говорили після засудження. Але не треба сподіватися на безкарність, бо розплата за порушення закону зав­жди буде скорою і суворою.

Ось що передбачає Карний кодекс України для зло­чинців у погонах:

« Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, – караються службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.» (ст. 402).

« Порушення статутних правил взаємовідносин між військово­службовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, – карається позбавленням волі на строк до 10 років.» (ст. 406 ).

У вирішенні питання щодо недопущення нестатутних взаємовідносин і казарменого хуліганства багато можуть зробити і самі солдати та сержанти.

1. Одним зі шляхів усунення негативних явищ є підвищення взаємних вимог до членів військового колективу.

Дружба і військове товариство передбачають не тільки надання допомоги, але також і виховання у воїнів таких рис характеру, як принциповість, чесність, прямота, взаємна вимогливість. Саме на таких взаємовідносинах будується щира солдатська дружба, досягається міцна дисципліна і твердий статутний порядок, боротьба з окремими потворними явищами у військових колективах.

(Навести приклади із життя підрозділу, назвати прізвища воїнів, які живуть за цим принципом).

На жаль, не всі наші воїни розуміють суть вимог армійської служби і дійсної дружби. Іноді в окремих військовослужбовців не вистачає принциповості, щоб сказати тому, хто оступився, суворе «ні», зупинити його. Бувають випадки, коли вони мовчки погоджуються з тими, хто коїть негативний вчинок, і навіть підохочують їх, щоб доказати їм свою «вірність». Таке поняття дружби помилкове, і воно тільки завдає шкоди. Такий друг врешті-решт робить ведмежу послугу. Особливо коли йдеться про пияцтво, на ґрунті якого скоєно більше половини дисциплінарних проступків і злочинів у військах.

2. У боротьбі з нестатутними взаємовідносинами і казарменим хуліганством велике значення має громадська думка військового колективу.

У формуванні громадської думки, крім офіцерів, важлива роль належить активістам підрозділу і, перш за все, раді військового колективу.

Якщо в колективі створені умови, де інтереси кожного воїна підпорядковані перш за все інтересам служби, підрозділу, колективу, там немає місця негативним явищам. Тим більше, що «заводіяк», «підбурювачів», «дідів», які вимагають собі особливих привілеїв за рахунок інших, молодших солдатів, в ротах одиниці. Тому військові колективи спроможні в зародку припинити негативні явища і поставити на місце того, хто намагається верховодити в роті, порушувати статутний уклад життя військового колективу.

Таких підрозділів у нас більшість.

Але є, на жаль, і такі, де воїни байдуже ставляться до інтересів служби і колективу, живуть за принципом «моя хата скраю». У таких колективах процвітає «дідівщина» і казармене хуліганство.

Пошлемося на такий приклад. Майже всі знущання над товаришами по службі скоюються в казармах, де особовий склад живе, як правило, після відбою, або в інших місцях, але в присутності військовослужбовців підрозділу. І коли казармений хуліган знущається над таким же, як він, товаришем, його сусід по ліжку боязко натягує на голову ковдру і заплющує очі, прикинувшись, що спить, або соромливо відвертається, а про себе бурмоче: «Аби не мене...».

Скажіть, хіба такого воїна можна назвати другом, товаришем, побратимом? У народі говорять: «Позбав мене, Боже, від такого «друга», а від ворогів я сам позбавлюсь».

(Проаналізувати, чи немає таких явищ у підрозділі. Якщо є – навести приклади. Розповісти, як працює рада військового колективу підрозділу).

3. У запобіганні нестатутним взаємовідносинам та у зміцненні колективу важливе значення має чуйне і шанобливе ставлення до молодих солдатів з перших днів їх прибуття в підрозділ з боку воїнів старшого призову та всього колективу.

Від того, як зустрінуть молодих, проявлять турботу, як розмістять, введуть у бойову службу – від усього цього буде залежати, чи відчує себе молодий воїн повноправним хазяїном у колективі.

Воїни старшого призову повинні допомагати молодим, ділити нарівні з ними службове навантаження та інші обов'язки, готувати собі достойну заміну. Як правило, вони так і роблять.

Та часом буває, коли окремі воїни старшого призову гордовито ставляться до молодих, перекладають на них свої обов'язки, вимагають собі якихось «привілеїв», дають молодим солдатам образливі прізвиська і т. ін.

Військовий колектив повинен поставити на місце таких норовистих «стариків», в межі поважливого ставлення до своїх товаришів по службі.

(Показати, як організована робота з молодими воїнами, чи є в підрозділі «старики», охочі до «привілеїв»).

4. Обов'язковою умовою викорінення і запобігання нестатутним взаємовідносинам у військових колективах є чітка організація служби внутрішнього наряду, згідно з вимогами військових статутів.

Є такий вислів, що внутрішній наряд – це дзеркало підрозділу. Якщо черговий та днювальний роти мають зразковий зовнішній вигляд, підтягнуті, молодцюваті, чітко слідкують за виконанням розпорядку дня, бездоганно виконують свої обов’язки, можна без сумніву сказати, що внутрішній порядок, дисципліна і організованість у цьому підрозділі знаходяться на належному рівні.

І навпаки. Якщо черговий і днювальні роти бачать, що прибирають приміщення (особливо умивальники, туалети) кожний день лише молоді солдати, часто одні й ті ж, якщо молодий солдат застеляє ліжко сержантові або «діду», пере їм обмундирування, підшиває підкомірець, якщо після відбою в казармі без діла ходять «діди» та часом ще й хмільні молодики піднімають із ліжок солдатів і нахабно знущаються над ними, і якщо такий внутрішній наряд байдуже дивиться на подібні «картинки», а, бува, навмисно їх «не помічає», значить – він байдужий до долі своїх товаришів, до честі колективу, в якому він служить. Тому такі солдати та сержанти і самі стають жертвами казармених хуліганів.

Можна впевнено сказати, що своїм зовнішнім виглядом такий внутрішній наряд виділятиметься не з кращого боку. Все у нього буде, як у кривому дзеркалі. Придивіться уважно до життя свого підрозділу, і ви згодитеся з таким твердженням.

5. Важливим завданням колективу підрозділу є виховання у кожного воїна почуття вміння постояти за себе.

Добре відомо, що так звані «діди», «вимагателі», «підбурювачі» – всі ці люди по своїй натурі боягузливі і жалюгідні. Вони не всіх вибирають у жертви, а лише тих, хто слабкий та соромливий, не зможе дати відсіч або на весь голос заявити про знущання.

Тому, якщо молодий воїн залишає непоміченими образи з боку деяких «бувалих» військовослужбовців стосовно своїх, таких же молодих товаришів, мовчки зносить знущання, приниження і образи, не повідомляючи про це командирам, здоровій частині колективу, то кому це на руку? Передусім – казарменим хуліганам. Бо це ж вони вигадали і всіляко підтримують хибну традицію кругової поруки.

Звідси висновок – не бути боягузом, вміти постояти за себе і свого молодшого товариша. У цьому ви завжди знайдете підтримку офіцерів і ради військового колективу, які зуміють поставити на місце «старика», котрий розперезався.

Що стосується воїнів старшого призову, то вони повинні добре усвідомити, що їх честь і гідність виявляються не в привілеях і пільгах за рахунок інших, здебільшого молодих солдатів, не в якомусь особливому місці в колективі, їх честь і гідність, як найбільш підготовлених воїнів, повинна виявлятися в чуйності, повазі до молодих воїнів. Якщо воїн старшого призову бачить, що над молодим солдатом занесена рука кривдника, він повинен перехопити її – і тоді не буде покалічених доль, материнських сліз, і переможе справедливість, вища заповідь якої проголошує: «Захисти слабкого!». І коли такий воїн звільниться в запас, у підрозділі його будуть згадувати добрим словом. Що може бути краще такої пам'яті?

6. Вірний шлях згуртування військових колективів, зміцнення у них дружби і військового товариства та профілактики нестатутних взаємовідносин – це залучення всіх військовослужбовців до активного суспільного життя підрозділу.

Важлива роль у цьому належить активістам підрозділу, радам військових колективів. Вони організовують дозвілля воїнів у вихідні та святкові дні, залучають широке коло солдатів у роботу для створення матеріально-технічної бази підрозділу, до гуртків за інтересами, художньої самодіяльності, спортивних секцій, організовують концерти, спортивні ігри і змагання, екскурсії, культпоходи та інше. А коли воїни разом, дружно займаються корисною справою, допомагають один одному, винаходять, творять, спрямовують енергію в потрібне русло, то в таких колективах немає місця нестатутним взаємовідносинам та іншим негативним явищам.

Висновок з теми

Жити за законами дружби, товариства і військового братерства, рішуче викорінювати нестатутні взаємовідносини, казармене хуліганство і нестатутні взаємовідносини – священний обов’язок кожного воїна-правоохоронця.

Питання для бесіди

1. Як ви розумієте, що таке статутні взаємовідносини?

2. Яке значення мають військове товариство, дружба, братерство у військовій службі?

3. Навести приклади військової дружби, товариства і взаємодопомоги при виконанні особовим складом військ, своєї частини та підрозділу службово-бойових завдань.

4. Що таке нестатутні взаємовідносини, в чому вони виявляються і в чому їх небезпечність?

5. Які покарання передбачає Кримінальний кодекс України за порушення статутних взаємовідносин?

6. Які шляхи боротьби з нестатутними взаємовідносинами і казарменим хуліганством у підрозділах військ?