Урок народознавства
“ОЙ НЕ РІЖ КОСУ...”
Мета. Виховувати почуття гідності, дівочої честі; моральну чистоту; естетичні, етичні норми поведінки; прищеплювати почуття прекрасного; знайомити з традиціями рідного народу.
Оформлення дошки: Вишивані рушники. Намальована дівчина з косою.
Нема коси – Дівчина з косою,
нема краси. як трава з росою.
Звучить стиха мелодія ліричної пісні.
Вчитель:
Розпустили кучері дівчата
Ще й підвели брови для краси.
Тільки ти роби, як вчила мати:
Не обрізуй русої коси.
Як споконвічний материнський заповіт, звучать слова народної пісні:
Не обрізуй русої коси...
Багата наша Україна звичаями, багата обрядами, багата символами:
калина – символ рідної землі, рушник – символ щасливої долі, тополя, верба...
Та сьогодні мова у нас піде про дівочу красу, дівочу честь, про моральну гідність, про народні традиції, на яких треба вчитись, які треба берегти і збагачувати.
Дівоча коса... Споконвіку на Україні шанували косу, вирощували, доглядали за нею. Сама вона, коса, увійшла в наші споконвічні обряди. Про неї, косу, складені прислів’я, вона шанується в піснях.
Кажуть, всі дівчата однакові,
А між ними тільки ти одна
Полонила серце юнакові,
А ключі від нього не дала.
Розпустили кучері дівчата,
Ще підвели брови для краси
Тільки ти роби, як вчила мати:
Не обрізуй русої коси.
Хай вона росте густа та пишна
Всім красивим хлопцям на біду.
Я тобі, моя чарівна вишне,
Сам троянди в коси заплету.
Встану рано-вранці до світанку
І нарву я квітів запашних.
Що є краще за дівочі коси
Ще й троянди, вплетені у них.
Вчитель. З народженням дівчини її оточували обряди, пов’язані з косою. Віддавна в нашому народі існує обряд постригання. Коли дитині виповнювався 1 рік, її стригли. Кум, як названий батько немовляти, перш ніж виконати свій обов’язок, мав виголосити поетичну промову - побажання. Насамперед це стосувалося дівчини. Бажав, щоб у неї зростало густе волосся, щоб руса коса маяла до пояса, приносячи радість батькам.
Вчитель. Якщо хлопчиків постійно голили, то дівчатам після річного віку заборонялося вже відтинати волосся. І матері ретельно стежили за ними – мили в пахучих травах, розчісували, прикрашали кіски стрічками. Згодом, коли дівчинка підростала, мама чи бабуся намагалися привчити її до самостійності. Це були чи не найперші уроки охайності, уроки праці.
Як же доглядали за волоссям раніш, коли не було такої різноманітності шампунів, ополіскувачів та інших засобів догляду за волоссям?
Діти.
1. На зиму дівчата заготовляли пахучі квіти, якими прикрашали
волосся разом з кольоровими стрічками.
2. Сушили м’яту, любисток. А щоб волосся було пахучим – вони мили його в цих травах.
3. Полоскали настоєм з коріння лопуха, щоб не випадало, краще росло.
4. Щоб волосся не випадало, втирали в шкіру голови сік цибулі.
5. Для пом’якшення води брали древесний попіл, зав’язували в мішечок, а потім на цей мішечок лили окріп, таким чином, вода пом’якшувалась і краще вимивалось волосся.
Вчитель. В усіх родинах існував непорушний звичай – уставши вранці, дівчина насамперед мусила навести лад, тобто розчесати волосся і заплести косу. Здавна вважалось великим нехлюйством братися за будь-яку роботу чи сідати за стіл із розпущеними косами. Про таких казали:
У неї на голові сорока гніздо звила.
У неї в косах сім чортів кублилось.
Її всю ніч кошенята облизували.
Вчитель. Які ж зачіски були характерні для дівчат в Україні?
Діти На початку XIX ст. волосся заплітали в одну або дві коси.
Зачіска в дрібненько заплетені кіски була поширена серед дівчат Київщини, Полтавщини, Поділля.
А ще подільські дівчата заплітали кіски в багато попліток і закладали на голові у вінок («колосок»).
Діти На Житомирщині дівчата заплітали волосся у дві коси, кожна з яких плелась у 4-6, навіть у 8 попліток, називалися вони «дрібушки».
А чим прикрашали дівчата свої коси? (стрічки, калина, барвінок, квіти)
Ой, не ріж косу, бо хорошая,
Не погань красу, дуже прошу я.
Не марнуй своє личко фарбою.
Будь така, як є, ти ж бо гарная.
Ой, не ріж косу, бо хорошая.
Не губи красу – дуже прошу я.
Я люблю тебе таку –
В косах стрічку голубу.
Вчитель.
- Дівчата, а як ви гадаєте, яке волосся хлопці більше люблять: довге чи коротке?
- Чому коса плететься з трьох частин?
Діти. Давня людина поділила життя природи на 4 цикли: зима, весна, літо, осінь; а також річний рух сонця повторювався. І весняні хороводи імітували цей рух. Таким же рухом плели вінок, заплітали косу. Це означало безкінечність життя людини, природи і сонця. Тому і співали:
Ми кривого танцю йдемо,
Кінця йому не знайдемо.
Але чому ж коса плелася з трьох частин?
Я назвала два символи: людське життя і природа. Третій символ – це символ шлюбу, символ сім’ї. Хороводи, як і вінок, коса, повторювали рух з деякими змінами і врешті закінчувались тим, що в хороводі дівчина вибирала свого милого.
Вчитель: Що є краще за дівочі коси… Але, на жаль, зараз мало хто з дівчат має коси. Більш поширені зачіски, стрижки. На жаль, зникають традиції, забуваються звичаї, пов’язані з косою. А ті коси опоетизовані у віршах.
1. Як я скучив за вами, коси,
Чом вас, коси, ніхто не носить?
Це ж від полюса і до полюса
Вас народ прославляв віками
Русі коси до самого пояса,
Коси, викладені вінками.
2. Ще ж і досі народ мій носить
Спогад лоскітний і щемливий,
Як дівча заплітало коси,
Як їх милий розплів щасливий.
Вчитель. Виховувати дитину цнотливою допомагали народні традиції: із покоління в покоління передавались вони прикладом батьків, домашнім побутом сім’ї, забороною на окремі вчинки. Традиції давали можливість людям, що не знали педагогіки, психології, сексології, усувати фактори, що руйнують цнотливість. І перший, як не дивно, - жіноче волосся.
З давніх-давен обряд розплітання коси дівчини проводився під час весілля. Розплести косу і надіти хустку– означало початок нового життя – подружнього.
Пісня:
В саду Наталка вінки в’є.
До неї хлопець листи шле.
Ходи, Наталко, до хати
Час тобі косу розплести...
Вчитель. Після шлюбу в оселі молодої збиралися дружки і дівчата. Змастивши волосся медом, кликали найменшого брата. Він мав востаннє розплести косу своїй сестрі. Обрядодія ця неодмінно супроводжувалась сумною піснею:
Не вій вітре у розі –
Повій у дорозі,
Розмай косу русу
По червонім поясу Це співають коровайниці
Розстелим по колосочку
Розберем по волосочку.
Або співає сама молода:
Ідіть, ідіть, тату до хати
Косоньку розплітати.
Ідіть, ідіть, мамо, до хати
Косоньку розплітати.
Прошу братчика до хати
Віночок закладати.
Як я в косах ходила,
То я вас не просила.
А тепер я вас прошу:
Розплетіть мені косу,
Розпустіть мою косу
По червоному поясу.
Розплітала мене тітка
Та й не жалісливая
Сестра прийнялася –
Слізьми облилася.
1 дружка.
Сідай, сідай, молоденька,
На тесовий стільчик,
Хай розплетуть русу косу
Та й заплетуть вінчик.
2 дружка.
Хай розплетуть русу косу,
Аж на плечі спустять,
Ти тепер вже молодиця,
З нами більш не пустять.
Молода.
Дякую вам, подруженьки,
Та й за дівування,
За чесання моїх кіс,
Та й за заплітання.
Пісня “Горіла сосна, палала”
Горіла сосна, палала,
Горіла сосна, палала,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла.
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла,
Русяву косу чесала,
Русяву косу чесала.
Ой, коси, коси ви мої,
Ой, коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені,
Довго служили ви мені.
Більше служить не будете,
Більше служить не будете,
Під білий вельон підете,
Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під вінок,
Під білий вельон, під вінок,
Більш не підеш ти у танок,
Більш не підеш ти у танок.
Під білий вельон, під хустку,
Під білий вельон, під хустку,
Більш не підеш ти за дружку,
Більш не підеш ти за дружку.
Горіла сосна, палала,
Горіла сосна, палала,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла.
Вчитель: Як бачимо, у весільному обряді з особливим пафосом відтворено цю хвилюючу подію – прощання з дивуванням, “коли надворі терен тешуть, а в хаті косу чешуть”.
Вчитель. Коли дівчина брала шлюб, коса втрачала свою символіку і потребу. Отже, коса і вінок були символом дівоцтва. Жінки не мали права заплітати коси, носити вінок, вони повинні були покривати голову хусткою.
Вчитель: Дівчина, прийнявши шлюб, ставала матір’ю і знову пам’ятала непорушні правила: кожна мати, яка годує груддю дитину, повинна пам’ятати, що неприбране під хустку волосся шкодить дитині з перших хвилин життя. Бо волосся випромінює енергію, а опромінювати дитину дуже шкідливо. Можливо, тому наші бабусі не знімали хустки все життя?
Вчитель. Так може одрізати волосся, та й уникнути цих неприємностей? Так інколи і роблять мами, посилаючись на брак часу. Вони коротко стрижуть своїх доньок, тим вбивають у них жіночість сьогодні, а завтра - зрада чоловіків і розлучення. Недарма кажуть: «Сьогодні косу чесать полінився, а завтра сльозами вмився».
Вчитель: Отже, стає зрозумілим, чому в народі так бережно і шанобливо ставилися до дівочої коси. Існувала ціла система практичних форм виховання. Одна з них та, що дівчині дозволялося бути з хлопцем наодинці до заходу сонця. Якщо ж хтось порушував цей етикет, то це вважалося ганьбою.
Вчитель: За виховання дівчини, як правило, відповідали матері.
Ще з дитинства мати мене вчила,
Щоб я рано хлопців не любила,
А я свою неньку не слухала,
Полюбила хлопця, покохала.
Вчитель: Про це народ співає у пісні « Ой у вишневому саду…»
Ой, у вишневому саду
Там соловейко щебетав,
Додому я просилася,
А ти мене все не пускав.
Ти милий мій, а я твоя,
Пусти мене, зійшла зоря,
Проснеться матінка моя,
Буде питать, де була я.
А ти їй дай такий отвіт:
«Яка чудова майська ніч,
Весна іде, красу несе,
І тій красі радіє все!»
Дою моя, у чому річ?
Де ти бувала цілу ніч?
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза?
Коса моя розплетена –
Її подружка розплела,
А на очах блищить сльоза,
Бо хлопця покохала я.
Мамо моя, ти вже стара,
А я весела й молода,
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою.
Вчитель: Осоромити, осміяти, пустити лихий поголос – це одна із форм народної моралі, за допомогою якої подібні вчинки суворо осуджувалися. Каралася дівчина, але не менше каралася і її мати.
Пісня “Летіла зозуля”
Летіла зозуля, та й стала кувати,
Ой, то ж не зозуля, то рідная мати.
Вона прилетіла дочку рятувати.
Якби мати знала, яка ж мені біда,
Вона передала б горобчиком хліба,
Горобчиком хліба, голубкою солі,
Ой, мамо, ой, мамо, як тяжко без долі.
Куди це ви, мамо, так часто ходили,
Що голову снігом отак убілили,
Ходила я в сад у вишневий застав,
І там білий цвіт мені в коси упав
Тепер же його не змести, не струсити,
Отак буду, доня, довіку носити,
А ще я ходила тебе виглядати,
Бо ти десь блукаєш, а я твоя мати.
Бо я ж твоя мати, за тебе піклуюсь,
Щоб ти, моя доню, здоровою була.
Кохання зазнала, і радість діждала,
І ти щоб довіку щасливая була.
Вчитель. Про дівчину, що втратила свою цноту до заміжжя, говорили, що вона «покритка», їй косу «розплели». Це означало моральне падіння дівчини, її великий гріх. І за такі гріхи карали, згідно традиції звабленій дівчині привселюдно відтинали косу, або дівчині, що себе осоромила, мастили коси дьогтем, після чого вона їх відрізала.
Пам’ятаєте, як карається Галя в народній пісні, що пішла услід за козаками?
Пісня «Їхали козаки»
Вчитель. Таким чином, коса була гордістю дівчини, виражала її чесність, чистоту. «Дівчина з косою, як трава з росою», «Нема коси – нема краси» - говорили в народі. Які ще ви знаєте прислів’я про косу?
Учні:
- Дівка без коси – що кінь без гриви.
- Утоплюсь в косі – утоплюсь в красі.
- Де дівка з косою, там хлопці юрбою.
- Коса - дівоча краса.
- Подивись на косу, а подумай про господиню.
- Не вари борщу, поки не заплетеш косу.
- Косу збережеш – щастя знайдеш.
Учні читають:
1. Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?
Чи дівчатам немає часу?
А чи вже заплітати ліні?
Ви ж одвіку були красою
Гордовитої України.
2. Скільки суму в житті розважали,
Скільки болю вам завдавали.
Вас на золото щедро важили,
Як невільними продавали.
Шанували вас чорними, сивими,
Розтинали вас на охресті,
Недарма ж ви служили символом
І незайманості, і честі.
3. Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?
Щоб там з косами не зробили,
Але здавна луна доносить:
Тільки тим, що себе ганьбили,
Відтинали безжально коси.
4. Я не знаю: є, може, правильні
Наші люди, що звичаї стерли,
Та якби піднялися предки,
Чи від сорому б не померли!
Як я скучив за вами, коси,
Чом вас, коси, ніхто не носить!
Вчитель. Звернемось зараз до історичних подій. Після поразки Богдана Хмельницького під Берестечком всі дівчата одного з сіл записались до козацького війська. А щоб їх не впізнали, відрізали собі коси. Вони відважились на такий крок тільки заради вільної і незалежної України.
Раніш тільки трагічні історичні обставини могли примусити дівчат відрізати косу.
Вчитель. Послухайте українську легенду.
Покохала дівчина-красуня парубка, вівчаря чорнобривого. Та вподобав цю дівчину пан вельможний. Став залицятися до молодої красуні, а вона все просила коханого: «Втікаймо, любий, в далекі гори, де ніхто не знайде нас». «Нічого не бійся»,- втішав милий. Але пан наказав віддати хлопця в рекрути, а дівчину забрав до себе у пишні палати.
Вчитель. Одягли її в дорогоцінності, осипали її сріблом-золотом. Коли за вікном темна ніч висипала зорі і заснув пан, взяла дівчина свою стару вишивану сорочку і пішла геть із панського двору. Не скрипнули двері. Та панські слуги не спали. Швидко мчали вгодовані коні і скоро наздогнали красуню. Свиснула шабля над головою дівчини – і впала на землю густа смолиста коса. Гірко заплакала дівчина, бо ж навіки розпрощалася зі своєю дівочою гордістю – косою-красою. З горя вона більше не зрушила з місця, а проросла гарним струнким деревом.
Вчитель. Кожної весни воно розпускало свої віти і розцвітало запашними квітами. Люди милувалися чудо-деревом. Не дісталася панові дівоча краса-коса. Хай милується пишними перуками панянок, а не цнотливою красою простих селянських дівчат.
Вчитель. А зараз, на жаль, дівчата часто зневажають косу. Я не закликаю відпускати коси, кожна дівчина сама вибирає собі зачіску. В теперішній час образ коси майже відійшов, але кожна дівчина повинна берегти свою цноту, дівочу честь, порядність, гордість.
Вчитель. По сей час у весільних піснях оспівується прощання молодої з косою, як символом дівування, а також смуток за рідною домівкою, материнською опікою і ласкою.
1 дівчина. О, рідна мамо,
О, рідна ненько,
Сумую я люба,
Сумую, рідненька.
2 дівчина. Я так далеко, тебе тут немає,
серденько в грудях моїх засихає.
Я не побачу, не зрозумію,
Чому волосся твоє сивіє.
3 дівчина. Мамині коси сивими стали,
Радість і горе вони зустрічали,
Мамині руки не знали спокою,
Мамине серце пройнялось тугою.
4 дівчина. О, рідна мамо, о рідна ненько,
Давай же сьогодні посидим тихенько.
До тебе пригорнусь, затаю печаль,
Любая мамо, за все вибачай.
Пісня “Мамина коса”.
Ой, чого, калина, віти похилила,
Чи багато квіту, чи важка роса,
Ой чого так рано мама посивіла,
А була ж у неї золота коса.
Мамине безсоння, мамині тривоги,
Простелила доля у незнану даль,
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає сивини печаль.
Стеляться тумани долами, лугами,
Стеляться тумани на глибокі сни,
Гей, дорога дальня, повертай до мами,
Буде в її косах менше сивини.
Вчитель. І все ж, що не кажіть, дівчину з довгою косою ми не обійдемо увагою, придивимося і подумаємо: а все-такі добрі були у нас традиції! Так хай же вони відроджуються і в селі, і в місті, і в наших душах.
Я переконана, діти, в тому, що ті моральні настанови, ті народні звичаї, які ми сьогодні згадали, не пройшли для вас марно. Вони залишаться у ваших серцях, і ви їх візьмете з собою у далеку мандрівку, що іменується – життя.
