СНЯТИНСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
НА ТЕМУ:
Призначення тимчасово виконуючого обов’язки
Снятин
вересень 2014
Досить часто на практиці зустрічаються випадки, коли працівник призначається на посаду як «тимчасово виконуючий обов'язки». Зазначимо, що чіткого правового регулювання цього явища в законодавстві України немає.
Працівник може бути призначений «тимчасово виконуючим обов'язки» для заміни відсутнього працівника (хвороба, відпустка) у порядку тимчасового переведення на іншу роботу за погодженням між сторонами трудового договору.
Для прикладу, працівник Н. пропрацював виконувачем обов'язків директора центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді один рік. При цьому через місяць після призначення в обласний центр були відправлені документи на його затвердження на посаді. Жодного рішення не було прийнято.
Через рік розпорядженням райдержадміністрації зі встановленням двомісячного строку випробування на цю посаду призначається інша людина, а колишній виконувач обов'язків директора центру наказом по центру «переміщується» на колишню посаду. Формулювання наказу: «…виконувачеві обов'язків директора центру приступити до виконання обов'язків юриста за основним місцем роботи…»
Чи правомірні такі дії? Чи існують кадрові накази зі словом «приступити» і як правильно оформити переведення на основне місце роботи?
Необхідно звернути увагу на те, що в Україні в частині, що не суперечить її законодавству, продовжує діяти роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (далі роз’яснення) (Документ чинний на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. .)
У цьому роз'ясненні зазначається, що тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю і пов'язане з розпорядчими функціями. Поняття заміщення застосовується тільки до виконання обов'язків керівників. Працівникові, що заміщає, виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщає (без персональних надбавок), якщо він не є штатним заступником.
Разом з тим в абзаці першому пункту 2 Роз'яснення йдеться про те, що
Призначення працівника виконуючим обов'язків за вакантною посадою не допускається!
Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. В цьому випадку не пізніше місячного строку з дня прийняття працюючого на роботу, до вищестоящого органу повинні бути подані документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути їх та прийняти відповідне рішення.
Отже, можна дійти висновку, що призначення працівника виконувачем обов'язків можливе до затвердження його на цій посаді вищим органом управління на строк не більше двох місяців.
Якщо працівник виконує обов'язки більше двох місяців, є підстави вважати, що він затверджений на цій посаді, хоча відповідного документа не було видано!
Про це свідчить і судова практика. Тобто в нашому випадку питання про переведення працівника на попередню посаду юриста після виконання ним протягом року обов'язків директора центру є спірним.
У разі його звернення до суду з позовом про поновлення на посаді директора центру суд може задовольнити позовні вимоги.
Після закінчення строку тимчасового переведення працівник має бути переведений на попередню (основну) посаду (роботу). Однак законодавство не регламентує порядку такого переведення. Якщо в наказі (розпорядженні) про тимчасове переведення зазначено конкретний строк такого переведення, то вважаємо, що згода працівника на поновлення його на основній посаді (роботі) за трудовим договором не потрібна, оскільки така згода випливає зі змісту наказу (розпорядження) про тимчасове переведення.
Строк тимчасового переведення може визначатися певною датою, певним періодом чи певною подією!
Зміст наказу (розпорядження) про переведення працівника з тимчасової на постійну роботу законодавством не встановлений. Він може бути довільним. Як правило, у преамбулі зазначається: «У зв'язку із закінченням строку тимчасового переведення…», у першому пункті: «Перевести такого-то працівника на основну роботу (посаду) таку-то за трудовим договором». Цей пункт може містити і формулювання: «Приступити до виконання обов'язків за основною роботою (посадою) такою-то».
У разі не затвердження на посаді працівника, прийнятого не з числа працівників даного підприємства, установи, організації йому може бути запропонована інша робота з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи. За відсутності відповідної роботи або при відмові від пропозиції, він звільняється з роботи з підстав, передбачених законодавством. Найбільш придатним обґрунтуванням звільнення при цьому є пункт 2 статті 36 КЗпП України. Однак для цього в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу виконуючим обов'язки слід прямо вказати, що працівник приймається на роботу тимчасово виконуючого обов'язки за відповідною посадою до вирішення питання про призначення на посаду, затвердження на посаді або отримання передбаченої законодавством згоди на призначення на посаду.
Слід зазначити, що спеціальними законами України встановлено порядок призначення окремих категорій працівників виконувачем обов'язків за певними посадами, зокрема Законом України «Про тимчасове виконання обов'язків за певними посадами посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або їни за поданням Президента України». Так, відповідно до цього закону особи, зазначені у статті 1, продовжують тимчасово виконувати покладені на них обов'язки, але не більше одного місяця.
Вчинення запису до трудової книжки про тимчасове переведення працівника на іншу роботу Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, не передбачено.
Враховуючи викладене, вважаємо, що питання «виконуючий обов'язки» повинно набути нормативного забарвлення. А працівникам кадрових служб радимо дуже уважно відноситись до даного питання, оскільки дуже багато питань виникає на практиці.
Крім того, штатним розписом та струкутрою організації (установи, закладу, підприємства) варто передбачити посаду заступника, який у разі відсутності керівника, відповідно до посадової інструкції автоматично виконує його обов’язки.
Використані джерела:
1) Кодекс законів про працю України;
2) Закон України «Про тимчасове виконання обов'язків за певними посадами посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або їни за поданням Президента України»;
3) Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58;
4) Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. ;
5) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або їни за поданням Президента України" (справа про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб);
6) Роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39.
