Позовна заява про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії

До ****** окружного адміністративного суду

00000, м. **, вул. *, 1

Позивач: Іванов Іван Іванович

00000, м. *, вул. ***, **, кв. **

Контактний телефон: +380 (**) ***-**-**

Відповідач: ***ДМС України

в **** області

00000, м. *, ****, **.

Контактний телефон: +380 (***) ***-***

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Ця заява подана до Окружного адміністративного суду на підставі ч. 2 ст. 18 КАС України, згідно якої цим судам підсудні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

22 січня 2013 року керуючись законодавством регулюючим оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі – Паспорт), а саме ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі – Закон № 000), Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі – Правила) затверджених ПКМУ № 000 від 31.03.1995р. (із змінами та доповненнями), та відповідно до пункту 5 цих Правил, я особисто звернувся до територіального органу, а саме до *****ДМС України в ** області, з метою подання документів для нетермінового оформлення і видачі Паспорта для тимчасових поїздок за кордон та надав Відповідачу, який є представником цього територіального органу, усі документи відповідно до вимог цих Правил(абзаци 1-7 пункту 10, пункт 11), а саме:

1. заяву-анкету (окремо сповістивши в ній, що жодних підстав, які відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» тимчасово обмежують мої права на виїзд за кордон, немає та що мені відомо, що свідомо подані мною неправдиві відомості можуть призвести до відмови у видачі паспорта);

2. паспорт громадянина України;

3. оригінал та копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

4. дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

5. квитанцію про сплату державного мита 170 грн. 00 коп.;

6. Довідку ***** районного військового комісаріату № ***** від **.**.201*р. щодо можливості виїзду з України.

Після того, як я передав працівнику Відповідача вищезазначений перелік документів, даний працівник почав стверджувати, що я нібито надав не повний необхідний перелік документів для оформлення Паспорта, а також що деякі документи, які подані мною, за словами цього працівника, були зайвими.

За ствердженням вищезазначеного працівника Відповідача зайвими документами, на його думку, була подана мною заява-анкета та дві фотокартки розміром 3,5 на 4,5 см.

Щодо документів, які, начебто, я повинен був надати для оформлення і видачі Паспорта, даний працівник вказував на відсутність двох платіжних квитанцій про сплату платних послуг та за бланк Паспорта, та фотокопій паспорта громадянина України.

Такі вимоги працівника Відповідача я заперечив, посилаючись на норми Правил, зазначивши, що такі вимоги не містяться в Правилах та ними не передбачені, та додатково зазначив, що я сумлінно виконав усі вимоги Правил, які покладаються на громадянина щодо подачі відповідного переліку необхідних документів та намагаюсь їх подати Відповідачу в порядку чинних Правил.

Після цього працівник Відповідача погодилась та прийняла надані мною вищезазначені документи відповідно вимог Правил, окремо перевіривши мій паспорт громадянина України та запитавши чи є в мене в наявності паспорт громадянина України для виїзду за кордон – на що я відповів що такого не маю.

Після даного прийому документів працівник Відповідача сповістила мені, щоб я чекав відповідь з поверненням документів. Після цього я залишив приміщення Відповідача та пішов у своїх справах.

Через деякий час я отримав листа від Відповідача вих. №**** від **.**.201*р. (далі – Відповідь) за підписом начальника ****ДМС України в ****** області А. А. Петренко.

Даною Відповіддю Відповідач відмовив мені в оформленні та видачі Паспорта.

Такі дії Відповідача вважаю неправомірними з наступних міркувань.

Перш за все хочу відзначити, що статтею 33 Конституції України закріплено право громадянина вільно залишати територію України, та ч. 2 ст. 2 протоколу №4 (протокол ратифіковано Законом України № 000/97-ВР від 17.07.97) до Європейської Конвенції про захист прав людини зазначається, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Поміж того, статтею 24 Конституції України зазначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи з цього, відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», саме паспорт громадянина України для виїзду за кордон надає громадянину України право на виїзд з України.

Тому враховуючи той факт, що у громадянина може навіть не бути грошей на замовлення будь-яких платних послуг, то вимоги суб’єкта владних повноважень щодо замовлення та сплати платних послуг можна кваліфікувати як порушення прав людини та норм Конституції України, в зв’язку з чим людина не в змозі реалізувати своє право вільно залишити територію України не маючи паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яким таке право безпосередньо надається державою. Це також призводить до того, що громадяни мають не рівні права і свободи та мають деякі обмеження за ознаками майнового стану, тому як громадяни які мають гроші мають змогу сплачувати певні платні послуги які вимагає ДМС України та відповідно можуть мати право вільно виїхати з України, а ті в кого грошей нема позбавлені права вільно виїхати з України.

Здійснюючи своїми неправомірними діями перешкоди в оформлені та видачі паспорта громадянину України, саме Відповідач як суб’єкт владних повноважень безпосередньо порушує право громадянина на вільний виїзд за територію України.

У Відповіді Відповідач зазначає, що я нібито звернувся до УМВС України в *** області що не відповідає дійсності. ** січня 2013 я особисто звернувся до *УДМС України в **** області за адресою м. *, вул. **, **.

Наказом МВС України від 31 жовтня 2012 року № 000 «Про організаційно-штатні зміни, пов'язані з ліквідацією підрозділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС, УМВС» були ліквідовані підрозділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС, УМВС.

Окрім того слід відзначити, що ДМС України (разом із територіальними органами та підрозділами) є правонаступником підрозділів у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 000/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» - з метаю оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень. забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного правління була утворена Державна міграційна служба України, на яку покладено функції в реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції. Пунктом 5 Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно з цим Указом.

Окремо слід зазначити, що «заява-анкета» та «анкета отримувача паспорта» це різні за змістом та призначенням анкети, які не можуть замінювати одне-одного:

1) Заява-анкета, відповідно до вимог пункту 10 Правил, має бути заповнена та подана громадянином, відповідно до вимог пункту 5 цих Правил, до відповідного територіального органу або територіального підрозділу за місцем проживання в Україні або до міжрегіональних центрів видачі паспортних документів незалежно від місця проживання в Україні.

2) Анкета отримувача паспорта, відповідно до Додатку 2-1 Правил, оформлюється безпосередньо уповноваженою особою територіального органу чи підрозділу виключно в випадку централізованого оформлення, виготовлення та видачі паспорта.

Поміж того, навіть самі назви цих анкет говорять за себе – «заява-анкета» - документ з яким звертається громадянин за оформленням паспорта та є в статусі заявника, а «анкета отримувача» - документ за яким громадянин вже набув статусу отримувача виготовленого паспорта. Так пункт 22 Правил передбачає перелік підстав, за наявності яких громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта. Тому оформлення «анкети отримувача паспорта» саме під час звернення громадянина України є недоцільним, так як громадянин на етапі подання документів ще не може набути статусу отримувача, тому що під час провадження за заявами про оформлення Паспортів і проїзних документів дитини, за Порядком затвердженим Наказом МВС України №1603 від 21.12.2004 (далі – Порядок-1), можливе виявлення наявності підстав для тимчасових обмежень у видачі Паспорта, визначених у пункті 22 Правил.

Щодо зазначення у Відповіді що зразок заяви-анкети яку я надав постановою КМУ № 000 від 26.06.2007р. було виключено з Правил слід зазначити, що вимога даної ПКМУ № 000 від 26.06.2007р. в розділі змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України зазначено як:

«2) в абзаці другому пункту 10 слово і цифру "(додаток 1)" виключити;»

Поміж того виключення слова і цифри «(додаток 1)» в абзаці другому Правил не виключає зобов’язання громадянина подавати заяву-анкету при оформленні Паспорта у разі тимчасових поїздок за кордон.

Таке виключення Додатка 1 з Правил не спрощує вимогу абзацу два пункту 10 Правил та не звільняє громадянина від подачі заяви-анкети, а також не покладає на громадянина додаткові зобов’язання по оформленню «заяви-анкети» в який-небудь конкретний спосіб, при тому що в Стандарті (затвердженому Наказом МВС України №84 від 02.02.2012р.) в тому числі на виконання чинних Правил, використовується норма по оформленню саме «заяви-анкети». Зразок поданої мною «заяви-анкети» був взятий із діючої ПКМУ № 000 від 24.03.2004р. «Про внесення змін до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення».

При подачі документів 22.01.2013р представник Відповідача наполягав на тому що «анкету отримувача паспорта» має заповняти лише уповноважена особа, що не оскаржувалось мною а лише тільки наголошувалось що «заява-анкета» це не «анкета отримувача паспорта». Поміж того представник Відповідача не надав жодного посилання на будь-який інший зразок «заяви-анкети».

Поміж того, враховуючи зміни внесених до Правил на підставі пунктів 2 та 3 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України затверджених ПКМУ №858 від 26.06.2007, а саме вимоги в абзаці другому пункту 10 Правил слово і цифру "(додаток 1)" виключити та додаток 1 до Правил виключити, слід зазначити що даними змінами не виключено саму вимогу подання громадянином заяви-анкети, що прямо вказано в абзаці другому пункту 10 діючих Правил. Відповідач жодним чином не запропонував інший варіант зразка заяви-анкети, ані при особистому зверненні, ані на інформаційно-довідкових стендах розміщених в приміщеннях Відповідача. Поміж того, враховуючи те, що «анкета отримувача паспорта» (зразок якої було затверджено Наказом МВС України №221 20.05.2008 та внесено як Додаток 13 до Наказу МВС України №1603 від 21.12.2004) не є та не може бути «заявою-анкетою», виникає цілком логічне питання до Відповідача – «На підставі якого зразку заяви-анкети (яким нормативно-правовим актом зразок такої анкети затверджено) Відповідачем, починаючи з дня вступу в дію ПКМУ №858 від 26.06.2007, проводилось та проводиться оформлення та видача Паспортів, в той час коли Правилами чітко зазначена вимога абзацу 2 пункту 10 Правил щодо подання громадянином саме заяви-анкети?» В разі, якщо Відповідач проводив провадження за Порядком-1 без заяви-анкети, то це ставить під сумнів законність дій Відповідача в цілому по питанню оформлення та видачі Паспорта.

Додатково слід зазначити, що Порядок централізованого оформлення, виготовлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який затверджено як Додаток 2-1 до Правил, жодним чином не виключає та не спрощує вимог щодо подання переліку документів громадянином відповідно до Правил. Цим порядком лише затверджуються деякі процедури, які покладаються на відповідні підрозділи щодо оформлення та видачі паспортів як обов’язок, та жодним чином цей порядок не вносить будь-яких вимог щодо дій з боку громадянина під час подання документів чи під час процедури оформлення та видачі Паспорта.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21 січня 1994 року ІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлено порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону № 000 громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону № 000 передбачено, що оформлення Паспорта провадиться: громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання. У виняткових випадках за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України, паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку. Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Статтею 5 Закону № 000 визначено термін і порядок розгляду заяв про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини.

Згідно ч.2 вказаної статті, у разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.

Стаття 6 Закону № 000 передбачає підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.

Статтею 7 Закону визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

Порядок оформлення Паспорта затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 000 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення».

Відповідно п.1 Правил Паспорт і проїзний документ дитини є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Згідно п.4 Правил із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон можуть звертатися громадяни України, які досягли 18-річного віку.

За видачу паспорта справляється державне мито, що передбачено п.9 вказаних Правил.

Пунктом 10 Правил встановлено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета; паспорт громадянина України, чи свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Пунктом 11 Правил встановлено, що особи віком від 18 до 25 років, які підлягають призову на строкову військову службу, разом із заявою про оформлення паспорта подають довідку відповідного військового комісаріату щодо можливості виїзду з України. Форма довідки затверджується Міноборони.

Мною було надано відповідну довідку військового комісаріату № ***** від **.**.2012р. щодо можливості виїзду з України.

Пункт 22 Правил передбачає перелік підстав, за наявності яких громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта.

Пунктом 23 Правил визначено, що рішення про відмову у видачі паспорта приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил. Мотиви відмови у видачі громадянинові України паспорта доводяться до відома заявника в письмовій формі.

Перелік необхідних документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон, як зазначалось, вказаний у п.10 та п.11 Правил, цей перелік є вичерпним.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року № 000 «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 68/10348, затверджено «Порядок провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» (далі – Порядок-1).

Відповідно до п.12 Порядку-1 територіальні органи та територіальні підрозділи через управління інформаційних технологій ГУМВС, УМВС здійснюють перевірку чи відсутність обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до пп.3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушення проти заявника кримінальної справи, судимості за вчинення злочину, перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ).

Вимога Відповідача надати квитанцію про сплату платних послуг 87.15 грн. разом з відмовою в прийнятті заяви-анкети та двох фотокарток 3,5 х 4,5 сантиметра є нічим іншим як примушення громадянина України до замовлення платних послуг. Так саме в цю платну послугу з оформлення та видачі паспорта громадянина для виїзду за кордон входить здійснення фотографування одержувача цієї послуги та внесення персональних даних одержувача цієї послуги, в тому числі його фотозображення, та відомості про надані документи до бази даних для оформлення заяви-анкети. В отримуванні цих платних послуг в мене не було потреби, так як я самостійно виконав усі вимоги Правил по формуванню та наданню Відповідачу визначених Правилами документів, включаючи заяву-анкету та фотокартки розміром 3,5 на 4,5 сантиметра.

Надання такої адміністративної платної послуги здійснюється відповідно до таких нормативно-правових актів, як постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 000 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» (далі – Перелік) і постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 000 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг».

Постанови КМУ № 000 від 04.06.2007 та № 000 від 26.10.2011 регулюють надання широкого переліку платних послуг, які можуть надаватись громадянам за їх власним бажанням і до такого переліку входять платні послуги не тільки пов’язані з порядком оформлення документів для виїзду за кордон. Більш того, ані цими постановами КМУ ані іншим законодавством України не визначено обов’язок замовлення платних послуг в тих чи інших випадках, коли такі платні послуги можуть бути надані.

Так, ПКМУ № 000 від 26.10.2011 затверджено «Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг» (далі – Порядок-2) які визначені у Переліку разом з розмірами плат по їх наданню.

Так пункт 4 Порядку-2 викладено в такій редакції:

«4. У разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг таких витрат визначається МВС.»

Як видно даний пункт 4 Порядку-2 чітко зазначає, що плата за платну послугу з Переліку затверджена цим же Переліком та визначена з урахування витрат, обсяг яких визначило МВС, в разі надання такої платної послуги, що передбачає видачу будь-яких бланків або номерних знаків.

Додатково треба відзначити, що пункт 4 Порядку-2 жодним чином не містить вимог та не вказує на будь-які додаткові платежі за окремими платіжними квитанціями.

Слід додатково відзначити, що Відповідач не наділений повноваженнями, щодо трактування норм ПКМУ.

Також відображення будь-якої інформації в внутрішніх документах МВС, таких як накладні або таких як, наприклад, витрати на пальне для виконання службових завдань працівниками МВС, жодним чином не можуть бути підставою для будь-якої сплати зі сторони громадян України, в тому числі у вигляді компенсації витрат підрозділів МВС на здійснення їх безпосередніх службових обов’язків.

Як зазначається вимогою пункту 9 Правил - за видачу Паспорта справляється державне мито. Ця вимога є обов’язковою і підлягає виконанню для оформлення та видачі Паспорта. Будь-яких інших обов’язкових платежів зі сторони громадянина України за оформлення та видачу Паспорта чинним законодавством не передбачено. Платні послуги, які надаються підрозділами МВС та ДМС, не носять обов’язковий характер для процедури оформлення та видачі Паспорта, а замовляються та надаються громадянами України виключно за їх окремими письмовими заявами щодо надання таких послуг.

Ставлячи вимоги по замовленню платних послуг відповідно до Порядку-2 з Переліку передбачається подання власного звернення громадянина України, що прямо суперечить статті 9 ЗУ «Про звернення громадян», якою визначено неприпустимість примушування громадян до подання власних звернень.

Додатково слід зазначити, що примітка до Переліку також не містить у собі зобов’язання по сплаті тих чи інших платежів. Так Примітка до таблиці з переліком платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміром плати за їх надання викладена в такій редакції:

«Примітка. Розмір плати за надання послуг наведено без урахування податку на додану вартість та вартості бланків і номерних знаків.»

Слід відзначити, що дана примітка носить виключно інформативний характер, та не містить у собі будь-яких вимог по сплаті або доплаті податку на додану вартість (далі – ПДВ) відповідно до затвердженого розміру плати за платну послуги, тому що послуги сплачуються без ПДВ і додатково не потрібно нараховувати ПДВ до вартості послуг. Тому таким же чином вказується інформативно, що при наданні послуг не потрібно додатково сплачувати вартості будь-яких бланків та номерних знаків. Цією приміткою інформативно вказується, що всі вартості будь-яких бланків та номерних знаків, в разі наданні послуг, які передбачають їх видачу, вже враховано в розмір плати за платну послугу. Така інформація додатково підтверджується нормою визначеною в пункті 4 Порядку-2.

Якщо ж брати до уваги доводи Відповідача зазначені у Відповіді спираючись на вищевказану Примітку, то виникає цілком справедливе питання щодо окремої сплати податку на додану вартість платної послуги або окремо, або включно в розмірі вартості платної послуги, та чому Відповідач не вимагав (не вимагає) від громадян сплати ПДВ за свої послуги включно до вартості послуги або за окремою квитанцією, як це робить стосовно плати «за бланк паспорта», який відповідно до Закону № 000 є власністю держави та залишається у власності держави після видачі громадянину.

Слід наголосити, що я не звертався до Відповідача або інших осіб з приводу надання мені платних послуг з Переліку, та не надавав будь-яких окремих заяв щодо надання таких платних послуг. Додатково слід зазначити, що я не отримував жодних платних послуг з Переліку за ПКМУ № 000 від 04.06.2007.

Виходячи з вищевикладеного слід відзначити, що в мене не було підстав для замовлення платних послуг з Переліку, тому вимога Відповідача щодо надання мною квитанції по сплаті платної послуги з Переліку безпідставна. Разом з тим слід відзначити, що також безпідставної була вимога Відповідача щодо наданням мною окремої квитанції по сплаті «за бланк паспорта».

Далі, у Відповіді Відповідач, що на даний час плата за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон справляється у розмірі 120 грн (було – 150 грн), при цьому жодним чином не посилається на будь-який документ, яким було затверджено така плата «за бланк паспорта» та його розмір 120 грн і чим визначаються саме ця сума плати а не будь-яка інша, при тому що сам Паспорт (як і його бланк) є та залишається власністю України.

Слід відзначити, що правовий аналіз постанови КМУ № 000 від 26.10.2011 свідчить про те, що платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не про обов'язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію Відповідача про обов'язковість таких послуг, постанова КМУ № 000 від 26.10.2011р. буде суперечити вимогам Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» статтею 7 якого прямо визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Як зазначено вище, на виконання вимог Закону № 000-12, постановою Кабінету Міністрів України № 000 від 31.03.1995р. затверджено Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, вимоги яких дотримано мною при зверненні до Відповідача та мною було надано усі необхідні документи зазначені у абзацах 1-7 пункту 10 Правил та у пункті 11 Правил.

Таким чином, оскільки порядок оформлення та видачі паспортів визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правилами оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, Відповідач фактично позбавлений можливості вимагати у мене будь-які інші документи (платежі), окрім тих, що зазначені у вказаному Законі № 000-12 та Правилах.

Крім цього, Відповідач, не пояснив суть послуги, яка полягає в оформлені та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої становить 87,15грн. Таке питання є актуальним з огляду на те, що особа, яка виявила бажання отримати паспорт, сплачує державне мито у розмірі 170грн. за оформлення та видачу паспорту громадянина України за виїзду за кордон, про що зазначено вище. Тобто, якщо приймати до уваги доводи Відповідача про необхідність сплати послуги вартістю 87,15грн., то існує подвійна оплата одних і тих же дій (послуг) підрозділів та органів ДМС України в *** області.

Більш того, Відповідач жодного разу не надав доказів вартості бланку паспорта.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що постанова КМУ № 000 від 26.10.2011р., на яку посилається Відповідач під час звернення до нього, в якості правових підстав для відмові мені в оформлені паспорту, не регулює правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон, тому можна дійти висновку про неправомірність дій Відповідача.

Додатково слід відзначити, що Відповідач хибно та безпідставно відносить Постанови КМУ №65 від 28.01.2008, № 000 від 04.06.2007, № 000 від 26.10.2011 до законодавства, яке регулює процедуру оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Процедура оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України" та Правил оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віз 31 березня 1995 року № 000.

Платні послуги, які можуть надавати підрозділи МВС лише можуть мати відношення до процедури оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді надання громадянину послуг з фотографування та заповнення та роздруківки заяви-анкети, які громадянин України самостійно має надати відповідно до вимог Правил, але цього не зробив, а виявив бажання щоб йому було надано платну послугу з надання фото та бланка заяви-анкети відповідним підрозділом МВС. Відповідно безпосередньо оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон ніколи не було та не може бути платною послугою.

Слід також зазначити, що ПКМУ № 000 від 26.10.2011 та ПКМУ № 000 від 04.06.2007 стосуються виключно порядку надання широкого переліку платних послуг, які можуть надаватися підрозділами МВС України та ДМС України за чітко затвердженими розмірами плати за такі послуги. Додатково слід зазначити, що вказаними Постановами КМУ жодним чином не передбачається зміна або добавлення до існуючих послуг інших послуг та платежів на власне бачення та бажання підрозділів МВС України (в тому числі і «за бланк паспорта»).

Відповідач пред’являючи до мене вимогу щодо сплати платних послуг та «за бланк паспорта» мотивував це тим, що оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон передбачає видачу бланка, тому необхідним є сплата його вартості особами, які звернулися до відповідного органу за його оформленням. Таку сплату Відповідач обґрунтовує посилаючись на ПКМУ № 000 від 04.06.2007, № 000 від 26.10.2011 в яких жодним чином не зазначено вимог по сплаті бланків паспортів. Слід також зазначити, що чистий бланк паспорта не видається (не реалізується) громадянину, а видається безпосередньо Паспорт, як документ.

Окремо слід відзначити, що вимоги ПКМУ №65 від 28.01.2008 відносяться виключно до редагування тексту іншої постанови, а саме ПКМУ № 000 від 04.06.2007, шляхом внесення абзацу тексту в останню. Поміж того вимогою ПКМУ № 000 від 11.04.2012 зазначений абзац тексту (той що був внесений до ПКМУ № 000 від 04.06.2007 на підставі вимоги ПКМУ №65 від 28.01.2008) було виключено в повному обсязі з ПКМУ № 000 від 04.06.2007. Обґрунтування вимог по сплаті «за бланк паспорта» з посиланням на вимоги ПКМУ №65 від 28.01.2008 є неправомірним, так як дана постанова КМУ не вимагала та не вимагає здійснення будь-яких сплат за тих чи інших умов.

Навіть враховуючи норму абзацу 3 пункту 3.1 Стандарту адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі – Стандарт) затвердженого Наказом МВС України №84 від 02.02.2012, в якому вказується що в разі замовлення платної послуги з Переліку до заяви по замовленню такої послуги додається платіжний документ (квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв’язку або коду проведеної операції про оплату вартості цієї адміністративної послуги та бланка паспорта, що є підтвердженням про відсутність окремих квитанцій щодо сплати «за бланк паспорта» тому як зазначається цією нормою подання одного платіжного документа (однієї квитанції) про оплату вартості цієї адміністративної послуги та бланка паспорта разом, а не відокремлено декілька квитанцій або декілька платіжних документів з різним призначенням платежу. Щодо зазначення словосполучення «та бланк паспорта» в нормі даного Стандарту слід зазначити, що в жодному нормативно-правовому документі відповідно до яких було створено даний Стандарт не має жодного посилання саме на таке поняття як «бланк паспорта». Також таке поняття як плата за бланк паспорта не затверджено жодним нормативно-правовим документом (Законом України, постановою ВР чи КМУ, декретом КМУ чи ін.) та не визначено розмір сплати такого платежу. Щодо замовлення платної послуги з Переліку, в разі чого можливо було б застосувати норму вказаного абзацу до мене, слід ще раз підкреслити – я виконав усі вимоги законодавства регулюючого порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок (вимоги Закону № 000 та Правил) і у замовленні будь-яких платних послуг, які не входять до такого порядку оформлення документів для зарубіжних поїздок, в мене не виникало потреби і я такі послуги не замовляв та не отримував.

Додатково слід зазначити, що безпосередньо Паспорт (в тому числі і бланк Паспорта) є власністю України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон затвердженого постановою Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007. Тому Паспорт (в тому числі і бланк Паспорта) ніколи не перебував у власності громадянина та не реалізовується громадянам, а лише видається громадянам в тимчасове користування та підлягає поверненню органам, який цей Паспорт видав.

Також слід взяти до уваги те, що сплативши державне мито я в повному обсязі сплатив за вчинення в моїх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами (ст. 1 Декрету КМУ «Про державне мито»).

Так, згідно положень пункту 6 статті 2, підпункту “б” пункту 6 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, об’єктами справляння державного мита є оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; видача громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії; розмір державного мита (щодо предмету спору) становив у грошовому вимірі 170 грн., який мною було сплачено повністю.

При чому законодавець у пункті 6 ст.2 цього Декрету КМУ поняття “оформлення” та “видача” закордонного паспорту визнав як тотожні за змістом (щодо оплати обов’язковим збором – державним митом). За змістом норм Податкового кодексу України, державне мито як визначений законом збір є обов’язковим платежем податкового (обов’язкового) характеру.

Згідно пункту 6.2. ст. 6 Податкового кодексу України “Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій”.

Згідно пункту 9.1.16 ст. 9 Податкового кодексу України мито є загальнодержавним збором, який враховуючи ст. 67 Конституції України я був зобов’язаний сплачувати у даному разі.

Враховуючи обсяги правового регулювання ст. 6, 9 ПК України, ст. 67 Конституції та пункту 6 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (який є діючим), сплативши державне мито я як платник збору (платник податку) фактично сплатив повну вартість усього обсягу юридично значимих дій в даному разі – “оформлення” та “видачу” Паспорту уповноваженим на те органом – тобто підрозділу та органу ДМС України в ** області.

З цих же підстав вважаю, що вимога Відповідача про сплату мною вартості послуг підрозділів МВС та ДМС України (“оформлення” та “видачі” Паспорту), та вартості бланку є фактично неправомірним та безпідставним стягненням з мене як громадянина додаткових сум, в порушення вимог статті 4 Податкового кодексу (засади податкового законодавства), що є “подвійним” обкладанням громадянина України платежами (в даному випадку – одного характеру). Сплачений мною обов’язковий платіж (збір) після надходження до бюджету використовується для фінансування витрат на утримання органів систем МВС та ДМС України (серед іншого – у тому числі).

У Відповіді Відповідач посилається на Декрет КМУ «Про державне мито» (надалі – Декрет) та вказує на розмір ставки державного мита відповідно до статті 3 Декрету та зазначає який саме розмір ставки державного мита справляється (а саме – 170 грн) за оформленні та видачу Паспорта з посиланням на п.6 ст.3 Декрету.

Додатково слід зазначити, що статтею 2 Декрету визначено об'єкти справляння державного мита, серед яких (п.6 ст. 2 Декрету):

- за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон;

- за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

Відповідно до ст. 1 Декрету платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Тобто сплативши державне мито в розмірі 170 грн (це підтверджується квитанцією про сплату державного мита, яка надавалась Відповідачу разом з документами зазначеними в абзацах 1-7 пункту 10 Правил та пункту 11 Правил) я сплатив за вчинення в моїх інтересах за дії та за видачу уповноваженим на це органом, документу (в даному випадку Паспорта), який має юридичне значення, в повному обсязі.

Додатково слід відзначити, що державне мито мною було сплачено за реквізитами рахунків для обліку доходів державного бюджету визначених Державною Казначейською Службою України (надалі - ДКСУ).

Так ДКСУ для сплати державного мита в дохід державного бюджету до загального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", за кодом класифікації доходів та його найменуванням «Державне мито, пов`язане з видачею та оформленням закордонних паспортів (посвідок) та паспортів громадян України» відкрито рахунок № 000**, отримувач УДКСУ у *** р-ні м. *****, код , МФО ******. За цими реквізитами й було сплачено мною державне мито в розмірі 170 грн.

Поміж того, слід відзначити, що ДКСУ для отримання оплат за надання адміністративних послуг в дохід державного бюджету до загального фонду державного бюджету, відкриті рахунки в органах Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", за кодом класифікації доходів та його найменуванням «Плата за надання інших адміністративних послуг» та відкрито відповідний розрахунковий рахунок № 000**, отримувач УДКСУ у ** р-ні м. ****, код , МФО ******.

Для прикладу, таким же чином ДКСУ відкрито рахунки для отримання оплати судового збору за кодом класифікації доходів та його найменуванням «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» та перераховані кошти зараховуються як надходження до загального фонду державного бюджету.

В свою чергу, Відповідач вимагає сплату за адміністративні послуги не на вищезазначений розрахунковий рахунок доходу загального фонду державного бюджету, а вимагає сплату на власні розрахункові рахунки УДМС України в * області, яку зараховує як власні надходження бюджетних установ на рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3125 "Рахунок для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень бюджетних установ" і встановити куди та як витрачаються дані кошти громадянину не можливо.

Тому можна дійти висновку, що плата за адміністративні послуги підрозділів та органів ДМС України не надходить на рахунки відкриті в органах Державного казначейства за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету".

Щодо вимог Відповідача відносно надання фотокопій документів слід відзначити таке. Відповідно до вимог Правил (абзац 5 пункту 10 Правил) мною було надано копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Надання будь-яких інших копій, окрім копії виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, чинним законодавством регулюючим порядок оформлення Паспорта не передбачається. Тому вимоги Відповідача щодо надання будь-яких копій, окрім копії виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, вважаю неправомірними.

Відповідач відмовивши мені в оформленні та видачі Паспорта порушив Порядок-1 затверджений наказом МВС № 000 від 21.12.2004.

Я, як законослухняний громадянин, виконав всі вимоги чинних Правил для оформлення Паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон. Звертаючись до Відповідача я мав довіру до влади в особі Відповідача, адже згідно із ст.3, ст.19 Конституції України орган державної влади та їх посадові особи повинні виходити із пріоритету прав людини і діяти тільки на підставі чинного законодавства.

Виходячи з усього вищевказаного у Відповідача не було підстав для відмови мені в прийнятті документів на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок.

Слід зазначити, що неправомірні дії Відповідача по відмові в оформленні та видачі Паспорта як наслідок, лише сприяє порушенню права громадянина на вільне залишення території України закріпленого ст. 33 Конституції України, право яке надає (відповідно до ст.2 Закону № 000) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який мені тривалий час (з 21.01.2013) не оформляється та не видається державою в особі Відповідача.

Додатково вважаю за необхідним просити суд, у разі задоволення позову, прийняття судом постанови, яка б гарантувала дотримання і захист мого права на вільний виїзд з території України у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та при прийнятті рішення допустити негайне виконання постанови, в зв’язку з тим, що тривалий час я, як людина та громадянин, фактично безпідставно позбавлений права вільно залишити територію України, яке надає паспорт громадянина України для виїзду за кордон, право яке гарантується Конституцією України та захищається Європейською конвенцією про захист прав людини. Разом з тим у випадку постановлення судом рішення не на користь ДМС, Відповідач на вимогу пункту 5.6 Інструкції затвердженої наказом ДМС України №39 від 29.07.2011 буде в будь-якому випадку оскаржувати це рішення, що безсумнівно призведе до обмеження моїх прав в свободі пересування, зокрема у праві вільно залишити територію України на весь час процедури оскарження рішень усіх судових інстанцій, що за часом займе місяці/роки (поміж того істина важливіша будь-якого очікування).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 6, 17, 18, 104, 105, 106 КАС України

ПРОШУ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Визнати дії Відповідача неправомірними щодо вимоги надання квитанцій по сплаті платних послуг, якій Позивач не замовляв, не отримував та не мав намірів щодо отримання таких платних послуг з переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби затвердженого ПКМУ № 000 від 04.06.2007.

3. Визнати дії Відповідача неправомірними щодо вимоги сплати 120 грн «за бланк паспорта».

4. Визнати дії Відповідача неправомірними щодо повернення Позивачу поданих ним документів, які відповідають вимогам Правил затверджених ПКМУ № 000 від 31.03.1995.

5. Визнати дії Відповідача неправомірними щодо вимоги надання фотокопій паспорта громадянина України.

6. Визнати дії Відповідача неправомірними щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасових поїздок на підставі поданих Позивачем документів зазначених Правилами затверджених ПКМУ № 000 від 31.03.1995.

7. Зобов’язати Відповідача оформити та видати Позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до вимог Правил затверджених ПКМУ № 000 від 31.03.1995р., на підставі поданих Позивачем документів.

8. Прийняти відповідне рішення щодо судових витрат.

Додатки:

1. Копія пакету документів, який подавався Відповідачу під час звернення 22 січня 2013р. (копії: заяви-анкети; паспорта громадянина України; виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; двох фотокарток розміром 3,5 на 4,5 см; квитанції про сплату державного мита 170 грн. 00 коп.; довідки ******* районного військового комісаріату № ****** від **.**.2012р. щодо можливості виїзду з України).

2. Копія листа ДМС України в **** області вих. №**** від **.**.2013р.

3. Копія цієї позовної заяви та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

4. Документ про сплату судового збору.

Іванов Іван Іванович _____________________

15 квітня 2013р. /підпис/