Проблеми і шляхи інноваційного розвитку

,

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Важливою особливістю інновацій є те, що вони відіграють роль каталізатора глибоких змін в економіці: зміни в технології вимагають змін в технічному і технологічному обладнанні, що призводить до появи нових видів продуктів; якщо продукт використовується ефективно, вимагаються зміни в бізнесі, у вдосконаленні форм організації і менеджменту. Формується новий ринок. Але і на цьому інноваційний процес не закінчується, так як новий ринок формує нових споживачів з новими запитами і уподобаннями, який вимагає формування і розробки ще новіших продуктів і т. ін.

Інноваційний розвиток України в даний час знаходиться нижче рівня, який існував до розпаду СРСР. І цю проблему необхідно невідкладно вирішувати на всіх рівнях влади.

Україна завдяки своєму великому ресурсному та інтелектуальному потенціалу, іншим причинам може стати інноватором з розробки і впровадження стратегічного курсу на інноваційний розвиток. Але поки що в силу інфраструктурних обмежень існує дисбаланс в обсягах фінансування й організаційної підтримки, які стосуються складових інноваційного процесу:

· створення самого нововведення, технологій або винаходу;

· виведення нового продукту на світовий ринок.

Україна шістнадцять років тому увійшла в ринкову економіку, але їй не вдалося збільшити експорт інноваційних продуктів. Наприклад, Японія – з чисельністю населення 124 млн. отримує інтелектуальний дохід 900 млрд. дол., Росія – 9 млрд. дол. [1], Україна – лише сотні мільйонів доларів.

Певною мірою причина криється в спотвореному понятті «інновація», яке зручне чиновникам. У загальних положеннях, що містяться в постановах Кабінету Міністрів про інвестиційну діяльність, практично скрізь акцент робиться на такі поняття як «розробка», «продукт», «нововведення» і т. п. І лише незначне місце відводиться поняттю «реалізація цих нововведень на ринку». А винахід стає нововведенням лише тоді, коли отримає успіх на ринку.

Першопричина проблеми криється в інтересах корупційних груп. Тому що останнім часом в усіх більш життєво важливих і стратегічних галузях економіки – електроенергетиці, ЖКГ, транспорті тощо – реально простежується відторгнення інноваційних розробок, так як вони знижають витрати експлуатації обладнання, тим самим знижуючи фінансову базу.

Поштовх до розвитку інновацій повинні давати монополії, які поки що не зацікавлені в зниженні витрат. Вони націлені на вирішення своїх завдань, що досить часто йдуть у розріз зі стратегією інноваційного розвитку країни. Монополії орієнтуються на отримання короткострокових вигід.

Перш ніж запропонувати шляхи вирішення цієї проблеми розглянемо окремі визначення терміну «інновація» деяких авторів.

Інновація – технологічний процес перетворень [2]; комплекс заходів для впровадження в економіку нової техніки, технологій і т. п. [3, 4]; нові досягнення в галузі технології чи управління, призначені для використання в операційній, інвестиційній, фінансовій діяльності підприємства [5]; під інновацією Герчікова І. Н. розуміє не лише нововведення в широкому розумінні цього слова, але й інновацію у виробничій сфері.

Найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення, запропоноване Єроміним Д. Г.: «Інновація – це деяке нововведення, пропозиція нового продукту, зорієнтованого на ринок».

Є два шляхи вирішення проблеми виходу вітчизняної інноваційної продукції на світовий ринок: короткий шлях і довгий [1].

Короткий шлях. Необхідно сконцентрувати свою увагу на проблемі надійності експлуатації обладнання в умовах граничного зносу, актуальної для України з метою нейтралізації можливих техногенних аварій. Для цього необхідно: визначити перелік проблем найбільш пріоритетних для галузей економіки (4-5), фінансувати у дослідження і розробки за визначеним переліком, розробити заходи державної підтримки для виведення продукту на світовий ринок.

Довгий шлях. Зростання чисельності населення на нашій планеті, велика кількість ресурсів, які воно використовує, призведе до її швидкого скорочення і виснаження. У зв’язку з цим світові економічні товариства вимагають знизити видобуток ресурсів і як мінімум подвоїти віддачу від їх використання. Україна володіє значними мінеральними ресурсами, виробничим і науковим потенціалом, і вона може виступити ініціатором розробки світових стандартів та апробацій на території країни наукоємних розробок з деяких напрямків розвитку економіки, які забезпечать реалізацію цих стандартів. Цим самим ми сприятимемо створенню нового інноваційного ринку. Використовуючи лідируючу позицію на цьому ринку, можна підвищити конкурентоспроможність вітчизняної інноваційної продукції. За підтримки державних монополій, застосовуючи адміністративний ресурс, можна добитися швидкого освоєння наукоємних проектів.

Слід створити державну службу інноваційного аудиту, яка може обґрунтувати доцільність запровадження проектів із рекомендованого переліку, надійності їх експлуатації та ефективності.

Запропоновані пропозиції дозволять Україні вийти на світовий інноваційний ринок з перспективними конкурентоспроможними проектами.

1. Еремин инновационного развития и пути их решения. – Сборник научных трудов : Выпуск 5 «Наука и инновации. Интеллектуальная собственность как инструмент экономического роста / Под науч. ред. : Институт экономики НАН Беларуси. – Минск: Право и экономика, 2008. – С. 190-191.

2. Абасова – как организационный механизм управления: в кН. «Становление рыночных отношений в Азербайджане в условиях трансформации социальной экономической системы. – Баку: Элм, 1998. – С. 127-133.

3. Сучасний тлумачний словник української мови: 50000 слів / За заг. ред. д-ра філ. наук, проф. інського. – Х.: ВД «Школа», 2006. – С. 303.

4. Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / За заг. ред. д-ра філ. наук, проф. інського. – Х.: ВД «Школа», 2008. – С. 363.

5. Загородній А. Г., , Фінансовий словник. – 3-є вид. випр. та доп. – К.: Знання, КОО, 2000. – С. 196.