Господарське правопорушення: поняття та види

Господарське правопорушення: поняття та види

У своєму повсякденному житті люди переважно діють відповідно до норм закону. Поведінку, яка відповідає нормам закону, називають правомірною, тобто людина виконує все, що зобов’язана робити, і не робить того, що заборонено законом. Різновидність соціальних відхилень, яка зв’язана з відступленням від цілей, принципів права, може бути об’єднана поняттям протиправної поведінки.

Протиправна поведінка як вид правової поведінки є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина.

Під протиправною поведінкою розуміють поведінку людини, направлену проти інтересів суспільства в цілому, окремих його груп, конкретних людей, контролюючих його свідомістю і волею.

Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки і є правопорушення.

Кожне правопорушення – конкретне, оскільки його вчиняє конкретний індивідуальний (фізична особа) або колективний суб’єкт (юридична особа) за певних обставин у певному місті та певний час.

єрніков та розуміють правопорушення, як суспільно небезпечне (суспільно шкідливе) протиправне винне діяння деліктоздатної особи, яке тягне за собю юридичну відповідальність.

, , визначають правопорушення наступним чином: «правонарушение – противоправное, виновное, наносящее вред личности, обществу или государству, деяние деликтоспособного лица, за которое предусмотрена юридическая ответствнность». Ознаками правопорушення, згідно з визначенням, виокремлено такі: «противоправность; виновность; вредность; всегда деяние (т. е. действие или бездействие); ответственность несет только деликтоспособное лицо; наказуемость».

Російський фахівець з права, визначає правопорушення наступним чином: „Правонарушение – это виновное противоправное и вредоносное поведение деликтоспособных лиц, влекущее юридическую ответственность.

Російський правник розуміє правопорушення так: «правонарушение – это виновное противоправное деяние (действие или бездействие), направленное на установленный в обществе порядок отношений, совершенное деликтоспособным субъектом права».

розглядає правопорушення як суспільно небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.

та дають правопорушенню наступну дефініцію: «правопорушення – це суспільно небезпечне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке суперечить вимогам правових норм».

визначає правопорушення як соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.

Шкідливість юридичних фактів-подій і правопорушень – вимірюється кількістю суспільних зв’язків, що ними порушуються, та ступенем можливості їх відновлення. Причому можливі три варіанти:

1) один юридичний факт негативно впливає на велику кількість зв’язків між людьми;

2) юридичний факт вносить незначні зміни в стан спілкування людей, але загальна кількість подібних фактів, здійснюваних у певний проміжок часу, унеможливлює нормальне функціонування суспільства;

3) юридичний факт заподіює невідновлювані збитки суспільству чи людині.

Відомо, що право може впливати тільки на ті юридичні факти, що мають свідомо-вольовий характер, тобто протиправну поведінку суб’єктів. Крім цього, подібні юридичні факти повинні бути не випадковими, а зумовлюватись певними причинами і тому повторюватись у часі.

Правопорушення – це зовнішній акт поведінки-діяння, яке може проявлятися у формі дії або бездіяльності (не визначаються правопорушенням думки, почуття, психічні процеси тощо.

Також правопорушення має свідомо-вольовий характер, тобто в момент здійснення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, знаходиться під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними свідомо і добровільно. Відсутність вільної волі являється юридичною умовою, при якій діяння правопорушенням не визнається, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається тільки неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні та психічно хворі особи деліктоздатними не вважаються).

Отже, з врахуванням розглянутих ознак, правопорушення можна визначити як антисоціальне (суспільно шкідливе, небезпечне), протиправне діяння, вчинене деліктоздатною особою та за вчинення якого передбачено юридичну відповідальність.

Варто зазначити, що при виникненні будь-яких суспільних відносин, досить часто виникають суперечності та порушення законних прав та інтересів. Господарські відносини не є виключенням.

Тому, варто зазначити про те, що відповідальність у господарському праві є комплексним правовим інститутом, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення.

Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

: господарське правопорушення - протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Для чіткого тлумачення терміна «господарське правопорушення» варто виокремити такі характерні ознаки:

нормативно передбачене порушення господарського зобов'язання однією зі сторін;

наявність шкоди, що може бути виражена у грошовому еквіваленті;

відсутність вини як обов'язкового фактора.

При цьому необхідно розмежовувати поняття господарського правопорушення, яке передбачає господарську відповідальність, і правопорушення у сфері господарської діяльності (злочин), що спричиняє кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене вище, формується таке визначення:

Господарське правопорушення - це передбачене законом або договором протиправне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності, яке тягне за собою господарську відповідальність.

Господарське порушення є наслідком протиправної поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві у широкому розумінні.

З нашого погляду, дефініцію господарського правопорушення має бути закріплено на законодавчому рівні. Це полегшить практичне застосування господарської відповідальності та допоможе уникнути використання «подвійних стандартів» під час ідентифікації господарських правопорушень.

Різноманітність відносин, що виникають підчас здійснення господарської діяльності суб’єктами господарювання, пояснює закономірність широкої класифікації господарських правопорушень. Господарські правопорушення можна поділяти за видами і систематизувати в окремі групи за певними критеріями.

Залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення.

Договірна відповідальність — це вид відповідальності, що передбачена за порушення зобов'язань, які виникли з договору. Такий вид відповідальності визначається відповідно до закону і не суперечними йому умовами укладеного між сторонами договору.

Позадоговірна відповідальність настає безпосередньо за порушення зобов'язань, що виникли з закону, адміністративного акта чи інших правомірних дій. Особливим різновидом такої відповідальності є відповідальність за заподіяння майнової чи моральної шкоди, що виникає саме з факту заподіяння шкоди.

В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

· правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства(статті 48, 49 і 50 Цивільного кодексу України;

· порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов'язань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобов'язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені(статті 179, 213-215 і 356 ЦК);

· порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

· порушення державної дисципліни цін, пов'язані з виконанням договорів(Закон України “Про ціни і ціноутворення” передбачає, що у разі порушення підприємством ціни (при реалізації за договором продукції) надлишково одержана сума підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету);

· порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов'язані з виконанням господарських договорів;

· порушення господарських зобов'язань щодо перевезень вантажів: зобов'язань з планів перевезень (неподача перевізних засобів, непред'явлення вантажів до перевезення); простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, нестача, пошкодження вантажу; прострочення доставки вантажу тощо.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення - пов'язані з недодержанням або невиконанням вимог господарсько-правових норм:

порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкуренти і узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»));

порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.

За ступенем суспільної небезпечності (шкідливості), необхідно розмежовувати поняття господарського правопорушення, яке передбачає господарську відповідальність, і правопорушення у сфері господарської діяльності (злочин), що спричиняє кримінальну відповідальність.

Правопорушення за колом осіб у господарському праві бувають особисті та групові (колективні).

Груповими називаються правопорушення, вчинені об'єднанням дій членів групи, які характеризуються певним ступенем спільності інтересів, цілей і єдністю дій.

За формами вини розрізняють скоєні з умислом та скоєні з необережності.

Отже, можна зробити висновок, що однією з характеристик суспільства є правопорушність. Якщо правопорушення — це соціальне значущий акт індивідуальної поведінки, що включає в себе, крім суспільних моментів, біологічні, фізіологічні, психологічні характеристики, то правопорушність — соціальне явище, яке являє собою систему (сукупність) конкретних правопорушень. Це один із видів соціальних відхилень.

Правопорушність виступає як неминучий наслідок соціального розвитку, пов'язаного з ним прогресу або регресу виробництва і обумовленого ними розузгодження соціального статусу індивіда. Суперечності між потребами і соціальними засобами їх задоволення, так само як і розузгодження статусу індивіда (освітнього, культурного), неминучі. Невідповідність (розузгодження) соціального статусу індивіда обумовлює замах на існуючий суспільний порядок (наприклад, політичний діяч зловживає владою, щоб «зрівняти» своє економічне становище з роллю в партії або державі; особи найманої праці використовують нелегальні можливості, коли продаж власної робочої сили не дозволяє їм задовольнити свої потреби, сформовані суспільством).

Суспільство, побудоване на товарно-ринкових відносинах, може утримувати правопорушність в її статичній рівновазі, але не здатне викорінити її.