Врятована планета
(Фантастичне оповідання)
2107 рік. У космічній обсерваторії науковця і мандрівника Олександра Стрижа пролунав сигнал SOS із планети Лотос: «Рятуйте нас. Наша планета вмирає від...» З’вязок обірвався. «Що робити?» – не знаходив собі місця чоловік. Колись, подорожуючи міжзоряними галактиками, він побував на Лотосі, і пам’ятав, як там було гарно: розкішні дерева цвіли чудовими різнобарвними квітами і давали дивовижні плоди. На одному і тому ж дереві могли рости плоди різні за формою, кольором і смаком. На родючому грунті буяла соковита, зелена трава. Цікаво було те, що на місці зірваної трави одразу ж виростала нова. Жителі Лотоса завжди були привітними і гостинними до землян.
«Я не розумію, що могло змусити жителів Лотоса надіслати сигнал SOS?» - подумав Стриж. Необхідно було терміново спорядити експедицію на Лотос, але це потребувало великих коштів, бо планета знаходилась в іншій галактиці. Стриж декілька хвилин подумав і згадав свого шкільного товариша Льоньку, теж науковця – дослідника космосу. Той хвалився, що будує нову космічну ракету, здатну здійснювати міжгалактичні перельоти. Він дістав свого старого записника і знайшов там номер телефону Льоньки і швидко набрав його...
Через тиждень Стриж, Льонька та їхні друзі дослідники - Наталка Бублик, Антон Кручений та Іван Сергієв були на кораблі і готувались до польоту.
«П’ять, чотири, три, два, один! Старт! ». І от вони вже в космосі.
Через тиждень їх космічний корабель прибув на планету Лотос.
Стриж та його команда були приголомшені побаченим. Пересохші ріки і вітер, який сумно ганяв туди - сюди пісок, ніби тужив за втраченою планетою. Ні тобі дерев, ні кущів, аж до самого горизонту - пустеля. Праворуч виднілося місто: дивні будівлі з граніту та скла.
Було важко дихати. Відчувалася недостача кисню. Друзі побачили вдалині лотосіанця. Придивившись, вони помітили, що той рухався якось дивно - хитаючись. Науковці побігли йому назустіч, але не встигли під тримати лотосіанця: він упав їм під ноги і почав здригатися у конвульсіях. Вони запитали у нього: «Що трапилося з планетою?». У відповідь той насилу прохрипів: «Хтось всемогутній подіяв на нашу свідомість. Ми власними руками знищили планету, вирубавши ліси, набудувавши машин, які забруднили повітря, знищили в ньому кисень. Благаю, не повторюйте наших помилок, бо таке може бути і з вашою планетою! Нашу планету Лотос може врятувати тільки спеціальна команда рятівників - жителів планети Ляур, яка знаходиться за 1000 світлових років від нас». Лотосіанець замовк, мабуть втратив свідомість.
Науковці вирішили, що їм треба розділитися: Стриж, Льонька та Іван полетять до планети Ляур, а Наталка та Антон залишаться на Лотосі, досліджуючи масштаби катастрофи, яка тут трапилась.
Планета Ляур приємно здивувала мандрівників. Це була біла квітуча планета з родючим грунтом. Жителі планети були дуже схожі на людей. Відрізнялися лише загостреними рисами обличчя та дивною формою вух. Погляд їхніх розкосих очей був проникливий і розумний. Земляни розповіли ляурійцям про нещастя, яке трапилося з жителями планети Лотос. Мудрі жителі планети Ляур здогадалися, що катастрофу на планеті Лотос могли спричинити дії жорстокого Карбона – крабоподібного монстра з планети Брандербох, який знищував все живе на планетах для того, щоб заволодіти ними. Його основний метод – негативний, гіпотичний вплив на свідомість жителів планет.
За допомогою космофона Стриж негайно зв’язався з Наталкою та Антоном і розповів їм про припущення ляурійців. Разом з командою науковців, на планету Брандербох з планети Ляур відправилася спеціальна команда рятівників. Ляурійці припустилися думки, що Карбон, швидше за все, паралізував свідомість старійшин планети Лотос і вклав їм у голови свій жахливий план знищення планети власними руками її жителів. «Мета Карбона, - говорили вони, - винищити життя на планетах і якомога більше їх привласнити».
Разом із землянами на Брандербох полетіло 40 ляурійців. Вони мали достатньо розуму, сил і зброї для того, щоб схопити Карбона і віддати його під суд Міжгалактичної Ради Старійшин.
Брандербох був бридкою чорною планетою. Стовп диму здіймався над чорним, блискучим палацом Карбона і його високими чорними вежами. То тут, то там з - під землі виривався вогонь. Вхідні ворота були прикрашені огидним різбленням черепів.
Команда рятівників пішла на штурм палацу. В приміщенні було важке затхле повітря, але вони не відступилися. Долаючи перешкоди, час від часу вступаючи в бій з охоронцями Карбона, які мали жахливий вигляд: сині руко клешні, бридке обличчя та була одягнені у металеві кольчуги, кожне кільце яких було іншого кольору. Але якщо дивитися на їхнє вбрання здалеку, то можна було на них прочитати напис: «Карбон».
В цей же час, на міжгалактичній ракеті до палацу Карбона прибули Наталка і Антон. Наталка була інженером-винахідником і мала пристрій: браслет-паралізатор з однією - єдиною кнопкою. Коли охоронці Карбона підійшли на близьку відстань, вона спрямувала на них браслет, а потім натисла на кнопку. Охорона зупинилася паралізована. Вони обезброїли вартових, відібравши в них лазерні мечі. Двері тронної зали палацу відчинилися і всі побачили його володаря - щось схоже на людину з крабовим носом та клешнями, його очі були маленькі та злі, вуса зухвало стирчали вперед. Коли Карбон побачив землян з ляурійцями, його рукоклешні гнівно клацнули, а голос проскреготів: «Я - нездоланний, я вже скоро почну завойовувати і вашу Землю, їй скоро настане кінець». «В наступному житті, страховисько»,- сказав Антон і натиснув кнопку браслета-паралізатора. Карбон упав на підлогу, а прибульці зв’язали його та відправили його на корабель.
Доки земляни та ляурійці спільними силами захоплювали Карбона, на Лотосі життя майже не залишилося. Але взявши в полон Карбона, та розгромивши його палац і знищивши центр управління захопленням планет, команда визволителів припинила вплив монстра на свідомість жителів планети Лотос. Ляурійці відправили лотосіанцям велику кількість саджанців дерев, ягід, квітів, цистерни з водою, та спеціальні пристрої для очищення повітря на планеті та збагачення його киснем. Життя на Лотосі поволі почало відроджуватися.
Чупат Дарина Ігорівна,
26.04.2002, 10 років, 5 клас;
смт. Глеваха, вул. Механізаторів 47; т.31298
Васильківський районний ЦДЮТ
Керівник - Андрієнко Т. С.
