ІВАНО - ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ
"НА ВКРАЇНУ ДОРОГА МОЯ, НА ВКРАЇНУ...."
( пам'яті поета, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка ( 1992) ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА
"Не снись мені, кривавий сон,
Не сніться рани і руїни,-
Мені не треба десять сонць -
Живу тобою, Україно..."
Тарас Мельничук
ПАМ'ЯТКА ДО 75 - річчя
від дня народження ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА
ІВАНО - ФРАНКІВСЬК
2013
Пам'ятка присвячена 75 - річчю від дня народження Тараса Мельничука. Містить біографічні відомості, джерела про життя і творчість письменика, перелік її творів.
Посібник розрахований на широке коло читачів.
Біографічна довідка
ТАРАС МЕЛЬНИЧУК
Народився 20 серпня 1938 року в селі Уторопи Косівського району Івано - Франківської області. Тут закінчив десятирічку. Працював на різних роботах - від Карпат до Сибіру, служив у армії.
Працював на різних роботах - від Карпат до Сибіру, служив у армії.
1958 р. вступив до Чернівецького університету, який залишив на третьому курсі. Їде на заробіткию
1964 р. поновлюється у Чернівецькому університеті. Відрахований через півтора року.
1967 р. - учасник семінару авторів перших книг в Ірпені.
1967 р. - вступає на заочне відділення Московського літературного інституту імені О. Горького.
1972 р. - арештований за вірші.
1975 р. - вийшов на волю.
1979 р. - арештований вдруге, за сфальсифікований побутовий злочин.
Автор поетичних книжок "Несімо любов планеті"
( 1967);
"Із - за грат" ( Торонто, Канада, видавництво "Смолоскип" ім. В.Симоненка, 1962 );
"Князь роси" ( 1990 );
"Строфи із Голгофи" ( Великобританія , 1990 );
"Чага" ( 1995 ).
Багато добірок віршів надруковано в журналах, альманахах , колективних збірках, газетах.
1990 р. - прийнятий до Спілки письменників України.
1990 р. - присуджена премія газети "Літературна Україна" імені Володимира Сосюри за добірку віршів, надруковану у цій газеті 12 квітня 1990 р.
1992р. - став лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка за збірку поезій "Князь роси".
Помер 29 березня 1995 р., похований, як і заповів, на батьківськім обійсті в селі Уторопи.
ПЕРЕДМОВА
29 березня березня 1995 року відійшов у вічність Тарас Мельничук, поет - страдник, лауреат державної премії України ім. Т.Шевченка та премії ім. В.Сосюри. Дитинство поета минуло в селі Уторопи Косівського району. Згодом працював у різних віддалених місцях колишньої імперії вантажником, молотобійцем, будівельником... Був журналістом, працівником косівської районної газети. Вчився у Чернівецькому університеті, у Московському літературному інституті. Але насамперед він був поетом, якому боліли людська кривда, неправда, несправедливість, який прагнув до людяності, добра, краси, правди.
Цими почуттями пройнята його перша збірка "Несімо любов планеті!" (1967).
Поет знав, чим ризикує, мовлячи про любов до планети в державі-монстрі, яка утверджувала ідеологію класової боротьби, насильства, диктатури, ненависті до будь-якого інакодумства і мала хворобливу ідею-фікс-перемогу комунізму в усьому світі. Знав, але заявляв про свій протест. Ота дорога і завела його в тюрми та концтабори. Двічі його кидали за грати: 1972 та 1978 років. За найстрашніший у комуністичній імперії злочин - одверто висловлену любов до України. За це передчасно пішли з життя В. Симоненко, В. Стус, О. Тихий, В. Марченко, не рахуючи сотень і тисяч діячів літератури, мистецтва, культури, науки, знищених у попередні десятиріччя.
Але й за колючим дротом муза Т. Мельничука не змовкла.
1983 року у США вийшла збірка його тюремних поезій "Із-за грат".
Треба було пережити болісну каторгу несправедливого присуду над правдивим словом, щоб отак - криком душі, стогоном серця - виповісти за нас той відчайдушний розпач, у якому опинилися ми, народ, Україна.
1990 р. в Україні, через 23 роки після першої, побачила світ друга поетична збірка Тараса Мельничука "Князь роси", удостоєна Шевченківської премії (1992). Одночасно у Великобританії опубліковано "Строфи з Голгофи".
Тюрми, концтабори, переслідування зруйнували здоров'я поета, а невлаштованість життя, бездомність після виходу з ГУЛАГу доконали його.
Повертався поет на Вкраїну знесилений, постарілий, але з надією, що в рідній стороні приймуть як друга близькі, не тільки по перу, але й по духу, рідні.
Любов'ю до рідної землі, до гір, лісів, квітів - усього сущного на землі - пронизані усі вірші Тараса Мельничука.
1990 року спалено родинну хату поета, і Тарас Мельничук змушений поневірятися по чужих квартирах.
Поезія Князя Роси, зіткана з нервів і болю, досі ще не дійшла шкіл, не вивчається за програмою. А такого патріотизму, як у Мельничука, варто повчитися.
Його називали останнім із мандрівних поетів, хоч в останні роки для проживання він вибрав Коломию. І дуже тяжко усвідомлювати й уявляти, як зустрічала Коломия Тараса Мельничука наприкінці 50-х молодим і жвавим, і провела у 1995 туди ж, звідки прийшов поет, в Уторопи, - понищеним і безмовним.
І мимоволі снуються думки про сутність людського життя: був молодим, здоровим, сильним і красивим, розумним і талановитим. Постраждав тільки за те, що писав вірші, постраждав тільки за те, що надто сильно любив свою землю.
На жаль, то не перший випадок, коли суспільство виявляється безсилим допомогти видатній людині в біді. Зате потім пишно вшановуємо її пам'ять... Видно, такий вже фатум істинного поета: бути мученником.
Так, життєвий шлях Т. Мельничука був тяжким і тернистим. Він мав достатньо здібностей, щоб створити для себе легше життя, але він був ще й талановитий - він був Поетом. За словами Тараса Мельничука, "поета завжди ведуть до арешту. Бо поет - вічний бунтар, навіть за влади золотої. Поезія для поезії - це гарно, це зовсім не тяжко. Але ж є біль. Найбільший біль в моєму серці - це Україна.
Я боровся за Слово, добував з нього вогонь. А добути вогонь можуть генії, ті, в кому перебуває дух нації і людства взагалі. Людство - це я. Все, що є в ньому доброго і злого, все є в мені".
Талант Бог вручає, щоб людина віддала всього себе іншим. Ми одержали свою частку в його поезії. Якою завбільшки буде ця частка, залежить від нас, наскільки ми візьмемо, точніше зуміємо взяти, скористатися з того, що нам дав поет. А скарб цей дуже дорогий: це вистраждана, виболена любов до України, і поки ми - люди, найсвідоміші істоти на землі, зрозуміємо, що нам подарував поет, може бути надто пізно. То ж поспішаймо: вивчаймо твори Тараса Мельничука, нехай духовне наше джерело ніколи не міліє.
Список використаних джерел про життя і творчість
Тараса Мельничука:
1. Ідуть у вічність тимчасові люди / М. Васильчук // Вісник Коломиї.- 199трав.;
2. Минув рік, як не стало Тараса / М. Васильчук // Вісник Коломиї.- 199березня;
3. Від Карпат до Опілля. Твори письменників Івано - Франківщини: проза, поезія - Кол.: Україна, 200с.
4. "...Землю батьків поклав мені Бог на серце..." / В. Герман // Слово Просвіти.- 1996.- травень;
5. Тарас Мельничук: "Крім честі, в мене нічого не лишилось" / Н. Гнатюк // День.- 199серп.;
6. У гості до Князя роси / В. Гринишин // Вільний голос.- 199серпня;
7. Встати! Суд іде!...: Слово про Тараса Мельничука / Г. Курищук.- Косів: Писаний Камінь, 19c.
8. Ласійчук М. Коли в душі народжується слово: Сценарії літературно - краєзнавчих заходів, огляди творчості літераторів-земляків ( З досвіду роботи клубу "Краєзнавець" ).- Коломия: Вік, 200с.+ іл.
9. Люби свого ближнього, як себе самого / В. Лизанчук // Вісник Коломиї.- 199груд.;
10. Ординець Григорій. Спогадуючи Князя роси / Григорій Ординець // Вільний голос.- 199серпня;
11. Романків П. "...Знеможене тіло, нескорений дух" // Вісник Коломиї.- 199серпня;
12. Останній з мандрівних поетів // Дзвін.- 1996.- Ч.1;
13. Свічка в пітьмі десятьох сонць // Молодий буковинець.- 199лип.;
14. Прощання з Тарасом Мельничуком // Вільний голос.- 1995.- 5 квіт.;
15. Про того, що прийшов з неба і в небо повернувся // Молодь України.- 199квіт.;
16. Cтефурак І. Ялиця, що вижила на камені // Червоний прапор.- 1990.- 7 квіт; Перший лауреат Шевченківської премії з Коломиї! // Вісник Коломиї.- 1992.- 7 берез.;
17. Тарас Мельничук // Яворове листя: Твори письменників Івано-Франківщини.- Кн.1: Поезія.- Коломия: Вік, 1996.- С.74;
18. Тарас Мельничук і Коломийщина: Біобібліографічний покажчик / Авт.- упоряд. М. Васильчук.- Коломия, 199с.;
19. Яворове листя. Твори письмеників Івано - Франківщини. Книга перша: Поезія.- Кол.: Україна, 199с.
