Майбутнє-через зеркало минулого. Родинне свято. 6-Б клас
Мета: Познайомити учнів з історичними витоками народних свят, традиційними ритуалами та обрядами зимового циклу. Виховувати почуття національної гідності та гордості за українську націю. Розвивати інтерес дітей до вивчення української історії та культури. Систематизувати матеріали дослідження національного складу школи-родини, підвести підсумки роботи дослідницьких груп та конкурсу творчих робіт «Моя родина».
Обладнання: презентації роботи дослідницької групи етнографів, виставка творчих робіт «Моя родина», плакат «Родинне дерево 6-Б», виставка «Зі скрині моєї бабусі» - старожитниці родин учнів класу.
Хід заходу
І. Свято розпочинається піснею РОДИНА, РОДИНА
1-й читець. Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зеленом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.
пісня
2-й читець.
Що таке Україна? За віконцем калина,
Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
3-й читець. Хай сьогоднішній вечір відкриває перед вами, друзі, розум мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу. Запрошуємо вас у віртуальну мандрівку, присвячену грудневим святам.
4-й читець.
Десь з часом, із заборонами, багато з нас розгубили пам’ять про скарби наших предків – звичаї, по яких розпізнається народ, його духовна культура. Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
1-й читець Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питає:
Чи ти рано до схід – сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаю – великий гріх.
2-й читець. Вже довкола біліють сніги. Мороз розмалював мережаними візерунками вікна. Дерева обсипав іній. Вся природа ніби прибралася до казки, в яку вірить і з особливим нетерпінням чекає кожна людина.
3-й читець. Сьогодні ми зібралися, щоб підсумувати роботу нашої родини – родини 6-Б класу Деражнянського НВК
4-й читець. Як навчають нас звичаїв народних, що ми дослідили, які таланти проявили – про все це ми сьогодні звітуємо перед найшанованішими людьми – нашими батьками і вчителями.
1-й читець. До нас на раду сьогодні завітав ПИСАР щоб розуму нас навчити і трішечки звеселити.
Писар: Доброго вечора, шановне товариство! В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.
Я сподіваюся, що серед вас таких немає?
Діти і батьки: Немає! Немає!
Писар: Тож, я сідаю і починаю писати протокола, а ви розкажіть чийого ви роду, що знаєте про звичаї свого народу! (сідає і робить вигляд, що уважно все слухає і записує. По ходу дійства робить свої схвальні висновки
- Це треба внести в протокола!
- Молодці діти!
- Ви добрі батьки, маєте що вчити дітей!).
2-й читець.
Моя Україна – єдина родина,
А школа –велика. сім’я
3-й читець
Погляньте, яке плідне дерево родини нашого 6-б класу. Воно поєднало коріння всіх сімей, в яких ми виховуємося. Просимо Писара оцінити, як глибоко ми дослідили, якого ми роду і чиї діти. Творчі роботи «Моя родина» теж є результатом наших досліджень коріння роду.
. (Виступ учителя, який розповідає про кожну творчу роботу і зачитує найбільш вдалі фрагменти).
4-й читець.
Сьогоднішня зустріч присвячена першому циклу зимових свят. Саме в грудні починалося дійство підготовки до майбутнього року, а разом з ним надходить час старих традиційних розваг сільської молоді
Тож розпочнемо подорож по традиційних святах грудня
Учень1 (презентація 1)
з грудня селяни мали повне право на відпочинок: всі господарські роботи закінчено, зібрано врожай, оброблено ниву. Тож не випадково, мабуть, найбільше свят
припадає саме на зимові місяці. Перше свято 4 грудня – свято введення в храм Пресвятої Богородиці
Давним-давно це було. Маленьку дівчинку Марію батьки привели до Єрусалимського храму. Це означало пояснити дитині, що таке храм, хто такий Бог, з'єднати її життя з Його світлим ім'ям. Так Марія вперше побувала в священній глибині храму, і навіть не знала, що саме вона, коли виросте, стане матір'ю Ісуса Христа. Служба священика вразила маленьку дівчинку і заронила в її душу урочисте світло любові до Бога.
Трапилося це 4 грудня. І тепер ми відзначаємо цей день як свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. І знаємо, що якщо на душі важко або сумно — ми, як у мами, можемо попросити у неї допомоги, захисту, втіхи. Тому ми читаємо молитву:
Богородице Діво, радуйся!
Благодатна Маріє,
Господь із Тобою!
Благословенна Ти
Поміж жонами,
І благословен
Плід утроби Твоєї,
Яко народила
Єси Спаса душ наших.
І якщо людина просить щиро, розкаявшись у поганих справах або вчинках, Пресвята Богородиця завжди допомагає їй.
У народі говорили:
Хто цього дня першим зайде до хати, той буде першим «полазником» на новий господарський рік. Якщо це буде молодий, гарний чоловік та ще й з грошима - вважалося доброю прикметою, що віщувала здоров'я і добробут у цій оселі. Погана ознака, коли першим гостем буде старий, та бідний чоловік. Та добра не жди, якщо це буде жінка або хтось прийде що-небудь позичати.
Учень2 (презентація 2)
7 грудня – жіноче свято - День Великомучениці Катерини. («чиста душею» — так перекладається її ім'я з грецької) . Катерина була дочкою грецького царя Здібна та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження Благочестивим життям та молитвами Катерина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні прекрасного юнака.судженого. Заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор язичник, Але Катерина не зрадила віру і своє видіння і була страчена
В Україні ставлення до Катерини, як і до інших великомучениць, було довірливим і житейським. Свято Катерини називали святом дівочої долі і в ніч на 7 грудня ворожили на дівочу долю.
Господиня хочете поворожимо, хто за професією у майбутньому бу
суджений?
Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!
Господиня: От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться решето,
хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої
помічниці, несіть швиденько решето!
Дівчина біжить за решетом, усі дівчата обступають стіл, на який
ставиться решето.
Ворожіння 5. Решето.
Господиня: Я поклала в решето шматок заліза – хто його витягне, чоловік
тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева –
столяром чи теслею, шматочок воску – пасічником, чарку – п'яницею,
люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?
Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!
Господиня: Решето я накриваю хусткою, повільно повертаю його, а коли
зупинюся, кожна з вас навмання хапає, що їй доля підкаже. Отже, почали!
Три – чотири!
Звучить музика. Дівчата ворожать. (Можна погасити свічку, а потім знову
запалити).
Дівчата вибирають і називають те, що вибрали:крейда, бублик, банкоматна картка
Дівчата весело обговорюють результати ворожіння.
Учень3
Доречі, ми дослідили скільки в нашій великій шкільній родині навчається Катерин, Андріїв, Наумів, Микол, Ганн чиї іменини припадають на грудень місяць. (демонстрація діаграми імен і коментар дослідників).
Учень4 (презентація 3)
День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Серед зимових свят він найбільше виділяється поетичністю й неповторністю. Його ще називають у народі — Калита. Як ви пам'ятаєте, напередодні 7 грудня, дівчата вже мали змогу відзначити свою покровительку — Катерину. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних ґулянь
і вважається парубоцьким святом Андріївські вечорниці припадали на період посту.
На вечорниці першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з дівчат місила свою невеличку частинку, ,а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту, примовляючи:
1 «А ми Калиту місили,
2 З усіх криниць воду носили;
3 Як балабушки місили –
4 З ополонки воду носили…
Обряд калити
Голос:1
Дозвольте нам на ваш поріг ступити,
Щоб вашу хату звеселити!
Катерина:
Ступайте, ступайте та гарно нас привітайте. Добрим людям моя хата навстіж, а поганим місце на очеретах та болоті.
Парубки:2(входять, кланяються)
Добрим вечір, пані-матко! З Калитою будьте здорові!
Катерина:
Спасибі, вам, пани-молодці, за вашу ласку та шану.
Парубки:3
Добрий вечір, дівчаточка,
Обскубані качаточка!
Дівчина:1
Добрий вечір, парубки-задаваки
Облізлі, як руді собаки!
«
Дівчата2:
Добрий вечір, козаченьки
Де це ви бували?
Чи на іншій, на вулиці
Калиту справляли?
Парубки:4
Чи справляли – не справляли,
Але забарилися.
Бо дівчата по дорозі
Кращі вас зустрілися.
(Дівчата, обурені, зашуміли)
Дівчата:3
То йдіть собі до тих дівчат,
Ми й без вас обійдемося.
Парубки:5
Хлопці в ряд ставаймо,
Калиту кусаймо.
Калита, Калита
Наче сонце золота.
Дівчата:4
Пішли хлопці – 2р
Пішли вчора вранці.
Залишилось саме дрантя
Заказує танці.
Парубки6:
Ой летіли в вирій гуси
Тоді каченята.
Колись були гарні дівки
Тепер жабенята.
Дівчата:5
«Калити-Калита,
В хлопців хисту нема
Парубки7:
Ой, на горі, на току курчата чубаті,
А на нашій на вулиці дівчата горбаті.
Куди йдуть – губи дмуть, кирпу задирають,
А як баньками лупнуть, то собак лякають…»
Парубки:1
Годі нам сваритись,
Давайте миритися.
За столи сідаймо
Пиймо та гуляймо.
Парубки:2
Яка наша Калита
Рум’яна та пишна.
І смачна і запашна
Як у саду вишня.
Коли всі завдання виконано, дівчата , змилостившись, урочисто вносять запашну, прикрашену калиною Калиту, яку підвішують червоною стрічкою до сволока, співаючи при цьому:
1 «Сонце заходить - Калита сходить,
2 Калито наша, ось тобі каша.
3 А нам дай здоров’я і сили,
4 Щоб ми ще довго по світу ходили!»
Довший кінець стрічки спускається донизу так, щоб можна було, смикнувши за нього, змусити корж «підстрибнути» ще вище. От з цього моменту і починається найвеселіша частина андріївських вечорниць: обряд кусання Калити.
(Танець )
(Один парубок танцює на кочерзі, розганяючи танцюючих)
Один з парубків:
Стійте, стійте! Годі вам танцювати, вже час прийшов, щоб Калиту кусати!
Дівчина2:Давайте сюди Калиту! А ми, дівчата, будемо Калиту захищати!
(Калиту чіпляють на стрічці і до сволока, або її тримає високий хлопець. Дівчата з сміхом і гамором групуються біля калити. В однієї дівчини в руках ганчірка, в іншої квач і мазниця.)
Дівчина3: Нехай той підскоче, хто Калити хоче, а хто зуби залізні має, той нехай кусає.
Парубок1: (під’їжджає на кочерзі)
Я підскочу бо Калити хочу.
Я кусаю бо залізні зуби маю.
Дівчина4: Як укусиш – то пан будеш, а не вкусиш – свиня будеш. Або будеш Калиту їсти, або будеш свині пасти!
Парубок: Я вкушу!
Дівчина5:Спробуй!
(Парубок кусає, дівчина б’є ганчіркою по зубах, інша маже сажею. Парубок тікає. До Калити на Коцюбі під’їжджає другий парубок)
Парубок2: Добрий вечір тобі, Коржевська!
Дівчина6: Добрий вечір тобі, Коцюбевський. Чого прийшов?
Парубок: 2Калиту кусати!
Дівчина1: А я буду по зубах писати.
Парубок2: Чи впишеш, чи не впишеш, а я таки вкушу.(Кусає)
Дівчина4: Як відкриє Петро рота, а він в нього, дівчаточка, як панські ворота.
2 дівчина: Ой, дівчата, давайте спершу, заткнемо йому ганчіркою вершу. (парубок
Яків: Та невже, між нами, хлопці, не знайдеться парубка, який би вкусив Калиту?
3 парубок: Ех, де моя не пропадала, ану ще я спробую!
Яків: Ану, Степане, визволяй товариство!
3 парубок: (під’їжджає до Калити)Добрий вечір, Коржевська пані!
4 дівчина:Давайте, дівчата, доброї ламаки, бо в нього зуби, як в рудої собаки!
5 дівчина: Він і оком не моргне, як Калиту проковтнете! (дівчата його б’ють, він тікає)
6 дівчина: Ні, дівчата, мабуть сьогодні наша Калита буде не кусана!.. Нашим парубкам ще треба молочну кашку їсти, а не Калиту кусати (регіт)
7 дівчина:Що ж будемо робити, дівчата? Хто вкусить Калиту, того чекає приз!
Яків: Ану, розступіться, хлопці, я Калиту кусатиму!
Парубки:6
Ану, ану, Якове, викупи нас від сорому1
Яків:Дайте мені коцюбу, кочергу, мітлу або лопату, то поїду Калиту кусати!..
2 парубок: Немає лопати, сідай на тернину, вкради Калиту, а з нею й дівчину!
3 парубок: Та Яків добрий подарунок. Він і архідея з церкви вкраде, не те, що дівчину(регіт)
Парубки5: Гляди, не підведи нас, Якове.
Яків: НЕ журіться не підведу! ( під’їжджає до Калити ). Іду, іду, ні дороги, ні сліду… Ні дороги, ні річки, дозвольте вкусити Калити хоч трішечки! 1-а дівчина: Ти ба! Хто до нас прийшов! І коник нівроку – худі ребра
збоку!
Дівчина1: Та кусай мерщій, бо іншим хочеться!
Яків: (до дівчини) Що це в тебе на голові?
Дівчина2: Де?!( дівчата оглядають її, Яків зриває Калиту і тікає між хлопців. Загальний регіт )
6 дівчина: Ой, дівчата, Яків Калиту Вкрав!..
Дівчата7: Оддай, нам, Якове, оддай Калиту! (ганяються за Яковом)
Яків: НЕ дам, тепер, хлопці, наша Калита! (дратуючи Якова, дівчата і хлопці весело заспівали)
Зустрічаєм весело я і ти
Свято наших предків калити
Хтось говорить в захваті «Я вкушу»
Чується у відповідь «Я впишу».
П-В Калита підвищина у горі
Дуже-дуже радісно дітворі
Усміхнутись хочеться - ти не смій
Це забороняється у цій грі.
Весь у сажі Яків наш – ти повір
Калиту кусає він, як той звір.
Всі від сміх падають-красота
Б'є по носі і губах-калита.
Ведуча1: Веселе свято СВЯТОГО АНДРІЯ! Після гри в Калиту дівчата запрошували парубків до вечері. Розсідалися по обидва кінці столу! За вечерею годилося поспівати колядок.
А вночі парубки здійснювали так зване «ритуальне бешкетування», адже цього дня їм дозволялося робити що завгодно! От і траплялося так, що наступного ранку у когось воза закинули на стріху, по річці чиїсь ворота пливуть, а у когось і клуня розібрана! Часто стежки до хат, де жили дівчата на виданні, були политі буряковим квасом або притрушені соломою. Та хазяїни пробачали хлопчачі витівки, бо ж Андрія – це парубоцьке свято!
Згадки батьків про вечорниці
Учень5: А зараз ми дізнаємося, які свята ждуть нас після нього. На другий день після Андрія Первозванного, 14-го грудня, святкували колись пророка Наума.
Дідусь, згадавши про своє дитинство, розповідав мені таке: «В цей день наука в школі на ум піде:- Наум був чоловік мудрий. Дай, Боже, щоб і ти в мене не дурний на світі ріс З такими словами відіславши сина до школи, батько йшов до церкви і ставив свічку перед образом пророка Наума, промовляючи: «Святому на пошану, а моєму синові на розум».
«В день святого Наума добре починати вчити дітей: наука на ум піде»
Учень6: (презентація 4)
17 – го грудня – день Варвари Великомучениці. У фінікійському місті жив багатий і знатний чоловік Діоскор і сам виховував свою єдину дочку Варвару.Та юна Варвара перейнялася думкою про те, що має бути єдиний Творець всесвіту. Варвара вирішила теж стати християнкою і невдовзі прийняла святе хрещення Коли батько довідався, що його дочка стала християнкою, він відказався від неї іприказав стратити. Це було в 306 році. Нині мощі святої Великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі м. Києва. Від давніх давен і до сьогоднішнього дня Св. Варвара користується великою пошаною не лише в Україні, а й в інших країнах Європи. Представники важких і ризикованих професій завжди намагаються вшанувати великомученицю. Пілоти, водії, військові перш ніж відправитися в подорож обов’язково беруть з собою іконку Святої. Шахтарі-гірники теж воліють не опускатися під землю без образка Св. Варвари й часто покладають на неї надію за свою безпеку.Народна легенда, каже, Що свята Варвара Великомучениця так гарно вишивала, що вишила ризи самому Ісусові Христові. В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. «Можна тільки вишивати та нитки сукати«Варвари» - день повороту на весну. Приповідка каже, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила»
Ведучий1: Всі ці свята дуже цікаві і несуть багато інформації про звичаї і «душу» нашого народу, але кожна дитина жде основного свята року - підкажіть мені, якого? (Свята Миколая з подарунками для слухняних дітей)
«ІДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ»
(діти декламують по 1 стовпчику вірш)
Всі чекають Миколая,
Всі на світі – кожний край,
Та не кожний, мабуть, знає,
Хто ж то добрий Миколай.
Жив колись давно на світі
Десь у Азії юнак…
Роздавав дарунки дітям
Той багатий одинак.
Бідним дітям у потребі
Дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі
Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним
Миколай, і чемно жив,
Особливої пошани
Він у Бога заслужив.
Запитав Господь: - Що хочеш
За свої заслуги ти?
- Хочу, Господи, я хочу
Раз у рік на землю йти:
Завітати в кожну хату,
Всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати
Подарунки за любов.
І отак щоразу, діти,
Вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом –
Подарунки роздає!
Він за них не хоче плати,
Лиш, - як то велить Господь, -
Батька, матір шанувати,
Рідну церкву і народ!
Пісню слави заспіваємо
Щирим серцем нині враз,
Миколая зустрічаємо
В цей святий величний час.
– Що він несе у своїй торбині?
- Багато гарних забавок
Несе чемненькій він дитині,
А для нечемних – жмут різок.
. За ним спішаться янголята,
Тримають книги у руках.
Що, де, кому з нас треба дати
Уже списали в тих книжках.
Святий ти, добрий Миколаю,
На Тебе ждемо вже давно,
Що даси Ти нам, про це не знаєм,
Та просимо Тебе одно:
Та нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли їх діточки.
А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
А нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам надай,
Щоб ми знання змогли дістати
І звеселити рідний край.
А тепер настала черга батьків поділитися спогадами про своє дитинство і розповісти про ті подарунки, які Святий Миколай їм приносив.
Інтерв’ю у батьків беруть журналісти. (виступи батьків)
Учень8:
І які ж вечорниці можуть обійтися, смачних запашних пирогів і вареничків? Обов’язково на столі повинні бути пиріжки з маком, сливами чи капустою. Іноді один з них ліпили з перцем всередині, а другий - з горіхами. Той, кому трапився пиріжок з перцем, мав поцілувати господиню, а хто знайшов з горіхами – ставав «королем вечора», організовував усілякі забави. Часом у вареники дівчата клали гроші, щоб бути цілий рік при грошах.
Інсценізована пісня.
Замісила тісто
Добула сметани.
Позичила сиру я
У куми Тетяни.
Запашнеє тісто
Сиром напихаю.
Сама пішла до сусіди
Поради питаю.
Ой сусідонько моя,
Дай же мені раду.
Бо з варениками я
навіки пропаду
Поки я в сусідки
Поради питалась
А собака влізла в хату
Наробила шкоди.
Влізла капосна на стіл
Всю сметану з’їла,
А вареники мої
Під стіл полетіли
А я ті варенички
Під столом збирала.
А на мене з борошном
Виварка упала.
Борошно на голові
Виварка на шиї
А варенички мої
Летять у помиї
А я тії варенички
В помиях збирала.
Зачепилась за баняк
Серед хати впала
А я тії варенички
На совок змітаю
Висипала на тарілку
Милого чекаю
Ой, Не сердься на мене,
Я ж твоя Маруся,
Бо я така господиня
Як моя матуся
А я тії варенички
Знов ліпить взялася.
Бо я така господиня
У свій рід вдалася
Скрізь на славній Україні
Варенички варять нині.
Вареники непогані
Вареники у сметані.
Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж, Андрійку, вареник,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
Учень8: тепер запрошуємо на наші смачні варенички, що їх наварила наша господиня. Та пам’ятайте, що вони не прості, а святково-чарівні. Кому ж попадеться із сюрпризом?
(Діти пригощають всіх присутніх варениками)
Писар(спробувавши вареників): Добрі ви діти. Багато знаєте і гарно співаєте. Я все записав, у літопис школи занотував – родина 6-б класу дружна і дужа. А вареники які смачні! Гарні господині з вас будуть.
Господиня: Милі гості, просим сісти,
1 дівчина: Вареники будем їсти.
2 дівчина: Вареники непогані,
3 дівчина: Вареники у сметані.
4 дівчина: Вас чекають у макітрі
5 дівчина: Вареники дуже ситні.
6 дівчина: Білобокі, круглолиці,
7 дівчина: З української пшениці.
8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро
9 дівчина: Вареники наші з сиром
10 дівчина: Вареники непогані
11 дівчина: Вареники у сметані.
12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
Шана і пам'ять нашим бабусям, мамам, сусідам та й усьому нашому невмирущому народові за той безцінний скарб, що залишили для нас та наших нащадків.
Всі: Скільки б не розповідали, а закінчути час,
Кращі побажання ви прийміть від нас:+
І в нас, і в Вас хай буде гаразд.
Щоб Ви і ми щасливі були!
Всі співають «Многая літа»
