Відкритий лист єпископам ЧР і СР

1.03.2007р., Підгірці, Україна

Преосвященні єпископи Чехії і Словаччини,

ми мотивовані написати Вам листа для вияснення одного відкритого звернення, яке стосується нас і яке написав один з колишніх членів ЧСВВ. Ми його не осуджуємо, але тому, що цей лист до Вас очевидно скоро дійде, ми змушені на нього реагувати. Він був написаний 16.02.2007р. в Братіславі, включає вступ і чотири пункти. Особливо четвертий пункт сформульований так, що змушує нас знову відкрити конкретні факти, які стосуються руху Фоколяре.

У вступі автор, семінарист В. О., використовує фрази про Божий суд, про Боже обличчя, про чисте сумління, щирість, про смерть…, які свідчать про те, що пише лист комусь іншому, а не тим кому його адресує і які його знають. Однак ті, хто з ним в одній спільноті жили знають, що за сильними словами нема духа щирості, але є дух лицемірства.

Семінарист В. О. в листі пише: “Боюся, щоби нас Бог колись не назвав лицемірами і фарисеями, коли інших закликаємо до покаяння (Гучко, Влк, Ковбич, Хаутур, Тондра і інші), а ми не робимо покаяння.”

Ані він, ані будь-хто інший з тих, яким лист адресує і яких закликає до покаяння, вище згаданих церковних осіб до покаяння не закликав. Отже, з його сторони цей заклик є нелогічним.

Авторові, однак, не йдеться тільки про події в Празі в 2003р., але передовсім він має на увазі зміст книги “Чотири слова з України” і листи написані Святішому Отцю, кардиналам і єпископам (www.community.org.ua), де центральною думкою є проблема ІКТ, неправильне пояснення Nostra Aetate, тобто синкретизм з поганськими релігіями, а також рух Фоколяре, який з цими двома отруйними духовними течіями творить нероздільну єдність.

Наступною головною темою наших листів є наголошення на зловживання церковним авторитетом для нищення правдивого життя в Церкві. Ми вказали на антихристовську систему внутрі Церкви, збудовану кардиналом Содано і кардиналом Кассаролі, які узурпували найвищу владу в Церкві, а тому великою мірою несуть відповідальність за її тяжку кризу. Стверджуємо, що для оздоровлення Церкви необхідно впровадити належні кари для тих, які зловживають довіреним їм церковним урядом включно з єпископами і кардиналами.

Семінарист В. О. виступає немовби був один з нас, хоч зовсім не є одним з нас і штучно бере на себе відповідальність за події в Празі і за листи, які ми написали Святішому Отцю, кардиналам. Він навіть висловлюється так немовби був співавтором наших листів і закликає не нас, авторів, але тих, які навіть не співпрацювали при їх написанні, до покаяння.

Розглянемо 1 пункт листа семінариста В. О., де пише: “Фальшиве пророцтво отця Еліяша …, яке говорив зранку, після внутрішньої молитви (ерка) сказав, що мав візію Ханаану в Чехії і що почув дату, коли це має здійснитися 25.03.2003р. Пророцтво не здійснилося… Фальшиве пророцтво є тяжкий гріх (крім того, що є там дія злого духа).”

Відповідь: Після кожної години внутрішньої молитви (ерка) щонайменше є чверть години спільна рефлексія. Ніхто з нас чотирьох про це, що наводить В. О. вже тепер не можуть пригадати. Чому? Тому що майже кожна рефлексія є повна підбадьорюючих та інспіративних думок, які відносяться передовсім до Святого Письма і до нашого особистого життя. Конкретні візії про Ханаан були для підбадьорення, нікого і до нічого в сумлінні не зобов’язували. Але аж тепер, коли нам на це відкрито вказують, ми усвідомили собі чудесну річ: Бог нашу просту і дитячу віру, власне, вислухав. Ми просили про Ханаан і Господь почав діяти, але інакше ніж ми собі уявляли. “Бог дасть те, про що просимо, або дасть щось краще, або дасть пізніше”.

Замість Ханаану тільки в Чехії, – Бог відкриває Ханаан в цілій Церкві. Тоді нам це ані на думку не прийшло. В 2003р. ми ані не здогадувалися, що за два роки Папою стане кардинал Й. Рацінґер, що кардинал А. Содано буде відкликаний з функції Секретаря Ватикану та що Господь і через наші листи та інші немовби дрібнички відкриє двері для духовного пробудження. Відкрито проповідувати правду, однак, було б не можливим, якби ми завдяки Божому Провидінню не опинилися в ситуації і категорії тих найбільш безсильних і очорнених священиків-монахів, які були навіть осуджені на виключення з Чину штучно створеними провинами. Тепер дякуємо Богу за те, що допустив, аби в ЧР був призначений на єпископа Л. Гучко, бо він разом з нами стався інструментом для зривання фальшивої маски Фоколяре. К’яра Л. вже переможно проголошувала: “Одного дня пробудимося і ціла Церква буде Фоколяре.”

Стосовно області Першої Заповіді Божої – гріху окультизму, а також стосовно історично-критичної теології (ІКТ), проти цих двох духовних ран боремося вже чверть століття.

Без вказування на три єретичні камені (ІКТ, фальшива пошана до чужих релігій пов’язана з окультизмом і фальшивий духовний вплив руху Фоколяре), було б не можливим розпочати будування духовного Ханаану – обнову Церкви.

А щодо питання пророцтва в Церкві в загальному, бачимо, що біблійні пророцтва збувалися часто тільки в духовній області. Наприклад, коли Архангел Гавриїл благовістив Пречистій Діві Марії: “… І Господь Бог дасть йому (Ісусові) престол Давида, його батька…” Фізично на троні не сидів, навпаки, був вбитий. Подібно і пророцтво Йони стосовно Ніневії, не сповнилося, з огляду на змінені обставини – покаяння людей.

Розглянемо пункт 2: Автор, хоч і не був в курсі внутрішнього стану справ, робить висновок, що українцям в Празі зовсім не йшлося, щоб мати свій екзархат і свого єпископа, але що у всьому є винуваті Василіяни, а ще й використовує проти нас терміни: “брехня”, “бунт”, “обмови”, “неоплаканий гріх”, “Божий суд” …

Пропонуємо, щоб на вимогу семінариста В. О. нас було подано на церковний суд, і щоб тут комплексно вирішувалась ціла ситуація. Такого суду ми не боїмося, але на жаль, друга сторона має страх; до неї належать єпископ Л. Гучко, кардинал М. Влк і цілий рух Фоколяре включно з кардиналом А. Содано. Можемо простим способом доказати, що ми не провинилися ані проти Бога, ані проти Церкви. Тому, оцим покірно звертаємось до Святішого Отця і просимо, щоб призначив справедливий (безсторонній) судовий трибунал, який перевірив би не тільки усі наші вчинки і слова, які стосуються проблематики призначення Л. Гучка кардиналом А. Содано і кардиналом М. Влком на єпископа Греко-Католицької Церкви в ЧР, але щоб Святіший Отець дав перевірити і ціле закулісся та спосіб призначення Л. Гучка, його минулість (люстрації в записах StB), інтриги кардинала М. Влка і фоколяринів, а передовсім цілу антипапську і антицерковну політику кардинала А. Содано, з якою випадок Л. Гучка інтегрально пов’язаний.

3-м пунктом листа є коментар стосовно статті в газеті “Метро”. Семінарист В. О. стверджує, що скоївся великий обман, бо підписаний автор опубліковану в “Метро” статтю всього лиш підписав, з нею стотожнився, але її не опрацював.

Відповідь: Єпископам і Святішому Отцю, наприклад, переважно готують конспекти, а навіть цілі статті опрацьовані людьми, які орієнтуються в даній проблематиці, а Святіший Отець і єпископи підписуючи, беруть на себе цілковиту відповідальність.

Міліція, яка перевірила т. зв. звинувачення в очорненні Л. Гучка, урядово підтвердила, що стаття не включала нічого, що не було б загальновідомим, – а саме, що в ЧР існувала така практика, що титул CSc не міг отримати ніхто, хто би при цьому не був або членом компартії або співпрацівником компартії чи StB, а отже підтвердила, що автор статті не допустився жодного злочину, покарання якого у міліції домагався єпископ Л. Гучко.

4-й пункт листа стосується проблематики спроби державної реєстрації Української Церкви. Тут виразно можна побачити, як Фоколяре за допомогою особистих контактів і різного роду тиску, а іноді і хабарів докаже маніпулювати і державними урядовцями. Яку мету переслідував кардинал Содано і кардинал Влк, призначаючи високопоставленого фоколярина єпископом Греко-Католицької Церкви? Йшлося про дві речі: 1) не дозволити, щоб в ЧР була хоч якась опозиція, яка не буде під контролем Фоколяре. У випадку українців йшлося про Церкву іншу ніж Римо-Католицька, а українці мали свої права і бажання мати свою Українську Церкву і свого українського єпископа, але це кардинала Влка не цікавило. Він усе вирішив на вищому рівні з кардиналом Содано. 2) Йшлося про проникнення Фоколяре до ієрархічних структур Східних Католицьких Церков! Проблемою була люстрація Л. Гучка, якої домагалися українці декілька днів підряд протестами перед нунціятурою в Празі. Кардинал Влк і кардинал Содано цю проблему, однак, бойкотували мовчанкою. Накінець, Л. Гучко був призначений. Оскільки люди тихо демонстрували в день свячень, фоколярини навели “порядок” в катедрі. Декільком людям і дітям об голови розламали транспоранти і заздалегідь викликали протитерористичну міліцію ОМОН. Прибувши, ці побачили тільки віруючих, які моляться вервицю і тихо стоять з транспорантами, і на сором фоколяринам, відійшли. Фоколярини на всякий випадок не дозволили телебаченню ані нікому іншому робити зйомки в катедрі. Ніхто з українців не мав наміру перешкодити свяченням єпископа Л. Гучка. Хотіли тільки звернути увагу на свої людські і церковні права. Згідно чеських законів кожний вищий державний урядовець мусить пройти люстрацію чи в минулому не був конфідентом StB*. На це Л. Гучко і кард. М.Влк та цілий рух Фоколяре мовчали, а також постаралися, щоб мовчали і мас-медіа, про що пізніше признався сам кардинал Влк. Щойно після трьох років Л. Гучко “люструвався” сам, коли заявив, що він ніколи не мав жодних стосунків з працівниками StB, а навіть ніколи з ними не говорив.

Насилля латинської Церкви над українцями, які в чужині не мають жодної опори, а до того ще й прилюдні погрози Л. Гучка, що постарається їх депортувати з ЧР, а при цьому обзивав їх темною масою, – було великим пониженням вірних, які серед тиску світу в чужині шукали якоїсь опори, частинку дому у своїй Церкві. Горстка інтелектуальних українців, які в ЧР жили вже скоріше ніж трудова міграція, яка сюди прийшла після падіння комунізму в 1990р., створила виконавчий комітет на чолі з Dr. M.L. Метою було протиставитись несправедливості, яку безсердечно репрезентували фоколярини. Така маніпуляція і гріх стосовно нашої Східної Церкви називається образливим терміном латинізація. В Україні до неї переважно доходило зі сторони поляків, а реакцією на неї було те, що священики і вірні на знак протесту зверталися до Православної Церкви і багато з них пізніше повернулись до схизми. Але фоколяринам не йшлося, щоб повчитися з історії, йшли цілеспрямовано за своїм задумом і через трупи, однак, постійно під прикривкою фраз про любов. Група українців, які створили комітет довідалася, які є чеські закони відносно різних релігійних спільнот. Умовою для заснування релігійної спільноти було: триста членів і статут, який не сміє включати у своїй основі принципи, які підтримують тероризм чи маніпуляцію над людською психікою.

Українці потребували якимось чином звернути увагу Риму на свої права, але через бетонну стіну кард. Влка, а також ще більше екзарха Л. Гучка це було неможливим. Домагатися прав і поступати згідно церковного бонтону, яким володіла ця єрархічна група, не вело до жодного результату, тому вирішили обійти цю церковну машинерію, заснувати перед державою свою Українську Греко-Католицьку Церкву, а тоді будуть в Римі домагатися, церковного схвалення для цієї спільноти. Були преконані, що інакше свого права не доб’ються. Проблема була в тому, що більшість українців не були громадянами ЧР, а це було умовою реєстрації. Коли не вистачало приблизно 70 підписів, різні приятелі українців, – віруючі і невіруючі, вирішили підтримати їх тим, що до цієї релігійної спільноти вступлять, а після її заснування деякі залишаться, а інші повернуться до тієї Церкви, в якій є зареєстровані. Тим хотіли українцям допомогти захиститися перед фоколяринською диктатурою і монополією влади. Коли основні положення і всі формальності вже були виконані, сталося щось неочікуване: провід Фоколяре об’єднався з керівництвом державного органу, який згідно законів Чеської Республіки мав цю спільноту законно схвалити. Чеська держава є толерантною і так би мовити нічого не має з клирикалізмом. Однак, фоколярини вміли вплинути на працівницю Міністерства культури п. д-р Репову так, що була охочою поставитися і проти чеських законів. Спочатку видумувала різну тактику, як справу зліквідувати і тоді почала боротися проти вдаваної схизми з допомогою психологічної маніпуляції. Кожному, хто подав заяву про прийняття і кого вважала громадянином Чеської Республіки написала місійний лист, щоб несвідомий католик усвідомив собі, що віру не можна міняти. Ця релігійна пропаганда особою, яка вважає себе атеїсткою, була чудом “фоколяринської місії”. Шкода, що дотична, державний службовець, не вибрала усі римо-католицькі метрики в ЧР і не написала тим, хто навіть не знає, що є католиком подібні листи, щоб пробудилися і залишились вірні Католицькій Церкві. Це було б чудове!

Люди, які добровільно подали заяву про державну реєстрацію її листами були психологічно маніпульовані і застрашувані, щоб свою добровільну заяву про членство забрали. Кожна звичайна людина, коли отримає з Міністерства такий погрозливий лист, злякається, що допускається якогось злочину, за який їй загрожує суд і тому краще вчасно відступити. Відомо, що в атеїстичній ЧР державні органи, як правило, не виходять назустріч церковним потребам. Яку ж любов і єдність очевидно і з матеріальної сторони вміють проявити фоколярини, коли йдеться про їхні інтереси. При нормальних обставинах індиферентний державний орган, як правило, реагує негативно, але нараз проявить таку абнормальну, а до того ще й особисту активність, що для добра Церкви порушить навіть чеські закони, ризикує втратити працю в Міністерстві, йде на можливі покарання, щоб тільки добитися здійснення цілі фоколяринів і так відрадити потрібну кількість членів, щоб спільнота не була заснована. Таким чином бідні українці в ЧР втратили останню можливість, як зберегти свої людські і релігійні права.

Ця атеїстка не тільки дбала про благо Католицької Церкви, але і запобігала можливій небезпеці, щоб мовляв не настала схизма. Потім звернулася до церковної ієрархії, яка її до цього інспірувала. Українці просили для себе організацію незалежну від чеської фоколяринської ієрархії. Кожна людина згідно міжнародних прав і прав релігійних може йти до схизми чи до будь-якої Церкви і держава їй не сміє в цьому боронити. В Чехії не діють магометанські закони джігад, але Чеська Держава нараз робить виняток і постарається, щоб ці українці не попали до вдаваної схизми, хоча ніхто з українців такого наміру і не мав. Яка захоплююча турбота католицькими овечками від атеїстки, яка тим порушує людську і релігійну свободу, а також чеські закони. В цьому часі архиєпископ Ґраубнер (фоколярин) написав лист. Цитата: “Маємо довірочні інформації, що йдеться про небезпеку схизми.” Це твердження про “довірочні інформації” зраджує зв’язки архиєпископа Ґраубнера і провід Фоколяре з державними органами з метою утримання монополії влади Фоколяре і над Візантійською Церквою! Ми не погоджувались з діями керівництва Фоколяре стосовно Візантійської Церкви – вчинити її практично своїм невільником і позбавити свободи і права на свою ідентичність. Це є злочин проти церковного права і проти релігійної меншини, яка навпаки і згідно ІІ Ватиканського Собору має бути підтримувана, а не зловживана і повільно асимільована римо-католиками. Коли ми заступилися за розчарованих українців тим, що писали листи і відкликалися до різних державних установ, все поверталося назад до п. Репової і відповіддю були постійно ті самі фрази. Ця особа добре знала, що за жодну ціну не можна допустити, щоб українцям це вдалося, тому що це була єдина дорога, як домогтися в Церкві права для релігійної меншини. Для фоколяринів, які мають духа світу немає проблем, щоб створили єдність з людьми невіруючими, а навіть з явними неприятелями Церкви.

Лиш декілька прикладів, як рух Фоколяре пропихає своїх людей до церковних і державних органів, а це на керівні місця.

В ЧР існує диктатура руху Фоколяре над цілою Церквою Католицькою, а сьогодні і над Візантійською! А що на Словаччині? Тут є один єпископ фоколярин, а цей під час автокатастрофи вбив людину і тому має якийсь хрест. В керівництві КЄС (Конференція Єпископів Словаччини) секретарем є жонатий греко-католицький священик віком десь поза 30 років, а також є тут і дві працівниці з руху Фоколяре. На Міністерстві внутрішніх справ була введена штатна посада священика для духовної служби. Секретар КЄС і Фоколяре постарались, щоб це місце зайняв мирянин! Фоколярин пан Х., тесть згаданого секретаря КЄС, після свого працевлаштування скоро потягнув за собою ще двох фоколяринів. Одягнув уніформу, хоч сам і в армії не був і отримує зарплатуSk за місяць. Середня зарплата на Словаччині складає 10 Sk. Не йдеться про гроші, але про вплив, який тут має цей Рух. Такий вплив мають не тільки на цьому міністерстві. Накінець, такі махінації Фоколяре будуть ганьбою кровавлячій Церкві, яку цей Рух внутрішньо ліквідує! Доки фоколярини не мають влади, то доти переслідують єдину мету – пропхати своїх людей до влади. Коли ж дістануться до влади в Церкві, напр., Л. Гучко в Чехії, тоді і проти церковних законів і проти розпоряджень Нунція пропихають свої інтереси. Потім наступає немилосердна ліквідація тих, які мають Божого Духа, а не мають духа фоко – духа світу. Фоколярини не боялись, бо за ними стояв кард. Содано. Виступав іменем Святішого Отця і ніхто їм не противився, усіх в зародку психологічно зліквідували, або зліквідували зловживаючи церковною владою. Взірцем передовсім є Чехія. На Словаччині ще повністю не заволоділи. Якщо тут на керівні місця будуть призначені Божі люди, то може настати правдива реформа Церкви, яка передовсім полягає у виміненні духа. Однак, проти такої внутрішньої віднови дух Фоколяре вже твердо поставиться.

Підсумок:

Закликом семінариста В. О. до “покаяння” ми були змушені знову займатися проблематикою українців і Фоколяре. Просимо, щоб церковний суд цілу справу пов’язану з свяченнями Л. Гучка і питання кривди українцям вирішив, а тим і нашу так звану провину.

Ми подали скаргу Libellus Litis Святішому Отцю як на екзарха Л. Гучка, так і на кард. Влка (прикривання апостата проф. Галіка), на скарзі наполягаємо, бо йдеться про справи, які стосуються віри і моралі. Без радикального засягу до духовної системи, яку збудував рух Фоколяре в ЧР в Церкві, не може настати правдиве духовне пробудження.

В Христі,

o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ (колишній настоятель Делегатури св. Прокопа)

o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ

o. Ing. ThDr. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThLic. Maркіян В. Гітюк, ЧСВВ

Копії:

- Апостольський Нунцій ЧР і СР

- Державний Секретар кард. Т.Бертоне

- Всім кардиналам та єпископам Католицької Церкви

Адреса: Монастир ЧСВВ, 80660, Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл., Україна munity.

* StB – в Україні КДБ