Кожна мить тієї праці,
яка називається вихованням, -
це створення майбутнього
і погляд у майбутнє
В. Сухомлинський
Учитель: Сказав мудрець:
Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людина відрізни від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!
Чути плач немовляти.
- Кажуть, коли народжується дитина, Бог запалює на небі зірку і посилає до неї ангела-хоронителя, Уві сні ангел цілує немовлятко тричі: в чоло, аби воно зростало розумним, в личко, щоб було красивим, та в груди, аби здоров'я, любов та доброта вселилися в його тіло, серце та душу.
Пісня : Мамина порада.
Син: Матусю рідна я лише ступаю
На цей важкий, тернистий шлях життя,
В усьому тільки добре помічаю,
А, кажуть ,вистачає в світі й зла?
Мати: А світ розпочинається з любові,
Як день із світанкової зорі.
Коли пречисті, рідні колискові
Співають невсипущі матері.
І долю вам хрещато вишивають
Піснями, що тепліших не знайти.
І денно й нощно в Господа благають
Вас від страждань і горя берегти
Син: А світ мережаний то цвітом, то снігами,
А в світонька такі шляхи круті.
Мати: І між його вітрами й віражами
Ви осягнете істини святі.
Не нарікай на труднощі даремно,
Не підкоряйся млявості імли.
Син: Коли ж навколо раптом стане темно?
Мати: Візьми свічу і просто запали.
Для себе, для родини й України,
Пильнуй вогонь від зла і марноти.
Бо ти на світі білому - Людина,
Бо в світі трудному світильник Божий ти.
У цій шаленій чорно-білій січі,
Крізь круговерті зими і літа
Несім в серцях любові теплі свічі –
Хай торжествують світло й доброта!
З першими вранішніми промінчиками сонце посилає дітям свою добру посмішку; за віконцем синичка бажає гарного настрою, а сніжинки у повільнім зимовім вальсі цілують кожного з нас. І тоді замислюєшся : „ Як зробити день веселим?".
Учениця: Як зробити день веселим?
Треба слову радощів додати,
Щоб уміло душу звеселяти.
Треба слову мудрості додати,
Щоб уміло друзів пригортати.
А й справді, вже від одного доброго слова краще стає на душі. Посміхнімось один одному скажімо :„ Доброго дня" і на краплинку сонця побільшає в світі, на краплинку щастя, на краплину радіснішим стане життя. Життя зі своєю найвищою наукою - мудрістю, в якій панує доброта. Діти, а де живе доброта?
- Доброта живе серед людей, у серці, у душі людини, в її усмішці. А ще вона живе в казках.
Пісня. Восьме чудо світу.
Фея Доброти: За синіми морями, дрімучими лісами, високими
горами, в одній казковій країні живе її величність Доброта Вона
намагається зробити світ добрішим. А тому завжди серед людей,
приходить до них на допомогу без нагадування і благань.
Доброта вміє розділити і радість, і горе з рідними, друзями та й
просто з незнайомими людьми. Щодня, тільки на небі
з'являється ласкаве сонечко, вона розсіває свої зерна - зерна
доброти у дитячих душах.
Діти роздають всім червоні сердечка, що символізують любов і
доброту.
- Та поруч з добротою живуть слуги зла: жорстокість, злість, лінь, сварка, байдужість. Вони шукають собі друзів серед дітей
Жорстокість: Я - жорстокість! Закликаю вас давати усім здачі, прив'язувати кішкам до хвоста консервні банки, ламати дерева, руйнувати гнізда, глузувати зі старих. Хіба це не цікаво? Злість: Я - злість. Закликаю нічого не пробачати, чорну злість у собі завжди зберігати.
Лінь: А я лінь. З вас не злізу, поки до голови не долізу. Прошу, не допомагайте рідним, друзям, не вчіться, краще відпочиньте, полежте, поспіть. Дружіть зі мною!
Сварка: Ніколи не піддавайтеся, щодня сперечайтеся, а як треба - бийтеся! Завжди ваше зверху буде, як мене полюбите.
Байдужість: Зростайте, дітки, байдужими! Найвище цінуйте себе, інших зневажайте, чорне сердечко у собі плекайте
Вчитель: Діти, а чи будемо слухати цих слуг? Важко добру перемогти зло Тут необхідна чарівна сила. А де ж знайти тих чарівників?
Чарівники: А ми тут!
1-й чарівник: Чарівник я. Починаю.
Зло на радість обертаю.
Менших, слабших захищаю.
Поміняв характер Віти –
І дивуються всі діти.
Стала чемна і привітна!
Сварки, бійки зупиняю,
Друзям дружбу повертаю.
2-й чарівник: Чарівник я. Чари знаю.
Вдома теж допомагаю.
Замітаю, прибираю.
І обід зварив хороший:
Перше, друге, третє, прошу!
Тато й мама охнуть тільки:
- Не впізнать тебе, Андрійку,
Хто навчив тебе, коли?
Все зробив за п'ять хвилин!
3-й чарівник: Чарівник я. Починаю.
На уроках не дрімаю.
Хто відстав, допомагаю.
Книг багато я читаю.
В спорті всіх перемагаю.
Ну, а в космос не лечу,
Хоч мені це по плечу, -
На Землі чудесних справ
Безліч, тільки б устигав.
4-й чарівник: Чарівник я, все умію,
Бути ним ми всі умієм
Правда, можна ним не бути,
Просто треба чуйним бути
І про совість не забути.
Добрі справи - завжди з нами,
Мить - і стали чудесами!
Учитель: І кожен з нас може стати чарівником для своєї родини. Варто лише навчитися бути уважним до тих, хто поруч з тобою. І тоді пануватиме доброта із своїм сімейством: милосердям, дружбою, щирістю, порядністю, радістю. Як із променів сонця та краплинок води народжується диво природи - веселка, так з усмішки й теплого слова народжується дружба. Саме слово може бути надійним другом, а може стати запеклим ворогом. Треба тільки вміти правильно користуватися ним, аби тебе розуміли ті, хто поруч.
Пісня. Справжній друг.
А чи є справжні друзі серед дівчаток і хлопчиків ми зараз побачимо.
Сценка: Сварливі дівчатка
Женя: Чого це на мене так сердяться в школі:
Та я ж не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо.
Олена: Чому ж ти казала - така в тебе звичка -
Що в мене, як мишачий хвостик, косичка?
Катя: Що в мене спідничка - неначе з рогожі,
Та ще черевики на човники схожі.
Таня: Невже мої коси нечесані досі,
а очі у мене маленькі та косі?
Оля: Ще кажеш: у зошиті в тебе лиш плями,
Напевне, бруднючими пишеш руками?
Женя: Я ж правду кажу вам...І що тут такого, я ж вас не чіпаю ніколи, нікого!
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома.
І чом ображаєтесь всі - невідомо.
Таня: Дивися на себе, не тільки за нами,
Повчися тримати язик за зубами.
Що за лайка, що за бійка?
Аж пташки злетіли!
Це Андрійко та Сергійко
Щось не поділили.
Стукнув кулаком Андрійко
Друга просто в груди,
сам відбіг, замружив очі,
Жде, що далі буде.
Почекав хвилину, другу –
Ні, Сергій не б'ється.
Скоса дивиться на друга –
Той стоїть, сміється:
„Я тебе не буду бити,
зла в душі не маю,
Вчить Христос: добро у світі
Зло перемагає".
Відтепер Сергій з Андрієм –
Друзі вірні, щирі, Р
азом вчаться та міцніють
І зростають в вірі.
Краще будь привітним, щирим,
Світлу посмішку даруй,
До людей приходь із миром,
Поважай усіх, шануй.
На дітей поганих, злих
Ми не будем схожими,
Будемо любити всіх,
Гратися - з хорошими.
В подарунок для дітей, що помирилися, звучить Пісня Лисички
Учитель: Доброта розцвітає не тільки від доброго, теплого
слова, але й від добрих вчинків, справ. А у кого ж малюкам
навчитися творити добро, як не у своїх батьків.
( Виступи батьків)
Пісня для батьків „ На дубових вітах"
Ти добро лиш твори повсюди,
Хай тепло твої повнять груди.
Ти посій і доглянь пшеницю,
Викопай і почисть криницю,
Волю дай, нагодуй пташину,
Приласкай і забав дитину,
Бо людина у цьому світі
Лиш добро повинна творити!
Не залежить доброта від зросту,
Не залежить доброта від віку,
Доброта з роками не старіє,
Доброта, як сонце, завжди гріє!
З малого зерняти виросте колос у полі,
Із хмаринки малої йде дощ на роздоллі.
З малого струмка витікає велика ріка,
З малої стежини - твій шлях до вершини життя.
Учитель: І щоб зрости людиною доброю, чуйною, милосердною, необхідно змалку плекати у собі насіння доброти, вчитися творити добро. Давайте заповнимо наш клас добрими справами, щоб на душі було тепліше. (На дошці, заснованою „сніжинкою", діти прикрашають хмаринками, сніжинками, на яких написані добрі справи)
Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині,
Немає вищої святині, як чисте сяйво доброти.
Учитель: Є така приказка: „Яка хата, такий тин, який батько - такий син" .Виступ сина з батьком.
На доброті існує світ,
І добротою пахне хліб.
І мирне небо в школу йти -
Це також вияв доброти.
І до дітей любов свята -
Це чистота і доброта.
Іноді за щоденними клопотами батьки забувають про те, що їхні діти ще маленькі, чомусь хочуть бачити їх якнайшвидше дорослими. Але навіщо поспішати, забирати у своїх ріднесеньких дитинство. Любі батьки, послухайте, запам'ятайте і намагайтеся виконувати наші дитячі заповіді.
Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене в свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене бути людиною.
_У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Поясніть мені,
як у ньому жити
_ Не сваріть мене цілий день, оцінюйте лише мої вчинки.
_ Можна, я буду дещо робити самостійно? Дозвольте мені
робити помилки, бо ж на помилках я буду вчитися приймати
самостійні рішення.
_ Я навчаюся у вас усього: мови, правил поведінки, доброти. Ми
маємо допомагати один одному в цьому світі.
_ Я хочу відчути вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене
на руки, пригортали, цілували.
_ Любі наші, ми вас дуже-дуже любимо! Покажіть нам, що ви
нас також любите!
Дитинства мить, прекрасну і щемливу
У нашій пам'яті ніколи не згасить.
Мелодія казок з кінцем щасливим
У наших душах вічно хай звучить.
Мама: Як сонце світить - голубіє небо,
Здається, вся планета у руках.
Дитино, віддаю її для тебе,
Щоб з нею ти долала світлий шлях.
Учитель: Пройдуть роки, настане час прозріння,
Махнете ви крилом у майбуття.
Але в душі залишиться відлуння
Дитячого щасливого життя.
Учениця: Зло нічого не дає крім зла.
Мама: Вмій прощати, як прощає мати.
Учитель: За добро добром спіши воздати –
Усі: Мудрість завше доброю була.
Учитель: А мудрість ми черпаємо із книг.
Реклама книги В. Сухомлинського „ Казки школи під голубим небо".
Гра в ролях оповідання В Сухомлинського „ Найласкавіші руки".
Вірю я : життя мов казка,
Кожна мить - це щось нове.
Зло завжди терпить поразку,
Вічно лиш добро живе.
Очі, звернені до світла,
В темряві не пропадуть.
Мрії, що в душі розквітли,
Шлях до істини знайдуть.
Хай світом править доброта,
Хай творить тисячі чудес.
Вона на цій землі свята,
Вона сягає до небес.
Тяжко жити без надії,
Світ тоді - мов у пітьмі.
Хтось добра знайти не вміє,
А воно в тобі й мені.
Часом радість нас минає,
Сумно на душі стає.
Та коли добра шукаєм,
Серце ти відкрий своє.
Хай щаслива мить прекрасна,
Несподівано прийде
І в житті твоєму ясно
Сонце доброти зійде.
Щедро будуть зігрівати
Промені його усіх.
Будуть радісно звучати
Ніжна пісня й щирий сміх.
Пісня „ Голубий вагон".
