17.02.2014 “Порядок денний”
В студії працює Юрій Табаченко. Сьогодні ми будемо говорити про особливості приватизації в Україні. В цьому році голова Державного фонду майна України Олександр Рябченко в нашій студії. Насамперед, щодо попереднього року... Ми з вами у 2013 році кілька разів зустрічались у цій студії, і різні цифри озвучувались. Я думаю, що тепер вже остаточно підсумки підбиті. Які результати?
РЯБЧЕНКО: Непогано закінчено рік, принаймні, по реальних показниках. Дивіденди виконано на 188 відсотків, план був 70 мільйонів, надійшло 125 мільйонів гривень. По оренді виконано на 126 відсотків, план був 835 мільйонів – надійшло більше мільярда гривень. По надходженню грошей від приватизації теж 112 відсотків, якщо взяти разом, бо планувалося надходження мільярд 450 мільйонів – надійшло мільярд 480 мільйонів гривень. Це план, який був уточнений наприкінці року урядовим розпорядженням, згідно з бюджетним кодексом, тому те, що планувалося і те, що нам встановлювалося завданням - ми його виконали. Я вважаю, що і в поточному році ми теж відчуваємо ситуацію, що ми можемо виконувати план, ми готові і, я сподіваюся, що ми план виконаємо. Особливо, якщо вже буде досягнуто домовленості, і стабільність в державі почнеться політична і економічна. Економічна стабільність дуже важлива для досягнення поставлених завдань по виконанню надходжень від приватизації, і інвесторам дуже важливо гарантії і бачення того, що буде в економічних рішеннях в державі.
ВЕД: А оця цифра - півтора мільярда надходжень від приватизації, вона змінювалась протягом року, на початку 13 вона такою ж була?
РЯБЧЕНКО: Згідно бюджетного кодексу уряд має право по тих статтях, по яких визначення надходження грошей від приватизації, а це не є доходи державного бюджету, вона проходить по статтях покриття дефіциту державного бюджету згідно з методологією світового банку, ці надходження не можна включити в доходи бюджету, бо вони не є стійкими. Вони дуже залежать від стану готовності інвестора, від бачення того, що відбувається на ринку, від ринку грошей, чи є вільні гроші, від того, як працюють банки. Тому, якраз такий показник, який використовується як покриття дефіциту бюджету, він попадає в повноваження уряду, і бюджетний кодекс визначає, що уряд може змінювати між різними статтями надходжень по покриттю дефіциту бюджету показники своїми рішеннями. Що уряд і робить в залежності від економічної і фінансової ситуації.
ВЕД: За рахунок чого вдалося збільшити надходження від дивідендів і оренди?
РЯБЧЕНКО: Це стабільні надходження, вони, фактично, обраховуються і вони показують, що, з одного боку – їх можна планувати, а з іншого – вони демонструють, що державна власність не сама ефективна форма власності, бо вона не дає таких високих дивідендів, як приносить приватна власність. Оренда дає набагато більше грошей, і вона фактично демонструє в собі перехідний етап від державної власності до приватної. Там, де людина не може купити майно, вона бере його в оренду. Наприклад, людина бере в оренду склад, платить державі гроші, робить ремонт і т. д., і потім вона отримує право на викуп. Це такий перехідний етап. Він для України характерний, корисний, надійний, бо немає такої кількості капіталів і такої кількості готових купувати буквально все майно, що є в державі, тому оренда працює.
ВЕД: На цей рік, плани значно вищі, ніж на попередній – майже 20 мільярдів. Чому цей рік визначений таким глобальним у приватизації?
РЯБЧЕНКО: Коли приймався закон про програму приватизації, то приватизація така, яка вона є в Україні, вона має бути закінчена десь в 14 році, ще 115 і 16 рік, і далі вже має йти приватизація така, яка практикується в європейських державах. В чому головна відмінність? У нас 4 тисячі 200 державних підприємств. Якщо взяти держави ЄС, то у них загалом у всіх членів ЄС державних підприємств 890. Це абсолютно різна ситуація, тому розвинута європейська держава в рік продає 1-2 об”єкти. По кожному об”єкту приймається окремий закон, окреме рішення, по кожному об”єкту йде обговорення. Коли ти продаєш два об”єкти на рік – то це можливо, а коли ти маєш продати на рік 100 об”єктів, то це вже абсолютно виключна ситуація, бо серед цих об”єктів є вже такі, які падають, і на цих об”єктах вже нічого не залишається, там тільки є намір зберегти робочі місця, щоб люди могли працювати на цьому заводі. Є така приватизація, але ми розуміємо перехідний етап, через це на цей час, якраз планувалося, що буде великий обсяг продажів. Я розумію, що за 14 рік приватизація, як широкомасштабний економічний процес, не завершиться, вона буде ще тривати. Але треба ставити складні завдання, тоді і результати є відповідні.
ВЕД: Очевидно, планувалося завершення приватизації, все таки, раніше, але ситуація політична і економічна не може не вносити свої корективи в ці плани.
РЯБЧЕНКО: Колись планувалося, що в 14 році буде вік великої приватизації, коли будуть продаватися всі об”єкти, які не користувалися попитом за всі роки приватизації, що вони будуть всі виставлені, всі розійдуться, але до того має бути готовий не тільки фонд державного майна. У цій ситуації фонд грає роль продавця, а уряд визначає, який об”єкт треба продавати, і за якими правилами цей об”єкт треба виставляти на приватизацію. Але не всі галузі одночасно проходять трансформацію, і вже готові до введення ринкових умов діяльності. Є такі галузі, які ще не готові.
ВЕД: І покупці, очевидно, повинні бути готові? Найголовніше, ті, хто гроші дає...
РЯБЧЕНКО: Це дуже важливо. Це друга частина приватизації. Є об”єкти, і достатня кількість, які не знаходять покупців, хоча за ті 4 роки, що ми прийшли, і командою працюємо, у нас була одна з ключових позицій – ми шукаємо покупців. Це дуже важливо. І до того, як ти хочеш щось продати, то обов”язково повинен бачити, що там або є покупці, або є шанси, що покупці туди прийдуть. Бо, якщо шансів немає, що прийдуть покупці, то не варто взагалі виставляти на продаж. Звичайно, що це тільки витрата державних грошей – оцінку зробив, публікацію зробив, інвентаризацію зробив, екологічний витяг зробив – все це гроші. Виставив на продаж, і ніхто не хочу купувати. Це недобра ситуація, через те ми орієнтуємося, щоб підвищити оце до приватизаційну роботу, з огляду на пошук потенційного інвестора. Для держави це дуже важливо, тим більше, що за ці 4 роки, як практика показала, а ми продаємо за достатньо високими цінами українські об”єкти, то іноземні інвестори мають інше бачення на цю ситуацію, вони не погоджуються з такими цінами, тому купують інвестори, які вже працюють в Україні. Вони потужні, у них є фінансовий ресурс, вони досвідчені, і, я вважаю, що це хороші для України інвестори. Ми працюємо, здебільшого, саме з такими покупцями.
ВЕД: Які ж об”єкти треба продати, щоб назбирати 20 мільярдів?
РЯБЧЕНКО: Уряд прийняв принципові рішення, і це по-іншому є підхід до організації виставлення об”єктів на продаж. Хочу сказати, що продаючи об”єкти дорожче, ніж в минулі роки, коли ми проаналізували ситуацію, якщо взяти всі продажі до 10 року, то тільки “Криворіжсталь”, це хрестоматійний продаж, там величезний обсяг грошей. Всі інші продажі коли береш, то менше мільярда. Ми “Укртелеком” продали – 10 з половиною мільярдів, “Західенерго” – майже 2 мільярди, “Дніпроенерго” трохи більше мільярда. В поточному році ми будемо допродавати пакети 25-відсоткові –“Західенерго”, “Дніпроенерго”, і теж вважаємо, що це буде ціна висока. У такій ситуації уряд прийняв принципове рішення... В минулу середу прийняте рішення і створена робоча група, яка буде розглядати ситуацію, які підприємства зараз варто приватизувати загалом, які існують в Україні, незалежно від того, хто є органом управління, в якому міністерстві воно перебуває, але треба дивитись. Якщо скласти 4 міністерства по встановлених планових показниках передачі, то виходить 20 мільярдів гривень на цей рік заплановано передати фонду на приватизацію українських підприємств.
ВЕД: Я роздрукував із вашого сайту перелік об”єктів груп В і Г, які заплановані до продажу у 2014 році. Тут є дуже цікаві об”єкти, більшу частину складають енергетичні компанії і газові компанії – це те, про що ми вже говорили. Але є дуже відомі, наприклад, шахта імені Засядька, “Азовмаш”. “Сумихімпром”, Одеський припортовий завод, “Турбоатом”.
РЯБЧЕНКО: З цих об”єктів, ми плануємо всі об”єкти, які є потенційно об”єктами інвестиційного попиту. Це не означає, що вони всі будуть продаватися. На сьогоднішній день, я не бачу сенсу продавати “Турбоатом”. Це хороше підприємство. Воно стабільне, прибуткове, добре працює, менеджмент на високому рівні, тому я не думаю, що зараз варто його продавати. Я переконаний, що треба продавати “Сумихімпром”. У підприємстві тільки визнаних судом боргів мільярд 380 мільйонів – це набагато вище ніж ціна самого підприємства, тому цей об”єкт обов”язково і терміново треба виставляти на продаж. На етапі банкрутства державні повноваження обмежуються, і що ми можемо гарантувати людям у такій ситуації. Ми категорично боремося за те, що “Сумихімпром” має бути приватизовано на відкритому прозорому конкурсі.
ВЕД: Якщо вірити пресі, то багатьма із цих підприємств, зокрема, хімічної галузі, цікавляться як українські інвестори крупні, так і зарубіжні, наприклад, російські. Чи буде враховуватись при продажу походження інвестора?
РЯБЧЕНКО: Ні, не буде. Всі інвестори рівноправні, згідно з українським законодавством. Вони абсолютно рівно конкурують між собою, і хто пропонує найвищу ціну за об”єкт, той і є переможець. Якщо учасник конкурсу резидент іншої держави, то там йде вимога стосовно оформлення документів. Конкуренція – це дуже добре.
ВЕД: Основний постулат приватизації полягає в тому, що приватний власник ефективніший в багатьох випадках, ніж державний. Чи можете ви на прикладі уже приватизованих підприємств, навести приклад, як запрацював по-новому завод, підвищились зарплати, соціальний пакет і т. д.
РЯБЧЕНКО: З власного досвіду, і досвіду роботи можу вам сказати, що приватний власник в конкурентному середовищі завжди ефективніший ніж держава. Він дає вищі показники діяльності, він дає більшу прибутковість, більшу заробітну плату, тому він є більш вигідним для держави. Ми всі об”єкти, які продали з 2010 року, проаналізували всі об”єкти - середня заробітна плата зросла на приватизованих об”єктах на 30 відсотків. Державний бюджет став отримувати від приватизованих підприємств в 3,25 рази більше, ніж поки ці підприємства були державними.
ВЕД: Нещодавно завершився процес змін у системі оцінювання нерухомого майна. Нагадайте, будь-ласка, про оцінювання якого саме майна йдеться?
РЯБЧЕНКО: У нас в цьому процесі, більш за все, хвилювала ситуація пересічних громадян – щоб вони не постраждали. Через те, коли було прийнято рішення спочатку на рівні закону, потім уряд випустив постанову, і ми вже виконували ті рішення, переводили на нову оцінку. В чому полягає її сутність? Це оцінка для цілей оподаткування, вона виділена в окрему категорію. Оцінщики мають займатися і отримати право на ліцензію виконувати такі оцінки, і юридичні особи мають цим займатися. Що відрізняється від того, що було? По-перше, це жорсткий контроль. Зараз всі оцінщики мають давати звіти про свою діяльність, і ніхто вже не буде гратися з цінами. По-друге, коли ми переходили на нову оцінку, ми зробили перехідний період, коли працювали і старі, і нові оцінки. На сьогоднішній день, у нас працює 1300 пунктів, куди люди по всій країні можуть звернутися і отримати оцінку. Що ми хочемо зробити? Не всі погоджуються, але ми хочемо перейти на таку оцінку, коли кожна людина може дуже швидко отримати дані. Якщо людина володіє Інтернетом, вона може по Інтернету заповнити анкету, замовити оцінку, сплатити гроші і отримати оцінку. Якщо немає Інтернету, людина прийде до нотаріуса, і він скаже де є оцінщик, людина заповнить таблицю і їй на протязі тижня видадуть нову оцінку.
ВЕД: Я дякую вам за розмову. Олександр Рябченко був в студії Українського радіо. Провів програму Юрій Табаченко.
