Перспективи збільшення власного видобутку нафти і природного газу

Перспективи збільшення власного видобутку нафти і природного газу

Забезпечення України енергоресурсами — одне з ключових питань незалежності держави. Енергетичний баланс України за останні роки характеризується такими цифрами: частка природного газу серед енергоносіїв становить 42-45%, вугілля - 25%, нафта - 13%, атомна енергетика та інші джерела - 14%. Таким чином, головним джерелом енергозабезпечення держави є природний газ. А у загальному балансі споживання первинної енергії в Україні нафта і газ складають до 60%. У Європи це унікальне явище, притаманне тільки Україні. Адже у європейських державах частка природного газу в енергетичному балансі коливається у межах 20-25%, натомість переважає споживання нафти і нафтопродуктів – 39-42% всіх енергоресурсів.

Іншою проблемою є те, що Україна належить до енергодефіцитних країн, бо за рахунок власного видобутку забезпечує себе лише на 25-27% газом та на 12% нафтою. І одночасно з енергодефіцитом Україна є винятковим прикладом енерговитратності економіки/ Частка енергії, що витрачається в Україні, становить 2,2% світової, тоді як населення її — менше ніж 1% людства.

Річне споживання газу в Україні становить в середньому 70-73 млрд. куб. м. Необхідна його кількість забезпечується закупівлею газу через посередників із країн Середньої Азії та Росії. Щорічні закупівлі газу становлять понад 50 млрд. куб. м. Це 11 показник у світі за обсягами споживання і 5 місце за обсягами імпорту газу. Частка імпорту в газовому балансі України критично висока – понад 70%.

Для порівняння: Франція споживає 48 млрд. куб. м. на рік, Іспанія — близько 30, Польща — приблизно 13. А за ефективністю використання енергоресурсів Україна і близько не стоїть поряд з цими країнами, які споживають аналогічні обсяги палива. В середньому енерговитрати України на одиницю продукції, що виробляється, в 2,6 рази більше, ніж у Європі.

Головною економічною і політичною загрозою існуванню Української держави сьогодні є енергетична загроза. Російські політики останнім часом дедалі частіше намагаються розіграти карту енергетичної залежності України в своїх політичних цілях. Особливо це загострюється і використовується під час президентських та парламентських виборчих компаній в Україні. Або коли порушуються питання вступу України до НАТО чи виводу російського Чорноморського флоту з Криму. Тому питання енергетичної безпеки України не сходить з порядку денного.

Така однобічна енергозалежність України від Росії є найбільшою проблемою в наших відносинах з північно-східним сусідом. Росія постійно використовує газовий фактор для тиску на Україну. Вже на першій зустрічі президента України з новим президентом Росії Д. Медведєвим було повідомлено про підвищення російської ціни на газ для України майже вдвічі з 1 січня 2009 р. Про це журналістів повідомив голова МЗС РФ С. Лавров, додавши, що країни Центральної Азії переходять на європейські ціни при продажу свого газу. Значна частина газового балансу України йде з цих країн і проходить територією Росії. «Тому ціна на газ для України з 1 січня істотно зростатиме з об'єктивних причин», - заявив Лавров. Президент же В. Ющенко, за його словами, сказав (цитуємо за повідомленням Інтерфаксу): «Чим швидше ми перейдемо на ринкові ціни, тим краще для оздоровлення економіки країни, ми поділяємо таку позицію». Тому енергодефіцит в Україні може залишитись довгостроковою проблемою з тенденцією до її подальшого загострення.

Характерною рисою російської позиції є те, що завжди порушується питання тільки про європейські ціни на газ для України, але ніколи — про приведення до європейського рівня тарифів за транспортування російського газу через Україну та зберігання у підземних сховищах.

Крім того, взаємовідносини між Україною та Росією пов’язані з тим, що основним (монопольним) постачальником газу до України є Росія, а Україна є монополістом в транзиті російського газу до Європи (80% обсягів російського газового експорту до країн Європи і Туреччини транспортується газотранспортною системою України). Утім використання цих факторів може стати точкою поєднання взаємовигідних інтересів двох країн. Тим не менше, для уникнення енергозалежності України потрібно активно зайнятись цією проблемою. В структурі газового балансу України до 2010 року співвідношення імпорту та національного видобутку має скласти 50% на 50% - тобто по 25 млрд. куб. м. Для цього необхідно здійснити комплекс негайних заходів по зростанню вітчизняного видобування нафти і газу з існуючих 20 млрд. куб. м на рік до 25 млрд. Що стосується закупівель енергоносіїв за кордоном, то необхідно подолати залежність від монопольного російського постачальника, диверсифікувавши джерела походження і маршрути транспортування газу.

Таким чином, енергетична безпека є однією з найважливіших складових національної безпеки держави, необхідною умовою забезпечення її сталого розвитку. Енергетична безпека передбачає досягнення стабільного, економічно сприятливого забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни.

Головними загрозами енергетичній безпеці України є:

- незабезпеченість у повній мірі власними паливно-енергетичними ресурсами;

- надмірна енергозалежність економіки, неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, нераціональна структура ПЕК держави;

- неефективність політики енергозбереження;

- надмірна залежність України від зовнішнього монопольного джерела постачання паливно-енергетичних ресурсів, відсутність диверсифікації джерел енергопостачання.

Про це ми писали в «Голосі України» від 16.04.2008 р. «Енергетичні ресурси як інструмент геополітики», а також в статті «Енергозбереження: реалії сьогодення» в «Дзеркалі тижня» 07.06.2008 р.

Вирішити питання зменшення енергетичної залежності України можна на таких засадах:

- збільшення власного видобутку паливно-енергетичних ресурсів (насамперед, нафти і природного газу);

- участь у освоєнні нафтогазових ресурсів у інших країнах на основі угод про розподіл продукції.

Досягнення максимально можливого рівня забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами є принциповим завданням національної економіки. Значна роль в його вирішенні належить НАК «Нафтогаз України». При цьому державні органи влади в свою чергу мають забезпечити режим сприяння «Нафтогазу України», що стимулюватиме розвиток нафтогазового комплексу та укріпить енергетичну безпеку України.

З огляду на високу перспективність нафтогазовидобування в Україні, та з метою визначення шляхів збільшення частки власного видобутку в загальному обсязі споживання нафти і газу народногосподарським комплексом України, ще 21 червня 2001 р. Кабінет Міністрів України постановою №665 схвалив основні показники Національної програми «Нафта і газ України до 2010 року». Програма передбачала прийняття низки законодавчих і нормативних актів, які б гарантували державну підтримку її реалізації і створювати умови для залучення коштів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Однак на практиці ця програма у повній мірі не виконується.

Подальші напрямки розвитку нафтогазовидобування окреслені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 р., схваленій розпорядженням Кабінетом Міністрів України №145-р.

За умови консолідації зусиль центральних органів виконавчої влади, місцевих органів влади та підприємств нафтогазового комплексу, ми створимо умови для стабільного забезпечення промислових споживачів і населення власними енергоносіями. Належне використання вже розвіданих запасів нафти і газу в комплексі з проведенням необхідного обсягу геологорозвідувальних робіт та забезпеченням очікуваних приростів запасів вуглеводнів відкриває цілком обгрунтовані можливості стабілізації та нарощування обсягів видобування природного газу та нафти. На сьогодні газ власного видобутку в обсязі до 20 млрд. куб. м повністю спрямовується на потреби населення.

Фонд експлуатаційних свердловин компанії НАК «Нафтогаз України» нараховує 2497 газових та 2450 нафтових свердловин (з них у ДК «Укргазвидобування» 2133 газових і 148 нафтових свердловини, в ДАТ «Чорноморнафтогаз» - відповідно 90 та 148). Майже 75% діючих газових свердловин працюють з поточним дебітом менше 25 тис. куб. м на добу і тільки 6% - з дебітом понад 100 тис. кубометрів на добу.

Після досягнення в 1970-х рр. максимальних обсягів видобутку газу (68,3 млрд. куб. м) та нафти з газовим конденсатом (14,5 млн. т) відбулося поступове їх зменшення з середніми річними темпами 3,3-3,7%. Після створення в 1998 р. НАК «Нафтогаз України» завдяки комплексу заходів з підвищення ефективності використання виробничої та ресурсної баз, застосування методів інтенсифікації роботи свердловин, нарощування обсягів геологорозвідувальних робіт вдалося стабілізувати обсяги видобутку нафти і газу в Україні, а починаючи з 2000-х рр. забезпечити їх поступове зростання.

У 2007 р. підприємства НАК «Нафтогаз України» видобули 19,224 млрд. куб. м газу і 4,02 млн. т нафти з конденсатом, а в цілому по Україні всіма підприємствами видобуто 20,604 млрд. куб. м газу і 4,427 млн. т нафти з конденсатом.

Ресурсна база дозволяє забезпечити щорічне зростання обсягів видобутку вуглеводнів. Сьогодні на Державному балансі запасів корисних копалин України за нафтогазовидобувними підприємствами НАК «Нафтогаз України» числиться 894,372 млрд. куб. м розвіданих запасів газу, зокрема:

-746,359 млрд. куб. м (83,5%) на родовищах, що розробляються;

-44,804 млрд. куб. м (5%) на родовищах, підготовлених до промислового освоєння;

-100,913 млрд. куб. м (11,3%) на родовищах, що розвідуються;

-2,296 млрд. куб. м (0,2%) на законсервованих родовищах.

Проте, реальні запаси вуглеводнів України, які можуть розглядатися як ресурсна база видобутку, через непідтвердження їх у процесі розробки та з урахуванням коефіціенту вилучення, складають близько 600 млрд. куб. м газу та приблизно 100 млн. т нафти. Ці запаси не можуть забезпечити стабільного нарощування власного видобутку вуглеводнів в Україні. Тому стратегічним завданням нафтогазової промисловості України є приріст розвіданих запасів вуглеводнів.

Світовий досвід свідчить, що для сталого розвитку нафтогазової галузі щорічний приріст ресурсної бази повинен у 2-3 рази перевищувати обсяги їх вилучення. Основою для нарощування розвіданих запасів вуглеводнів є їх нерозвідані запаси (категорії С2) і ресурси (категорії С3+Д1+Д2). Станом на 01.01.2008 р. вони оцінюються так:

-газ (вільний + розчинений) — 4759,83 млрд. куб. м;

-нафта 735,98 млн. т;

-конденсат 345,84 млн. т.

На сьогодні одним з пріоритетних напрямів розвитку нафтогазової галузі України є розвідка і видобуток вуглеводневої сировини українського сектору акваторії Чорного і Азовського морів, освоєність яких складає зараз лише 4%. Нерозвідані запаси вуглеводнів (категорії С2 +С3+Д1+Д2) на шельфі цих морів Українським державним геологорозвідувальним інститутом оцінені в 1852,96 млрд. куб. м газу, 157,2 млн. т нафти і 186,2 млн. т конденсату.

Таким чином, у морській акваторії прогнозується 37% сумарних нерозвіданих ресурсів газу України, 21,4% - нафти і 53,8% - конденсату. Потрібно зазначити, що високі перспективи нафтогазоносності акваторії Чорного моря підтверджуються результатами буріння перших свердловин на структурі Субботіна.

При роботі на морському шельфі НАК «Нафтогаз України» має необхідні технічні потужності, технології та кадровий потенціал для ефективного вивчення і освоєння надр при глибинах води не більше 80 м. Тому Компанія вважає за доцільне на згаданих теренах проводити весь комплекс робіт по освоєнню надр власними силами. Але більше половини ресурсів вуглеводнів Чорного моря приурочено до глибин моря понад 80 м. Для пошуку і розвідки на таких глибинах Україна не має технічних можливостей. Тому, як виняток, доцільно залучити іноземних інвесторів для освоєння глибоководних покладів української частини морського шельфу. При цьому доцільно тільки за умови інвестування ними у повний цикл робіт — від пошуків і розвідки нових родовищ до їх промислової розробки.

Щоправда, в цій царині поки що ми зазнаємо невдач — фірма «Vanco Прикерченська Лтд» отримала ліцензію на розробку надр шельфу, але її діяльність призупинена урядом Ю. Тимошенко.

На підставі даних щодо прогнозної динаміки ефективності пошуково-розвідувального буріння виконано оцінку можливих обсягів приросту розвіданих запасів вуглеводнів в Україні на період до 2030 р. Розрахунки свідчать, що якщо обсяги пошуково-розвідувального буріння досягнуть рівня, передбаченого Національною програмою «Нафта і газ України до 2010 року», то за таких умов до 2030 р. можливо приростити розвідані запаси в обсягах понад 1022,7 млрд. куб. м газу і 150 млн. т нафти та конденсату, довівши їх приріст:

-у 2010 р. до 37,4 млрд. куб. м газу і 4,7 млн. т нафти та конденсату,

-у 2020 р. до 41,7 млрд. куб. м газу і 6,5 млн. т нафти та конденсату,

-у 2030 р. до 45 млрд. куб. м газу і 7 млн. т нафти та конденсату.

Витрати на геологорозвідувальні роботи (ГРР) необхідно стрімко наростити, довівши їх у 2010 р. до 1,1 млрд. грн. на газ і 275 млн. грн. на нафту в цінах 2005 року. На кінець прогнозного періоду витрати на ГРР повинні стабілізуватися на рівні 1,3 млрд. грн. на газ і 290 млн. грн. на нафту.

Підприємства НАК «Нафтогаз України» з метою виконання приростів запасів, які будуть забезпечувати стабілізацію і нарощування видобутку вуглеводнів, повинні щорічно вводити в пошукове буріння в середньому 30 нових перспективних площ. Для підготовки до буріння такої кількості площ необхідно щороку проводити сейсмічні роботи на 40-45 нових площах, отримуючи відповідну кількість спеціальних дозволів на їх геологічне вивчення. Фактично ж у 2007 р. підприємства Компанії отримали тільки один новий і продовжили дію шести спеціальних дозволів, а в поточному році, який вже наближається до кінця, не отримано жодного спецдозволу, а продовжена дія тільки десяти старих дозволів!

Таким чином, головною задачею НАК «Нафтогаз України», який у нашій державі несе повну відповідальність за виконання національної програми по обсягам видобутку газу, є нарощування власних ГРР з орієнтацією на відкриття середніх і великих родовищ.

Згідно з рішенням РНБОУ від 26.ІХ.2008 р., введеним в дію указом Президента України від 03.Х.2008 р. за № 000/2008 р. (пунктом 7), доручено Кабміну України передбачити в Держбюджеті на 2009 рік: «Спрямувати 100 відсотків суми збору за геологорозвідувальні роботи, який сплачується підприємствами НАК «Нафтогаз України», компанії для виконання державного замовлення з приросту запасів нафти й газу».

Проблеми видобутку вуглеводнів в Україні пов’язані також з тим, що понад 70% запасів нафти і 15% запасів газу за критеріями рівня виснаженості, обводнення продукції, колекторських характеристик порід належать до категорії важко видобувних. Їх розробка потребує специфічних, наукоємних і високовитратних технологій. При раціональному використанні наявних розвіданих запасів вуглеводнів, встановленні для нафтогазовидобувних підприємств НАК “Нафтогаз України” економічно обгрунтованих цін на газ, і виконанні передбачених геологорозвідувальних робіт та приростів запасів, є реальна можливість забезпечення стабільного збільшення видобутку вуглеводнів в Україні (див. мал. 1).

Нарощування видобутку вуглеводнів можна досягти за рахунок:

- підвищення ефективності видобування з родовищ, що знаходяться в експлуатації (завдяки інтенсифікації видобутку та підвищення нафтогазоконденсатовилучення);

- прискореної розробки нових родовищ, що будуть відкриті в результаті проведення ГРР (насамперед на шельфі Чорного і Азовського морів).

Виходячи з динаміки видобутку з введених в розробку нових родовищ, прогнозні обсяги видобування на період до 2030 р. стабільно зростатимуть і досягнуть 23,2 млрд. куб. м до 2010 р., 25 млрд. куб. м у 2015 р., 26 млрд. куб. м у 2020 р., і 28,5 млрд. куб. м у 2030.

Прогнозні обсяги видобування нафти з конденсатом зростатимуть, досягнувши рівня 5,1 млн. т в 2010-ому, а в подальшому обсяги видобутку стабілізуються на рівні 5,3-5,4 млн. т на рік.

Обов’язковою умовою нарощування видобутку газу в Україні є формування ринкових механізмів стимулювання видобутку газу за рахунок удосконалення цінової політики для створення передумов для самостійного інвестування у видобуток нафтогазовими підприємствами з отриманого ними прибутку.

Випереджаючими темпами повинно зростати видобування газу на шельфі морів. Якщо в 2007 р. видобуток газу з морських родовищ склав 1,26 млрд. куб. м, то в 2030 р. він прогнозується в обсязі 10 млрд. куб. м (35% всього видобутку газу в Україні). Див. мал. 2.

Але відсутність коштів стримує введення нових відкритих родовищ. Так, на сьогодні не вводиться в промислову експлуатацію родовище Субботіна на морському шельфі всього в 20 км від берега. Його прогнозні геологічні запаси перевищують 100 млн. т нафти і 15-20 млрд. куб. м газу. Родовище відкрито два року тому. Аналогічною є ситуація з Одеським родовищем, де запаси газу оцінюються в 30 млрд. кубометрів.

Для досягнення передбачених обсягів видобутку нафти і газу потрібні капіталовкладення. Загалом вони повинні скласти у видобуток газу близько 1,7 млрд. грн. у 2010 р., а в подальшому зростати до 2,2 млрд. грн. до 2030 р. Для нафти капіталовкладення потрібно наростити до 780 млн. грн. у 2010 р., а після 2015 р. вони складатимуть 830-850 млн. грн. на рік.

Для досягнення наведених показників з приросту розвіданих запасів і обсягів видобутку газу та нафти необхідно:

- збільшувати граничні відпускні ціни природного газу власного видобутку для всіх категорій споживачів до економічно обґрунтованого рівня;

- припинити шкідливу для розвитку нафтогазовидобувного комплексу практику призупинень Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки дії положень законів України «Про надра», «Про нафту і газ» в частині порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами. Адже через зміни умов надання спеціальних дозволів на користування надрами останнім часом на НАК «Нафтогаз України» припадає лише 60% від загальної кількості виданих по Україні дозволів і ліцензій. Ситуація, за якої НАК «Нафтогаз України» не отримує ліцензій, повністю суперечить пріоритетним завданням державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки. Натомість найперспективніші родовища та площі віддані комерційним структурам, що не несуть жодної відповідальності за енергетичну безпеку держави, а подекуди й взагалі не здатні видобувати вуглеводні;

- Верховній Раді прийняти Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про рентні платежі на нафту, природний газ і газовий конденсат», зареєстрований 21.05.2008 р. під № 000;

- Спростити порядок надання земельних ділянок для будівництва нафтових та газових свердловин та виробничих споруд. Встановлена земельним законодавством України процедура надання земельних ділянок є складною та потребує до 3 років на оформлення відповідного права на ділянки;

- При утвердженні Держбюджету на 2009 рік передбачити виконання рішення РНБОУ від 26 вересня 2008 р. «Про хід виконання рішення РНБОУ від 1 лютого 2008 р. «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану НАК «Нафтогаз України» та ситуації на ринку природного газу» та стан переговорів щодо умов імпорту російського газу для українських споживачів, введеного в дію указом президента від 3.10.2008 № 000/2008.

Розвиток нафтогазовидобувної галузі потребує значних капіталовкладень, але існуючий податковий тиск суттєво ускладнює видобувним підприємствам виконання виробничих програм. Якщо здійснити необхідні капіталовкладення у видобуток природного газу, навести лад у ліцензуванні та наданні спецдозволів на розробку родовищ і перспективних площ, внести зміни до нарахування рентних платежів, то до 2030 р. ми зможемо задовольнити попит на газ за рахунок власного видобутку не менше ніж на 40% проти існуючих сьогодні 27%. Якщо цього не зробити, то внаслідок природної вичерпаності родовищ рівень національного видобутку природного газу знову впаде до 16-18 млрд. кубометрів на рік, і залежність від імпорту збільшиться.

Для цього Кабінету Міністрів України необхідно:

- Вжити заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки України, затверджених Указом Президента України від 27.12.2005 № 000/2005;

- На виконання п. 8 роз. 2 цього плану передбачалось передати в установленому порядку майнових комплексів нафтогазорозвідувальних підприємств НАК «Надра України» до статутного фонду НАК «Нафтогаз України», але до сьогодні нічого не зроблено. У 2007 році підприємствами НАК «Надра України» видобули лише 0,34 млрд. куб. м газу і 0,077 млн. т нафти з конденсатом. Потрібно наголосити, що весь видобуток НАК «Надра України» здійснюється на підставі угод про спільну діяльність з комерційними підприємствами, тобто видобутий газ не залучається для постачання населенню, бюджетним організаціям та підприємствам комунальної теплоенергетики.

За умовами передачі нафтогазорозвідувальних підрозділів НАК «Надра України» в корпоративне підпорядкування НАК «Нафтогаз України» і відповідного переоформлення спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами стане можливим на законних підставах припинити дію Угод про спільну діяльність з комерційними підприємствами і, практично без додаткових затрат, наростити видобуток газу НАК «Нафтогаз України» на 500-600 млн. кубометрів на рік, а нафти з конденсатом – на 125 тис. т на рік. Запаси родовищ НАК «Надра України» дозволяють при їх належному облаштуванні протягом 2-3 років досягти видобутку газу в обсязі 2,5 млрд. куб. м на рік і нафти з конденсатом – 200 тис. т на рік.

НАК «Надра України» щороку бурить від 30 до 40 тис. метрів проходки гірських порід, що становить тільки 10% від можливостей наявного у неї парку 60 бурових верстатів. Для порівняння, ДК «Укргазвидобування», маючи 82 борові верстати, забезпечує понад 270 тис. м проходки на рік. Таким чином, НАК «Надра України» не виконує свого статутного завдання – нарощування ресурсної бази вуглеводнів в Україні. У період рр. в цілому по Україні приріст розвіданих запасів вуглеводнів склав 117,7 млн. т умовного палива, в т. ч. по НАК «Нафтогаз України» - 100,2 млн. т (85,1%), по НАК «Надра України» - 14,8 млн. т (12,6%). Наявні ресурси розвідувальних площ НАК «Надра України» дозволяють при їх передачі підприємствам НАК «Нафтогаз України» збільшити щорічний приріст розвіданих запасів вуглеводнів на 8-10 млн. т у. п.

Збереження нинішнього стану несе значну шкоду інтересам держави, оскільки запаси і ресурси родовищ і розвідувальних площ, які перебувають на балансі НАК «Надра України», ще на тривалий час залишаться фактично законсервованими в надрах і не даватимуть реального видобутку нафти і газу.

- Забезпечити виконання указу Президента України від 03.Х.2008 р. за № 000/2008 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 вересня 2008 р. «Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 р. «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ситуації на ринку природного газу та стану переговорів щодо умов імпорту російського природного газу для українських споживачів»;

- Розробити Державну програму освоєння ресурсів вуглеводнів українського сектору Чорного і Азовського морів;

- Завершити делімітацію кордонів з Росією та Румунією в морських акваторіях;

- Зменшити податковий тиск на енергетичну галузь.

Цей комплекс заходів дозволить суттєво збільшити видобуток природного газу, зменшить гостроту проблеми з диверсифікації джерел та маршрутів постачання енергоресурсів за рахунок зменшення частини імпортованих ресурсів в структурі споживання газу Україною.

Сьогодні, коли Україна відчуває дефіцит газу і нафти, власний видобуток може стати найважливішим заходом з укріплення енергетичної безпеки країни. Потреба в ньому нагальна і безумовна. Це справа кожного з нас. Прикро, що замість усвідомлення цього у нас не припиняються спроби використання ПЕКу, який є становим хребтом економіки та держави, для отримання політичних дивідендів, політизації проблем енергетичної безпеки України.

9