Листопад, 2010 №1 |
щомісячна газета загальноосвітньої школи №6
Читайте в номері:
Ст. 2-3
Шкільне життя.
Стор. 4
Як не впасти в осінню депресію.
Стор. 5
Творчий дебют Вікторії Гайдук.
Стор. 6
Слава Сэ «Сантехнік, його кіт, дружина та інші подробиці».
Стор. 7
Веселинки. Безглузді закони США.
Шкільне самоврядування – не гра. Результати шкільних виборів на стор. 3
Осіння депресія – як не стати її жертвою?
Стор. 4
Хто він – найвідоміший
сантехнік на пострадянському просторі?
Стор. 6
А ви знали, що в Нью Орлеані не можна прив’язувати крокодилів
до гідрантів?
Стор. 7
«Сльози і пам’яті печаль…»
Відстріляли гармати, віддзвеніли дзвони, пройшли роки… Небагато залишилось тих, хто зі сльозами на очах згадує ті страшні події 1років. Але ті, хто намагається відкрити на це очі, ще є з-поміж нас…
«Сльози і пам’яті печаль…»
«Бий у дзвони серця!
Не мовчи!
І не змалій на слові…»
Ці слова стали епіграфом до відкритого уроку-реквієму 29 вересня у ЗШ І-ІІІ ступенів №6. На урок завітали вчителі української мови та літератури з районів Київської області. Урок, що провела вчитель мови і літератури з учнями 7 класу, був присвячений поемі «Сльози і пам’яті печаль…» Білоцерківського письменника А. Гудима, який теж був присутній у класі.
У кімнаті панувала тиша. Гості заворожено слухали школярів, що розповідали про важкі події 1941 – 1945 років, описані у творі. Свічка, що горіла на столі плакала гарячим воском і заворожувала кожний погляд.
Поема «Сльози і пам’яті печаль» - це реквієм вихованцям Білоцерківського дитячого будинку «Малятко» , розстріляним фашистами 1941-го р.
На уроці було розглянуто і обговорено зміст твору. Діти душевно розповідали вірші, про події війни…
« - Я нічого не знав про цей будинок. Мені принесли замітку в газеті, де містилася інформація про те, що Зондеркоманда увірвалася в Білу Церкву і вбивала дітей «Малятка», калічила їхні душі, тіла… Я на скільки був схвильований цією подією, що миттю пішов у той дитячий будинок і знайшов одну стареньку виховательку, єдину, що пам’ятала про ті події… Так я написав книжку і дуже хотів, щоб вона вийшла окремим виданням, але у редакції її забракували, мовляв, «Ця книжка тільки для дорослих!»… Поема моя пролежала більше 5 років, знову хотів видати, але вдруге її теж «зарубали». І тоді я більше не переступив поріг того видавництва. Та на щастя, згодом вона побачила «свої очі»…» - розповів письменник.
На уроці також були присутні вчителі 6 школи. На закінчення вчитель молодших класів каже: « - Я дуже люблю читати твори А. Гудими. Безмежно йому за це вдячна. А такі уроки, як цей, закладаються в душі. Я виховую маленьких школярів, четвертий клас. І намагаюся збирати оці «квіти мистецтва», «квіти слова», щоб пустити у народ, що підростає на моїх очах.»
Вчитель української мови та літератури говорить: « - Я з радістю використовую твори А. Гудими і на своїх уроках. Вони пробуджують у дітях надзвичайно прекрасні речі – почуття. Дуже вдячна письменнику за його мистецьке перо.»
І на закінчення додала: « - Дуже вдячна за творчість Теж часто опрацьовую їх зміст з учнями на уроках. Також велике спасибі за співпрацю і бажаю Вам, Анатолію Дмитровичу подальших успіхів, здоров’я і творчої наснаги!»
Присутнім гостям сподобався урок, а у дітей заклалася частинка переживань подій, що описані у поемі…
Вікторія Гайдук
Учениця 11-А класу ЗШ №6,
вихованка гуртка журналістики «Юнкор»
Як не впасти в осінню депресію?
Психологи і соціологи виявили, що восени середньо статистична людина посміхається в півтора рази менше, ніж зазвичай. Причини цьому безліч: зменшення світлового дня, незвичний режим дня, в якому вже немає місця для посиденьок з друзями. Та й просто погана погода може зіпсувати настрій на цілий день.
Що ж робити (або не робити) з поганим настроєм?
J Потрібно накинутися на справи. Адже за літо їх мабуть чимало назбиралося? Зробіть домашні завдання, приготуйте батькам вечерю і врешті-решт, приберіть у себе в кімнаті. Дивлячись на результат своїх трудів, гляди і настрій підніметься.
J Якщо невід`ємною частиною відпочинку для вас є море і пляж, придбайте собі абонемент до басейну або відайте солярій. Таким штучним методом можна продовжити собі літо. Навіть просто декілька хвилин проведених під осіннім сонечком може підняти в крові рівень серотоніну – гормонів щастя.
J Підвищенню рівня гормонів щастя сприяє також заняття спортом або танцями. Тож досить безцільно вбивати час на дивані перед телевізором та «зависати» ВКонтакті!
J Запахи грейпфрута, апельсина та лаванди знижають рівень тривожності, заспокоюють. Щоб відчути себе більш щасливим потрібно придбати ароматичні масла цих рослин, які продаються ледь не в кожній аптеці.
J Спілкуйтеся з друзями! Адже коли на горизонті маячить постать друга, з яким ви провели чимало веселих літніх годин, посмішка сама розтягується від вуха до вуха.
J Увімкніть музику, під яку ви «відтягувалися» на літніх дискотеках. Диск рекомендується прокрутити декілька разів.
J Закохайтеся! Навіть найбридкіша погода не зітре посмішку з вашого обличчя, якщо вас обіймає кохана людина.
НЕ ВАРТО
L Працювати з людьми. Австрійський психолог Герхард Шорт довів, що працівник, який насупившись прийшов на роботу, заражає своїх колег негативом лише за 20 хвилин. На думку вченого, людина, не задоволена своїм життям, випромінює біохвилі особливої частоти.
L Відвідувати стоматолога. Американські медики виявили, що поганий настрій знижує больовий поріг, тому лікування карієсу запам’ятається вам страшною мукою.
L Робити важливі покупки. Річ, куплена у поганому настрої, викликатиме лише негативні емоції, якою б бажаною вона для вас не була. Тож дозвольте собі легкий милий шопінг, що допоможе розвіятися.
Євгенія Качанова
Шкільне самоврядування і з чим його їдять
17 жовтня у білоцерківській загальноосвітній школі №6 було проведено вибори президента школи та членів учнівського парламенту.
Що таке шкільні вибори і для чого вони потрібні? Шкільне самоврядування – це не гра дорослих з дітьми, коли педагоги живуть лише власними ідеями, а учні є лише об’єктами виховного процесу. Це загальношкільне життя, участь у якому може взяти кожен за власним бажанням. Шкільне самоврядування – це відкрита система, що розвивається завдяки постійному залученню нових ідей, зростанню життєтворчої активності всіх членів колективу: учнів, педагогів і навіть батьків.
Така система дає змогу дітям відчути на своїх плечах справжню відповідальність, навчає керувати, робити вибір, розподіляти час і розвиває лідерські задатки. Крім того, оскільки наша школа є асоційованою школою ЮНЕСКО, в її стінах має панувати толерантність. Тож право голосу учнів є прикладом толерантного ставлення педагогічного колективу до думки своїх підопічних.
Протягом 2н. р. шкільний парламент складатиметься із таких осіб:
Президент школи: Скоріченко Олександр (10-А)
Заступник президента: Шевченко Тетяна (10-А)
Голова екологічної комісії: Школьна Дарина (6-Г)
Голова культмасової комісії: Макаренко Інна (8-Б))
Голова профілактичної комісії: Сосновська Юлія (7-В)
Голова комісії з прав захисту дітей: Савченко Роман (7-В)
Голова комісії з питань дозвілля школяриків: Стовбецька Вікторія ( 7-А)
Голова господарської комісії: Бондаренко Олена (6-А)
Побажаємо їм успіхів на нових посадах. Сподіваємося, що вони зроблять багато корисного для нашої школи.
Слава Сэ «Сантехнік, його кіт, дружина та інші подробиці»
Мабуть він найвідоміший сантехнік на всьому пострадянському просторі. Його ЖЖ читають десятки а то й сотні тисяч користувачів мережі Інтернет. А нещодавно у книгарнях з’явилася його книга «Сантехнік, його кіт, дружина та інші подробиці.»
Хто ж такий Слава Сэ? З його слів портрет приблизно наступний: «Небагатослівний чоловік з романтичним шрамом на мозку. Всім відома його безкорислива лінь і дурна фантазія, що перевершує можливості Бога. Наприклад тільки він уміє фотографувати так, щоб вийшов лише чорний квадрат. А коли готує свинину з овочами – сам вирішує класти квасолю чи ні. А потім – чи викинути все разом з каструлею, чи спочатку виколупати м'ясо. Тому що інтуїція і сила духу в ньому.» («Живий Журнал», «Про Лялю»)
Він сам непоказний здоровань, чия чоловіча самітність пахне хом'ячком (який живе під ванною), і захоплюється майже неприступними сумними жінками (легкими на поцілунок). Єдиний в Прибалтиці сантехнік, який грає в академічному театрі. Веде блог в "ЖЖ", вміє смажити м'ясо і вирощувати на вікні цибулю ( газета «Субота»).
Чудове поєднання сатири та іронії, що приємним бальзамом змащує душу після української соціально-психологічної прози. Раджу всім, як пігулку від депресії та поганого настрою (про інші способи позбавлення від депресії читайте на стор. 4).
P.S. Враховуйте, що люди, які будуть слізно благати вас позичити їм цю книжку на декілька днів, можуть її не повернути. Перевірено власним досвідом автора, який конфіскував даний текст у брата.
Дика кішечка
Name: Вікторія Гайдук
Was born: 09.08.94.
Form: 11-А
Хай кине в мене камінь той, хто не помічав цієї дівчини в шкільних коридорах і не знає її крутого норову та твердих переконань. Недарма друзі кличуть її Пантеркою – за друзів та близьких вона готова порвати будь-кого. Цю публікацію важко назвати «дебютом» дикої кішечки, адже на її рахунку перемога не одному літературному конкурсі, а її почерк відомий редакторам всіх білоцерківських газет.
Якщо я була б пухнастою кішечкою...
Якби я була б гарною пухнастою кішечкою з м’якенькими лапками, довгими вусиками та мокрим носиком, то звичайно я мала б гарних господарів, які доглядатимуть мене.
Кожного ранку, коли проміння сонця ще не встигло розбудити моїх хазяїнів, я б тихенько, як мишка, пробиралась би до них у м'яку теплу постіль і чухаючи свою мордочку об ніжне обличчя, так званої, матусі, муркотіла б «Вже час прокидатися! Я хочу випити тепленького молочка». Мій хвостик миттю замахав і матуся, ледве розплющивши очі, почимчикувала до кухні…
Ну ось я і поїла, чесно кажучи «Kitiket” був смачним, а молочко ще досі залишилося на моїх тоненьких вусиках. Так, ну що, наповнили животик, тепер можна і прогулятися. «Ей, Женька, вставай» - підійшла я до ліжка сина господарки і тихенько промуркотала: «Час вже йти на прогулянку! Тобі ще ведмідь не приснився?!» Ех, як жаль, що ти мене не розумієш. Ану дай я вкушу тебе за палець! – «Ай!» - пролунало посеред кімнати - «Матильда, ти мало не відгризла мені палець! Іди звідси! Я хочу спати! Сьогодні ж субота.» Не встигнувши я висловити своє обурення, Женька відразу ж чкурнув під біле крило ковдри…
Безглузді закони США
Незнання законів не звільняє від відповідальності.
В Оклахома-сіті не можна ходити по вулицях задом, і при цьому їсти на ходу гамбургер.
У місті Бекслі (Огайо) заборонено встановлювати ігрові автомати в туалетах
У Індіані заборонено приймати ванну в період між жовтнем і березнем.
У місті Вотерлу (Небраска) цирульникам і перукарям заборонено їсти цибулю з сьомої ранку до сьомої вечора.
У тій же Небрасці, де немає моря, забороняється ловити китів.
У Небрасці власникам барів можна продавати пиво, тільки якщо в барі вариться для відвідувачів суп.
У Хартфорді (Коннектикут) заборонено переходити дорогу на руках.
У Флориді жінці загрожує штраф, якщо вона засне під час сушки волосся.
У Кентуккі жінкам заборонено ходити по шосе в купальному костюмі. Виключення — якщо її супроводжують принаймні двоє поліцейських або якщо вона озброєна лопатою
У Аризоні під загрозою штрафу заборонено укладати спати осла у ванні.
У Денвері (Колорадо) офіційно заборонено давати сусідам користуватися своїм пилососом.
У місті Джаспер (Алабама) чоловік не може бити дружину палицею, діаметр якої більше товщини його великого пальця на руці.
У Каліфорнії є закон, що гарантує жителям штату право засмагати на сонці.
У Нью-Орлеані не можна прив'язувати крокодилів до гідрантів.
У Пенсільванії не дозволяється, щоб в будинку разом проживали більше 16-ти жінок (на думку законодавців - 17 жінок - це вже бордель). Закон, проте, дозволять спільно жити 120-ти чоловікам.
Стоп-кадр анекдоти
Урок історії. Вчителька запитує учня:
- Іванов, хто взяв Ізмаїл?
Іванов (злякано):
- Я не брав, чесне слово!
Вчителька іде скаржитися завучу, на що той відповідає:
- Та це ж діти! Пограються і віддадуть.
Вчителька йде до директора і передає йому розмову із завучем.
Директор:
- А який то був клас?
- 5-Б.
- Ні, ці не віддадуть.
***
Урок географії. Учитель запитує Вовочку: - Вова, можна задати тобі одне питання? - Ну, задавайте…
- Де знаходиться Америка? - Там… (махає рукою в сторону вікна) - Вова, а «там» це де?
- А-а-а… А це вже друге питання!
Любі друзі!
Якщо ви пишете вірші, любите фотографувати чи маєте інший талант, який хотіли б продемонструвати на сторінках нашої газети, звертайтеся до редактора газети – Качанової Євгенії (10-Б), або до Залу Бойової Слави.
