Йозеф Масопуст - «слаломіст»
ЗОЛОТА СОТНЯ ЄВРОПИ
ПРОЕКТ ВОЛОДИМИРА КУЛЕБА
Фото: www.
http://*****/players/Masopust_Josef-.html
... Провівши в празькій «Дуклі» 16 сезонів, Масопуст виїхав із країни за два місяці до «празької весни». У якомусь сенсі йому поталанило, танки не переїхали долю кращого чехословацького футболіста. Він став граючим тренером у бельгійському Моленбеку. Язик за старою армійською звичкою звик тримати за зубами, відмахуючись від настирливих журналістів, які оточували його після кожного матчу. Контракт відпрацював «від дзвінка до дзвінка», а коли повернувся, йому довірили тренувати «Дуклу» - з 1973-го по 1976-й. Тренер із Масопуста вийшов грунтовний, серйозний, на його рівні гравця. Прийнявши в 1976 р. «Збройовку» з Брно, через два сезони вивів її в чемпіони країни. Довгий час працював із молодими футболістами в Індонезії. Коли повернувся, йому запропонували «хлібне містечко» в інспекторському корпусі чеського чемпіонату. Але не на того натрапили: після першого ж запропонованого хабара в 5 тис. німецьких марок, розірвав угоду. «Та ви що, я ж Масопуст!» - «Тому й п'ятак пропонуємо, іншим би три заплатили». Він пішов без скандалу - не того складу людина...
Масопуст народився 9 лютого 1931 року в родині, де окрім нього було ще п'ятеро дітей. Першим клубом у його кар'єрі став скромний "Банік" із міста Міст. У 19-річному віці спортсмена примітив "Тепліце", де він заграв на лівому крилі атаки. У «Дуклу» його, як і всіх інших найсильніших на той час гравців, «загнали» за наказом міністра оборони Олексія Чепічка. Виявляється, країні - по типу московського ЦСКА - потрібен був такий же міцний клуб. Метод теж був узятий із часів Василя Сталіна: закликати всіх найсильніших - та й по всьому. З Масопустом, правда, наклопоталося відомство - старший син із багатодітної сім'ї призову не підлягав, та й їхати з рідних країв не хотів. В армії, як відомо, безвихідних ситуацій не буває. Присвоїли неслужилому Йозефу звання підпоручика і поклали оклад 12 тисяч крон на місяць. Стільки отримував бригадир прохідників у рідному Тепліце за два місяці. Сім'я дружно проголосувала «за». Йшов 1952-й рік, а через два роки він уперше одягнув футболку збірної країни в матчі з угорцями.
КАЖУТЬ, МАСОПУСТА НЕ НАДТО ЛЮБИЛИ ТРИБУНИ. Мабуть, справа тут не в самому гравцеві, а в клубі, за який він грав усе життя. До «Дукли» ставилися прохолодно, вважаючи її «штучно народженою», «стайнею», віддаючи перевагу, зазвичай, «Спарті» або «Славії». У тому, що «Дукла» незабаром стала найсильнішим клубом у країні, велика заслуга тренера Карела Кольського. Тоді він уже використовував схему, яка чимось нагадує сучасні «знахідки» провідних фахівців кращих клубів Європи - з двома опорниками, в ролі яких виступали Масопуст (хоча він і вважався номінально лівим інсайдом) і Плускал. Цей варіант потім «вистрілив» у збірній із додаванням у середню лінію таких же непоступливих Лала й Поплухара. Вчотирьох вони дробили будь-яку півзахисну лінію суперника. Найяскравішим, звичайно, був Йозеф, який володів фірмовим дриблінгом, відомим у Чехії як «слалом Масопуста». Саме техніка, а не швидкість, давала йому можливість лишати опонентів за спиною, перш, аніж він вражав ворота. "Я можу піти вліво, потім вправо, мені все одно, якою ногою обробляти м'яч", - говорив Йозеф.
Словом, доля його не гнівила, і він із «Дуклою» став восьмиразовим чемпіоном країни, дослужився до полковника. Одного разу «Дукла» поїхала в турне по Центральній Америці, де зустрілася з бразильським «Сантосом» на чолі з Пеле в розквіті таланту. Та гра увійшла в аннали, а єдиноборство «Масопуст проти Пеле» стало мовби репетицією майбутнього фіналу Чемпіонату світу 1962 року. У Чехії досі згадують той матч, виграний «Дуклою» 4:1, легендарна перемога!
Масопуст був ключовим гравцем збірної на першому Кубку Європи 1960 року, коли збірна ЧССР у відмінному стилі розгромила команди Данії (7:3), Румунії (5:0), і в матчі за бронзові медалі виграла у господарів - збірної Франції на чолі з Копа - 2:0.
ЧС-1962 У ЧІЛІ став кульмінаційною точкою в долі збірної і Масопуста. Лише чехи змогли встояти в груповому турнірі проти бразильців, і перемігши Угорщину (1:0), Югославію (3:1), дійшли до фіналу, щоб зустрітися з «чарівників м'яча» у вирішальному поєдинку.
«Як будь-який хлопчисько, - казав потім Йозеф, - я мріяв грати у фіналі чемпіонату світу, і, звичайно, хотів забити у цій зустрічі". Мрія стала дійсністю 17 червня 1962, коли він вразив ворота бразильців, і чехи повели в рахунку.
Після фінального матчу (3:1 на користь Бразилії), зазвичай стриманий Йозеф публічно звинуватив арбітра зустрічі Миколу Латишева в тому, що він «неправильно розуміє завдання соціалізму». У радянській футбольної історії ім'я Латишева - табу для критики, про нього можна було писати лише в захоплених тонах, обов'язково згадуючи, що за суддівство фіналу ЧС-62 М.Латишев отримав «золотий свисток». Насправді ж, Латишев у тому матчі допустив, як мінімум, дві серйозні помилки, котрі вирішили результат зустрічі: зарахував гол Зіто, який підіграв собі рукою, а потім не призначив очевидний пенальті у ворота бразильців. Чеські футболісти перебували в люті, і радянським дипломатом довелося вельми поквапитися, аби поміняти Латишеву авіаквиток - летіти транзитом із Мехіко до Праги разом із футболістами ЧССР, і там пересідати на московський рейс було небезпечно: чехи могли «наклепати» власникові «золотого свистка».
Як би там не було, після фіналу Масопуст отримав «Золотий м'яч» як кращий футболіст Європи 1962 року. Масопуст згадує про це у своїй звичайній манері: "Все було дуже скромно. Ейсебіо потиснув мені руку і вручив трофей, який я поклав у спортивну сумку, а потім відправився додому. На трамваї".
Його стали запрошувати на товариські матчі в збірні команди Європи і світу. Тут він пліч-о-пліч встиг пограти з легендарними майстрами - Ді Стефано, Копа, Хенто, Яшиним, Метьюзом (на його прощальному матчі)
У 2007 році, на честь святкування Золотого ювілею УЄФА, кожна федерація назвала найвидатнішого футболіста своєї країни за останні 50 років. Чехія обрала своїм "Золотим гравцем" Йозефа Масопуста. За збірну він провів 63 матчі, забив 10 голів.
Останні роки Йозеф Масопуст живе у скромній квартирі в Празі і каже, що «з мого часу нічого не лишилося». Немає ні його рідного села (його затопили, «збільшуючи» шахтарський розріз), ні команди «Дукла» (розформували після розпаду Союзу), немає навіть країни, за яку він з успіхом грав і якій приносив славу - Чехословаччини. Лишилася тільки пам'ять та кілька призів і нагород...
ДОСЬЄ:
Йозеф Масопуст народився: 9 лютого 1931 року
Чехія, Півзахисник, Тренер.
Збірна: всього зіграв 63 матчі і забив 10 голів.
Віце-чемпіон світу 1962 року
3-є місце в чемпіонаті Європи 1960 року
Чемпіон Чехословаччини 1953, 1956, 1958, 1961, 1962, 1963, 1964, 1разів) років.
Володар Кубка Чехословаччини 1961, 1965, 1966 років.
Тренерські досягнення:
Чемпіон Чехословаччини 1978 року
Володар «Золотого м'яча» кращого футболіста Європи 1962 року.
Кращий футболіст Чехії за період 1років (ювілейний приз до 50-ти річчя UEFA).
Кращий футболіст Чехословаччини 1966 року.
Виступав за команди:
«Банік» Місто, Чехословаччина (),
«Водртехна» Тепліце, Чехословаччина (),
«Дукла» Прага, Чехословаччина (),
«Роял Кроссінг» Моленбек, Бельгія (),
У D-1 Чехословаччини: 386 матчів, 79 голів
ДЖЕРЕЛА:
Енциклопедія «Футбол», Москва, «Росмен», 2001.
http://community. /soccer_legends/16939.html
http://www. travelprague. cz/prague-hotel-337.html
http://*****/article_73.php
http://*****/football/velikie-igroki/jozef-masopust. htm
ФОТО:
http://pics. /tamarasc/pic/0001fc9y
http://pics. /tamarasc/pic/0001ear7/
Пушкаш, ді Стефано і Масопуст готуються до прощального матчу Метьюза разом із самим легендарним сером Стенлі.
http://community. /soccer_legends/16939.html
http://www. travelprague. cz/prague-hotel-337.html
