Тема 7. РИНОК та види ринкових структур
1. Сутність, функції та види ринків
2. Типи ринкових структур
Ринок – це форма зв’язку між окремими самостійними господарюючими суб’єктами, що основана на особистій зацікавленості, на свободі вибору, на обміні та на суспільній координації діяльності в цілому.
Умови функціонування ринку:
- економічна свобода суб'єктів господарювання;
- економічна самостійність суб'єктів господарювання;
- рівноправність учасників ринку;
- відсутність неекономічного тиску, добровільність зв'язків між суб'єктами;
- принцип економічної вигоди як основа відносин обміну;
- економічна відповідальність за результати діяльності;
- правові гарантії ринкової діяльності.
Ринок спрямований на виконання певних функцій:
- поширення достовірної інформації;
- ринок – посередник між виробниками і покупцями;
- забезпечення ефективності розподілу факторів виробництва;
- оцінка ефективності діяльності виробників;
- стимулювання підвищення ефективності виробництва;
- сануюча (через конкуренцію залишаються самі кращі підприємства).
За об’єктами ринок складається з трьох основних елементів: товарний ринок, ринок праці та ринок інвестицій (або капіталу).
1. Товарний ринок включає:
- споживчий ринок: ринки продовольчих та промислових товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров’я, культури, а також ринок житла;
- ринок засобів виробництва: ринки засобів праці, природних ресурсів (сировини, палива, матеріалів, енергії), у т. ч. ринок землі.
- ринок інновацій: ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, патентів, ліцензій тощо.
2. Ринок праці – це ринок робочої сили.
3. Ринок капіталу складається з ринку цінних паперів і кредитного ринку.
За суб’єктами виділяють такі типи ринків: ринок покупця, ринок продавця, ринок державних установ, посередницький ринок.
1. Ринок покупця. На цьому ринку пропозиція перевищує попит на товари, що дає можливість покупцеві порівнювати товари і надавати перевагу певному із них; тут існує конкуренція продавців (виробників) товарів і послуг. Сучасні розвинені ринки є прикладом ринку покупців.
2. Ринок продавця. На цьому ринку попит значно перевищує пропозицію; за цих умов головна увага приділяється кількості й наявності товарів і послуг, незважаючи на їх якість. Ринки продавця характеризують тоталітарну або перехідну економіку.
3. Ринок державних установ включає сукупність актів купівлі-продажу товарів і послуг державних організацій, установ, центрального уряду, адміністрацій областей, місцевих органів влади, що продають, купують, орендують товари, необхідні їм для виконання функцій по здійсненню влади.
4. Ринок посередників охоплює сукупність економічних відносин осіб та організацій, котрі купують товари і послуги для перепродажу або надання їх в оренду іншим споживачам з вигодою для себе.
В територіальному аспекті виділяють місцеві, регіональні, національний, світовий ринки, а також внутрішні та зовнішні ринки.
За рівнем насиченості виділяють рівноважний ринок (попит співпадає з пропозицією), дефіцитний ринок (попит перевищує пропозицію), надлишковий ринок (пропозиція перевищує попит).
За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють вільний ринок (ринок чистої конкуренції), монополістичний ринок, олігополістичний ринок.
З урахуванням асортименту продукції розрізняють замкнутий ринок (ринок товарів одного виробника), насичений ринок (безліч аналогічних товарів різноманітних виробників), ринок широкого асортименту (кілька видів товарів, пов’язаних між собою і спрямованих на задоволення однієї або кількох споріднених потреб), змішаний ринок (наявність різноманітних товарів, не пов’язаних між собою).
З позицій відповідності діючому законодавству існують легальний і нелегальний ринки.
Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках залежать від ринкової структури, яка визначається такими характеристиками:
а) частка кожного з учасників в ринковому обсязі попиту та пропозиції;
б) ступінь однорідності продукції на ринку;
в) можливості входження нових фірм на ринок та виходу з ринку;
г) умови взаємодії продавців між собою та покупців між собою, можливість змов учасників;
д) можливості отримання необхідної інформації для визначення поведінки на ринку.
Відповідно до цих основних характеристик виділяють чотири типи ринкових структур:
1. повна конкуренція;
2. повна монополія;
3. олігополія;
4. монополістична конкуренція.
Повна, або досконала, конкуренція – це такий тип ринкової структури, для якого характерно:
1. частка кожного постачальника та споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна, ніхто не домінує на ринку;
2. продукція однорідна, стандартизована;
3. учасники можуть вільно входити на ринок та виходити з нього;
4. постачальники не діють один з одним, так само як і споживачі (тобто їх поведінка не є стратегічною);
5. всі учасники повністю проінформовані для визначення своєї поведінки на ринку.
Модель ринку чистої конкуренції в сучасних ринкових умовах зустрічається дуже рідко, вона була характерна для ХVII-XIX ст. Сьогодні ця структура проявляється на ринках деяких сільськогосподарських продуктів (кукурудзи, бавовни, пшениці) і частково на ринках цінних паперів та іноземних валют.
Вільна конкуренція обов’язково має ціновий характер. Цінова конкуренція ґрунтується виключно на коливанні цін, адже стандартизований продукт різних фірм не має відмінностей.
Порушення хоча б однієї з умов повної конкуренції веде до виникнення неповної (недосконалої) конкуренції.
Ринок монополістичної конкуренції – це такий тип ринкової структури, де:
1. на ринку діє багато продавців та покупців, частка кожного з них не є значною;
2. продукція різних фірм неоднорідна (диференційована). Суттєвою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження у галузь нових фірм.
Ступінь диференціації продукції невисока – у межах задоволення однакових потреб, і досягається за рахунок торгових марок, тобто дещо відмінної якості продукції, та реклами. Завдяки диференціації споживачі здатні розрізняти на ринку продукцію різних фірм, отже, попит на продукцію окремої фірми є високо еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть варіювати ціни (дуже обмежено) без ризику втратити всіх покупців.
3. вхід на ринок і вихід з нього є вільним;
4. виробники не взаємодіють між собою;
5. існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.
Ринки монополістичної конкуренції найбільш поширені в сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприладів, ліків, канцелярських товарів, кондитерських виробів, тканин, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутового обслуговування тощо.
З монополістичною конкуренцією пов’язане поняття нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція здійснюється через удосконалення якості продукту і умов його збуту. Вона здійснюється за різними напрямами: перший – удосконалення технічних параметрів товару; другий – поліпшення пристосованості товару до потреб споживача. При цьому застосовують продаж товарів більш високої якості, але за вищими цінами, пропозиція нових товарів для задоволення старих потреб, надання більшого обсягу послуг, продовження строків гарантійного обслуговування, проведення рекламних компаній тощо.
Олігополістичний ринок – це такий тип ринкової структури, де:
1. на ринку діє декілька крупних виробників (від 2 до 7-10);
продукція може бути стандартизованою і диференційованою. Олігополістичні ринки дуже поширені. Вони існують в галузях з виробництва чавуну, сталі, спирту, цементу, прокату, алюмінію, мінеральних добрив (однорідні продукти), а також побутової техніки, авто, кораблів, у сфері оптової торгівлі (диференційований продукт);
2. існують певні бар’єри для входу на ринок. Фірми отримують високі прибутки тому, що доступ на ринок обмежений. Найважливіша перешкода входження на ринок – це величина первісного капіталу, а також контроль діючих виробників над найновішою технікою та технологією виробництва.
3. виробники мають враховувати поведінку конкурентів, тобто діють стратегічно. Так як на ринку конкурує лише декілька фірм, то кожен учасник ринку повинен слідкувати за поведінкою суперників, розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів.
4. типовою є нецінова конкуренція (при випуску диференційованої продукції) або цінова конкуренція (якщо випускається однорідна продукція);
5. контроль над ціною обмежений або значний (при змові конкурентів про рівень цін, ринки збуту тощо).
Поодинокий випадок олігополістичного ринку з двома фірмами-виробниками називають дуополією.
Ринок чистої монополії – це такий тип ринкової структури, для якого характерно:
1. весь галузевий випуск постачає одна фірма, частка кожного споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна;
2. продукція однорідна і не має близьких замінників;
3. входження на ринок нових фірм блоковано (крупний первісний капітал, отримання патентів, ліцензій);
4. споживачі не взаємодіють між собою; присутні елементи нецінової конкуренції, що проявляється у рекламі, існуванні торгової марки фірми, хоча особливої потреби у ній не відчувається за відсутності конкурентів.
