17.6.2007р.
Архиєпископ Леонардо Сандрі
Префект Конгрегації Східних Церков
Ватикан
Заява про негайне скасування декрету Конгрегації Східних Церков
№ 000/2005 від 8.6.2006р.
Ваша Ексцеленціє,
дня 9.6.2007р. я отримав копію декрету Конгрегації Східних Церков № 000/05 від 8.6.2006р., яким вона відхиляє мою апеляцію проти виключення з Чину. Насамперед протестую проти того, що цей декрет був надісланий мені аж через рік і з цієї причини вимагаю перевірки його правосильності.
У самому декреті, підписаному кард. І. М.Даудом і монс. А. М.Веґліо, є багато брехні, а сам декрет є доказом багатьох шахрайств, вчинених Конгрегацією Східних Церков щодо мого рекурсу.
Хоча декрет розпочинається надписом “Факти”, насправді йдеться про сукупність брехні та напівправд:
В декреті, наприклад, написано: “Був вигнаний апостольським екзархом … (після травня 2003р.).” Це є брехня, використана з метою справити негативне враження про мене. Після травня 2003р. я надалі залишився в ЧР і був уповноважений Ляховичем вирішити справу повернення майна від Апостольського Екзарха монс. Л.Гучка, який незаконно зліквідував Делегатуру ЧСВВ у ЧР і вкрав її майно:
“У Празі залишається о. Кирило. Сьогодні я по-телефону попросив о. Кирила, щоб він сконтактувався з Вашою Ексцеленцією з метою вирішити братнім і християнським способом питання майна. Думаю, що можна було б “продати” майно о. Кирилу, який є громадянином Чехії і членом Василіянського Чину …” (Е-mail Ляховича, висланий 19.7.2003р. монс Л. Гучкові – див. додаток №1). Також я був присутній на спільній зустрічі Генерального настоятеля ЧСВВ з монс. Л.Гучком і з 19-21.10.2003р. на Апостольській нунціатурі. Апостольський Нунцій наказав єпископу Гучкові повернути вкрадене майно, як свідчить лист Протоархимандрита єпископу Л. Гучкові і Апостольському Нунцієві (№ 000/2003, № 000/2003, від 25.10.2003). Єпископ Л. Гучко цього не зробив, а потім брехливо обіцяв, що зробить це після мого відходу з ЧР. Ляхович зробив і цю поступку, але єп. Гучко вкрадене майно не повернув і до сьогодні вважає його своєю власністю. На даному етапі ця справа є предметом судового позову в Рота Романа № 000. “Факти”, наведені в декреті Конгрегації, насправді є неправдою.
В декреті написано: “Був прийнятий на декілька місяців до Риму під прямий нагляд вищих настоятелів …” Це знову неправда. До Риму я приїхав з власної ініціативи і перебував там менше ніж місяць. Генеральний настоятель вислав мене до Брадфорду, на допомогу місцевим отцям, і зовсім не “ad experimentum”, як неправдиво вказує декрет Конгрегації.
Далі в декреті написано: “З серпня 2004р. є в Підгірцях (Україна).” Це знову неправда. Після повернення з Англії (серпень 2004р.) я продовжував навчання на докторантурі в Оломоуці (Чехія), яку закінчив весною 2005року. Ця інформація була відома Конгрегації, бо є зазначена в моєму рекурсі, висланому 26.5.2005р. В. Ковбичу (додаток №2). Отож, з боку Конгрегації йдеться про наступну свідому неправду.
До того ж я ніколи не був членом української провінції ЧСВВ чи Підгорецького монастиря, як неправдиво стверджує Конгрегація і Український Нунцій в своїх листах. Доказом цього є список монахів з вічними обітами української провінції ЧСВВ, у якому немає мого імені (див. додаток №3).
Щоб цих неправд не було замало, декрет далі подає: “Зник з поля зору, в цьому розумінні, щоб замести за собою сліди“, а на іншому місці декрету стверджується протилежне: „Живе на Сазаві (ЧР)”.
Правдою є, як пишете: “11 квітня 2005р. Протоархимандрит йому повідомив, що його прохання про ексклявстрацію не буде взято до уваги, оскільки він виключений з Чину.” Отже, я не “зник з поля зору”, як неправдиво стверджує декрет, але з того дня Ковбич мене не вважає членом Чину, що однак є у великому протиріччі з церковним правом, оскільки я декілька разів (і перед тим, і потім) відкликався проти його незаконних декретів. Конгрегація на це не звертає уваги і демагогічно вважає вчинок Протоархимандрита “законним”.
В декреті, в частині In iure et in facto, пункт 3, написано: “З боку позивача не було розрізнення між загальним карним позасудовим процесом (кан. ККСЦ) і спеціальною процедурою виключення монахів з вічними обітами (кан.500-503 і 553 ККСЦ).” Це знову неправда і маніпуляція правдою, бо в моєму рекурсі від 26.5.2005р. жодним словом не згадується про канони ККСЦ, але я правильно протестую проти порушення канону 500 §2 ККСЦ у всіх його пунктах. Конгрегація, однак, зовсім не звертає на це увагу, вона повністю ігнорує зміст моєї апеляції і жодного разу змісту моєї апеляції не розглядає. Подібно ігнорує усі інші мої листи! Отож Конгрегація зовсім не досліджує, чи є правдою чи брехнею те, що я писав, і просто все це ігнорує, і далі пише свої вигадки і брехні!
Подібної брехні, напівправд і безаконня у декретах Конгрегації є десятки. Далі хочу звернути увагу лише на ті найосновніші:
1. Конгрегація приховала та ігнорувала багато листів, висланих для мого захисту;
2. Я був виключений без доказів і можливості захищатися;
3. Конгрегація вчинила обман у справі вислання Апостольського візитатора;
4. Конгрегація повністю ігнорувала докази моєї невинності;
5. Конгрегація не вислала жодного листа на мою офіційну адресу в ЧР;
6. Конгрегація схвалила як „правильні і доведені“ дії Протоархимандрита, який наказав мені „в ім’я святого послуху“ і під карою виключення з Чину підписати фальшиве признання.
До пункту 1
Декрет № 000/2005 від 8.6.2006р. наводить лише один мій лист, посланий на мій захист, інші ігнорує. Насправді я написав і послав до Риму наступні листи, включно з доказами моєї невинності:
15.12.2004 – Рекурс проти декретів № 000/04 і 109/04 висланих Конгрегації;
15.12.2004 – Рекурс проти декретів № 000/04 і 109/04 висланих Протоархимандритові
20.12.2004 – Лист Ковбичу;
2.2.2005 – Рекурс проти декрету Протоархимандрита № 000/04, посланий Конгрегації;
2.2.2005 – Рекурс проти декрету 121/04 і повторний рекурс проти декретів 108/04 і 109/04 посланий Протоархимандриту;
20.1.2005 – Судова скарга на Ковбича послана трибуналу Рота Романа (дана до відома Апостольській Сигнатурі);
1.3.2005 – Повторна судова скарга на Ковбича (дана до відома Апостольській Сигнатурі);
26.5.2005 – Рекурс проти декрету № 000/05 посланий Конгрегації Східних Церков;
26.5.2005 – Рекурс проти декрету № 000/05 посланий Ковбичу;
22.8.2005 – Урґенція рекурсу проти декрету № 000/05
Із цих десяти листів, які Конгрегація має до диспозиції, вона наводить лише один (його зміст, однак, теж ігнорує), а інші дев’ять листів ігнорує повністю, причому стверджує: “…після докладного вивчення матеріалів, одержаних з обох сторін, а це від генеральної курії Василіянського Чину і від оскаржувача, згідно з кан.1517 ККСЦ…”
Це є скандальне шахрайство Конгрегації у справах судового процесу!
До пункту 2
Багаторазово я просив про те, щоб могти законно захищатися (15.12.2004, 20.12.2004, 2.2.2005, 20.1.2005, 1.3.2005, 26.5.2005), але жодного разу це мені не було уможливлено. Я ніколи не довідався, коли і де я провинився, ніколи мені не було представлено жодного доказу моєї вини.
Ще й до того декрет про виключення як головну провину наводить “підбурювання вірних проти церковного авторитету”, причому цього твердження не знаходимо в попередніх декретах і попередженнях, що є в розбіжності з кан.500 §2 ККСЦ. Таким чином вже наперед була виключена можливість захисту. На це, окрім іншого, я звертав увагу Конгрегації в своєму рекурсі від 26.5.2005р. в пункті 2, однак, Конгрегація це проігнорувала і демагогічно стверджує, що Протоархимандрит надав мені можливість захищатися.
Чи можна вважати законним такий карний процес, в якому звинуваченому не було сказано, коли і де він провинився, і не був поданий жоден доказ провини? Ні, не можна! Конгрегація, однак, такий карний процес вважає законним.
До пункту 3
Конгрегація в декреті тричі стверджує, що був посланий Апостольський візитатор для можливості “захищатися докладним способом”. Насправді ця Конгрегація ніколи не повідомила мені імені візитатора, а сам він жодним способом не контактував зі мною. Твердження Конгрегації, що я “відкинув співпрацю з візитатором”, є, отже, не лише неправдою і шахрайством у справі судового процесу, але й провокацією, яка аж кричить, щоб скасувати Конгрегацію або принаймні звільнити її керівників. Йдеться тут, власне, про постійний і повторюваний обман, адже так само Конгрегація поступала при схваленні декретів про виключення співбратів (І. Догнала, ЧСВВ, М. Шпіржіка, ЧСВВ, М. Гітюка, ЧСВВ, Р. Шелепка, ЧСВВ).
Проти цього обману, за який несе відповідальність монс. А.М. Веґліо, я вже протестував у листах від 14., 1., 15.і 8., адресованих Апостольській Сигнатурі!
До пункту 4
Листи від 20.1.2005, 1.3.2005 і 26.5.2005 (лист Ковбичу, ЧСВВ) містили докази – свідчення вірних про мою невинність:
Вірні з Брадфорду: “…ми можемо відверто сказати, що під час перебування о. Шпіржіка в нашій парафії ми не чули ніколи з його уст якихось поганих висловлювань на адресу місцевих отців Карла Мельніцького чи Іринея Крайчого. Навпаки, ми чули від всеч. Отця постійну турботу про стан нашої Церкви в Чеській республіці та на чужині взагалі… На основі наших зустрічей з о. Кирилом ми пересвідчились, що отець щиро любить свою Церкву, турбується про добро вірних Церкви, є людиною чесною та принциповою, яка б не дозволила собі зводити наклепи на свого ближнього, тим більше на своїх співбратів по Чину. З такими думками ми щиросердечно просимо Вас, Протоархимандрите, переглянути ще раз справу о. Шпіржіка, бо віримо, що інакше в такий спосіб можна легко зіпсувати добре ім’я невинної людини, викликати очернення серед парафіян у Брадфорді, які отця шанували та полюбили як доброго пастиря…”
Вірні з Кіхлей: “…Ми відчуваємо своїм християнським обов’язком стати на бік правди і висловити наше слово в ім’я правди, що Ви, Всечесний отче Кириле, коли служили в нашій парафії св. Літургії, ніколи не виступали з обвинуваченнями нікого, а тим більше Всеч. отців в Брадфордській парафії…”
Вірні з Гуддерсфілд: “…Розвідавши між нашими парафіянами у Гуддерсфілді повідомляємо, що ніхто не чув наклепницьких висловів від о. Кирила супроти отців у Брадфорді. Висловлюємо нашу щиру подяку о. Кирилові за його служіння в нас.”
Вірні з Галіфаксу: ”…Отець Кирило не мав з ніким жодних дискусій і ні на нікого не нарікав. Громадяни міста Галіфакс шанували о. Кирила і є дуже здивовані такими неправдивими оскарженнями, чого в Галіфаксі не було.”
, старший місцевий священик: “Ніколи не чув у розмові з ним, щоб нарікав, чи негативно висловлювався проти своїх співбратів у священстві… На мою думку о. Кирило є чесною, спокійною і скромною людиною і мабуть ніколи не висловлювався так, як його оскаржується в листі до нього.” (Повний обсяг свідоцтв див. в додатку, № 4-9).
Хоча Конгрегація знає про існування цих свідчень, все ж повністю їх зігнорувала, а в декретах не згадує про них ані словом. Це є наступним свідомим і вагомим обманом з боку Конгрегації.
До пункту 5
Конгренгація, хоча два роки займалася справою мого рекурсу, не вислала на мою офіційну адресу в ЧР жодного листа, причому стверджувала Апостольській Сигнатурі (лист № 000/05 СА від 20 листопада 2006р.), що не мала моєї адреси в ЧР. Це знову є обман у справі судового процесу, бо таким чином мені унеможливили будь-яку оборону перед цим судовим трибуналом. Твердження Конгрегації є очевидною неправдою, бо вона сама у своєму декреті пише: “Живе (о. Кирило) на Сазаві.” Цей обман Конгрегація намагалась згладити тим, що подавала, що я нібито є членом Підгорецького монастиря, що, однак, не є правдою. Цей монастир я одного разу відвідав, але не залишився там ані на одну ніч! Дав лише згоду, щоб отці Підгорецького монастиря поставили мій підпис під деякими з їхніх листів, але листи, що торкалися мого рекурсу, я підписував особисто зі зворотньою адресою на Сазаву (ЧР)! (Доказ – список священиків, монахів з вічними обітами, української провінції ЧСВВ, в якому моє ім’я не згадується – див. додаток №3).
До пункту 6
Хоч я не допустився жодної обмови (див. свідчення про мою невинність, пункт 4 – додаток № 4-9), Протоархимандрит “в ім’я святого послуху” і під карою “виключення з Чину” наказав мені підписати зізнання. Це зізнання було наперед приготоване Протоархимандритом, тобто було частиною декрету № 000/04. Вимагання у когось зізнання, і то під будь-яким тиском, карається, і це заборонене і церковним правом (кан.1471 §2 ККСЦ). Якщо до того ж йдеться про фальшиве і судом наперед приготоване зізнання, це є просто скандально. За такі злочини Католицьку Церкву сьогодні зневажають. Через те, що я це фальшиве зізнання – “сатисфакцію” – не підписав, Протоархимандрит виключив мене з Чину! Конгрегація це знову цілком ігнорує і навіть пише, що “не існує порушень у способі поступовання Протоархимандрита”.
Якщо католицька церковна ієрархія наказує декому “в ім’я святого послуху” (а отже, іменем Церкви та іменем Бога) підписати наперед підготовлену брехню, то така поведінка ставить під знак питання саму її легітимність! (пор. Ді. 4,19). Здається, що після такого протестанти, православні чи лефевристи є оправдані, коли з такою церковною ієрархією не хочуть мати нічого спільного.
Висновок:
Виданням декрету № 000/05 від 8.6.2006р. Конгрегація допустилася багатьох поважних обманів і неправд. Йдеться про монстр-процес, який мають на сумлінні Римські дикастерії. Про інші деталі і беззаконня з боку Конгрегації я писав у листах Префекту Апостольської Сигнатури від 14.10.2005, 1.10.2006, 15.10.2006, 20.10.2006, 8.12.2006, 1.4.2007 та 20.5.2007
Відповідальність за цей монстр-процес повністю лягає на секретаря Конгрегації Східних Церков монс. Антоніо Марія Веґліо, який так чинить постійно і свідомо.
Тому разом з цією апеляцією подаю судову скаргу і вимагаю:
1) Звільнити секретаря монс. Антоніо Марія Веґліо з його посади і суспендувати його з єпископських свячень.
2) Виключити Генерального настоятеля ЧСВВ В. Ковбича з управою Генералату з Чину, оскільки вони відповідальні за надання неправдивих інформацій про мою особу і за моє виключення з Чину.
В Христі
о. Шпіржік ThDr. Ing., ЧСВВ
3
Черне Буди 75
Чеська Республіка
Додатки:
1. E-mail Ляховича, ЧСВВ, висланий 19.7.2003р. монс. Л.Гучкові;
2. Рекурс від 26.5.2003р. проти мого виключення, посланий Ковбичу;
3. Список монахів з вічними обітами Української провінції ЧСВВ – кандидатів на провінційну капітулу 2007р.;
4. Свідчення священика з Брадфорду;
5. Свідчення вірних з Брадфорду;
6. Свідчення вірних з Галіфаксу;
7. Свідчення вірних з Гуддерсфілд;
8. Свідчення вірних з Кіхлей;
9. Свідчення п. М.Саламаха.
До відома (без додатків):
Апостольська Сигнатура
Державний Секретар кард. Тарчісіо Бертоне
Кардиналам і єпископам Католицької Церкви
п. Марта Веґан
