"Скільки це коштує..." (1 год.).
Мета: Вчити цінувати працю, плоди праці інших. Уміти аналізувати й обґрунтовувати свої дії. дії інших, передбачати їх наслідки. Вчити виконувати правила бережливого ставлення, вміти застерігати інших у разі їх порушення. Виховувати бережливість.
Хід заняття
I. Вступна бесіда.
- Діти! Чи замислювався хтось із вас, скільки коштує людська праця, плоди цієї праці: речі, які ви одягаєте, шкільне приладдя, підручники, державне майно школи - меблі, усе, що є в школі? Чи завжди ви бережливо ставитесь до них? Скільки грошей витрачають ваші батьки, щоб у вас було все необхідне до школи, а вам у класі було привітно й затишно.
II. Гра "Про що розповів портфель?"
а) Учитель показує пом'ятий, пошарпаний старий портфель, дістає з нього пом'яті зошити, порваний альбом, поламану ручку, розмальовану лінійку, пом'яті папірці, обкладинку для зошитів, цукерки, обгортки від шоколаду. Що ви можете сказати про господаря цього портфеля? Який він учень? (Неохайний, не береже свої речі.) Як треба ставитись до навчального приладдя? Коли треба збирати портфель? Що може розповісти портфель про господаря? Подобається вам цей портфель?
б) Робота над прислів'ями.
— Про кого так говорять: Зробив наспіх, як насміх.
— Як ви розумієте прислів'я: Кожній речі своє місце.
— Що можна сказати про таку людину, як її назвати?
— Що це за риси такі: бережливість і недбалість?
— Як стати бережливим?
III. Розв'язання моральних задач.
До учнів прийшов у гості хлопчик Неохайко, який розповів дітям таку історію: Неохайко повернувся зі школи додому. Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.
— Це що?
— Та це хлопці...
- Що хлопці?
- Скинули з мене шапку й почали у футбол грати.
- А ти ж де був?
- На воротах стояв.
Запитання: Що ж можна сказати про поведінку Неохайна? Чим можна грати у футбол? Як потрібно ставитися до речей? Про кого в нашому класі можна сказати: "Цей учень завжди охайний, акуратний, бережливий, відповідальний?"
IV. Розповідь учителя "Бюро забутих речей".
1.Учитель: Прибиральниця щодня знаходить у класі то рукавички, то
носовичок, то ручку, то пенал, то олівець і, навіть, іграшки. Протягом місяця вчителька збирала всі ці речі. А потім влаштовувала виставку "Бюро забутих речей". Розклала "експонати" на столі та на перших партах. Ото було сміху! А вчителька говорила дітям: "Ви чого так смієтесь? Те, що ви забудьки, не так уже й страшно. З ким не трапляється. А от погано, що ніхто з вас не кинувся, не спробував шукати пропажу - над цим варто
задуматись. Ніхто з вас і не подумав, що загублені речі коштують грошей, а гроші ці заробили ваші батьки".
- Чи впізнав хтось себе в цій історії? Спробуємо всі разом від сьогоднішнього дня змінитись самим і допомогти іншим "забудькам" змінитись на краще. Може, тоді й доведеться закрити наше бюро. Цінуймо свої речі, державне майно в школі (парти, підручники, відремонтоване приміщення у школі, а найголовніше - працю всіх, хто їх
зробив, придбав їх вам).
2. Рейд - огляд підручників, парт, приміщення класу (разом із вчителем). Аналіз роботи "Бюро забутих речей".
V. Підсумок заняття.
- Яку людину можна назвати бережливою?
- Спробуй оцінити себе. Чи бережлива ти людина? (Так чи ні). Чого тобі не вистачає, щоб стати такою людиною?
- Кого в нашому класі можна назвати охайним, бережливим, відповідальним? Чому?
Додаток до заняття
ЯК МИШКО МАМУ ПЕРЕХИТРИВ
Прийшла Мишкова мама з роботи додому і руками сплеснула:
- Як же це ти, Мишуню, зумів у велосипеда колесо відламати?
- Воно, мамо, само відламалося.
- А чому в тебе. Мишку, сорочка розірвана?
- Вона, матусю, сама розірвалася.
- А куди твій другий черевик подівся? Де ти його загубив? Він, мамо, сам кудись загубився.
Тоді Мишкова мама сказала:
- Які вони всі ці речі нехороші! їх треба проучити!
- А як? — спитав Мишко.
—Дуже просто, — відповіла мама. — Якщо вони навчилися самі ламатися, самі розриватися і самі втрачатися, нехай навчаться самі лагодитися, самі зашиватися, самі знаходитися. А ми з тобою. Мишку, вдома посидимо і почекаємо, коли вони все зроблять.
- Сів Мишко біля зламаного велосипеда, в розірваній сорочці, без черевика і добряче замислився. Мабуть, було над чим замислитися цьому хлопчику.
За Є. Перм'яком
- Яким був хлопець? Як він ставився до своїх речей? Чи вдалось йому перехитрити маму?
- Над чим же слід замислитись Мишкові? Що ти порадив би хлопцеві, як змінитись на краще?
- Чи відбувалось з гобою щось подібне?
- Як ти повів себе у такій ситуації? Чому?
Інсценізація за віршем Галини Малик "Дивний звір".
- 1. У хаті в нас
- З недавніх пір
- Завівся дуже дивний звір
- Живе собі
- і геть не йде
- Зовуть його -
Не-Знаю-Де.
Учора, тільки я заснув, -
мої штанці він проковтнув!
То що там ті одні штанці!
А кольорові олівці?
А мій новесенький блокнот?
А синій зошит мій для нот?
Хустинок - п'ять, шкарпеток - шість.
Він і мене вже скоро з'їсть! Цукерки я йому носив!
- Облиш мене! - його просив. Усе дарма! Усе дарма! Прокинусь -
Знов чогось нема!
- Ні, з мене досить! - Я сказав - і за речами стежить став.
В шухляду клав я олівці і вішав на стілець штанці.
Безладдя звів я нанівець - і звірові настав кінець!
- Хто ж навчив героя вірша бути охайним і бережливим?
- Кого назвала Галина Малик дивним звіром? І чому?
- Чи живе у тебе в домі такий дивний звір?
- Чи ти вже встиг позбутись його?
- Що для цього слід зробити?
