Відкритий лист Чеській Єпископській Конференції (ЧЄК)
стосовно тайного документу державної поліції (StB)
Преосвященні Владики,
хочемо звернути Вашу увагу на інтернетовий журнал christnet. cz.
Достатньо глянути на статті тільки з цього 2007року і поставити основне запитання: Який дух є за тим журналом, який між молодими християнами є найбільш читаним християнським інтернетовим порталом? Обов’язком керівництва ЧЄК є відкрито висловитись у питанні порталу і цей обов’язок насамперед зобов’язує голову ЧЄК архиєпископа Я. Ґраубнера і кардинала М. Влка, і то ще перед відходом на емеритуру 17.05.2007р.
Зміст:
1) Негативна діяльність порталу
2) Пояснення до тайного документу StB (Ф. Лобковіц)
3) Напади на архиєп. Я.Сокола
4) Який є вихід?
1) Негативна діяльність порталу:
а) Напади на правовірних єпископів Ф. Лобковіца і архиєпископа Я. Сокола (СР). Напад на них є цілеспрямований, а тому запитуємо, хто є за тим і яку мету переслідує? Портал є закорінений в тому ж дусі, в якому діє проф. Т.Галік, а редакторами очевидно є його учні.
б) Ставиться під сумнів суть християнства. Йдеться, наприклад, про статтю “Втрачений Ісусів гріб”.
в) Пропагування буддизму і духа Нью Ейдж. Див. стаття “Радість, безпечність і співчуття” і стаття від 2.03.2007р.
Автори хвалилися побажаннями і похвалою Святішого Отця Бенедикта ХVІ. Це мало би їх зобов’язувати до того, щоб цей журнал направду вели в його дусі, це означає: займали ясну позицію стосовно гомосексуалізму, абортів, міжрелігійного діалогу, який мусить бути закорінений у власній ідентичності і в правдивому погляді на інші релігії. На жаль, всього цього бракує. Святіший Отець вказує на основні коріння (фундаменти) християнства і тим є взірцем не тільки для католиків, але і для всіх християн. Якщо журнал мав би щиро працювати для віднови християнства, а для цього має в руках потужні медіальні середники, то мусів би йти дорогою, якою йде Святіший Отець, а не протилежною. Портал часто відкриває пекучі теми в Церкві, при цьому дає простір багатьом поглядам, деколи аж абсурдним і збоченим. Таку дискусію, однак, не закінчує виразною християнською позицією. В результаті плодом цього є дезорієнтація і хаос.
2) Пояснення до тайного документу StB від 11.08.1989р. (Ф. Лобковіц)
На цей документ покликається журнал у своїх нападках проти єпископа Ф. Лобковіца. Ця кампанія розпочалась в листопаді 2006р. Список StB є від 11.08.1989р. і цю справу записав капітан StB Клімеш Зденєк. Зустріч працівника StB з Ф. Л. відбулася 08.08.1989р.
В листопаді 1987р. помер Оломоуцький єпископ Й. Врана. В серпні 1989р. був виголошений єпископом Ф. Ваняк (73р.). Тоді до його парафії в Римаржовє приїжджали священики, які йому радили, щоб добивався двох помічних єпископів. Правдоподібно опат Тил, про якого є справа капітана StB З. Клімеша, пропонував на єпископа премонстрата Ф. Лобковіца. Ф. Ваняк, який любив церковну достойність, такою пропозицією був задоволений. Між “дорадниками” були і представники Фоколяре (П. Шіх і молоді ліберали з Оломоуца), які знову висували свого кандидата фоколярина Я. Ґраубнера. Державна Безпечність добре знала про різних кандидатів, з яких комуністичний режим накінець вибрав для схвалення тих найбільш підходящих для себе. Новообраний єпископ Ф. Ваняк покликав найсимпатичнішого собі кандидата Ф. Л. і було самозрозумілим, що його відразу після цих відвідин викликала і Державна Безпечність. Те, що написав капітан Клімеш вказує на речі загальновідомі. В документі фігурують імена трьох священиків: Лобковіц, Ґраубнер, Догнал. Усі три були потенціальними кандидатами на помічних єпископів. Для поліції і для священиків в Оломоуцькій дієцезії і в цілій ЧССР найбільш відомим був А. Догнал, який від 1981р. фігурував як особистість в харизматичній обнові, і який весь час (до 1989р.) був переслідуваний. Переслідування було з боку комуністичного режиму, але і з боку т. зв. підземної Церкви, яку репрезентував д-р Звєжіна. В Церкві психологічно створилась суспільна думка, що Догнал є неприятель Церкви, що є “суспендований” і т. д. Ці рафіновані нападки були гірші ніж нападки StB!!! Багато хто сьогодні можуть про те посвідчити. А. Догнал захищав правовірне вчення перед ліберальним священством. Самовидавнича діяльність священика А. Догнала була відомою в ЧССР у цій добі майже всім священикам. Звєжіни скрипіли зубами проти А. Догнала, але він з групою молоді мужньо, на життя і на смерть, боронив основні правди католицької віри і моралі!
Цитата з документу StB: “В наступній розмові зі сторони джерела (Ф. Л.) натякалось питання духовної діяльності Антоніна Догнала, який своєю ініціативою і підходом до деяких питань з віровчення порушує єдність Церкви.“ В 1988-89рр. проводився письмовий духовний діалог о. А.Догнала з д-р Й. Звєжіною і з його самовидавничими статтями, які руйнували суть віри (див. самвидав з 1989р.; реакцією на них були елаборати під назвою: Молитва і ліберальна теологія, Молитовний бій і ліберальна теологія). Д-р Й. Звєжіна здобув популярність, будучи членом політичної організації Харта 77. Хто би тільки засумнівався про його діяльність як священика, борця за Церкву, той психологічним тиском, який через особисті контакти створювали його прихильники в рядах ліберального священства, був би дискваліфікований. Молоді ліберали і в Оломоуці (сьогодні викладачі теологічного факультету – проф. д-р П. Амброз єзуїт, доц. д-р Р. Смагел салезіянин, доц. д-р Ф. Кунетка салезіянин, архиєп. Я.Ґраубнер, генеральний вікарій о. М.Ковба, о. Швачек капуцин, о. Ф.Петрік …) гордо признавалися до нової теології. Сьогодні в Оломоуці займають найвизначніші місця в Церкві. Видимим ідеалом була особистість д-ра Й. Звєжіни. Наступним відомим священиком в ЧССР був окультист, священик Ф. Ферда. Проти нього (в 1983р.) і проти лібералізму д-ра Й. Звєжіни відкрито виступив о. А.Догнал через нелегальну пресу. Фоколяре, ліберали, галіковці і окультисти твердо протиставились його свідоцтвам та обороні віри.
Єпископ Ф. Ваняк відчував опір ліберальних та фоколяринських кругів, які концентрувалися щоб просунути своїх кандидатів на єпископів, та їх спротив проти А. Догнала. Найбільший страх мала ця т. зв. підземна Церква з того, щоб Ф. Ваняк не пропонував на єпископа відомого в цілій ЧССР А. Догнала. Цього боялася і Державна Безпечність, а тому потребувала знати, яку думку про Догнала має Ваняк. Передбачала, що боязливий Ваняк не буде пропонувати на помічного єпископа А. Догнала, але потребували в цьому мати певність. І власне про це йшлося в документах StB від 11.08.1989р. Напевно StB заспокоїлось, коли підтвердились її здогади, бо ані Ґраубнер, ані Лобковіц з певних причин їм не були небезпечними. Виявлення поглядів Ваняка через Лобковіца на Догнала не було жодним доносом. Якби Ваняк висунув кандидатуру Догнала, то і так StB мусіла би висловитись з приводу його особи, і Ваняк знав, що StB та комуністичний режим був би проти такого помічного єпископа. Тому дипломатично висловився негативно. Цитата з документу: “Єпископ Ваняк у своїй характеристиці особи Догнала висловився напросто негативно, так як йдеться про справу, яка в найближчій добі буде вирішуватись, на перший крок переведенням його до іншої парафії, щоб нарушились його контакти.” Державна Безпечність декілька років вирішувала проблему Догнала, а це передовсім від 1981р., і добре знала, що перенесенням до іншої парафії нічого не вирішиться. Від цього часу вже був переведений на п’яте місце. Твердим дистанціюванням від Догнала Ваняк явно показує комуністичній державі, а також і ліберальним кругам, що йому не залежить на внутрішній реформі Церкви, але тільки про збереження церковної інституції. StB і т. зв. підземна Церква репрезентована ліберальним д-р Звєжіною, добре знали, що католицький священик А. Догнал любить Христа і Церкву і є охочий обороняти Ісуса і душі аж на смерть. На жаль, таких особистей ні StB, ні ліберальні церковні організації не потребують! Ваняк був у тому ж самому деканаті як і Догнал, поважав його, однак, більше боявся державних органів, але і відкритого спротиву молодих лібералів і не хотів їх провокувати. Тому від Догнала на такий спосіб дистанціювався і так дав StB, але і лібералам через Лобковіца спізнати, що його кандидатами є: Лобковіц і Ґраубнер, і в жодному разі то не є Догнал. Це є зміст справи від 11.08.1989р. підписаної капітаном Клімешем. У жодному разі тут не йшлося про якесь дійсне призначення завдань Лобковіцу проти Догнала, а тим більше проти Ґраубнера.
В кінці документу є написано: “(Лобковіцу) Було призначено завдання для повторного розгляду питання священослужителя Догнала з єпископом Ваняком з огляду на те, що цей згідно оперативних середників щодо його особи ще не зайняв таку позицію, про яку заявляв. Також (Ф. Л.) було призначено завдання щодо особи священослужителя Я. Ґраубнера, який є рівнож кандидатом на місце єпископа-помічника.” Це цитата з документу StB. Що сказати на це? Звичайно, капітан Клімеш написав, що Лобковіцу було призначено завдання, щоб таким чином видно було його працю, але нема жодного документу, про те, що у наступній зустрічі Лобковіц якимось чином впливав на єпископа Ваняка. Догнал, який в документі StB з 11.08.1989р. є нібито жертвою Лобковіца, однак, ним ніколи і ніяк не був скривджений. Розмова і вимушена лояльність Лобковіца не має нічого спільного з якимось призначуванням завдань, тобто систематичним слідкуванням і доносами на Догнала Державній Безпечності, як з цього протоколу видедукував журнал christnet. cz. Відносно священослужителя Я. Ґраубнера, то на 60 відсотків можна припускати, що його як кандидата на єпископа в цьому часі також відвідувало StB. І тут мав би існувати якийсь запис, що є нормальним, а якщо загубився, то є питання, хто був зацікавлений його зліквідувати. Однак, можливо, що Ґраубнер зовсім з StB не прийшов до контакту, а це підтверджує серйозний здогад, що StB лишила в спокої членів Фоколяре, як це прилюдно і непрямо заявив єпископ Гучко (фоколярин, висвячений 2003р.). Він будучи представником неформальної церковної структури, каже, що ніколи не говорив з жодним працівником StB, ані з ними не прийшов до жодного контакту. Тоді, отже, і Ґраубнер з позиції вищої політики, яку керівництво Фоколяре мало з комуністичним режимом, мав не тільки спокій, але більше того цей режим з фоколяринськими кандидатами на єпископів радо і цілком погоджувався. У цьому випадку особа Я. Ґраубнера не могла бути компромітована StB, як це відбувалося майже з усіма іншими священиками. З другого боку рух Фоколяре вже тоді мав єдність з ліберальними кругами довкола д-ра Звєжіни, отже, творили двосторонню єдність, що також принесло відповідні плоди. Ця програма єдності з духом світу і з тими, які мають владу, проявилася і під час узаконення реєстрованого партнертсва гомосексуалістів в 2006р. Рух Фоколяре, який тепер панує в ЧЄК, не проявив найменшої превенції проти прийняття цих неморальних законів. Наступні плоди цієї “спільної” лінії з духом світу і з тими, які мають владу, можна очікувати і в майбутньому (тотальний колапс Церкви в ЧР).
Пропонуємо редакції журналу, щоб підняла питання співпраці Фоколяре з StB в часі комунізму. Можливо, ясність до цього запису StB міг би внести і сам автор, капітан Клімеш Зденєк. Також було б добре, якби колишні працівники StB могли дати свідчення про цю найголовнішу проблему в часі комуністичного режиму, якою була співпраця цього режиму з рухом Фоколяре на вищому рівні. Звичайно, що обидва свідчення потрібно було би брати з резервом, але так могли б відкритися цінні інформації, які свідчать про справжню суть руху Фоколяре в колишній ЧССР. В першу чергу було би добре відкрити минулість колишнього головного представника Фоколяре в ЧССР, теперішнього греко-католицького екзарха єпископа Л. Гучка (ThDr. RNDr. CSc.), якого перед свяченнями в 2003р. відкрито закликали, щоб пройшов люстрацію. Голос народу був заглушений фоколярином кард. Влком і ця нездатність правдивості представників Церкви свідчить про гідну подиву єдність зі світським трендом.
Чому журнал ніколи ані словом не висловився про цю проблематику? Журнал відкликається на кард. Влка, який стверджує, що ціла кауза “священиків-співпрацівників”, яку мас-медіа в цьому часі розвинула може бути дуже корисною не тільки для Церкви, але і для цілого суспільства. Кардинал розуміє ці старання так – бачити Церкву “критеріальною” т. т. такою, яка є носієм певних вартостей, які можуть бути мірилом для людини. Тому пропонуємо, щоби цю критеріальність кардинал Влк почав від себе, і то насамперед з проблематики апостата проф. Т.Галіка, викинення правовірного декана професора Вольфа, а передовсім стосовно співпраці цілого руху Фоколяре з комуністичним режимом.
Тим, що кард. Влк за цілий час існування журналу ніколи не обороняв правовірних особистостей, на яких цей журнал нападав, цим в основному приховано каже, що йому ця політика підходить і не тільки це, але і те, що журнал є інструментом і його політики. Тому висловлення архиєпископа Ґраубнера на сторінках Католицького тижневика, де він “захищав” Ф. Лобковіца в основному є лицемірством Фоколяре.
3) Напади christnet на архиєпископа Я. Сокола
В кінці 1987р. помер архиєпископ в Трнаві. Після його смерті зібрались його консультори і вибрали на вільне єпископське місце свого кандидата – священика Я. Сокола. Рим відразу цього кандидата схвалив. Для державних урядів це було шоком. Вважали дерзким, що консультори вибрали собі кандидата без їхнього відома. Це був неочікуваний засяг до правосильності комунізму стосовно Церкви. Також шокуючим було те, що Ватикан дав згоду. Цей крок був надзвичайним геройством Я. Сокола і великим ризиком. Якби це зробив раніше, то прийшло б тверде покарання на дотичного, а ще до того комуністичний режим помстився б і на Церкві. Цей відважний жест Я. Сокола був підбадьоренням для цілої Церкви в ЧССР. Державні уряди спочатку старалися це бойкотувати, але з часом перестали і на початку 1988р. о. Я.Сокол був висвячений на єпископа. Це також вплинуло на режим, щоб позитивніше і лояльніше відноситись до Церкви і щоб запобігти чомусь подібному в 1989р. відразу радше прийняв таких кандидатів, які і йому підходили, а ними були Монс. Ф.Ваняк (Оломоуц) і Монс. Ф.Тондра (Спіш). Обидва були певним чином лояльні щодо держави.
Журнал далі прилюдно розмальовує штучно створений бруд приписуваний архиєпископу Я. Соколові. Замість того, щоб цей т. зв. християнський журнал в рамках справедливості і правди захищав каменованого, через мас-медіа невинного архиєпископа, який більше того вже оправдався перед такими ж нападами словацьких мас-медіа, то він більш підло ніж ці мас-медіа обливає архиєпископа брудом. Чому виникли ці напади мас-медіа і журналу проти архиєпископа Сокола? І на Словаччині є такий тренд, що Церквою керує політика Фоколяре (ThDr.А. Конечний, ректор семінарії в Кошіце, секретар КЄС К. Янчишин) і ліберальних кругів (професор ThDr.Й. Яраб, ректор семінарії Спішске капітули), яка має абсолютну єдність з духом світу, який конкретно проявляється і в толеруванні і пропиханні неморальних законів (гомосексуалізм, евтаназія …). Перешкодою для такого тренду завжди є якась конкретна правовірна особистість, яка має відвагу виступити на оборону Церкви, а такою особистістю на Словаччині є передовсім архиєпископ Сокол.
Професор Галік формує студентську генерацію не тільки в Чехії, але його формація впливає і на Словаччину. Йдеться про переведення християнської духовності на духовність буддизму і Нью Ейдж. Шанувальники Галіка, студенти на Словаччині, незадоволені, що єромонах Бубак послідовник духовності професора Галіка, який має відповідальність за молодь на Словаччині, архиєпископом Соколом є обмежуваний і не може так вільно, та іменем Церкви поширювати Галікові єресі. Тому до архиєпископа Сокола мають свої претензії також і ліберальні круги разом з фоколяринськими, які вже чекають, коли архиєпископ Сокол піде на емеритуру. Ці круги вже наперед міркують кого поставити на його місце, щоб дав простір для духовності Галіка, лібералів і Фоколяре.
Сучасний тренд цих церковних кругів (Фоколяре + ліберали) є, щоби їх єретичні позиції вважалися єдиним і офіційним ставленням Церкви. Якщо знайдеться особистість, яка ще обороняє католицького духа, то виходить наяв, що вони не мають права представляти офіційну позицію Церкви, і що є єретиками. Тут ми при корені проблеми, чому докладається стільки зусиль для створення єдності в єпископських конференціях в ЧР і СР – єретичну духовність тоді можна подавати як офіційне вчення Церкви! Таку фальшиву єдність з духом світу і духом єресі єпископська конференція схвалює і представляє! Це є страшний злочин стосовно Христа і стосовно Кривавлячого Тіла Церкви.
4)Який є вихід?
Стан в Церкві в ЧР під 16-літньою владою фоколяринський лібералів (кард. Влк, єпископ Я. Ґраубнер) є дійсно катастрофічний. Церква в серці Європи стала моделлю не тільки відпаду від віри, але переходу християнства на буддизм і духа Нью Ейдж. Ці позиції для духа апостазії приготовлялися ще за часів комунізму, а це через оточення д-ра Звєжіни і його т. зв. підземної Церкви. Якби Святіший Отець хотів нині зробити радикальну реформу в Чехіїї, це означає: призначити на основні місця трьох або чотирьох правовірних і відважних єпископів, здібних робити внутрішню реформу Церкви, настав би сильний опір. Йому б протиставилась більшість активного священства та інтелектуалів серед мирян, які вже є вихованцями Звєжіни, Галіка і Фоколяре. Знаючи духовну ситуацію в Чеській Республіці, що могли б порадити Святішому Отцю? Єдино те, щоб не боявся зробити цей необхідний крок. Правовірні священики і монахи, які не є духовно сліпими і усвідомлюють цю духовну катастрофу, через цей стан дуже терплять і є ліквідовані не тільки духом світу, але і офіційними церковними структурами, які з цим духом творять єдність. Ситуація, яка склалася сьогодні в ЧР була і в 1921р., коли плодом модернізму був великий відпад від католицької Церкви і тоді ліберальними священиками була заснована нова Гуситська Церква. Це болюче розділення принесло на певний час для Католицької Церкви внутрішнє оздоровлення. Можливо треба рахувати і з таким варіантом відділення фальшивих духовних течій, а в результаті з розділенням Церкви. Оздоровлюючий процес очевидно мусить базуватися на солідному наверненні і покаянні, а не на якісь церковній дипломатії, а це означає: розійтися з духом світу і прийняти Духа Христового.
Висновок:
Просимо преосвященних єпископів ЧЄК зобов’язати керівництво ЧЄК, а це кард. М.Влка і голову ЧЄК архиєп. Я.Ґраубнера, щоб прилюдно висловилися:
1) щодо діяльності апостата проф. Т.Галіка;
2) щодо діяльності інтернетового журналу christnet. cz;
3) далі наполягаємо, щоб було відкрите питання співпраці руху Фоколяре з комуністичним режимом в рр.;
4) щоб пленум ЧЄК наполягав на відході на емеритуру архиєпископа кард. М.Влка до 17.05.2007р.;
5) щоб просили Святішого Отця про висвячення трьох або чотирьох єпископів на керівні місця з метою реформи катастрофічного стану Церкви в Чеській Республіці.
В Христі,
o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThLic. Maркіян В. Гітюк, ЧСВВ
o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ
Адреса: Монастир ЧСВВ, 80660, Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл., Україна munity.
Підгірці, 6.03.2007р.
Копії:
· Святіший Отець Бенедикт ХVІ
· Кардинали і єпископи Католицької Церкви
· Прес-канцелярія ЧР (ЧТК)
· Прес-канцелярія СР (ТАСР)
