Презентація 10 класу ЗОШ І-ІІІ ст. села Лобачівка.
Увага! Увага!
Спішіть, поспішайте!
Господарі й гості
Ідіть не минайте
На свято вас просим
Гуртом, поодинці
Чекають на вас тут
Словесні гостинці
Хай пісня тут лине!
Хай сміх скрізь лунає
У кожного радісна усмішка сяє!
Всі дружні, веселі радійте за нас
Прийшли вітати десятикласники вас.
Зібрались ми сьогодні всі
На колективну творчу справу
Щоби представить кожен зміг
Себе і друзів всіх одразу
Тож на сцені всім відомий
Дружній і веселий десятий клас!
Пісня «Шкільна родина»
Колись, давним- давно, а точніше 10 років тому 8 хлопчиків і 8 дівчаток ввійшли в бурхливу річку шкільного життя. Багато випробовувань випало на нашу долю.
За рік ми навчилися читати і писати, а дехто навіть списувати.
За 2 роки ми навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць, а деяких навіть запам’ятали по іменах.
За 3 роки ми вже вміли знаходити кабінети, а деякі навіть з закритими очима.
За 4 роки ми навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу
За 5 років ми зрозуміли, що вчителів в школі більше, ніж учнів в класі.
За 6 років ми навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.
За 7 років ми вже знали, що похід в туалет під час уроку можна зробити знано цікавішим, включивши до маршруту зупинку в їдальні, прогулянку коридорами, шоп-тур до магазину
За 8 років ми навчилися швидко готувати позакласні заходи, деякі навіть за один день.
За 9 років ми вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.
За 10 років ми навчилися закохуватися, а деякі навіть не один раз.
Ну а підказувати, підглядати, робити шпаргалки і прогулювати уроки ми вміли завжди.
При цьому ми завжди брали активну участь у всіх класних і шкільних заходах.
Сьогодні ми хочемо разом з вами погортати сторінки нашого шкільного фотоальбому, відновити у пам’яті найцікавіші епізоди шкільного дитинства, згадати події і пригоди, радості і невдачі.
( На фоні пісні Скрябіна «Старі фотографії» демонструються слайди з фотографіями)
Неначе вчора це було,
А десять років вже минуло
Немов би птах, той час летить
Невже життя так пробіжить?
Чотири роки спливли за водою
І виросли ми із тобою
Так швидко пролинув той час
Вже п’ятий чекав на нас клас.
Ой, як ми тяжко працювали
Контрольні й заліки складали
Було «1» , було і «2»
Боліла часто голова
Косило око через парту
Кажу я щиро і без жарту
Наук багато ми вивчали
Про Піфагора пам’ятали
І по-англійські говорили
І формули напам’ять вчили
Історію не забували
Ще й у футбол в спортзалі грали
Не все судилося нам вчитись-
Любили ще й повеселитись
Після уроків розважались
До свят всіляких готувались
Було цікаве в нас дозвілля
І вечорниці на Андрія
Зі святом матерів вітали
І панну школи ми шукали
Та що казати, жодне свято
Не обходилося без нас
Було у школі їх багато
І всі були ну просто клас!
Ми росли, дорослішали, були в нас невдачі, перемоги і завжди поруч з нами крокували наші батьки. Вони були нашою допомогою, підтримкою. Пройдуть роки. Мов лелеки у вирій розлетимося з теплого маминого гнізда. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.
Для вас звучить пісня « Мамо» у виконанні Якушик Мар’яни.
(Після пісні дівчина розповідає про себе, про свої захоплення, мрії. Одночасно на дошку проектується її фотографія і записане життєве кредо учениці)
І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства. Вірш «Вклоняюсь мамо я тобі» читає Гринчук Богдан.
З далекої тривалої дороги
Через печалі й гіркоту розлук
Спішу вклонитись отчому порогу
І доторкнутись материнських рук
Ти вміла ждать, за те тобі спасибі
За білі короваї на столі
Ти в путь мене благословляла хлібом
Щоб не цурався рідної землі
Ділив з людьми і радощі й печалі
Не спотикався і не відступав
Щоб рідного батьківського порога
Ніколи у житті не забував
Чому мене так вабить рідна хата
Збадьорює мов подихом весни?
Бо в тій хатині мене жде моя мати
У білому серпанку сивини.
( Богдан розповідає про себе. На дошку проектується слайд. І так після кожного виступу, учні розповідають про себе)
Є щось світле в словах :
Мій рідний край
Для мене це матусі пісня ніжна
І рідний сад від квіту білосніжний
І той калиновий у світлім лузі гай.
Зустрічайте Хамулу Володимира з піснею «Червона рута»
Усе так гарно, чисто, незрадливо
Усе, як є-дорога, явори
Усе моє, бо зветься Україна
А ми її і доньки і сини.
Вірш « Мені над усе більш нічого не треба» читає Торченюк Оксана
В шкільні роки майже до кожного з нас приходить світле почуття, шкільні симпатії, захоплення. А може навіть і любов. А зараз зустрічайте Заміховського Григорія з віршем « Любіть любов»
Життя –це не букет розмаю
А вічний бій і суєта
Любіть любов, я вас благаю
Вона велична і свята
Є таємнича в неї сила
Коли зіниці зацвітуть
Любіть любов - вона ті крила
Які до щастя донесуть
Милуйтесь сонцем і зорею
Добра від вас ждуть матері
Любіть любов, бо легше з нею
Переживати тягарі
Ходіть до добрих друзів в гості
Образи грішникам простіть
Позбудьтесь заздрості і злості
Любіть любов, життя любіть!
Пісня « Дві зорі» у виконанні Романюк Яни і Прокоп’юк Олесі. Ця пісня для всіх, хто закоханий. Нехай вона принесе вам трепетну мить радості.
Дорогі друзі! Хочемо вам нагадати, що сміх - це ліки від усіх недуг. Тож частіше веселіться, радійте, будьте життєрадіснішими. І у вас все буде гаразд. А ми сьогодні підготували сценку з шкільного життя « Терорист з 10-А класу» ( Книжка І. Росіцької «Гумор та приколи сучасної школи»)
Сучасні учні! Які вони? Чим живуть? Про що розмовляють? Послухайте діалог сучасних учнів
- Хелоу, Ірка –пташка!
- Хаю-дую-ду
- Куди пливеш, Ромашка?
- Та я ж зі школи йду
- Чого ідеш так рано?
- Бо вигнали мене. Прикинь, прийшла без форми, високі каблуки, прикид по вищій формі, їм дай все навпаки. Спідниця по коліна, вишневий той піджак, біленькі блузка, банти - не дивиться ніяк. А ти чого так пізно?
- Дивився я кіно про класну няню Віку й циганку Кармеліту. Уроки вчора предок усі мені зробив. Якби не він, я б також до школи не ходив.
- А як там іменини? Чи класно ти провів?
- Та я не пам’ятаю - ще фоток не робив. А що до атестації готова ти, чи ні?
- Я маю повно шпорів ( показує, де вони заховані) , тож байдуже мені
- Куди вступати будеш? У Вуз, чи в ПТУ?
- В притулок тупих учнів? Туди я не піду. Я як закінчу школу - на подіум піду. Поїду на «міс світу» у славі заживу.
- Ой бардак у нас в країні
Ніде правди діти
Тож я себе уявляю
Міністром освіти
Сиджу собі в кабінеті
Телефони, вази
Макаренко на портреті
Я ж пишу накази
Мене б діти пам’ятали
Дуже довгі роки
Я б збільшив би перерви
Й скоротив уроки
Ой щось в серці заболіло
Та ще в боці коле
Це тому, що завтра знову
Треба йти до школи.
Може веселі коломийки додадуть нам усім бадьорості і гарного настрою. Зустрічайте гостей з Коломиї Кишка Васю і Шлабчука Юрія.
(Посібник І. Росіцької «Гумор і приколи сучасної школи»)
А зараз ми підготували ще одну сценку ток –шоу» За двері»
Ось таке життя у нас
Ми ж десятий супер – клас
Ми показали вам які ми, що вміємо, а вам судити. А ще ми підготували виставку виробів, які зробили своїми руками. Зможете переглянути її. Також ми підготували стенд з фотографіями «Хто є хто? Впізнайте нас!» А наша презентація підходить до кінця.
Там де свято - там і пісня
Співають вікна навкруги
Здається, наче пісні тісно
Її не втиснеш в береги
Житній колос дозріва для хліба
Для краси цвіте у полі квітка
Для води народжується риба
Для польоту - лебідь і лебідка
А людина – для добра і щастя
Зустрічей, усмішок, сподівання
Тож нехай, неначе в добрій казці
Збудуться усі ваші бажання.
Пісня» Друзі мої»
