Казка про те, як ми, діти, розуміємо необхідність податків

У долині невеличкій

Русло йшло гірської річки.

Всім тут весело жилось:

У воді ловивсь лосось,

Гарна там була земля,

Заєць обробляв поля,

Моркву він садив, капусту

І завжди родило густо.

Далі, нижче за рікою

Ліс стояв-подать рукою

Теж живився від води,

Йшли по ягоди сюди.

Через берег в толк і лад

Їжачок розводив сад,

З річки щедро поливав -

Сад рясний врожай давав…

Щоб віддячить щедрій річці

Зайчик розчищав травичку,

Щоб із берега сміття

Не труїло їй життя.

Ліс їй кидав тінь на тіло,

Щоб у спеку не міліла,

Всі приходили сюди

Щось зробити для води…

Якось із близьких озер

В ці краї прийшов бобер.

І надумав на воді

Дім звести собі тоді.

Всі були сусіду раді.

Принесли із лісу, з саду

Подарунки для бобра.

Той не вмів цінить добра.

І прийнявши подарунки

Залишивсь такої думки:

«На ріці зроблю загату,

Побудую гарну хату,

Заживу, як у раю.

Дуба й риби пожую».

І відразу ж взявсь до діла.

Тут же річка обміліла,

Сад пожовк, у лісі пусто

І пов’янула капуста,

Пересохла враз земля,

Опустіли всі поля.

Навіть річці не велось -

Перестав тут жить лосось.

Не долина, а пустеля.

Звірі стали не веселі.

До бобра прийшли гуртом:

«Ми до тебе із добром.

Поверни нам воду, друже,

Бо вона потрібна дуже.

Брали воду ми чимало,

Але й річку доглядали.

Все, що маєш - поділись,

Може вернеться, дивись.

Хоч частинку невеличку

Ти вклади в загальну річку

І вона наповнить соком

Те, що в’яло, впало, всохло».

І задумався бобер,

Зрозумів усе тепер:

Якщо маєш щось хороше,

Лиш собі тримать не можна,

Поділись хоч трішки з іншим

Й він колись тебе утішить.

Розібрав бобер загату,

Риби стало знов багато,

Ліс піднявся і садок,

Знову повно ягідок…

Зрозумій в житті своїм:

Щоб достаток мати й дім

Не ховайся, а ділись

І довкола озирнись.

Якщо чесно будеш жити

І з податками дружити

Необмінно будеш мати

Й вірних друзів

Й теплу хату.