Хліб усьому голова

Хліб усьому голова

Мета: прищепити учням бережливе ставленя до хліба, вижовувати повагу до людей праці, ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю

Обладнання: ілюстрації, плакати «Хліб усьому голова», «Найдорожче на Землі – хліб», снопики пшениці, жита, проса, вівса, ячменю, малюнки учнів про хліб; виставка виробів із борошна, на вишитому рушнику –коровай.

Хід заходу:

Певно чули ви про це

Не раз такі слова:

Хліб потрібно шанувати –

Хліб – усьому голова.

Хліб - усьому голова

Святе слово на Землі –хліб

Хліб на столі – велика радість для людей!

(Взявши в руки коровай на рушнику)

Сьогодні ми будемо величати хліб, бо в нього вкладена праця людська, її мудрість і сила.

Ведучі: Хліб – усьому голова. Мабуть ви всі чули ці слова багато разів і вони стали звичними і будденними. Але до хліба не можна ставитись по - буденному. Це святина людська. І скільки не проходить років і тисячоліть, а хліб залишається святим і величним завжди. В чому ж це сила і велич хліба?

Учень: Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Люблю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всім всміхалося весною.

І щастям наших неповторних діб

Духмяно пахне хліб.

(пісня про хліб)

Свіжий, духмяний, він удібрав у себе тепло сонця, щедрість матінки Землі і невтомність людської праці.

Ведучий: Хліб, яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини. Здавна ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість.

Вірш «Чим пахне хліб»

Чи знєш ти чим пахне хліб?

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою,

Хліб пахне працею людською

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хліборобу.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними

Чи знаєш ти, чим хліб землі

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською

Ведучий: Звідки бере початок шматок хліба?

Виходить урожай.

Я урожай добірний

Багатий, щедрий, вірний (кланяється)

Щастя, радість цій господі

Кажуть виріс я на городі

І у полі, на ниві, в саду, а господаря не знайду.

Хто глядів мене ціле літо?

Зимуватиме смачно й сито.

А скажіть мені, хто мене виховував?

Хто У спеці збирав, у комори засипав? (хлібороб)

“Сіяв мужик просо» - пісня

Учень: Він Землю молоду, красиву

Тримає на своїх плечах

У нього руки мозолисті;

У нього серце як вогонь

І сходить день у щасті

З його натруджених долонь

Чи є найбільше щастя на Землі

Як сіять хліб, виплескувати достаток!

У хлібі тим життя бере початок

В нім сила нездоланних трударів.

Учень: Нехай же з року в рік

Із роду в рід –

Не буде хліборобам переводу

Хай слава їхня вічно не заходить

Аж поки сонце ллє на землю світ!

Ведучий: Важка праця хлібороба. Це і недоспані ночі, напружені дні, висушене сонцем обличчя і мокра від поту сорочка. І сьогодні ми запросили у гості хлібороба, просту людину, з добрим серцем і золотими руками. Це… І надаємо йому слово.

Учень: Шануй же руки в мозолях

Вклонися мудрим і землистим.

Які щороку на полях

Пшеницю сіють золотисту

Ведучий: Зараз на допомогу людині прийшла техніка – трактори, комбайни, машини. А у давні часи кожен колосочок мали зібрати руки селянина, зросити потом.

Учень: писав:

«Тяжко дістається хліб –

А я стою, похилившись,

Думаю, гадаю,

Як то тяжко той насущний

люди добувають.

Учень: Наш Березоворудський край багатий своїми полями, хлібами, а ще більше-щедрими працьовитими руками людей наших. Цього року трударі наших полів виростили гарний урожай.

Учень:

Поля неозорі, колгоспні простори,

У серці рясна долина

Ой як не любити тебе,

Моя рідна, рясна

Запашна буйними хлібами,

Березоворудська земля!

Учень: За серця і справи чисті,

За звитяги трудові

За пшеницю колосисту

Вам від нас привіт.

Учень: Щоб земля родила рясно,

Треба все робить завчасно

Вчасно, в пору треба сіять

Свою працю потом мірять

Із рослинами дружить,

З ними разом в полі жить.

Учень: Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у світ людський

І людські радить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Ведучий: Але завжди у полі, на ниві з працею поруч була пісня.

Пісня «Дівка Явдошка»

Учень: Дзвенить колоссям нива золота

Сповняє лан ранкова світла повінь.

У літній день, краси й наснаги повен.

В вінок пшеничний пісню запліта.

Та пісня ллється радісн й проста.

Де простяглись хлібів дозрілі гони,

Де гримотять комбайнові загони,

Збираючи пшениці і жита.(Т. Нагірний)

Пісня «Збираємо урожай»

Ведучий: А чи хто з вас куштував хліб від зайчика принесений батьком з поля?

Учень: «Їздив заєць до млина»

П’ять пудів змолов зерна

Цілу ніч у хатці тихо

Випікала хліб зайчиха.

Рано вранці у хустинці

Понесли зайці гостинці

Пташенятам і звірятам,

Хлопченятам і дівчаткам

Аж хрумтять окрайчики –

Добрий хліб від зайчика.

Ведучий: Що то було за радості дітворі отримати такий дарунок від буханчика.

Українська народна пісня «Ой на горі в житі сидить зайчик»

Ведучий: Господарка завжди одягала святкове вбрання і чисту хустинку, збираючись пекти хліб. У хаті завжди свято, як є хлібина на столі! \ говорять люди.

Учень: Тільки –но з печі – скоринка в золі –

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з цієї хлібини…

В ній наш достаток, могутність країни

Наших морів не стривожена синь.

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб – годувальник – всьому голова».

Ведучий: Хліб! Він лежить на полицях у всіх магазинах – батонами, буханцями, паляницями, бубликами, пиріжками і іншими виробами. І ціна йому не гривня, не дві. Ціна йому – людське життя. Ось чому до хліба варто ставитися дбайливо: не кидати під ноги, не кришити, не грати ним у футбол.

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий,

На всіх шляхах, дорогах.

Лежить буває, під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

Учень: Їж, друже, хліб і додолу не кидай,

А підніми, коли не там лежить.

А коли сідаєш ти до столу,

То пам’ятай, що хліб – то означає жить.

Учень: Якщо кожен учень лише один раз на рік викине скибочку хліба вагою в 10 грам, то втрата в нашій країні становитиме 65 тонн.

Учень: Якщо за один день кожен учень нашої школи змарніє лише 1 г хліба, то за один день – половина врожаю. А якщо всі учні України – то втрата за рік становитиме 19 тис тонн.

Ведучий: Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику. Або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

Ведучий: І часто ледачих, лінивих висміювали, самі боялися стати такими.

Сценка (два учні)

- Чую ти плачеш?

- Та мало не вмерла

- Голова болить?

- Ні

- Чи серце коле?

- Ні

- Може чого крутить чи руки від роботи болять;

- Зовсім не від того

- От чого ж?

- З голоду?

- Хіба хліба не було?

- Та був, так ножа не було відрізати українська народна пісня «Ой підемо мила»

Ведучий: Пекельні цифри та слова

У серці бють неначе молот

Немов прокляття, ожива

Рік 33 –й Голод…

Учень: Є таке страшне слово – голод. Людина, яка не пережила його з страхом згадує це слово. Помирали дорослі і діти з голоду. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки як і саме життя.

Учень: На скибку хліба я дивлюся,

Румяну, білу, запашну.

На скибку хліба я молюся,

До неї руки протягну.

Молюсь за тих, хто скибки тої

Не дочекавсь, заснув навік

Зими голодної, лихої

В той чорний 33 –й рік.

Молюсь за нас, дорослі й діти,

Щоб не зазнали бід отих

Нехай поняття хліб, життя і жити

Завжди належить до святих.

Учень: Війна – блокада –хліб-голод вимовляєш чотири слова і перед очима постає Ленінград. Це 900 блокадних днів. Ви лише вдумайтесь 900! Блокадний пайок важив трохи більше ніж 100 грамів. У якому борошна було лише десята частина.

Учень: Ми лише з книжок, з кінофільмів, розповідей знаємо про те, які труднощі пережив Ленінград під час війни. 900 довгих голодних днів був стиснутий Ленінград кільцем блокади. Тисячі людей вмирали з голоду. Фашисти хотіли голодом скорити героїчне місто. Єдиною дорогою в Ленінград була дорога через Ладозьке озеро яку те ж обстрілювала німецька артилерія. І льодовий смертельно небезпечний шлях у блокадний Ленінград, люди називали «дорогою життя».

Ось послухайте розповідь В. Тихомирова про хлопчика із Ленінграда Сашу Ковальова: «Неспокійні дні переживав Ленінград. Фашисти дедалі частіше бомбили місто. Невдовзі в дім Саші прийшла біда. Хлопець уранці пішов до крамниці по хліб. Повернувшись він побачив маму в сльозах: «Що сталося, мамо?» Не підводячи голови, вона подала йому лист. Перед його очима замиготіли рядки: «Загинув смертю хоробрих» «Тату…»- тихо простогнав Саша, вибіг на кухню і голосно розплакався. Того дня йому у черзі за хлібом довелося стояти дуже довго. Магазин чомусь не відмикали. Чому – ніхто не знав. Потім хтось приніс нерадісну звістку. Машина, яка доставляла хліб, потрапила під бомбардування. По радіо оголосили повітряну тривогу, але черга не розходилась. Наліт тривав недовго. Розриви бомб прогриміли десь далеко. Ось він довгожданий маленький шматок хліба. Саша з жадібністю дивився на нього, так і хотів відщепнути хоча б крихітку підсмаженої скоринки. Він старався відігнати геть свої думки від хліба і не міг. Маленький шматок хліба який потрібний був кожному ленінградцеві, щоб вижити, щоб бути нескореним, щоб одержати перемогу над гітлерівською ордою, був необхідний так як повітря і вода.

Ведучий: Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все таки хліб і хліб для живих.

Учень: Солдатський хліб-

Черствий сухар

І в казанку незмінна каша,

Ми винесли страшний тягар,

Така вже видно доля наша

Тоді збагнули ми, що хліб

Здобутий боєм цієї роти

Ми проміняти не змогли б

На всі житєйськії щедроти

Учень: Шануй хліб наш, людино,

І в нинішній, і в прийдешній день

Нехай зі столу й крихта не впаде!

Ведучий: Хліб священний лежить на столі -

Запашний і румяний, високий

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Ведучий: Хліб священний лежить на столі

В нього запах жнивного літа

Хай завжди буде хліб на столі

І як сонце сіяє над світом

Учень: Високий пшеничний коровай –

Знак почесті при зустрічі гостей –

Промовлять більше ніж слова,

Ніж сотні голосних речей

(Дівчата пригощають усіх короваєм). Звучить пісня «одна калина за вікном»